Фальшивомонетництво та його відмінність від шахрайства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кафедра кримінального права №1

Есе

на тему: «Фальшивомонетництво та його відмінність від шахрайства»

Виконала: студентка 3 курсу 22 групи

Інституту підготовки кадрів для

органів прокуратури України

Євтушенко Д.О.

фальшивомонетництво злочин шахрайство

Харків -2015

Шахрайство дуже багатогранний злочин, для здійснення якого використовуються багато різноманітних способів. В Кримінальному кодексі України шахрайство визначається як -- заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Крім того шахрайство є одним із злочинів проти власності, що зумовлює його схожість з іншими злочинами проти власності. Тому не викликає ніякого здивування той факт, що на практиці шахрайство досить складно відрізнити від такого злочину як фальшивомонетництво, але тим не менше суттєва різниця є. Кримінальний кодекс України не містить поняття «фальшивомонетництво» Саме слово «фальшивомонетництво» виникло зі сполучення двох термінів «фальш» і «монета» (від лат. moneta - критерій, стандарт). Слово «фальш» (від лат. falsus, - брехливий, невірний, вигаданий, підроблений), було запозичене в українську мову. «Фальш - підробка, обман, шахрайство», а фальшивомонетництво дослівно означає виготовлення фальшивих грошей з метою збуту. Перші спроби підробити грошові знаки відомі нам за часів царя Хаммурапі (ХІІІ ст. до н.е.). А у VI ст. до н.е. виготовлення фальшивих монет було дуже поширеним, тому у законах Солона за цей злочин передбачалась смертна кара. Історики вважають, що у часи розквіту Древнього Риму центром фальшивомонетництва був Єгипет. У ті часи, коли людство розпочало карбування монет із дорогоцінних металів (ІІ-І ст. до н. е.), з'явився такий різновид підробки грошей, як державне фальшивомонетництво. Історики свідчать, що за наказом Лідійського царя Аліатта (або його сина) у монетах, що виготовлялися як символ його царської влади, знижували вміст золота та срібла

Аналіз фальшивомонетництва, з позиції історії виникнення та розвитку дає підстави для висновку, що на початку людської цивілізації підробка грошей розглядалась як звичайне шахрайство, обман особи, тому і покарання за нього передбачалося не дуже жорстоке. Проте згодом, коли фальшивомонетництво стало поширеним явищем, змінився і характер покарання за цей злочин, який стає все більш небезпечним для держави. Тому, наприклад, у Древньому Римі фальшивомонетника віддавали на смерть диким звірам або спалювали на кострищі. У Древній Русі особам, які підробляли гроші, заливали у горло розплавлене олово, а пізніше фальшивомонетникам відрубували руки та ноги. Але все одно ніяке покарання не могло знищити цей злочин, бо бажання швидко розбагатіти пересилювало страх розплати. У XVII-XVIII ст. в Англії підробка грошей була настільки розповсюджена, що у банках не завжди могли встановити, де справжні гроші, а де фальшиві. Відрізнити їх було важко перш за все тому, що справжні грошові знаки виготовлялись на дуже низькому рівні, аж доки у 1844 році спеціальним законом не були закріплені жорсткі вимоги до їх якості.

Сучасне фальшивомонетництво в Україні виражається в таких діях як: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Зберіганням охоплюються дії, пов'язані зі знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, в приміщенні, в тайниках чи інших місцях незалежно від строку зберігання. Перенесення вищезазначених предметів слід розглядати як різновид зберігання. Придбання -- це отримання підробленої національної валюти та інших предметів злочину будь-яким способом, наприклад, купівля, отримання в обмін на інші товари, в рахунок сплати боргу, в дар тощо. Під перевезенням слід розуміти будь-які дії з переміщення підробленої національної валюти України та інших предметів злочину незалежно від способу транспортування і місця зберігання. Пересилання -- це переміщення тих самих предметів за умови, що транспортування здійснюється без участі відправника, наприклад, у вигляді поштових або багажних відправлень. Ввезення в Україну передбачає переміщення через митний кордон України предметів злочину.

Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються:

а) національна валюта України - грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України;

б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

в) державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою - облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання республіки, приватизаційні папери, у деяких випадках - векселі.

г) Білети державних лотерей -- розрахункові документи, бланки яких є документами суворого обліку та виготовлені друкарським способом відповідно до п.2.7 Положення (або ввезені на підставі ліцензії на випуск та проведення державної лотереї) за затвердженими зразками, що додаються до відповідних Умов випуску та проведення лотереї згідно з Положенням про порядок реєстрації випуску та проведення державних грошових лотерей в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 N 574 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску та проведення державних грошових лотерей в Україні", та які видаються при реєстрації розрахункових операцій при розповсюдженні державних лотерей.

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знецінених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 199. Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст. 224. Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах-автоматах, метро тощо.

Предметом шахрайства є як майно, так і право на чуже майно. Це право може бути закріплено в різноманітних документах: заповіті, довіреності, цінних паперах тощо. У результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно - добровільно передає майно або право на майно винній особі. Родовим же об'єктом шахрайства є відносини з приводу володіння, користування або розпорядження майном чи правом на майно - відносини власності.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів» зазначено, що при відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об'єктом злочину, передбаченого ст. 79 КК 1960 року, є кредитно-фінансова система, а об'єктом шахрайства - право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється).

Відповідно до положення вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, рекомендують враховувати такі об'єктивні і суб'єктивні критерії:

- художнє оформлення грошового знаку чи державного цінного паперу, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, тобто відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник), та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;

- якість відтворення, що передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

Саме наявність цих ознак здатна забезпечити підробленим грошам, державним цінним паперам та білетам державної лотереї здатність перебувати в обігу і тим самим завдавати шкоди кредитно-фінансовій системі.

Підтвердженням цієї тези є те, що у п. 7 постанови Пленуму ВСУ передбачено, що у тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь у обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.

Із вищесказаного стає зрозумілим, що для відмежування фальшивомонетництва від шахрайства необхідно встановити, чи мають предмети підробки схожість за формою, розміром, кольором та іншими реквізитами зі справжніми, які знаходяться в обігу, купюрами, монетами, державними цінними паперами та лотерейними білетами. У тих випадках, коли можна виявити явні відмінності між фальшивкою та оригіналом, які виключають їх перебування в грошовому обігу, а також за наявності інших обставин, які дають змогу встановити, що особа, яка збувала фальшивку, мала на меті обманути обмежену кількість осіб, - такі дії можуть бути кваліфіковані як шахрайство.

Обман як характеристика заволодіння чужим майном шляхом шахрайства може полягати у збуті підробленого грошового знака в умовах, які ускладнюють виявлення підробки: у темну пору доби, в місцях, де знаходяться люди, які мають вади зору, або які не знають чи не зовсім знають як розпізнавати фальшиві гроші, малолітні або особи у стані сильного алкогольного сп'яніння тощо; використовуючи обстановку, коли збут відбувається в умовах, що відволікає увагу потерпілого від визначення справжності переданої купюри; розраховуючи на елементарну неуважність потерпілого.

Якість виконання фальшивок може бути різною - від найпримітивнішої, коли фальшивка намальована фарбами чи кольоровими олівцями, до високоякісної, коли візуально виявити фальшивку неможливо. У судовій практиці не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, купюри з наклеєним номіналом, написами, зображеннями, невідповідними сторонами, як такі що не мають істотної схожості з українською або іноземною валютою, що знаходиться в обігу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму ВС України від 12 квітня 1996 року № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів», у разі збуту іноземної валюти, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, дії особи, котра її збула, слід кваліфікувати як шахрайство.

Збут примітивної підробки грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, які не мають подібності до справжніх за формою, розміром, кольором та основними реквізитами, здійснюваний з метою ввести в оману потерпілу особу, кваліфікується як шахрайство. Про досить унікальний випадок, показовий у плані відмежування фальшивомонетництва від шахрайства, пише російський вчений Ю.В. Солопанов. Так, Карагандинським обласним судом за фальшивомонетництво на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна був засуджений М. Його було визнано винним у тому, що шляхом розшарування справжніх грошових знаків на дві частини з подальшим підклеюванням до відповідної товщини чистого паперу виготовив 6 односторонніх банкнот, 2 з яких збув при грі в карти на ринку, отримавши здачу повноцінними грошима (через декілька днів при спробі розміняти таким же шляхом третю банкноту М. затримали). Абсолютно очевидно, що оскільки на банкнотах, виготовлених М., зовсім відсутнє зображення однієї сторони грошового знака, то вони навіть обмежений час не могли знаходитися в грошовому обігу, а діяння, вчиненні М., містять лише ознаки шахрайства.

Збут підроблених грошей, по суті, є окремим видом шахрайського обману щодо предмета. Метою такого злочину є заволодіння чужим майном. Але, оскільки даний вид шахрайського обману передбачений спеціальною нормою, загальна норма, що передбачає відповідальність за шахрайство, не повинна застосовуватись.

Збут під виглядом грошей предметів, які лише частково нагадують грошові знаки, слід кваліфікувати як шахрайство, оскільки такі гроші не становлять небезпеки для грошового обігу в Україні. Якщо ж підроблення виконано настільки майстерно, що виявити його можна лише уважно придивившись або за допомогою спеціальних приладів, у такому разі має місце виготовлення підроблених грошей, передбачене ст. 199 КК України.

У зв'язку з вищевикладеним можна виділити дві відмінні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 199 і ст. 190 КК України:

- явна невідповідність фальшивої купюри справжній, що виключає можливість її перебування в грошовому обігу;

- спрямованість умислу винного на обман, а не введення підробки в грошовий обіг.

Размещено на Allbest.ru