Публічні акціонерні товариства: проблеми розвитку та управління

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Публічні акціонерні товариства: проблеми розвитку та управління

О. Ю. Леось,

здобувач, старший викладач кафедри «Фінанси» ДонДУУ

Д. О. Дегерменджи,

ОКР "магістр", ДонДУУ

А. О. Хазах,

ОКР "магістр", ДонДУУ

Постановка проблеми. Категорія "Публічні акціонерні товариства" є порівняно новою у сучасній науковій літературі. Через відсутність чіткого розкриття цього терміна, а також некоректне його використання в економічному контексті постає необхідність його уточнення. Разом з тим, для кращого розуміння цього явища в сучасній економіці доцільно дослідити історичні моменти зародження та розвитку публічних акціонерних товариств.

Аналіз останніх досліджень й публікацій. За даними періодичного видання "Економічна правда", станом на 2010 р. акціонерних товариства загалом в Україні близько 30 тисяч. Третина з них - публічні акціонерні товариства [8]. Отже, публічні акціонерні товариства - організаційна форма підприємницької діяльності, яка займає досить вагоме місце у національній економіці. Проте, у теоретичній літературі зустрічається не так багато посилань на цю економічну категорію.

Акціонерні товариства як організаційна форма діяльності, апробована практикою, виявила найбільші конкурентні переваги та адаптивність порівняно з іншими організаційними формами. Разом вона є однією з найпоширеніших. Таким чином, актуальною є необхідність визначення основних особливостей як публічних акціонерних товариств, так і аспектів управління ними. публічний акціонерний товариство

Метою дослідження є ідентифікація ключових чинників виникнення, розвитку та особливостей управління публічними акціонерними товариствами.

Основні результати дослідження. Розпочинаючи дослідження історичного аспекту виникнення публічних акціонерних товариств, слід наголосити, що вони беруть свій початок від добре відомих акціонерних товариств, про які буде сказано нижче. У словнику Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона акціонерне товариство визначається як "будь-яке товариство, всі члени якого беруть долю своїми внесками, не несуть особистої відповідальності за товариство; у тієї ж година щодо форми встановлюється ще й така вимога, що капітал товариства розподіляється на акції або частки. Найбільш суттєвою ознакою акціонерного товариства є та, що воно є суто об'єднанням капіталістів та засноване на обмеженому дійсному кредиті об'єднаних внесків, а не на необмеженому власному кредиті акціонерів" [2].

Згідно з цим основними ознаками акціонерного товариства є: об'єднання капіталів учасниками товариства; обмежена відповідальність учасників у межах своїх внесків; особлива форма об'єднаного майна - акції. Цікавим є тій факт, що поняття "акція" було запропоновано ще у ХІХ ст., проте у сучасній економічній літературі вона залишається такою ж актуальною [2].

Визначаються різні часові проміжки зародження акціонерних товариств, деякі з них діаметрально протилежні. Незважаючи на це, усе ж таки можна виділити 3 основні групи авторських позицій.

1. Шлях вільного волевиявлення потрібен для досягнення в т.ч. господарської мети. Він став підгрунтям для виникнення в майбутньому торгових товариств, яскравим і досить своєрідним передставником яких є акціонерне товариство [16]. Ця теза знаходить підтвердження й у іншому джерелі, де відзначається, що сучасні акціонерні товариства знаходять свої прообрази ще у римських і доримських економічних устроях [16].

2. Група вітчизняних науковців вважає маони (об'єднання державних кредиторів) та генуезькі банки початковою формою акціонерних товариств. А період кінця XVI - початку XVII ст., коли морська торгівля бурхливо розвивалася завдяки великим географічним відкриттям, називають безпосереднім періодом створення акціонерних товариств (компаній) в Англії та Голландії [3]. Метою створення господарських (акціонерних) товариств була консолідація капіталів для вирішення особливо складних завдань, які були не під силу окремим підприємцям. Також важливим чинником було зменшення економічних ризиків для їх учасників" [6].

3. Також заслуговує на увагу твердження, що акціонерні товариства - це повністю самостійна організаційна форма підприємницької діяльності, яка не має попередників завдяки своїй своєрідності. Особливий наголос автори роблять на тому, що акціонерні товариства мали настільки принципові відмінності від відомих організаційних форм, що дозволяють заперечувати наявність у них будь-яких попередників [17].

Варто погодитися з поглядами групи авторів, які вважали період кінця XVI - початку XVII ст. часом виникнення акціонерних товариств. Що ж до економічного змісту даної проблематики, то варто зазначити, що акціонерні товариства як економічну категорію досліджували найвідоміші передставники майже всіх економічних шкіл [17].

Перші акціонерні товариства з'явилися в Росії ще в ХVII ст. Розвиток цього процесу стримувався деякими жорсткими законодавчими обмеженнями. Після лютневої революції, березня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв постанову, що усувають багато з раніше діючих обмежень на діяльність акціонерних компаній. Це викликало бурхливий розвиток акціонерної форми господарювання. З кінця 1917 р. найбільші компанії стали націоналізуватися. На початку 1919 р. акції і паї націоналізованих акціонерних товариств булі анулювані, а усі підприємства переведені на державне фінансування. Перше акціонерне товариство радянського періоду з'явилося у лютому 1922 р. Акціонування торкнулося і банківської сфери, в якій окрім Держбанку налічувалося 5 великих акціонерних комерційних банків, що мали в розпорядженні 95 філій [15]. Проте на початок 30-х років практично усі акціонерні товариства були перетворені в державні підприємства.

Прийнятим у червні 1990 р. Постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, і Положення про цінні папери" передбачалася можливість створення акціонерних товариств і випуску ними акцій, які могли поширюватися як серед юридичних, так і серед фізичних осіб. Поява цього документу створила передумови для активного розвитку акціонерної форми власності.

В Україні процес створення акціонерних підприємств почався з 1989 р.. В Україні акціонерні товариства виникають внаслідок здійснення державою великої приватизації, яка проводиться через створення акціонерних товариств на базі державних підприємств і продаж акцій цих акціонерних товариств приватним інвесторам за приватизаційні папери і гроші. Приватизація виступає суспільно-політичним елементом у зв'язку з переходом від планової державної економіки до ринкової [8].

З вересня 1991 р. діяльність акціонерних товариств України регламентується Законом України "Про господарські товариства" [8], який визначає поняття і види господарських суспільств, правила їх створення і діяльності, а також права і обов'язки їх учасників і засновників та ін.

З переходом державної форми власності в колективну, підприємства отримали більше самостійності в ухваленні управлінських рішень, пов'язаних з діяльністю підприємства. Але при економічній ситуації, що склалася, в нашій країні багато приватизованих і інші підприємства знаходяться в кризових умовах, вони як і раніше низько ефективні і неконкурентоспроможні [15].

У кризових умовах вітчизняні підприємства нестримно втрачають свої ринкові позиції в боротьбі із зарубіжними виробниками. Підстав для такого ув'язнення досить - моральний і фізичний знос основних фондів, гостра потреба в оборотних коштах, необхідність у фінансуванні розвитку продукції і просування її на ринок та ін. Станом на 26 вересня 1991 р. в Єдиний державний реєстр акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю Міністерства фінансів СРСР було внесене 1432 товариства, з яких 402 були засновані на акціонерній формі власності, а 1030 були товариствами з обмеженою відповідальністю. Сумарний статутний фонд акціонерних товариств склав 23906,2 тис. крб [15].

Коли в 90-х роках з'явилися перші акціонерні товариства, їхню діяльність регламентували лише два закони: «Про власність» [10] та «Про господарські товариства» [11]. У 1991 році набрав чинності третій закон -- «Про цінні папери і фондову біржу» [12]. Ці нормативні документи фактично супроводжували всю діяльність акціонерних товариств. І лише у 2008 році законодавець ухвалив Закон «Про акціонерні товариства», який вніс багато нового [9]. У зв'язку зі вступом в дію нового Закону, всім без виключення акціонерним товариствам (акції яких були випущені в документарній формі) до жовтня 2010 року, було необхідно здійснити переведення випуску акцій в без документарну форму та до квітня 2011 року повністю привести свою діяльність у відповідність до нових вимог [15]. Найсуттєвіші зміни Закону про акціонерні товариства. Серед найбільших змін Закону про акціонерні товариства є:

1) поділ акціонерних товариств на публічні та приватні;

2) обмеження кількості акціонерів у приватних акціонерних товариствах та вимога обов'язкового лістингу публічних акціонерних товариств;

3) існування акцій виключно в без документарній формі;

4) новий порядок визначення розміру та порядку виплати дивідендів;

5) нові правила скликання та проведення загальних зборів акціонерів;

6) запровадження кумулятивного голосування під час обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії;

7) особливий порядок придбання значного та контрольного пакетів акцій акціонерного товариства;

8) суттєво оновлений механізм здійснення реорганізаційних процедур та інші.

Основні вимоги для публічних акціонерних товариств:

- кількісний склад акціонерів публічного акціонерного товариства не обмежений;

- можуть здійснювати публічне та приватне розміщення акцій;

- публічні акціонерні товариства зобов'язані пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, на якій і відбувається потім укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів;

- акціонери публічного товариства можуть відчужувати акції без згоди інших акціонерів, переважне право акціонерів на придбання акцій відсутнє;

- голосування на загальних зборах акціонерів здійснюється виключно з використанням бюлетенів для голосування;

- обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

- має зобов'язання щодо розкриття значної кількості інформації, зобов'язане мати власну web-сторінку в мережі Інтернет [15].

У ході дослідження етимології економічного поняття "Публічні акціонерні товариства" було з'ясовано, що цей термін запозичено вітчизняними науковцями із західної літератури (бути схожим від англ. "public company") [14]. Також слід зауважити, що публічним акціонерним товариствам як окремому виду підприємств приділено значно менше уваги у наукових доробках економістів. Терміни "Публічна компанія", "Відкрите/публічне акціонерне товариство", "акціонерне товариство відкритого типу", "Відкрите акціонерне товариство", "Публічна корпорація" використовуються авторами/упорядниками як синонімічні категорії при перекладі з англ. категорії "public company", яка і є першопричиною появи і використання цього словосполучення у сучасній українській мові. Для більш зручного сприйняття результатів у пропонованому дослідженні використовуватиметься термін "Публічне акціонерне товариство" (ПАТ).

Отже, спільним для всіх визначень є те, що акції ПАТ повинні знаходитися у вільному доступі для покупців на біржі. Дуже вдало місце ПАТ у загальній схемі типів організації підприємницької діяльності (у даному випадку автором використовується категорія "бізнес" як синонім "Підприємницької діяльності") проілюстровано на рис. 1. [10].

Слід зазначити, що ПАТ є результатом об'єднання капіталів власників - акціонерів, які вклали свої ресурси у певній формі (найчастіше грошовій) у створення підприємства або розвиток його діяльності і очікують на отримання віддачі від свого вкладу, тобто прибутку. Оперуючи економічними термінами, можна сказати: акціонери (власники підприємств) інвестують свої ресурси в інвестиційний проект (підприємство). Таке формулювання підтверджує точка зору В. Т. Бітюцких, який розглядає будь-яке підприємство як інвестиційний проект чи сукупність інвестицій з позицій власника або ж як сукупність інвестиційних ресурсів з позицій управлінця [1]. Звідси випливає, що й управління публічними акціонерними товариствами повинне здійснюватися з урахуванням вищезазначених положень на засадах інвестиційного менеджменту.

Рис. 1. Основні типии організації підприємницької діяльності (бізнесу)

Управлінський механізм ПАТ полягає у координації та погодженні діяльності щодо залучених до діяльності ресурсів підприємства, так званих інвестиційних ресурсів. Під інвестиційними ресурсами підприємства варто розуміти всі можливі економічні ресурси, які використовуються у процесі діяльності підприємства чи можуть бути залучені за потреби та, у кінцевому результаті, приносять йому економічну вигоду. Важливо зазначити, що на практиці необхідно управляти усіма аспектами, що пов' язані з поняттям "інвестиційні ресурси підприємства". А саме: їх формуванням, залученням, використанням, структурою, ефективністю тощо. Управління інвестиційними ресурсами підприємства повинне здійснюватися у діалектичному зв'язку із загальним управлінським процесом, урахуванням його особливостей і цілей; забезпечувати досягнення загальновизначених завдань ПАТ у цілому.

Управління інвестиційними ресурсами, які є фінансовою основою реалізації обраної підприємством стратегії, вимагає урахування її цілей і напрямів.

В окремих випадках можливості формування інвестиційних ресурсів ПАТ самі визначають темпи його стратегічного розвитку. Процес управління формуванням і використанням інвестиційних ресурсів підприємства має чітко детермінований та регульований характер. Детермінованість і регульованість механізму управління інвестиційними ресурсами ПАТ дозволяють реалізовувати його на плановій основі [17].

Рис. 2. Взаємозв'язок складових інвестиційної стратегії ПАТ

У практичній діяльності сучасних публічних акціонерних товариств зазвичай управлінці працюють за визначеними загальною стратегією напрямами діяльності, одним із яких є інвестиційна діяльність. Метою інвестиційної діяльності будь-якого підприємства, у тому числі й ПАТ, є пошук можливих шляхів залучення нових інвестиційних ресурсів. У той же час підприємство може акумулювати і власні інвестиційні ресурси для визначених потреб. Отже, необхідно зрівноважити систему управління підприємством таким чином, щоб досягти максимально можливого ефекту. На рис. 2 представлено взаємозв'язок елементів інвестиційної стратегії ПАТ та ключові показники ефективності, якими можна кількісно визначити результат інвестиційної діяльності підприємства.

Обсяги та джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаються вартістю їх залучення. При цьому середньозважена вартість інвестиційного капіталу, що формується, повинна обов'язково порівнюватись з розміром ефекту від його використання у процесі інвестування. Таким чином, залучення інвестиційних ресурсів повинне бути економічно виправданим і здійснюватися з мінімально можливими витратами для підприємства. Ефективне управління формуванням інвестиційних ресурсів у розрізі окремих їх джерел є найважливішою умовою фінансової стійкості підприємства. Раціональна структура цих джерел дозволяє знизити рівень інвестиційних ризиків у майбутній діяльності компанії, попередити загрозу його банкрутства.

Висновки

За допомогою загальновідомих показників можна визначити зміст та ефективність управління інвестиційним напрямом діяльності ПАТ.

Управління ПАТ як інвестиційним проектом підтверджує прийнятність системи показників, запропонованих у статті, у процесі менеджменту ПАТ. Слід зазначити, що механізм управління публічними акціонерними товариствами повинний бути добре виваженим і зрозумілим не тільки менеджерам цих підприємств, а й власникам-акціонерам, оскільки саме власники акцій є основним потенційним джерелом залучення нових інвестиційних ресурсів та мають опосередкований вплив на загальний процес управління, що є однією з ключових особливостей ПАТ. До того ж, ринкові умови та їх вплив мають особливе значення для процесу регулювання діяльності ПАТ, тому що дозволяють об'єктивно оцінювати вищезазначені показники, шо є не завжди можливим для інших видів акціонерних товариств.

Література

1. Битюцких В. Т. Міфи фінансового аналізу і управління вартістю компанії. /В. Т. Битюцких - М.: Олімп-бізнес, 2009. - 224 с.

2. Брокгауз Ф.А. Енциклопедичний словник. / Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон - Т. 1, 1980. - Репринтовое видавництва - СПб.: ТЕРА, 1990. - 480 с.

3. Вінник О. М. Акціонерне право: Навч. посібник / О. М.Вінник, В. С. Щербина; за ред. проф. В. С. Шербини. - К.: Атіка, 2010. - 544 с.

4. Дніпровський О. "Публічні акціонерні товариства" : імунітет проти рейдерів // Економічна правда/ 23.09.2009. - року. - Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/publications/2008/09/23/165084/- Назва з екрану.

5. Євтушевський В. А. Корпоративне управління: Підручник. / В. А.Євтушевський - К.: Знання, 2008. - 406 с.

6. Маркс К. Капітал. Критика політичної економії. / К. Маркс - М.: Политиздат, 1986. - Т. 3. - 1080 с.

7. Методичні рекомендації з реорганізації акціонерних Товариств: правовий та обліковий аспекти. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2009_3/met_rek.pdf - Назва з екрану.

8. Особливості формування і сучасний стан Акціонерного сектору в україні. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2011_1/25 - Назва з екрану.

9. Про акціонерні товариства : закон України вiд 17.09.2008 : офіц. вид / Верхов. Рада України // Відом. Верхов. Ради України. - 2008. - № 514-VI. - Ст. 384.

10. Про власність: закон України від 26.03.1991, № 20 // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 250.

11. Про господарські товариства : закон України від 19 верес. 1991 р. № 1576 - 12 // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

12. Про цінні папери та фондовий ринок : закон України від 23 лют. 2006 р. № 514 - VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2006.- № 31. - Ст. 268.

13. Самуэльсон П. Э. Економіка / П. Э. Самуэльсон, В. Д. Нордхаус; пер. з англ. О. Л. Пелявского. - 18-е видавництво - М.: Вільямс, 2008. - 1358 с.

14. Сохацька О. М. Корпоративне управління в Україні: теоретико- методологічні аспекти / О. М. Сохацька, Н.П. Тарнавська, А.М. Тибінь, О. А. Устенко, С. П. Черничинець. - Т.: Економічна думання, 2009. - 359 с.

Размещено на Allbest.ru