Теоретичні основи сучасної державної кадрової політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи сучасної державної кадрової політики України

Постановка проблеми

державний політика кадровий

З набуттям державної незалежності перед українською державою постали складні та стратегічно важливі завдання щодо проведення комплексу реформ у різних сферах суспільно-політичного життя. Питання реформування та модернізації країни є на сьогодні одним із стратегічних пріоритетів діючої української влади, що послідовно запроваджує стратегію реформ з 2010 року.

Як зазначив Президент України Віктор Янукович у щорічному посланні до Верховної Ради України “Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році” що: “…основою нової хвилі українських реформ стала Програма економічних реформ на 2010-2014 роки: “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” [1].

Так, однією із найважливіших складових сучасних реформ є їх кадрове забезпечення, спрямоване на ефективне використання людського капіталу та кадрового потенціалу суспільства. Зазначимо, що особливість сучасної державної кадрової політики України полягає в тому, що держава та особа виступають як партнери в професійно-трудовій діяльності, де визначальним принципом є досягнення гармонійного поєднання інтересів особи та держави, індивідуальних та загальнонаціональних інтересів, сприяння творчої самореалізації особистості.

Відтак, нагальною потребою сьогодення є визначення концептуальних засад державної кадрової політики України та їх наукове та теоретичне обґрунтування, що дозволить ефективно здійснити заходи з модернізації різних сфер суспільно-політичного життя держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що глибокий аналіз державної кадрової політики у цілому та кадрових процесів і технологій зокрема міститься у роботах вітчизняних вчених, зокрема: В.Авер'янова, Г.Атаманчука, В.Борденюка, С.Вдовенка, З.Гладуна, Н.Гончарук, О.Дьоміна, О.Крупчана, А.Крусяна, О.Кучеренка, Ю.Лебединського, П.Любченка, В.Малиновського, Т.Мотренко, П.Надолішнього, С.Серьогіна, Д.Стеченка, С.Дубенко, Н.Липовської, В.Олуйка, Т.Пахомової, О.Оболенського, В.Цвєткова та інших науковців.

Поряд з великою кількістю наукових досліджень, присвячених теоретичним та прикладним аспектам державної кадрової політики, сучасні процеси модернізації та реформування країни потребують ефективної кадрової системи, що включає сукупність кадрових інститутів та організаційних структур, які здійснюють цілісне управління кадровими процесами та подальших наукових досліджень у сфері державної кадрової політики, з метою досягнення визначених пріоритетів розвитку держави.

Мета статті - розглянути теоретичні основи сучасної державної кадрової політики України.

Виклад основного матеріалу

Після розпаду Радянського Союзу Україні у спадок залишилась “…радянська” кадрова система, дієвість якої забезпечувалась виключно бюрократичними адміністративно-розпорядчими механізмами, що не передбачали прозорості та професійної конкуренції у процесі прийняття кадрових рішень. За радянських часів у пересічного громадянина були доволі обмежені можливості щодо побудови власної службової кар'єри, із врахуванням виключно професійних та ділових якостей особистості. Часто відданість КПРС, моральному кодексу будівника комунізму, відсутність “власної думки”, відмінної від думки керівництва та партії, а також вміння йти у “політично -визначеному русі”, були ключовими умовами кар'єрного зростання та підвищення соціального статусу людини.

З набуттям державної незалежності, одним із стратегічних державних завдань постало завдання щодо формування та реалізації сучасної державної кадрової політики України, відмінної від застарілої “радянської моделі”.

У підтвердження цієї тези цілком погоджуємося з думкою дослідника В.М. Олуйка, який стверджує, що: “…однією з важливих складових розвитку Української держави є кадрове забезпечення реформ, активізація і професіоналізм державних службовців, нарощування та конструктивне використання кадрового потенціалу” [2, С.182 ].

Також, проведений нами аналіз дав змогу встановити, що з самого початку набуття державної незалежності питання створення власної державної кадрової політики було визначено одним із пріоритетів національної безпеки України. Ключовими нормативно-правовими актами України зазначено, що державна кадрова політика має бути спрямована на створення організаційно-правових, управлінських, соціальних, психологічних, матеріально-технічних, фінансових, економічних та інших передумов формування високопрофесійних кадрів державної служби. Зокрема, передбачалось, що зазначені кадри державної служби мають ефективно, на високому державному рівні вирішувати службові завдання та захищати визначальні конституційні цінності - власне людину, її здоров'я, життя, честь та гідність. Адже саме Конституція України зазначає, що “Людина, її життя і здоров'я, чесність і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю” [3].

Водночас, слід констатувати, що в Україні досі не сформовано ефективну державну кадрову політику, що має забезпечити раціональне використання людського капіталу держави. Державна кадрова політика ще має бюрократичні риси “радянського зразку”, кадрові процеси часто є не прозорими та не демократичним, а кадрова політика загалом використовується як один із потужних інструментів реалізації власних амбіцій окремих політичних сил, осіб або інших приватних інтересів.

Труднощі реалізації сучасної державної кадрової політики України обумовили вище керівництво держави вжити ряд невідкладних заходів з метою забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою.

Стратегічним документом, що визначає мету, цілі та першочергові завдання, на реалізацію яких має бути спрямована сучасна державна кадрова політика є “Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки”, що затверджена Указом Президента України від 1 лютого 2012 року №45/2012.

Цим стратегічним документом зазначається, що головними причинами, які зумовили необхідність розроблення Стратегії державної кадрової політики, є:

- стримування розвитку та функціонування системи кадрового забезпечення в державі;

- відсутність ефективної системи моніторингу потреб суспільства і держави у фахівцях з відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки, недосконалість механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців;

- відсутність збалансованої системи управління професійною орієнтацією молоді, об'єктивних принципів її відбору і навчання, повільні темпи впровадження сучасних технологій професійного розвитку;

- недостатнє застосування наукових підходів, результатів наукових досліджень при формуванні та реалізації державної кадрової політики [4].

Зазначимо, що наукові, методологічні, прикладні та інші концептуальні підходи до державної кадрової політики є предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців.

Так, на думку дослідника І.М. Мельника: “Державна кадрова політика - це політика держави у сфері державної служби, головною метою якої є вдосконалення кадрового потенціалу, створення дієздатного державного апарату, спроможного ефективно здійснювати завдання та функції Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових повноважень. Вона призначена визначати стратегічне бачення формування, професійного розвитку та раціонального використання кадрів, усіх трудових ресурсів України, а також цілі та пріоритети кадрової діяльності” [5].

Як зазначає В.Я. Малиновський: “Кадрова політика - це один із найважливіших напрямів державного управління, орієнтований на потребу публічної адміністрації в кадрах, що полягає в стратегічній діяльності із цілевизначення, ідеологічного та програмного забезпечення формування, розвитку і використання кадрових ресурсів як визначального чинника ефективності системи органів публічної влади” [6,С.478].

О.І. Пархоменко-Куцевіл дає визначення кадрової політики у сфері державної служби як: “…науково обґрунтованої діяльності, яка включає відбір, розстановку, навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, розвиток кадрів державної служби, формування кадрового резерву у сфері державної служби” [7,С.190].

Н.Жук стверджує: “…кадрова політика як складова внутрішньої та зовнішньої політики держави і засіб її реалізації формується на основі та в межах державної політики. Вона розробляється в інтересах останньої. Цілі, пріоритети й принципи кадрової політики визначальною мірою залежать від ролі держави в суспільстві, від вирішення основних проблем становлення української державності, типу правління, рівня і демократизації механізмів устрою держави, поділу та взаємодії гілок влади, розмежування їхніх функцій і повноважень, перспектив перетворень центральних, регіональних та місцевих структур влади” [8].

Аналіз проблем та перспектив реалізації державної кадрової політики міститься у наукових дослідженнях Л.О.Лучанінової, яка зазначає: “... у побутовій свідомості кадрова політика сприймається як просте маніпулювання кадрами, а стосовно вищого державного управління - як патронат над ключовими державними посадами, що нерідко виявляється предметом торгів за лаштунками. І в тому є велика біда та небезпека для нашої держави, що місце зваженої, обґрунтованої, керованої державної кадрової політики займають примхи та тимчасові ситуативні уподобання деяких вищих посадових осіб” [9].

Дослідники О.Дьомін, Г.Леліков, В.Сороко під державною кадровою політикою розуміють “… державну стратегію, що виражає волю народу, політичний курс роботи з кадрами на загальнодержавному рівні, стратегії формування, розвитку та раціонального використання кадрів, всіх людських ресурсів держави ” [10].

Президент Національної академії державного управління при Президентові України Ю.В.Ковбасюк, на всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участі “Стратегія державної кадрової політики-основа модернізації країни” зазначив що, державна кадрова політика - це цілеспрямована стратегічна діяльність держави, пов'язана з плануванням та прогнозуванням формування, професійного розвитку та раціонального використання кадрів, усіх трудових ресурсів України, визначенням цілей і пріоритетів кадрової діяльності. Від стратегії подальшого розвитку держави залежить обсяг і межі державного регулювання кадрових процесів, рівень їх децентралізації та демократизації [11,С.3].

Отже, проаналізувавши теоретико-методологічні основи поняття державної кадрової політики дав нам змогу визначити, що державна кадрова політика - це цілеспрямована загальнодержавна Національна стратегія, яка розрахована на тривалий період стратегічної діяльності держави, спрямована на пошук, формування, розвиток та раціональне використання і відтворення людського капіталу для забезпечення реалізації загальнонаціональних інтересів: інтересів особистості, суспільства та держави у різних сферах їх життєдіяльності, реалізація яких гарантує збереження національних цінностей, державний суверенітет, територіальну цілісність в контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою.

Головною метою державної кадрової політики є створення збалансованої системи управління людським капіталом, що має забезпечити всі сфери життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами для реалізації національних інтересів в контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою.

Об'єкт державної кадрової політики це комплекс відповідних правових норм, принципів, форм, методів і засобів, що забезпечують ефективність формування, розвитку, використання кадрів.

Об'єктом впливу кадрової політики держави є людський капітал українського суспільства, який поєднує професійно підготовлені групи людей, що здійснюють діяльність у різних сферах суспільства. Слід врахувати, що людський капітал є складним утворенням, що обумовлений особливостями суспільного устрою держави та завданнями державної служби кожної країни. Людський капітал класифікується відповідно до професійної структури суспільства на сфери: державну; політичну; економічну; соціальну; духовну; матеріально-технічну, соціально-культурну; військово-правоохоронну та інші сфери. Відповідно до ієрархії управління людський капітал поділяється на керівників, фахівців і виконавців.

Суб'єктами формування та проведення державної кадрової політики виступають такі інститути та інституції:

- Президент України;

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Національне агентство України з питань державної служби;

- керівники центральних та місцевих органів державної влади;

- кадрові служби міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування;

- управління, відділи освіти відповідних регіональних та районних рівнів та навчальні заклади різного спрямування;

- навчальні заклади різного спрямування;

- суб'єкти соціального партнерства приватного й громадського секторів.

Ступінь участі кожного із суб'єктів у розробленні та реалізації державної кадрової політики визначається відповідними нормативно-правовими актами, залежно від особливостей діяльності та функціональних завдань кожного органу державної влади та місцевого самоврядування.

Державна кадрова політика реалізовується шляхом забезпечення скоординованих дій всіх зацікавлених суб'єктів, що організовують свою діяльність у відповідності до норм чинного національного законодавства України. Нормативно-правовим підґрунтям державної кадрової політики є Конституція України, трудове, адміністративне, цивільне та інше законодавство, акти Президента України та Кабінету Міністрів держави, що спрямовані на забезпечення ефективного функціонування державної кадрової системи, регуляцію кадрових процесів, забезпечення взаємодії суб'єктів кадрової політики та кадрової роботи, а також створення ефективної системи управління людським капіталом.

На нашу думку, основними цілями сучасної державної кадрової політики є: загальнодержавна ціль; безпекова ціль; соціальна ціль; інституційна ціль; економічна ціль; організаційна ціль.

1. Загальнодержавна ціль державної кадрової політики полягає у всебічному забезпеченні потреб суспільства професійними, компетентними кадрами, відданими народу України, здатними забезпечити збереження національних цінностей, державний суверенітет, територіальну цілісність держави. Загальнодержавна ціль державної кадрової політики є ключовою стратегічною її складовою, яка спрямована на побудову сучасної правової держави на основі імплементації в Україні загальноприйнятих європейських цінностей у всіх сферах суспільного життя. Загальнодержавна ціль має гарантовано забезпечити розвиток державних інституцій України як європейської демократичної держави, а також забезпечити законність політичних рішень, захист національної безпеки держави та захист її національних інтересів, забезпечення внутрішньополітичної безпеки та стабільності, а також гарантоване забезпечення прав та свобод українських громадян.

2. Безпекова ціль державної кадрової політики визначається комплексом базових положень, що мають забезпечити захист національних інтересів України у різних сферах національної безпеки держави. Цілком очевидно, що процеси, пов'язані із забезпеченням національної безпеки неможливо реалізовувати без підготовлених професійних кадрів, управлінців нової формації - здатних ефективно протидіяти сучасним викликам та загрозам національній безпеці.

3. Соціальна ціль державної кадрової політики спрямована на створення належних умов для розвитку професійного, творчого інтелектуального та іншого потенціалу громадян України, а також задоволення потреб суспільства кваліфікованим кадрами. Соціальна ціль передбачає створення ефективної системи управління людським капіталом, шляхом забезпечення гідного рівня освіти для громадян країни, а також задоволення очікувань населення щодо професійної самореалізації, гідного рівня оплати праці та соціальних гарантій. Соціальна ціль державної кадрової політки має ґрунтуватись на сучасних інноваційних технологіях кадрового менеджменту, спрямованих на всебічне забезпечення потреб державної служби в Україні. Важливою соціальною складовою є запобігання дискримінації у державній кадровій політиці за гендерними, етнічними, релігійними, соціальними політичними та іншими ознаками. Ефективна реалізація соціальної цілі державної кадрової політики дозволить уникнути соціальних конфліктів в українському суспільстві з одного боку та дозволить створити потужне підґрунтя для реалізації кожного громадянина з іншого.

4. Інституційна ціль державної кадрової політики спрямована на створення та нормативно-правове забезпечення державної кадрової політики. Вона має за мету правове регулювання державної служби в Україні на підставі європейських принципів публічного права та управління, демократичних засадах і нормах, що мають забезпечити творчий розвиток та реалізацію потенціалу кожного громадянина, а також забезпечити гарантоване право кожному на свободу вибору професії. Інституційна ціль державної кадрової політики передбачає проведення прозорої демократичної кадрової політики та залучення інституцій громадського суспільства для контролю за її реалізацією.

5. Економічна ціль державної кадрової політики спрямована на задоволення потреб різних сфер економіки України професійними, добре підготовленими та кваліфікованими кадрами, що спроможні реалізовувати свій потенціал задля зміцнення економічної могутності держави. Економічна ціль має за мету створення конкурентоспроможної економіки, зміцнення економічної складової національної безпеки держави, підвищення добробуту населення та розвиток соціальної сфери.

6. Організаційна ціль спрямована на розбудову системи регулювання кадрової сфери та управління нею на засадах відкритості, прозорості, соціального діалогу та партнерства всіх зацікавлених суб'єктів державної кадрової політики.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що дослідження теоретичних основ сучасної державної кадрової політики України дали змогу встановити: державна кадрова політика є найважливішим фактором збереження та зміцнення цілісності держави, соціально-політичної стабільності суспільства, стратегічною складовою регуляції життєдіяльності громадян. Важливою складовою державної кадрової політики є створення збалансованої системи управління людським капіталом, що має забезпечити оптимальне використання трудових ресурсів країни. Цілі державної кадрової політики мають за мету визначити комплекс базових положень, що мають забезпечити захист національних інтересів України у різних сферах національної безпеки держави.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики, є на наш погляд проведення ґрунтовних теоретичних досліджень щодо процесу відтворення якісного кадрового потенціалу держави.

Список використаних джерел

1. Олуйко В.М. Шляхи вдосконалення реалізації державної кадрової політики в регіонах України / В.М. Олуйко // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : Матеріали науково-практичної конференції / [за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева]. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - Т.1.

2. Малиновський В.Я. Державне управління : [навчальний посібник]. - [вид. 2-ге, доп. та перероб.] / В.Я. Малиновський. - К. : Атіка, 2003. - 576 с.

3. Пархоменко-Куцевіл О.І. Механізм формування кадрового потенціалу державної служби в Україні - базовий елемент механізмів державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. / Редкол.: С.М.Серьогін (голов.ред.) та ін. - Д.: ДРІДУ УАДУ, 2004. - Вип.2(16). - С.188-194.

4. Державна кадрова політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку: наук. доп. / авт..кол. : Ю.В.Ковбасюк, К.О.Ващенко, Ю.П.Сурмін та ін.: К. :НАДУ, 2012. - 72 с.

Размещено на Allbest.ru