Адміністративно-правові механізми управління зайнятістю молоді в Україні в умовах фінансової кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

адміністративно-правові механізми управління зайнятістю молоді в Україні в умовах фінансової кризи

Ю. В. Богоявленська,

к. е. н., доцент, кафедри управління персоналом і економіки праці, Житомирський державний технологічний університет

Досліджено стан економіко-правового забезпечення зайнятості молоді в Україні. Проаналізовано причини та встановлено наслідки низького рівня дієвості існуючих адміністративно-правових механізмів на практиці. Визначено пріоритети та запропоновано конкретні заходи щодо підвищення та досягнення задовільного рівня зайнятості цієї категорії економічно активного населення.

The condition of economic-legal maintenance of youth's employment in Ukraine is investigated. The reasons are analysed and consequences of effectiveness low level of existing administratively-legal mechanisms in practice are established. Priorities are defined and concrete steps on increase and achievement of satisfactory level of this category of economically active population are offered.

ВСТУП

Забезпечення задовільного рівня зайнятості молоді на сьогодні виступає одним пріоритетних завдань розвитку держави. Адже саме молодь є найактивнішою частиною працездатного населення. Лише з урахуванням динаміки рівня її зайнятості можна розробляти соціально-економічні прогнози розвитку країни на довготривалу перспективу.

В умовах нової хвилі світової фінансової кризи дана проблема виступає вельми актуальною. Адже зниження попиту на продукцію суб'єктів господарювання призводить до спаду, а й часом до зупинки, виробництва, і, як наслідок, підсилює тенденції з активізації конкурентної боротьби як на внутрішньофірмових, так і на зовнішньому ринках праці. Так, зокрема, у вересні 2008 р. темпи приросту лише промислового виробництва в Україні скоротилися на 4,5% у порівнянні з попереднім періодом минулого року [1]. Найбільший спад спостерігався у добувній промисловості, на підприємствах, що займаються виробництвом коксу, продуктів нафтоперероблення, виробництвом готових металевих виробів та металургійним виробництвом, а також виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води. А ці підгалузі є одними з найбільших наповнювачів державного та місцевих бюджетів у країні. Скорочують свою діяльність підприємства i в тих областях, що за звичай показують найнижчий рівень зайнятості (Івано-Франківська, Тернопільська, - в яких скорочення виробництва за січень-вересень 2008 р. становило 27,9% та 3,6% відповідно), так і в тих, що характеризуються стабільністю відповідних показників (Дніпропетровська, Донецька, - в яких скорочення виробництва сягнуло 11,1% та 9,1% відповідно). Складна ситуація спостерігається в Полтавській та Хмельницькій областях (скорочення на 20,1% і 17,1%) [1].

Наслідком такої динаміки є актуалізація проблеми підвищення рівня безробіття та зниження рівня зайнятості при одночасному загальному скороченні чисельності населення України (що лише за 8 місяців поточного року зменшилось на 171,79 тис. осіб) і незначному позитивному сальдо міграції (9,04 тис. осіб). Самі підприємства реєструють скорочення попиту на робочу силу, а навантаження на одне вільне робоче місце залишається рівним 3 особам; єдиним виключенням є зростання попиту на керівників, і як констатують власники суб'єктів господарювання, існує потреба саме в антикризових менеджерах вищої ланки керівництва. Крім того, надалі ймовірне загострення ситуації з доходами та витратами населення. Адже в порівнянні з аналогічним періодом минулого року частка заробітної плати у структурі доходів населення скоротилася на 0,3%, а розмір соціальної допомоги зріс на 0,2%; при цьому розмір витрат на придбання товарів і послуг скоротився на 0,6% [1].

Особливо гостро визначена проблема постає перед сучасною молоддю. Адже значна частина програм, ухвалених на державному та регіональному рівнях, що мали б мінімізувати негативні впливи, які пов'язані з поточною економічною ситуацією, мають декларативний характер, не знаходять практичного втілення та засвідчують недостатньо ефективне регулювання зайнятості молоді. Відтак, проблема розробки дієвих адміністративно-правових механізмів управління зайнятістю молоді в Україні є вельми актуальною та вимагає невідкладного вирішення.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Проблеми зайнятості молоді становлять інтерес числа науковців світу. Проте в Україні актуалізуються в середньому раз на п'ять років. Це зумовлено необхідністю ухвалення державних програм щодо підтримки та сприяння розвитку цієї категорії населення. Так, проблеми державної політики сприяння зайнятості молоді з 1998 р. досліджує К. Бондарчук, в працях якого акцентується увага на необхідності активного державного втручання для „вирішення проблеми зайнятості молоді, як основного потенціалу країни, що забезпечуватиме її економічне зростання” [2]. Питання вторинної зайнятості молоді представлені у роботах Т. Буди [3]. Розробці методик оцінки інтегрованості молодіжного сегменту в національний ринок праці присвячені публікації Т. Заяць і В. Кравченко [4]. Необхідність удосконалення державного регулювання зайнятості молоді висвітлено у роботах Н. Анішина та Д. Верби [5]. Спеціалізовані видання з управління персоналом та економіки праці у поточному році приділяли увагу тим потенційним резервам молодіжного сегменту ринку праці, що є найбільш перспективними, у тому числі питанням конкуренції з-серед як іноземних, так і вітчизняних роботодавців у відборі та наборі талановитих фахівців [6; 7]. Проте нажаль, дослідження окресленої проблематики й досі не мають систематичного, принаймні моніторингового, характеру.

Спільними засадами реалізації державної політики щодо регулювання зайнятості молоді багато авторів визначають необхідність проведення постійних, ґрунтовних досліджень її трудового потенціалу та забезпечення розробки нових й удосконалення існуючих адміністративно-правових механізмів його використання в процесі праці. Самі науковці наголошують, що недотримання цієї рекомендації може спровокувати появу негативних тенденцій на молодіжному сегменті ринку праці та, як наслідок, на тривалий період спричинити несталість соціально-економічного поступу країни.

Нажаль, деякі прогнози дослідників вже справджуються. Сьогодні, в умовах світових трансформацій підприємства вимушені звільняти персонал, закривати нерентабельні напрямки бізнесу, припиняти діяльність дочірніх підприємств, проводити перепрофілювання бізнесу. Проте, осторонь уваги науковців залишився той факт, що у період реорганізацій, реструктуризацій та санацій найбільш вразливою категорією є саме молодь. Як правило, вона не володіє необхідним досвідом та тим переліком компетенцій, що притаманні працівникам старшого віку. Варто відзначити, що сферами, на які не поширюється така залежність, є інформаційно-комп'ютерні технології та антикризове управління, середній вік працівників у яких становить 25-35 років.

Результати прикладних досліджень останніх трьох місяців засвідчують актуальність потреби сучасних підприємств в антикризових менеджерах, а відтак, безпосередньо є пов'язаними з молоддю. Їх не розглядають з точки зору традиційного розуміння „робочої сили”, до них застосовують іншу наукову категорію - „інтелектуальний потенціал”. Такі спеціалісти завжди працевлаштовані та отримують одну з найбільших заробітних плат у країні, вартість якої обумовлена тією кількістю та якістю компетенцій, кваліфікацією, що володіє такий спеціаліст (аудит, діагностика господарювання, методи управління тощо); також, як свідчить практика господарювання, у більшості випадків з метою мотивації їм пропонується частка у бізнесі (до 10%). Отже, зазначені трансформації потребують розробки як нових методик управління зайнятістю, так і організаційно-економічних механізмів функціонування сучасних підприємств.

Таким чином, вищевикладене підтверджує необхідність проведення подальших досліджень визначеної проблеми, яка, як можемо встановити, підсилюється ускладненням умов ведення бізнесу суб'єктами господарювання всіх рівнів.

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ

Метою дослідження є аналіз стану та розкриття проблеми зайнятості молоді в Україні, визначення прогалин в наявних адміністративно-правових механізмах управління нею та розробка пропозицій щодо підвищення рівня її зайнятості в умовах фінансової кризи.

У статті використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: монографічний, логіко-конструктивний, індукції, аналізу, узагальнення, економіко-статистичні методи.

РЕЗУЛЬТАТИ

Проблема зайнятості на молодіжному сегменті ринку праці в умовах фінансової кризи виступає вельми актуальною.

Як вище зазначалось, молодь найбільше піддавана і зовнішнім, і внутрішнім впливам щодо ситуації із забезпеченням її зайнятості як продуктивнішої частини населення. Сьогодні спостерігається така ситуація, що в умовах нестабільності молоді робітничі кадри можуть бути скороченими з підприємств через брак відповідного досвіду (до 10-20%), працівники фінансових установ - через зменшення обсягу операцій та зниження рівня доходів (до 9-12%), менеджери середньої ланки - через оптимізацію організаційних структур суб'єктів господарювання, що пов'язано із уповільненням темпів ділової активності (до 8-10%), працівники держапарату - через проголошене Президентом України скорочення чисельності держапарату, в тому числі по Секретаріату на 20% і т.д.

Із стану нестабільності, в який опинилася країна, найефективніше останню можуть вивести молоді, антикризові, менеджери. Відповідно, українському суспільству варто розширити навчальні програми підготовки майбутніх управлінців, самостійно виховуючи таких фахівців, праця яких в подальшому приноситиме значний зиск і не потребуватиме непередбачених матеріальних і нематеріальних витрат.

Підхід до необхідності регулювання економіки саме молодими фахівцями відносно новий. Він знайшов відображення в Україні в галузевих програмах та окремих законодавчих документах 1993-1994 рр. [8]. За десять років це втілилось у [9], що дозволило надалі розробляти процедури, які безпосередньо були б спрямовані на забезпечення зайнятості не лише найбільш інтелектуально розвинутої частини, а й молоді в цілому.

Проте, як можемо визначити, пропоновані до впровадження державні програми набули переважно декларативного характеру, а часом, взагалі залишились без розробки необхідних процедур їх провадження. Зокрема, це в першу чергу стосується загальнодержавної Програми підтримки молоді на 2004-2008 роки [10], термін дії якої завершується, відповідно, у поточному році. Проаналізуємо результати її виконання в частині реалізації положень щодо забезпечення зайнятості молоді (табл. 1).

Таким чином, аналіз ходу реалізації зазначеної Програми дозволив встановити, що з переліку проблем забезпечення гідного рівня зайнятості молоді актуальними в цілому залишаються: забезпечення продуктивної зайнятості та розвиток підприємницької діяльності; негайного ж вирішення потребують: реалізація принципів соціального партнерства, доступність інформації щодо наявних вакансій у відкритому доступі у всесвітній мережі, забезпечення територіальної єдності при працевлаштуванні молодих сімей, тощо.

У разі не розв'язання зазначених завдань й надалі спостерігатимемо тенденцію до неоптимального рівня зайнятості молоді, її соціальної дискримінації, деінтелектуалізації та, врешті решт, зовнішньої міграції. Крім того залишатиметься невирішеною проблема загострення стратифікації за рівнем матеріального добробуту (зокрема, порівняно нижчого рівня доходів молоді відносно інших груп працездатного населення). А це, у свою чергу спричинятиме негативний вплив на молоді сім'ї, у тому числі через підвищення ризику їхнього збідніння, незадовільного рівня умов проживання, що підсилюватиметься кризовими явищами в економіці країні.

Покращенню окресленої ситуації повинні були б сприяти зміни, які мали протікати у відповідності до положень загальнодержавної Програми сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні [9].

Таблиця 1

Оцінка заходів щодо виконання Програми підтримки молоді на 2004-2008 роки

Джерело: складено автором на підставі визначених у таблиці законодавчих і нормативних актів та [10].

Як і попередньо аналізований документ, вона затвердила:

- пріоритети щодо створення молодіжних центрів праці, трудових загонів, гарантій забезпечення першого робочого місця та зайнятості, соціального партнерства (у тому числі шляхом заснування спілок, агенцій, бюро, тощо) [9, ст. 1; 11];

- гарантії права працездатної молоді на працю, у тому числі згаданого вище першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, та права на допомогу в працевлаштуванні, на професійну підготовку і перепідготовку через державні служби зайнятості [9, ст. 7; 12], уповноважені ними молодіжні центри праці, гарантоване отримання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням;

- державну підтримку і сприяння розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді (у тому числі шляхом створення молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, надання інформаційно-консультаційної допомоги, довгострокових пільгових кредитів, пільгової оплати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, виробничих приміщень, страхування комерційного ризику) [9, ст. 8].

Крім того, з-серед інших основних документів, що призначені сприяти розвитку молоді в цілому, її матеріальному добробуту та зростанню інтелектуального потенціалу виступили: Програма надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла [13], зокрема пунктом 18 порядку якої встановлено необхідність підтвердження платоспроможності позикоотримувачів довідками з місця роботи, та Програма надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти [14], пунктом 26 порядку якої визначено засади зайнятості молоді у сільській місцевості шляхом працевлаштування випускників ВНЗ за фахом (проблема забезпечення сільської місцевості молодими спеціалістами постає дуже гостро).

Остання програма проливає світло на проблему зайнятості сільської молоді. Так, за результатами проводимих досліджень можемо узагальнити, що сама сільська молодь, нажаль, не відчуває власної соціальної перспективи в сільських населених пунктах для себе; і тому значна її частина, особливо та, що закінчила ВНЗ, намагається залишитись у містах. Відтак, можемо констатувати підсилення внутрішньої трудової міграції серед молоді. Гірше того, значна частина внутрішніх молодих мігрантів зайнята у тіньовому секторі економіки; отже можемо визначити, що в Україні активно проявляється внутрішня, нелегальна „молода” трудова міграція.

Таким чином, сільська місцевість залишається без кваліфікованих кадрів нового покоління, без фізично й інтелектуально спроможного „молодого” людського капіталу.

Але крім внутрішньої, активізувалася зовнішня трудова міграція. Єдине, що на сучасному етапі зупиняє експорт людського капіталу - це світова фінансова криза. Більше того, ті заробітчани, що протягом тривалого періоду перебували за кордоном, вимушені повертатися в Україну. Нажаль, питома вага молоді у загальній структурі осіб, що приїхали назад в Україну за останні 3 місяці, не значна. Окрім цього, працівники, які продовжують повертатися до країни, не показують належний професійний рівень, відповідно не забезпечують процес працевлаштування гідними кандидатами.

Проаналізуємо фактичні та сформуємо прогностичні дані щодо ситуації на ринку праці Україні в цілому та для молоді зокрема.

Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років на початок 2008 р. становила 20,90 млн. осіб, або 93,64% чисельності економічно активного населення, та 45,07% чисельності населення країни [15]. В цілому по Україні станом на 01.01.2008 р. найвищі показники рівня економічної активності зафіксовано у м. Києві - 66,5%, а найнижчі в Івано-Франківській (57,4%) області. Найвищий же рівень економічної активності був характерним для осіб віком 30-49 років, проте найнижчий - для молоді віком 15-24 років (чисельність якої у загальній структурі населення країни становила 7,10 млн. осіб, або 15,71%) і осіб пенсійного віку (при цьому кожен п'ятий працівник був зайнятий у промисловості (!) або сільському господарстві) [1]. Отже можемо зазначити, що за продовження негативних тенденцій країні важко буде дотримувати щорічного зростання показника активності населення на 0,54%.

Проблема може ускладнитися тим фактом, що в Україні чисельність осіб, які працюють за наймом, щорічно збільшується як в офіційному, так і неформальному секторах економіки (станом на 01.07.2008 р. - 81,2%, в тому числі у тіньовому секторі - 22,1%, що більше на 0,6% та 1,1% відповідно у порівнянні з попереднім періодом). Це засвідчує тенденцію до зменшення інтересу населення до самозайнятості, до прояву підприємницької ініціативи. Натомість численні, ухвалені (!) державні програми проголошують розвиток підприємництва, особливо малого та середнього; щодо молоді, нажаль, вони залишаються декларативними, а відтак можемо констатувати, що відповідні статистичні показники реалістично віддзеркалюють наявну ситуацію, яка в умовах фінансової кризи має тенденцію до погіршення.

Негативним фактом залишається той, що найвищий рівень участі населення у неформальному секторі спостерігається саме серед молоді віком 15-24 роки - 29,0% загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи (а також пенсіонерів у віці 60-70 років). Зазначена динаміка відбиває подальший розвиток саме неформального сектору економіки, основним видом діяльності в якому є сільськогосподарське виробництво, будівництво та торгівля.

Таким чином можемо закцентувати, що у разі не подолання окреслених проявів, в тому числі зумовлених низькою дієвістю програм, що розробляються для забезпечення належного рівня зайнятості молоді, у найближчий рік спостерігатимемо зростання рівня молодіжного безробіття (яке й так з-серед молоді віком саме 15-24 роки насьогодні є найвищим - 13,2% кількості економічно активного населення відповідної вікової групи).

Спрогнозуємо в цілому наслідки нереалізації державних соціально-економічних програм на наступний рік. Темпи скорочення і наявного і постійного населення сягатимуть 0,12%, відтакстаном на 01.01.2010 року в Україні залишитиметься 45,6 млн. осіб. Така тенденція підсилюватиметься стагнацією природного руху населення та підсиленням міграційних тенденцій у промислових регіонах України, зокрема у Дніпропетровській Донецькій, Кіровоградській, Луганській областях (хоча тут не можна не відзначити, що за останній рік саме в Кіровоградській області зафіксовано найбільший приріст рівня зайнятості населення - на 1,6 в. п.) [1]. Вже сьогодні підприємства Сходу України (а, найбільше, Луганська область) декларують скорочення потреби у робочій силі; на них же й припадає найбільша частка заборгованості із заробітної плати (35,5% боргу по країні - в Донецькій та Харківській областях).

Як наслідок, навантаження незайнятого населення на одне робоче місце може повернутися до минулорічного показника - 4 особи на одну вакантну посаду, а по тим галузям, що найбільше потерпають від ситуації на світовому фінансовому ринку (промисловість, будівництво), може зрости до 5-6 осіб на одне вільне робоче місце; станом на 01.07.2008 р. підприємства промисловості вже заборгували працівникам 57,4% заробітної плати, а найбільше - працівникам робітничих професій. Останній прогноз зумовлюватиме появу ще однієї проблеми - профорієнтації молоді; її наслідком може стати відмова молоді до навчання робітничим професіям.

Отже, проведене дослідження дозволило нам констатувати, що наявні адміністративно-правові механізми управління зайнятістю молоді в Україні потребують суттєвого покращення, що особливо актуально в умовах фінансової кризи.

зайнятість молодь адміністративний правовий

ВИСНОВКИ

Таким чином, державі вкрай потрібно забезпечити гідний рівень зайнятості молоді, особливо у тих галузях народного господарства, в яких вже в І кварталі 2009 року прогнозується найбільший відтік кадрів - будівництві, металургії, хімічній промисловості. Крім того через зростаючий попит представництв західних компаній в Україні на молодих антикризових менеджерів, варто забезпечити їх утримання на вітчизняних підприємствах.

Впроваджуючи процедури реалізації розроблених нормативно-правових актів потрібно закласти та затвердити у Державному бюджеті України на рік видатки на відповідні заходи. В першу чергу це має стосуватися молоді, що має середню та середню спеціальну освіту, випускників професійно-технічних училищ та ліцеїв. Адже у разі загострення кризи й надалі звільнятимуть ті категорії працюючих, що мають низьку кваліфікацію, робітничі професії.

За результатами проведеного дослідження, зокрема, пропонується:

- розробити процедури реалізації положень ухвалених Програм для молоді, а також узгодити на всіх рівнях механізм субвентування;

- запропонувати у проектах Державного бюджету на рік закладати суми видатків на розвиток інтелектуальної сфери, у тому числі ухвалити дієвий фінансовий механізм пільгового кредитування здобуття вищої освіти та проведення наукових досліджень молодими вченими;

- у бізнес-планах суб'єктів господарювання закладати не менше 20% у фондах розвитку персоналу на підвищення кваліфікації та професійне навчання молоді для цілей покращення її якісних характеристик;

- розробити систему заходів, спрямованих на стимулювання молоді до роботи в Україні, у тому числі через розвиток молодіжного підприємництва (зокрема шляхом інвестування діяльності малих та середніх підприємств, заснованих молодими підприємцями) та участі в громадських роботах;

- ухвалити процедури легалізації праці через її переведення із тіньового сектору економіки (особливо у сільській місцевості);

- розробити та затвердити на державному рівні Програму гідної праці для молоді на 2009 - 2011 рр. (у відповідності до базової, укладеної з Міжнародною організацією праці у липні поточного року);

- створити резервний фонд на випадок погіршення фінансової, економічної, соціальної чи політичної ситуації в країні, який би забезпечував покриття ризиків (або непередбачених видатків) молодими сім'ями (у тому числі відновлення пільгового кредитування будівництва і реконструкції житла, запровадження соціальних програм захисту здоров'я).

У поточній же ситуації державі необхідно саме сьогодні відшукати резерви на покриття статей цих витрат.

Наукова новизна результатів дослідження:

- введено у науковий обіг терміни: „деінтелектуалізація молоді”, „експорт людського капіталу”, „внутрішня, нелегальна „молода” трудова міграція”;

- конкретизовано роль зайнятості молоді в процесі фінансової та соціально-економічної трансформації суспільства;

- запропоновано напрямки удосконалення адміністративно-правових та економічних механізмів управління зайнятістю молоді в Україні у відповідності до складеного прогнозу на наступний рік.

Тому вказані пропозиції є актуальними, характеризуються теоретичною та практичною значущістю та мають перспективи наукових пошуків та подальших удосконалень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державний комітету статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. - Назва з екрану.

2. Бондарчук, К. Основні напрями активної державної політики сприяння зайнятості молоді / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. - 1998. - №8. - С. 9-12. - К.: Фірма „Праця”, 1998.

3. Буда, Т. Й. Вторинна зайнятість молоді / Т. Й. Буда // Регіональна економіка. - 1998. - №3. - С. 96-97.

4. Заяць, Т. Основні напрями активної державної політики сприяння зайнятості молоді / Т. Заяць, В. Кравченко // Україна: аспекти праці. - 2003. - №3. - С. 3-9. - К.: Фірма „Праця”, 2003.

5. Анішина, Н. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді / Н. Анішина, Д. Верба // Україна: аспекти праці. - 2003. - №3. - С. 14-22. - К.: Фірма „Праця”, 2003.

6. Мерлян, Л. Молодежная занятость - резервы рынка труда в Украине? / Л. Мерлян // Менеджер по персоналу. - 2008. - №5. - С. 56-60. - Бібліогр.: с. 60.

7. Позняк, О. Внешние трудовые миграции в Украине / О. Позняк // Менеджер по персоналу. - 2008. - № 10. - С. 16-20. - Бібліогр.: с. 20.

8. Закон України від 05.02.1993 р. № 2998-XII „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” / Відомості Верховної Ради України від 20.04.1993. - 1993. - № 16. - (Офіц. вид.: Щотижневий нормат. бюл. укр. та рос. мовами. / Верховна Рада України). - К.: Парламентське видавництво, 1993.

9. Закон України від 23.03.2004 р. № 1659-IV „Про внесення змін до статті 1 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” / Відомості Верховної Ради України від 16.07.2004. - 2004. - № 29. - (Офіц. вид.: Щотижневий нормат. бюл. укр. та рос. мовами. / Верховна Рада України). - К.: Парламентське видавництво, 2004.

10. Закон України від 18.11.2003 р. № 1281-IV „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 - 2008 роки” / Відомості Верховної Ради України від 16.07.2004. - 2004. - № 29. - (Офіц. вид.: Щотижневий нормат. бюл. укр. та рос. мовами. / Верховна Рада України). - К.: Парламентське видавництво, 2004.

11. Закон України від 01.12.1998 р. № 281-ХIV „Про молодіжні та дитячі громадські організації” / Відомості Верховної Ради України від 07.01.1999. - 2004. - № 1. - (Офіц. вид.: Щотижневий нормат. бюл. укр. та рос. мовами. / Верховна Рада України). - К.: Парламентське видавництво, 1999.

12. Закон України від 01.03.1999 р. № 803-XII „Про зайнятість населення” / Відомості Верховної Ради України від 02.04.1991. - 1991. - № 14. - (Офіц. вид.: Щотижневий нормат. бюл. укр. та рос. мовами. / Верховна Рада України). - К.: Парламентське видавництво, 1991.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. № 584 „Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла” / Офіційний вісник України від 15.06.2001. - 2001. - № 22. - (Офіц. вид.: Міністерство юстиції України, Головне державне об'єднання правової інформації та пропаганди правових знань Міністерства юстиції України). - К.: Вид-во „Логос”, 2001.

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916 „Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти” / Офіційний вісник України від 04.07.2003. - 2003. - № 25. - (Офіц. вид.: Міністерство юстиції України, Головне державне об'єднання правової інформації та пропаганди правових знань Міністерства юстиції України). - К.: Вид-во „Логос”, 2003.

15. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р. № 156-р. „Про затвердження плану дій щодо реалізації в 2007 - 2008 роках Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року” / Офіційний вісник України від 27.04.2007. - 2007. - № 28. - (Офіц. вид.: Міністерство юстиції України, Головне державне об'єднання правової інформації та пропаганди правових знань Міністерства юстиції України). - К.: Вид-во “Логос”, 2007.

Размещено на Allbest.ru