Державне управління системою кардіологічної допомоги в Україні (за матеріалами літературних джерел)

Размещено на http://www.allbest.ru

Державне управління системою кардіологічної допомоги в Україні

(за матеріалами літературних джерел)

Я.Ф. Радиш,

доктор наук з державного управління, професор

О.В. Поживілова,

кандидат педагогічних наук,

заступник начальника відділу

медичних і аграрних наук ВАК України

Б.С. Дарчин,

лікар-кардіолог відділення анестезіології

з палатами інтенсивної терапії

Івано-Франківського обласного

клінічного кардіологічного диспансеру

У статті за матеріалами літературних джерел аналізується стан дослідження проблеми державного управління наданням медичної допомоги хворим системи кровообігу.

кардіологічний державний управління

В статье на основании литературных источников анализируется состояние исследования проблемы государственного управления предоставлением медицинской помощи больным системы кровообращения.

In the article on the materials literature, we analyze the current state of research problems of public administration of health care for people who are sick the circulatory system.

Вступ

“Кардиологические больные время от времени

ходят “по краю прорасти”

и “страховочный трос” при этом - в руках врача…”

Найджел Уэйсс

Розбудова незалежної, демократичної правової української держави супроводжується інтенсивними перетвореннями в соціально-економічній, політичній сферах, трансформацією соціальних відносин, вніслідок чого істотно змінюється роль інститутів держави та їх функції. Унаслідок цього, спрямованість теорії та практики державного управління на структурно-функціональну перебудову галузі охорони здоров'я в Україні зумовлює оновлення форм і методів державного управаління даною галуззю, що вимагає наукового обгрунтування та практичного впровадження нових методів управління, які б концентрували зусилля органів державної влади на розв'язанні протиріч і усуненні невідповідностей між фактичними потребами населення в медичній допомозі та реальними можливостями системи охорони здоров'я щодо якісного задоволення цих потреб в умовах трансформаційних перетворень [8].

В Україні, як стверджують професори В.М. Коваленко та В.М. Корнацький, сформувався тип здоров'я населення, який у порівнянні з розвинутими країнами Євросоюзу хараткеризується зниженням середньої тривалості життя на 10 - 12 років; підвищенням смертності, яка за останні 10 років досягла 2940 осіб на 100 тисяч населення, особливо серед чоловіків працездатного віку. Основні причини такої ситуації - неінфекційні хронічні хвороби: серцево-судинні - 63%, онкологічні - 12%, різного виду травматизму - 8 - 8%. Супроводжується також демографічним падінням чисельності населення, духовною деградацією суспільства - підвищенням кількості самогубств, збільшенням числа наркоманів, хворих на СНІД, ослабленням імунного статусу населення внаслідок хронічного стресу та екологічного забруднення навколишнього середовища [6].

Метою даної публікації є аналіз дослідження проблеми державного управління системою кардіологічної допомоги в Україні та вироблення на цій основі практичних рекомендацій щодо оптимізації механізмів державного управління даною сферою.

Виклад основного матеріалу

Не можна не погодитися з думкою відомих дослідників різних аспектів серцево-судинної папології В.М. Корнацького та В.І. Клименко про те, що в Україні хвороби системи кровообігу (далі - ХСК) були і залишаються однією з головних медико-соціальних проблем системи охорони здоров'я [5]. При цьому показники захворюваності та поширеності ХСК в останні роки зростали значно більшими темпами, ніж смертність. Їх динаміка свідчить про діагностичний та лікувальний потенціал кардіологічної служби. Серед ХСК найпоширенішою є ішемічна хвороба серця (ІХС). Показники поширеності та захворюваності на ІХС за останні роки постійно зростали. Друге місце в структурі смертності від ХСК посідає цереброваскулярна патологія (ЦВП). Від неї вмирає кожний третій пацієнт у групі ХСК у працездатному віці - кожній четвертий. На третьому місці - гіпертонічна хвороба (ГХ) [4]. Так, у структурі смертності від ХСК серед всього населення провідні місця займали ІХС - 691,3 (на 100 тис. нас.), 66,6%; ЦВЗ - 222,9, 21,5%; ГХ - 1,3 (2005 р.). Дослідники відмічають різницю в показниках смертності в залежності від статі, нозології та віку хворих: смертність від ІХС у чоловіків у 3 рази вища ніж у жінок, частка смертей від ЦВЗ у жінок перевищує в порівнянні із чоловіками (34,8% проти 21,3%), що свідчить про відносно більшу значимість цієї патології у структурі смертності, особливо у працездатних [5].

Як свідчить, проведений нами системний аналіз наукових праць українських авторів, їхні дослідження присвячені в основному вивченню клінічних аспектів окремих нозологій ХСК та їх лікуванню [2]. Низка робіт присвячена аналізу медико-соціальних проблем, що виникають у зв'язку із значною поширеністю даної патології [1, 6, 9]. Однак проблема серцево-судинної патології з точки зору науки державного управління до цього часу в Україні не вивчалась, що, на нашу думку, і підкреслює актуальність нашого повідомлення.

Кардіологічна служба в сучасному вигляді сформувалася в Україні в 70-ті роки ХХ ст. Вона має чітку структуру: у країні функціонують 15 обласних кардіологічних диспансерів, 13 з яких мають стаціонари, де налічується близько 1800 ліжок. Чисельність кардіологів і ревматологів, включаючи лікарів, зайнятих у Науково-дослідних інститутах (НДІ) та закладах підготовки кадрів системи МОЗ, і показник забезпеченості ними населення впродовж останніх років залишалися стабільними, відповідно 0,55 і 0,1 [4].

Активно розвивається кардіологічна служба й на регіональному рівні. Так, наприклад, в Івано-Франківській області працюють регіональні медичні заклади (обласний клінічний кардіологічний диспансер, кардіологічні бригади станцій швидкої медичної допомоги, блоки інтенсивної терапії та реанімації, кардіологічні відділення в міських і районних лікарнях, кабінети функціональної діагностики), які забезпечують надання спеціалізованої медичної допомоги й організацію диспансерного спостереження. Кардіологічну допомогу населенню області надають 124 кардіологи, з яких атестованих 80,6% (в т.ч. з вищою категорією - 45,0%, першою категорією - 39,0%, другою категорією - 16,0%) проти 76,4% по Україні [10].

Впродовж останніх років в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному диспансері, який є організаційно-методичним, консультативно-діагностичним та лікувальним центром, показник прийому зріс на 21%, а госпіталізація з прийому - на 23%. У зв'язку з нерівномірною щільністю населення (спостерігається її відчутне зниження в напрямі від рівнинних до гірських районів) та більшою частиною населення, що проживає в сільській місцевості, неухильна увага приділяється сільським мешканцям, свідченням чого є збільшення впродовж останніх трьох років прийому селян на 7,0%.

Що стосується практичних рекомендацій з оптимізації механізмів державного управління системою кардіологічної допомоги в Україні, то ми поділяємо думку В.М. Якимчука та А.І. Волинського [10] про те, що одним із найважливіших завдань охорони здоров'я України повинно стати подолання регіональних особливостей в доступності надання медичної допомоги, забезпечення повного охоплення хворих на серцево-судинні захворювання стандартами діагностики й лікування, заснованих на доказовій медицині, незалежно від місця проживання в умовах єдиного медичного простору [7] і, таким чином, домогтися досягнення рівності в охороні здоров'я населення держави із-за стратифікації суспільства [3].

Аналіз результатів наукових досліджень українських вчених дав підстави авторам публікації зробити висновок, що з метою оптимізації механізмів державного регулювання системи кардіологічної допомоги доцільно скористатися функціонально-організаційною моделлю системи кардіологічної допомоги створеної у 2009 р. відомими дослідниками В.М. Корнацьким та В.І. Клименко (див. рис.). Особливістю вказаної моделі є спрямування її діяльності на покращення рівня психологічного здоров”я кардіологічних хворих через реалізацію комплексу лікувальних та профілактичних заходів.

Рис. Модель оптимізованої системи медичної допомоги кардіологічним хворим

Висновки

1. Встановлено, що в В Україні сформувався тип здоров'я населення, який у порівнянні з розвинутими країнами Євросоюзу характеризується зниженням середньої тривалості життя на 10 - 12 років; підвищенням смертності, яка за останні 10 років досягла 2940 осіб на 100 тисяч населення, особливо серед чоловіків працездатного віку. Основні причини такої ситуації - неінфекційні хронічні хвороби: серцево-судинні - 63%, онкологічні - 12%, різного виду травматизму - 8 - 8%.

2. Виявлено, що Україні хвороби системи кровообігу були і залишаються однією з головних медико-соціальних проблем системи охорони здоров'я. При цьому показники захворюваності та поширеності ХСК в останні роки зростали значно більшими темпами, ніж смертність. Їх динаміка свідчить про діагностичний та лікувальний потенціал кардіологічної служби. Серед ХСК найпоширенішою є ішемічна хвороба серця. Показники поширеності та захворюваності на ІХС за останні роки постійно зростали. Друге місце в структурі смертності від ХСК посідає цереброваскулярна патологія. Від неї вмирає кожний третій пацієнт у групі ХСК у працездатному віці - кожній четвертий. На третьому місці - гіпертонічна хвороба. Відмічена різниця в показниках смертності в залежності від статі, нозології та віку хворих: смертність від ІХС у чоловіків у 3 рази вища ніж у жінок, частка смертей від ЦВЗ у жінок перевищує в порівнянні із чоловіками (34,8% проти 21,3%), що свідчить про відносно більшу значимість цієї патології у структурі смертності, особливо у працездатних.

3. Системний аналіз наукових праць українських авторів дає підстави стверджувати, що їхні дослідження присвячені в основному вивченню клінічних аспектів окремих нозологій ХСК та їх лікуванню. Низка робіт присвячена аналізу медико-соціальних проблем, що виникають у зв'язку із значною поширеністю даної патології. Однак проблема серцево-судинної патології з точки зору науки державного управління до цього часу в Україні не вивчалася.

4. Кардіологічна служба в сучасному вигляді сформувалася в Україні в 70-ті роки ХХ ст. Вона має чітку структуру: у країні функціонують 15 обласних кардіологічних диспансерів, 13 з яких мають стаціонари, де налічується близько 1800 ліжок. Чисельність кардіологів і ревматологів, включаючи лікарів, зайнятих у Науково-дослідних інститутах (НДІ) та закладах підготовки кадрів системи МОЗ, і показник забезпеченості ними населення впродовж останніх років залишалися стабільними, відповідно 0,55 і 0.

5. Активно розвивається кардіологічна служба й на регіональному рівні. Так, в Івано-Франківській області працюють регіональні медичні заклади (обласний клінічний кардіологічний диспансер, кардіологічні бригади станцій швидкої медичної допомоги, блоки інтенсивної терапії та реанімації, кардіологічні відділення в міських і районних лікарнях, кабінети функціональної діагностики), які забезпечують надання спеціалізованої медичної допомоги й організацію диспансерного спостереження. Кардіологічну допомогу населенню області надають 124 кардіологи, з яких атестованих 80,6% (в т.ч. з вищою категорією - 45,0%, першою категорією - 39,0%, другою категорією - 16,0%) проти 76,4% по Україні.

6. Доведено, що одним із найважливіших завдань охорони здоров'я України повинно стати подолання регіональних особливостей в доступності надання медичної допомоги, забезпечення повного охоплення хворих на серцево-судинні захворювання стандартами діагностики й лікування, заснованих на доказовій медицині, незалежно від місця проживання в умовах єдиного медичного простору і домогтися досягнення рівності в охороні здоров'я населення держави із-за стратифікації суспільства.

7. З метою оптимізації механізмів державного регулювання системи кардіологічної допомоги доцільно скористатися функціонально-організаційною моделлю системи кардіологічної допомоги створеної у 2009 р. відомими дослідниками В.М. Корнацьким та В.І. Клименко. Особливістю вказаної моделі є спрямування її діяльності на покращення рівня психологічного здоров'я кардіологічних хворих через реалізацію комплексу лікувальних та профілактичних заходів.

Література

1. Гайдаєв Ю.О. Наукове обгрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров'я народу: Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. - К., 2007. - 26 с.

2. Голяченко А. Наукове обґрунтування оптимізації системи медичної реабілітації в умовах реформування охорони здоров'я в Україні : автореф. дис. … д-ра мед. наук : 14.02.03 / А. Голяченко. - К., 2008. - 36 с.

3. Грузєва Т.С. Обгрунтування та розробка системи досягнення рівності в охороні здоров'я населення в сучасних умовах стратифікації суспільства: Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. - К., 2007. - 39 с.

4. Коваленко В.М. Кардіологічна допомога // У кн. Панорама охорони здоров'я населення України / А.В.Підаєв, О.Ф.Возіанов, В.Ф.Москаленко, В.М.Пономаренко та ін. - К.: Здоров'я, 2003. - С. 216 - 218.

5. Корнацький В.М., Клименко В.І. Хвороби системи кровообігу і психічне здоров”я. - К.: МВЦ “Медінформ”, 2009. - 176 с.

6. Медико-соціальні аспекти хвороб системи кровообігу. Аналітично-статистичний посібник // Укладачі Т.С. Манойленко, І.Л. Ревенько, А.В. Гандзюк / За ред. професорів Коваленка В.М., Корнацького В.М.. - К.: МВЦ “Медінформ”, 2009. - 146 с.

7. Радиш Я. Єдиний медичний простір України - нова парадигма розвитку національної системи охорони здоров'я // Державна політика з охорони громадського здоров'я в Україні: Навч. посіб. / За ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - С. 64 - 77.

8. Скрипник О.А. Трансформація державного управління у сфері охорони здоров'я в Україні: структурно-функціональний підхід: Автореф. дис. канд наук з держ. упр.: 25.00.01. - К., 2011. - 20 с.

9. Шевченко О.М. Наукове обгрунтування ціноутворення медичної допомоги на прикладі хвороб системи кровообігу: Автореф. дис. канд мед. наук: 14.02.03. - К., 2005. - 20 с.

10. Якимчук В.М., Волинський А.І. Серцево-судинна патологія: регіональні особливості Івано-Франківської області // Україна. Здоров'я нації, 2009. - № 1 - 2 (9 - 10). - С. 216 - 223.

Размещено на Allbest.ru