Зарубіжна практика боротьби з явищем бездомності та злочинами, що вчиняються особами без визначеного місця проживання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України, Харків

ЗАРУБІЖНА ПРАКТИКА БОРОТЬБИ З ЯВИЩЕМ БЕЗДОМНОСТІ ТА ЗЛОЧИНАМИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ БЕЗ ВИЗНАЧЕНОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

кандидат юридичних наук

Владислава Станіславівна Батиргареєва,

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Анотація

У статті на прикладі окремих країн аналізується зарубіжний досвід боротьби із бездомністю як негативним явищем соціальної дійсності та злочинними діяннями, що вчиняються особами без визначеного місця проживання. Робиться висновок, що залежно від ставлення держави та суспільства до проблеми подолання бездомності, а відповідно й боротьби зі злочинністю цих осіб, зарубіжні країни можна розділити на три групи.

Ключові слова: бездомність, особи без визначеного місця проживання, боротьба із бездомністю та злочинами бездомних осіб за рубежем.

Виклад основного матеріалу

Практично в усіх країнах світу, включаючи демократичні та економічно розвинуті суспільства з розвиненими віковими традиціями соціального патронажу стосовно незаможних верств населення, є бездомні особи. На сьогодні явище бездомності є настільки поширеним, що у світовому масштабі воно визнається однією із глобальних проблем людства, яка полягає у відсутності можливості забезпечення житлом великої кількості жителів планети і породжується різноманітними причинами глобального, регіонального і місцевого значення як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру [17]. В умовах же драматичних подій, що відбуваються в нашому суспільстві останнім часом наявність житла стає чи не найгострішим питанням, від розв'язання якого залежить майбутнє сотень тисяч громадян України. Тому збереження осілого способу життя - вагомий чинник на шляху унеможливлення у подальшому зростання кількості злочинів осіб, які не мають ані постійного, ані навіть тимчасового житла, придатного для проживання в ньому, та збереження звичного мікроклімату життя як окремих осіб, так і цілих родин. У зв'язку з цим нагальною є потреба осмислення передового зарубіжного досвіду ставлення й вирішення і проблеми бездомності в цілому, і подолання злочинності бездомних осіб зокрема.

У спеціальній літературі, включаючи електронні видання та джерела інших засобів масової інформації, йдеться про різні програми та державні проекти із розв'язання проблеми бездомності у різних країнах світу. У свою чергу, серед науковців, які досліджували проблему бездомності, зокрема, й злочинних проявів цих осіб у зарубіжних країнах, можна виділити таких як С. М. Абельцев, Я. І. Гілінський, С. Б. Дебрер, Г. С. Кара-Мурза, В. В. Лунєєв, І. В. Мерсіянова, Р. Мертон, Г. Мид, С. А. Стивенсон, З. Р. Соловйова, Н. Дж. Смелзер, С. М. Іншаков та ін. Разом із тим, якщо в одних країнах розв'язанню проблеми бездомності приділяється найпильніша увага (країни Європи, особливо Західної), то в інших це явище розцінюється як природний супутник національного життя, укладу, навіть традицій народів (країни Південної та Південно-Східної Азії, Африки, Південної Америки). Тому будь-яких особливих заходів обмеження цього явища на теперішній час там майже не вживається. бездомність боротьба злочинний соціальний

Важливими цілями даної статті є дослідження явища бездомності у різних країнах світу, а також злочинності осіб без визначеного місця проживання для опрацювання та можливого запровадження ефективних способів подолання цих негативних явищ сучасної дійсності в Україні.

За даними ООН, у середині 2000 років у світі нараховувалося близько 100 млн бездомних, ще 1,2 млрд осіб проживали у непристосованих для життя умовах. Проте з початком кризи число осіб без визначеного місця проживання почало стрімко зростати [26].

На жаль, проблема бездомності не вирішена в жодному суспільстві. Немає навіть спільних методик та підходів до збору даних щодо кількості бездомних осіб і стану бездомності. Сьогодні відповідні звіти у різних країнах уповноважені готувати різні організації. Так, наприклад, у Данії, Люксембурзі, Португалії, Словенії та Фінляндії звіти про стан бездомності, характеристики бездомних, послуги, що надаються, готують та публікують національний чи регіональні уряди. Недержавні або дослідні організації займаються цим у Бельгії, Італії, Нідерландах та Польщі. У таких країнах, як Ірландія, Швеція та Естонія, бази даних готуються муніципалітетами. У деяких країнах такий облік ведеться навіть кількома інституціями, наприклад, урядом та недержаними і (або) дослідними організаціями чи муніципалітетом (Австрія, Велика Британія, Іспанія, Німеччина, Чеська Республіка, Угорщина, Франція). У Греції жоден орган не займається підготовкою таких даних [6, с. 99]. Що стосується обліку кількості правопорушень, учинених особами без визначеного місця проживання, то офіційної статистики практично не існує, хіба що в окремих дослідженнях, присвячених аналізу середовища, в якому знаходяться бездомні, або тих чи інших видів правопорушень, наводяться деякі дані [3, с. 129-147; 7, с. 1875-1891; 8, с. 229-243; 12, с. 87-98].

Узагалі всі країни, залежно від ставлення до проблеми бездомності, а відповідно й боротьби зі злочинністю цих осіб, можна розподілити на такі групи: а) країни, в яких, як зазначено вище, системно не вживається заходів щодо вирішення проблеми бездомності; за вчинення злочинів до бездомних осіб застосовується покарання на загальних підставах; б) країни, в яких намагання подолати або принаймні обмежити бездомність шляхом вживання соціальних заходів підкріплюється репресивними способами кримінально-правового характеру; в) країни, в яких для викоренення бездомності вживаються насамперед заходи соціальної спрямованості, а відповідальність за вчинення правопорушень настає як і за вчинення аналогічних злочинів будь-якою особою на загальних підставах.

До першої із перелічених груп належать переважно країни зі слабкою економікою та великою щільністю населення, що не дозволяє на теперішній час успішно реалізовувати політику обмеження явища бездомності. У свою чергу, до радикально налаштованих у питанні подолання бездомності країн слід віднести насамперед Сполучені Штати Америки. Так, наприклад, у практиці США активно застосовуються заходи, спрямовані на криміналізацію явища бездомності. До них можна віднести: прийняття та забезпечення дотримання кримінального закону, за яким забороняється в громадських місцях спати, сидіти або зберігати особисті речі людям, які не мають житла, відкривати та порсатися у контейнерах зі сміттям, жебракувати у містах або передмістях, розподіляти продовольство серед бездомних людей у громадських місцях, справляти природні потреби та ін. [10, с. 9-10]. Проте слід додати, що проводиться й серйозна соціальна політика у сфері зменшення кількості бездомних на вулицях міст. Наприклад, на програми допомоги бездомним на 2014 р. Конгрес США виділив майже $1,4 млрд доларів [11].

Достатньо жорсткий підхід до проблеми боротьби із бездомністю існує зараз й у Канаді, в якій бродяжництво визнається одним зі злочинів невеликої тяжкості (ст. 787 КК Канади), за який установлюється покарання у вигляді тюремного ув'язнення строком на шість місяців та (або) штрафу у розмірі 5 тис. канадських доларів [30]. Так само й за кримінальним законодавством Угорщини бездомні громадяни вважаються правопорушниками, до яких може застосовуватися грошовий штраф або навіть тюремне ув'язнення [24]. Члени парламенту від правлячої партії консерваторів запропонували таке правове регулювання, мотивуючи його необхідність тим, що Будапешт не може більше впоратися з великою кількістю бездомних на вулицях, оскільки, за деякими даними, лише у столиці країни до 10 тис. осіб не мають даху над головою [19, с. 174].

За КК Швейцарії, якщо засуджений не має постійного місця проживання, то він має сплатити штраф або представити докази своєї забезпеченості (ст. 49) [32]. Згідно зі ст. 432 КК Нідерландів особа, яка займається бродяжництвом без засобів до існування, карається ув'язненням на строк не більше 12 днів або штрафом певного розміру. Якщо жебрацтво або бродяжництво вчиняється трьома або більше особами віком понад 16 років, то вони підлягають тюремному ув'язненню на строк понад 3 місяці або штрафу у певному розмірі (ст. 433) [32].

Інші країни, навпаки, відходять від суто репресивних заходів боротьби з бездомністю. Так, у 2010 р. Болгарія відмовилася від кримінального переслідування бездомних громадян, хоча до цього часу у ст. 328 КК Болгарії передбачалася кримінальна відповідальність тих осіб, які вдавалися до бродяжницького способу життя у складі групи або вели такий спосіб життя, не маючи постійного місця проживання і не займаючись суспільно корисною працею [31]. Таким шляхом пішли й Україна та колишні радянські республіки. До цього треба додати, що вектор у роботі із бездомними особами поступово зміщується у бік посилення саме ресоціалізації останніх. У зв'язку з цим доцільно зауважити, що вагоме місце у соціальному реформаторстві як інструменті впливу на злочинність у Західній Європі ще у 70-ті роки ХХ ст. займало вирішення житлової проблеми: позбавлення європейських міст від гетто і нетрів, надання бездомним муніципального житла [23, с. 198]. Отже, у нагоді стає досвід розвинутих країн світу, в яких наголос завжди робився на заходах так званої нормалізації життя бездомних осіб. Практику саме цих країн треба брати за зразок при покращенні становища у цій площині суспільного життя. Тому є сенс розглянути підходи до вирішення проблеми бездомних у деяких країнах. У виборі країн, на прикладі яких нами розглянуто практику боротьби з бездомністю та (за можливості) злочинністю цих осіб, ми виходили із принципу опрацювання відповідного досвіду передових країн різних континентів.

Японія. За даними уряду Японії, у країні нараховується близько 25 тис. бездомних [27]. Зменшення кількості бездомних у цій країні - це результат прийнятого на початку ХХІ ст. закону, що спрямований на їх соціалізацію. В Японії активно діють центри з працевлаштування, створена велика кількість гуртожитків, співробітники соціальних служб постійно проводять роботу з бездомними особами, що і дає помітний результат. Особливо наполегливо діє у цьому напрямі влада Токіо, де існує програма дешевого і доступного житла. Переважна більшість японських бездомних працює, хоча й по-різному. Значна частина, наприклад, зайнята збором утильсировини (наприклад, алюмінієвих пляшок, журналів, які вони здають на переробку). Проте чимало й тих, хто має постійну роботу у компаніях, щоправда, на низькооплачуваних посадах. До того ж японські бездомні переважно мають постійне місце «проживання» (саморобний невеликий картонний або брезентовий будиночок, як правило, на набережній або у парку). У деяких є плита для готування їжі і навіть телевізори, що працюють на автомобільних батареях.

Що стосується правопорушень, то бездомні не стають учасниками правопорушень, не займаються жебрацтвом [20], хоча нерідко самі піддаються агресії з боку деяких осіб, особливо підлітків [27]. На підставі цього можна дійти висновку, що японські бездомні як злочинці не настільки помітно впливають на кримінальну обстановку в країні, як впливають вони на цю обстановку, виявляючись жертвами від насильницьких злочинів. У японській мові є навіть особливе поняття «хоморе- су-гарі», що означає полювання на бездомних.

США. У цій країні й досі немає достовірної статистики про чисельність бездомних людей. За даними громадських організацій, у Сполучених Штатах Америки без даху протягом року постійно або тимчасово залишаються до 3,5 млн осіб. Щоночі на вулицях американських міст і селищ ночують близько 750 тис. чоловіків, жінок і дітей [28]. При цьому ще на початку 2000-х років дослідження показали, що найбільшим сегментом бездомного населення в США є діти та їх сім'ї [9]. Тому невипадково уряд країни звернувся до багатьох великих міст із пропозицією розробити десятирічний план подолання бездомності. Одним із результатів цього стало рішення під назвою «Housing first» («Домівка перш за все») про будування багатоквартирних, субсидованих державою будинків, оскільки головною причиною бездомності є нестача дешевого, доступного за ціною житла. Ідеєю, що була закладена у зазначеному рішенні, стало усвідомлення пріоритету надання бездомним будь-якого постійного житла та засобів підтримки останнього замість залишення цих осіб у соціальних притулках. Але для втілення у життя такого рішення, за визначенням фахівців, треба здолати чимало перешкод [1].

Що стосується стану криміногенності у середовищі бездомних, то у США зростає кількість так званих «злочинів ненависті» проти бездомних. Згідно з даними громадських організацій, зокрема Національної коаліції із захисту бездомних (NCH), жертвами агресивних дій у 2007 р. стали 160 бездомних проти 142-х роком раніше (122 випадки нанесення тяжких тілесних ушкоджень і 20 убивств бездомних осіб) [13]; 64 % нападів на бездомних здійснюються в США підлітками у віці від 13 до 19 років. Помічено навіть два випадки, коли нападаючим було по 10 років [28].

ФРН. Німецькі закони гарантують усім громадянам право на упорядковане житло площею як мінімум 18 м² на кожну людину. Якщо у людини немає власного житла, вона має право звернутися у відповідне відомство, і держава бере на себе оплату оренди житла. Проте на практиці звернення по допомогу відбувається рідко, оскільки у житлі треба підтримувати порядок, людині необхідно працювати, оскільки інакше її позбавлять грошової допомоги. Як це не парадоксально, ще одна причина незначної кількості випадків такого звернення криється в тому, що для корінного німця статус отримувача соціальної допомоги є ганебнішим, ніж стати жебраком [21]. До речі, у ФРН просити милостиню офіційно дозволено, поліцейські хіба що обмежують присутність таких людей на центральних вулицях міста. Законами ФРН за це не передбачено ані кримінальної, ані адміністративної відповідальності. Окрім жебракування, бездомні перебиваються випадковими заробітками, цуплять по дрібницях чуже майно. Гідною альтернативою жебракуванню виступає перевезення речей або сортування смітників. Так само можна заробляти на прожиття продажем вуличних газет [27].

В абсолютній більшості бездомні у ФРН - це корінні німці. Іноземців серед них дуже незначна кількість (в основному мешканці сусідніх із Німеччиною країн шенгенської зони). Незначну частину німецьких бездомних становлять особи, схильні до бродяжництва внаслідок психічних порушень. Проте типовий німецький бездомний - це або наркоман зі стажем, або хронічний алкоголік, що втратив зв'язок із родиною та колишніми друзями й знайомими. Примусового лікування від алкоголізму та наркоманії не існує; воно здійснюється на безоплатній основі, але тільки за бажанням самої людини.

Отже, 70 % німецьких бездомних - це люди, які страждають на наркотичну або алкогольну залежність і не мають жодних намірів соціалізуватися. Крім того, поширеними причинами існування стану бездомності є: розлучення, безробіття, відсутність чітко відпрацьованих процедур реабілітації після тюремного ув'язнення, не говорячи вже про хвороби, у тому числі психічні.

Кількість бездомних у Німеччині не зареєстровано в жодній державній статистиці. Оцінки стану бездомності робляться лише незалежними установами, що надають соціальні послуги [2]. За оцінками однієї з найавторитетніших організацій - Федерального союзу допомоги бездомним (Bundesarbeitgemeinschaft Wohnungslosenhilfe), у Німеччині станом на 2006 р. кількість людей, які не мали житла, склала 345 тис. осіб [21]. За іншими даними, у 2008 р. кількість таких осіб дорівнювала 80 тис. бездомних (хоча і підкреслювалося, що ця цифра є приблизною) [16].

Теоретично можливість повернутися до нормального життя у бездомної людини у Німеччині існує. Для цього достатньо звернутися до соціального відомства, після реєстрації в якому особа отримає соціальну допомогу, медичну страховку, направлення на безоплатне лікування від алкоголізму чи наркоманії, а оренда житла, яке людина підшукає, як вище зазначено, сплачуватиметься за рахунок коштів органів місцевого самоврядування. Крім того, існує чимало соціальних програм із надання допомоги бездомним, існує мережа притулків, релігійних і громадських благодійних організацій, що відповідають європейським стандартам. У них всі нужденні можуть отримати дах над головою, харчування, мати цілком пристойний одяг і навіть безоплатну стоматологічну допомогу. Як зазначається у спеціальній літературі, благодійні організації у Німеччині заслуговують на окрему увагу, настільки велику і плідну діяльність вони проводять [21]. Вся ця робота забезпечується необхідною кількістю спеціально підготовлених соціальних працівників, які проводять консультації щодо повернення бездомних до нормального життя. На наш погляд, цей досвід вартий того, щоб бути ретельно вивченим й українськими фахівцями з метою перейняття деяких підходів до розв'язання проблеми бездомності в Україні.

Щодо криміногенної ураженості бездомних осіб у ФРН зазначимо, що, за даними німецьких дослідників, дві третини з обстежених бездомних визнавалися винними в кримінальному злочині протягом останніх кількох років [4]. У той же час злочинність створює загрозу для життя цих осіб, оскільки вони самі нерідко стають жертвами насильницьких злочинів.

Франція. За даними, що містяться в щорічному звіті Фонду Абата П'єра (Fondation Abbe Pierre) - громадської організації, яка займається проблемами бездомних, кількість таких осіб у Франції із 2001 р. по 2013 р. зросла на 50 %: зараз на вулицях у країні проживає 141 тис. бездомних осіб [33].

Традиційно бездомність розглядалася у Франції насамперед із точки зору правопорушення, у даному випадку бродяжництва і жебрацтва. До Кримінального кодексу, оприлюдненого Наполеоном ще на початку XIX ст., була включена відповідна стаття, і тільки в 1994 р. вона була вилучена з КК Франції. Таким чином, ставлення держави до бездомних із політики репресій і придушення змінилося на визнання боротьби із соціальним виключенням як одного з пріоритетних напрямів сучасної соціальної політики. У 1998 р. прийнятий Закон проти виключення, в якому визначається сукупність заходів, що регламентовані державою і зобов'язують будь-яке місто та регіон мати програму дій щодо надання житла та допомоги особам, які опинилися у несприятливих умовах, із пріоритетною цільовою спрямованістю на бездомних [15, с. 72]. Однак спеціальні програми для бездомних допомагають тільки тим, хто в даний момент уже потрапив до цієї категорії. Дуже рідко довгострокові місцеві програми включають до своїх завдань зменшення та запобігання бездомності або зміну умов, які призводять до бездомності [15, с. 74]. До речі, на сьогодні розмір допомоги сягає 440 євро, а якщо бездомний має дитину йому належить отримати ще 220 євро. На ринках існують безоплатні пункти харчування для жебраків. Так само існують «Ресторани серця», які забезпечують продуктами незаможних людей [14]. У Франції є єдина у світі на теперішній день служба швидкої медичної допомоги для бездомних, яка у випадках різких похолодань намагається кожну людину влаштувати у тепле приміщення, допомогти у питаннях гігієни та нагодувати гарячою їжею за необхідності [18]. До речі, в Україні давно все функціонують пункти обігріву бездомних, але автомобілів спеціалізованої медичної допомоги, призначених саме для таких осіб, не існує. Не будь-яка машина швидкої допомоги «погодиться» перевозити маргіналів. Тому випадки переохолоджень і смертей бездомних на вулицях населених пунктів сьогодні - «звичайна» справа для України.

Що стосується інформації щодо кількості правопорушників із середовища французьких бездомних, то в інформаційному просторі, на жаль, маються лише невелика кількість публікацій про окремі випадки [22; 25]. Чимало бездомних - це переселенці із Румунії, які жебракують та залучаються до злочинної діяльності, значно ускладнюючи криміногенну обстановку у країні [5].

Вважаємо, що у будь-якому разі ознайомлення із досвідом розв'язання проблеми бездомності в інших державах світу сприятиме не лише порівнянню тактичних засобів у відповідній практиці обмеження кількості бездомних на вулицях населених пунктів, а й обранню нашою країною найкращої на теперішній час стратегії подолання цього явища в цілому.

Список використаних джерел

1. Abel D. For the homeless, keys to a home: Large-scale effort to keep many off street faces hurdles [Text] / D. Abel // Boston Globe. 2008. February, 24.

2. Bistrich А. Homelessness in Germany (The visible form of true poverty) [Electronic Resource]. Way of access: http://www.shareintl.org/ archives /homelessness/hl-abgermany.htm. Заголовок з екрану.

3. Chapple C. L. Gender and Arrest Among Homeless and Runaway Youth: An Analysis of Background, Family and Situational Factors [Text] / C. L. Chapple, K. D. Johnson, L. B. Whitbeck // Youth Violence and Juvenile Justice. Vol. 2. No. 2. April. 2004. P. 129-147.

4. Doering, T. Health situation of homeless in a health care home in Hannover [Text] / T. Doering, E. Hermes, M. Konitzer, G. Fischer, B. Steuernagel // Gesundheitswesen. 2002. Jun. № 64(6). Р. 375-82.

5. Duffin, C. The Roma invasion of Paris... next stop Britain [Text] / C. Duffin // The Sunday Telegraph. 2013. 6 Oct.

6. Edgar B. Measurement of Homelessness at European Union Level [Text] / B. Edgar, M. Harrison, P. Watson, V. Busch-Geertsema. European Communities, 2007. Р. 99.

7. Ferguson, K. M. Exploring Family Environment Characteristics and Multiple Abuse Experiences Among Homeless Youth [Text] / K. M. Ferguson // Journal of Interpersonal Violence. 2009. November. Vol. 24, № 11. Р. 1875-1891.

8. Harper G. Influence of Gang Membership on Negative Affect, Substance Use, and Antisocial Behavior Among Homeless African American Male Youth [Text] / G. Harper, J. Davidson, S. Hosek // American Journal of Men's Health. 2008. September. Vol. 2, № 3. P. 229-243.

9. Homeless Children, Poverty, Faith and Community [Text] // Understanding and Reporting the Local Story. 2002. March 26.

10. Homes Not Handcuffs: The Criminalization of Homelessness in U.S. Cities [Text] // A Report by The National Law Center on Homelessness & Poverty and The National Coalition for the Homeless. Washington, 2009. July. Р. 9-10.

11. National Alliance to End Homelessness [Electronic Resource]. Way of access: http://www.endhomelessness.org/pages/legislative_updates. Заголовок з екрану.

12. Powers J. Maltreatment Among Runaway and Homeless Youth [Text] / J. Powers, J. Eckenrode, B. Jaklitsch // Child Abuse & Neglect.1990. Vol. 14. P. 87-98.

13. Американцы превратили убийства в спорт [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.xata.co.il/?n_id=3522. Загл. с экрана.

14. Аракелян С. Люди без определённого места жительства [Электронный ресурс] / С. Аракелян. Режим доступа: http://porogy.zp.ua/?page=blog_view&article=549. Загл. с экрана.

15. Бездомность в России: проблематика и методология изучения [Текст] / Е. А. Коваленко, А. В. Федорец. М.: Фонд «Институт экономики города», 2006. С. 72.

16. Бездомные в Германии: с оптимизмом в будущее [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://dw.de/p/CwkN. Загл. с экрана.

17. Бездомные люди [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://fond-znak.com/bezdomnye-ludi. Загл. с экрана.

18. Бездомные люди Парижа, или жизнь на улицах Парижа по ту сторону [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://vceizfrance.com/ bezdomnyie-lyudi-parizha-ili-zhizn-na-ulitsah-parizha-po-tu-storonu. Загл. с экрана.

19. Верлан-Кульшенко, О. О. Проблема бродяжництва в Україні в контексті сучасного європейського законодавства [Текст] / О. О. Верлан-Кульшенко // Наук. вісн. Міжнар. гуманіст. ун-ту. Серія: Юриспруденція. 2012. № 3. С. 174.

20. Головин В. Бездомные разных стран [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.echo.msk.ru/blog/roadmap/1181300-echo. Загл. с экрана.

21. Дебрер С. Немецкий бомж - самый гордый в мире? [Текст] / С. Дебрер // Факты. События. Комментарии. 2006. № 39 (545).

22. Импорт преступности во Францию [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.russian.rfi.fr/frantsiya/20120118-eksport-prestupnosti-vo-frantsiyu. Загл. с экрана.

23. Иншаков С. М. Зарубежная криминология [Текст] / С. М. Иншаков. М.: Норма, Инфра-М, 1997. С. 198.

24. Митяев А. Бездомные в Венгрии будут считаться преступниками [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://gksn.org.ua/ novosti/bezdomnye-v-vengri-budut-schitatsja-prestupnikami.html. Загл. с экрана.

25. На юге Франции поймали бездомного каннибала [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://lenta.ru/news/2013/11/15/ maneater. Загл. с экрана.

26. Полюхович А. Нью-Йорк ставит рекорды по числу бомжей / А. По- люхович, Е. Цветков // Маркер: деловая газета. 2011. 11 окт.

27. Северина О. Бездомные за рубежом / О. Северина // Нескучный сад: журн. о православной жизни. 2003. № 3 (7) [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.nsad.ru/artides/bezdomnye- za-rubezhom. Загл. с экрана.

28. США стурбовані зростанням кількості «злочинів ненависті» проти бомжів [Текст] // Кримінал. 2008. 30 квіт.

29. Уголовный кодекс Голландии [Текст]: пер. с англ. / науч. ред.: Б. В. Волженкин ; пер. с англ И. В. Миронова. 2-е изд. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001.

30. Уголовный кодекс Канади [Текст] / предисл. и науч. ред. М. И. Ковалева и Е. Н. Трикоз / пер. с франц. М. И. Ковалевав. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005.

31. Уголовный кодекс Республики Болгария [Текст] / науч ред. А. И. Лукашова ; пер. с болгар. Д. В. Милушева, А. И. Лукашова ; вступ. ст. И. Айдарова. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001.

32. Уголовный кодекс Швейцарии [Текст] / пер. с нем. и предисл. А. В. Серебренниковой ; науч. ред. Н.Ф. Кузнецова. М.: Зерцало, 2000.

33. Число бездомных во Франции за десяток лет выросло наполовину [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.russian.rfi.fr/ frantsiya/20140131-chislo-bezdomnykh-vo-frantsii-za-desyatok-let- vyroslo-napolovinu. Загл. с экрана.

Аннотация