Рецензія на монографію Є.С. Назимка "Інститут покарання неповнолітніх у кримінальному праві України: ґенеза, міжнародні та європейські стандарти, ювенальна пенологія"

Размещено на http://www.allbest.ru

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ Є.С. НАЗИМКА «ІНСТИТУТ ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ҐЕНЕЗА, МІЖНАРОДНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ, ЮВЕНАЛЬНА ПЕНОЛОГІЯ»

А.M. БАБЕНКО,

докт. юрид. наук, доц.,

А.Я. КОНОПЕЛЬСЬКИЙ,

докт. юрид. наук, доц.,

Одеський державний університет

внутрішніх справ

Проблеми кримінальної відповідальності неповнолітніх, у тому числі інституту покарання зазначеної категорії осіб, завжди викликали певну зацікавленість з боку вчених. І це, перш за все, обумовлено тим, що до досягненім свого повноліття особа ще здатна на перевиховання та певні зміни у власному світогляді. А тому, неможливо переоцінити важливість існування, а також постійного аналізу інституту покарання неповнолітніх з точки зору їх соціалізації та адаптації до певних умов та правил життя у суспільстві, правового виховання, що врешті-решт на дасть можливість попередити вчинення зло чинних діянь цією категорією населення в майбутньому. покарання неповнолітній правовий монографія

Виконанню покладеного завдання й присвячене монографічне дослідження Назимка Є.С. на тему «Інститут покарання неповнолітніх у кримінальному праві України: ґенеза, міжнародні та європейські стандарти, ювенальна пенологія», в якому приділена чимала увага висвітленню питання сучасного стану дослідження проблем інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України, історії становлення та розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України, міжнародних та європейських стандартів застосування покарання до неповнолітніх, ювенального підходу та його значущості в осягненні проблеми покарання не повнолітніх у кримінальному праві У країни.

Монографія Назимка Є.С. складається з чотирьох розділів, кожен з яких вказує на окремі етапи дослідження.

Так, у першому розділі монографії «Стан дослідження проблем інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України» проведений аналіз наукової та навчальної літератури, в якій висвітлено різні аспекти кримінально-правового забезпечення інституту покарання неповнолітніх, сучасна ситуація у сфері застосування заходів кримінально-правового впливу на неповнолітніх, що обумовлює необхідність проведення окремого комплексного монографічного дослідження проблеми функціонування та розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінально-правовій системі в цілому, та у кримінальному праві України зокрема. Результатом такого дослідження є вироблення концептуального бачення розв'язання наукової проблеми оптимізації інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України, а також обгрунтування необхідності дослідження інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України як комплексної теоретико-прикладної проблеми з визначенням основ них напрямів наукових пошуків у зазначеній сфері.

У другому розділі монографії «Історія становлення та розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України» автором визначена необхідність проведення дослідження ґенези становлення та розвитку інституту покарання неповнолітніх за такою системою координат: ставлення держави та суспільства до дитини та кримінально-правового статусу неповнолітнього; ставлення держави та суспільства до покарання в цілому та покарання неповнолітніх зокрема; формування та розвиток української державності та суспільства; розвиток кримінально-правових відносин на території України; роз виток кримінального права та законодавства; формування наукових концепцій та теорій про особливості покарання неповнолітніх.

У цій системі координат основним критерієм для дослідження історичного аспекту становлення та розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України Назимком Є.С. обрано саме ставлення держави та суспільства до дитини та кримінально-правового статусу неповнолітнього. Відповідно до зазначеного критерію автором виокремити такі періоди: 1) зародження особливого підходу до покарання неповнолітніх (від найдавніших часів до 882 р.; 2) від 882 р. до 1917 р.- період формування та розвитку наукових знань і вчень про інститут покаранім неповнолітніх, формування та розвитку ювенального кримінального законодавства, апробації ювенальних технологій у практиці судів з розгляду кримінальних справ; 3) із 1917 р. до 1991 р. - період занепаду ювенального кримінального права та ювенальної юстиції, посилення адміністративно-командних засад в ювенальному кримінальному законодавстві; 4) із 1991 р. до 2001 р. - період оформлення галузі українського ювенального права, розроблення нових наукових підходів до кримінально-правового регулювання інституту по карання неповнолітніх; 5) із 2001 р. до сьогодення - період оновлення кримінально-правового регулювання інституту покарання неповнолітніх, оформлення ювенального кримінального права у підгалузь кримінального права, вироблення наукових засад ювенальної пенології.

Щодо інших критеріїв періодизації, то додатковими обов'язковими критеріями автором визначено: ставлення держави та суспільства до покарання в цілому та покарання неповнолітніх зокрема; формування та розвиток української державності та суспільства; формування наукових концепцій та теорій про особливості покарання неповнолітніх. Розвиток кримінально-правових відносин на території України, а також розвиток кримінального права та законодавства визначені автором як додаткові факультативні критерії, використання яких дозволить окреслити особливості розвитку інституту покарання неповнолітніх у кримінальному праві України.

Третій розділ монографії «Міжнародні та європейські стандарти застосування покарання до неповнолітніх» присвячений визначенню змістовних складових міжнародних та європейських стандартів застосування покарання до неповнолітніх, а також аналізу міжнародних та європейських стандартів застосування покарання до неповнолітніх. Автором монографії визначається, що міжнародними та європейськими стандартами застосування покарання до неповнолітніх є загальноприйняті, нормативно закріплені та вживані у міжнародному та європейському співтоваристві норми кримінального права, які полягають у визнанні неповнолітніх в якості окремої та дещо специфічної вікової та соціальної категорії суб'єктів кримінально-правових відносин; забороні застосування до них певних найсуворіших видів кримінальних покарань, які, у свою чергу, можуть бути застосовані лише до дорослих правопорушників; можливості застосування до неповно літніх інших видів покарань, зокрема позбавлення волі лише в якості крайнього заходу; пріоритетності та розповсюдженості практики винесення неповнолітнім вироків, пере важно некарального, а саме виховного, наглядового, освітнього, профілактичного і, таким чином, соціально-реінтеграційного характеру.

Також, на основі проведеного Назимком Є.С. аналізу обґрунтовано, що європейські правові стандарти застосування покарання до неповнолітніх, як і відповідні універсальні міжнародні стандарти, не становлять єдиної наднаціональної системи обов'язкових норм поводження із неповнолітніми правопорушниками. Навпаки, ці стандарти становлять дві, в певній мірі, різні інституційно-організаційні та нормативно-правові (змістовні) групи від повідних міжнародних стандартів, кодифікованих як в джерелах національного права сукупності суверенних європейських держав, так і в джерелах права Ради Європи. Поточні завданім, які стоять перед європейськими правовими стандартами застосування пока рання до неповнолітніх, є аналогічними по відношенню до завдань, які вирішуються на глобальному рівні.

Четвертий розділ монографічного дослідження «Ювенальний підхід та його значущість в осягненні проблеми покарання неповнолітніх у кримінальному праві України» присвячений визначенню поняття ювенальної пенології, її предмету, структури та принци пів, а також функцій та особливостей розвитку теорії про покарання неповнолітніх у зарубіжних країнах.

На основі проведеного дослідження ювенальна пенологія визначається як система ідей, понять, категорій і зв'язків між ними, що описує та пояснює сутність та закономірності розвитку інституту покарання неповно літніх, визначає шляхи оптимізації кримінально-правових засобів впливу на неповнолітніх, формує наукові засади та прикладні рекомендації щодо досягнення мети покарання неповнолітніх та протидії ювенільній пенальній злочинності в цілому.

Автор акцентує на тому, що усі завдання, які стоять перед ювенальною пенологією поділяються на стратегічні і тактичні. Метою ювенальної пенології (її стратегічним завданням) є наукове забезпечення протидії злочинності, яка знаходить своє відображення у науковому забезпеченні протидії ювенальній злочинності. Тактичними завданнями ювенальної пенології є пояснення сутності та закономірностей розвитку інституту покарання неповнолітніх; визначення шляхів оптимізації кримінально-правових засобів впливу на не повнолітніх; формування наукових засад та прикладних рекомендацій щодо досягнення мети покарання неповнолітніх та протидії ювенільній пенальній злочинності в цілому.

Необхідно позитивно відмітити запропоновану структуру ювенальної пенології, що складається з двох частин - Загальної та Особливої. Загальна частина ювенальної пенології включає в себе вихідні та основоположні структурні елементи, у яких систематизовано її зміст та основоположну ідею. Ця частина вчення по суті є базисом, фундаментом всієї теорії покарання неповнолітніх та включає такі змістовні блоки: понятійний апарат ювенальної пенології; принципи ювенальної пенології; мета та завдання покарання неповно літніх; система та види покарань, що застосовуються до неповнолітніх.

Функціональним призначенням Особливої частини ювенальної пенології є деталізація положень, що розташовані у її загальній частині, забезпечення механізації реалізації цих положень. Структура Особливої частини ювенальної пенології включає такі змістовні блоки: призначення покарання неповнолітнім, кримінологічні засади протидії та запобігання пенальній злочинності неповнолітніх, кримінально-виконавчий статус неповнолітніх осіб, які відбувають покарання, кримінальні процесуальні гарантії прав неповнолітніх, які відбувають покарання тощо.

Загалом, монографія Назимка Є.С. «Інститут покарання неповнолітніх у кримінальному праві України: ґенеза, міжнародні та європейські стандарти, ювенальна пенологія» є вельми актуальною на сучасному етапі розвитку та становлення ювенальної юстиції в Україні. У зв'язку із цим, вказане дослідження є помітним внеском у кримінологічну та кримінально-правову доктрину України та може бути корисним як для фахівців у галузі кримінального права, так і для практичних працівників.

Размещено на Allbest.ru