Передумови компенсації процесуальних витрат на судовій стадії кримінального процесу

Виклад загального матеріалу

Як і питання винності особи у вчиненні кримінального правопорушення, так і вирішення питання компенсації кримінально-процесуальних витрат є прерогативою суду. Цей факт, крім ст.ст.118-124 КПК України, підтверджується положенням і ст.374 КПК, у положеннях п.2 частини четвертої якої зазначається, що під час вирішення питань, пов'язаних із постановленням вироку, суд також вирішує питання, на кого повинні бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Отож перед тим, як перейти до вирішення питання стягнення процесуальних витрат, які вирішуються під час постановлення вироку, перш за все необхідно з'ясувати, які кримінально-процесуальні підстави мали місце у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим такі витрати були компенсовані.

Стягнення процесуальних витрат - найбільш гостре питання, що виникає на практиці, оскільки воно пов'язане із покладенням обов'язку на особу, з вини котрої здійснювалося провадження, покрити витрати на процес його реальним виконанням. Із стягненням кримінально-процесуальних витрат припиняються компенсаційні відносини щодо відшкодування різного роду витрат на процес.

Відповідно до ст.120-123 КПК України, витрати в більшій мірі покладаються на підозрюваних чи обвинувачених, крім сум, що компенсуються за рахунок держави. При визнанні обвинуваченого винним суд постановляє стягти з нього судові витрати.

Як відомо, злочин - це соціальне явище, в основі якого лежать дві групи причин: особливості конкретної життєвої ситуації і властивості особистості [6, с.90 - 91; 7, с.29-38], яке породжує різні негативні соціальні наслідки, в тому числі і матеріальні. Частину з них складають кримінально-процесуальні витрати. Стратегічна мета профілактики соціальних наслідків злочинної діяльності полягає в обмеженні (мінімізації) шкоди, яка наступила в результаті злочинності, тобто в усуненні, ліквідації, послабленні і, зокрема, в компенсації заподіяної злочином шкоди [2, с.73].

Для досягнення цієї мети використовуються різноманітні як матеріальні, так і процесуальні засоби: цивільний позов, штраф, арешт чи конфіскація майна. Стягнення процесуальних витрат з осіб, з вини котрих вони виникли, на думку І.А. Алієва і Н.А. Сидорової, теж є одним із правових засобів зменшення шкоди, спричиненої злочином, шляхом часткового відновлення майнової сфери одних суб'єктів кримінально-процесуальних відносин (держави в особі її органів) за рахунок зменшення майна інших (засудженого, його батьків) [1, с.66].

Як зауважив А.Я. Грун, будучи самостійним по відношенню до цивільного позову, кримінального покарання та реституції способом впливу на майнові відносини у ході кримінального судочинства, стягнення кримінально-процесуальних витрат із засудженого є одним із видів відповідальності громадян перед державою, своєрідним цивільним позовом держави до засудженого [4, с.14-15].

Стягнення кримінально-процесуальних витрат можливе лише за відповідних умов, підстав, з наявністю або відсутністю котрих законодавець пов'язує можливість або необхідність (право чи обов'язок) їх стягнення. Такими підставами, на нашу думку, є: визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, оформлене обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Це буде формальна (процесуальна) підстава для стягнення кримінально-процесуальних витрат.

Однак ця, як і будь-які інші формальні підстави, знаходиться у сфері правових явищ, а тому відображає лише зовнішні сторони і властивості матеріальної підстави (умови) стягнення кримінально-процесуальних витрат, діючу причину, яка породжує можливість виникнення формальних підстав [10, с.202].

Разом з тим, на думку О.В. Горбачова ,безпосередньою причиною виникнення і відповідною умовою стягнення кримінально-процесуальних витрат є кримінальне судочинство [3, с.135].

Навряд чи можна погодитися з такою думкою. Кримінальний процес - це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриттю кримінальних правопорушень, викриттю і покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні витрати, як один із видів матеріальних затрат боротьби зі злочинністю у сфері кримінального судочинства, виникають не в результаті, а безпосередньо у ході кримінального судочинства. Якщо вникнути у проблему глибше, то інколи без таких витрат процес був би неможливий.

Наприклад, якщо не буде необхідних коштів - не будуть проводитися експертизи, не зможуть проводитись певні слідчі дії і т.д. Тому кримінально-процесуальні витрати - це не наслідок кримінального судочинства, а його невід'ємна властивість.

У зв'язку з аналізом підстав стягнення кримінально-процесуальних витрат вартими уваги видаються погляди науковців щодо цього питання, викладені в російській дореволюційній літературі. Зокрема, А.А.Жижиленко розрізняв дві категорії випадків, кожна з яких мала свою власну підставу для стягнення кримінально-процесуальних витрат:

1) випадки, коли кримінально-процесуальні витрати породжені необхідністю відкладення судового засідання;

2) випадки, коли кримінально-процесуальні витрати викликані процесом у цілому [8, с.545].

До першої групи відносились:

а)неявка підсудного, який перебуває на волі під час розгляду справи, участь у яких обвинувачених обов'язкова ( ст. 643 Статуту кримінального судочинства);

б)неявка свідка, а також інших осіб до нього прирівняних (ст. 643);

в)порушення присяжним засідателем обов'язку не відлучатися із залу засідання, не вступати у зносини з особами, які не належать до складу суду і не збирати свідчень у справі поза судовим засіданням ( ст. 675 ).

До другої:

а)оплата кримінально-процесуальних витрат засудженим (ст.ст. 194, 976);

б)покладення кримінально-процесуальних витрат на обвинувача (ст. 194).

Підставою накладення кримінально-процесуальних витрат у першому випадку було вчинення недозволеного діяння, порушення обов'язку, який лежить на суб'єкті процесу в ході останнього. У другому - вчинення злочину або подання необґрунтованої скарги, тобто діяння, котрі породили сам процес, викликали необхідність приведення в рух складного процесуального механізму, поєднаного з витратами для держави.

Заперечення загальної підстави стягнення кримінально-процесуальних витрат пов'язувалось з тим, що коли сплата кримінально-процесуальних витрат порушником процесуального обов'язку викликана дією загального принципу відшкодування шкоди, завданої недозволеними діяннями, то підставу стягнення кримінально-процесуальних витрат із засудженого, слід шукати у публічному праві [5, с.546].

Дійсно покладення обов'язку відшкодування кримінально-процесуальних витрат, завданих порушенням своїх обов'язків, є процесуальною відповідальністю - за невиконання обов'язку. Стягнення ж кримінально-процесуальних витрат із обвинуваченого має інший характер - особа відшкодовує витрати на розслідування вчиненого нею кримінального правопорушення, а не несе відповідальності за нього. Однак перший випадок і, відповідно, підставу для стягнення кримінально-процесуальних витрат, на наш погляд, можна розглядати як виняток із загального правила: коли витрати стягуються з особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, як обставину, за якої витрати не стягуються із обвинуваченого, а не як підставу стягнення кримінально-процесуальних витрат.

Це пов'язано з тим, що:

1) такі витрати можуть виникати лише у судовому розгляді;

2) вони будуть охоплюватися лише витратами, пов'язаними з явкою;

3) це вид кримінально-процесуальної відповідальності за невиконання процесуального обов'язку ;

4) порядок стягнення таких витрат ні у главі 2 книги І, ні у главі 4 книги ІІ Статуту кримінального судочинства 1864р. не визначався;

5) не розглядав їх і відомий процесуаліст того часу І.Я. Фойніцький [9, с.349-351].

Деякі питання щодо підстав стягнення кримінально-процесуальних витрат висловила Н.О. Сидорова. Відштовхуючись від поглядів російських дореволюційних вчених-процесуалістів, і в той же час, критично оцінюючи їхнє заперечення існування єдиної підстави стягнення кримінально-процесуальних витрат, вона пропонує свою підставу для їх стягнення. На її думку, такою підставою виступає протиправне винне заподіяння матеріальної шкоди у сфері кримінального судочинства [8, с.18].

Поява кримінально-процесуальних витрат, як уже зазначалось, не знаходиться у прямій залежності від кримінально-правового відношення, зв'язок тут носить опосередкований характер. Не зв'язана можливість стягнення кримінально-процесуальних витрат (прямо) з характером (видом) кримінального правопорушення.

Для підтвердження цієї тези наведемо наступний аргумент. Кримінальні правопорушення, віднесені законом до категорії тяжких або особливо тяжких, інколи можуть потягти за собою менші витрати у ході провадження, ніж кримінальні правопорушення невеликої або середньої тяжкості. Наприклад, розслідування вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, коли винна особа з'явилась з повинною, і розслідування хуліганства вчиненого невідомою особою, але в присутності свідків. Очевидно, що на розслідування хуліганства витрати можуть бути більші, аніж у першому випадку.

Таким чином, виявлення ознак кримінального правопорушення є безпосередньою причиною внесення відомостей до реєстру досудових розслідувань і відповідно опосередкованою можливістю для проведення слідчих та інших процесуальних дій і виникненням у зв'язку з цим кримінально-процесуальних витрат. Кожна з цих дій має свою безпосередню підставу для їх проведення і відповідну підставу для виникнення процесуальних витрат.

Виходячи з наведеного, враховуючи що загальною підставою виникнення витрат є розслідуване суспільнонебезпечне діяння, можна вивести і матеріальну підставу для стягнення кримінально-процесуальних витрат. Як видається, матеріальною підставою для стягнення процесуальних витрат (базовою умовою стягнення), у силу публічного характеру кримінального процесу, є факт понесення органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою і судом у зв'язку із розслідуванням, розглядом і вирішенням кримінального провадження проти певної особи матеріальних затрат, які законодавець відносить до кримінально-процесуальних.

Якщо розглядати стягнення процесуальних витрат, як обов'язок особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, покрити понесені державою на його розслідування витрати, то зрозуміло, що матеріальною підставою стягнення кримінально-процесуальних витрат буде не суспільно-небезпечне діяння, не кримінальне правопорушення, не скарга потерпілого у справах приватного обвинувачення, які лише опосередковано викликають появу процесуальних витрат.

Такою підставою може виступати лише факт заподіяння шкоди з вини конкретної особи. У нашому випадку, виходячи із публічного характеру кримінального процесу, та й публічного інтересу, оскільки прямого заподіяння шкоди з вини винної особи немає, а існує лише опосередкований зв'язок - шкода завдається не винними діями правопорушника, а виникає у зв'язку з розслідуванням вчиненого ним діяння у вигляді кримінально-процесуальних витрат, - матеріальною підставою стягнення кримінально-процесуальних витрат може бути ніщо інше, як факт понесення органами досудового розслідування і судом матеріальних затрат, віднесених законом до процесуальних.

Цей факт обов'язково має бути доказаний на підставі відповідних документів: постанови про відшкодування кримінально-процесуальних витрат свідкам та іншим суб'єктам процесу, довідки про кримінально-процесуальні витрати тощо.

Коли йдеться про стягнення процесуальних витрат, то повинен існувати конкретний суб'єкт, який повинен їх відшкодувати. Таким суб'єктом може бути лише особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, на розслідування якого власне і були понесені зазначені витрати, а не свідок, потерпілий, чи експерт. Таким чином, ми знову повернулися до процесуально-правової (формальної) підстави стягнення кримінально-процесуальних витрат, оскільки однієї матеріальної підстави недостатньо для цього.

Як уже зазначалося на початку цього підрозділу, формальною підставою стягнення кримінально-процесуальних витрат є обвинувальний вирок суду, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення і який вступив у законну силу. Це випливає із аналізу ст. 124 КПК України.

Положення ст.126 КПК вказують на те, що питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у формі вироку або ухвали.

Відповідно до ст.373 КПК України розрізняють декілька видів обвинувальних вироків: 1) з призначенням обвинуваченому покарання; 2) зі звільненням обвинуваченого від покарання; 3) з призначенням обвинуваченому покарання, але зі звільненням від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Разом з тим серед науковців та практиків існує ще не до кінця вирішене питання щодо долі процесуальних витрат у разі закриття кримінального провадження. На законодавчому чи навіть на підзаконному рівні це питання не врегульовано.

Частина 2 статті 284 КПК визначає підстави закриття кримінального провадження, зокрема:

1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності

Перелік таких випадків міститься у статтях 45-49 КПК України і до них належать:

- дійове каяття;

- примирення винного з потерпілим;

- передача на поруки;

- зміна обстановки;

- закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

До складу кожної із вказаних підстав, у свою чергу, входять матеріально-правові та процесуально-правові підстави. Матеріально-правовими підставами є обставини, що характеризують вчинене кримінальне правопорушення, а процесуально-правовими підставами є обставини, що характеризують поведінку особи або інші юридичні факти, які мали місце після вчинення кримінального правопорушення і є юридично значимими для прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності.

Висновок

На завершення ще раз зазначимо, що матеріальною підставою стягнення процесуальних витрат слід вважати факт понесення органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду у зв'язку з розглядом конкретного кримінального провадження матеріальних затрат, віднесених законом до процесуальних.

Процесуальною ж підставою, за загальним правилом, є обвинувальний вирок суду, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення. У кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення, крім нього, такою може бути також постанова (ухвала) про закриття кримінального провадження у випадку відмови потерпілого від обвинувачення.

Пропонується, крім того, стягувати процесуальні витрати у випадку закриття провадження за нереабілітуючими обставинами з особи, провадження відносно якої закрито, а у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення з потерпілого, якщо його обвинувачення визнано безпідставним.

Література

1. Алиев И.А., Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве. - Баку, 1989. - 125с.

2. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности : Учебное пособие. -М.: Академия МВД СССР, 1982. - 82с.

3. Горбачев А.В. Судебные издержки: законодательство и практика // Правовые и общественно-экономические науки. Труды Горьковской Высшей школы МВД СССР. - Горький, 1975. - Вып 4. - Ч.2. - С.133-140.

4. Грун А. Недостатки во взыскании судебных издержек // Советская юстиция. 1962. - №10. - С.14-15.

5. Жижиленко А.А. Наказание. Его понятие и отличие от других правоохранительных средств. - Пг., 1914.с. 546, 676.

6. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Миньковский. - М.: Юрид. лит., 1979. - 304с.

7. Механизм преступного поведения / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев - М.: Наука, 1981 248с.

8. Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук:12.00.09 / Ленинград, 1987. - 23с.

9. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2 т. - Санкт-Петербург: Издательство «Альфа», 1996. - Т.ІІ - 607с.

10. Шептулин А.П. Категории диалектики. - М.: Высшая школа, 1971. - 279с.

Анотація

Передумови компенсації процесуальних витрат на судовій стадії кримінального процесу. Чорнобай Євгеній Анатолійович - помічник судді Апеляційного суду Полтавської області

У статті аналізується право особи (учасника кримінального процесу) на компенсацію коштів та конституційно-правові гарантії його забезпечення.

У зв'язку з запровадженням великої низки нововведень у галузі кримінального процесу великої актуальності набрали питання, пов'язані з здійсненням учасникам процесу відшкодування (компенсації).