Судове провадження: теоретичні та практичні положення реформування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Судове провадження: теоретичні та практичні положення реформування

Максимова Лариса Олександрівна - кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноюридичних дисциплін київського університету туризму, економіки та права

Статья рассматривает теоретические и практические положения судебного производства. Определено, что стадия подготовительного производства в суде первой инстанции начинается с рассмотрения общих положений, решения вопросов, которые связаны с подготовкой судебного расследования и принятия решения о закрытии уголовного производства в отношении обвиняемого по основаниям, которые определены в УПК Украины. На основе теоретических положений судебного рассмотрения определяются пробелы УПК. По результатам в статье предлагаются пути дальнейшего совершенствования теоретических аспектов и практики деятельности суда.

Ключові слова: суддя, прокурор, судовий розгляд, підготовче провадження, ухвала, вирок, учасники кримінального провадження.

Актуальність статті

Одним з інститутів кримінального процесуального права, який піддався суттєвим змінам у зв'язку з прийняттям нового КПК України, став інститут судового провадження. Зміст реформування полягає в тому, щоб позбавити суддю обвинувальної функції і встановити тільки елементи, які відповідають загальним положенням розгляду кримінального провадження, встановлення вини обвинуваченого, проголошення вироку, таким чином, щоб жодна особа не була піддана необгрунтованному процесуальному примусу, а до кожного учасника судового провадження була застосована правова процедура, щоб винна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, була притягнута до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Мета статті

Надати теоретичні елементи реформування суду таким чином, щоб процедурна та процесуальна діяльність судді під час судового розгляду відповідала засадам змагальності, а функції були спрямовані на встановлення вини обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення.

Наукові дослідження судового провадження були предметом розгляду з боку низки вчених, а саме: О.А. Петуховського, Ф. Стефанюка, Б. Стичинського, В.Н. Циганаш, Т.Б. Чедменов, Л.В. Юрченко та ін., які розглядали теоретичні положення судового провадження та надали пропозиції щодо його удосконалення [11, с. 17; 13, с. 15; 16, с. 3; 17,с. 38; 18, с. 15-19].

Новизна статті побудована на підставі аналізу теоретичних положень судового провадження, запропоновано нові елементи підготовчого провадження та судового розгляду. Порівняння КПК 1961 року з новим КПК України надає підстави для аналізу стадії підготовчого провадження. По- перше, стадія підготовчого провадження вирішувала питання процедури підготовки справи до судового розгляду. По- друге, приймалася процесуальна постанова про визначення статусу підсудного та можливість розгляду справи в суді. Дана стадія була «фільтром» для кримінальних справ, які мали суттєві протиріччя, по яких розслідування було проведено не в повному обсязі, не всебічно та ін.

За новим КПК України характер та сутність процесуальної діяльності судді на даній стадії принципово змінилися. Суддя (ст. 314-315 КПК України) на стадії підготовчого провадження може прийняти одне з таких процесуальних рішення: затвердити угоду або відмови в затвердженні угоди про повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування; закривати кримінальне провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8 ч.1, 2 ст. 284 КПК України; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Аналіз нових положень глави 27 КПК України вказує про правильність підходу призначення та закриття кримінального провадження. По-перше, при наявності обставин, що виключають провадження у справі суддя приймає рішення про закриття кримінального провадження, не доводячи його до судового розгляду. По-друге, встановлено повноваження судді щодо права закрити кримінальне провадження, але не про обов'язок. Тобто відмінність в такому підході змінює підстави закриття кримінального провадження. По-третє, закон передбачає можливість закриття провадження з реабілітуючих та нереабілітуючих підставах. Важливо відмітити, що закриття провадження по нереабілітуючих підставах має ряд особливостей. А саме: закриття передбачає, що підозрюваний, обвинувачений повинні бути згодні з пред'явленим повідомленням про підозру; забороняється закриття провадження, якщо проти цього заперечує підозрюваний, обвинувачений.

На стадії підготовчого провадження суддя повинен: здійснити перевірку матеріалів досудового кримінального розслідування; визначити межі обвинувачення; встановити наявність чи відсутність підстав для закриття кримінального провадження; перевірити правила підсудності досудового кримінального провадження; вжити процедурні заходи щодо процесуальної підготовки кримінального провадження до судового розгляду.

Під час підготовчого провадження він не має права вирішувати питання про вину обвинуваченого. Основне призначення стадії полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесу.

Ю.М. Грошевой, Д.М. Пишньов, В.Т. Маляренко, О.Р. Міхайленко, В.П. Півненко та ін. вважають, що стадія підготовчого провадження займає проміжне положення між досудовим розслідуванням та судовим розглядом, стосовно якої вона має організуючий характер. Завдання стадії підготовчого провадження полягає в тому, що суддя повинен перевірити наявність підстав закриття провадження або підготувати проведення судового розгляду [5, с. 40; 9, с. 15].

Межі стадії підготовчого провадження мають чітко встановлені рамки. Стадія починається після отримання кримінального провадження судом, її реєстрації та визначення строків призначення справи до провадження. Як свідчить практика, всі кримінальні провадження поступають до суду та проходять комп'ютерну реєстрацію. За допомогою технічних засобів проходить розподіл та призначення кримінальних проваджень до слухання. Закінчується стадія підготовчого провадження складанням ухвали про призначення кримінального провадження до судового розгляду. Усі питання, пов'язані з проведенням підготовчого провадження, вирішуються суддею одноособово.

Функція контролю забезпечена формою проведення судового розгляду кримінального провадження. Аналіз процесуальної та процедурної діяльності судді дає підстави визначити теоретичну модель правових положень підсудності кримінальних проваджень та надати її класифікацію. Закон визначає територіальну, персональну, інстанційну підсудність.

Процесуальний статус судді встановлює процесуальні повноваження щодо закриття кримінального провадження на стадії підготовчого провадження таким чином, що з одного боку суддя виконує функцію контролю, усуває перешкоди щодо розгляду кримінального провадження, а з іншого - він виконує функцію судового розгляду та розглядає його у судовому засіданні.

І.Л. Петрухін, Р. Куссмауль, Е.А. Хабарова та ін. вважають, що закриття кримінального провадження не є реабілітацією обвинуваченого тому, що питання вини залишається відкритим. Ст. 284 КПК України вказує, що закриття кримінального провадження не може підмінити собою вирок, за яким обвинувачений визнається невинним [8, с. 45; 15, с.105].

Згідно зі ст. 315 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими КПК України для судового розгляду.

У зв'язку з цим необхідно уточнити положення п. 5 ч.2 ст. 315 КПК України щодо вчинення інших дій, які має право здійснити суддя. Всі дії, які він здійснює, чітко вказані у переліку ч. 1 п. 1- 4 ст. 315 КПК України.

Крім того, суддя призначає кримінальне провадження до розгляду, згідно зі ст. 316 КПК України, але під судом знаходиться обвинувачений, а не підсудний. Такий процесуальний аналог треба скасувати та встановити, що під судом може бути тільки підсудний. Цим положенням необхідно доповнити ст. 316 КПК України.

За результатами підготовчого судового засідання, згідно зі ст. 314 КПК України, суддя має право прийняти одне із наступних рішень: затвердити угоду про визнання вини чи про примирення або відмовити у затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому для здійснення кримінального провадження на підставі угод. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Судовий розгляд - це стадія кримінального провадження, яка складається зі встановленої законом системи процесуальних дій суду та учасників кримінального провадження, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об'єктивне дослідження матеріалів провадження та постановлення законного, обґрунтованого та справедливого вироку. Ця стадія спрямована на вирішення всіх завдань у кримінальному провадженні, здійснюється публічно, гласно в умовах забезпечення дії всіх принципів та гарантій правосуддя.

Теоретичні положення судового розгляду кримінальної справи були предметом розгляду з боку Г.І. Алейникова, М.І. Бажанова, Л.О. Богословської, В.Д. Бринцева, Е.Г. Веретехіна, В.І. Власова, М.І. Гродзін- ського, Ю.М. Грошевого, П.Д. Давидова, Т.М. Добровольскої, В.І. Зажицького, В.Т. Маляренко В.О. Попелюшко, Ю.І. Стецовского та ін..[ 1; 3; 6; 9; 12 ] судовий провадження обвинувачений вина

Концепцією судового провадження всі вчені визначали на засадах змагальності сторін при професійній діяльності судді.

Ряд авторів В.І. Зажицький, Ю.І. Стецовский, М.М. Полянський, В.М. Ставицький, М.С. Строгович, О.А. Сельников підтримують ідею, що суд має бути позбавлений елементів обвинувального напряму [12, с. 38; 13, с. 15;].

Інші: О.А. Сухова, І.Є. Марочкін, В.Т. Томін, будучи прихильниками активного положення суду,- не розділяють ідею звільнення судді від відповідальності за розгляд обставин справи [14, с. 65-70].В.М. Бабкова, Л.О. Богословська, П.М. Каркач, Й.О. Курочка звертають увагу на те, що активність суду негативно позначилася на ініціативних здібностях прокурорів і адвокатів [4, с. 15; 7, с. 206].

Стадія судового розгляду визначена процедурою, за якою суддя відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження.

Забезпечення правильного застосування закону неможливе без розв'язання всього комплексу завдань, які стоять перед кримінальним провадженням, а саме: захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Загальні положення судового розгляду можна визначити як сукупність (система) процесуальних дій, що спрямовані на виконання основних завдань кримінального судочинства: реалізація засад кримінального провадження під час судового розгляду; безперервність судового розгляду; незмінність складу суду при розгляді справи; гласність судового розгляду; загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду; об'єднання, виділення та зупинення судового провадження; процесуальний порядок застосування режиму відеоконференції в судовому провадженні.

Суддя повинен забезпечити реалізацію засад рівності учасників кримінального провадження перед законом, поваги до їх людської гідності, непорушності права особи на свободу та особисту недоторканність, забезпечення недоторканності житла чи іншого володіння особи, таємниці особистого спілкування, приватного життя та приватної власності. У судовому розгляді суд має дотримуватись принципу презумпції невинуватості, і тому поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Суддя зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Реалізуючи засаду змагальності, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції КПК України. Під час судового розгляду кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки, що має забезпечити суд.

На жаль, кількість проваджень, що були призначені з порушенням процесуальних строків, наприклад, в 2014 році становила близько 5 тис., а їх питома вага від тих, які закінчено - 3 %. У тому числі в строк понад шість місяців суди не розглянули майже 12 тис. проваджень або 5 %; із них понад один рік у провадженні судів перебувало 3 % проваджень. До тривалого перебування проваджень на розгляді судів в основному призводить неявка в судове засідання учасників процесу.

Зокрема, станом на 1 березня 2015 року через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд майже у 70% проваджень від загальної їх кількості.

Висновки

Кримінально-процесуальний закон встановив, що суддя має та здійснює у судовому засіданні функцію розгляду кримінального провадження, яка забезпечує встановлення обставин злочину, виконання завдань кримінально-процесуального закону, постанову вироку.

Однак, судова діяльність вказує на обставини, що впливають на виконання інших функцій у кримінальному провадженні під час судового розслідування. По-перше, суддя проводить дослідження матеріалів кримінального провадження; встановлює докази, які вказують або спростовують вину обвинуваченого. По-друге, суддя у вироку повинен встановити вину обвинуваченого та міру покарання, термін ув'язнення, задовольнити цивільний позов та ін. Дані обставини вказують на виконання суддею інших функцій.

Практика має теоретичні проблеми, які повинен вирішити суд під час судового провадження. Така проблема виникає у разі зміни правової кваліфікації або обсягу обвинувачення. По-перше, обвинувачений повинен ознайомитися з новим повідомленням про підозру та підготуватися до захисту. По-друге, потерпілий, як сторона провадження, яка підтримує обвинувачення щодо кваліфікації злочину, цивільного позову має право заперечити проти зміни обвинувачення. Після встановлення нових обставин, які вказують на зміну обвинувачення про застосування закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, суд зобов'язаний роз'яснити сторонам провадження право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі та відкласти судовий розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення.

Література

Алейников Г.І. Випровдувальний вирок у кримінальному процесі України // Г.І. Алейников/ Херсон. 2007. - 195с.

Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий // Ю.П Аленин / -К-д. ЦентральноУкраинское издательство. 2002 - 264 с.

Бажанов М.И. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса. учебник. Советский уголовный процесс // М.И. Бажанов/ -К.: Вища школа. 1983. -360с.

Богословская Л.А. Основания отмены или изменения приговоров //- Л.А. Богословская/ -Х.: из-во Харьковского юридического института. 1981. - 59с.

Грошевой Ю.М. Об обеспечении прав потерпевшего в досудебных стадиях уголовного процесса // Ю.М. Грошевой, С.Ф. Шумилин /Участники предварительного расследования и обеспечение их прав и законных интересов. -Волгоград. ВВСШ МВД СССР.1993. - С. 40.

Добровольская Т.Н. Изменение обвинения в судебных стадиях советского уголовного процесса. //Т.Н. Добровольская/ - М.: Юрид. лит. 1977. - 151с.

Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні // П.М. Каркач, М.Й. Курочка/ - Луганськ.: ЦНЛ. 2004. - 424с.

Куссмауль Р. Всякое прекращение уголовного преследования - реабилитирует // Р. Куссмауль/ Российская юстиція. МЮ РФ. 2000.-№ 10. - С. 45.

Маляренко В.Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства. // В.Т. Маляренко / Право України. -К.: МЮ України. 2001. № 3.С. 15.

Півненко В. Кримінальна юстиція України: проблеми організації та діяльності // В. Півненко / Право України. -К. МЮ України. № 7. 2001. - С. 19.

Петуховский А.А. Восполнение в судебном разбирательстве пробелов предварительного следствия // А.А. Петуховский / Сов. юстиция. -М.: МЮ СССР. 1973. № 15.С. 17.

Стецовский Ю.И. Судебная власть // Ю.И. Стецовский/ -М.: Юристь. 1999. - 300с.

Стефанюк В. Судова влада як основна юрична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // В. Стефанюк /Право України.- К.: МЮ України. № 1. 2000.- С. 15.

Томин В. Т. Понятие цели советского уголовного процесса // В.Т. Томин // Известия вузов. Правоведение. - 1969. - № 4. - С. 65-70.

Хабарова Е.А. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям: система обсваний и гарантий

Размещено на Allbest.ru