Порядок ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Порядок ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення

Мартинців Андрій Михайлович - старший лаборант кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Прикарпатського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія»

Статья посвящена исследованию порядка инициирования рассмотрения и разрешения вопроса об отмене постановления следственного судьи, судьи о наложении денежного взыскания. На основании результатов анализа норм уголовного процессуального закона и теоретических положений обосновывается целесообразность расширения нормативно закрепленного круга участников уголовного судопроизводства, которые вправе подать соответствующее ходатайство. Определяются требования к форме, содержанию и порядку подачи ходатайства об отмене постановления о наложении денежного взыскания.

Ключові слова: грошове стягнення, ухвала про накладення грошового стягнення, скасування ухвали про накладення грошового стягнення, клопотання, особа, на яку накладено грошове стягнення.

Постановка проблеми

Норми ст. 147 КПК України регламентують порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення, нормативне закріплення якого виступає важливою гарантією як забезпечення захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, щодо яких застосовано даний захід забезпечення кримінального провадження, так і запобігання необгрунтованому його застосуванню. У зв'язку з цим у юридичній літературі обґрунтовано вказується, що можливість скасування ухвали про накладення грошового стягнення нормами кримінального процесуального закону закріплюється з метою недопущення безпідставного обмеження прав і законних інтересів особи у кримінальному провадженні [4, с. 397] та недопущення безпідставного застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження [2, с. 76]. При цьому, на відміну від норм КПК УРСР 1960 року, які взагалі не передбачали можливості скасування процесуального рішення про накладення грошового стягнення, накладеного на учасника кримінального провадження, норми ст. 147 чинного КПК України чітко визначають процесуальний порядок скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення. Водночас, ухвала слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, на що звертається увага в юридичній літературі [3, с. 271], але її скасування можливе на підставі відповідного клопотання, у зв'язку з чим порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення істотно відрізняється від порядку апеляційного перегляду ухвал слідчого судді, суду.

Аналізуючи процесуальний порядок скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, потрібно вказати, що він включає в себе чотири етапи, зміст кожного з яких, на відміну від етапів порядку його накладення, є однаковим як для досудового розслідування, так і для судового провадження. Початковим етапом у структурі порядку скасування ухвали про накладення грошового стягнення виступає ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення. Незважаючи на важливість даного етапу для забезпечення захисту прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, щодо яких застосовано даний захід забезпечення кримінального провадження, та запобігання необгрунтованому його застосуванню, нормами кримінального процесуального закону він не врегульований достатньо вичерпно, що призводить до виникнення проблем у правозастосовній практиці.

Стан дослідження

Дослідженню правової природи, підстав і процесуального порядку накладення грошового стягнення присвячена значна кількість праць учених-процесуалістів. Зокрема, вказані питання розглядають М. Гафізов, І. Гловюк, Н. Карпов, С. Ковальчук, Ю. Кузовенко- ва, А. Штанько та інші вітчизняні і зарубіжні науковці. Проте, порядок скасування даного заходу забезпечення кримінального провадження в юридичній літературі досліджений недостатньо повно, а самостійні дослідження проблемних питань, які виникають під час ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, не проводилися взагалі.

Викладене зумовлює необхідність постановки в якості мети цієї статті дослідження порядку ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення.

суд стягнення ухвала слідчий

Виклад основного матеріалу

Ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, з огляду на норму ч. 1 ст. 147 КПК України, вправі лише особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом. Водночас, така позиція законодавця вбачається недостатньо послідовною, оскільки обмежує можливість оскарження вказаної ухвали як особою, на яку було накладено грошове стягнення, так і іншими учасниками кримінального провадження. Зокрема, в юридичній літературі обґрунтовується позиція про доцільність надання такого права як особі, на яку накладено грошове стягнення, так і її захиснику, а також слідчому і прокурору [1, с. 132].

Як свідчать результати дослідження судової практики, суди по-різному підходять до вирішення питання про наявність підстав для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення, поданого іншою особою, окрім особи, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання.

Так, одні суди відмовляють у задоволенні таких клопотань, керуючись нормою ч. 1 ст. 147 КПК України. Зокрема, Зарічний районний суд м. Суми, вивчивши матеріали справи № 591/7720/13-к (кримінальне провадження № 1-кп/591/19/14), встановив, що ухвалою суду від 23.12.2013 р. на свідка ОСО- БА_2 накладено грошове стягнення за неявку без поважних причин у судові засідання

р. та 23.12.2013 р. у сумі 573,50 гривень. Через канцелярію суду від ОСО- БА_3, який є батьком ОСОБА_2 і не є особою, на яку накладено стягнення, надійшло клопотання про скасування грошового стягнення у зв'язку з неможливістю взяти участь у судових засідання з поважних причин. На підставі викладеного, керуючись ст. 147 КПК України, Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 24.07.2014 р. відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування ухвали Зарічного районного суду м. Суми від

року про накладення грошового стягнення на ОСОБА_2 [8].

Інші суди розглядають такі клопотання, посуті, та не відмовляють у їх задоволенні, виходячи зі змісту норми ч. 1 ст. 147 КПК України. Так, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у справі - № 344/5416/14-к (кримінальне провадження № 1-кп/344/261/14) розглянув заявлене у судовому засіданні клопотання прокурора про скасування накладеного на свідка ОСОБА_2 грошового стягнення, мотивуючи тим, що свідок не прибув з поважних причин, хоч і був повідомлений про дату та час, а грошове стягнення є більш суворим заходом, а з урахуванням фінансової ситуації в державі таке стягнення підлягає скасуванню. Заслухавши думку сторін щодо цього клопотання і вивчивши матеріали провадження з цього питання, суд визнав, що грошове стягнення на свідка накладено підставно, а доводи прокурора та свідка не знаходять свого підтвердження і є необґрунтованими. У зв'язку з цим Івано-Франківський міський суд ухвалою від 04.08.2014 р. відмовив у задоволенні клопотання прокурора про скасування накладеного на свідка ОСОБА_2 грошового стягнення [9].

Поділяючи висловлену у теорії кримінального процесу позицію про доцільність розширення кола учасників кримінального провадження, які вправі ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, та існуючу судову практику щодо розгляду цього питання за клопотанням інших учасників кримінального провадження, окрім особи, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання, потрібно відзначити наступне.

По-перше, виходячи зі змісту норми ч. 1 ст. 147 КПК України, особа, на яку було накладено грошове стягнення, вправі оскаржити ухвалу про накладення грошового стягнення лише у разі, якщо вона не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом. Проте, норма ч. 1 ст. 147 КПК України обмежує право особи, на яку було накладено грошове стягнення, ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення у випадках, коли ця особа була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, але не могла подати докази поважності причин невиконання покладеного на неї процесуального обов'язку з огляду на їх відсутність у неї на момент розгляду клопотання про накладення грошового стягнення.

По-друге, норми кримінального процесуального закону не надають права ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення іншим учасникам кримінального провадження. Виходячи зі змісту норм кримінального процесуального закону, грошове стягнення за невиконання процесуальних обов'язків може бути накладене на підозрюваного (ч. 1 ст. 139 і ч. 2 ст. 179 КПК України), обвинуваченого (ч. 1 ст. 139, ч. 2 ст. 179 і ч. 1 ст. 323 КПК України), потерпілого (ч. 1 ст. 139 і ч. 1 ст. 325 КПК України), свідка (ч. 1 ст. 139 і ч. 1 ст. 327 КПК України), цивільного відповідача (ч. 1 ст. 139 і ч. 2 ст. 326 КПК України), поручителя (ч. 5 ст. 180 КПК України), спеціаліста, перекладача, експерта (ч. 1 ст. 327 КПК України), батьків, опікунів, піклувальників неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 5 ст. 493 КПК України). Оскільки до участі у кримінальному провадженні можуть залучатися захисник підозрюваного, обвинуваченого (ч. 1 ст. 45 КПК України), законний представник неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ч. 1 ст. 44 КПК України), представник потерпілого (ч. 1 ст. 58 КПК України), законний представник неповнолітнього потерпілого або потерпілого, визнаного в установленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним (ч. 1 ст. 59 КПК України), представник цивільного відповідача (ч. 1 ст. 63 КПК України), які користуються процесуальними правами особи, захист якої вони здійснюють або інтереси якої вони представляють, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим і не може бути доручена відповідно захиснику, представнику або законному представнику (ч. 5 ст. 44, ч. 4 ст. 46, ч. 4 ст. 58, ч. 2 ст. 59 і ч. 3 ст. 63 КПК України), вказані учасники кримінального провадження також повинні бути наділені правом ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення.

По-третє, з огляду на надане їм право подавати докази, підозрюваний, обвинувачений, їх законний представник і захисник, потерпілий, його представник і законний представник, представник цивільного відповідача (п. 8 ч. 3 ст. 42, ч. 5 ст. 44, ч. 4 ст. 46, п. 3 ч. 1 ст. 56, ч. 4 ст. 58, ч. 2 ст. 59 і ч. 3 ст. 63 КПК України) вправі подати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду докази поважності причин невиконання покладеного на нього процесуального обов'язку, у зв'язку з невиконанням якого на нього накладено грошове стягнення. Наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду доказів, які вказують на необґрунтованість застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у свою чергу, повинно призводити до ініціювання ними розгляду питання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Більше того, доцільність надання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду права ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення зумовлюється наявністю у них права ініціювати вирішення питання про застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження (у слідчого, прокурора - за їх клопотанням, у слідчого судді, суду - за власною ініціативою - ч. 2 ст. 144 КПК України).

Викладене дозволяє стверджувати, що особа, на яку було накладено грошове стягнення, підлягає наділенню правом ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення незалежно від того, чи була вона присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом. Крім особи, на яку було накладено грошове стягнення, правом ініціювання розгляду питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення повинні наділятися як учасники кримінального провадження, які здійснюють захист або представляють інтереси особи, щодо якої було застосовано даний захід забезпечення кримінального провадження (захисник підозрюваного, обвинуваченого, законний представник неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, представник потерпілого, законний представник неповнолітнього потерпілого або потерпілого, визнаного в установленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним, і представник цивільного відповідача - за їх клопотанням), так і суб'єкти, які здійснюють кримінальне провадження (слідчий, прокурор - за їх клопотанням і слідчий суддя, суд - за власною ініціативою). У зв'язку з цим перше речення ч. 1 ст. 147 КПК України доцільно викласти у такій редакції: «1. Ухвала про накладення грошового стягнення може бути скасована ухвалою слідчого судді, суду за клопотанням особи, на яку було накладено грошове стягнення, учасника кримінального провадження, який здійснює її захист або представляє її інтереси, слідчого, прокурора чи за власною ініціативою».

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК України, особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, ініціює розгляд питання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення шляхом складення та подання відповідного клопотання. Норми кримінального процесуального закону не визначають вимоги до структури і змісту клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. У юридичній літературі відстоюється позиція про трьохелементну структуру клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення та визначаються вимоги до її змісту. Зокрема, автори науково-практичного коментаря до КПК України вказують, що у його вступній частині зазначаються назва клопотання; слідчий суддя чи суд, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення і якому направляється клопотання; прізвище, ім'я та по батькові учасника провадження та його статус; кримінальне провадження, у якому накладено грошове стягнення, та його реєстраційний номер. У мотивувальній частині вказується ухвала слідчого судді чи суду, якою накладено грошове стягнення із наведенням її реквізитів та змісту (коли, ким її постановлено, її номер та дата, за невиконання якого обов'язку накладено грошове стягнення, його розмір); обставини, якими особа мотивує необґрунтованість накладення грошового стягнення (наприклад, не з'явилася за викликом через стихійне лихо); відомості, які підтверджують обґрунтованість невиконання особою обов'язку (наприклад, довідка з Гідрометцентру, довідка лікаря про хворобу тощо). Закінчується мотивувальна частина таким формулюванням: «Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 147 КПК, прошу ...». Заключна частина повинна містити саме прохання: скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення; перелік додатків, які додаються до клопотання (копії матеріалів, якими особа обґрунтовує свої доводи); дата та місце складення клопотання; прізвище, ім'я, по батькові особи, що його склала; її підпис [4, с. 397]. У будь-якому випадку, з огляду на норму ч. 5 ст. 132 КПК України, особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, повинна навести у клопотанні обставини, які підтверджують невиконання нею процесуального обов'язку з поважних причин, та додати до нього докази поважності причин його невиконання. Зокрема, у разі, якщо у клопотанні про скасування ухвали про накладення грошового стягнення ставиться питання про скасування даного заходу забезпечення кримінального провадження у зв'язку з неприбуттям учасника кримінального провадження за викликом з поважних причин, такими доказами можуть виступати лікарняний листок або довідка медичної установи, якою підтверджується факт тяжкої хвороби або перебування учасника кримінального провадження в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; копія свідоцтва про смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб; документи, що підтверджують несвоєчасне одержання учасником кримінального провадження повістки про виклик тощо.

Клопотання особи, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, згідно з ч. 1 ст. 147 КПК України, подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Аналізуючи норму ч. 1 ст. 147 КПК України, автори підручника з кримінального процесу за редакцією В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної та О.Г. Шило вказують, що порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення «суттєво відрізняється від апеляційного перегляду судових рішень, перш за все тим, що ухвала про накладення грошового стягнення може бути скасована не вищестоящим судом, а тим самим слідчим суддею або судом, який її постановив, що забезпечує оперативність цього механізму та ефективність судового захисту в цих випадках» [3, с. 271]. Більше того, порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення не відповідає повною мірою встановленим нормами міжнародних актів та національним законодавством вимогам щодо апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, суду. Зокрема, А.Р. Туманянц, досліджуючи європейські стандарти захисту прав людини при оскарженні ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, до числа таких вимог відносить: 1) вимогу невідкладності перегляду; 2) вимогу до справедливої процедури перегляду в апеляційній інстанції рішень суду; 3) вимогу до обґрунтованості рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції [6, с. 145-146].

Доцільність запровадження перегляду вищестоящим судом ухвал про накладення грошового стягнення обґрунтовується як вітчизняними, так і зарубіжними вченими-процесуалістами. Зокрема, Н. Карпов та А. Штанько, аналізуючи ст. 147 КПК України, вказують, що учаснику кримінального провадження, який не згоден з рішенням слідчого судді про накладення на нього грошового стягнення, доцільно надати право оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку [2, с. 76]. М. Гафізов, досліджуючи ст. 118 КПК РФ, вказує, що процедура касаційної перевірки (за КПК РФ) рішень судді про накладення на особу грошового стягнення або відмову у цьому слугувала б вагомою гарантією прийняття суддями законних та обґрунтованих рішень з цього питання [1, с. 132]. Водночас, така позиція не заслуговує на підтримку, оскільки норми ст. 147 КПК України закріплюють дієвий та ефективний механізм захисту прав особи, щодо якої застосовано даний захід забезпечення кримінального провадження, шляхом подання нею клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення.

Більше того, запровадження апеляційного перегляду ухвал слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення призведе до порушення принципу процесуальної економії, на забезпечення якої спрямована законодавчо закріплена можливість подання вказаного клопотання слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. У юридичній літературі обґрунтовано звертається увага на вагоме значення процесуальної економії під час кримінального провадження. Зокрема, І.О. Сопронюк під процесуальною економією пропонує розуміти «принцип кримінального судочинства, відповідно до якого забезпечується раціональний підхід до побудови і здійснення кримінального судочинства з метою швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і притягнення їх до відповідальності з мінімальними затратами сил, засобів і часу учасників кримінально-процесуальної діяльності з одночасним забезпеченням правильного застосування кримінально-процесуального законодавства» [5, с. 349]. Оскільки слідчий суддя, суд, який постановив ухвалу про накладення грошового стягнення, достатньо володіє обставинами кримінального провадження у частині невиконання учасником кримінального провадження покладеного на нього процесуального обов'язку, він може оперативно прийняти рішення про наявність/відсутність підстав для скасування постановленої ним ухвали про застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, що дозволить мінімалізувати витратами сил, засобів і часу на розгляд клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення та одночасно забезпечити правильне застосування норм кримінального процесуального закону.

У зв'язку з неможливістю апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, правильною є практика судів, які відмовляють у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами на вказані судові рішення. Так, Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 24.03.2014 р. у справі № 11- кп/796/398/2014 (кримінальне провадження № 12012110070000277) вказав, що за змістом ст. ст. 147, 327 КПК України, про що зазначив суд першої інстанції, ухвала про накладення грошового стягнення на учасника кримінального провадження, постановлена під час судового розгляду при вирішенні питання про вжиття заходів для прибуття свідка в судове засідання, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. На підставі цього суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від року про накладення грошового стягнення в розмірі 1218 гривень на свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні - № 12012110070000277 щодо ОСОБА_4 [7].

Висновки

Проведений аналіз норм КПК України, які врегульовують порядок ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення, свідчить про необхідність розширення закріпленого ним кола учасників кримінального провадження, які вправі подати відповідне клопотання. Так, особа, на яку було накладено грошове стягнення, підлягає наділенню правом ініціювати розгляд питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення незалежно від того, чи була вона присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом. Крім особи, на яку було накладено грошове стягнення, правом ініціювання розгляду питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення повинні наділятися як учасники кримінального провадження, які здійснюють захист або представляють інтереси особи, щодо якої було застосовано даний захід забезпечення кримінального провадження (захисник підозрюваного, обвинуваченого, законний представник неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, представник потерпілого, законний представник неповнолітнього потерпілого або потерпілого, визнаного в установленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним, і представник цивільного відповідача - за їх клопотанням), так і суб'єкти, які здійснюють кримінальне провадження (слідчий, прокурор - за їх клопотанням і слідчий суддя, суд - за власною ініціативою).

Ініціювання розгляду та вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення відбувається шляхом складання та подання відповідного клопотання, яке повинно складатися з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної. З огляду на норму ч. 5 ст. 132 КПК України, у клопотанні підлягають наведенню

Література

Гафизов М.Х. Денежное взыскание как мера уголовно-процессуального принуждения: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мурад Хе- лилович Гафизов. - М., 2007. - 168 с.

Карпов Н. Накладення грошового стягнення на учасників кримінального провадження (діагностика проблеми) / Н. Карпов,

А. Штанько // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. - 2014. - № 1.

С. 70-78 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до документа: http://www.chasopysnapu. gp.gov.ua/chasopys/ua/pdf/1-2014/70-karpov.pdf

Кримінальний процес: Підручник / [Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.]; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. - X.: Право, 2013. - 824 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. - Т. 1 / [О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський,- Є.П. Бурдоль та ін.]; За заг. ред. В.Я. Тація,

П. Пшонки, А.В. Портнова. - X.: Право, 2012.768 с.

Сопронюк І. Процесуальна економія як принцип кримінального судочинства України / І. Сопронюк // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2006. - Вип. 43. --344-350.

Туманянц А.Р. Європейські стандарти захисту прав людини при оскарженні ухвал слідчого судді під час досудового розслідування / А.Р. Туманянц // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». - 2013. - Вип. 6. - Том 2. - С. 143-146.

Размещено на Allbest.ru