Правовий прогрес та рівень правової культури громадян в умовах розбудови правової держави

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Правовий прогрес та рівень правової культури громадян в умовах розбудови правової держави

Теремцова Ніна Володимирівна - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії права та держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Автор исследует актуальные вопросы и предлагает пути решения проблемы, возникающей в условиях построения правового государства по вопросам правового прогресса и уровня правовой культуры граждан. Автором приведен пример современной правовой практики.

Ключові слова: правова культура, правова система, суспільство, демократія, законодавство, правосвідомість.

Розглядаючи питання щодо прогресу в правовому баченні та досліджуючи рівень правової культури громадян в умовах розбудови правової держави, необхідним зорієнтуватися на подоланні негативних аспектів, що спостерігаються в суспільстві, наближення до якого буде свідчити про просування правової системи в напрямку прогресу. Конституція України чітко відлюстровує цей «Зірковий шлях», визначаючи, що в Україні діє принцип верховенства права, й визначає контекст, у якому слід здійснювати правотворчість, правозастосування та тлумачення норм права...» [1].

Учені - юристи, розглядаючи правову культуру в теоретичному осмисленні в процесі здійснення політико-правових реформ, що відбуваються на терені України, вважають: якщо орієнтиром такого реформування є встановлення ефективної національної правової системи, то однією з умов здійснення такого розвитку має на меті виступати формування національної правової культури. Правова культура розглядається

як один із елементів правової системи суспільства [11]; [13]; [20]; [21]; [22]; [23].

Сучасна наукова література відлюстровує різноманітні шляхи формування правової культури українських громадян. Серед них виділяють - демократизацію всіх сфер соціальної життєдіяльності особи; вдосконалення процесів щодо правотворення та правозастосування; зміцнення законності та правопорядку; розвиток правовідносин у суспільстві; підвищення ефективності діяльності всієї системи правосуддя; призведення законодавства України до міжнародноправових норм із прав людини та із нормативними актами країн європейської співдружності.

Беручи до уваги сучасну правову практику, на сьогодні в Україні спостерігається суттєве зниження та занедбання правової культури серед населення, деградація правосвідомості, для якої характерним є спотворення уявлень про цінність права, верховенство права, здебільшого негативного ставлення до права, до правового закону, правових форм організації суспільних відносин, тощо.

Слід погодитись з думкою вченого Милової О.В. у тому аспекті, що «правова інформованість суспільства є важливою передумовою ефективності державного управління, розвитку демократії, вдосконалення законодавства, соціально-правової активності громадян, підвищення рівня їх правосвідомості та правової культури, зміцнення законності та правопорядку [22].

Інформаційний підхід щодо дослідження права дозволяє більш глибоко і всебічно досліджувати механізм соціальної дії права, його взаємозв`язок із законодавством, правосвідомістю, правомірною поведінкою, тощо. Разом із тим свідома діяльність особистості в правовій сфері передбачає в якості основи не тільки знання, а й розуміння тих вимог, що держава пред`явлює громадянину. Правила поведінки, що закріплені в нормах права, неодмінно мають бути відомі громадянину, зрозумілі та усвідомлені самим громадянином.

Формування правосвідомості в громадянському суспільстві має розглядатися саме як інформаційний процес, оскільки у процесі правового інформування громадяни отримують необхідну інформацію про теорію походження права, різноманітні концепції з правової теорії, зміст правових норм тощо.

Правова культура припускає відповідні знання людиною певних положень чинного законодавства, порядку його реалізації, вміння користуватися даними знаннями при застосуванні тих чи інших чинних норм права тощо. Високий рівень правосвідомості та правової культури включає, насамперед, усвідомлення сутності права, що є неможливим без належного рівня розвитку правової проінформованості громадян.

Реалізація особою своїх прав та дотримання, передбачених законодавством обов'язків, значною мірою залежить від того, наскільки правильно ці права та обов'язки усвідомлюються та оцінюються нею.

Обґрунтована взаємозалежність правової культури і правосвідомості, а саме ступіні засвоєння права суспільством, свідчить про те, що є безпосередній вплив процесу правового інформування (оприлюднення) на загальне підвищення рівня правової культури. У даному контексті саме доступність та популяризація правових знань через сучасні канали правового інформування можна вважати най ефективнішим методом підвищення рівня правової культури.

У соціально розвиненому суспільстві держава зобов'язана інформувати громадян про нормативні рішення належними засобами, надавати правову інформацію, що становить собою сукупність документованих або оголошених публічно відомостей щодо права, правову систему, джерела права, реалізацію права, юридичні факти та правовідносини, правопорядок, правопорушення, тощо.

Основним джерелом інформації з права є Конституція України, Закони, підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права тощо.

Умови, що визначають доступність законодавства, пов'язані з удосконаленням державної діяльності, юридичною політикою держави, функціонуванням системи компетентних державних органів, що створюють законодавство, підтримують його в дійовому стані та забезпечують низку інших заходів у «зближенні законодавства та громадян» [8, с. 198]. Ця діяльність визначається всією системою суспільних відносин і виражається в практичній діяльності не лише державних, а й громадських організацій, трудових колективів та самих громадян.

У процесі забезпечення доступності законодавства держава ставить перед собою три завдання: забезпечити необхідний якісний рівень законодавства, надійне функціонування каналів інформування про чинне законодавство і на цій основі формування високого рівня правосвідомості та правової культури українських громадян. [8, с. 203]

Каналами інформування про чинне законодавство виступають різноманітні форми правового інформування громадян, у процесі функціонування яких відбувається їх ознайомлення зі змістом законодавчих норм, із усім комплексом правових знань, необхідних для формування правосвідомості й правової культури членів суспільства.

Автор погоджується з думкою вчених, що на сьогодні в цивілізованому суспільстві переважною формою правового інформування громадян можна виділити наступні:

інформування через ЗМІ;

інтернет мережі;

шляхом впливу юридичної практики на суспільство;

надання консультацій населенню провідними юристами;

вмілого й правильного читання особою законів за допомогою юридичної та правової літератури;

надання правової інформації та роз`яснення норм права чинного законодавства провідними науковцями шляхом офіційного та неофіційного спілкування на виробництві, місцевих комітетах, громадських організаціях тощо.

Надійним інформаційним засобом формування правосвідомості й правової культури серед населення є ознайомлення з правовою літературою та законами.

Здебільшого вчені акцентують увагу національного інформаційно-правовий ресурсу, поділяючи на дві складові:

традиційну (друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні)[3];

та електронну (об'єкти правової інформації в цифровій формі), наприклад, про електронний цифровий підпис [4].

Різниця між цими двома складовими полягає не лише в способі подання правової інформації, але й у стратегіях її зберігання, поширення та модернізації, тощо. правовий прогрес культура

Суттєвим напрямком формування правосвідомості й правової культури громадян є використання інформаційних ресурсів глобальних комп'ютерних мереж, у першу чергу мережі Інтернет. Мережа активно розвивається, напрямки її використання поширюються.

Мережі Інтернет властиві глобальні масштаби - вона об`єднує комп`ютерні мережі абсолютної більшості країн світу. Визначення поняття «Інтернет» міститься в Законі України «Про телекомунікації», згідно зі статтею 1 якого Інтернетом є всесвітня інформаційна система загального доступу, що логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами [5].

Здебільшого науковцями визначаються наступні перспективні напрями формування правосвідомості й правової культури громадян, що проживають на території України. Під впливом розвитку сучасних інформаційних технологій вважаються наступні напрями: створення оплачуваних та безкоштовних баз даних; видання електронних правових журналів; створення електронних правових бібліотек; проведення ін- тернет-конференцій з актуальних правових проблем; створення та популяризація віртуальних книжкових магазинів, які спеціалізуються на правовій літературі [10, с.110]; [8, с.198].

У зв'язку з цим назріла необхідність використання сучасних способів оприлюднення офіційної правової інформації, що впливає на формування правосвідомості та правової культури громадян. Слід апробувати механізми забезпечення широкомасшат- бного доступу до окремих офіційних сайтів (сторінок) органів державної влади та місцевого самоврядування для різних вікових категорій. Потребує також законодавчого закріплення відповідальність власників сайтів за зміст та наповнення інформаційних матеріалів, що розміщуються ними на сайтах соцмережі.

Аналізуючи взаємодію поширення правової інформації за допомогою мережі Інтернет і формування правової культури особистості, можна виявити ряд проблем, вирішення яких забезпечить позитивний вплив на формування правової культури особистості.

Зокрема, вважаємо за доцільне звернути увагу на наступні питання, які потребують вирішення з боку держави: забезпечення доступу громадян до загальнодержавних інформаційних ресурсів на основі дотримання прав людини, у тому числі права на вільний пошук, отримання й поширення інформації. Це дозволить створити оптимальні умови для розвитку громадянського суспільства; здійснення контролю за змістом та повнотою інформації, розміщеної в мережі Інтернет; забезпечення розвитку дистанційної освіти, шляхом використання інтернет-техноло- гій, тощо.

Саме тому на сучасному етапі розвитку юридичної науки увага теоретиків права все частіше зосереджується на проблемі правового виховання громадян [6, с.41]; [11, с. 197], на подоланні правового нігілізму [20, с. 20] та деяких питаннях взаємозв'язку правового інформування та правової культури [22].

В економічно розвинених країнах світу процес модернізації інформаційної інфраструктури державних установ є наслідком великомасштабних реформ системи державного управління, що мають на меті підвищення його ефективності, відкритості,- демократичності тощо

Автор, дослідивши актуальне питання правової культури громадян, пропонує шляхи подолання проблеми в межах правового прогресу в умовах розбудови правової держави.

По-перше, стан законності в суспільстві, важливим критерієм якого вважається ступінь правового закріплення вимог законності в системі законодавства та реальність їх здійснення, є важливим елементом правової культури серед громадян не лише України, а й громадян, що на законних підставах перебувають на території держави.

По-друге, в останні роки інформація соціальної значимості щодо правової проінформованості суспільства стає особливо актуальною. Між соціальним суспільством, особою і державою встановлюється прямий безпосередній зв`язок завдяки наданню вчасно правової інформації.

По-третє, без глибокого знання права неможливо дати позитивної оцінки правовому явищу; формування моральної норми та увведення її в закон; зорієнтованості особистості щодо розуміння права для виховання культурної особистості в правовому осмисленні та її поведінці.

Література

Конституція України. Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. // Верховна Рада України; Конституція, (відомості Верховної Ради України (ВВР)), 1996, № 30,ст. 141); {Текст Конституції України відповідає тексту, що існував до внесення змін Законом «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-iv від 08.12.2004}; - Тлумачення від 25.01.2012, підстава v003p710-12. - Режим доступу: - http://zakon2.rada.gov.ua.

Про захист персональних даних. Верховна Рада України; Закон від 01.06.2010- № 2297-VI./ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст. 481).- Редакція від 20.12.2012, підстава 5491-17. -[Електронний ресурс]; -Режим доступу:http://zakon4.rada. gov.ua.

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. / Верховна Рада України; Закон від 16.11.1992 № 2782- XII.//( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 1, ст. 1 ); Документ 278212, чинний, поточна редакція - Редакція від 01.01.2016, підстава 917-19. - [Електронний ресурс]; -Режим доступу^Мр:// zakon4.rada.gov.ua.

Про електронний цифровий підпис. Верховна Рада України; Закон від 22.05.2003 № 852-IV. /( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.276 ). //Документ 852-15, чинний, поточна редакція - Редакція від 28.06.2015, підстава 222-19. -[Електронний ресурс]; -Режим доступу^Ир:// zakon4.rada.gov.ua.

Про телекомунікації Закон від 18.11.2003 р. №1280-IV. -[Електронний ресурс]; -Режим доступу:http://zakon4.rada.gov. ua.

Бобровник С. Карпов О. Вплив правового виховання на криміногенну ситуацію у молодіжному середовищі / С. Бобровник, О. Карпов // Право України. - 1992. - № 12. - С.41-43.

Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс. Підручник. -Київ. -Юрінком Інтер. - 2006.

Клімова Г. П. Правове інформування українських громадян засобами масової комунікації / Г. П. Клімова // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. - Х.: Право, 2013. - № 1 (15). - С.203.(С.198-206)

Костицький В.В. Соціологія сучасного праворозуміння та проблеми конституційного закріплення теорії розподілу влади./В.В.Костицький // Соціологія пра- ва.-2013. - № 1. - С.3-12.

Кушакова Н. В. Вплив інформаційних технологій на правову культуру: українські реалії / Н. В. Кушакова // Правова культура - основа державотворення в Україні: зб.наук. праць./ за ред. М.В. Костицького, М.М. Ібрагімова.- Ірпінь: Нац. Акад. ДПС, 2005.- Вип.1.- С.110-111. (С.108-118)

Мурашин Г. Нагребельний В. Проблеми вдосконалення організації правового виховання в Україні/ Г. Мурашин, В. Нагребельний // Право та культура: теорія і практика.- Київ, 1997. - С.197-199.

Теремцова Н. В. Правова лексика у творах І.П.Котляревського /Матеріали доповідей укладено за матеріалами конференції « Творчість І.Котляревського в культурологічному контексті доби».//Збірник праць Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції 30 жовтня 1998. Київ. Редакційно- видавничий центр “Київський університет”.

1998. -С.170-174. - 280 с.

Теремцова Н.В. Актуальні питання щодо проблеми правомірної поведінки людини та юридична відповідальність. /Наше право. Науково-практичний журнал з проблем конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права № 2 ч.2,2010. -С.97-101. - 134с.

Теремцова Н. В. Природа правомірної поведінки людини (культура поведінки людини, механізм індивідуальної поведінки, антисуспільна поведінка, конформістська поведінка...) /Вісник Національного технічного університету України «КПІ» . Політологія, Соціологія, Пр аво: Зб. Наук.праць. - Київ: ІВЦ «Політехніка», 2010. - № 2 (6). -181с. - С.167-170 .

Теремцова Н. В. Актуальні проблеми Європейського Союзу. Розширення Європейського Союзу /Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія “Юридичний вісник “Повітряне і космічне право”” № 3(16)2010.-К.: Вид-во Нац.авіац. ун-ту “НАУ-друк”, 2010. С.96-98, 118с.

Теремцова Н. В.Соціологія права: питання правотворчого процесу в Україні; проблема та шляхи подолання /OUR LAW (Наше право). Науково-практичний журнал із проблем конституційного, цивільного, кримінального, екологічного та інших галузей права № 6, 2013. -С.13-18. - 203с.

Теремцова Н.В. Законодавство: проблема ефективності щодо застосування (со- ціолого-правовий аспект) /Малий і середній бізнес. Економіко-правовий науково-практичний журнал «Право,Держава, Економіка». № 3 (54), -2013, Вид.Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи. -К. 2013. С.11-15.

Теремцова Н. В.Особливості юридичної відповідальності у контексті правомірної та протиправної поведінки: соціальний аспект /Соціологія права. Науково-практичний журнал № 1-2(7-8), 2014. // Вид.Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи. -К. 2014. - 159 с. -- С.111-117.

Теремцова Н. В. Проблема розбудови соціальної держави в умовах конституційної реформи: теоретичний аспект /Соціологія права. Науково-практичний журнал № 3-4(14-15), 2015. //Вид.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи. ///Журнал видано за підтримки міжнародної громадської організації «Асоціація милосердя «Еммануїл»» -К. 2015. - 459 с. - С.200-207. ISSN 2413-6433.

Тодика Ю.М. Конституційні засади формування правової культури: Монографія / Ю. М. Тодика - Х.: РАЙДЕР, 2001. - 160 с.

Чернєй В. В. Подолання правового нігілізму - важлива умова розбудови правової держави: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. - Київ, 1999. - 20с.

Милова Е.В. Роль правовой информированности общества в повышении уровня правосознания и правовой культуры граждан. / Е.В. Милова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://articlekz.com.

Пиголкин А.С. Процессуальные формы правотворчества. /Под ред. П.Е. Недбайло, В.М.Горшенева. - М.: Юрид. лит. - 1976.

Размещено на Allbest.ru