Безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 385 КК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 385 КК УКРАЇНИ

О.І. Ольховенко

здобувач кафедри кримінального права та процесу

ВНЗ «Національна академія управляння»

Ольховенко О.І. Безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 385 КК України

У статті досліджується безпосередній об'єкт злочину відмова свідка від давання показань, експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків. Пропонується визначення основного безпосереднього та додаткового безпосереднього об'єкта цього злочину.

Ключові слова: експерт, перекладач, свідок, об'єкт злочину.

Ольховенко А.И. Непосредственный объект преступления, предусмотренного ст.385 УК Украины

В статье исследуется непосредственный объект преступления отказ свидетеля от дачи показаний, эксперта или переводчика от исполнения возложенных на них обязанностей. Предлагается определение основного непосредственного и дополнительного непосредственного объекта данного преступления.

Ключевые слова: эксперт, переводчик, свидетель, объект преступления.

Olhovenko A.I. The immediate object of the crime under Art. 385 of the Criminal Code of Ukraine

This paper examines the direct object of the crime refusal of a witness to give evidence, expert or interpreter to perform their duties. It is proposed to determine the direct primary and secondary direct object of the crime.

Key words: expert, translator, witness, the object of the crime.

Постановка проблеми. Важливим і нагальним для теорії кримінального права та практики застосування ст.385 КК України, є з'ясування проблем, що стосуються безпосереднього об'єкта цього злочину. Ці теоретичні і практичні питання потребують свого подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З'ясуванням питань, що стосуються безпосереднього об'єкта цього злочину певною мірою займалися такі вчені: В.І. Борисов, В.І. Тютюгін, І.П. Міщук, О.О. Дудоров та інші. Проте до цього часу ця проблема не знайшла свого належного дослідження.

Мета статті полягає у з'ясуванні безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України.

Основні результати дослідження. Сприймаючи за основу положення, що під родовим об'єктом злочинів проти правосуддя слід розуміти суспільні відносини з приводу умов, що забезпечують регламентовану законодавством та іншими нормативно-правовими актами діяльність: судів по здійсненню правосуддя; органів досудового розслідування; прокуратури; установ, що виконують судові рішення; осіб, що забезпечують для суду, органів досудового розслідування повне, всебічне і об'єктивне вирішення справ з охорони законних прав та інтересів громадян, суспільства, держави в процесі судочинства, досудового розслідування та виконання судових рішень, із захисту та представництва особи, перейдемо до розгляду безпосереднього об'єкта аналізованого злочину.

На нашу думку, найважливіше значення для теорії кримінального права та правозастосовної діяльності має безпосередній об'єкт конкретного складу злочину (в нашому випадку -- злочину, передбаченого ст.385 КК України). В теорії кримінального права є загальноприйнятним, що під безпосереднім об'єктом злочину слід розуміти конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону законом про кримінальну відповідальність, яким заподіюється істотна шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [1, с. 88; 2, с. 82; 3, с. 99; 4, с. 48-49].

Як свідчать теоретичні джерела, а також практика, що не в кожному випадку конкретний злочин завдає істотної шкоди лише одним суспільним відносинам. Є багато злочинів, які одночасно посягають на декілька видів суспільних відносин (це, зокрема, стосується і злочину, передбаченого ст.385 КК України). Тому, в кримінально-правовій доктрині кримінального права поряд з класифікацією об'єктів «по вертикалі» має місце класифікація «по горизонталі». Вона характерна тим, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяють основний і додатковий об'єкти [1, с. 70-74].

У злочинах, які мають два або більше безпосередніх об'єктів, законодавець виділяє або зі змісту статті КК України випливає один об'єкт, на який спрямоване злочинне посягання, що і обумовлює місце статті КК України у структурі розділів його Особливої частини. У джерелах з кримінального права такий об'єкт називають основним безпосереднім об'єктом, а той об'єкт, якому заподіюється істотна шкода поряд з основним -- додатковим безпосереднім об'єктом злочину [5, с. 34]. Під основним безпосереднім об'єктом злочину розуміють конкретні суспільні відносини, що в першу чергу прагнув поставити під охорону законодавець, визнаючи суспільно небезпечне діяння злочином [3, с. 76-77]. Натомість, додатковим безпосереднім об'єктом є також суспільні відносини, яким істотна шкода завдається завжди [1, с. 70-74].

Отже, виходячи із зазначеного нами вище можна констатувати, що місце конкретної кримінально-правової норми, що розміщена в Особливій частині КК України, визначається з урахуванням захисту не тільки родового, а й основного безпосереднього об'єкта досліджуваного складу злочину.

У наукових публікаціях не завжди чітко визначається безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст.385 України: 1) одні автори під таким основним безпосереднім об'єктом злочину розуміють інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі [6, с. 1120]; 2) другі -- стверджують, що безпосереднім об'єктом цих злочинів є відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі [7, с. 9]; 3) треті -- наполягають, що основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну (законну) діяльність суду, прокуратури, органів попереднього слідства і дізнання [8, с. 597]. Його додатковим безпосереднім об'єктом є законні права та інтереси фізичних або юридичних осіб [8, с. 239]; 4) четверті -- вважають, що безпосереднім об'єктом цього злочину є нормальна робота органів досудового слідства і суду, а також згаданих комісій Верховної ради України [9, с. 361]; 5) п'яті -- наполягають, що безпосереднім об'єктом цього злочину є інтереси всебічного, повного і неупередженого розслідування і судового розгляду справ [10, с. 56]; 6) шості переконані, що безпосереднім об'єктом цього злочину є діяльність суду із всебічного, повного й об'єктивного дослідження судових справ, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і слідчих чи тимчасових спеціальних парламентських комісій [11, с. 582]; 7) сьомі -- впевнені, що безпосереднім об'єктом цього злочину є нормальна, побудована на суворому у відповідності закону діяльності його органів правосуддя (досудового слідства, суду) [12, с. 783]; 8) восьмі -- під безпосереднім об'єктом цього злочину розуміють правильну, засновану на суворому дотриманні законності діяльність суду, органів прокуратури, дізнання, попереднього слідства, а також виправно-трудових установ по здійсненню правосуддя [13, с. 323-324]; 9) дев'яті уподобають те, що безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини, які забезпечують отримання достовірних доказів та істинних висновків у справі [14, с. 319]; 10) десяті -- засвідчують, що безпосереднім об'єктом цього злочину є нормальна діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду [15, с. 301]; 11) одинадцяті -- наполягають на тому, що безпосереднім об'єктом цього злочину є правильна діяльність суду, органів слідства, дізнання, прокуратури [16, с. 320]; 12) двадцяті -- наполягають на тому, що безпосереднім об'єктом злочину є інтереси правосуддя [17, с. 333].

Вважаємо, що з метою оптимального визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК, необхідно врахувати всі позитивні підходи до розуміння суспільних відносин, які поставлені під охорону зазначеної статті цього Кодексу. З вищеозначених суджень, на наш погляд, можна зупинитися на тому, що: 1) основним безпосереднім об'єктом злочину відмова свідка від давання показання, або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків, слід вважати суспільні відносини, (а не інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі, чи інтереси всебічного, повного і неупередженого розслідування і судового розгляду справ, оскільки інтереси лише є збудником відносин, а не самі відносини, автори А.М. Бойко, М.І. Хавронюк, Є.В. Фесенко, С.С. Яценко, Ю.І. Ляпунов); 2) основним безпосереднім об'єктом цього злочину слід визнати суспільні відносини (а не нормальна робота органів досудового слідства і суду, а також згаданих комісій Верховної Ради України, чи нормальна, побудована на суворій відповідності діяльність органів правосуддя -- досудового слідства і суду, а також не нормальна діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, автори О.А. Чуваков, Ю.А. Красіков); 3) основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини (а не діяльність суду із всебічного повного й об'єктивного дослідження судових справ, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і слідчих чи тимчасових спеціальних парламентських комісій, автор Ю.В. Александров); 4) основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини (а не правильна, заснована на суворому дотриманні законності діяльність суду, органів прокуратури, дізнання, попереднього слідства, а також виправно-трудових установ по здійсненню правосуддя, чи правильна діяльність суду, органів слідства, дізнання, прокуратури, автори В.А. Капінос, П.В. Лихолат, І.М. Тяжкова); 5) ці суспільні відносини убезпечують від відмови свідка від давання показань або від відмови експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України; 6) ці суспільні відносини з приводу умов, які забезпечують належне давання показань свідком, виконання експертом чи перекладачем обов'язків у суді, під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

У наукових публікаціях майже не зустрічається суджень стосовно додаткового безпосереднього об'єкта злочину відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків. Лише В.А. Новіков зазначає, що додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину є законні права та інтереси фізичних або юридичних осіб. На наш погляд, ця позиція є прийнятною, адже цим злочином завдається одночасно і шкода іншим суспільним відносинам. Проте, ця точка зору стосовно додаткового об'єкта потребує певного уточнення, а саме, що ним можуть бути суспільні відносини з приводу умов, що забезпечують законні права та інтереси фізичних та юридичних осіб у суді або час проведення досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Ми, таким чином, зупинилися на положеннях, які стосуються основного безпосереднього об'єкта і додаткового безпосереднього об'єкта злочину відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків.

Суть же розбіжностей і негативних моментів у зазначених вище точках зору стосовно основного об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України полягає в тому, що деякі автори: 1) вважають, що об'єкт цього злочину не суспільні відносини, а інтереси, або нормальна чи правильна діяльність перерахованих органів чи установ, або діяльність таких органів, які нами перераховані. Натомість, розбіжності стосовно додаткового об'єкта злочину ми вже обґрунтували вище.

Зазначені підходи свідчать про відхід авторів від концепції об'єкта злочину як суспільних відносин. Крім того, хочуть вони чи ні, але перераховані нами фахівці ще недостатньо вникли в суть норм, передбачених ст. 385 КК України, та їх призначення.

Разом із тим, викладене ще не дає можливості дати вичерпну відповідь відносно безпосереднього об'єкта злочину, передбаченою ст.385 КК України. Необхідно ще проаналізувати структурні елементи цих суспільних відносин. Тому загальновизнаним є той факт, що винний при вчиненні цього злочину впливає на предмет відносин і своїми діями порушує або намагається порушити суспільні відносини, що поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність, тобто завдає їм істотної шкоди.

Візьмемо за основу структуру суспільних відносин, що запропонована в літературі з кримінального права, яку пропагує більшість вчених: 1) це -- суб'єкти (носії) відносин; 2) це -- предмет, з приводу якого існують відносини (тобто це те, з приводу чого існують відносини); 3) це -- соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність, як зміст відносин) [18, с. 35-48]. Маючи такі, і вищезазначені, вихідні положення, продовжимо дослідження безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України.

В юридичній літературі, звичайно, відсутня якась позиція відносно того, хто може бути суб'єктом відносин у площині кримінально-правової охорони досліджуваних відносин, а точніше, цьому питанню увага взагалі не приділялась. Це дає нам можливість говорити про те, що суб'єкти відносин як структурний елемент об'єкта цього злочину (ст.385 КК) зовсім не підлягали дослідженню. А він, на наш погляд, істотно має вплинути на вирішення питання, що є безпосереднім об'єктом досліджуваного злочину. Аналіз юридичної літератури, що стосується цієї проблеми та проведене опитування студентів юридичних вузів дає нам підставу визначитися з суб'єктами суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, проти яких спрямоване це злочинне діяння. Суб'єктами суспільних відносин з умов, що забезпечують належне давання показань свідка, виконання експертом чи перекладачем покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України являються окремі особи -- учасники процесуальної діяльності (прокурор, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів Служби Безпеки України, слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, керівники органів досудового розслідування, оперативний працівник підрозділів органів внутрішніх справ, оперативний працівник органів Служби Безпеки України, оперативний працівник органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, оперативний працівник органів Державної пенітенціарної служби України, оперативний працівник органів Державної прикордонної служби України, оперативний працівник органів Державної митної служби, підозрюваний, обвинувачений, виправданий у кримінальному провадженні, засуджений у кримінальному провадженні, законний представник підозрюваного, законний представник обвинуваченого, захисник, потерпілий, представник потерпілого, заявник, цивільний позивач, цивільний відповідач, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача, законний представник цивільного позивача, свідок, суддя, тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, виправно-виконавча установа тощо). Крім того, суб'єктами цих відносин, передбачених ст.385 КК України, можуть бути окремі громадяни, державні службовці, службові особи, представники влади, державні органи, органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій. Тобто, суб'єктами або учасниками суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони регламентованої законами та іншими нормативними актами обов'язку належного давання показань свідком, виконання експертом чи перекладачем покладених на них обов'язків у суді, або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Для досягнення мети забезпечення судочинства необхідною умовою є не тільки виявлення осіб, які вчинили злочин, притягнення їх до кримінальної відповідальності, а й убезпечення правосуддя від посягань, які передбачені ст.385 КК України [19, с. 254-266]. Дослідження суб'єктів указаних суспільних відносин, а також їх соціальних функцій у цих відносинах дасть змогу визначити на науковій основі ті суспільні відносини, які виступають об'єктом цього злочину, що передбачені ст.385 КК України [19, с. 39]. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах використовує інколи законодавець, як для визначення меж дії кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, що є об'єктом відповідного злочину (скажімо, відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків, а саме, що це стосується правосуддя) [20, с. 8-9]. Законодавець цей підхід до злочину, передбаченого ст.385 КК України, застосував частково, чим не ускладнив наше завдання у дослідженні зазначеної проблеми, а також у застосуванні цієї статі в практичній діяльності правоохоронних органів та суду. Вивчивши кримінальні справи цієї категорії, ми встановили, що у всіх випадках (96% справ) одними із суб'єктів відносин обов'язково була фізична особа (людина).

З метою встановлення другої сторони суб'єктного складу відносин, що аналізуються, ми звернулися до законодавчих і підзаконних актів а також слід-чої та судової практики. Так, аналіз законодавчих та підзаконних актів, що стосуються відносин, що забезпечують умови з охорони регламентованої зако-нами та іншими нормативними актами обов'язку належного давання показань свідком, виконання експертом чи перекладачем покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, засвідчив, що іншою стороною суб'єктного складу таких відносин, які є елементом об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України, виступають як фізичні, так і юридичні особи, відповідно до чинного законодавства України [21; 22; 23; 24; 25; 26].

Вивчення соціальної функції суб'єкта відносин, тобто його прав та обов'язків (статусу), тобто соціального взаємозв'язку у суспільних відносинах, має певну цінність, оскільки з'ясування суб'єктного складу відносин сприяє визначенню змісту самих відносин, дає можливість оцінити їх характер, обсяг цих відносин і межі дії закону (ст.385 КК України). Отже, робити повним пере-лік суб'єктів суспільних відносин (об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України) немає необхідності. Важливо лише зрозуміти, що вони можуть мати різноманітні варіанти, які так чи інакше можуть впливати на зміст відносин та межі кримінальної відповідальності. Про це свідчить і судова практика. Так, суди правильно кваліфікували діяння лише тоді, коли встановлювали суб'єктів відносин, їх соціальний статус, роль у суспільних у відносинах.

Отже, виходячи із предмета дослідження, розглянемо такий структурний елемент відносин як соціальний взаємозв'язок у суспільних відносинах, що нами аналізується. Цей структурний елемент суспільних відносин, що нами досліджується, а саме, соціальний взаємозв'язок, справедливо розглядається як засіб самих відносин [27, с. 5; 28, с. 4]. Цей зв'язок може виявитися як на рівні індивідуальної взаємодії суб'єктів, так і у взаємодії людських спільнот, а також і індивідуумів із відповідними спільнотами, як елементами соціуму. Зовні цей соціальний зв'язок проявляється, як показує вивчення кримінальних справ і нормативної бази, що стосуються аналізованих відносин, а також опитування працівників правоохоронних органів та суду, в таких формах бездіяльності, як: 1) у відмові свідка від давання показань, в відмові експерта чи перекладача від покладених на них обов'язків у перерахованих у диспозиції ст.385 КК України, органах та установах, а також убезпеченні від такої неправомірної поведінки суб'єктів, зазначених в законі. Це, зокрема, на законодавчому рівні забезпечення та регламентації поведінки свідків, експертів чи перекладачів; 2) виконанні обов'язків свідком, експертом чи перекладачем покладених на них чинним законодавством; 3) в організаційних заходах щодо забезпечення регламентованої законами та іншими підзаконними нормативними актами такої поведінки свідками, експертами чи перекладачами; 4) в запобіганні вчинення таких злочинів (передбачених ст.385 КК України).

Наше твердження має і практичне підґрунтя. Так, вивчення кримінальних справ та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ зазначеної категорії свідчить, що за 75% справ соціальний зв'язок (взаємозв'язок суб'єктів) характерний для забезпечення умов з охорони відносин, що нами з'ясовуються; 25% справ -- для запобігання цим злочинам.

Нас цікавить, як це слідує з дослідження, соціальний зв'язок, важливою ознакою якого є обов'язок певної поведінки суб'єктів відносин щодо охорони таких відносин з регламентованої законом та іншими нормативно-правовими актами правомірної поведінки свідків, експертів, перекладачів та відповідних органів держави для боротьби з протиправною поведінкою таких осіб, тобто їх взаємодії.

Отже, для визначення безпосереднього об'єкта цього злочину мають враховуватися лише суспільні відносини, що відповідають інтересам всього суспільства, а не інтересам окремої особи на її розсуд чи вподобання. Такими можуть бути лише позитивні відносини, що поставлені під охорону криміналь-ного закону.

Дотримуючись концепцій, що предмет злочину і предмет суспільних відносин у складі злочину не одне і те ж, а тому для злочину, передбаченого ст. 385 КК України, предметом відносин є можливість (умови) для охорони стосунків з забезпечення регламентованої законами та іншими нормативно-правовими актами правомірної поведінки свідка, експерта чи перекладача, тобто свідком належного давання показань, експертом чи перекладачем виконання покладених на них обов'язків у суді або під час проведення досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. Натомість для додаткового безпосереднього об'єкта злочину, до предмета суспільних відносин слід віднести можливість (умови) з охорони стосунків для забезпечення законних прав т а інтересів фізичних і юридичних осіб. У цьому контексті ми дотримуємося думки, що предметом суспільних відносин є умови з приводу забезпечення тих чи інших явищ, благ, прав, тощо. Справедливим є твердження, що предметом суспільних відносин є усе те, з приводу чого і у зв'язку з чим існують аналізовані суспільні відносини [29, с. 7].

Як ми вже раніше зазначали, що кримінально-правовою доктриною, як правило, визнається те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає те чи інше суспільно небезпечне діяння [30, с. 96]. В такому сенсі об'єкт є істотним елементом складу злочину, передбаченого ст.385 КК України і значною мірою визначає небезпеку асоціальної поведінки особи, вказує на її соціальну суть -- суспільну небезпеку. Дотримуючись концепції трьохчленної структури суспільних відносин, яку запропонував О.В. Дроздов: 1) носії (суб'єкти відносин); 2) предмет, з приводу якого існують відносини; 3) суспільно-значуща діяльність (соціальний зв'язок як зміст відносин) [31, с. 22-69], ми не виключаємо, що при здійсненні посягань означені суспільні відносини, які стосуються особи, можуть створювати такий структурний елемент об'єкта, як потерпіла особа. У цьому випадку ми погоджуємося з позицією А.А.Музики, Є.В. Лащука, які аргументовано у структурі об'єкта злочину виділяють як предмет злочину, так і потерпілого від злочину [32, с. 49].

Проведене нами вивчення кримінальних справ та теоретичних джерел, які стосуються відносин, що поставлені під охорону чинним кримінальним законодавством (ст. 385 КК України), свідчить, що такий структурний елемент не характерний для цього злочину.

Висновки. Дослідивши структуру суспільних відносин, існуючи точки зору, можна запропонувати формулювання основного безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.385 КК України. Цим основним безпосереднім об'єктом даного злочину виступають: 1) суспільні відносини, що забезпечують умови з належного давання показань свідком, виконання експертом чи пере-кладачем покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України чи дізнання; 2) додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони законних прав і інтересів фізичних та юридичних осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

злочин відмова свідок показання

1. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в Советском уголовном праве / В.Я. Таций. Харьков : Высшая школа, 1988. 198 с.

2. Сучасне кримінальне право України: [курс лекцій] / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько. К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 640 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; [за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. Київ Харків : Юринком Інтер Право, 2002. 416 с.

4. Кримінальне право України. Теоретичний курс та практикум: [посіб. для підгот. до держ. іспитів] / В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко, В.С. Плугатир; [за заг. ред.

B. Я. Горбачевського]. К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 344 с.

5. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навчальний посібник / В.Я. Тацій. Харків : Українська юридична академія, 1994. 80 с.

6. Бойко А.М., Хавронюк М.І. Коментар до ст.385 КК України / А.М. Бойко, М.І. Хавронюк // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- [9-те вид., перероб. та допов.] -- К. : Юридична думка, 2012. -- С. 1120-1121.

7. Злочини проти правосуддя: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. В.І. Борисова, проф. В.І. Тютюгіна. -- Х. : Нац. ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2011. -- 160 с.

8. Новиков В.А. Отказ свидетеля или потерпевшего от дачи показаний (ст.308 УК РФ) / В.А. Новиков // Преступления против правосудия: Монография; под. ред. канд. юрид. наук А.В. Галаховой. -- М. : Наука, 2005. -- С. 239--245.

9. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Навч. посібник / С.І. Селецький. -- К. : Центр учбової літератури, 2007. -- 504 с.

10. Фесенко Є.В., Яценко С. С. Злочини проти правосуддя / Є. В. Фесенко,

C. С. Яценко // Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник (Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін.); за ред. П.С. Матишевського та ін. К. : Юрінком Інтер, 1999. С. 591636.

11. Александров Ю.В. Злочини проти правосуддя / Ю.В. Александров // Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О. О. Дудовров, В.А. Клименко та ін. [вид. 2-ге переробл. і доповн.]; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. -- К. : Атіка, 2008. -- С. 571--599.

12. Чуваков О.А. Преступления против правосудия / О.А. Чуваков // Уголовный кодекс Украины: научно-практический комментарий [7-е перераб. и дополн.] / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. -- Х. : ООО «Одиссей», 2010. -- С.759-809.

13. Капинос В.А., Лихолат П.О. Преступления против правосудия / В.А. Капинос, П.В. Лихолат // Советское уголовное право. Часть Особенная: Учебное пособие (Ю.В. Александров, Н.В. Володько, А.А. Игнатов и др.). -- К. : НИиРИО КВШ МВД СССР 1975. -- С. 323-339.

14. Бажанов М.И. Преступления против правосудия / М.И. Бажанов // Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Особенная: Монография (М.И. Бажанов, И.П. Лановенко, П.С. Матишевский и др.) -- К. : Изд-во «Наукова думка», 1985. -- С. 307--332.

15. Красиков Ю.А. Преступления против правосудия / Ю.А. Красиков // Советское уголовное право. Особенная часть. (Г.Н. Борзенков, Н,Д. Дурманов, Г. А. Кригер и др.): Учебник; под ред. Г. А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского. -- М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. -- С.290-316.

16. Тяжкова И.М. Преступления против правосудия / И.М. Тяжкова // Советское уголовное право. Особенная часть: Учебник / Н.Д. Дурманов, Б.А. Куринов, В.С. Орлов; под. ред. профессора В.Д. Меньшагина, Н.Д. Дурманова, Г.А. Кригера. -- М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. -- С. 309-333.

17. Ляпунов Ю.И. Преступления против правосудия / Ю.И. Ляпунов // Советское уголовное право. Часть Особенная (В.А. Владимиров, Н.И. Загородников,

A. В. Кузнецов): Учебник; под. ред. Н.И. Загородникова, М.И. Якубовича,

B. А. Владимирова. -- М. : Изд-во «Юридическая литература», 1965. -- С. 318-342.

18. Сміх В.В. Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу: Монографія / За заг. ред. проф. М.І. Мельника, В.В. Сміх. -- К. : Атіка -- Н, 2012. -- 200 с.

19. Габро О.І. Державний захист та забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судочинстві, за законодавством України / О.І. Габро, Н.С. Карпов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) / Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. -- К. : 2007. -- 17. -- С.254-266.

20. Жевлаков Э.Н. Понятие экологических преступлений. Объект и система / Э.Н. Жевлаков // Проблемы борьбы с экологическими правонарушениями в свете решений XXVII съезда КПСС. -- М. : ВЮЗИ, 1990. -- С. 5--24.

21. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 // Відомості Верховної Ради України. 2012. -- № 9-10. Ст. 88.

22. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI // Відомості Верховної. -- 2013. -- № 27. -- Ст. 282.

23. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. 2004. -- № 40-41, 42. -- Ст.492

24. Господарський процесуальний кодекс України від 16.05.2013 // Відомості Верховної Ради України. 2014. -- № 12. -- Ст.178

25. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України. 2005. -- № 35-36, № 37. -- Ст.446

26. Кодекс України про адміністративне правопорушення від 15.04.2014 // Відомості Верховної Ради України. 2014. -- № 14 -- Ст.252

27. ТацийВ.Я. Преступление против природных багатств СССР / В.Я. Таций // Уголовное право УССР: Особенная часть: Учебник // Под ред. М.И. Бажанова и др. -- К. : Высшая школа. Головное изд-во, 1989. -- 503 с.

28. Іщенко О.М., Матвійчук В.К., Єросова І.Ю. Кримінально-правовий захист атмосферного повітря: Навчальний посібник / О.М. Іщенко, В.К. Матвійчук, І.Ю. Єросова. -- К. : РВВ МВС України, 1994. -- 64 с.

29. Никифоров Б.С. Объект преступления по Советскому уголовному праву / Борис Сергеевич Никифоров. -- М. : Госюриздат, 1960. 229 с.

30. Матвійчук В.К. Теоретичні та практичні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища: Монографія / Валерій Костянтинович Матвійчук. -- К. : Національна академія управління. -- 2011. -- 368 с.

31. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения / А.В. Дроздов. -- Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1966. -- 124 с.

32. Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання Монографія / А.А. Музика, Є.В. Лащук. -- К. : ПОЛИВОДА А.В., 2011. 192 с.

Размещено на Allbest.ru