Безпосередній об’єкт злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ НЕЗАКОННЕ ЗНИЩЕННЯ ВИБОРЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ АБО ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ

Ю.В. Орлов

аспірант кафедри кримінального права та процесу

ВНЗ «Національна академія управління»

Орлов Ю.В. Безпосередній об'єкт злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму

У статті досліджується безпосередній об'єкт злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму. Проаналізовано структуру суспільних відносин, існуючі точки зору на безпосередній об'єкт цього злочину, чинне законодавство і практику. Пропонується визначення основного безпосереднього та додаткового безпосереднього об'єкта цього злочину.

Ключові слова: незаконне знищення, виборча документація, документи референдуму, після виборів, після референдуму.

Орлов Ю.В. Непосредственный объект преступления незаконное уничтожение избирательной документации или документов референдума

В статье исследуется непосредственный объект преступления незаконное уничтожение избирательной документации или документов референдума. Анализируется структура общественных отношений, существующие точки зрения на непосредственный объект этого преступления, действующее законодательство и практику. Предлагается определение основного непосредственного и дополнительного непосредственного объекта этого преступления.

Ключевые слова: незаконное уничтожение, избирательная документация, документы референдума, после выборов, после референдума.

Orlov V. Direct object of the crime illegal destruction of election documents or documents of the referendum

This paper examines the direct object of the crime illegal destruction of election documents or documents of the referendum. The structure of social relations existing perspectives on the direct object of the crime, the legislation and practice. Proposed definition of primary and secondary direct direct object of the crime.

Keywords: illegal destruction of election documents, documents of the referendum after the election, after the referendum.

Постановка проблеми. Важливим і нагальним для теорії кримінального права та практики застосування ст.158-2 КК України, є з'ясування проблем, що стосуються безпосереднього об'єкта цього злочину. Ці теоретичні і практичні питання потребують свого подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З'ясуванням питань, що стосуються безпосереднього об'єкта цього злочину певною мірою займалися такі вчені: В.І. Борисов, В.І. Тютюгін, С.Я. Лихова, М.І. Мельник та інші. Проте до цього часу ця проблема не знайшла свого належного дослідження.

Мета статті полягає у з'ясуванні безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.158-2 КК України.

Основні результати дослідження. Сприймаючи за основу положення, що родовим об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони політичних прав і свобод громадян України, перейдемо до розгляду безпосереднього об'єкта злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму.

На нашу думку, найважливіше значення для правотворчої та правозастосовної діяльності має безпосередній об'єкт конкретного складу злочину (в нашому випадку -- злочину, передбаченого ст.158-2 КК України). В теорії кримінального права є загально визнаним, що під безпосереднім об'єктом злочину слід розуміти конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону законом про кримінальну відповідальність, яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [1, с. 88; 2, с. 82; 3, с. 99; 4, с. 48-49]. У цьому сенсі необхідно відмітити, що не в кожному випадку конкретний злочин завдає істотної шкоди лише одним суспільним відносинам. Існують злочини, які одночасно посягають на двоє і більш суспільних відносин (це, зокрема, стосується і злочину, передбаченого ст.158-2 КК України). Тому, в доктрині кримінального права поряд з класифікацією об'єктів «по вертикалі» має місце класифікація «по горизонталі». Її сутність полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяють основний і додатковий об'єкти [1, с. 70-74].

У злочинах, які мають два або кілька безпосередніх об'єктів (до них належить діяння, передбачене ст.158-2 КК України) законодавець виділяє або зі змісту статті випливає один об'єкт, на який націлене злочинне посягання, що і обумовлює місце правової норми у структурі розділів Особливо частини КК. У кримінально-правовій літературі такий об'єкт, зазвичай, називають основним безпосереднім об'єктом, а об'єкт, якому завдається істотна шкода поряд з основним -- додатковим безпосереднім об'єктом злочину [5, с. 34].

Основним безпосереднім об'єктом злочину є конкретні суспільні відносини, що в першу чергу прагнув поставити під охорону законодавець, визнаючи суспільно небезпечне діяння злочином [3, с. 76-77]. Натомість, додатковим безпосереднім об'єктом є суспільні відносини, яким істотна шкода завдається завжди [1, с. 70-74].

Загальновизнаним є те, що місце конкретної кримінально-правової норми у кримінальному законодавстві визначається з урахуванням захисту не тільки родового, а й основного безпосереднього об'єкта досліджуваного складу злочину.

У наукових публікаціях не завжди чітко визначається безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст.158-2 України: 1) одні автори під таким основним безпосереднім об'єктом злочину розуміють встановлений порядок зберігання виборчої документації та документів референдуму у державних архівних установах та ЦВК після проведення виборів або референдуму [3, с. 355-358; 6, с. 431]; 2) другі фахівці безпосереднім об'єктом цього злочину визнають суспільні відносини у сфері виборчих прав громадян, а також організацію та порядок проведення виборів і референдуму, урегульованих Конституцією України і законодавством України про вибори і референдум [7, с. 81]; 3) треті автори безпосереднім об'єктом цього злочину розуміють визначені законом порядок зберігання виборчої документації та документів референдуму, а також порядок поводження з ними [8, с. 170]; 4) четверті -- наполягають на тому, що безпосереднім об'єктом є виборчі правовідносини та окремі елементи їх змісту [9, с. 160-162]; 5) п'яті -- зазначають, що безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують здійснення громадянами виборчих прав [10, с. 99]; 6) шості -- безпосередній об'єкт цього злочину розуміють, як організацію і порядок голосування, підрахунок голосів та оголошення результатів виборів [11, с. 70-72]; 7) сьомі -- сповідують, що цей злочин посягає на виборчі права громадян та їх право брати участь у референдумі, а також на діяльність учасників виборчого процесу та процесу референдуму (незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму ст.158-2 КК) [12, с. 171-172]; 8) восьмі -- до безпосереднього об'єкта цього злочину відносять виборчі та референдні права [13, с. 29]; 9) дев'яті -- до безпосереднього об'єкта злочину проти виборчих прав та права на участь у референдумі розуміють ті суспільні відносини, які виникають в ході реалізації суб'єктивних виборчих прав громадян і їх прав на участь в референдумі і зв'язані з виникненням, зміною чи припиненням статусу учасника виборчого процесу або учасника процесу референдуму, а також з реалізацією закріплених указаним статусом повноважень [14, с. 96-97].

Вважаємо, що з метою оптимального визначення безпосереднього об'єкта злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму необхідно: 1) проаналізувати існуючі точки зору, що стосуються цього безпосереднього об'єкта злочину; 2) врахувати всі позитивні підходи до розуміння суспільних відносин, які поставлені під охорону зазначеної статті КК України.

На наш погляд, не можна погодитися з розумінням безпосереднього об'єкта цього злочину, запропонованого М.І. Мельником та О.С. Сутулою, як встановленого порядку зберігання виборчої документації та документів референдуму у державних архівних установах та ЦВК після проведення виборів або референдуму. По-перше, тому, що позиція, висловлена цимиавторами, є недостатньо обґрунтованою, оскільки не базується на аналізі структури об'єкта цього злочину. По-друге, тому, що автори вказують на порядок, а не на суспільні відносини, як об'єкт злочину.

Не відповідає ні формі, ні змісту судження А.П. Бабія стосовно безпосереднього об'єкта злочину, оскільки твердження про нього, як про безпосередній об'єкт суспільних відносин у сфері виборчих прав громадян, а також організації та порядку проведення виборів і референдуму, урегульованих Конституцією України і законодавством України про вибори і референдум, не відображає змісту предмета суспільних відносин, які підлягають кримінально-правовій охороні за ст.158-2 КК України.

Погляди М.В. Мазура, М.К. Гнєтнєва, О.М. Годіна на безпосередній об'єкт злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму виступають у конфлікті із загальноприйнятою концепцією об'єкта злочинів, як суспільних відносин. А тому їх твердження, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.158-2 КК України, є визначені законом порядок зберігання виборчої документації та документів референдуму, а також порядок поводження з ними не сумісний з кримінально-правовою доктриною стосовно безпосереднього об'єкта злочину як суспільних відносин, що підлягають кримінально-правовій охороні.

Недостатньо обґрунтованою є позиція С.Я. Лихової стосовно того, що безпосереднім об'єктом злочину є виборчі правовідносини та окремі елементи їх змісту, оскільки вона констатує, що концепція «об'єкт злочину -- правовідносини» має глибоке теоретичне підґрунтя [9, с. 69].

З метою знайти підґрунтя свого судження С.Я. Лихова посилається на позицію Л.С. Білогриць-Котляревського, який визначав злочин як порушення, насамперед, закону, що регулює відносини осіб або одна з одною, або з юридичними установами, сукупність яких утворює правопорядок [14, с. 161]. Нам уявляється, що переконання С.Я. Лихової щодо її розуміння об'єкта злочину відповідає тому змісту, який сьогодні вкладається у зміст правовідносин [9, с. 69], є непереконливим. У цьому сенсі слід погодитися з професором П.П. Андрушком, що «із наведеного висловлювання Л.С. Білогриць-Котляревського зовсім не витікає, що об'єктом злочину він визнає правовідносини: таким він називає норму, яка регулює відносини осіб [15, с. 92]. Це підтверджується тим, що Л.В. Білогриць-Котляревський зазначав, що об'єктом злочину із формальної сторони є норма, а із матеріальної -- ті життєві інтереси чи блага, які цими нормами охороняються [14, с. 1-2]. Крім того, визначення С.Я. Лиховою безпосереднього об'єкта злочину як правовідносини, звужує об'єкт кримінально-правової охорони правовідносинами, що не відповідає чинному законодавству.

Недостатньо обґрунтованим є визначення безпосереднього об'єкта цього злочину й зі сторони Н.О. Гуторової, оскільки об'єктом злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму не можуть бути суспільні відносини, які забезпечують здійснення громадянами виборчих прав. Це визначення не аргументовано виходячи зі структури об'єкта цього злочину.

Не відповідає предмету відносин також визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.158-2 КК України, яке запропонував С.І. Селецький, оскільки як організація і порядок, а також підрахунок голосів немає ніякого відношення до аналізованого складу злочину.

Має вади і визначення безпосереднього об'єкта злочину, запропоноване В.П. Тихим, оскільки злочин посягає не на виборчі права громадян та їх право брати участь у референдумі, а на суспільні відносини що забезпечують певні умови. Крім того, цей злочин також не посягає на діяльність учасників виборчого процесу та процесу референдуму, а на суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони виборчих документів або документів референдуму від незаконного їх знищення або пошкодження.

Не відповідає ні формі ні змісту безпосереднього об'єкта цього злочину його визначення, запропоноване П.П. Андрушко, оскільки воно є надто широке і не відповідає змісту предмета суспільних відносин, які поставлені під охорону ст.158-2 КК України.

Слід визнати надто неконкретизованим визначення безпосереднього об'єкта цього злочину, яке запропонувала Н.Ю. Туріщева, оскільки в ньому йдеться про суспільні відносини, які виникають у ході реалізації суб'єктивних виборчих прав громадян і їх прав на участь у референдумі та зміною чи припиненням статусу учасника виборчого процесу. Це лише свідчить про те, що автор не досліджувала структуру суспільних відносин, що охороняються відповідною статтею Кримінального кодексу.

Проте й аналіз існуючих точок зору на безпосередній об'єкт злочину незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму ще недостатній. Вважаємо, що з метою належного визначення безпосереднього об'єкта цього злочину, необхідно врахувати всі позитивні підходи до розуміння досліджуваних суспільних відносин. З вищеозначених суджень слід зупинитися на тому, що: 1) безпосереднім об'єктом, в тому числі і досліджуваного злочину є суспільні відносини (автори А.П. Бабій, Н.О. Гуторова, Н.Ю. Турищева); 2) це відносини, що забезпечують умови з охорони виборчих документів або документів референдуму від їх незаконного знищення.

Суть же розбіжностей і негативних моментів у зазначених вище точках зору стосовно безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.158-2 КК України, в тому, що деякі автори: 1) вважають об'єктом не суспільні відносини, а порядок зберігання виборчої документації та документів референдуму (автори М.І. Мельник, І.О. Зінченко, М.В. Мазур, М.К. Гнєтнєв, О.М. Годін): 2) наполягають, що безпосереднім об'єктом цього злочину є правовідносини у цій сфері (автор С.Я. Лихова); 3) визначають діяльність учасників виборчого процесу та процесу референдуму (автор В.П. Тихий).

Зазначені підходи свідчать про відхід авторів від концепції об'єкта злочину як суспільних відносин. Крім того, хочуть вони чи ні, але перераховані нами фахівці ще недостатньо вникли в суть норм, передбачених ст.158-2 КК України, та їх призначення.

Разом із тим, викладене ще не дає можливості дати вичерпну відповідь відносно безпосереднього об'єкта злочину, передбаченою ст.158-2 КК України. Необхідно ще проаналізувати структурні елементи цих суспільних відносин. Тому загальновизнаним є той факт, що винний при вчиненні цього злочину впливає на предмет відносин і своїми діями порушує або намагається порушити суспільні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону, тобто завдає їм істотної шкоди, або ставить відносини під загрозу завдання такої шкоди.

Візьмемо за основу структуру суспільних відносин, що запропонована в літературі з кримінального права, яку пропагує більшість вчених: 1) це -- суб'єкти (носії) відносин; 2) це -- предмет, з приводу якого існують відносини (тобто це те, з приводу чого існують відносини); 3) це -- соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність, як зміст відносин) [16, с. 35-48]. Маючи такі, і вищезазначені, вихідні положення, продовжимо дослідження безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.158-2 КК України.

В юридичній літературі, звичайно, відсутня якась позиція відносно того, хто може бути суб'єктом відносин у площині кримінально-правової охорони досліджуваних відносин, а точніше, цьому питанню увага взагалі не приділялась. Це дає нам можливість говорити про те, що суб'єкти відносин як структурний елемент об'єкта цього злочину (ст.158-2 КК) зовсім не підлягали дослідженню. А він, на наш погляд, істотно має вплинути на вирішення питання, що слід розуміти безпосереднім об'єктом досліджуваного злочину. Аналіз юридичної літератури, що стосується цієї проблеми та проведене опитування студентів юридичних вузів дає нам підставу визначитися з суб'єктами суспільних відносин у сфері виборчих або референдних прав, які стосуються зберігання виборчих документів або документів референдуму у державних архівних установах та ЦВК України після проведення виборів або референдуму, проти яких спрямоване це злочинне діяння, шляхом їх знищення або пошкодження. Суб'єктами цих суспільних відносин являються окремі особи (це можуть бути будь-які фізичні особи, зокрема, керівники державних архівних установ, конкретні особи, які є відповідальними за збереження виборчої документації або документів референдуму). Крім того, це можуть бути будь-які інші фізичні особи. Також, такими особами можуть бути представники влади, суб'єкти виборчого процесу, представники органів місцевого самоврядування, працівники державних архівних установ та ЦВК України тощо. Тобто, суб'єктами або учасниками суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони виборчої документації або документів референдуму, можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи.

Для досягнення мети стосовно суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони виборчої документації або документів референдуму від їх знищення або пошкодження, дослідження суб'єктів указаних суспільних відносин, а також їх соціальних функцій у цих відносинах дасть змогу визначити на науковій основі ті суспільні відносини, які виступають об'єктом цього зло-чину, що передбачені ст.158-2 КК України [17, с. 39]. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах використовує інколи законодавець, як для визначення меж дії кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, що є об'єктом відповідного злочину (скажімо, незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму, а саме це стосується політичних прав і свобод громадян України) [18, с. 8-9]. Законодавець цей підхід до зло-чину, передбаченого ст.158-2 КК України, застосував частково, чим не усклад-нив наше завдання у дослідженні зазначеної проблеми, а також у застосуванні цієї статі в практичній діяльності правоохоронних органів та суду.

З метою встановлення другої сторони суб'єктного складу відносин, що аналізуються, ми звернулися до законодавчих і підзаконних актів а також слід-чої та судової практики. Так, аналіз законодавчих та підзаконних актів, що стосуються відносин, що забезпечують умови з охорони виборчої документації або документів референдуму від незаконного їх знищення або пошкодження, засвідчив, що іншою стороною суб'єктного складу таких відносин, які є елементом об'єкта злочину, виступають як фізичні, так і юридичні особи, відповідно до чинного законодавства України [19; 20; 21].

Вивчення соціальної функції суб'єкта відносин, тобто його прав та обов'язків (статусу), тобто соціального взаємозв'язку у суспільних відносинах, має певну цінність, оскільки з'ясування суб'єктного складу відносин сприяє визначенню змісту самих відносин, дає можливість оцінити їх характер, обсяг цих відносин і межі дії закону (ст.158-2 КК України). Отже, робити повним перелік суб'єктів суспільних відносин (об'єкта злочину, передбаченого ст.158-2 КК України) немає необхідності. Важливо лише зрозуміти, що вони можуть мати різноманітні варіанти, які так чи інакше можуть впливати на зміст відносин та межі кримінальної відповідальності. Про це свідчить і судова практика. Так, суди правильно кваліфікували діяння лише тоді, коли встановлювали суб'єктів відносин, їх соціальний статус, роль у суспільних відносинах.

Отже, виходячи із предмета дослідження, розглянемо такий структурний елемент відносин як соціальний взаємозв'язок у суспільних відносинах, які убезпечують від незаконного знищення або пошкодження виборчої документації або документів референдуму.

Цей структурний елемент суспільних відносин, що нами досліджується, а саме, соціальний взаємозв'язок, справедливо розглядається як засіб самих відносин [22, с. 5; 23, с. 4]. Цей зв'язок може виявитися як на рівні індивідуальної взаємодії суб'єктів, так і у взаємодії людських спільнот, а також і індивідуумів із відповідними спільнотами, як елементами соціуму. Зовні цей соціальний зв'язок проявляється, як показує вивчення кримінальних справ і нормативної бази, що стосуються аналізованих відносин, а також опитування працівників правоохоронних органів та суду, в таких формах діяльності, як: 1) забезпечення умов охорони виборчої документації або документів референдуму від їх знищення; 2) забезпечення умов з охорони виборчої документації або документів референдуму від їх пошкодження; 3) організаційні заходи щодо забезпечення такої охорони документів референдуму або виборчої документації від їх знищення або пошкодження; 4) запобігання цим злочинам. Наше твердження має і практичне підґрунтя. Так, вивчення кримінальних справ та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ зазначеної категорії свідчить, що за 60% справ соціальний зв'язок (взаємозв'язок суб'єктів) характерний для забезпечення умов з охорони виборчої документації або документів референдуму від їх незаконного знищення; 25% справ -- матеріалів щодо забезпечення умов з охорони виборчої документації або документів референдуму від їх незаконного пошкодження; 25% -- в питаннях запобігання цьому злочину і організаційних заходах щодо убезпечення від знищення або пошкодження такої документації.

Нас цікавить, як це слідує з дослідження, соціальний зв'язок, важливою ознакою якого є обов'язок певної поведінки суб'єктів відносин щодо охорони суспільних відносин з убезпечення від незаконного знищення або пошкодження виборчої документації або документів референдуму в державних архівних установах або ЦВК, тобто їх взаємодії.

Викладене свідчить, що інтерес -- це певна форма прояву, вираження, реалізація суспільних відносин, тобто через поведінку суб'єктів відносин, а не самі суспільні відносини як результат.

Отже, для визначення безпосереднього об'єкта цього злочину мають враховуватися лише суспільні відносини, що відповідають інтересам всього суспільства, а не інтересам окремої особи на її розсуд чи вподобання. Такими можуть бути лише позитивні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону.

Дотримуючись концепцій, що предмет злочину і предмет суспільних відносин у складі злочину не одне і те ж, а тому для злочину, передбаченого ст.158-2 КК України, предметом відносин є можливість (умови) для охорони стосунків з забезпечення регламентованої законами та іншими нормативно-правовими актами виборчої документації або документів референдуму від їх незаконного знищення або пошкодження поза встановленим законом строками зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму. У цьому контексті ми дотримуємося думки, що предметом суспільних відносин є умови з приводу забезпечення тих чи інших явищ, благ, прав, тощо. Справедливим є твердження, що предметом суспільних відносин є усе те, з приводу чого і у зв'язку з чим існують аналізовані суспільні відносини [24, с. 7].

Як ми вже раніше зазначали, що кримінально-правовою доктриною, як правило, визнається те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає те чи інше суспільно небезпечне діяння [25, с. 96]. В такому сенсі об'єкт є істотним елементом складу злочину, передбаченого ст.158-2 КК України і значною мірою визначає небезпеку асоціальної поведінки особи, вказує на її соціальну суть -- суспільну небезпеку. Дотримуючись концепції трьохчленної структури суспільних відносин, яку запропонував О.В. Дроздов, що: 1) носії (суб'єкти відносин); 2) предмет, з приводу якого існують відносини; 3) суспільно-значуща діяльність (соціальний зв'язок як зміст відносин) [26, с. 22-69], ми виключаємо, що при здійсненні посягань на означені суспільні відносини, які не стосуються особи, можуть створювати такий структурний елемент об'єкта, як потерпіла особа [27, с. 22-69]. Крім того, А.А. Музика та Є.В. Лащук, і на наш погляд необґрунтовано змішують предмет суспільних відносин (об'єкт) з окремою ознакою складу злочину предметом злочину, хоча і роблять правильні висновки, що предметом злочину не можна визначати нематеріальні цінності [27, с. 50]. У цьому контексті слід погодитися з думкою Г.А. Кригера, що людина, її життя, здоров'я, честь, гідність й на нашу думку гарантії діяльності, основні права і свободи людини і громадянина не можуть як такі, розглядатися об'єктами злочинів [28, с. 111-123].

На нашу думку, на підтримку в означеній частині слід зазначити, що безпосереднім об'єктом злочинів, що нами досліджуються, є суспільні відносини, на які відбувається посягання і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність.

Висновки. Дослідивши структуру суспільних відносин, існуючи точки зору, можна запропонувати формулювання основного безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 158-2 КК України. Цим безпосереднім об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони виборчої документації або документів референдуму від незаконного їх знищення або пошкодження поза встановленим законом строком зберігання у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму.

незаконний знищення виборчий документація

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в Советском уголовном праве / В.Я. Таций. Харьков : Высшая школа, 1988. 198 с.

2. Сучасне кримінальне право України: [курс лекцій] / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 640 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; [за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. Київ Харків : Юринком Інтер Право, 2002. 416 с.

4. Кримінальне право України. Теоретичний курс та практикум: [посіб. для підгот. до держ. іспитів] / В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко, В.С. Плугатир; [за заг. ред.

B. Я. Горбачевського]. К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 344 с.

5. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Нав-чальний посібник В.Я. Тацій. Харків : Українська юридична академія, 1994. 80 с.

6. Мельник М.І. Коментар до ст. 158-2 КК України / М.І. Мельник // Науковопрактичний коментар Кримінального кодексу України; за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка; [9-те вид., переробл. та допов.]. -- К. : Юридична думка, 2012. -- C. 431-434.

7. Бабій А.П. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина // Кримінальне право України: Особлива частина [підручник]; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Є.Л. Стрельцова. -- Х. : Одиссей, 2009. -- С.69--103.

8. Мазур М.В., Гнєтнєв М.К., Годін О.М. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / М.В. Мазур, М.К. Гнєтнєв, О.М. Годін // Кримінальне право України (Особлива частина): Підручник / За ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського, -- [2-ге вид.]. -- К. : «ВД» Декор», 2013. -- С.156--212.

9. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соці-альних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): Монографія / С.Я. Лихова. -- К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. -- 573 с.

10. Гуторова Н.О. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / Н.О. Гуторова // Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, В.Я. Тихий, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.: за заг. ред. провесорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К. : Юринком Інтер: Х. : Право, 2001. С. 92-124.

11. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Навчальний посібник / С.І. Селецький. -- К. : Центр учбової літератури, 2007. -- 504 с.

12. Тихий В.П. Поняття та види злочинів проти виборчих і референдних прав громадян / В.П. Тхий // Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / П.П. Андрушко, І.О. Зінченко, С.Я. Лихова та ін.; за заг. ред. В.П. Тихого: Монографія. -- Х. : Изд-во «Кросероуд», 2008. -- С. 10-36.

13. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: Монографія / П.П. Андрушко. К. : КНТ, 2007. -- 328 с.

14. Турищева Н.Ю. Преступления против избирательных прав на участие в референдуме / Н.Ю. Турищева. -- СПб : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2010. -- 339 с.

15. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части. Ординар-ного профессора Университета св. Владимира Л.С. Бълогриц-Котляревського. -- Киевъ -- Петербургъ -- Харьковъ: Южно-Русское Книгоиздательство Ф.А. Іогансона, 1903. -- 618 с.

16. Сміх В.В. Кримінальна відповідальність за порушення права особи на пра-вову допомогу: Монографія / За заг. ред. проф. М.І. Мельника, В.В. Сміх. -- К. : Атіка -- Н, 2012. -- 200 с.

17. Габро О.І. Державний захист та забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у судочинстві, за законодавством України / О.І. Габро, Н.С. Карпов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) / Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. -- К. : 2007. -- 17. -- С.254-266.

18. Жевлаков Э.Н. Понятие экологических преступлений. Объект и система / Э.Н. Жевлаков // Проблемы борьбы с экологическими правонарушениями в свете решений XXVII съезда КПСС. -- М. : ВЮЗИ, 1990. -- С. 5--24.

19. Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 13 грудня 2001 р. № 2888-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- № 11. -- Ст. 81.

20. Про затвердження Переліку типових документів: Наказ Головного архів-ного управління при КМ від 20 липня 1998 р. № 41 // Офіційний вісник України від 08.10.1998р. -- 1998. -- № 38. -- Ст. 81.

21. Про Порядок передавання виборчої та іншої документації виборчих комі-сій та комісій із всеукраїнського та місцевих референдумів на зберігання до архівних установ: Постанова ЦВК № 885 від 10 березня 2006 р. // Електронний ресурс: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0885359-06

22. ТацийВ.Я. Преступление против природных багатств СССР / В.Я. Таций // Уголовное право УССР: Особенная часть: Учебник // Под ред. М.И. Бажанова и др. -- К. : Высшая школа. Головное изд-во, 1989. -- 503 с.

23. Іщенко О.М., Матвійчук В.К., Єросова І.Ю. Кримінально-правовий захист атмосферного повітря: Навчальний посібник / О.М. Іщенко, В.К. Матвійчук, І.Ю. Єросова. -- К. : РВВ МВС України, 1994. -- 64 с.

24. Никифоров Б.С. Объект преступления по Советскому уголовному праву / Борис Сергеевич Никифоров. -- М. : Госюриздат, 1960. 229 с.

25. Матвійчук В.К. Теоретичні та практичні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища: Монографія / Валерій Костян-тинович Матвійчук. -- К. : Національна академія управління. -- 2011. -- 368 с.

26. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения / А.В. Дроздов. -- Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1966. -- 124 с.

27. Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання Монографія / А.А. Музика, Є.В. Лащук. -- К. : ПОЛИВОДА А.В., 2011.--192 с.

28. Кригер Г.А. К вопросу о понятии объекта преступления в Советском уго-ловном праве / Г.А. Кригер // Вестник Московского университета. -- М., 1955. -- №1. -- С.111-123.

Размещено на Allbest.ru