Призначення експертиз у провадженнях щодо злочинів, вчинених із особливою жорстокістю

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний університет ДПС України

Призначення експертиз у провадженнях щодо злочинів, вчинених із особливою жорстокістю

В. І. Завидняк,

кандидат юридичних наук, доцент

Певні недоліки організації роботи правоохоронних органів щодо своєчасного і ефективного розслідування кримінальних правопорушень, вчинених із особливою жорстокістю, можна пояснити тим, що в теорії криміналістики, кримінального процесу, а також юридичної психології не приділялося достатньої уваги науковим розробкам, які могли б використовуватись у практичній діяльності правоохоронних органів. Донині не створена методика розслідування злочинів, вчинених із особливою жорстокістю, яка б ураховувала основні структурні елементи їх кримінальної, кримінально-процесуальної та криміналістичної характеристики. Залишається недослідженою також проблема використання спеціальних знань при розслідуванні таких правопорушень.

Ключові слова: правопорушення, спеціальні знання, експертиза, слідчий, пізнання, процес, право.

Some of the shortcomings of the law enforcement agencies in a timely and effective investigation of criminal offenses committed with particular cruelty, can be explained by the fact that theories of criminology, criminal procedure and legal psychology has not been given sufficient attention to scientific developments that could be used in the practice of law enforcement. To date, no established method of investigating crimes committed with particular cruelty that would urahovuvala basic structural elements of criminal, criminal procedure andforensic characteristics. It remains unexplored as the problem of using expertise in the investigation of such offenses.

Keywords: offense, special knowledge, expertise, investigator, knowledge process right.

злочин розслідування жорстокість криміналістичний

Впродовж останніх років в Україні спостерігається складна кримінальна ситуація. Злочинність стає все більш організованою, оперативно використовує новітні технології, все більш протистоїть і протидіє органам правопорядку, а не просто приховує від них свою діяльність.

Певною мірою цьому сприяло те, що правоохоронні органи припускаються серйозних помилок при аналізі наявної інформації, плануванні первинних слідчих дій та оперативно- розшукових негласних слідчих дій, висуненні версій, організації взаємодії та призначенні експертиз, які негативно впливають на рівень розкриття і якість досудового слідства.

Значний внесок у висвітлення даного питання зробили такі дослідники як: Д. О. Александров, Н. В. Алікіна, В. Г Андросюк, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, Л. І. Казміренко, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, В. В. Матвійчук, В. Я. Марчак, В. С. Медведєв, О. М. Морозов, О. О. Ходимчук, В. Ю. Шепітько та інші.

Метою дослідження є розробка методологічних і тактичних аспектів використання окремих видів спеціальних знань при розслідуванні правопорушень, вчинених із особливою жорстокістю.

Важливою процесуальною формою використання спеціальних знань є експертиза. У процесі розслідування кримінальних правопорушень про-ти здоров'я особи використовуються науково- практичні можли-вості різногалузевих знань. І це тому, що кримінальне процесу-альне законодавство (ст. 242 КПК України) передбачає можливість призначити експертизу в тому випадку, коли для вирішення конкрет-них питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. А порядок призначення експертизи вбирає в себе ряд організаційних та процесуальних дій. Перш за все слідчий має визначитися, які експертизи він призначить і які питання поставить експертам. Важливою є проблема наявності матеріалів, які потрібно буде передати експертам, та вибору експертної установи чи конкретного експерта. В окремих випадках, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, призначення експертизи при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи є обов'язковим:

встановлення причин смерті;

встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України.

Отже, судово-медична експертиза при розслідуванні злочинів проти здоров'я особи призначається неодмінно. Визначення питань, що ставляться на вирішення судово-медичної експертизи, в основному залежить від предмета, способу злочинного посягання, методів маскування злочинного результату, а також інколи від слідчої ситуації [1, с. 125]. Таким чином, для кожної групи та підгрупи злочинів проти здоров'я особи є коло типових питань. Так, при призначенні судово-медичної експертизи в процесі розслідування умисного тяжкого тілесного ушкодження перед експертом ставляться такі запитання:

які ушкодження є на тілі потерпілої особи, їх характер, розташування і походження;

яка послідовність нанесення тілесних ушкоджень;

чи вказують ушкодження на тілі особи на самооборону чи боротьбу і якщо так, то які саме;

одноразово чи неодноразово були заподіяні тілесні ушкодження;

яким знаряддям були заподіяні тілесні ушкодження;

чи не перебувала потерпіла особа в момент заподіяння їй тілесних ушкоджень у безпорадному стані і чи могла вона чинити опір винному.

Предметом судово-психологічної експертизи є психічні факти, явища, закономірності та механізми психіки. Основною тактичною особливістю у виборі моменту призначення судово- психологічної експертизи є те, що її призначення на ранніх етапах попереднього слідства недоцільно за таких причин.

По-перше, призначенню судово-психологічної експертизи завжди повинна передувати підготовка необхідних для її проведення матеріалів. Їх можна умовно розподілити на дві категорії: 1) дані про спосіб життя, освіту, професію та рід діяльності, риси характеру, інтереси, світогляд, життєві плани, навички, стосунки з членами сім'ї, колегами, сусідами; 2) дані про дозлочинні факти, що мають пряме або непряме відношення до події злочину, дані про злочинну поведінку і постзлочинну діяльність підозрюваного. Всіма цими відомостями можна володіти лише після проведення цілого ряду слідчих і процесуальних дій.

По-друге, особливе значення для експертного дослідження мають дані допиту самого підозрюваного. Суб'єктивний самозвіт і міркування індивідуума про психологічний механізм скоєного ним злочину має велике інформаційно-гносеологічне значення для експертного дослідження. Тому психологічну експертизу, принаймні, слід призначати після допиту підозрюваного щодо встановлення суб'єктивної сторони злочину.

Якщо перед слідством буде стояти завдання щодо встановлення не тільки психічних процесів, станів або властивостей особистості, але й визначення психічного здоров'я підозрюваного, його осудності, то варто виносити постанову про проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи. Призначення цієї експертизи рекомендовано в разі потреби визначення афективного стану підозрюваного в момент вчинення злочину, а також у відношенні визнаних осудними підозрюваних, які страждають олігофренією в ступені дебільності або психопатією. При розслідуванні кримінальних правопорушень про заподіяння тілесних ушкоджень, які спричинили душевну хворобу, призначення психіатричної експертизи потерпілого є обов'язковим.

У ході оцінки висновків психіатричної і психологічної експертизи особливу увагу слід приділяти їх дослідницькій частині. Практиці відомі випадки, коли в ході експертизи особа по-новому освітлює картину злочину або повідомляє нові факти, підозрюваний зізнається у вчиненні злочину, хоча на слідстві категорично заперечував свою вину. Оскільки такі показання особи заносяться експертом у дослідницьку частину акта, то вони можуть мати певне значення для справи.

Якщо при розслідуванні кримінальних правопорушень про зґвалтування призначається судово-медична експертиза речових доказів, то для її вирішення закономірними є такі питання:

чи є на досліджуваних предметах сліди крові, слини, сперми, яка їхня група і тип;

які інші особливості має кров, що виявлена на досліджуваних предметах або на тілі потерпілої особи, її одязі;

як давно утворилися сліди крові на досліджуваних предметах;

чи може належати підозрюваному кров, сперма, слина, що виявлені на досліджуваних предметах або на тілі потерпілої особи:

чи належить волосся, виявлене на певному предметі або на тілі потерпілої особи, людині;

якщо волосся, що виявлене на певному предметі або на тілі потерпілої особи, належить людині, то воно вирвано чи випало:

волосся, що виявлене на певному предметі або на тілі потер-пілої особи, належить чоловікові чи жінці;

чи подібне волосся, що виявлене на певному предметі або на тілі потерпілої особи, її одязі, до волосся підозрюваної особи?

Обсяг досліджень матеріалознавчої експертизи при розслідуван-ні кримінальних правопорушень про зґвалтування значний. Усе залежить від того, які саме сліди-предмети, сліди-речовини були виявлені. Так, об'єктом матеріалознавчої експертизи при розслідуванні зґвалтувань можуть бути: наркотичні засоби; харчові продукти; тютюн; полімерні, паливно- мастильні матеріали; волокна; волокнисті матеріали [2, с. 345]. Досить часто перелічені об'єкти виявляють у формі помітних та візуально невидимих мікрослідів. Механізм утворення таких мікрослідів обумовлений тим, що мікрочастинки за умов учинення злочинного діяння відокремилися від цілого. Наприклад, окремі волокна одягу ґвалтівника залишилися на одязі потерпілої особи при його контакті з нею. Або на місцевості, де була зґвалтована потерпіла особа, виявлено сліди тютюну, наркотичних засобів, а також паливно-мастильних матеріалів від автомобіля. Експерти використовують при проведенні матеріалознавчих експертиз біологічні, фізичні, хімічні та інші методи дослідження.

Останнім часом при розслідуванні кримінальних правопорушень про зґвалтування набувають поширення геноідентифікаційні експертизи, основним завданням яких є ідентифікувати конкретну особу на основі генетичної інформації, що є в біологічних частинках- шматочках шкіри, а також у рідинах - слині, крові, поту. Наприклад, потерпіла особа - жінка чинила активний опір ґвалтівникові й відразу ж після вчиненого щодо неї злочину повідомила про це правоохоронним органам. Опитуючи заявницю Р, слідчий виявив під нігтями потерпілої особи залишки шкіри ґвалтівника, які вилучив. Через годину підозрювану особу затримали. У затриманої підозрюваної особи, у встановленому законом порядку, були відібрані зразки шкіри для порівняльного дослідження. Пізніше виявилося, що шкіри, вилученої під нігтями пальців рук потерпілої Р. як біологічного матеріалу, було достатньо і за кількістю, і за якістю для проведення геноідентифікаційної експертизи. Так, особа ґвалтівника була ідентифікована. З часом Ю. визнав себе винним у зґвалтуванні Р.

Шляхом проведення експертизи можуть бути отримані і прямі, і непрямі докази. Проте, як правило, за результатами її проведення отримуються непрямі докази. Це пояснюється тим, що в більшості випадків об'єктом експертизи є окремі предмети, ті чи інші властивості, які необхідно встановити, пояснити, порівняти з іншими. Зрозуміло, що в такому випадку можна частіше з'ясувати окремі обставини справи, які набувають свого значення лише у взаємному зв'язку з іншими фактами.

Призначивши експертизу для дослідження певних обставин справи, слідчий, прокурор і суд повинні передусім оцінити висновок експерта з погляду існуючої класифікації доказів для того, щоб використати правила використання прямих чи непрямих доказів, не допустити помилки - оперування непрямими доказами без урахування їх специфіки.

Фіксація результатів використання спеціальних знань у галузі медицини має важливе значення. Так, результати експертизи оформляються висновком експерта, при судово- медичному освідуванні складається акт або довідка. Висновок, акт і довідка - це документи, які є джерелом доказів. Для того ж, щоб діяльність спеціаліста, який брав участь у слідчій дії, мала доказове значення, її необхідно відображати в протоколі цієї дії.

Під час розслідування правопорушень про заподіяння тілесних ушкоджень варто ширше застосовувати таку непроцесуальну форму використання спеціальних знань, як самостійна пізнавальна діяльність. Сутність її полягає в ознайомленні з літературними джерелами медичної науки. Це дозволить слідчому орієнтуватися у медичній термінології, усвідомити для себе умови і методи проведення експертних досліджень, що завжди буде сприяти більш кваліфікованому проведенню оцінки висновку експерта, поліпшить спільну роботу слідчого і спеціаліста при проведенні слідчої дії [3, с. 93].

У тих випадках, коли після ознайомлення з висновком судово-медичної експертизи у слідчого виникнуть додаткові запитання, можливо здійснити допит експерта. Така форма використання спеціальних знань припустима за умови, якщо допитуваному експерту не треба буде проводити які-небудь дослідження для роз'яснення або доповнення свого висновку.

Підводячи підсумок, хочеться зазначити, що вміле використання спеціальних знань відіграє визначну, а іноді вирішальну роль ефективного процесу розслідування правопорушень з подальшим притягненням винної особи до кримінальної відповідальності.

Список використаної літератури

Андреев И. С. Курс криминалистики / Андреев И. С., Грамович Г И., Порубов Н. И. ; под ред. Н. И. Порубова. - Минск : Вышшая школа, 2000. - 335 с.

Криміналістика : [підруч. / за ред. В. Ю. Шепітька]. - К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

Дрозд В. Г Взаємодія слідчого з спеціалістом в процесі розслідування злочинів, пов'язаних з завданням тілесних ушкоджень / В. Г. Дрозд, Б. Є. Лук'янович // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Випуск 32. - С. 91-96.

Размещено на Allbest.ru