Роль психологічного портрета у встановленні особи невідомого злочинця при розслідуванні насильницьких злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.98

Роль психологічного портрета у встановленні особи невідомого злочинця при розслідуванні насильницьких злочинів

Н. А. Жерж,

ст. викладач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України,

Н. В. Кимлик, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України,

Р.В. Кимлик,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

Ключові слова: психологічний портрет, психологічний профіль, серійні вбивства, особа невідомого злочинця, злочини, вчинені в умовах неочевидності.

Keywords: рsychological portrait, psychological profile, serial murder, identity unknown perpetrator , crimes committed in conditions of non-obviousness.

Небезпечним та доволі вразливим чинником кримінальних проявів сучасної злочинності є насильницька діяльність. Злочини, що до неї належать, заподіюють велику фізичну шкоду фізичним особам, посягають на здоров'я, фізичну і психічну недоторканість громадян, нерідко супроводжуються вбивствами. Т акі злочини суттєво порушують конституційні права людини. Українська держава визнає людину, її життя і здоров'я, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю [9]. Слід зазначити, що кількість насильницьких злочинів протягом останніх років залишається стабільно високою [11].

Аналіз слідчої практики показує, що дії злочинців мають тенденцію до зростання їх суспільної небезпеки, вдосконалення і переростання у злочинну групову діяльність. Як правило, кожний наступний злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються докладним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між співучасниками. Вчасне припинення і успішне розслідування злочинів названої категорії викликає значні труднощі. Про це свідчить і порівняно невисокий рівень їх розкриття і те, що деякі з них вчиняються протягом тривалого часу [11]. психологічний портрет злочинець вбивство

Важливу роль у підвищенні ефективності розслідування насильницьких злочинів повинні відіграти наукові дослідження. В останні роки досить продуктивним виявився системнодіяльнісний підхід у вивченні як злочинної діяльності, так і діяльності з розслідування злочинів, що знайшло своє відображення в наукових працях криміналістів України й інших країн СНД: Ю. П. Аленіна, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, А. Ф. Волобуєва, В. Г. Гончаренка, В. А. Журавля, В. Іщенка, Н. І. Клименко, В. Я. Колдіна, О. М. Колесніченка, В. О. Коновалової, С. Кузьмічова, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Г А. Матусовського, В. О. Образцова, М. В. Салтєвського, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін. Такий підхід дозволяє істотно підвищити ефективність криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів у цілому, а також окремих категорій (видів і груп) злочинів.

В обстановці зростання злочинності необхідно активно розробляти та впроваджувати нові форми та методи оперативно-слідчої роботи з метою підвищення ефективності розслідування складних кримінальних проваджень. Важливою складовою успіху, а в ряді випадків необхідним компонентом вирішення слідчо-оперативних задач є вміння виявити суб'єктивну сторону злочину, психологічні особливості особи злочинця [2].

Особливо актуальним це завдання стає при розслідуванні злочинів, вчинених в умовах неочевидності, що означає для слідчого відсутність мотиву та (або) матеріальних доказів у кожному конкретному кримінальному провадженні [6]. Дефіцит інформації в слідчій та оперативно-розшуковій діяльності може бути усунено шляхом психологічного аналізу злочину. Особа злочинця нерідко є закодованою в ознаках події (слідах) та обставинах кримінальної ситуації так, що їх дешифровка та встановлення придатних для пошуку ознак вимагає застосування спеціальних методів пізнання [1, с. 10]. Таким методом є складання психологічного портрету (профілю) злочинця.

У кожному конкретному випадку психологічний портрет є результатом комплексного міждисциплінарного аналізу, відображеного в матеріалах кримінального провадження [10].

Кількість серійних убивств із кожним роком суттєво зростає, проте якість і результативність їх розслідування залишається на низькому рівні, оскільки їх розслідування це складна багатоаспектна проблема, яка ускладнена відсутністю науково обґрунтованої криміналістичної методики.

За часів СРСР існування таких злочинів замовчувалося і термін «серія», «серійність» з'явилися спочатку в США в 70-80 роках ХХ сторіччя. «Серійність» щодо вбивств розуміється як вчинення тим самим злочинцем або однією злочинною групою двох і більше однотипних або однорідних вбивств на конкретній території і протягом деякого часу, які пов'язані спільним мотивом [3, с. 67].

Якщо враховувати криміналістичні ознаки цих злочинів, то можна виділити наступні групи серійних вбивств: з корисливих мотивів (наприклад, під час нападів з метою заволодіння матеріальними цінностями); пов'язані із зґвалтуванням або задоволенням статевої пристрасті в іншій формі; у процесі протистояння організованих злочинних угруповань; на замовлення, які вчиняються особами, що перетворили цю діяльність у злочинну професію [8, с. 4]; з кровної помсти; вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості або під час проведення релігійних (псевдорелігійних) ритуалів (наприклад, сатанистами).

Найбільш розповсюдженими з вказаних груп є вбивства з корисливих мотивів (до них слід віднести і вбивства на замовлення, мотивом яких, переважно є ті ж самі спонукання). Серійні вбивства, які вчиняються на сексуальному ґрунті, у структурі інших вбивств вказаної категорії посідають друге місце, складають майже один відсоток від їх загальної кількості (хоча, за деякими прогнозами, вони мають тенденцію до зростання) [14, с. 3].

Загроза вбивств, які вчиняються на сексуальному ґрунті, полягає в тому, що якщо особи з першої групи рано чи пізно зупиняють злочинний «промисел», то невикриті вбивці з другої групи (як правило, це одиночки), у зв'язку з наявністю психопатології, ведуть «полювання» до кінця свого життя.

Виділяють наступні групи таких вбивств: 1) вбивства осіб жіночої статі та підлітків (жіночої та чоловічої статі) з метою подолання їх опору; 2) вбивства з метою забезпечення своєї безкарності після вчинення зґвалтування; 3) вбивства жінок до, під час або після вчинення зґвалтування, коли потерпілі вчиняють дії, які сприймаються злочинцями як тяжка образа; 4) вбивства, коли злочинець отримує статеве задоволення від страждань, агонії жертв або з метою вчинення сексуального контакту з мертвою людиною [1, с. 10].

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 р. N° 842 було створено Центр практичної психології при головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті і затверджене відповідне Положення, яке регламентує діяльність Центру У п. 2. 2 Положення перелічуються функції Центру практичної психології, а саме п. 2. 2. 21 визначає, що одними з його функцій є складання психологічних портретів підозрюваних у вчиненні злочинів, зниклих осіб та ймовірних злочинців, створення психологічних моделей організованих злочинних угруповань, психологічне відтворення подій та обставин злочинів [12].

За останній час в Україні психологами ГУМВС-УМВС, ВНЗ та структурних підрозділів МВС України було складено близько 150 психологічних портретів, які найчастіше використовувалися при розслідуванні умисних вбивств (ст. 115 КК України), нанесенні тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК України), розбійних нападів (ст. 187 КК України), грабежів (ст. 186 КК України), крадіжок (ст. 185 КК України), вимагань (ст. 189 КК України), зґвалтувань (ст. 152 КК України) тощо. При порівнянні працівниками карного розшуку та слідства індивідуально-психологічних рис, мотивів скоєння злочинів після затримання злочинців з інформацією, що надавалася психологами, був встановлений збіг за рядом параметрів. Прогностичність наданої інформації становила до 80 % [5, с. 26].

Однак дана методика має певні недоліки, які можна поділити на дві групи: недоліки методологічного характеру самого методу і проблематичні моменти, які виникають під час збирання та обробки інформації при криміналістичному профілюванні. Щодо питання про визнання на законодавчому рівні застосування даного методу, зокрема визнання результатів, отриманих з його допомогою, доказами у суді, необхідно зазначити, що будь-яка криміналістично значуща інформація, отримана цим шляхом, залишатиметься орієнтуючою, і на її підставі можуть висуватися обґрунтовані версії як слідчі, так і оперативно-розшукові. Доказове значення результати методу можуть мати тільки у разі, якщо вони використовуються у подальшому при проведенні судово-психологічної експертизи, що у окремих випадках може мати місце у діяльності з розкриття і розслідування злочинів [13, с. 66-67].

Поглибленого вивчення слідством потребують оточення та захоплення жертви, інші дані про особу, які характеризують її з усіх боків. Зокрема, жертвами сексуальних маніяків завжди є незнайомі або малознайомі особи. При цьому якийсь зв'язок між вбивцею та жертвою існує, але природа цього зв'язку стосовно вбивці є емоційно-опосередкованою.

Після отримання слідчим інформації в результаті огляду місця події, судово-медичного дослідження трупа і даних про жертву проводиться її аналіз. Встановлення при цьому деяких ознак, наприклад, садизму, евіцерації, посмертних колотих або різаних поранень і таке ін., а також наявності певної зовнішньої схожості потерпілих може бути підставою для обґрунтованого припущення про наявність у злочинця психопатії. У такому випадку це може бути підставою для залучення до справи як спеціаліста психолога, який з урахуванням усієї інформації в справах «серії» може створити модель поведінки невідомого злочинця (на підставі психолого-психіатричної типології осіб, які вчинили аналогічні діяння в минулому); надати пропозиції щодо стратегії захвату (затримання) такої особи та рекомендації щодо особливостей допиту особи, яку підозрюють у вчиненні таких вбивств (надалі він може бути залучений і до проведення судово-психологічної або психолого-психіатричної експертиз).

За наявності ознак психологічної дисфункції в діяльності злочинця психолог може створити його психологічний портрет (так званий «профіль»).

Ще Ганс Гросс пропонував своєрідний алгоритм розслідування злочинів, які вчинялися злочинцями з окремої соціальної групи особами ромської національності. Він обґрунтовано вважав, що цим особам характерний специфічний комплекс психологічних властивостей, які обумовлені унікальністю їх життєвого укладу. В основу такої методики покладена ідея про те, що в слідах злочинної діяльності відображається сукупність психологічних властивостей, яка притаманна для представників кожної конкретної соціальної групи, і як наслідок дає можливість для наступної ідентифікації їх у результаті аналізу слідів на місці злочину [4, с. 466-472].

Так, розроблена у ФБР США процедура створення «психологічного профілю» злочинця складає п'ять так званих кроків:

- ретельне вивчення або аналіз природи та сутності злочину і типів осіб (типологія осіб, які вчинили діяння в минулому);

- ретельний аналіз місця події;

- поглиблене вивчення оточення, занять та захоплень жертви (жертв) і підозрюваного;

- формування можливих мотивуючих факторів усіх задіяних у розслідуванні осіб;

- описання злочинця (на підставі зовнішніх проявів поведінки його можливої психологічної сутності) [7, с. 23].

Зокрема, у зазначеному «профілі» спеціаліст-психолог може описати та оцінити наступні характеристики злочинця: стать, вікові рамки; наявність (відсутність) родини; рід занять та рівень освіти; реакція на ситуацію розслідування та допиту; рівень сексуальної зрілості, чи може вчинити знову аналогічний злочин та ін. На підставі складення пошукового портрета злочинця спеціаліст розробляє рекомендації щодо використання інформації, яка закладена в «профілі»: як встановити злочинця і як тактично правильно його допитати з урахуванням його особистих ознак.

У подальшому отримана від психолога інформація використовується під час проведення обшуків за місцем проживання і роботи підозрюваного (для вилучення предметів, які свідчать про злочинну діяльність особи та ін.), допиту свідків з оточення підозрюваного та ін. [15].

Отже, для складання психологічного портрету використовуються наступні матеріали:

1. Фотографії місця вчинення злочину, кольорові, збільшені фотографії наявних на тілі жертви ран, фотографії жертв, зроблені з різних позицій і під різними кутами. За допомогою обзорної фотодокументації кримінально-технічної служби, використовуючи також карти, плани, схеми, в комплексі аналізується все знайдене правоохоронними органами безпосередньо на місці злочину і навколо нього. При цьому максимум уваги приділяється кожній видимій на фотографії деталі, кожному зафіксованому на знімках предмету або положенню, в якому було знайдено тіло, визначається логічний зв'язок об'єктів з передбачуваним ходом вчинення злочину. Саме тому так важливо зберегти в недоторканності місце злочину. Трапляється, що поліцейські, які проводили первинний огляд місця злочину, вносять до нього які-небудь зміни. Такі зміни, якщо вони точно будуть, слід ретельно документувати і повідомляти про них, інакше виникає небезпека зробити пізніше помилкові висновки про механізм злочинного діяння. Добре продумане огородження місця злочину і спритно прокладені пішохідні доріжки є при дослідженні тяжкого злочину важливими передумовами для успіху роботи на місці. Поряд зі збереженням слідів на місці події задача кримінально-технічної служби полягає у створенні детальної фотодокументації. При цьому в кожному випадку використовується кольорова плівка.

Ні за яких обставин не потрібно економити на фотознімках. Важливо, щоб як близькі, так і віддалені від місця події околиці були представлені достатньою кількістю фотографій. Так, при вчиненні вбивства всередині будівлі інтерес представляє не тільки приміщення, де було знайдено тіло, а й фотознімки всіх інших приміщень будинку та його околиць. Поряд з оглядовими знімками бажані також фотографії деталей, зафіксованих з різних напрямів і під різними кутами. Фотодокументування місця вчинення злочину і його околиць необхідна та важлива умова для створення психологічного портрету злочинця.

2. Матеріали розтину трупа і дослідження результатів його розтину. Аналіз результатів розтину орієнтований на отримання відповідей на такі питання: яким знаряддям, де, в якій послідовності і з якою силою були нанесені ушкодження, які причини смерті. Інтерес становить також кількість ушкоджень, чи були і які ушкодження нанесені посмертно, чи були ушкодження нанесені крізь одяг. Загальна картина ушкоджень дозволяє зробити висновок про душевний стан вбивці в момент злочину і про те, чи існували між ним і жертвою будь-які стосунки.

3. Інформація про жертву злочину: місце роботи, місце проживання, де останній раз бачили жертву перед тим, як вона була виявлена на місці злочину тощо.

4. Документи з інформацією про особу жертви. У методі криміналістичного психологічного портрету вивченню жертви надається настільки ж важливе значення, як і вивченню злочинця. Для отримання якісного та достовірного психологічного портрета невідомого злочинця необхідно мати психологічний портрет жертви. Віктимологічна картина повинна містити: вік, стать, фізичні особливості, зокрема й одяг під час інциденту, сімейний статус, соціальна адаптація, інтелект, успішність у школі, взаємовідносини в школі, стиль життя і недавні зміни в стилі життя, особливості характеру і темпераменту, манера поведінки, місце проживання (колишнє і сьогодення), репутація в будинку і на роботі, історія хвороби (фізичні і психічні особливості), особистісні звички (вживання алкоголю, наркотиків), соціальні звички, захоплення, друзі і вороги, можливе кримінальне минуле.

5. Інформація про повну картину злочину і реконструкції механізму вчиненого (відомості про місце, час, дату події, інформація, яку надали свідки, вид зброї, якою було вчинено злочин і т.д.). Особливий інтерес являє поведінка злочинця в так званій «ситуації після вбивства» (чи заховав тіло жертви, знищив чи інші речові докази або в паніці залишив місце злочину, залишивши сліди).

Наявність відомостей, про які говорилося вище, дозволяє відповісти на питання: що сталося на місці злочину і чому це було вчинено? Основна передумова, на якій базується метод психологічного портрету, полягає в тому, що відповідь на перші два питання підводить до відповіді на третє та саме основне хто міг вчинити такий злочин, тобто до складання психологічного портрету, що відображає важливі ознаки для характеристики особистості та поведінки вбивці. Цей портрет описує особу, що вчинила злочин, проте він не «називає» конкретних імен. Вміщені в ньому відомості однаково застосовні до значної кількості осіб певної категорії.

Необхідно зазначити, що метод психологічного портрету це лише одне з багатьох засобів розслідування.

Таким чином, нерідко в слідчій практиці виникають ситуації, коли злочин вчинено в умовах неочевидності, що створює для слідчого ряд проблем щодо побудови версій та організації процесу розслідування. У такій ситуації досить актуальним є застосування методу складання психологічного портрету (профілю) злочинця. Ефективність методу полягає в тому, що, аналізуючи матеріали провадження, експерт-психолог (експерт-криміналіст, кримінолог, психолог чи психіатр) готує імовірнісний портрет злочинця з характерними рисами його психічного та зовнішнього конституційного вигляду, професійною орієнтацією, стилем життя, захопленнями та ін. Тобто психологічний портрет (профіль) злочинця в такому випадку є першим кроком на шляху розслідування кримінального провадження і дає слідчому шанс взагалі розслідувати дану ситуацію злочинного діяння, що підвищує показники розкриття злочинів.

В Україні метод криміналістичного профілювання набуває все більшого визнання його очевидних преваг, що відображується в активному впровадженні застосування складання психологічних портретів (профілів) у діяльності правоохоронних органів. І хоча метод складання психологічного портрету злочинця в Україні ще не досягнув такого розвитку і практичної результативності як, наприклад, у США чи Європі, він, безумовно, поступово займає важливе місце в оперативно-розшуковій та слідчій діяльності правоохоронних органів України, тобто, відіграє не останню роль у здійсненні правоохоронної функції держави.

Отже, загалом на сьогодні метод психологічного портрету є недостатньо вивченим методом розкриття та розслідування злочинів, він має багато недоліків та проблем при його практичному застосуванні , але цей метод може стати дуже корисним «інструментом» та при правильному його застосуванні може надати суттєву допомогу слідству у встановлені особи, винної у вчиненні злочину. У зв'язку з цим є необхідним вивчення зарубіжного досвіду із застосування даного методу, щоб просте його запозичення можливо було вивести на більш якісний рівень розробки власної методики зі складання психологічного портрету невідомого злочинця.

Список використаної літератури

1. Антонян Ю. М. Убийства ради убийства / Антонян Ю. М. М.: Щит-М, 1998. 233 с.

2. Анфиногенов А. И. Психологический портрет преступника, его разработка в процессе расследования преступления: диссертация ... кандидата психологических наук: 19.00.06 / Анфиногенов А. И. Москва, 1997. 183 с.

3. Бояров В. І. Деякі питання криміналістичного забезпечення розслідування серійних убивств, вчинених на сексуальному ґрунті /В. І. Бояров //Вісник прокуратури. -2001. N° 4. С. 66-70.

4. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики / Г Гросс. [Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г]. М.: Лекс Эст, 2002. 1088 с.

5. Діденко О. І. Психологічний портрет особи: досвід та проблеми / О. І. Діденко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2004. № 2(7) С. 23-28.

6. Дрейк М. Специалист по монстрам. Человек, который «вычислил» Чикатило. Александр Бухановский: «Он плакал, как ребёнок» [Электронный ресурс] / М. Дрейк // Московский комсомолец. 2003. № 665. Режим доступа: http.://www.mk.ru.

7. Дуглас Д. Погружение во мрак /Д. Дуглас, М. Олшейкер. -М.: КРОНН-ПРЕСС, 1998. -448 с.

8. Исаенко В. Н. Организация расследования серийных убийств / В. Н. Исаенко // Законность. 1999. № 2. С. 2-4.

9. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141 (в редакції від 15.05.2014 р.). Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

10. Новогребелець Т. А. Поняття та побудова «психологічного портрету» невідомої особи за ознаками усного мовлення [Електронний ресурс] / Т. А. Новогребелець. Режим доступу: http://intkonf.org.

11. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/813157.

12. Положення про Центр практичної психології при головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті: затв. наказом МВС від 28.07.2004 № 842 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

13. Старушкевич А. Криміналістичне профілювання: наукове обґрунтування та проблеми використання у розслідуванні злочинів / А. Старушкевич // Право України. -2004. № 8 С. 64-68.

14. Усанов И. В. Проблемы раскрытия и расследования серийных убивств на сексуальной почве: автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» / И. В. Усанов. Саратов, 2003. 24 с.

15. Фомина А. С. Основные тактические операции при расследовании серийных убийств: автореф. дисс. на соиск. учен.степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» / А. С. Фомина. Воронеж, 2003. 24 с.