Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.77

Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна за законодавством України

С. А. Миронюк,

кандидат юридичних наук, доцент,

Ключові слова: кримінальна відповідальність, злочин, умисне знищення або пошкодження майна, кваліфікуючі ознаки.

Keywords: criminal liability, crime, intentional destruction of or damage to property, indicia.

Проблемні питання визначення кваліфікаційних ознак умисного знищення або пошкодження майна потребують вирішення з огляду, по-перше, на значне поширення даної категорії злочину в суспільстві останнім часом (так, за 2010-2011 роки кількість таких злочинів збільшилася на 5 % (1453) порівняно з 2008-2009 роками (1 380)); по-друге, складністю їх кваліфікації, викликаної тим, що умисне знищення або пошкодження чужого майна часто стає способом або наслідком вчинення інших злочинів; по-третє, не завжди відповідною адекватністю мір кримінальної відповідальності рівню суспільної небезпечності даного злочину, що зумовлено як недосконалістю кримінального законодавства, так і порушенням порядку його застосування органами кримінальної юстиції.

Дослідження кваліфікаційних ознак умисного знищення або пошкодження чужого майна сприятиме правильному вирішенню на практиці кримінальних справ про злочини, які завдали майнової шкоди, та швидкому й адекватному відшкодуванню її потерпілим.

Питанням дослідження кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна присвячені праці А. Авакяна, Г Борзенка, Ю. Бишевського, В. Владимирова, Л. Гаухмана, М. Коржанського, П. Матишевського, М. Мельника, В. Ємельянова, А. Савченко, А. Сакунта інших. Їх наукові пошуки здійснювалися, зокрема, щодо дослідження кваліфікації злочинів проти власності та суміжних складів. Дослідженню проблем кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна присвячено праці окремих російських вчених, зокрема Е. Плютіна [1], І. Шевченко [2]. На теренах України останнім часом дослідженню кримінально-правової характеристики умисного знищення або пошкодження майна присвячено роботи А. Сакун [3], Н. Хмельовської [4]. Предметом дослідження вказаних праць були об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину умисного знищення або пошкодження майна, вони становлять суттєвий доробок вирішення проблем кримінальної відповідальності за вказані злочини.

Метою даної статті є окреслення проблем врахування кваліфікуючих ознак умисного знищення або пошкодження майна при встановлені кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину та їх оцінки.

Предметом дослідження у статті є кримінально-правові норми, що визначають кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна. майно цивільний кримінальний відповідальність

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження чужого майна, відповідно до ч. 2 ст. 194 КК України, є:

1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;

2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах;

3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків [5].

Одразу необхідно зазначити, вищезазначені кваліфікаційні ознаки носять альтернативний характер. Тобто, для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.194 КК достатньо наявності однієї з перерахованих ознак об'єктивної сторони цього злочину: або вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Для правильної кваліфікації злочинних діянь за ч. 2 ст. 194 КК необхідно здійснити аналіз кваліфікуючих ознак.

В енциклопедичних джерелах під підпалом розуміють свідоме викликання пожежі, тобто неконтрольованого процесу горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і складає небезпеку для життя людей [6, с. 154].

Вибух як спосіб знищення або пошкодження майна являє собою займання певних об'єктів внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей, що супроводжується створенням газів високої температури і сильним звуком [7, с. 67].

Умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров 'ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків (коли такий підпал є загальнонебезпечним). Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча цей злочин ознака і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 194 КК. Таке тлумачення даної норми визначено у п. 3 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2000 р. «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 «Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» [8].

На думку професора М. Й. Коржанського, не може вважатися кваліфікуючою ознакою умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, наприклад, автомобіля далеко від будівель, споруд, у полі [9, с. 284].

Також слід зазначити, що відповідно до п. 6 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, у тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу потерпілому з необережності було заподіяно смерть або тяжкі тілесні ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 194 КК. Якщо винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 89 і, відповідно, статтею 115, 116, 117, 121. У такому випадку умисне знищення або пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину.

Т ак, наприклад, як зазначено в коментарі до ст. 121 КК України, якщо умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є ознакою (способом чи наслідком) іншого злочину (наприклад, в нашому випадку ст. 194), його вчинення слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Кваліфікувати його ще й за статтею 121 необхідно лише тоді, коли санкція статті (наприклад, в нашому випадку ч. 2 ст. 194), що передбачає покарання за такий злочин, є менш суворою, ніж санкція, передбачена відповідно до ч.ч. 1 чи 2 ст. 121 [10, с. 292]. Так, санкція ч. 2 ст. 121 передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а санкція ч. 2 ст. 194 КК України від трьох до п'ятнадцяти років. Отже, у випадку свідомого завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого в результаті умисного знищення майна, шляхом підпалу чи вибуху, діяння слід кваліфікувати за ч. 2 ст 194, а в додатковій кваліфікації за ст. 121 КК України немає потреби.

Якщо внаслідок підпалу чи дій, спрямованих на його вчинення, майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно розглядатися як замах на знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

При кваліфікації умисного знищення чи пошкодження чужого майна шляхом підпалу завжди потрібно враховувати той факт, що підпал та його наслідки у вигляді пожежі повинні носити загальнонебезпечний характер, що є оціночною категорією у кримінальному праві, а тому повинна мати чіткі критерії визначення.

На нашу думку, критеріями загальнонебезпечності підпалу мають бути: по-перше, створення потенційної загрози життю і здоров'ю людей та (або) загрози заподіяння значних матеріальних збитків, яку може завдати вогонь. Як правильно зазначає А.В. Сакун, у контексті ч. 2 ст. 194 КК України під підпалом необхідно розуміти умисне створення пожежі, тобто неконтрольованого процесу горіння з метою умисного знищення або пошкодження чужого майна вогнем, коли виникає загроза життю чи здоров'ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків [11, с. 54-56]. По-друге, відсутність можливості контролювати поширення вогню. Підпал варто відрізняти від такого знищення або пошкодження майна вогнем, при якому він перебуває під контролем людини і не виходить за межі, що заважають перерости в загальнонебезпечну, руйнівну силу. На практиці таке розмежування не завжди проводиться, що спричиняє помилки при кваліфікації. Тому варто відрізняти умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу від умисного знищення або пошкодження чужого майна з використанням контрольованого вогню. По-третє, факту переростання вогню у пожежу. По-четверте, створення всіх умов та врахування усіх обставин поширення пожежі, що створює загрозу життю та здоров'ю людей або загрози завдання значних матеріальних збитків. Вважаємо, щоб встановити, чи є обраний спосіб знищення або пошкодження майна за допомогою вогню загальнонебезпечним чи ні, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати місце, час, обстановку й інші обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочину. Зокрема, вірогідність створення загрози життю та здоров'ю людей або загрози завдання значних матеріальних збитків виростає: у вечірній та нічний час, в житлових будинках, де перебуває значна кількість людей; у місцях, де знаходяться легкозаймисті речовини; в обставинах посухи; з використанням технічних засобів поширення вогню (запальних сумішей, легкозаймистих речовин, електрогазового обладнання та ін.). Як правильно зазначає А. В. Сакун, на практиці найбільшу суспільну небезпеку становить вчинення злочину у вечірній (46,0 %) і нічний (28,0 %) час. У таких випадках необхідно враховувати, що особливу небезпеку становлять підпали, вчинені у вечірній та нічний час у житлових приміщеннях, у яких перебувають люди. Виявити загоряння на початковій стадії і вчасно вжити заходів для його ліквідації вночі, як правило, не вдається, тому що пожежа, зазвичай, застає людей сплячими, у цей час зменшується можливість безпосереднього контролю за об'єктами підпалу і своєчасного виявлення пожежі, особа, яка його вчинила, має можливість зникнути з місця злочину непоміченою ще до виявлення пожежі [3, с. 153].

Ще однією кваліфікуючою ознакою умисного знищення або пошкодження чужого майна, схожою на підпал, є вибух. Найбільш вдале визначення вибуху як кримінологічної категорії дала О. М. Плютіна, яка вважає, що під вибухом необхідно розуміти спеціально викликане фізико-хімічне явище, що супроводжується миттєвим викидом величезної енергії руйнівного характеру у вигляді ударної хвилі гарячих газів, запалення оточуючих речовин, небезпечних для життя і здоров'я людей, що призводять до знищення і (або) пошкодження майна [1, с. 116]. Абсолютно очевидним є те, що оцінку характеру, способу, засобу вибуху повинна давати експертиза. Що стосується кримінально-правової науки, то вибух як спосіб умисного знищення чужого майна, що створює загрозу життю та здоров'ю людей або загрози завдання значних матеріальних збитків, не слід відмежовувати від інших складів злочинів, у яких вибух є засобом вчинення злочину (наприклад, ст. 258 ККУ «терористичний акт»).

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров'ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об'єктам тощо (затоплення, поміщення у воду дроту високовольтної лінії електропередач, застосування сильнодіючої отрути для отруєння домашніх тварин, забруднення парку, пляжу чи іншої місцевості небезпечними відходами, організація катастрофи тощо). Як правильно зазначають російські вчені Л. Д. Гаухман та С. В. Максимов, загальнонебезпечність способу знищення чи пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров'я громадян, властивостей майна, якому заподіюється шкода, засобів знищення чи пошкодження, місця вчинення діяння [12, с. 155].

Майнова шкода в особливо великих розмірах як і майнова шкода у великих розмірах ознаки оціночні. З урахуванням законодавчих критеріїв визначення значної шкоди, великого і особливо великого розміру у складах злочинів проти власності, передбачених ст.ст. 185-191, 194, можна зробити висновок, що майнова шкода в особливо великих розмірах у складі умисного знищення або пошкодження майна матиме місце у разі, коли такими діями заподіяно майнову шкоду на суму, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Так, згідно із Законом України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 р. [13] шкода в особливо великих розмірах на 2008 р. була визначена у розмірі 154 500 грн, а великих розмірах 64 375 грн. До майнової шкоди в особливо великих розмірах внаслідок зниження або пошкодження чужого майна судова практика також відносить, зокрема, загибель великої кількості худоби, спричинення інших особливо великих матеріальних збитків.

Таким чином, кримінальним законодавством однаково передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 194 КК як за вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху, так і таке, що спричинило майнову шкоду в особливо великих розмірах. І це є цілком логічно, адже частіше всього матеріальні збитки на суму, що перевищує 154 500 грн можуть бути завдані саме вчиненням цього злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

Однак не зовсім логічним і виваженим вбачається, на нашу думку, позиція законодавця щодо включення до кваліфікаційних ознак цього злочину, передбачених ч. 2 ст 194 КК, одночасно ознак, які характеризуються завданням шкоди майну та завданням шкоди життю та здоров'ю людей, за що передбачені однакові міри покарання. Таким чином, законодавець на терези кримінальної відповідальності розміщує зовсім різні, неоднакові (неоднопорядкові) суспільні відносини, на які здійснюється посягання, з однієї сторони життя та здоров 'я людей, з іншої матеріальну шкоду. Це є недопустимим явищем. Адже кримінально-правова охорона повинна, в першу чергу, бути направлена на охорону життя і здоров'я людини, а в другу на охорону майна. Захист життя та здоров'я людини є головним, пріоритетним напрямом охорони з боку держави. Відповідно до цього повинна буди диференційована і кримінальна відповідальність.

У зв'язку з цим доцільним, на нашу думку, було б виділення кваліфікуючих ознак вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна загальнонебезпечним для життя і здоров'я людей способом, а також, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки для життя і здоров'я людей в окрему групу, шляхом доповнення ст. 194 КК частиною третьою та встановлення більш жорсткішої санкції ніж ч. 2 ст. 194 КК. Таким чином буде досягнута рівновага, відповідно до якої умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило особливо великі матеріальні збитки (матеріальну, майнову шкоду) буде кваліфікуватися за ч. 2 ст. 194 КК, а таке, що спричинило загибель людей та іншу шкоду життю і здоров'ю людейза ч. 3 ст. 194 КК.

Інші кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження чужого майна спричинення загибелі людей та інших тяжких наслідків, враховуючи їх суттєвість та значення для визначення ефективних мір кримінальної відповідальності, доцільно дослідити в межах окремої наукової статті, що і буде здійснено нами в подальшому.

Список використаної літератури

1. Плютина Е. М. Уничтожение или повреждение имущества: проблемы квалификации и соотношения со смежными составами преступлений (по материалам судебной практики Краснодарского края): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Плютина Елена Михайловна. Краснодар, 2005. 199 с.

2. Шевченко И. Г. Уничтожение и повреждение имущества в уголовном праве России: эволюция норм: автореф. дис. на соискание ученой степени. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 / Инна Генадиевна Шевченко. Самара, 2007. 25 с.

3. Сакун А. В. Кримінально-правова характеристика умисного знищення або пошкодження майна: дис.. канд. юрид. наук.: 12.00.08 / Сакун Анна Вікторівна. Київ, 2010. 237 с.

4. Хмельовська Н. З. Мотив та мета при умисному знищені або пошкоджені майна: їх значення для кваліфікації діяння / Н. З. Хмельовська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2005. Випуск 2. С. 221-228.

5. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 квіт. 2009 р.: відповідає офіц. текстові. К.: ПАЛИВОДА А. В., 2009. 188 с. (Кодекси України).

6. Советский энциклопедический словарь. М. : Сов. Энциклопедия, 1986. 1023 c.

7. Ожегов С. И. Словарь русского язика / Ожегов С. И М. : Руський язик, 1987. 967 с.

8. Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. N° 10 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=v0007700-81.

9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. [навчальний посібник]/ М. Й. Коржанський [2-ге вид]. К. : Атіка, 2002 640 с.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М .І. Хавронюка. К. : Каннон, АСК, 2001. 1104 с.

11. Сакун А.В. Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна / А.В. Сакун // Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень 2010: зб. наук. праць по матер. міжнар. наук-практ. конф. (Одеса, 15-26 березня 2010 р.). Одеса: Черноморье, 2010. Т 17. С. 54-58.

12. Гаухман Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман та С. В. Максимов, [2-е узд., испр]. М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. 310 с.

13. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності: Закон України від 15 квітня 2008 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=270--17.

Размещено на Allbest.ru