Правові засади учасників цивільного процесу як елемент цивільно-процесуальних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 347.513

ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ТИЧИНСЬКА Лариса Андріївна - студентка юридичного факультету за ОКР «Магістр права» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (місто Київ).

Анотація

У статті розглянуто актуальне питання правового становища учасників цивільного процесу. Розглянути поняття і склад учасників процесу. Проаналізовано правовий статус осіб, що беруть участь у справі. Охарактеризовано цивільно-процесуальне становище учасників цивільного процесу. Автором досліджено проблематику щодо функціонування учасників процесу, що сприяють правосуддю.

Ключові слова: правосуддя, учасники процесу, свідок, експерт, перекладач.

цивільний процес статус учасник

В статье рассматривается актуальный вопрос правового положения участников гражданского процесса. Рассмотрены понятия и состав участников процесса. Дан анализ правового статуса лиц, которые принимают участие по делу. Дана характеристика гражданско-процессуальному положению участников гражданского процесса. Автором исследовано проблему, касающуюся функционированию участников процесса, которые содействуют правосудию.

The article discusses the topical issue of the legal status of participants of civil process. The notions and the participants of the process. The analysis of the legal status of persons who are involved in the case. The characteristic of civil procedure status of the civil process. The author investigated problem related operation of the actors that promote justice.

Актуальність теми полягає у тому, що у будь-якому цивільно-процесуальному правовідношенні, як і у правовідносинах взагалі, розрізняють об`єкт, зміст і суб`єкт правовідносин. Для того щоб стати суб`єктом правовідносини (учасником процесу), необхідно виконувати певну функцію в процесі: здійснювати правосуддя, захищати своє суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес, здійснювати нагляд за законністю та інше.

Серед суб`єктів цивільно-процесуальних відносин ми, перш за все, виділяємо суд як орган, що здійснює правосуддя, а також всіх інших суб`єктів процесу, які беруть участь у розгляді цивільної справи.

Правове становище всіх цих осіб дуже різноманітне. Позивач порушує справу для того, щоб захистити свої будь-ким порушені права або охоронювані законом інтереси; третя особа вступає до справи на той випадок, якщо після розгляду справи йому доведеться відповідати за регресним позовом, який може пред`явити до нього відповідач; експерт виявляється втягнутим до процесу в зв`язку з тим, що суд постановив ухвалу про призначення експертизи й доручив йому проведення експертного дослідження; прокурор вступив у справу про визнання особи недієздатною; свідок викликається до суду для дачі показань; відповідач викликаний до суду в зв`язку з позовною заявою, у якій його звинувачують.

У процесуальній теорії обґрунтовані різні класифікації суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин, але у всіх випадках підкреслюється особливе місце, яке займає суд серед інших учасників процесу, а інші суб`єкти, як правило, поділяються на «осіб, що беруть участь у справі» і «осіб, що сприяють розгляду правосуддя». У якості критеріїв класифікації вказуються процесуальні функції, зв`язок з матеріальними правовідносинами і юридична зацікавленість у результаті справи.

Процесуальна функція, тобто специфічна діяльність будь-якої особи, яка виконується ним у ході здійснення цивільного судочинства, у кожного суб`єкта своя, і саме вона визначає його як учасника процесу. Зв`зок з матеріальними правовідносинами взагалі не може виступати в якості критерію класифікації, так як спірне матеріально-правове відношення є предметом судової діяльності. Залишається зацікавленість у результаті справи (юридичний інтерес).

Але суд, як учасник процесу, також зацікавлений результатом справи. Його юридичний інтерес полягає у постанові законного та обгрунтованого судового рішення. Це обов`язок суду по відношенню до держави, що випливає з конституційного права на судовий захист (ст. 46 Конституції).

У ході судової діяльності (здійснення правосуддя) усі суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, у тому числі і сам суд, реалізують норми цивільного процесуального права. Але форми такої реалізації різні. Якщо суд реалізує норми цивільного процесуального права у формі правозастосування, то інші учасники ці норми використовують, виконують і дотримуються. Саме форма реалізації цивільних процесуальних норм і є першім критерієм, який відокремлює суд від інших учасників процесу. Правозастосовна діяльність суду під час розгляду та вирішення будь-якої громадянської справи і дозволяє йому займати «особливе місце» серед інших суб`єктів цивільного процесу.

Права та охоронювані законом інтереси громадян і юридичних осіб захищаються шляхом розгляду і вирішення в судах цивільних справ по спорах, що виникли серед суб`єктів. Крім сторін спору, що є носіями своїх суб`єктивних прав і обов`язків, у судовому розгляді можуть брати участь і інші особи, які не мають самостійної юридичної зацікавленості в результаті справи.

Закон не містить переліку учасників цивільного процесу. Проте, аналізуючи норми Цивільного процесуального закону, усіх суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин можна умовно розділити на три основні групи, взявши за основу два критерії: форму реалізації права та юридичний інтерес у справі.

Перший критерій дозволяє виділити в окрему групу суд, а другий - поділити інших учасників цивільного процесу на дві групи: «особи, що зацікавлені в розгляді справи» і «особи, що не зацікавлені в розгляді справи». [1]

До першої входять ті, хто має самостійний юридичний інтерес до результату розгляду судом справи. Цивільний процесуальний закон називає їх особами, які беруть участь у справі (ст. 29 ЦПК).

До другої групи відносяться ті, хто, хоча і не має самостійної юридичної зацікавленості в розгляді справи, безпосередньо сприяє в здійсненні правосуддя при розгляді цивільних справ. Їх називають «учасниками процесу, що сприяють правосуддю», (наприклад, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі).

У ході судової діяльності (здійснення правосуддя) всі суб`єкти цивільних процесуальних правовідносин, у тому числі й сам суд, реалізують норми цивільного процесуального права. Але форми такої реалізації різні. Якщо суд реалізує норми цивільного процесуального права у формі правозастосування (і не інакше!), то інші учасники ці норми використовують, виконують і дотримуються. Саме форма реалізації цивільних процесуальних норм і є першим критерієм, який відокремлює суд від інших учасників процесу. Правозастосовча діяльність суду під час розгляду та вирішення будь-якого громадянського справи і дозволяє йому займати «особливе місце» серед інших суб`єктів цивільного процесу.

Інші учасники цивільного судочинства сприяють здійсненню правосуддя, або безпосередньо беручи участь у його вчиненні, або надаючи йому допомогу, але безпосередньо в ньому не беручи участь, сприяючи здійсненню правосуддя, чого одні учасники від початку і до завершення процесу прагнуть до досягнення його остаточного результату. Всією їх процесуальною діяльністю рухає зацікавленість у результаті справи, тобто «заснована на юридичних нормах об`єктивно існуюча соціальна потреба в цивільному процесі».

Діяльність інших учасників процесу, які сприяють правосуддю, не пов`язана з потребою в цивільному процесі. Безпосередньо беручи участь у справі (свідок) або не беручи участь у ньому (поняті, зберігач описаного та арештованого майна), ці учасники цивільного процесу своєю діяльністю лише сприяють остаточному результату правосуддя, не проявляючи юридичної зацікавленості в результаті справи. Тому потреба в здійсненні судової діяльності (юридичний інтерес) і є ще одним критерієм класифікації, який поділяє інших учасників цивільного процесу (крім суду) на «осіб, зацікавлених в розгляді справи» і «осіб, не зацікавлених в розгляді справи».

Поняття «особи, що беруть участь у справі» чинним цивільно процесуальним законодавством не розкривається. Разом із тим, зіставляючи осіб, що беруть участь у справі, з іншими учасниками процесу і аналізуючи зокрема ст. 3 та 4 ЦПК, слід дійти до висновку про те, що критерієм віднесення будь-кого з учасників процесу до осіб, які беруть участь у справі, є юридична зацікавленість у результаті справи.

Так, частиною 1 ст. 3 ЦПК закріплено правило, згідно з яким будь-яка зацікавлена особа вправі в порядку, встановленому законодавством про цивільне судочинство, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Далі в ст. 4 ЦПК надається перелік цих зацікавлених осіб та організацій, за заявою яких суд порушує цивільну справу. При цьому по відношенню до того хто звертається до суду, хто просить про захист своїх прав, свобод і законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК), поняття «зацікавлений» не вживається.

Така редакція ст. 3 та 4 ЦПК означає, що законодавець визнає зацікавленими особами як тих, хто захищає в процесі свої права, свободи і законні інтереси, так і тих, хто виступає від свого імені на захист прав, свобод і законних інтересів іншої особи, невизначеного кола осіб або на захист інтересів України і має до результату справи інший (публічний) інтерес.

Тому, враховуючи різний характер зацікавленості осіб, за заявою яких суд має право порушувати цивільні справи, прийнято говорити про особисте, суб`єктивної зацікавленості (для осіб, які захищають свої права, свободи і законні інтереси) і про державну, громадську зацікавленість (для осіб, які захищають в силу закону «чужі» права і законні інтереси. [2]

До групи суб`єктивно (особисто) зацікавлених у справі осіб відносяться: сторони, треті особи, заявники, скаржники, зацікавлені особи в справах, що виникають з публічних правовідносин, та в справах окремого провадження.

Державна і громадська зацікавленість у справі слугує підставою для участі в цивільному судочинстві прокурора, інших органів та осіб, передбачених ЦПК України.

Юридична зацікавленість (юридичний інтерес) особи, що бере участь у справі, породжує для нього певний процесуальний інтерес, тобто той позитивний результат розгляду й вирішення справи, настання якого чекає і домагається учасник судочинства.

Наприклад, для позивача процесуальний інтерес полягає в очікуванні судового рішення про задоволення позову, для відповідача - в очікуванні рішення про відмову в позові, для прокурора - в очікуванні законного та обґрунтованого судового рішення та інше.

Тому відмінність процесуальних інтересів осіб, що беруть участь у справі, завжди буде залежати від характеру зв`язку з предметом судового захисту і від тих передбачених законом завдань, для досягнення яких та чи інша особа, яка бере участь у справі, бере участь у цивільному судочинстві. Отже, будь-яка особа, яка бере участь у справі, будучи юридично зацікавленою у результаті справи, відповідно має через це і певний процесуальний інтерес до судочинства. Разом із тим необхідно відзначити, що юридичний інтерес, що є підставою для винесення судом рішення, яке може вплинути на суб`єктивні права і обов`язки особи, що бере участь у справі, або ж служить задоволенню публічного інтересу, і процесуальний інтерес не тотожні за змістом.

Так, серед суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин є такі, які, беручи участь в цивільному судочинстві, чекають і домагаються настання певного результату вирішення справи, тобто мають певний процесуальний інтерес, який не заснований на матеріальному правовідношенні. До таких учасників процесу належать судові представники, що виступають від імені та в інтересах сторін, третіх осіб або осіб, які беруть участь у непозовних справах.

Згідно з правовим статусом осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням їх зацікавленості в результаті справи в цивільному процесуальному законодавстві закріплене широке коло їх повноважень.

Крім загальних процесуальних прав і обов`язків, якими наділені всі особи, які беруть участь у справі, деякі з них - сторони, треті особи, які заявляють або не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, особи, які беруть участь у справах окремого провадження, та інші особи, які беруть участь у справі , - наділяються низкою спеціальних процесуальних прав і обов`язків, характерних тільки для них.

У цій групі правомочностей тотожність відсутня. Одні з цих прав належать позивачу: право відмовитися від позову; змінити предмет або підставу позову; збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Інші можуть належати тільки відповідачу: право визнати або не визнати позов; пред'явити зустрічний позов. Треті можуть бути реалізовані лише спільними діями сторін: право укласти мирову угоду.

У результаті проведеного дослідження по темі можна зробити висновок. Особами, які беруть участь у справі, є юридично зацікавлені в розгляді та вирішенні справи учасники цивільного процесу, які виступають від свого імені і наділені правом здійснювати процесуальні дії, що впливають як на розвиток, так і закінчення судового процесу.

Закон (ст.29 ЦПК) відносить до осіб, які беруть участь у справі, таких суб`єктів: сторони (позивач і відповідач), треті особи; прокурор; органи державного управління, профспілки, державні підприємства, установи, громадяни, що беруть участь у процесі з підстав, зазначених у ст. 4 і 42 ЦПК; заявники та зацікавлені громадяни, органи держуправління, установи і т.д. у справах, які перелічені в ст. 231 і 245 ЦПК.

Після порушення справи в суді особи, що сперечаються, стають суб`єктами цивільних процесуальних правовідносин і потрапляють у сферу регулювання цивільного процесуального права. Учасники зобов`язальних правовідносин починають іменуватися позивачем і відповідачем або сторонами цивільного процесу. У кожній цивільній справі, яка розглядається судом, тільки дві сторони - позивач і відповідач. Не має при цьому значення кількість осіб, що беруть участь на тій чи іншій стороні.

Позивач - особа, на захист прав та інтересів якої порушено цивільну справу. Відповідач - особа, яка притягається до відповіді за позовом, оскільки на нього вказується в позові як на порушника права.

Поряд зі сторонами (позивачем і відповідачем) у справі можуть брати участь треті особи. Участь у процесі третіх осіб обумовлено тим, що рішення у справі може так чи інакше вплинути на права та інтереси осіб, які не займають процесуального становища сторін. Треті особи ніколи самі не порушують справи і не формують первісних спірних матеріальних правовідносин, що складається перш за все між позивачем і відповідачем. Однак у третіх осіб завжди є певна матеріальна зацікавленість у результаті справи.

Свідком може бути будь-яка особа, якій відомі відомості та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору судом. Свідок зобов`язаний з`явитися до суду на його виклик і повідомити відомі йому відомості та обставини у справі.

Експертом у суді може виступати особа, що володіє спеціальними знаннями, необхідними для дачі висновку, і призначене судом. Особа, якій доручено проведення експертизи, зобов'язана з'явитися за викликом суду і дати об`єктивний висновок з поставлених питань.

Перекладачем є особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу, і призначена судом у випадках, передбачених ЦПК.

Література

1. Конституція України. Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. // Верховна Рада України; Конституція, (Відомості Верховної Ради України (ВВР)), 1996, № 30, ст. 141); {Текст Конституції України відповідає тексту, що існував до внесення змін Законом «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 08.12.2004}; -Тлумачення від 25.01.2012, підстава v003p710-12. -Режим доступу: -http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Цивільний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 18.03.2004 № 1618-IV - Режим доступу: -http://zakon2. rada.gov.ua.

3. Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - 172 с.

4. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни «Цивільний процес» (відповідно до вимог ECTS) /уклад.: В. В. Комаров, В. В. Баранкова, В. А. Бігун та ін. -Х.: Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого»,2012. - 168 с.ББК 67.9(4УКР).

5. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. - 4-е изд., дополненное.- М.: Азбуковник, 1999. - 944 с. - ISBN 5-89285-003-X

6. Теремцова Н.В Суб'єкти бюджетного процесу та поняття права бюджетної ініціативи. / Н.В.Теремцова //Збірник тез доповідей укладено за матеріалами У міжнародної науково-практичної інтер- нет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми», яка відбулася 30 жовтня 2009 року на Інтернет-сайті www.iconf.org.ua. -С.223-227.- 268с.

Размещено на Allbest.ru