Істотна шкода як ознака, передбачена загальною частиною Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru

ІСТОТНА ШКОДА ЯК ОЗНАКА, ПЕРЕДБАЧЕНА ЗАГАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ЛЕМЕХА Роман Ігорович

аспірант кафедри кримінально-

правових дисциплін

Львівського державного

університету внутрішніх справ

У статті досліджується істотна шкода як критерій малозначності діяння. Надано відповідні пропозиції по вдосконаленню чинного кримінального законодавства та практики його застосування.

В статье исследуется существенный вред как критерий малозначительности деяния. Предложено соответствующие предложения по усовершенствованию действующего уголовного законодательства и практики его применения.

істотний шкода кримінальний законодавство

Ключові слова: малозначність діяння, суспільна небезпека, істотна шкода, злочин.

Постановка проблеми

Поняття «істотна шкода» використовується у КК України безліч разів, однак, в основному, у статтях Особливої частини. Лише один раз це поняття вживається законодавцем у Загальній частині КК України (ч. 2 ст. 11) для визначення поняття малозначного діяння, що не є злочином. «Встановлення малозначності діяння залежить від творчого підходу до оцінки кожного конкретного випадку, вивчення судово-слідчої практики, визначення всіх умов скоєного діяння, аналізу ознак конкретного діяння» [1, с. 188].

Стан дослідження

Необхідно зазначити, що поняття «істотна шкода» як ознака, передбачена Загальною частиною КК України, у кримінально-правовій літературі стало об'єктом розгляду лише поодиноких авторів, зокрема, Т.Є. Козенка [1], І.В. Красницького [2], Т.Є. Севастьянової [3], В.Г.Хашева [4]. Однак, зміст істотної шкоди названими вченими був розкритий недостатньо повно, без конкретного визначення особливостей, пов'язаних з поняттям малозначності діяння. Окрім того, вважати дослідження цієї проблематики вичерпним неможливо, оскільки у контексті реформування кримінального законодавства України виникають питання, що потребують наукового осмислення та аналізу.

Таким чином, основною метою цієї статті є з'ясування істотної шкоди як ознаки, передбаченої Загальною частиною КК України.

Виклад основних положень

У теорії кримінального права зазначається, що поняття істотної шкоди, що вживається в ч. 2 ст. 11 КК України, не є однопорядковим з поняттям істотної шкоди як ознаки об'єктивної сторони складу злочину [5, с. 323]. Однак з такою позицією навряд чи можна погодитись, оскільки вживання тотожної термінології з різним змістом неприпустиме. Аналіз ст. 11 КК України дозволив зробити висновок, що істотна шкода - це не лише критерій визнання певного діяння малозначним, а й критерій визначення злочинності діяння. О.М. Миколенко зазначає, що істотність заподіюваної шкоди суспільним відносинам можна вважати єдиним критерієм визнання діяння злочином, а зважаючи на те, що цей критерій покладено в основу криміналізації діяння, його можна називати «кримінально-правовою шкодою». З огляду на це, дослідник вважає, що істотна шкода (кримінально-правова шкода) як критерій криміналізації діяння проявляється у посяганні на суспільні відносини, які потребують кримінально-правової охорони [6, с. 9-10].

Так, згідно з КК України криміналізованим може бути лише діяння, яке є суспільно небезпечним, при цьому суспільна небезпека визначається його здатністю заподіювати істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Відповідно, якщо істотність шкоди визначена безпосередньо в законі, то недосягнення такого рівня шкоди є свідченням відсутності складу злочину. Іншими словами, відсутність передбачених у КК України наслідків у виді істотної шкоди свідчить про те, що вчинене діяння підлягає іншій - не кримінально-правовій оцінці. Наприклад, у КК України (ст. 232) передбачена відповідальність за умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно завдало істотну шкоди суб'єкту господарської діяльності, тобто шкоду, яка у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Так, у п. 5 Підрозділу 1 (Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб) Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року вказується, що «якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року». Окрім того, у п. 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» вказується, що до 31 грудня 2016 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку [7].

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1300 гривень [8]. Тому податкова соціальна пільга становить 650 гривень. Таким чином, істотна шкода у цьому складі злочину становить 32500 гривень. Якщо шкода є меншою за вказану суму, то таке діяння є малозначним, оскільки воно не заподіяло шкоду, яка передбачена диспозицією відповідної статті. Відповідно дії, які полягають у розголошенні комерційної або банківської таємниці без згоди її власника, що не спричинили істотної шкоди, не є кримінально-караними, тобто не підлягають кваліфікації за ст. 232 КК України, а є лише порушенням ст. 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [9].

Таким чином, «істотна шкода» є своєрідною межею між злочинним діянням та правопорушенням, за вчинення якого не може наставати кримінальна відповідальність. Наприклад, судом винесений ви- правдальний вирок щодо заступника начальника райвідділу міліції М., який органами досудового слідства обвинувачувався у зловживанні владою, що знайшло вираз в даванні підлеглим працівникам вказівок про ненадіслання повідомлень за місцем роботи осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. У вироці зазначено, що шкода, заподіяна в цьому випадку суспільним відносинам, не є істотною, а тому М. може бути притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності [10, с. 91].

Якщо порівнювати мінімальний розмір істотної шкоди до 1 січня 2005р. з тим, який встановлений на 2016 р., то виходить, що він збільшився більше як у 10 разів і буде постійно збільшуватись протягом наступних років. З цього приводу М.І. Хавронюк справедливо пише, що «різке автоматичне збільшення розміру встановлених під час розробки нинішнього КК України майнових ознак, які застосовуються при кваліфікації злочинів, призведе до серйозних проблем у розумінні та застосуванні кримінального закону. Величезна кількість злочинних діянь у результаті цих змін можуть стати некараними, інші кваліфікуватимуться як менш серйозні, покарання за них не відповідатиме їх реальній небезпеці для суспільства»[11, с.48-49].

У кримінально-правовій літературі вказується, що малозначність діяння є лише тоді, коли протиправні наслідки або повністю відсутні, або вони настільки мізерні, що не заподіюють об'єкту жодної шкоди [3, с. 48]. Щоб бути визнаним малозначним, будь-яке суспільно небезпечне діяння має містити в собі такі критерії: 1) у діянні формально є ознаки певного злочину, передбаченого КК України; 2) в силу своєї малозначності воно не становить суспільної небезпеки; 3) дія або бездіяльність не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди [12, с.50-51].

Видається, що вказівка законодавця у ч. 2 ст. 11 КК України на таку юридичну конструкцію, як «...і не могла заподіяти істотної шкоди», є хибним рішенням, оскільки якщо має місце посягання на об'єкт, виконані певні дії особи і її умисел доведено до кінця, то не можна вести мову про відсутність наслідків взагалі. У кримінально-правовій літературі з цього приводу вказується, що якщо при вчиненні діяння не створювалася загроза заподіяння шкоди, справи за такими діяннями повинні закриватися не на підставі ч. 2 ст. 11 КК України, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю події злочину, тому що не може бути наділене ознаками суспільної небезпечності та протиправності діяння, яке взагалі не створює загрози заподіяння шкідливих наслідків [3, с. 137-138].

Н.Ф. Кузнєцова виділяла один головний критерій малозначності: ступінь створення дією небезпеки відносно заподіяння шкоди об'єкту, що, у свою чергу, визначається обсягом можливої шкоди і близькістю її настання [13, с.76]. Схожої позиції дотримується В.О. Навроцький, який зазначає, що реально заподіяна чи можлива шкода головним чином визначає суспільну небезпеку діяння - головний критерій для визнання його злочином, а отже, і віднесення до предмету кримінального права. Проте, саме по собі заподіяння істотної шкоди, на думку вищевказаного науковця, ще не обов'язково свідчить про те, що діяння є злочином [14, с. 9]. Така позиція є справедливою, оскільки не виключені випадки заподіяння істотної шкоди здоров'ю людини при наявності обставин, що виключають злочинність діяння. У такому випадку, незважаючи на настання відповідних наслідків, у діях особи відсутній склад злочину.

З приводу доцільності існування у КК України ч. 2 ст. 11 І.В.Красницький слушно висловлюється, що «закон повинен чітко встановлювати, коли діяння є злочином, а відтак особа підлягає відповідальності за його вчинення, і навпаки - коли воно таким не вважається, а відтак особа взагалі не підлягає відповідальності або підлягає відповідальності іншого виду. Такий підхід виключить неодностайність кримінально-правової оцінки подібних ситуацій, коли в одних випадках діяння оцінюється як малозначне, а в інших - як злочин» [2, с. 123]. У кримінально-правовій літературі вказується, що існування цієї норми у теперішньому вигляді унеможливлює практичне застосування деяких норм, передбачених в Особливій частині КК України [4, с.927]. Так, В.О. Навроцький пише, що у частинах других ст.ст. 359, 363, 382, 410, 424 КК України, а також ч. 3 ст. 362 КК України передбачена відповідальність за кваліфіковані види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є заподіяння істотної шкоди. Із порівняння диспозицій різних частин вказаних статей Особливої частини КК України випливає, що в частинах перших передбачена відповідальність за діяння, які не заподіяли істотної шкоди, а отже, не є злочинами в силу ч. 2 ст. 11 КК України [14, с.404].

Тобто вищезгадані статті Особливої частини КК України, як влучно зазначає Р.Л. Максимович, є фактично «мертвими», а діяння, які у них передбачені, малозначними. Зокрема, цей науковець вважає, що в такому випадку наявна суперечність між статтею Загальної частини (ч. 2 ст. 11 КК України) і статтями Особливої частини КК України, у яких передбачена відповідальність за злочини, кваліфікуючою ознакою яких є заподіяння істотної шкоди, у зв'язку з чим виникає питання, якій саме частині Закону про кримінальну відповідальність (Загальній чи Особливій) треба віддавати перевагу [15, с. 336]. Однак, видається, правильною є позиція тих авторів, які вважають, що Загальна частина КК України має пріоритет над його Особливою частиною [14, с. 409].

У зв'язку з цим у кримінально-правовій літературі пропонують внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 11 КК України. Зокрема, Т.Є. Севастьянова вважає, що текст ч. 2 ст. 11 КК повинен бути наступним: «Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, але через малозначність не заподіяла ніякої шкоди охоронюваним законом інтересам суспільства» [3, с. 136]. Однак, з такою позицією погодитись важко, оскільки, якщо об'єкт охороняється, посягання на нього не може не мати суспільної небезпеки взагалі. Малозначність діяння означає, що дії, які посягають на об'єкт, є такими, що зачіпають його у невеликому ступені і не заподіюють йому саме істотної шкоди, а не «ніякої шкоди» як зазначив вищевказаний науковець. Тобто при вчиненні діяння заподіюється будь-яка шкода: незначна (мізерна) або істотна. Якщо шкода є незначною, то мова йде про малозначність діяння.

Висновки

Таким чином, щоб уникнути суперечностей між статтею Загальної частини (ч. 2 ст. 11 КК України) і статтями Особливої частини КК України (ч. 2 ст. 359, ч.2 ст. 363, ч. 2 ст. 382, ч.2 ст. 410, ч.2 ст. 424 КК України, ч. 3 ст. 362) слід виключити у ч. 2 ст. 11 КК України вказівку на відсутність істотної шкоди як обов'язкової ознаки малозначного діяння. Відповідно,ч. 2 ст. 11 КК України матиме такий зміст: «Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки».

Література

1. Козенко Т.Є. Критерії та ознаки малозначності діяння за кримінальним законодавством України / Т.Є. Козенко // Наукові записки. - 2000. - Том 18. [Спеціальний випуск] - С.186-188.

2. Красницький І.В. Чи потрібна в КК України норма про малозначність діяння?/ І.В. Красницький // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 21-22 вересня 2012 року. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. - С. 120-124.

3. Севастьянова Т.Є. Малозначність діяння за кримінальним законодавством України: дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.Є. Севастьянова. - Київ, 2003 р. - 217 с.

4. Хашев В. Г. Малозначність як обставина, що виключає злочинність зловживання владою або службовим становищем / В.Г. Хашев // Форум права. - 2011. - № 2. - с.926-932 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2011-2/11xvgacc.pdf

5. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально- правове значення: [монографія] / П.С. Бер- зін. - К.: Дакор, 2009. - С.155-156.

6. Миколенко О.М. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О.М. Миколенко - Х.: Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2005. - 19 с.

7. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/2755-17/page40

8. Закон України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/928-19

9. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.199 6 № 236/96-ВР[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/236/96-%D0%B2%D1%80

10. Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.П. Коваленко // Львівський держ. ун-т внутр. справ. - Львів, 2009.- 233 с.

11. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального Кодексу України / М.І. Хавронюк - К.: Істина, 2004.- 504 с.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 4-те вид., переробл. та доповн. - К.: Юрид. думка, 2007. - 1184 с.

13. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н.Ф. Кузнецова. - М. : Госюриздат, 1989. - 217 с.

14. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посіб.] / В. О. Навроцький. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.

15. Максимович Р.Л. Істотна шкода як наскрізне кримінально-правове поняття / Р.Л. Максимович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - №3. - 2013 р. - С. 335-342.

Размещено на Allbest.ru