Перспективи розвитку судово-економічних експертиз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ

ЄВДОКІМЕНКО Світлана Вікторівна - кандидат юридичних наук,

судовий експерт з питань економічних досліджень,

директор ДП «Харківській науково-дослідний

та проектний інститут землеустрою»

Мета

Метою статті є визначення перспективних напрямів розвитку судово-економічної експертизи для подолання наявних прогалин законодавства у судочинстві.

Виклад основного матеріалу

Судова експертиза представляє собою специфічний різновид експертиз, оскільки має особливий статус. Схожість її з іншими експертизами полягає в тому, що вона є дослідженням, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань. Особливість судової експертизи полягає в тому, що вона є процесуальною формою використання спеціальних знань у судочинстві і може надати нову інформацію, що буде мати доказове значення і яка іншими способами не може бути отримана. Так, судова експертиза представляє собою процесуальну дію, що полягає у проведенні дослідження та наданні висновку судовим експертом з питань, поставлених перед ним учасниками судового провадження, вирішення яких потребує застосування спеціальних знань. Тому судова експертиза є важливою складовою ефективного судочинства.

Судово-економічна експертиза сьогодні є самостійним науковим напрямом, у межах якого розробляються і вдосконалюються загальна теорія, визначено її місце в системі наукового знання. Судово-економічна експертиза являється одним із основних засобів доказування обставин у судовому провадженні із економічних правопорушень щодо господарської діяльності суб'єктів різних форм власності. Аналізуючи судову практику, слід зазначити, що встановлення ряду обставин правопорушення економічного спрямування є ключовим у процесі доказування і неможливим без використання знань експерта-економіста. Для визначення перспектив розвитку судово-економічної експертизи доцільним вважаємо проведення аналізу специфіки провадження її у різних судочинствах за різними критеріями, а саме:

- категорія справ, що розглядається -

а) у господарському судочинстві - це:- 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім деяких категорій спорів, визначених законодавством); 2) справи про банкрутство;- 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (крім трудових спорів); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

б) у цивільному судочинстві - це:- 1) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 2) справи у спорах щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства;

в) в адміністративному судочинстві - це: справи щодо оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок судового провадження;

г) у кримінальному судочинстві - це: справи щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності за скоєння злочину (злочинів);

- документальна підстава для проведення експертизи:

а) ухвала суду (ст. ст. 41, 86 ГПК) [1];

б) ухвала суду ( ст. 144 ЦПК) [2];

в) ухвала суду (ст. 81 ч. 5 КАСУ) [3];

г) звернення сторони кримінального провадження (слідчий, орган досудового розслідування, прокурор, потерпілий, підслідний, їх захисники і законні представники), доручення слідчого судді чи суду (ч. 1 ст. 242 КПК) [4];

Найбільше підстав для проведення судово-економічної експертизи має кримінальне судочинство. При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець відходить від традиційного підходу, пов'язаного із призначенням судових експертиз. Аналіз кримінально-процесуальних норм свідчить про те, що йдеться не про «призначення експертизи», а про її «проведення» та перевірку її результатів. На нашу думку, такий підхід свідчить про прагнення законодавця перейти до нового механізму застосування знань екс- перта-економіста різними сторонами кримінального провадження і надання їм рівних правових можливостей у загальному кримінальному процесі.

Процесуальним законодавством України встановлено однакові права судових експертів, пов'язані із дослідженням матеріалів справи, в усіх видах судочинства. Однак, тільки у кримінальному судочинстві процесуальним законодавством визначено, що експерт має особисто проводити дослідження, не повинен розголошувати відому йому інформацію кримінального провадження, повідомляти особу, яка його залучила, про відомості, що стали йому відомі. Поряд із цим, тільки Господарський процесуальний кодекс не визначає заборони в діяльності експерта, у ньому не передбачено процесуальних вимог щодо процесу відмови експерта від проведення експертизи та не визначено вимогу до експерта особисто проводити доручену експертизу. Тільки кримінальним процесуальним кодексом взагалі не визначено умов проведення повторної експертизи, а Господарський процесуальний кодекс не конкретизує умови призначення повторної експертизи.

Виходячи із наведеного вище, слід зазначити, що судовий експерт не повинен виконувати функції інших процесуальних осіб або вирішувати за них правові питання. Сьогодні у сучасних умовах господарювання виникають достатньо складні юридичні питання, які не були віднесені до програми професійної підготовки слідчих, прокурорів або суддів у процесі їх навчання, що стосуються специфічних питань, які перебувають на межі юридичної та економічної науки. Не можна підмінювати діяльність слідчого, прокурора, судді знаннями експерта-економіста і залучати його для роз'яснення певних правових питань. Окрім того, висновок судово-економічної експертизи є процесуальним документом, а не абстрактними міркуваннями обізнаної особи, сукупністю тих додаткових знань, яких не має юрист [5].

Ряд вчених зауважує, що значна кількість учасників судового провадження (слідчі, прокурори, судді), навіть ті, що мають значний досвід практичної роботи, часто консультуються з різних спеціальних питань у провідних вчених, експертів, спеціалістів і не оформлюють ці консультації процесуально [6-7]. Розглядаючи професійні знання експертів-економістів, необхідно зазначити, що вони є базовими для їхньої професійної діяльності і є значно більшими за обсягом, ніж ті знання цієї галузі, якими володіють слідчі, прокурори чи судді [8]. Розглядаючи розвиток інституту «спеціальних знань» і розробку основ «судової експертології», можна виявити питання щодо їх співвідношення із криміналістикою або криміналістичними знаннями. Це пов'язано із тим, що сьогодні спостерігається розмивання традиційних поглядів на криміналістику, а також на сутність і форми спеціальних знань, які найчастіше притаманні судовим експертизам.

Інколи стверджується, що криміналістична техніка, як частина криміналістики, вже себе віджила і часто просто дублює теорію судової експертизи [4]. Однак, поява нових родів судових експертиз зовсім не означає, що одразу формується новий напрям у криміналістичній техніці. Наприклад, при проведенні судово-економічної експертизи експерт-економіст досліджує справжність наданих на дослідження документів, але це не означає, що ним проводиться технічна експертиза документа. Криміналістична техніка - це важлива частина криміналістики. Відмова від окремих галузей криміналістичної техніки означає руйнування системи криміналістики і підриває її засади, тому не можна формувати науку за суб'єктивною ознакою: наука для експертів, наука для слідчих, наука для суддів тощо.

Використання судових експертиз має нормативно-правову регламентацію в різних судових процесах: кримінальному, адміністративному, цивільному та господарському; при вчиненні нотаріальних дій чи здійсненні виконавчого провадження. Проведення судової експертизи регламентується Законом України «Про судову експертизу», КПК України, КУпАП; ЦПК України, ГПК України. Законом України «Про виконавче провадження», «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та іншими нормативно-правовими актами. Порівняльний аналіз процедур, прописаних у цих нормативно-правових документах, дає можливість визначити відсутність єдиних підходів регламентації або у нормі закону лише зазначається про можливість призначення експертизи та направлення об'єктів на відповідне дослідження. На нашу думку такі проблеми мають бути усунені через «уніфікацію» даних процесів. Аналогічної «уніфікації» потребує провадження судових експертиз у різних експертних установах та експертних службах. Аналогічні вимоги слід окреслити щодо уніфікації експертних методик, застосування експертних методів або технологій, оскільки результат судової експертизи не має залежати від того, де вона проводиться. Позитивним слід вважати створення державного реєстру методик судових експертиз - це офіційна база даних, розміщена на сайті Міністерства юстиції України. Однак, слід передбачити процедуру доступу до нього і можливість експертів для використання атестованих уніфікованих методик досліджень та учасників судових проваджень для оцінювання правильності вибору експертом-економістом методики для проведення експертного дослідження. Така пропозиція підсилюється також і тим, що законодавство щодо ведення господарської діяльності постійно змінюється, і, як наслідок, проведення економічної експертної оцінки також зазнає постійних змін.

У новому КПК України не відображено процедуру проведення повторних і додаткових експертиз, комісійних та комплексних. Такий стан викликає неоднорідне тлумачення цієї прогалини суб'єктами кримінального судочинства і, як зазначають провідні вчені-криміналісти, була розглянута і сприйнята окремими практиками буквально, і вони почали вагатись щодо призначення цих різновидів експертиз [9, с.15].

Ще складнішим є питання процесуального оформлення відбору зразків (матеріалів) стороною захисту, особливо з урахуванням того, що захисникам не надано право складати протокол (ст. 104 КПК), а це істотно зменшує процесуальну цінність відібраних зразків.

Намагання упорядкувати залучення до експерта та упорядкування звернення до спеціальних знань призвели до встановлення нових вимог до судових експертів, таких, як наявність вищої спеціальної освіти, внесення до реєстру судових експертів, робота у спеціалізованих державних установах і - та ін. Цьому знаходяться заперечення, коли стверджується, що головним має бути володіння особою спеціальними знаннями на високому науковому та практичному рівні і можливість надання фахової допомоги у встановленні обставин (фактичних даних), що мають значення для судового провадження [5, 10, 11]. На нашу думку заперечувати можна лише тому, що експерт має обов'язково працювати у спеціалізованій експертній установі, оскільки все інше лише підтверджує те, що особа має фахові та спеціалізовані знання.

Досить серйозною проблемою сьогодні у використанні знань судового експерта-економіста, як і інших експертів, є мінімізація впливу на судового експерта, обмеження залежності від учасників процесу, забезпечення його реальної безпеки. Як показує практика експертної діяльності необхідно прагнути до процесуальної самостійності судового експерта. Його незалежності від зовнішніх впливів та настанов. Саме такий підхід буде сприяти підвищенню якості діяльності судових органів та досягнення мети правосуддя.

Таким чином, для вирішення процесуальних питань щодо використання знань експерта-економіста у судовому провадженні вважаємо доцільним створення при Мін'юсті України у Департаменті судового забезпечення Вищої кваліфікаційної комісії по вирішенню спірних та суперечних питань, яка дозволить надавати правильну оцінку висновку судово-економічної експертизи особливо складних об'єктів (ЦМК, відчуження земельних ділянок, сільськогосподарських підприємств тощо), а також Єдиного державного реєстру судових експертиз з метою моніторингу реалізації державної політики щодо змагальності у судових процесах.

Висновки

Зазначено, що при визначенні перспектив розвитку судово-економічної експертизи доцільним є використання результатів проведеного аналізу специфіки провадження її у судочинстві за різними критеріями. Порівняльний аналіз процедур, прописаних у діючих нормативно-правових документах, дає можливість визначити відсутність єдиних підходів регламентації або у нормі закону лише зазначається про можливість призначення експертизи та направлення об'єктів на відповідне дослідження. На нашу думку такі проблеми мають бути усунені через «уніфікацію» даних процесів. Аналогічної «уніфікації» потребує провадження судових експертиз у різних експертних установах та експертних службах.

Таким чином, для вирішення процесуальних питань щодо використання знань експерта-економіста у судовому провадженні вважаємо доцільним створення при Мін'юсті України у Департаменті судового забезпечення Вищої кваліфікаційної комісії по вирішенню спірних та суперечних питань, яка дозволить надавати правильну оцінку висновку судово-економічної експертизи особливо складних об'єктів (ЦМК, відчуження земельних ділянок, сільськогосподарських підприємств тощо), а також Єдиного державного реєстру судових експертиз з метою моніторингу реалізації державної політики щодо змагальності у судових процесах.

Література

1. Господарський процесуальний кодекс України. від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ // ВВР. 1992. № 6. Ст. 56.

2. Цивільний процесуальний Кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 40-42. Ст. 492.

3. Кодекс адміністративного судочинства України: від 06.07.2005 р. № 2747-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2005. № 35-37. Ст. 446

4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-13. Ст. 88.

5. Шепітько В.Ю. Проблеми використання спеціальних знань крізь призму сучасного кримінального судочинства в Україні / В.Ю. Шепітько // Судова експертиза: науково-практичний журнал. К.: ТОВ «Видавничий Дім «Ін Юре». 2014. № 1. С.11-18.

6. Эксархопуло А.А. Специальные познания и их применение в исследовании материалов уголовного дела / А.А. Эксархопуло. СПб.: Изд. Дом СПбГУ, Изд-во СПбГУ, 2005.

7. Зайцева Е.А. Концепция развития института судебной экспертизы в условиях состязательного уголовного судопроизводства: монография / Е.А. Зайцева. М.: Юр- литинформ., 2010.

8. Малевски Г. Специальные знания - краеугольный постулат концепции криминалистики Ганса Гросса и их современная интерпретация / Г. Малевски // Криминалист первопечатный. 2012. № 2. С. 23-25.

9. Журавель В.А. Проблеми експертного дослідження в кримінальному судочинстві / В.А. Журавель // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики: мат. міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої 90-річчя створення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Харків, 7-8 листопада 2013 р.). Х.: Право, 2013. С. 64-71.

10. Вільгушинський М.Й. Тактика судового слідства в системі криміналістики: монографія / за ред. В.Ю. Шепітька. Х.: Право, 2013. 168 с.

11. Моїсєєв О.М. Дотримання принципу змагальності під час залучення експерта / О.М. Моїсєєв, Н.А. Панько // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики: мат. міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої 90-річчя створення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Харків, 7-8 листопада 2013 р.). Х.: Право, 2013. С. 36-48.

Анотація

судовий економічний експертиза експертний

Дана робота присвячена аналізу особливостей використання судово-економічної експертизи у сучасному судочинстві з метою усунення прогалин законодавства та визначення основних напрямів подальшого розвитку даного напряму експертної діяльності для забезпечення потреб правосуддя. Порівняльний аналіз процедур, прописаних у діючих нормативно-правових документах, дав можливість виявити відсутність єдиних підходів регламентації призначення експертизи та направлення об'єктів на відповідне дослідження. Доведено, що такі проблеми мають бути усунені через «уніфікацію» даних процесів. Аналогічної «уніфікації» потребує провадження судових експертиз у різних експертних установах та експертних службах.

Ключові слова: судово-економічна експертиза, судочинство, законодавство, судовий експерт-еконо- міст, спеціальні знання.

Аннотация

Данная работа посвящается анализу особенностей использования судебно-экономической экспертизы в современном судопроизводстве для устранения пробелов законодательства и определения основных направлений дальнейшего развития экспертной деятельности для обеспечения потребностей правосудия. Сравнительный анализ процессуальных процедур, прописанных в действующих нормативно-правовых документах, дал возможность выявить отсутствие единых подходов регламентации назначения экспертизы и направления объектов на соответствующее исследование. Установлено, что такие проблемы могут быть устранены через «унификацию» данных процедур. Аналогичной «унификации» требует производство судебных экспертиз в различных экспертных организациях и экспертных службах.

Annotation

This paper is devoted to the analysis of the features of using judicial and economic expertise in today's proceedings to eliminate legal gaps and determine the main directions of further development of expert activities for the needs of justice. Comparative analysis of the procedural proceedings stated in the existing legal documents, made it possible to reveal the absence of a common approach regulating the appointment of the expertise and assigning the objects for the appropriate examination. It was found out that such problems could be eliminated through the “unification” of these procedures. Proceedings of judicial expertise in different expert organizations and expert services require a similar “unification”.

Размещено на Allbest.ru