Інформаційне забезпечення регіональних прокуратур та інформація з обмеженим доступом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНПЗ «Дніпропетровський гуманітарний університет»

Інформаційне забезпечення регіональних прокуратур та інформація з обмеженим доступом

O.B. Костенко

Розглянуті особливості інформаційного забезпечення діяльності регіональних прокуратур, встановлений його зв'язок із системою обігу інформації з обмеженим доступом. Визначена компетенція підрозділів регіональних прокуратур щодо забезпечення режиму інформації з обмеженим доступом. Виявлені недоліки системи обігу інформації з обмеженим доступом в органах прокуратури та запропоновані шляхи їх усунення.

Ключові слова: інформаційне забезпечення, прокуратура, інформація з обмеженим доступом, режим таємності, режим секретності.

Актуальність теми зумовлена тим, що сучасні інтенсивні реформи структури та повноважень органів прокуратури обумовлюють також зміни у її системі інформаційного забезпечення. В умовах інтенсивного становлення інформаційного українського суспільства інформаційне забезпечення органів прокуратури набуває все більшого значення. Рівень інформаційного забезпечення системи державної влади, наголошує І.М. Олійченко, є однією з найважливіших характеристик держави, яка істотно впливає на всі процеси соціально-економічного розвитку суспільства. Багаторічний досвід роботи з удосконаленім державного управління підтверджує, що інформаційне забезпечення слід розглядати як один із стратегічних напрямів підвищення ефективності його діяльності на всіх рівнях: державному, галузевому, регіональному, міжнародному [1].

Правильна організація роботи прокурора та висока результативність, зазначає В.Є. Загородній, багато в чому визначаються та досягаються на практиці своєчасним надходженням та наявністю в прокуратурі інформації що містить певні оперативні, звітні відомості про порушення законодавства в тій чи іншій сфері. У зв'язку з цим, кожному прокуророві необхідно пам'ятати, що правильне планування роботи не можливо без достатнього інформаційного забезпечення та аналітичної обробки одержаних матеріалів [2, с.277]. Фактори інтенсивного розвитку інформаційних технологій, прискорення обміну інформації, перебудови системи державних органів та органів прокуратури, евроінтеграційні процеси обумовили необхідність дослідження стану системи інформаційного забезпечення органів прокуратури та проблем обігу інформації з обмеженим доступом в її межах.

Сучасні дослідження інформаційного забезпечення різних суб'єктів, інститутів та явищ проводили такі науковці, як Р.А. Калюжний, С.М. Петренко, Л.В. Балабанова, А.В. Черноіваненко, Г.А. Титоренко, С.М. Луценко, В.В. Лушер та інші науковці. За результатами їх досліджень нами було узагальнено запропоновані цими науковцями основні ознаки, притаманні інформаційному забезпеченню:

1) його зміст складають: певна сукупність усієї інформації; сукупність реалізованих рішень щодо обсягів інформації, її якісного та кількісного складу, розміщення і форм організації; сукупність дій з надання необхідної для управлінської діяльності інформації в зазначене місце на основі певних процедур із заданою періодичністю; діяльність, що пов'язана із засобами збирання, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання та представлення інформації; оперативна система одержання, зберігання та обробки інформації; процес забезпечення інформацією, формування нормативної бази, розміщення інформації, яка використовується в інформаційній системі; діяльність (сукупність певних дій, управлінських рішень);

2) реалізується певними способами та методами;

3) охоплює надходження, рух та перетворення інформації, методи її зберігання та передавання;

4) спрямоване на збирання, реєстрацію, передачу, зберігання, опрацювання, аналіз, поширення та обробку інформації;

5) призначене для використання фахівцями; для відображення інформації, що характеризує стан керованого об'єкта і є основою для ухвалення управлінських рішень;

6) мета - своєчасне надання необхідної і достатньої інформації для розроблення та прийняття рішень [3; 4, с.20; 5, с.10; 6, с.67; 7; 8].

При достатній теоретичній невизначеності змісту інформаційного забезпечення прокуратури слід погодитись із цільовою складовою такого забезпечення, що була визначена Є. Шевченко, а саме спрямування на підтримання: а) актуальності інформації, яка відображає реальний стан справ у відповідних сферах прокурорської діяльності за визначений період; б) об'єктивності даних, які відображають достовірність стану справ; в) повноти відбиття явищ таким чином, що дає можливість визначитися щодо пріоритетних напрямів прокурорської діяльності; г) погодженості та інформаційної єдності показників, завдяки чому первинні дані не суперечать зведеним та похідним; д) можливості виконання таких функцій управлінського процесу, як облік та аналіз, прогнозування та планування, координація та контроль [9, с. 119-122].

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що зміст інформаційного забезпечення як багатостороннього явища ще не конкретизувався у рамках правової науки, а його розуміння не набуло одностайності у наукових колах. Правознавці описують різні ознаки такого багатогранного явища як інформаційне забезпечення. Водночас, спостерігається більша конкретизація цього поняття при застосуванні його наприклад до сфері державного управління. При розгляді інформаційного забезпеченім органів прокуратори, поняття інформаційного забезпечення управління не може повністю описувати усі явища інформаційного середовища, що формуються навколо органів прокуратури у процесі виконання ними визначених законодавством завдань.

Тому, серед досліджених понять інформаційного забезпечення, на наш погляд, найбільш пристосованим для інформаційних потреб прокуратури, конкретизованим, сучасним та повним є поняття запропоноване В.В. Лушером. Так, науковець під інформаційним забезпеченням органів прокуратури України пропонує розуміти комплекс нормативно- правових, організаційно-управлінських, науково-технічних та інших заходів поєднання усієї інформації, що використовується в органах прокуратури, специфічних засобів і методів її оброблення, використання, дослідження, зберігання та захисту [8]. Наведене В.В. Лушером визначення інформаційного забезпечення прокуратури свідчить про необхідність усталеного формування уявлення про систему інформаційного забезпечення діяльності органів прокуратури в практичній діяльності та науці, закріплення відповідного визначення у законодавстві та, на наш погляд, підтверджує нагальну потребу в розробці концепції інформаційного забезпечення органів прокуратури.

Для чіткого розуміння системи інформаційного забезпечення діяльності органів прокуратори та місця в ній системи обігу інформації з обмеженим доступом, необхідно розуміти структурні та функціональні засади діяльності органів прокуратури. Так, оскільки органи прокуратури все ж таки є державними органами, то вважаємо за можливе спиратись на позицію Є.В. Коломієць, який зазначив, що розв'язання проблем системи інформаційно-аналітичного забезпечення передбачає чітке та офіційне формування і визначення структури органу державної влади, для діяльності якого формується система інформаційно-аналітичного забезпечення, розуміння його цілей та завдань, формування критеріїв оцінки та показників досягнення головної мети, розробку регламенту взаємодії відповідного органу державної влади з елементами зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпечення взаємної сумісності з іншими інформаційно-аналітичними системами, створення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, забезпечення доступу до національних інформаційних ресурсів і глобальних комп'ютерних мереж, а також наявність підготовлених фахівців-аналітиків, нормативно-правової та нормативно-технічної бази тощо [10]. Оскільки одним із головних системоутворюючих факторів для інформаційного забезпечення роботи прокуратури є її структура, то розглянемо її сучасний стан.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; спеціалізована антикорупційна прокуратура [11]. На думку С.В. Подкопаева, виходячи зі змісту Закону, під системою органів прокуратури України розуміється єдина централізована сукупність прокуратур різних рівнів та спеціалізації пов'язаних передусім метою своєї діяльності, а під структурою - внутрішня будова конкретних прокуратур (робочих апаратів органів). Організаційну структуру системи органів прокуратури, на думку цього науковця, складають прокуратури різних рівнів та спеціалізації, а структуру апаратів органів прокуратури певні підрозділи. При цьому, перша охоплює другу [12].

В. Шатіло зазначає, що до системи органів прокуратури входять територіальні та спеціалізовані прокуратури. Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані - за предметно-галузевим принципом. Останні функціонують в окремих сферах життєдіяльності. Територіальні, а також спеціалізовані прокуратури у своїй сукупності становлять злагоджену три-ланкову систему [13].

Структуру Генеральної прокуратури визначено у ст.8 Закону України «Про прокуратуру» та наказі Генерального прокурора України від 16.07.2015 р. № 55шц [11, 14]. Відповідно до ст.10 Закону України «Про прокуратуру» «Регіональні прокуратури», у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи [11]. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи [11]. Діяльність усіх цих підрозділів за окремими напрямами регламентується відомчими наказами Генеральної прокуратури, а їх структура визначається наказами керівників відповідних регіональних прокуратур. Частина норм відомчих актів Генеральної прокуратури приділена питанням інформаційного забезпечення.

Враховуючи напрями роботи органів прокуратури, структуру Генеральної прокуратури, структуру регіональних прокуратур, В.В. Лушер максимально узагальнено визначив об'єкти, щодо яких збирається інформація в органах прокуратури і яка наповнює систему інформаційного забезпечення прокуратури, а саме відомості: 1.1) про організацію та функціонування системи управління; 1.2) про стан дисципліни та законності; 1.3) про підготовку та підвищенім кваліфікації державних службовців органів прокуратури; 1.4) про виконання управлінських рішень; 1.5) про функціонування та використання інформаційних систем, мереж та ресурсів в органах прокуратури; 2.1) необхідні для підтримання державного обвинувачення у суді або представництва інтересів особи чи держави; 3.1) необхідні для виконання наглядових функцій стосовно стану додержання законів органами, які проводять оперативну-розшукову діяльність, до- судове слідство; 4.1) про стан виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян [15]. Схожі об'єкти, що потребують інформаційного опису в роботі органів прокуратури визначав і М.Й. Курочка [16, с.35].

Наведена інформація в органах прокуратури постійно трансформується, її систематизація та аналіз перебувають у динамічному стані, що наглядно демонструють WEB-сайти органів прокуратури. WEB-сайти органів прокуратури, відіграють важливу роль у системі інформаційного забезпечення цих органів, їх працівників та при реалізації принципу гласності у роботі прокуратури, а також є частиною зовнішньої системи інформаційного забезпечення органів прокуратори. Водночас аналогічні WEB-сайти мають майже усі структурні підрозділи системи прокуратури крім місцевих прокуратур, які найбільше наближені до громадян. Це, на наш погляд, створює перепони у інформаційному забезпеченні цих органів та інформування громадян щодо правового регулювання, регламенту роботи та результатів їх діяльності. Зазначене обумовлює необхідність в рамках проведених сучасних реформ органів прокуратури сформувати мережу WEB- сайтів місцевих прокуратур.

Система обігу інформації з обмеженим доступом в органах прокуратури є невід'ємною частиною системи інформаційного забезпечення органів прокуратури. Про що свідчать відомчі акти, що визначають функціональні та структурні положення роботи органів прокуратури.

Проаналізувавши положення про підрозділи регіональних прокуратур та дослідивши їх компетенцію, ми дійшли висновку, що найчастіше в органах прокуратури працівники використовують такі види інформації, які мають ознаки інформації з обмеженим доступом, тобто таємної, службової чи конфіденційної: оперативна інформація; інформація про кримінальні правопорушення і надзвичайні події, які набули чи можуть набути негативного суспільного резонансу; інформація про кримінальні правопорушення; інформація про результати наглядової і слідчої роботи (обліку, звітності; достовірності відображення в ЄРДР відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування рішень прокурорами та слідчими); відомості про результати роботи управляння чи відділу (облік, звітність); інформація про практику та результати прокурорської діяльності; службова інформація; державна таємниця; інформація у зверненнях громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень депутатів усіх рівнів, скарг учасників кримінального процесу; інформація про скоєнім ганебних вчинків під порядкова ними працівниками, факти неправомірного втручання в їх службову діяльність, перешкоджання у виконанні службових обов'язків, посягань на їх життя, здоров'я та майно; фінансова інформація щодо виконання вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; конфіденційна статистична інформація; інформація про очищення влади; оперативно-розшукова інформація.

Положення про структурні підрозділи регіональних органів прокуратури визначають їх компетенцію в системі обігу інформації з обмеженим доступом. Так, наприклад, управління нагляду у кримінальному провадженні здійснює ведення загального та секретного діловодства, збереження матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом; роботу з документами, що містять гриф секретності, збереження матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом [17]; відділ нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя, відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби, відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби забезпечують в межах компетенції ознайомлення з оригіналами документів, пов'язаних із проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, за наслідками перевірки складання документів згідно з вимогами секретного діловодства; відділ нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю забезпечує: в межах компетенції ознайомлення з оригіналами документів, пов'язаних із проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, за наслідками перевірки складання документів згідно з вимогами таємного діловодства; відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян крім інших видів інформаційної діяльності забезпечує збереження інформації з обмеженим доступом, організовує ведення таємного діловодства, роботу з інформацією з обмеженим доступом та нагляд за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності [18].

Відділ ювенальної юстиції, виконуючи завдання, покладені на нього відповідним положенням, здійснює також ведення загального діловодства, збереження матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом [19]. У цьому положенні вказується на необхідність збереження працівниками відділу ювенальної юстиції матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом, проте не уточнені види такої інформації. Якими, на наш погляд можуть бути відомості, що захищаються законодавством як особиста таємниця, сімейна таємниця, таємниця усиновленім, медична таємниця. Також не визначається порядок дотримання режиму такої інформації з обмеженим доступом якщо її носіями є фізичні особи, не визначені розписки про нерозголошення такої інформації та необхідність надання письмових дозволів на використання таких даних. Актуальним у сфері діяльності цього підрозділу також постає необхідність захисту персональних даних неповнолітніх осіб, які можуть бути віднесені до персональних даних, що становлять особливий ризик для прав і свобод суб'єктів [20].

Особливу роль у системі забезпечення обігу інформації з обмеженим доступом регіональних прокуратур відіграє відділ організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів. У положенні про цей відділ зазначено, що він здійснює загальний контроль за своєчасністю оприлюднення інформації, а також контроль за використанням інформації з обмеженим доступом [21]. Водночас це положення не відображає критерії та норми, за якими здійснюється контроль за використанням інформації з обмеженим доступом.

При аналізі зазначених документів стає явна проблема термінологічної не визначеності режиму інформації з обмеженим доступом, оскільки у цих відомчих документах прокуратури його називають і режим таємності, і режим секретності, і режим інформації з обмеженим доступом, на що ми звертали увагу у попередніх наукових роботах [22, с.83]. Відсутність чіткого уявлення у працівників органів прокуратури про режим інформації з обмеженим доступом демонструє також пункт 4.3 Порядку забезпечення доступу до публічної інформації у прокуратурі Харківської області, де зазначено, що інформація з обмеженим доступом, до якої відповідно до статей 8 і 9 Закону про доступ до публічної інформації відноситься службова і таємна інформація, оприлюдненню та наданню на запити не підлягає [23]. Водночас у наказі не згадано про конфіденційну інформацію, що частково обумовлено відсутністю чітких законодавчих критеріїв її правового режиму, а це у свою чергу, унеможливлює використання цього правового інституту в практичній діяльності органів прокуратури.

Недостатня увага необхідності дотримання режиму інформації з обмеженим доступом в системі органів прокуратури призводить до того, що деякі положення про окремі структурні підрозділи регіональних прокуратур не містять застережень про необхідність дотримання режиму інформації з обмеженим доступом. Таким прикладом може бути Положення про управління представництва інтересів громадян та держави в суді [24]. Хоча, у роботі цього підрозділу використовується інформація з обмеженим доступом наприклад, що складає таємницю судового розгляду, таємницю нарадчої кімнати, нотаріальну таємницю, адвокатську таємницю, таємницю кореспонденції, таємницю слідства тощо. Взагалі безвідповідальним видається відсутність норм про необхідність дотримання режиму інформації з обмеженим доступом у положенні про такий підрозділ як відділ інформатизації прокуратури [25], оскільки через працівників цього відділу проходять усі види інформації з обмеженим доступом, а також вони несуть безпосередню відповідальність за забезпечення технічної складової інформаційної безпеки органів прокуратури.

З урахуванням зазначеного вважаємо, що система обігу інформації з обмеженим доступом в роботі органів прокуратури визначається: системою та структурою органів прокуратури; завданнями, функціями та повноваженнями органів прокуратури; колом суб'єктів з якими органи прокуратури взаємодіють; колом інформації, що визначена чинним законодавством як інформація з обмеженим доступом.

Усе зазначене свідчить про необхідність усталеного формування уявлення про систему інформації з обмеженим доступом у роботі органів прокуратури в теорії та практичній діяльності, закріплення відповідного визначення у законодавстві України. Також необхідно не допускати ігнорування у відомчих нормативних актах, що визначають правовий статус усіх відділів, зобов'язання працівників прокуратури дотримуватись режиму інформації з обмеженим доступом.

На даний час можна констатувати, що без конкретного відомчого нормативно-правового акту прокуратури про дотримання режиму інформації з обмеженим доступом в роботі органів прокуратури наведені вище зобов'язання працівників відповідних підрозділів органів прокуратури залишаються, по суті, декларативними.

З урахуванням зазначеного, вважаємо за необхідне здійснити розробку концепції обігу інформації з обмеженим доступом у системі інформаційного забезпеченім органів прокуратури. Щоб наблизити зазначені вище декларативні положення, що містяться у чинних відомчих документах прокуратури щодо дотримання режиму інформації з обмеженим доступом, до їх практичної реалізації є нагальна потреба у розробці загально-відомчої для всієї системи прокуратури інструкції про дотримання режиму інформації з обмеженим доступом. У цій інструкції, на наш погляд, необхідно буде: 1) визначити види інформації з обмеженим доступом, що використовуються в процесі діяльності органів прокуратури із врахуванням усіх видів таємниць та конфіденційної інформації, яких загалом законодавством передбачено більше тридцяти; 2) встановити критерії, які б дозволили відмежувати таємну та конфіденційну інформацію і відповідно застосовувати той чи інший алгоритм забезпечення їх режиму; 3) деталізувати види інформації з обмеженим доступом та переліки документів, в яких такі відомості можуть міститись за напрямами роботи окремих підрозділів; 4) передбачити такі засоби дотримання режиму інформації з обмеженим доступом, як розписки, зобов'язання про заборону незаконного використання, договори про передання даних з обмеженим доступом; 5) встановити дисциплінарну відповідальність сторін про порушення цього режиму; 6) строки, за яких така інформація буде зберігати свою таємність чи конфіденційність; 7) перелічити підстави порушення режиму обмеження доступу до такої інформації тощо.

Необхідно усі положення про підрозділи Генеральної прокуратури, регіональних та місцевих прокуратур доповнити положеннями про вимогу дотримання режиму інформації з обмеженим доступом із посиланням на розроблену відповідну внутрішньовідомчу інструкцію. Необхідним є забезпечення дотримання режиму інформації з обмеженим доступом при взаємодії з іншими суб'єктами приватного та публічного права шляхом прийняття спільних наказів чи укладення адміністративних договорів.

Для контролю за ефективністю дотримання режиму інформації з обмеженим доступом в роботі органів прокуратури пропонуємо також запровадити статистичну звітність про кількість документів, що містять таку інформацію, про відмову у наданні запитуваної інформації з підстав віднесення її до інформації з обмеженим доступом та про кількість порушень такого режиму працівниками прокуратури та представниками інших суб'єктів.

прокуратура обмежений інформація обіг

1. Олійченко І.М. Інформаційне забезпечення управління обласною державною адміністрацією

2. Загородній В.Є. Інформаційна діяльність прокуратури: принципи та джерела / В.Є. Загородній // Митна справа. - 2011. - № 1 (73). -Ч. 2. - С. 274-278.

3. Інформаційному суспільству України інформаційне законодавство (щодо питань реформування у сфері суспільних інформаційних відносин / [Р. Калюжний, В. Павловський, М. Гуцалюк та ін.] // Правове нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. - 2001. - № 2. - С. 7-11.

4. Петренко С.М. Інформаційне забезпечення внутрішнього контролю господарських систем: монографія / С.М. Петренко. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. - 290 с.

5. Балабанова Л.В. Информационное обеспечение обоснование управленческих решений в условиях маркетинговой ориентации предприятия: монография / Л.В. Балабанова, Т.И. Алачева. - Донецк: ДонГУЭТ им М. Туган-Барановского, 2003. - 143 с.

6. Информационные технологии управления : учеб, пособие для вузов / под ред. проф. Г.А. Титоренко. - 2-е изд., доп. - М. ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 439 с.

7. Луценко С.М. Особливості інформаційного забезпеченім в державно-управлінській діяльності / Луценко С. М. // Актуальні проблеми державного управління. - 2010. - № 2. - С.306-312.

8. Лушер В.В. Поняття інформаційного забезпечення органів прокуратури України / В. Лушер // Форум права. - 2014. - № 1. - с. 338-341

9. Шевченко Є. Концепція інформаційного забезпечення прокурорської діяльності / Є. Шевченко, О. Червякова // Вісник прокуратури. - 2003. - № 2. - С. 119-122.

10. Коломієць Є.В. Інформаційно-аналітичне забезпечення органів виконавчої влади в контексті проблем державного управління

11. Закон України «Про прокуратуру» : від 14.10.2014 р., № 1697-VII // Голос України. - 25.10.2014. -№206.

12. Подкопаев С.В. Організаційна структура системи органів прокуратури України / С.В. Подкопаев // Наукові записки Ін-ту законодавства Верховної Ради України. - 2014. - № 4. - С. 69-76.

13. Шатіло В. Органи прокуратури у структурі конституційного механізму державної влади / В. Шатіло // Вісник Нац. акад. прокуратури України. - 2013. - № 1. - С. 42-46.

14. Наказ Генерального прокурора України «Структура Генеральної прокуратури України» : від 16.07.2015 р., № 55шц

15. Лушер В.В. Поняття та зміст інформації в органах прокуратури України / В.В. Лушер // Європейські перспективи. - 2013. - № ІЗ,-С. 41-44.

16. Курочка М.И. Прокурорський нагляд в Україні : підруч. / Курочка М.Й.; за ред. проф. Е.О. Дідоренка. - Луганськ : МВС України, Луганськ, акад. внутр. справ ім. 10- річчя незалежності України, 2004. - 424 с.

17. Положення про управління нагляду у кримінальному провадженні / затв. наказом прокурора Харківської області: від р., № 27н.

18. Наказ прокурора Харківської області «Положення про відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокуратури Харківської області» : від 13.01.2016 р., № Юн

19. Наказ прокурора Харківської області «Положення про відділ ювенальної юстиції прокуратури Харківської області» від 15.01.2016 р., № 14н

20. Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Порядок повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації» від 08.01.2014 р., № 1/02-14//Баланс. -06.03.2014. -№ 19. -С. 5.

21. Наказ прокурора Харківської області «Про відділ організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Харківської області: наказ прокурора області»: від 18.09.2015 р., № 140н

22 Костенко О.В. Режим таємності та режим секретності в роботі органів прокуратури / О.В. Костенко // «Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє»: міжнародна наук.-практ. конф. (м. Харків, 6-7 листопада 2015 р.). - X.: Східноукраїнська наукова юридична організація, 2015. - С. 82-84.

23 Наказ прокурора Харківської області «Порядок забезпечення доступу до публічної інформації у прокуратурі Харківської області» : від 31.12.2015 р., № 201н

24 Наказ прокурора Харківської області «Положення про управління представництва інтересів громадян та держави в суді» : від 20.08.2015 р., № 106

25 Наказ прокурора Харківської області «Положення про відділ інформатизації прокуратури Харківської області» : від 20.03.2015 р., № 26н

Размещено на Allbest.ru