До питання об’єкта невиконання судового рішення

Ключевые слова: объект преступления, общественные отношения, преступления против правосудия, судебное решение.

Annotation

The article analyzes the different concepts concerning the definition of the object of the crime. These positive and negative aspects of certain concepts have been proposed. It was recognized that based concept of the object of the crime for which a target of criminal law is considered protected public relations. It was emphasized that the main direct object failure judgment (cl. 382 Criminal Code of Ukraine) is a legal system that ensures the implementation of the judiciary in civil, economical, administrative, criminal and constitutional justice and procedural activities and afterprocedural competent authorities and individuals, contributing judicial activity and giving effect to its results. An additional object of the offense defined voting, employment and other rights and freedoms of man and citizen, property, economic interests of undertakings and sequencing of their authority officials, state and public interests.

Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкрити соціальну сутність злочину, з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відокремлює його від суміжних суспільно небезпечних діянь. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміни об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини кримінального кодексу.

У сучасній науці кримінального права існує низка теорій щодо визначення об'єкта злочину.

Поширеною є так звана нормативістська теорія об'єкта злочину, що базується на формальному визначенні злочину. Відповідно до цієї теорії злочин -- суть порушення норми права, отже, правова норма і є об'єктом злочину, тобто тим, на що посягає злочинне діяння. Зокрема М. С. Таганцев зазначав, що посягання на норму права в її реальному бутті -- посягання на правоохоронний інтерес життя, на правове благо [1]. У той же час О. Ф. Кістяківський писав, що об'єктом злочину може бути, власне кажучи, тільки людина зі всіма правами й установами, які їй як істоті суспільній створюються [2, с. 280-281].

Згідно з теорією суб'єктивних прав людини, дослідники об'єктом злочину визнавали людину або групу людей (В. Д. Спасович, П. Д. Калмиков).

Є. В. Фесенко розробив цікаву концепцію “об'єкт злочину -- цінності” і запропонував визначити об'єкт злочину як цінності, які охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричиняє шкоду. Під цінностями автор розуміє різноманітні об'єкти матеріального світу, в тому числі й саму людину, які мають суттєве позитивне значення для окремих осіб, соціальних груп і суспільства в цілому [4; 5, с. 75].

Ми вважаємо, таку концепцію щодо об'єкта злочину як суспільних відносин виглядає найбільш універсальною та переконливою. На нашу думку, об'єктом усіх злочинів виступає не вся система суспільних відносин (економічних, політичних, ідеологічних тощо), а тільки ті з них, які нині охороняються законодавством про кримінальну відповідальність.

Динаміка кримінально-правового невиконання судових рішень має негативну тенденцію. Так, за даними МВС України, в 2010 році на території України було зареєстровано 281 злочин, передбачений ст. 382 КК України, в 2011 році -- 469, за 10 міс. 2012 р. -- 275, що свідчить про поширеність даних кримінально-правових діянь [9].

Аналіз судової статистики свідчить також про значну кількість осіб, вироки (постанови) щодо яких набрали законної сили за ч.ч. 1-3 ст. 382 КК України (2010 р. -- 158 осіб, 2011 р. -- 281 особа, 2012 р. -- 235 осіб, 2013 р. -- 194 особи, 2014 р. -- 220 осіб) [10].

Для правильного визначення об'єкта злочину важлива сутність посягання. Спрямованість дій винного дозволяє визначити ту сферу суспільних відносин, яким заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Як вказував Н. І. Загородніков, якщо визнавати безпосереднім об'єктом суспільні відносини, то для встановлення об'єкта злочину при вчиненні умисних злочинів необхідно встановлювати умисел винного на заподіяння шкоди конкретним суспільним відносинам [11, с. 11]. У нашому випадку цей об'єкт -- суспільні відносини щодо реалізації судового рішення, -- не підлягає самостійному захисту, виступає складовою частиною відносин по здійсненню правосуддя. Але фактично значущість їх набагато більша, ніж прийнято вважати. Не просто винести справедливе рішення, а виконати його часом буває ще складніше.

Для того, щоб встановити об'єкт складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, необхідно, враховуючи характер цього злочину, розглянути правовідносини, які склалися в процесі виконання постанов, ухвал, вироків та рішень суду, встановити, що є об'єктом їх правового регулювання.

На наш погляд, основним безпосереднім об'єктом невиконання судового рішення є діяльність суду щодо здійснення правосуддя в частині точного та своєчасного виконання судових рішень. Ми вважаємо, що об'єктом у цьому випадку доцільно вважати суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення державою своїх управлінських функцій. Однією з таких функцій можливо виділити виконання судових рішень, які є, по суті, управлінським рішенням і уособлюють державну волю. Наприклад, В. І. Новосьолов раніше відзначав, що “під актом управління слід розуміти владні дії органів радянського управління, які здійснюються ними в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності, висловлюють їх волю і спрямовані на встановлення правил поведінки соціалістичних органів, посадових осіб і громадян, а також на виникнення, зміну і припинення конкретних адміністративно-правових відносин”. За своєю спрямованістю судові акти, як і акти управління, сприяють відновленню, зміні та скасуванню різних видів суспільних відносин. Подібним правовим актом встановлюється порядок реалізації прав громадян або регулюються будь-які суспільні відносини. Такий акт можливо розглядати як обов'язок, невиконання якого може створити або створює невизначеність правового регулювання і, в свою чергу, перешкоджає здійсненню громадянами або організаціями наданих їм прав [12].

Прикладом цього може слугувати таке кримінальне провадження.

Так, 7 листопада 2012 р. рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області, яке набрало законної сили від 28 січня 2013 р., зобов'язано Ш. О. А. звільнити і повернути в користування Ш. Р. П. частину земельної ділянки по вул. Гагаріна, 37 “а” в м. Красилові Хмельницької області площею 0,0012 га та перенести паркан між земельними ділянками на відрізку спільної межі. 13 листопада 2012 р. Ш. О. А. отримав копію цього рішення суду. Після набрання чинності вищевказаним рішенням суду Ш. О. А., будучи ознайомленим з його змістом, зобов'язаний його виконати. 10 жовтня 2013 р. державний виконавець ВДВС Красилівського РУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Красилівського районного суду від 7 листопада 2012 р., з якою Ш. О. А. ознайомлений, однак виконувати рішення суду відмовився. За невиконання вимог державного виконавця щодо виконання вказаного рішення суду на Ш. О. А. 28 жовтня 2013 р. та 6 листопада 2013 р. накладені грошові штрафи, які сплачені 17 січня 2014 р., однак, незважаючи на це, Ш. О. А. рішення суду не виконав і відмовляється його виконувати в подальшому.

Згідно з вироком Красилівського районного суду Хмельницької області Ш. О. А. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено йому покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України Ш. О. А. звільнено від відбування покарання з випробуванням у вигляді випробувального строку тривалістю один рік [13].

Перспективним напрямом обраної проблематики є проведення більш детальної кримінально-правової характеристики складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, та внесення науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення такої кримінально-правої норми.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru