Главная Коллекция "Revolution" Государство и право Реформування системи виконання рішень юрисдикційних органів України

Реформування системи виконання рішень юрисдикційних органів України

Вивчення основних етапів реформування системи примусового виконання рішень юрисдикційних органів. Відмова від принципу територіальності та створення єдиної бази боржників. Підвищення ефективності діяльності Державної виконавчої служби в Україні.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 02.12.2017
Размер файла 50,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Львівський державний університет внутрішніх справ

Реформування системи виконання рішень юрисдикційних органів України

Ольга Богданівна Верба-Сидор,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

vvlviv@rambler.ru

Анотація

Виокремлено 8 етапів реформування системи примусового виконання рішень юрисдикційних органів. Наведено причини, через які не вдавалося підвищити ефективність діяльності Державної виконавчої служби. Проаналізовано нововведення, які Кабінет Міністрів України планує реалізувати, зокрема запозичення грузинського досвіду реформування сфери примусового виконання рішень судів та інших органів: введення змішаної виконавчої системи; відмова від принципу територіальності; створення єдиної бази боржників, а також системи моніторингу за виконавцями; розширення функції програми виконавчого провадження, у якій заінтересовані особи зможуть створювати свої віртуальні кабінети та отримувати необхідну інформацію; інтегрування програми виконавчого провадження з усіма реєстрами та банківською системою; запровадження автоматичного розподілу справ між державними виконавцями; реалізація системи автоматичного он-лайн контролю за строками виконання рішень та їх ефективністю; фіксація всіх виконавчих дій в електронній формі. Протягом 1-2 років заплановано створити інститут приватних виконавців. Проаналізовано досвід Німеччини, де ефективно працює інститут судового реєстру боржників (Schuldnerverzeichnis).

Ключові слова: виконавче провадження, Державна виконавча служба, приватний виконавець.

Аннотация

Верба-Сыдор О. Б. Реформирование системы исполнения решений юрисдикционных органов Украины

Выделены 8 этапов реформирования системы принудительного исполнения решении юрисдикционных органов. Приведены причины, по которым не удавалось повысить эффективность деятельности Государственной исполнительной службы. Проанализированы нововведения, которые Кабинет Министров Украины планирует реализовать, в частности, заимствования грузинского опыта реформирования сферы принудительного исполнения решений судов и других органов: введение смешанной исполнительной системы; отказ от принципа территориальности; создание единой базы должников, а также системы мониторинга по исполнителям; расширение функции программы исполнительного производства, в которой заинтересованные лица смогут создавать свои виртуальные кабинеты и получать необходимую информацию; интегрирования программы исполнительного производства со всеми реестрами и банковской системой; введение автоматического распределения дел между государственными исполнителями; реализация системы автоматического онлайн контроля сроков исполнения решений и их эффективности; фиксация всех исполнительных действий в электронной форме. В течение 1-2 лет планируется создать институт частных исполнителей. Проанализирован опыт Германии, где эффективно работает институт судебного реестра должников (Schuldnerverzeichnis).

Ключевые слова: исполнительное производство, Государственная исполнительная служба, частный исполнитель.

Annotation

Verba-Sydor, O. B. Reforming System of Jurisdictional Authorities Judgments Enforcement in Ukraine

Eight phases of system of jurisdictional authorities judgments enforcement are singled out in the article. The reasons which make the failure to increase efficiency of the State Executive Service are shown. The article analyzes innovations which the Cabinet of Ministers of Ukraine plans to implement, in particular the Georgian experience in reforming system of court and other authorities judgments enforcement: introduction of mixed enforcement system; refusal from the principle of territoriality; creation of single database of debtors and monitoring system for executors; outspread of computer program of enforcement proceedings in which everyone interested could create their own virtual offices and obtain the necessary information; integration of computer program of enforcement proceedings into all registers and banking system; introduction of automatic distribution of cases among state executors; implementation of the system of automatic on-line control of timing of decisions enforcement and their effectiveness; saving all executive actions in digital form. The institution of private executors is going to be created during 1-2 years. The experience of Germany, where the institution of court register of debtors (Schuldnerverzeichnis) works effectively, has been studied.

Keywords: enforcement proceedings, State Executive Service, private executor.

Ефективність виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів України зараз на дуже низькому рівні, незважаючи на те, що правовий статус та підпорядкування суб'єкта, уповноваженого державою реалізувати функцію примусового виконання рішень юрисдикційних органів у нашій державі неодноразово змінювалися.

Теоретичні напрацювання в окресленій сфері належать таким науковцям: Ю. В. Білоусову, А. І. Перепелиці, Л. Талану, С. Я. Фурсі, С. В. Щербак та ін.

За статистичними даними, наведеними заступником міністра юстиції Гією Гецадзе, в Україні виконується лише 7-8 % судових рішень. Так, у 2013 році у ДВС перебувало більше 8 млн. проваджень на 440 млрд. грн., а середній відсоток стягненого склав 4 %, тобто 20 млрд. грн. За інформацією, поданою Українською Гельсінською спілкою з прав людини, в Україні виконується лише 5 % рішень Європейського суду з прав людини. Це свідчить про те, що право українських громадян на справедливий суд постійно порушується. Станом на 2014 рік до Європейського суду з прав людини було подано 15 250 заяв -- 15,1 % від усіх звернень [1]. Кожне п'яте рішення ЄСПЛ зі значним протермінуванням платежу -- проти України. У 2013 р. проти нашої держави ЄСПЛ ухвалено рішень на 33 млн. євро, у 2014 -- 7,7 млн. [2].

Зробимо історичний екскурс окресленої проблеми, виокремивши відповідні етапи.

I. За радянських часів ефективність діяльності судових виконавців досягала майже 100 %. Суддя, який ухвалив рішення у справі, мав обов'язок контролювати його виконання. Як зазначають А. Авторгов та І. Ніколаєв, діяння судового виконавця контролювалися трьома суб'єктами: суддею, який ухвалив рішення, старшим судовим виконавцем та головою відповідного суду. Судові виконавці були технічними працівниками судів, отримували низькі зарплати і їхній особовий склад постійно змінювався (до 75 % в окремі роки) [3]. Справа могла бути переданою до архіву лише за умови наявності виконавчого документа з відміткою про фактичне виконання рішення суду [4].

II. Так, у 1998 році із прийняттям Закону України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 р. № 202/98-ВР [5] на зміну інституту судових виконавців, які працювали у структурі судової влади, було утворено нову структуру -- Державну виконавчу службу (далі -- ДВС) у системі виконавчої влади. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України “Про створення відділів державної виконавчої служби та скорочення посад старших судових виконавців та судових виконавців” від 19 листопада 1998 р. на виконання названого Закону скорочено посади старших судових виконавців та судових виконавців і утворено відділи ДВС.

III. У 1999 році було прийнято Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. J№ 606-XIV [6], Інструкцію про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 р. J№ 74/5 [7]. Тоді ж створено відділи ДВС у складі управлінь юстиції.

IV. У 2005 році відповідно до Указу Президента України “Питання Міністерства юстиції України” від 20 квітня 2005 р. J№ 701/2005 [8], Постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції” від 23 квітня 2005 р. № 320 [9], Закону України “Про внесення змін до законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”” від 23 червня 2005 р. J№ 2716 [10], Положення про департамент Державної виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. J№ 711 та відповідно до наказів Міністерства юстиції від 18 серпня 2005 р. J№ 1474/к та від 19 серпня 2005 р. № 1482/к ліквідовано Департамент ДВС як структурний підрозділ центрального апарату Міністерства юстиції та відділи ДВС як структурні підрозділи територіальних управлінь юстиції і створено у складі Мін'юсту на базі органів ДВС Департамент ДВС як урядовий орган державного управління, а також ДВС областей, міст, районів.

V. У 2007 році ліквідовано Департамент ДВС як урядовий орган державного управління на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби” від 16 листопада 2006 р. № 1622 [11], натомість створено Департамент у складі Мін'юсту, відділи ДВС знову утворено у складі відповідних управлінь юстиції.

VI. У 2010 році Указом Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів влади” від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 [12] створена ДВС, діяльність якої спрямовував і координував Кабінет Міністрів України через Міністра юстиції України. Відповідно в регіонах України було створено управління ДВС, які увійшли до складу головних управлінь юстиції, а також відділи ДВС відповідних районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції.

VII. У 2011 році знову ліквідовано Департамент ДВС у складі Мін'юсту й утворено ДВС України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України [13].

VIII. 21 січня 2015 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 17 “Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” [14], якою ліквідовано ДВС та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Це проміжний етап реформ системи виконання рішень юрисдикційних органів, який має завершитися запровадженням, поряд із державними, приватних виконавців.

Протягом тривалого часу та низки “реформ” ДВС не вдавалося вирішити ключові проблеми системи примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, серед яких:

— надзвичайно велика кількість невиконаних рішень судів та інших органів;

— порушення строків виконавчого провадження;

— надмірна завантаженість виконавців (до 4 000 проваджень на рік);

— низькі заробітні плати (1 200 грн. порівняно із виконавцями, наприклад, Грузії, зарплата яких еквівалентна 600 доларам США);

— хабарництво;

— бюрократизм;

— відсутність мотивації працівників до сумлінного виконання своїх посадових обов'язків;

— значний відсоток керівництва у співвідношенні до працівників (кожен дев'ятий -- керівник);

— неефективна організаційна структура;

— відсутність програм і засобів електронної комунікації у державних виконавців, які б сприяли оперативному розшукові майна боржника;

— взаємодублюючі функції працівників;

— відсутність дієвих механізмів контролю;

— недовіра громадян.

Як зазначає Д. Кутецька, питання запровадження інституту приватних виконавців обговорювалося у 2008, 2009, 2010, 2012 роках, проте жоден законопроект не дійшов до другого читання [15].

Шляхом скорочення керівного складу Мін'юсту і територіальних органів юстиції (20 % працівників центрального апарату органів юстиції та 10 % -- територіальних органів юстиції, загалом -- приблизно 2 500 осіб), а також усунення дублювання відповідних функцій заплановано зекономити близько 60 млн. грн., за рахунок чого підвищити заробітні плати працівникам.

В Україні планується запозичити грузинський досвід реформування сфери примусового виконання рішень судів та інших органів. Пропонується ввести змішану виконавчу систему. Незважаючи на те, що цілком приватна виконавча служба працює ефективніше, оскільки приватний виконавець матеріально зацікавлений в оперативному виконанні рішення, однак вважається, що для пострадянських держав прийнятніше запровадження змішаної системи, оскільки громадяни звикли до державного захисту їхніх прав. Керувати цим процесом запрошено Хатію Шелію, яка протягом 2010-2014 рр. очолювала юридичний департамент Національного бюро виконання Грузії. На думку міністра юстиції П. Петренка, у Грузії реформування системи тривало 8 років, починаючи з 2003 року після перемоги Революції троянд, і оскільки в України немає стільки часу, тому запрошено грузинських фахівців для допомоги у процесі реформування, зокрема, системи виконавчого провадження [16].

За словами Х. Шелії, у Грузії до проведення реформ 2008 року існували ті ж проблеми, що й в Україні: перевантаженість виконавців, значний відсоток невиконаних рішень, продаж майна з торгів лише “своїм” покупцям та ін. [17]. На думку грузинського експерта, у зв'язку із введенням інституту приватних виконавців істотно скоротяться витрати з Державного бюджету України на фінансування неефективних органів ДВС (приблизно 8 000 державних виконавців), створяться нові робочі місця у приватному секторі, що допоможе подолати корупцію у сфері виконання рішень, оскільки в громадян буде вибір: звертатися до державного або до приватного виконавця [18].

В Україні серед анонсованих реформ пропонується відмовитися від принципу територіальності, створити єдину базу боржників, а також систему моніторингу за виконавцями. Протягом 1-2 років заплановано створити інститут приватних виконавців, до компетенції яких віднести всі виконавчі провадження, окрім тих, де однією зі сторін є держава. При цьому, щоб запобігти упередженому розподілові виконавчих проваджень між державною та приватною структурами, буде створено систему електронного розподілу виконавчих проваджень [16].

У Німеччині ефективно працює інститут судового реєстру боржників (Schuldnerverzeichnis). На практиці внесення відомостей про боржника до реєстру боржників при дільничному суді (§ 915 ЦПК ФРН [19]) є суворим покаранням. З цього моменту особа вважається некредитоздатною. Ця інформація передається фінансовим органам, які ведуть облік боржників, об'єднанням кредиторів з метою забезпечення повернення кредитів та іншим організаціям. Банки продовжують обслуговувати рахунки боржників лише під заставу майна, вільних кредитів їм більше не видають, або розривають відносини з такими клієнтами. Роботодавці у більшості випадків у трудових договорах передбачають умову про те, що пред'явлення за місцем роботи вимог про стягнення є підставою для негайного припинення трудових відносин. Підприємці укладають договори лише з платоспроможними особами, тому боржник уже не може фактично укласти більшість повсякденних правочинів. Погашення запису про реєстрацію боржника в реєстрі боржників відбувається за рішенням суду після задоволення вимог кредитора або автоматично після спливу трьох років від року надання боржником запевнення, яке прирівнюється до присяги, про свій майновий стан (§ 915а ЦПК ФРН) [20].

В Україні ще немає правової бази, яка б регулювала порядок створення, функціонування подібних інститутів, підстави та порядок звернення до них суб'єктів, однак планується створити єдиний реєстр боржників з відкритимдоступом до нього. Також заплановано розширити функції програми виконавчого провадження, у якій заінтересовані особи зможуть створювати свої віртуальні кабінети та отримувати необхідну інформацію. Згодом буде інтегровано програму виконавчого провадження з усіма реєстрами та банківською системою [21]. Запроваджено автоматичний розподіл справ між державними виконавцями та реалізовано систему автоматичного он-лайн контролю за строками виконання рішень та їх ефективністю, державним виконавцям видано планшети, завдяки чому всі виконавчі дії -- від відкриття провадження до його закриття -- будуть проводитися в електронній формі [22].

Вважаємо слушним застереження юристів-практиків, зокрема Д. Овсія, який вважає, що ліквідація будь-якого органу є найбільш зручним способом набрати “своїх” людей на всі ключові керівні посади, пов'язана зі значними витратами із держбюджету, труднощами на початковому етапі роботи, а загалом ліквідація та створення нових органів найкраще підходить для “імітації” реформ [23]. А. Авторгов обґрунтовано зауважує, що процес ліквідації ДВС дуже витратний, вносить сум'яття серед працівників та керівників органу, оскільки вони не впевнені в існуванні їхніх трудових відносин у майбутньому. Важливим є подолання опору скорочених працівників апарату Мін'юсту і колишнього керівництва ДВС проти запровадження приватної складової у виконавчу систему. А. Авторгов наголошує, що необхідно реалізовувати на практиці реформу ДВС, а не лише проговорювати її [23].

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены