5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика і місцеве самоврядування

На фоні складних економічних проблем держави та спроб реформування структури влади в Україні, питання організації місцевої влади та місцевого самоврядування ще не знайшло достатнього теоретичного обґрунтування, а в державі до цих пір не відпрацьована справжня державна політика щодо місцевого самоврядування. В умовах перехідного періоду і за відносної слабкості державної влади чітка самоорганізація громадян в регіонах в особі місцевого самоврядування може бути важливим елементом стабільності держави та ефективності влади. Що ж можна вважати державною політикою стосовно місцевого самоврядування, або які елементи мають обов'язково бути в її складі? ·

По-перше: Необхідно відпрацювати концепцію організації місцевої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою.

По-друге: Під цю концепцію має бути розроблено і прийнято пакет законів, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади в територіях, їх взаємодію, порядок вирішення спорів між ними.

По-третє: Потрібно відпрацювати механізм обрахунків органами місцевого самоврядування бюджетних надходжень і видатків, та механізм перерозподілу фінансових ресурсів між органами місцевого самоврядування в залежності від суми коштів, що формуються на їх території та необхідних видатків для забезпечення приблизно однакового рівня життя в різних регіонах країни.

По-четверте: Необхідно забезпечити існування в структурі державної виконавчої влади орган, який опікувався б проблемами місцевого самоврядування і допомагав би цим органам у розв'язанні складних проблем, особливо в частині фінансування цільових програм, або виконання державних функцій, переданих місцевому самоврядуванню.

місцеве самоврядування самоорганізація громадянин

По-п'яте: У процесі прийняття рішень з питань, що стосуються місцевого самоврядування, держава зобов'язана проводити консультації з представниками об'єднань органів місцевого самоврядування і враховувати їх інтереси.

Так от, чи наявні в Україні такі елементи? Подивімось на дії держави щодо місцевого самоврядування за останні кілька років. З 1990 року в Україні вже тричі реформовано систему місцевої влади. Ради з державних органів влади, організованих за принципом демократичного централізму, стали органами місцевого самоврядування з розподілом компетенції і визначенням базового рівня самоврядування. Тепер знову планується їх одержавлення. Тут варто згадати, що Україна була однією з перших республік колишнього СРСР, яка ще в 1990 році, схваливши Закон "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", поклала край радянсько-партійній вертикалі і спробувала побудувати нову демократичну модель влади в адміністративно-територіальних одиницях.

Після введення в Україні посади Президента систему влади - "c було суттєво змінено. Класичне самоврядування залишилось лише на рівні населених пунктів. На рівні районів та областей було запроваджено інститут Представника Президента, ради було позбавлено виконкомів, при Представниках Президента створено органи державної виконавчої влади - місцеві державні адміністрації.

Така реорганізація покликана була замінити партійну вертикаль президентською, а Президент одержав можливість вести активну державну політику в територіях. Здавалось, знайдено ідеальну модель організації державної влади на період переходу від монопартійної радянської влади до такої, яка б поєднувала автономність самоврядування населених пунктів із вертикаллю державної виконавчої влади від Києва до сільського району. Проте суперечлива кадрова політика тодішнього Президента України та його жорстка конкуренція з Головою Верховної Ради, особливо в останній рік перед виборами, половинчатість у реформуванні органів влади - всі ці фактори призвели до чергової новації.

3 лютого 1994 року ухваленням Закону "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" Верховна Рада України 12-го скликання в черговий раз змінила систему влади. Було скасовано інститут Представників Президента та закладено основи для відбудови, чи, радше, спроби відбудови старої радянської системи влади.

Зараз у Верховній Раді лежать два проекти, які схвалено у першому читанні і які є прямо протилежними один одному за ідеологією щодо місцевої влади: "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" та "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні". Невідомо, яку модель буде схвалено, але органи місцевого самоврядування знову напружились у чеканні чергової реорганізації. Аналіз проектів цих законів не тільки з точки зору юридичної, але й з огляду на реальну суспільно-політичну ситуацію в Україні, а також беручи до уваги аналогічні процеси у країнах Центральної та Східної Європи, показує, що в будь-якому випадку - чи то в разі ухвалення парламентського, чи президентського проекту - проблема створення ефективної державної місцевої адміністрації та місцевого самоврядування лишиться знову не вирішеною, оскільки до неї немає системного підходу.

1. Вертикаль місцевих рад, яку пропонує проект Верховної Ради, так само, як і вертикаль голів адміністрацій (обираються безпосередньо населенням) за проектом Президента, в умовах плюралізму і багатопартійності в принципі неможливі, адже ситуація, коли на різних рівнях при владі будуть різні політичні сили - це реалії сьогодення, а не фантастика.

2. Останні конфлікти між міськими і обласними радами (чи їх головами?) з питань розподілу бюджетних ресурсів дуже яскраво висвітили проблему законодавчої неврегульованості розподілу власних фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Проте ані попередні закони, ні теперішні проекти так і не вирішують цієї проблеми.

3. Під час обговорення і затвердження державного бюджету в стінах парламенту, на радіо і по телебаченню не раз можна було чути розмови про несправедливий розподіл фінансових ресурсів між областями-донорами і областями дотаційними.

Вам, напевне, відомо про ультиматум, висунутий Одеською обласною радою Верховній Раді України. Йдеться про погрозу відкликати народних депутатів України від Одещини, якщо не буде схвалено пропозиції одеського облвиконкому щодо фінансування області. На мій погляд, це лише перший тривожний сигнал, який свідчить, що Україні час уже визначитись щодо державної політики відносно місцевого самоврядування і розпочати роботу над підготовкою необхідної нормативної бази для реформування місцевої влади.

Але хто в Україні працює над цими проблемами? Комісія Верховної Ради, Радник Президента? Як показує практика інших пост-тоталітарних країн, підготувати комплексне реформування влади лише силами парламенту чи уряду навряд чи можливо. Це має бути великою спільною роботою. Здається, в Україні давно визріло питання створення при парламенті спеціального Комітету з питань реформи місцевої влади в Україні, до складу якого увійшли б депутати, науковці, фахівці з питань місцевого самоврядування, а також представники асоціацій органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади.

Завданням цього Комітету має стати напрацювання проекту концепції організації місцевого самоврядування в адміністративно-територіальних одиницях України та розробки пакету законопроектів, узгоджених із цією концепцією:

1. Про місцеве самоврядування в Україні.

2. Про вибори до органів місцевого самоврядування.

3. Про місцеві податки і збори.

4. Про вирівнювання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.

Діяльність таких комітетів має позитивні наслідки і в Австрії, і в Чехії, і в Латвії. У складі Кабінету Міністрів було б доцільно (можливо, за рахунок скорочення кількості віце-прем'єрів) запровадити структуру, яка б опікувалась проблемами самоврядування, наприклад - міністра у справах місцевого самоврядування. У цьому процесі можуть брати активну участь і асоціації місцевого самоврядування, уже створені в Україні. Програма сприяння парламентові України вже підготувала ряд інформаційних та аналітичних матеріалів з питань реформи та фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Размещено на Allbest.ru