Проблеми юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРІВ В АКЦІОНЕРНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

Актуальність теми пов'язана з тим, що правильне закріплення на законодавчому рівні правового статусу акціонерів, як суб'єктів господарського права, є запорукою розвитку як бізнесу зокрема, так і економіки держави загалом. Невід'ємним елементом такого статусу є відповідальність акціонерів за порушення в акціонерних правовідносинах. На сьогодні законодавство у врегулюванні цього питанім не позбавлене недоліків. Реалізація норм права показує низку практичних проблем. Окремі норми законодавства через свою юридичну неспроможність або недосконалість не діють взагалі. Відповідні наукові розробки, а також чіткість та наукова обгрунтованість законодавчих формулювань у досліджуваному нами питанні дозволила б зробити наше господарське законодавство привабливим для інвесторів, а системне дослідження та реформування законодавчого інституту відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах стало б поштовхом до розвитку національної економіки. Саме тому тема потребує детального і ефективного дослідження на предмет можливих законодавчих виходів із ситуації, що склалася.

У вітчизняній юридичній науці питання відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах досліджується порівняно недавно. Єдиного інтегрованого дослідження з даного питання до сьогодні не проводилось. Даними питаннями тією чи іншою мірою займалися О. А. Воловик, Ю.М. Жорнокуй, Т.М. Карнаух, І.В. Лукач, О.Є. Молотников,

О.М. Сиродоєва, Г.В. Цепов, В.С. Щербина та інші. Переліченими вище науковцями тема розглядалась в межах інших, більш загальних тем, або ж розбивалась на окремі аспекти цього питання, як, зокрема, межі відповідальності акціонерів, концепція «підняття корпоративної вуалі», окремі випадки та види відповідальності акціонерів тощо. Тому метою статті є дослідження відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах, розкриття окремих актуальних проблем у сфері юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах, а також формулювання пропозиції щодо можливого вдосконалення законодавства.

Окремі вчені зазначають, що не можна говорити про те, що відповідальність в акціонерних товариствах встановлюється виключно нормами якоїсь однієї галузі права [1]. Тому припускається, що акціонери можуть бути суб'єктами кримінальної, адміністративної, цивільної, а також інших видів відповідальності. Однак, на нашу думку, якщо ми говоримо про відповідальність акціонерів саме в межах акціонерних правовідносинах, то перелічувати всі основні види юридичної відповідальності було б не доречно.

Крім того, вважаємо за доцільне розмежовувати відповідальність в акціонерних правовідносинах та відповідальність, пов'язану з акціонерними правовідносинами. В першому випадку мова йде про категорію господарського права, або іншими словами про господарсько-правову відповідальність в акціонерних правовідносинах. На противагу першому, друге поняття є ширшим і включає як господарсько-правовий, так і кримінальний, адміністративний, дисциплінарний та цивільно- правовий аспекти відповідальності.

Зважаючи на вищезазначене, а також беручи до уваги відсутність в науці визначення поняття відповідальності в акціонерних правовідносинах, вважаємо за необхідне сформулювати власне визначення, за яким відповідальність в акціонерних правовідносинах - це передбачений законом, статутом акціонерного товариства чи договором і забезпечуваний державою юридичний обов'язок суб'єкта акціонерних правовідносин у випадку порушення норм права в межах акціонерних правовідносин зазнати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру.

Слід розуміти і те, що відповідальність в акціонерних правовідносинах та господарсько-правову відповідальність ми вважаємо за доцільне розглядати як частину і ціле. Це означає, що досліджуване нами явище має всі ознаки господарсько-правової відповідальності, а також ряд кваліфікаційних ознак, що відмежовує відповідальність в акціонерних правовідносинах від інших видів господарської відповідальності, зокрема: правовідносини, в яких виникає така відповідальність, а також суб'єкти, форми, підстави і межі відповідальності.

Юридична відповідальність акціонерів є вагомою складовою інституту відповідальності в акціонерних правовідносинах. Якщо говорити про форми відповідальності акціонерів, то слід зазначити, що провівши аналіз передбачених законом санкцій за господарські правопорушення, а також зважаючи на специфіку правового статусу акціонерів, ми можемо говорити про наступні форми юридичної відповідальності акціонерів: відшкодування збитків, штрафні та оперативно- господарські санкції. Адміністративно-господарські санкції відповідно до частини 3 статті 217 Господарського кодексу України застосовуються до суб'єктів господарювання за порушенім ними правил здійснення господарської діяльності [2]. Оскільки дотримання правил здійснення господарської діяльності не має нічого спільного з акціонерними правовідносинами, а також враховуючи те, що такі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, а не до їх учасників, ми прийшли до висновку, що адміністративно- господарські санкції не застосовуються до акціонерів при настанні відповідальності в акціонерних правовідносинах. Хоча не виключена можливість накладення таких санкцій на акціонера в межах інших відносин, наприклад, податкових або валютних.

Слід звернути увагу і на формальні підстави юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах, якими, на нашу думку, можуть бути положення закону, статуту або договору.

Якщо говорити про юридичну відповідальність акціонерів, що передбачена законом, то теоретично вона могла б бути найбільш дієвою, оскільки характеризується тим, що можливість її застосування прямо передбачена законом, який є обов'язковим для виконання, і при цьому для застосування такої відповідальності до конкретно визначених осіб не потребується повторної регламентації в договірній чи локальній формі. Однак сьогодні у цій сфері можна констатувати досить складну ситуацію. Законодавець, якщо і згадує про відповідальність акціонерів, то в такому разі або мова йде про відповідальність в економічному плані, або формулювання є неточним, або ж норма є вузькою за змістом чи фактично недіючою.

Так, наприклад, відповідальність акціонерів згадується в абзаці 2 частини 2 статті З Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій [3]. У зв'язку з цим може скластися враження, ніби закон прямо говорить про обмежену відповідальність акціонерів. Однак насправді це не так. Окремі вчені зазначають, що така обмежена відповідальність акціонерів є лише проявом розміру економічного інвестиційного ризику акціонерів, тому її некоректно розглядати з позицій юридичної відповідальності [4, с.98]. Ми ж вважаємо, що якщо говорити про юридичний аспект, то мова тут іде не про обмеженість юридичної відповідальності, а про її повну відсутність (як мінімум зважаючи на зазначене вище положення закону). В той же час, у передбачених законом випадках, можливі і відступи від описаної норми, які в силу їх правової природи доцільно вважати повноцінними проявами юридичної відповідальності. Мова йде про субсидіарну відповідальність холдингової компанії, відповідальність акціонерів за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій, а також деякі інші випадки, про які піде мова далі.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського кодексу України, якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства [2].

В даному випадку відповідальність має такі ознаки: наявність діяння, що, очевидно, проявилося у прийнятті або неприйнятті загальними зборами певного рішення; наявність наслідків у вигляді збитків, що призвели до неплатоспроможності та визнання банкрутом товариства; наявність причинно-наслідкового зв'язку між діянням і наслідком; а також наявність для порушника негативних наслідків майнового характеру у вигляді субсидіарної відповідальність за зобов'язаннями (по суті, відшкодування збитків). При цьому холдингова компанія в даних правовідносинах виступає в ролі акціонера. Слід також відзначити, що законодавець не обмежує ні характер зобов'язань, ні їх розмір, хоча при цьому, підстава такої відповідальності є досить обмеженою - визнанім суб'єкта господарювання банкрутом.

Практика застосування зазначеної норми в Україні, хоч і не поширена, проте наявна. Зокрема, є рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2007 р. у справі № 15/0807-62, а також рішення того ж суду від 27.01.2011 року у справі № 28/136-10-4530, якими на підставі частини 6 статті 126 Господарського кодексу України холдингові компанії були притягнуті до субсидіарної відповідальності [5, 6].

Є ще декілька питань, на які слід звернути увагу в контексті вищесказаного: чому законодавець передбачив відповідальність акціонера за доведення товариства до банкрутства лише у випадку, якщо таким акціонером є холдингова компанія? І чому при цьому законодавець оминає питання відповідальності інших акціонерів у подібних ситуаціях? На нашу думку, це чергова прогалина в українському законодавстві, яка дозволяє недобросовісному акціонеру використовувати акціонерне товариство з корисливою метою шляхом уникнення обов'язку виконувати зобов'язання через неплатоспроможність товариства.

Як справедливо зазначає О. А. Воловик, поза межами відповідальності за колом осіб опинилися всі контролюючі підприємства, крім холдингових компаній, а також фізичні особи, які є акіонерами і мають вирішальний вплив на акціонерне товариство. В дійсності ж, сфера виникнення відносин контролю- підпорядкування не обмежується організаційно-правовою формою холдингової компанії [4, с.99]. Ми не можемо не погодитися з висновками авторки про непрогресивність такого підходу законодавця.

Зважаючи на описане вище, не дивно, що останнім часом в Україні все частіше зачіпається тема англосаксонської доктрини «підняття корпоративної вуалі». В теорії однією з рис акціонерного товариства називається відокремленість відповідальності товариства і його учасників (акціонерів) за зобов'язаннями товариства [7, с.39]. В силу теорії відокремленості юридичної особи, остання розглядається правовою наукою як самостійний учасник правовідносин, що має свою власну правосуб'єктність, не пов'язану із право- суб'єктністю її засновників. Тут же чітко про- слідковується дія описаного нами вище принципу обмеженої економічної відповідальності засновників. Тому уявляється, що якщо мова йде про акціонерне товариство, то воно є самостійним у своїй діяльності, тоді як акціонери, фактично впливаючи на діяльність товариства, закриті так званою «корпоративною вуаллю», що є нічим іншим як юридичною особистістю товариства. Доктрина «підняття корпоративної вуалі» є інструментом, що дозволяє відступити від загального правила і «проникнути» за юридичну особистість товариства з метою притягнення акціонерів до відповідальності у передбачених законодавством випадках [8, с.77].

Незрозумілими є позиції окремих вчених, які критикують зазначену концепцію [1]. Ми вважаємо, що доктрина «підняття корпоративної вуалі», а також акціонерна відповідальність, що є наслідком її застосування, є ефективними інструментами для забезпечення дотримання прав та інтересів як кредиторів акціонерного товариства, так і добросовісних міноритаріїв такого товариства. Тому, ми пропонуємо запровадити в Україні інститут відповідальності акціонерів, шляхом доповненім чинного законодавства відповідними статтями.

При цьому слід зважати на те, що проникнення за корпоративну завісу дозволяється лише в порядку виключення, лише в судовому порядку, і лише за наявності передбачених для цього підстав. В той же час підняття корпоративної вуалі відбувається не в усіх випадках, коли компанія не в змозі самостійно задовольнити вимоги кредиторів, а лише у випадку шахрайських дій, недобросовісних спроб ухилитися від виконання прийнятих на себе зобов'язань, порушення справедливості, тощо [9, с.57].

Ми також погоджуємося з необхідністю виваженого підходу до підстав настання такої відповідальності в аспекті вини контролюючого учасника (акціонера) у скоєнні дій, які призвели до негативних наслідків у діяльності залежного товариства [4, с. 100]. Вважаємо, що підставою відповідальності повинне бути саме винне діяння, де вина проявилася у формі умислу. За характером же відповідальність повинна бути субсидіарною.

Зважаючи на вищезазначене вважаємо за необхідне доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 29-1 наступного змісту: «Стаття 29-1. Відповідальність акціонерів акціонерного товариства

1. Акціонери акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

2. Якщо акціонерне товариство через умисні дії або бездіяльність акціонера (групи акціонерів) виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то за рішенням суду на акціонера (групу акціонерів) може бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства.

3. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність є солідарною».

У випадку прийняття зазначених змін, доцільно було б також доповнити перше речення абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону У країни «Про акціонерні товариства» словами «крім випадків, встановлених законом».

Подібною до доктрини «підняття корпоративної вуалі», але абсолютно невідомою вітчизняному праву, є доктрина «справедливої субординації», за якою, у випадку неплатоспроможності товариства, до акціонера, що одночасно є кредитором такого товариства, може бути застосовано санкцію у вигляді задоволення його кредиторських вимог в останню чергу [10, с. 106]. На нашу думку, запровадження подібної концепції в Україні є доцільним, але не першочерговим.

Наступним прикладом відповідальності акціонерів, передбаченої законом є норма абзацу 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно з якою акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій [3]. Конструкція правовідносин дуже схожа на конструкцію обмеженості економічного ризику, про яку ми говорили при аналізі абзацу 1 частини 2 статті 3 зазначеного закону. Чи можна таке формулювання вважати підставою юридичної відповідальності акціонерів? О.Є. Молотников вважає, що так, називаючи її одним із окремих видів відповідальності акціонерів акціонерного товариства [1]. Ми також вважаємо, що зазначена норма описує випадок саме юридичної, а не економічної відповідальності. При цьому її ознаками є: діяння у вигляді неповної оплати акцій (іншими словами, наявний невиконаний обов'язок); факультативність наслідку, адже закон не вимагає його наявності для застосування відповідальності; негативні наслідки для акціонера у вигляді відшкодування збитків. Як і в попередньому випадку, законодавець не конкретизує, щодо яких зобов'язань може наставати відповідальність акціонера. Але при цьому слід зважати на обмеженість такої відповідальності, по-перше, підставами її настання (відповідно до закону, настає лише у випадках, визначених статутом товариства), і по-друге, розміром (у межах неоплаче- ної частини вартості належних їм акцій).

Однією з небагатьох, де прямо закріплено юридичну відповідальність акціонерів, є стаття 53 Закону України «Про акціонерні товариства», що передбачає солідарну відповідальність акціонерів та члена наглядової ради, який є їхнім представником, за відшкодування збитків, завданих акціонерному товариству таким членом наглядової ради [3]. Дану статтю можна також вважати яскравим прикладом передбаченої законодавством відповідальності акціонерів перед акціонерним товариством. При цьому норма є досить універсальною, зважаючи на відсутність вказівки на те, щодо яких зобов'язань може наставати відповідальність акціонера.

З невідомих нам причин практика застосування абзацу 3 частини 2 статті 3, а також статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» є малопоширеною. Теоретично, це може свідчити про недієвість норм права.

Зважаючи на відсутність інших норм законодавства, які б прямо встановлювали юридичну відповідальність акціонерів, перейдемо до юридичної відповідальності, яка настає у зв'язку із застосуванням положень статуту акціонерного товариства. Як свідчить практика Вищого господарського суду України, статут є локальним нормативним актом [11]. Це означає, що він містить положенім, які є обов'язковими для учасників акціонерних правовідносин такого товариства.

Статут акціонерного товариства, відповідно до частини 3 статті 82 Господарського кодексу України, серед іншого, повинен містити відомості про наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій [2]. Оскільки невиконання зобов'язань по викупу акцій є правопорушенням акціонера, такими наслідками є саме відповідальність в акціонерних правовідносинах. Законодавець не конкретизував форму настання такої відповідальності, однак очевидно, що в даному випадку може йти мова про відшкодування збитків, а також штрафні санкції.

Щодо статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства», то вона прямо не визначає, що до статуту входять положення про відповідальність учасників акціонерних правовідносин. Однак в силу частини 4 зазначеної статті можна зробити висновок, що це і не заборонено, оскільки статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству [3]. Таким чином, вирішення питання щодо застосування до акціонерів відповідальності за невиконання ними своїх обов'язків може визначатися на рівні статуту акціонерного товариства. Єдине, що потрібно враховувати в даному випадку - така відповідальність не повинна суперечити чинному законодавству.

Останнім видом юридичної відповідальності акціонерів є договірна відповідальність, яку, на нашу думку, слід виділяти не зважаючи на позиції окремих науковців, з яких випливає, що таку відповідальність не можна вважати акціонерною [12, с. 109]. Договірна юридична відповідальність акціонерів є проявом елементу диспозитивності в господарському праві, оскільки вона настає у зв'язку із застосуванням відповідних положень договору. В контексті нашого дослідження в першу чергу мова йде про акціонерні угоди. Не слід забувати, що на рівні угоди можна передбачити лише ті положення, які не суперечать чинному законодавству. Тому, якщо ми говоримо про питання відповідальності, то тут договірна свобода обмежується, ймовірно, з метою уникнення випадків зловживання окремими учасниками правовідносин інститутом відповідальності.

В контексті сказаного варто звернути увагу на абзац 2 частини 1 статті 29 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у тому числі обов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання [3]. Привертає увагу невичерпність переліку умов акціонерної угоди, що дає самим акціонерам широкі можливості в питаннях закріплення відповідальності. При цьому, це стосується кількості можливих варіантів як порушень, за які можливе притягнення акціонерів до відповідальності, так і санкцій за такі правопорушення. Зокрема, акціонерною угодою може бути закріплено відповідальність у вигляді відшкодування збитків акціонером, що порушив умови акціонерної угоди, якщо таким порушенням було завдано збитки. У випадках та розмірах, передбачених договорами, зокрема і акціонерними угодами, до акціонерів можуть бути застосовані і штрафні санкції. Крім того, договір є ключовим елементом механізму реалізації оперативно- господарських санкцій. А зважаючи на невичерпність переліку останніх, варіантів їх договірного закріплення може бути безліч. Для прикладу, в акціонерній угоді можна передбачити, що у випадку порушення одним із акціонерів порядку голосування на загальних зборах акціонерів (наприклад, голосування за зміну розміру статутного капіталу при наявності в акціонерній угоді положенім про заборону акціонерам протягом певного строку голосувати за зміну розміру статутного капіталу) інші акціонери мають право відступити від заборони протягом певного строку відчужувати свої акції. За допомогою оперативно- господарських санкцій можна побудувати дієву систему стримувань і противаг в акціонерних правовідносинах. Однак, якщо говорити про недоліки такої відповідальності, то слід відмітити майже повну відсутністю законодавчих орієнтирів такої відповідальності. Останнє стосується і відповідальності, яка закріплюється статутом товариства.

Таким чином, за результатами дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Юридична відповідальність акціонерів в акціонерних правовідносинах є відносно самостійним господарсько-правовим явищем, що має як загальні, так і специфічні, притаманні лише йому ознаки, зокрема: специфічні межі, підстави, форми відповідальності, тощо. 2. Інститут відповідальності, що закріплена законодавством, є недостатньо розвинутим у зв'язку із відсутністю механізму «підняття корпоративної вуалі», а також неточністю окремих законодавчих формулювань. 3. Договірна та статутна відповідальність акціонерів є найбільш оперативними інструментами відповідальності, хоча на практиці існує проблема, пов'язана з майже повною відсутністю законодавчих орієнтирів такої відповідальності. 4. Проаналізовані нами положення законодавства свідчать про системні недоліки в дослідженому нами інституті. За результатами проведеного дослідження пропонується внести зміни у чинне законодавство, зокрема: викласти в новій редакції абзац 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства»; доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 29-1.

Література

1. Молотников А. Е. Ответственность в акционерных обществах / Молотников А. Е. М.: Волтере Клувер, 2006. 240 с.

2. Господарський кодекс України: від 16.01.2003 р., № 436-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/436-15.

3. Закон України «Про акціонерні товариства»: від 17.09.2008 р., № 514-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/ show/ 514-17.

4. Воловик О. Межі відповідальності акціонерів: проблеми і перспективи правового регулювання / О. Воловик // Юридична Україна. Економіка і право. 2010. Вип. 1. С. 97-101.

5. Рішення Господарського суду Одеської області: від 05.04.2007 р. у справі № 15/08-0762 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/629308.

6. Рішення Господарського суду Одеської області: від 27.01.2011 р. у справі № 28/13610-4530 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 13600066.

7. Вінник О. М. Акціонерне право: навчальний посібник / Вінник О. М., Щербина В. С. ; за ред. В. С. Щербини. К.: Атіка, 2000. 544 с.

8. Жорнокуй Ю. М. Доктрина «проник нення за корпоративну вуаль»: основи вчень / Ю. М. Жорнокуй // Форум права. 2016. № 3. С. 75-81 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j- pdf/FP_index.htm_2016 3 15.pdf.

9. Карнаух Т. Доктрина «підняття корпоративної вуалі»: сутність та перспективи застосування в Україні / Т. Карнаух // Юридична Україна. 2013. № 3. С. 53-60.

10. Сыродоева О. Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ) / Сыродоева О. Н. М.: Изд-во «Спарк», 1996. 112 с.

11. Постанова пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питанім практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 р., № 4 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/v0004600-16.

12. Цепов Г. В. Акционерные общества: теория и практика: учеб, пособие / Цепов Г. В. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. 200 с.

Анотація

Єрема М. Р. Проблеми юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах / М. Р. Єрема // Форум права. -- 2017. -- № 1. -- С. 45--51 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2017_l_10.pdf

Ключові слова: акціонер, акціонерне товариство, акціонерні правовідносини, юридична відповідальність, акціонерні угоди, корпоративна вуаль акціонерний правовідносини юридичний відповідальність

Формулюється і аналізується поняття відповідальності в акціонерних правовідносинах. Наводяться підстави та випадки юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах. Досліджуються та аналізуються окремі актуальні проблеми у сфері юридичної відповідальності акціонерів в акціонерних правовідносинах. Наводяться можливі шляхи розвитку законодавства в цій сфері.

Аннотация

Ерема Н.Р. Проблемы юридической ответственности акционеров в акционерных правоотношениях

Формулируется и анализируется понятие ответственности в акционерных правоотношениях. Приводятся основания и случаи юридической ответственности акционеров в акционерных правоотношениях. Исследуются и анализируются отдельные актуальные проблемы в сфере юридической ответственности акционеров в акционерных правоотношениях. Приводятся возможные пути развития законодательства в этой сфере.

Annotation