Основні напрямки діяльності органів юстиції зарубіжних країн

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Предместніков О.Г., канд. юрид. наук, Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області.

Predmestnikov О.Н.

The analysis of the status and main areas of activity of justice bodies in foreign countries is made; also it was determined the essence and features of its objectives and powers, as well as substantiated possibilities of using international experience to improve the organization and activity of the system of justice bodies of Ukraine.

Зміст статті

Міністерство юстиції, його територіальні органи та інші підвідомчі органи юстиції є невід'ємною частиною державного механізму сучасних країн, на які зазвичай покладаються завданім у сфері нормотворчості, організації правової роботи та забезпечення діяльності органів судової влади. Разом із тим, державний лад, стан розвитку суспільства, правові традиції та поточні потреби державного управління зумовлюють істотні відмінності у напрямках діяльності та компетенції органів юстиції у зарубіжних країнах. Сучасні процеси реформування системи органів юстиції України, лібералізації та децентралізації їх діяльності виявляють необхідність вивчення та використання позитивного досвіду функціонування органів юстиції у зарубіжних країнах. А відтак, у контексті удосконалення інституту органів юстиції в Україні й вбачаються актуальними питання основних напрямків діяльності органів юстиції у зарубіжних країнах.

Зазначимо, що деякі питання статусу та діяльності органів юстиції у зарубіжних країнах вже розглядались в роботах таких вчених, як P.В. Будецький, М.В. Горбачева, Г.В. Куліков, І.І. Микульця, О.В. Федькович, О.О. Чумак та інші. У той же час їх дослідження стосуються переважно тільки загальних аспектів статусу та організації діяльності органів юстиції в окремих зарубіжних країнах, комплексно не розкриваючи особливості, спільності та відмінності напрямків діяльності та компетенції органів юстиції у різних країнах. Дослідження Р.В. Будецького [1] та І.І. Микульці [2] взагалі багато у чому зводяться лише до цитування структури і основних повноважень підрозділів міністерства юстиції у відповідних країнах без їх ґрунтовного аналізу. Саме тому метою нашої роботи є аналіз статусу та основних напрямків діяльності органів юстиції у зарубіжних країнах, визначення сутності та особливостей їх завдань і повноважень, а також обґрунтування можливості використання зарубіжного досвіду для вдосконалення організації та діяльності системи органів юстиції України.

Передусім, маємо відмітити спільні риси компетенції і організації діяльності Департаменту юстиції СІЛА з статусом органів юстиції в інших країнах англо-американської правової сім'ї (Австралія, Великобританія, Канада та ін.). Зокрема, до їх спільних рис О.С. Гусарєва [3] і О.В. Федькович [4] відносять покладення на органи юстиції функцій з організації кримінального переслідування, участі у судових справах, забезпечення безпеки учасників судочинства, підготовки довідок по судових справах, контролю за переміщенням засуджених і управління пенітенціарними установами. Натомість, згідно І.І. Микульці [2, с. 157], існує й так звана французька (романська) модель управління юстицією, характерна для більшості країн Європи, Південної та Центральної Америки й Африки. Діяльність міністерства юстиції та інших органів юстиції в таких країнах насамперед спрямована на керівництво та контроль за роботою судових органів, участь у законотворчій діяльності та систематизації законодавства.

Як на нас, тип правової системи сам по собі не є достатнім класифікаційним критерієм для характеристики організації системи органів юстиції у різних країнах, оскільки для країн як англо-американської, так і романо-германської правової сім'ї типовим є віднесення до предмету відання міністерства юстиції питань організації діяльності судової системи, виконання судових рішень і кримінальних покарань, вдосконалення законодавства та представництва інтересів держави у судах. Хоча також слід погодитись, що у СІЛА та інших країнах англо-американської правової сім'ї міністерство юстиції більшою мірою поєднують прокурорські та правоохоронні функції.

У пострадянських країнах усталеними завданнями системи органів юстиції та одночасно основними напрямками її діяльності, перш за все, є правова експертиза і реєстрація нормативно-правових актів органів влади; забезпеченім реєстрації актів цивільного стану; регулювання і контроль у сфері адвокатури та нотаріату; забезпечення примусового виконання судових рішень (Білорусь [5], Казахстан [6], Молдова [7], РФ [8]); реалізація державної політики у сфері юстиції та прав людини (Білорусь, Молдова); участь у формуванні національного законодавства (Білорусь, Казахстан, Молдова); облік і систематизація законодавства (Казахстан, Молдова); забезпечення реєстрації некомерційних організацій (Білорусь, Молдова, РФ) та інших юридичних осіб (Казахстан); організації судово-експертної діяльності (Казахстан, Молдова, РФ); забезпечення виконання кримінальних покарань (Молдова, РФ); організація надання правової допомоги (Казахстан, РФ); участь у правовому вихованні населення (Білорусь, Казахстан, РФ); забезпечення судового представництва інтересів уряду і держави (Молдова) та ін. В тій чи іншій мірі більшість вище перелічених завдань здійснюється й Міністерством юстиції України та його територіальними органами, водночас виявляючи (як і органи юстиції відповідних країн) особливості у шляхах і способах їх реалізації.

Завдання щодо реалізації державної політики у сфері юстиції та прав людини має доволі абстрактний характер (так само як і реалізація державної правової політики в Україні) й загалом, наприклад, у Молдові передбачає розробку Міністерством юстиції відповідних стратегічних, програмних і правових актів з даних питань, а також координацію, забезпечення та моніторинг їх виконання [7]. Міністерство юстиції ФРН, наприклад, забезпечує виконання урядових програм у сфері правосуддя, органів прокуратури та виправно-трудових установ [9]. Схожа правозастосовна діяльність здійснюється й Департаментом юстиції США, одним із напрямків роботи є забезпечення примусового виконання федеральних законів [1, с. 157].

Наголосимо, що діяльність Міністерства юстиції, як і будь-якого іншого державного органу і в Україні, і у зарубіжних країнах, щільно пов'язана з правами людини - як із забезпеченням їх належної реалізації (наприклад, права на легалізацію некомерційної організації), так і зі створенням умов для дотримання, реалізації та захисту прав людини іншими суб'єктами (судовими виконавцями, нотаріусами, адвокатами, судовими експертами і т.д.). При цьому, забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина прямо віднесено до основних завдань Міністерства юстиції РФ (Указ Президента РФ від 13.10.2004 р. № 1313 [8]) і Міністерства юстиції Японії [10, с. 15]. Як на нас, спрямування діяльності органів юстиції на реалізацію і захист прав та інтересів громадян (а також юридичних осіб і держави) має визначатись не стільки конкретним завданням (напрямком роботи), скільки однією з ключових засад (принципів) їх організації та діяльності. Права людини, суспільні та державні інтереси повинні бути загальним орієнтиром в усіх аспектах функціонування органів юстиції, тоді як (принаймні у пострадянських країнах) конкретна правозахисна діяльність здійснюється вже більше їх підвідомчими органами.

Здійснювана у низці зарубіжних країн реєстрація органами юстиції нормативно-правових актів органів влади є дієвим інструментом превентивного контролю за законністю їх нормотворчості - як щодо змісту, так і порядку прийняття таких актів. До речі, своєрідний аналог механізму реєстрації правових актів існує і у ФРН, Міністерство юстиції якої перевіряє дотримання юридичної техніки та відповідність проектів актів федеральних міністерств і міжурядових угод національному та міжнародному законодавству [11]. Ефективність реєстрації нормативно-правових актів безпосередньо зумовлюється обов'язковістю її проходження для набуття актами чинності, а також, наприклад, правом органів юстиції вносити подання про усунення допущених порушень і пропозиції про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності (Білорусь [5], Казахстан [6]). При цьому, як і в Україні, у Республіці Молдова органи юстиції здійснюють правову експертизу і реєстрацію актів, що стосуються прав і законних інтересів громадян (Постанова Уряду Молдови від 03.10.2012 р. № 736 [7]). Водночас більш правильним вбачається проведення у Російській Федерації реєстрації актів, що стосуються не лише прав та інтересів, але й обов'язків громадян, а також міжвідомчих актів (Указ Президента РФ від 13.10.2004 р. №1313 [8]).

Так чи інакше, як на нас, позитивний вплив на якість та законність нормотворчості мало би здійснити проведенім правової експертизи та реєстрації також й інших нормативно-правових актів органів влади, які усі прямо чи побічно стосуються прав громадян, суспільних і державних інтересів. У цьому контексті корисним для України вбачається досвід Білорусі та Казахстану щодо поширення реєстраційної діяльності органів юстиції на акти не тільки центральних і місцевих органів виконавчої влади, але й органів місцевого самоврядування (рад депутатів та їх виконкомів згідно Постанови Ради Міністрів Білорусі від 31.10.2001 р. № 1605 [5], масла- хатів згідно Закону Казахстану від 18.03.2002 р. № 304-ІІ [6]).

Загалом же органи юстиції (передусім, в особі Міністерства юстиції) беруть широку участь у формуванні національного законодавства та правовому забезпеченні нормотворчої діяльності вищих органів державної влади (зокрема, Міністерство юстиції ФРН надає допомогу іншим федеральним міністерствам при підготовці ними проектів правових актів, перевіряє їх законність і дотримання вимог юридичної техніки [11]), що підтверджує їх статус і в Україні, і у зарубіжних країнах як головних суб'єктів з питань державної правової політики та нормотворчості. Міністерство юстиції Франції, як зауважує 1.1. Микульця [2, с. 158], відіграє провідну роль в процесі законопроектної та нормотворчої діяльності (особливо з питань правосуддя), а також у кодифікації і систематизації законодавства. Отже, крім державної реєстрації правових актів, органи юстиції безпосередньо їх розробляють, просувають, погоджують (погодження законопроектів, проектів актів глави держави у Білорусі [5]), забезпечують координованість нормотворчої роботи в уряді (у Казахстані [6]), забезпечують погодженість з законодавством ЄС (у Молдові [7], Польщі [12]і ФРН [11]) та виконують специфічні види правових експертиз (експертиза проектів урядових актів і міжнародних договорів у Білорусі [5], Польщі [12]і ФРН [11], антикорупційна експертиза актів федеральних органів виконавчої влади і експертиза актів суб'єктів РФ на предмет їх відповідності федеральному законодавству [8]), готують висновки з питань матеріального і процесуального права. орган юстиція зарубіжний завдання

Покладення на Міністерство юстиції Молдови повноважень з координації та моніторингу гармонізації законодавства з законодавством ЄС підтверджує прийнятність виконання аналогічних повноважень і Міністерством юстиції України, яких він був фактично позбавлений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 р. № 160.

Окрім того, у країнах мусульманського права згідно О.В. Федькович [4]органи юстиції також мають повноваження звертатись до вищих судів з приводу тлумачення нормативно-правових актів. Міністерство юстиції Польщі згідно Постанови Міністра юстиції Польщі від 30.01.2015 р. № 59/15/BOF [12]може надавати на вимогу вищих і центральних органів державного управління відповідні висновки щодо змісту чинного законодавства. Подібно до Департаменту юстиції США (який наділений деякими повноваженнями щодо тлумачення федеральних законів [1, с. 157]), Міністерство юстиції Казахстану згідно Закону Казахстану від 18.03.2002 р. №304-11 [6]уповноважується саме здійснювати за дорученням Прем'єр-міністра офіційне роз'яснення правових актів Уряду. Хоча, як на нас, у даному випадку більш коректним було визначення як суб'єкта офіційного роз'ясненім урядових актів їх видавця - тобто самого уряду, тоді як Міністерство юстиції може забезпечувати підготовку лише проектів таких роз'яснень. Одним із повноважень Міністерства юстиції Молдови у нормотворчій сфері є контроль ініціювання відповідними органами внесення змін до правових актів у зв'язку з прийняттям рішень Конституційного суду Молдови [7]. Вважаємо, що з метою вдосконалення та розвитку національного законодавства схожі повноваження повинні виконуватись і Міністерством юстиції України, яке (як і у Білорусі та Росії) має цілеспрямовано виявляти прогалини та неузгодженості правових актів (у тому числі у зв'язку з ухваленням рішень Конституційного Суду), їх невідповідність чинному законодавству й звертатись до уповноважених органів з поданням або пропозицією про усунення таких недоліків.

Зазначимо, що у Російській Федерації Міністерство юстиції та його територіальні органи опікуються питаннями державної реєстрації лише некомерційних організацій і актів цивільного стану (Указ Президента РФ від 13.10.2004 р. № 1313 [8]та інші акти). У той же час реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється Федеральною службою державної реєстрації, кадастру і картографії (Постанова Уряду РФ від 01.06.2009 р. № 457), а реєстрація юридичних осіб і підприємців - Федеральною податковою службою (Постанова Уряду РФ від 30.09.2004 р. № 506). Те ж саме загалом стосується й Міністерства юстиції Республіки Білорусь, до компетенції якого віднесені питання державної реєстрації некомерційних організацій і контроль та координація діяльності у сфері державної реєстрації комерційних організацій (Постанова Ради Міністрів Білорусі від 31.10.2001 р. № 1605 [5]), тоді як реєстрація прав на нерухоме майно забезпечується окремим Державним комітетом майна Республіки Білорусь (Постанова Ради Міністрів Білорусі від 29.07.2006 р.

№ 958). У Республіці Молдова Міністерство юстиції забезпечує державну реєстрацію лише некомерційних організацій (Постанова Уряду Молдови від 03.10.2012 р. № 736 [7]), а державна реєстрація актів цивільного стану здійснюється підвідомчою Службою цивільного стану, реєстрація комерційних організацій - Державною реєстраційною палатою. Компетенція Міністерства юстиції Японії охоплює управління у сфері реєстрації як нерухомості, так і актів сімейного стану [10, с. 16, 17].

Виходячи з вищевикладеного, більш конструктивною вбачається практика зосередження у компетенції Міністерства юстиції України усіх видів державної реєстрації (як і в Міністерстві юстиції Республіки Казахстан [6]) з делегуванням цих реєстраційних повноважень місцевим органам влади, що дозволяє не тільки мінімізувати управлінський апарат і видатки, але й упорядкувати та уніфікувати державне регулювання і управління щодо різних видів державної реєстрації.

Регулювання і контроль у сфері адвокатури та нотаріату здебільшого властиві органам юстиції у пострадянських країнах, тоді як в інших сучасних демократичних країнах адвокатура і нотаріат є більш самоврядними структурами, наприклад, у США Департамент юстиції не здійснює управління адвокатурою і нотаріатом [1, с. 160]. Хоча, як вказується у науковій літературі [3, 4, 9], органи юстиції західноєвропейських країн (Бельгія, Франція, ФРН та ін.) зберігають загальні наглядові повноваження за діяльністю адвокатури та нотаріальних контор. Зокрема, у Франції Міністерство юстиції призначає на посади стряпчих (за поданням адвокатських корпорацій) та контролює через прокуратуру діяльність рад адвокатських корпорацій [2, с. 158]. Міністерство юстиції Польщі також здійснює нагляд за діяльністю адвокатів, нотаріусів і керівних органів їх об'єднань, забезпечує проведення іспитів адвокатів і нотаріусів, їх притягнення до дисциплінарної відповідальності [12].

Доволі значними повноваженнями у сфері нотаріату і адвокатури наділено Міністерство юстиції Білорусі, яке відповідно до Постанови Ради Міністрів Білорусі від 31.10.2001 р. № 1605 [5]здійснює ліцензування адвокатської діяльності, веде реєстр адвокатів і визначає порядок їх атестації, реєструє адвокатів, їх колегії та адвокатські бюро, контролює дотримання ними законодавства тощо. Також Міністерство юстиції Білорусі відіграє значну роль у формуванні та організації Кваліфікаційної комісії, колегій адвокатів та їх органів управління, хоча, наприклад, суто формально притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності здійснюється не самим Міністерством юстиції Білорусі, а за його поданням колегією адвокатів. У сфері нотаріату Міністерство юстиції Білорусі так само не лише здійснює регулювання і контроль, але й безпосередньо керує нотаріатом, утворюючи його Кваліфікаційну комісію та нотаріальні палати, надаючи останнім обов'язкові приписи та призупиняючи їх рішення і т.д.

Вважаємо, що сьогодні в Україні як демократичній правовій державі цілком прийнятним буде розширенім самоврядності адвокатури та нотаріату, мінімізація участі органів юстиції в їх організації, спрямовуючи їх діяльність на контроль за дотриманням законодавства у сфері адвокатури та нотаріату і сприяння розвитку даних інститутів. У цьому контексті вбачається конструктивним досвід Казахстану [6]і Молдови [7]щодо зосередження діяльності органів юстиції насамперед на загальному правовому регулюванні у сфері адвокатури і нотаріату, ліцензуванні (видання і призупинення ліцензії) адвокатів і нотаріусів, а також контролі за їх діяльністю, забезпеченні функціонування державних нотаріальних контор.

У європейських та інших зарубіжних країнах на органи юстиції також нерідко покладаються й деякі функції у сфері судового управління (насамперед формування суддівського корпусу, нагляд за роботою судів, забезпечення їх діяльності). Так, наприклад, Міністерство юстиції ФРН безпосередньо відповідає за відправлення правосуддя й здійснює службовий нагляд за діяльністю федеральних судів, бере участь у підготовці виборів до вищих судів, організаційно та іншим чином забезпечує їх функціонування [11]. У США Генеральний прокурор як керівник Департаменту юстиції надає главі держави рекомендації щодо кандидатів на посади федеральних суддів [1, с. 161]. Відповідно до Декрету Уряду Франції від 09.07.2008 р. № 2008-689 [13]Міністерство юстиції Франції також забезпечує адміністрування і нагляд щодо судової системи, регулювання та підготовку законопроектів у цій сфері, здійснює в судах управління людськими ресурсами, ініціює дисциплінарну відповідальність суддів і т. ін. У Білорусі згідно ст.183 Кодексу про судоустрій та статус суддів від 29.06.2006 р. № 139-3 [14]органи юстиції здійснюють організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності обласних, районних (міських), спеціалізованих і військових судів, а також підбір і підготовку кандидатів у судді.

У Молдові (подібно до України) склалась тенденція до поступового обмеження ролі Міністерства юстиції у сфері судового управління, внаслідок чого наразі за останнім збережено лише підвідомчість Агентства з адміністрування судових інстанцій та контроль діяльності судових інстанцій з організаційних питань (Постанова Уряду Молдови від 03.10.2012 р. № 736 [7]). Виконання органами юстиції Української РСР і України (після відновлення її незалежності) функцій з судового адміністрування не дозволяло впевнено говорити про самостійність судової влади та неупередженість правосуддя. Адже, як відомо, принципи поділу влади та незалежності судів вимагають унеможливленім втручання органів виконавчої влади, у тому числі й органів юстиції, у діяльність судової влади. Саме тому в існуючих реаліях правової системи, державного ладу та стану розвитку суспільства в Україні нами вбачається оптимальним позбавлення Міністерства юстиції України усіх повноважень у сфері судового управління (як і в Казахстані та РФ) та незалежний статус Державної судової адміністрації України.

На органи юстиції у зарубіжних країнах як продовження їх компетенції у сфері правосуддя також можуть покладатись повноваження з реалізації державної політики з питань судової експертизи. Така діяльність лише побічно стосується судів і може здійснюватися органами юстиції незалежно від виконанім ними функцій з судового адміністрування (як- то, наприклад, в Україні та Казахстані). Повноваження органів юстиції з питань судової експертизи не передбачають безпосереднього втручання у професійну діяльність судових експертів, головною мірою проявляючись згідно Закону Казахстану від 18.03.2002 р. № 304-П [6]в організації та матеріально-технічному забезпеченні судово-експертних установ і ліцензуванні судових експертів. Зазначені судово-експертні установи, не реалізуючи державно-владні повноваження, не є окремими органами юстиції, але також підвідомчі відповідному міністерству юстиції, наприклад, Національний центр судових експертиз при Міністерстві юстиції Молдови. При цьому, досить цікавим є досвід Республіки Білорусь, судово-експертні установи якої (у тому числі діючі в системі Міністерства юстиції) були об'єднані в самостійний Державний комітет судових експертиз (Указ Президента Білорусі від 22.04.2013 р. № 202 [15]). Як на нас, в Україні подібне об'єднання діючих під егідою різних міністерств судово-експертних установ може сприяти упорядкуванню їх статусу та діяльності незалежно від їх подальшого підпорядкування Міністерству юстиції чи надання самостійного статусу.

Сучасним і прогресивним напрямком діяльності органів юстиції вступає організація надання правової допомоги громадянам, що має на меті створення умов для належної реалізації та захисту їх прав і законних інтересів, забезпечення доступності юридичних послуг і підвищення правової обізнаності населення. Надання правової допомоги та відшкодування збитків жертвам злочинів, як констатує О.В. Федькович [4], на сьогодні є доволі поширеним завданням органів юстиції у багатьох європейських країнах романо-германської правової сім'ї (наприклад, у Польщі [12]).

Як і в Україні, у Російській Федерації згідно Указу Президента РФ від 13.10.2004 р. № 1313 [8]до компетенції Міністерства юстиції віднесені питання реалізації державної політики у сфері забезпечення громадян безоплатною правовою допомогою, регулювання, організації, координації, методичного забезпечення і контролю діяльності відповідних центрів надання такої правової допомоги. При цьому, також передбачено надання самим Міністерством юстиції РФ безоплатної правової допомоги, але тільки у вигляді правового консультування з питань його компетенції в порядку розгляду звернень громадян [8]. У той же час в Україні безоплатна первинна правова допомога з боку органів виконавчої влади (зокрема й органів юстиції) включає крім надання правової інформації та консультування ще й складення документів правового характеру і сприяння у доступі особи до вторинної правової допомоги. З урахуванням зарубіжного досвіду вдосконалення даного напрямку діяльності органів юстиції в Україні потребує підвищення доступності суб'єктів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та кваліфікованості їх співробітників, більшого залучення до організації надання правової допомоги територіальних органів юстиції та органів місцевого самоврядування, підтримки і розвитку форм недержавної правової допомоги.

Як нами раніше вже відзначалось, участь органів юстиції України у правовому вихованні населення має доволі обмежені форми й не позбавлена деякого формалізму, хоча підвищення рівня правової культури та свідомості громадян й є одним із ключових аспектів формування громадянського суспільства в Україні. Правові засади діяльності органів юстиції Білорусі [5; 16], Казахстану [6], Польщі [12] та РФ [8] так само обмежуються здебільшого лише абстрактним закріпленням даного напрямку діяльності без належного розкриття його сутності, змісту та форм реалізації, що врешті-решт і сприяє формальному підходу до правового виховання населення. Натомість діяльність органів юстиції з правового виховання населення має включати міжвідомчу координацію з цих питань, регулярне проведення відповідних лекцій, форумів, зустрічей та інших освітніх заходів, виступи у теле- і радіопрограмах, розміщенім правової інформації в мережі Інтернет і засобах масової інформації, видання та поширення друкованої інформаційної продукції тощо. Дієве правове виховання населення неможливе без широкого і вільного доступу до усього масиву чинного законодавства, полегшення електронного доступу до якого є пріоритетом в роботі Міністерства юстиції ФРН [11]. Невід'ємною складовою даного напрямку діяльності органів юстиції має бути й їх участь у підготовці професійних юридичних кадрів, зокрема Міністерство юстиції Франції забезпечує єдину політику у сфері правової освіти та підготовки юридичних кадрів [2, с. 158; 13].

Своєрідним завданням Міністерства юстиції Казахстану є формування та реалізація державної політики у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності [6], в рамках чого ним безпосередньо здійснюється реєстрація авторського права, організація проведення експертизи заявок на видачу охоронних документів, забезпечення реєстрації ліцензійних договорів, контроль і акредитація організацій колективного управління майновими правами і т. ін. Така діяльність Міністерства юстиції Казахстану має важливе значення для забезпечення юридичного визнання, неухильного дотримання, належної реалізації та дієвого захисту майнових і немайнових прав інтелектуальної власності. Водночас даний напрямок діяльності є містким і доволі специфічним порівняно з традиційними завданнями органів юстиції (стосуючись не тільки юридичних, але й економічних відносин), що потребує залучення ними додаткових кваліфікованих кадрів, істотних організаційних і матеріально-фінансових ресурсів. В Україні ж державна політика у сфері інтелектуальної власності успішно реалізується окремим центральним органом виконавчої влади - Державною службою інтелектуальної власності У країни, практика функціонування якої на сьогодні об'єктивно не виявляє потреби її інтеграції до системи органів юстиції.

У ФРН специфічним напрямком діяльності Федерального міністерства юстиції і захисту прав споживачів є реалізація політики у сфері захисту прав споживачів [11], що крім нормотворчості та сприяння реалізації прав споживачів також включає забезпечення їх інформування і координацію роботи Федерального об'єднання центрів захисту прав споживачів. Захист прав споживачів є одним із містких й пріоритетних напрямків діяльності держави, який у той же час лише побічно пов'язаний з сферою державної правової політики. Покладення повноважень у сфері захисту прав споживачів на Міністерство юстиції України, на нашу думку, наразі недоцільне з огляду на вже існуючу різноплановість його діяльності та функціонування окремого спеціалізованого органу - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. З цих самих позицій недоречним було й покладення на органи юстиції України повноважень у сфері управління міграційними справами, як це має місце у Японії [10, с. 16, 18].

Слід зауважити й такий особливий напрямок діяльності Міністерства юстиції Білорусі як реалізація державної політики, регулювання, управління та контроль у сфері ріелторської діяльності [5]. Законність і якісність надання ріелторських послуг є невід'ємною складовою дотримання прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб при укладенні правочинів із нерухомістю. Попри це в Україні на сьогодні відсутній окремий специфічний порядок управління і контролю у сфері ріелторської діяльності, хоча у разі ухвалення профільного законодавства дані функції можуть бути покладені на Міністерство юстиції України чи інший центральний орган виконавчої влади.

Поза цим, дещо неоднозначним вбачається право Міністерства юстиції Білорусі делегувати його функції організаційно-технічного, інформаційного та методичного характеру організаціям, що входять до його системи (Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 31.10.2001 р. № 1605 [5]). Віддаючи перевагу чіткому й стабільному розподілу повноважень в системі органів юстиції, відзначимо, що вказане право потребує більш розгорнутого правового визначення конкретного кола функцій, які можуть передаватись конкретним державним організаціям, а також порядку та умов (відповідальність, фінансове забезпеченім, контроль реалізації і т.д.) делегування таких функцій.

Таким чином, у зарубіжних країнах діяльність органів юстиції, виявляючи істотно відмінності, зазвичай спрямовується на реалізацію державної правової політики, вдосконалення законодавства, забезпечення функціонування судової системи, виконання рішень юрисдикційних органів і покарань, представництво інтересів держави у судах, організацію адвокатури і нотаріату. Вдосконалення діяльності органів юстиції України з урахуванням зарубіжного досвіду насамперед має передбачати розширення повноважень з реєстрації правових актів, контролю їх законності та адаптації до законодавства ЄС, інтенсифікацію роботи у сфері правової допомоги та правового виховання населення, упорядкування повноважень у сфері примусового виконання рішень і виконання покарань, делегування реєстраційних повноважень місцевим органам влади з контролем їх виконання, підвищення самоврядності адвокатури та нотаріату.

Література