Сфера персональних даних як невід’ємна складова частина інформаційної сфери суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

УДК 342.95

СФЕРА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬСТВА

Кузнецова М.Ю.

На сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства в Україні зростає роль суспільних відносин, пов'язаних із використанням персональних даних (далі - ПД) під час обігу інформації (соціального, фінансового, правоохоронного, науково-технічного та іншого характеру). Зокрема, соціальною причиною зростання ролі поняття «персональні дані», порівняно з загальною масою різноманітних даних, перш за все, є те, що вони є «одним із найбільш важливих, делікатних та вразливих атрибутів недоторканості приватного життя людини, що потребує захисту за допомогою юридичних та організаційних засобів» [1]. Наприклад, І.В. Маліна наголошує, що впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій та електронних накопичувачів інформації баз даних в усі сфери діяльності людини, суспільства і держави «поступово трансформувало європейське розуміння поняття «приватність» (від англ, “privacy” - право на недоторканість особистого та сімейного (приватного) життя й індивідуальних свобод) у бік застосування заходів захисту права на інформаційний суверенітет особи» [1].

Водночас, це зумовлює необхідність забезпечення як вільного руху інформації про особу, так і її захисту відповідно до основних прав і свобод людини і громадянина. До речі, нагадаємо, що право людини на захист даних набуло поширення в Україні у зв'язку з проголошенням права на приватне життя: ст. 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини [2].

Також слід враховувати, що значну увагу правовому регулюванню персональних даних було приділено, зокрема, у рамках ЄС. Наприклад, більшість європейських країн прийняла спеціальні закони та підписала Конвенцію № 108 Ради Європи «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 28 січня 1981 . [3]. У подальшому положення цієї Конвенції знайшли свій розвиток у Директиві 95/46/ЄС Ради Європейського парламенту «Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних» від 24 жовтня 1995 р. [4], а також у Директиві 97/66/ ЄЄ Ради Європейського парламенту «Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі» від 15 грудня 1997 р. [5]. Варто підкреслити, що зазначені міжнародні акти є стандартами, які визначають принципи гармонізації національних законодавств у сфері захисту персональних даних як для європейських, так й інших країн світу.

До речі, Законом України від 6 липня 2010 р. Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» та Додатковий протокол до неї. Тобто, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити дотримання прав і свобод людини, зокрема, права на недоторканність приватного життя, передбаченого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та гарантованого ст. 32 Конституції України.

Водночас, на нашу думку, виникає нагальна потреба в якісному правовому регулюванні діяльності органів державної влади (зокрема, органів виконавчої влади України) щодо використання персональних даних (зокрема, їх захисту), оскільки саме держава, відповідно до Конституції України [2], має забезпечувати права і свободи людини та громадянина. Через це вважаємо, що тема статті є актуальною.

Мета статті полягає у визначенні загальної характеристики та особливостей правового регулювання суспільних відносин у сфері персональних даних.

Теоретико-методологічною базою дослідження є наукові напрацювання як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, передусім, роботи С. Алексеева,

І. Арістової, О. Баранова, І. Бачило, К. Белякова, В. Брижка, О. Городова, В. Копилова, Б. Кормича, О. Кохановської, А. Марущака, А. Новицького, В. Цимбалюка та ін. Водночас, у наукових працях зазначені фахівці не приділяли спеціальної уваги комплексному дослідженню суспільних та правових відносин у сфері персональних даних як невід'ємної складової частини інформаційної сфери суспільства. У зв'язку з цим у статті здійснено спробу провести відповідне дослідження.

Передусім, варто зазначити, що у роботі поділяється відповідна позиція І. Арістової щодо існування інтегративної інформаційної сфери, яка синтезує у собі сектори усіх сфер суспільного життя - економічної, соціальної, політичної, культурної, інформаційної тощо, що зумовлено проникненням інформації в усі сфери суспільного життя [6]. Водночас, вчений окремо виділяє інформаційну сферу як сферу, в якій здійснюється: по-перше, суто інформаційна діяльність (виробництво, розповсюдження та споживання інформації постає основною метою, а не засобом досягнення будь-якої мети); по-друге, відповідна діяльність, що її забезпечує [6].

Відповідно до концепції роботи, пропонується виділити в інформаційній сфері окремий складник суспільних відносин, пов'язаних із використанням персональних даних та об'єднати їх поняттям «сфера персональних даних» (далі - СПД). Дослідження показали, що правове регулювання СПД забезпечується низкою нормативно-правових актів, зокрема, законами України «Про захист персональних даних» [7], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» [8] та Постановою Кабінету Міністрів України «Про положення про Державну службу з питань захисту персональних даних» [9]. Водночас, розуміючи складність поставленого наукового завдання (дослідження усієї нормативно-правової бази щодо персональних даних), вважалося за доцільне зосередити увагу на дослідженні тих суспільних відносин у СПД, які регулюються виключно нормами Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) [7]. Будемо вважати це виключенням № 1.

Аналіз положень зазначеного Закону свідчить про те, що його дією не охоплюється певне коло суспільних відносин, пов'язаних із персональними даними. Так, відповідно до ст. 1, дія Закону не поширюється на ті суспільні відносини щодо персональних даних, учасниками яких є, по-перше, фізичні особи (ПД - виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб); по-друге, журналісти (у зв'язку з виконанням ним службових чи професійних обов'язків); по-третє, професійні творчі працівники (для здійснення творчої діяльності) [7]. Отже, це - виключення № 2. Доречною у зв'язку з цим постає позиція І. Усенка, який відзначає: «Назва Закону не зовсім відповідає його сьогоднішньому змісту, який здебільшого стосується не всіх питань захисту персональних даних, а лише тих, які пов'язані з їх «обробкою» в базах персональних даних.. .Нинішньому змісту точніше відповідала б назва Закон України «Про бази персональних даних» [10].

Крім того, у ст. 7 Закону містяться заборони щодо обробки персональних даних у таких категоріях:

1) про расове або етнічне походження; 2) про політичні, релігійні або світоглядні переконання; 3) про членство в політичних партіях та професійних спілках; 4) про засудження до кримінального покарання; 5) про дані, що стосуються здоров'я, статевого життя, 6) про біометричні або генетичні дані. Таким чином, Законом визначено низку категорій персональних даних (інформації про особу), обробка яких (за правовою природою вони - персональні дані) прямо забороняється Законом. Це - виключення № 3.

Отже, ми маємо чітко усвідомлювати певні моменти. У широкому розумінні «сфера персональних даних» охоплює усі суспільні відносини, пов'язані з обігом персональних даних, зокрема, групу суспільних відносин, пов'язаних із ПД, які регулюються нормами інших нормативних правових актів (виключення № 1) та групу суспільних відносин, пов'язаних із ПД, обробка яких прямо забороняється законом (виключення № 2 та № 3). У вузькому розумінні «сфера персональних даних» - це лише ті суспільні відносини, які охоплюються дією норм Закону України «Про захист персональних даних».

З огляду на це, у роботі пропонується під правовим регулюванням СПД розуміти правове регулювання лише тих суспільних відносин, які охоплюються дією норм зазначеного Закону (вузьке розуміння). Водночас варто усвідомлювати, що цей Закон містить не лише норми інформаційного права, але й інших галузей права, зокрема, адміністративного, які регулюють відповідні суспільні відносини.

Варто зазначити, що в роботі усвідомлюється необхідність з'ясування правової природи тих правовідносин, які пов'язані з персональними даними. Пропонується у зв'язку з цим використовувати положення теорії складних правовідносин. Доречною, наприклад, є позиція А. Самсонової, яка підкреслює: «Загальноприйнята модель правовідносин, яка включає до себе лише простий зв'язок суб'єктів, не відображає відносин складного порядку» [11]. Продовжуючи думку, автор відзначає, що концепція «простого правовідношення не відображає усієї повноти і багатогранності існуючих правових зв'язків» [11]. Водночас, під «простим» правовідношен- ням розуміється загальна модель, що включає в себе суб'єктів, об'єкт і зміст.

До того ж, як зазначає В. Яковлев, правозастосу- вання свідчить про те, що більшість відносин має складний характер [12, с. 237]. Водночас розуміти, що складні відносини відрізняє як множинність суб'єктів та учасників, так і множинність об'єктів і предметів. Крім того, деякі відносини можна представити як «ланцюжок взаємопов'язаних простих відносин, образно кажучи, які перетікають одне в інше» [11].

Отже, можна припустити, що правовідношення зі складною структурою (складне правовідношення) - це таке правовідношення, зміст якого складається з кількох взаємопов'язаних суб'єктивних прав і обов'язків для двох або більше суб'єктів. Водночас, усвідомленню сутності складних правовідносин сприяє відповідь на питання, які постають головними у теорії складних правовідносин: 1) як відмежувати складне правовідношення від інших правовідносин? Тобто, виникає потреба у визначенні критеріїв розмежування складних правовідносин;

2) де закінчується правовий зв'язок суб'єктів, коли ми розглядаємо правовідношення як складне? Отже, необхідно виявити характер співвідношення складного правовідношення та простих правовідносин, які входять до його складу. правовідносини інформація даний

Дослідження свідчать, що у складних правовідносинах відповідь на перше питання (про відмежування правовідношень) не може лежати в напрямі з'ясування кількості суб'єктів або учасників правовідношення. Саме тому вважаємо за доцільне погодитися з позицією А. Самсонової, яка відзначає, що зазначеним критерієм є мета правовідношення, оскільки «дії всіх учасників складного правовідношення, всього ланцюжка виникаючих правових зв'язків спрямовані на досягнення конкретного, суворо визначеного результату, який не може бути досягнутий шляхом участі в деякому простому пра- вовідношенні <.„>» [11]. Продовжуючи думку, автор пояснює, що дії кожного з учасників складного пра- вовідношення націлені на досягнення конкретного результату. Таким чином, мета охоплює «всіх учасників складного правовідносини і одночасно дозволяє відмежувати одне правовідношення від іншого, виділити його з усієї сукупності суспільних відносин» [11]. У роботі цілком поділяється така позиція щодо визначення критерію відмежування складного правовідношення від інших. До того ж, таку позицію висловлювала раніше І. Арістова у своїй роботі [6].

Відповідаючи на друге ключове питання теорії складних правовідносин, А. Самсонова пропонує усвідомити наступні моменти.

По-перше, складні правовідносини завжди можуть бути поділені на кілька «простих правовідносин», що входять до його складу. Водночас, окремо кожне з них (простих правовідносин) не дає змоги досягти того результату (мети), на досягнення якого спрямовано усе складне правовідношення. Якщо ми будемо розглядати кожне з зазначених відносин як самостійне і незалежне, «ми не зможемо комплексно розглянути весь правовий зв'язок, який представляє собою взаємодію учасників правовідношення» [11].

По-друге, «прості» правовідносини, які входять до складу «складного» правовідношення, у певному випадку можуть розглядатися як підстави виникнення правовідносин - як юридичні факти. А. Самсонова вважає: «У тому випадку, коли ми розглядаємо окремі прості правовідносини в якості підстав виникнення складного правовідношення, ми, образно кажучи, згортаємо складне правовідношення до простого, що дозволяє побачити початок і кінець такого складного правовідношення» [11]. Вважаємо, що врахування зазначених моментів у нашій роботі постає доцільним.

Узагальнюючи зазначене вище, слід погодитися з А. Поляковим щодо визначення поняття «просте» та «складне» правовідношення [12]. Так, простим правовідношення є тоді, коли одному суб'єктивному праву відповідає один юридичний обов'язок, а складне правовідношення - це «таке правовідношення, колиу кожної зі сторін є і суб'єктивні права, і суб'єктивні обов'язки (наприклад, правовідносини, які випливають з договору найму житлового приміщення)» [12].

На нашу думку, корисним для роботи постає питання щодо з'ясування доцільності аналізу комплексних правовідносин. Варто підкреслити, що очевидним позитивним внеском І. Арістової [6] є те, що вона пропонує окремо розробляти теорію комплексних правовідносин. Отримані висновки дозволили І. Арістової обґрунтувати можливість існування комплексних правовідносин - правовідносин, окремі частини яких (прості правовідносини, які входять до їх складу) є відносинами, що регулюються нормами різних галузей права. Таким чином, комплексні правовідносини - це завжди складні правовідносини, головна особливість яких полягає у тому, що до їх складу входять «прості» відносини, які регулюються нормами різних галузей права.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що у роботі поділяється відповідна позиція І. Арістової щодо поняття та сутності інформаційних правовідносин, яка була сформована у результаті ґрунтовного дослідження інформаційних відносин та інформаційної сфери [6]. Враховуючи те, що у кожній сфері суспільного життя виникають різноманітні суспільні відносини, І. Арістова відзначає, що характер цих відносин може бути «чисто» управлінським (або майновим, трудовим, інформаційним тощо) і «змішаним». Водночас вважаємо за необхідне зазначити, що, на думку І. Арістової, «змішані» суспільні відносини виникають у тих областях, де перетинаються різні сфери суспільних відносин. На підставі зазначеного автор пропонує в інтегративній інформаційній сфері, як системному утворенні, виділяти дві складових частини суспільних відносин - «змішані» та «чисті» [6]. Водночас у першій підсистемі («змішаних» суспільних відносин) автор виділяє дві групи суспільних відносин. Перша група - це так звані інформаційно-управлінські, інформаційно-майнові, інформаційно-трудові та інші відносини. Друга група - це управлінсько-інформаційні, майново-інформаційні, трудово-інформаційні тощо.

До речі, вводячи в науковий обіг поняття «змішаних» відносин, наприклад, інформаційно-управлінських або управлінсько-інформаційних відносин, І. Арістова не розглядала їх у контексті складних відносин. На її думку, запропонована конструкція понять мала б сприяти розумінню того, що: 1) конструкція «інформаційно-управлінські відносини» акцентує на виникненні управлінських відносин, які постають «забезпечувальними» для основних інформаційних відносин; 2) конструкція «управлінсько-інформаційні відносини» акцентує увагу на виникнення інформаційних відносин, які постають «забезпечувальними» для основних управлінських відносин. Вважаємо за доцільне надалі, замість поняття «змішані» суспільні відносини в інформаційній сфері (мається на увазі перша група), використовувати поняття «інформаційно-забезпечувальні» відносини.

Друга підсистема інтегративної інформаційної сфери - це так звані «чисті» інформаційні відносини, або суто інформаційні відносини, під якими автор розуміє суспільні відносини з приводу обігу інформації, тобто, створення, збирання, одержання, обробка, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації [6].

Таким чином, І. Арістова [6] в інтегративній інформаційній сфері виділяє дві групи «змішаних» інформаційних відносин та суто інформаційні відносини. Водночас до інформаційної сфери І. Арістова запропонувала включити суто інформаційні відносини («чисті») та частину «змішаних», а саме, першу групу, які носять назву «інформаційно-забезпечувальні». Усі інформаційні відносини в інформаційній сфері автор об'єднує поняттям «відносини в інформаційній сфері», або інформаційні відносини в широкому трактуванні (у вузькому трактуванні - це суто інформаційні відносини) [6].

Аналіз суспільних відносин в інформаційній сфері дав змогу вченому дійти висновку щодо можливості виникнення не лише простих суспільних відносин, але й складних. Якщо йдеться про прості відносини, вони постають суто інформаційними відносинами. У випадку складних суспільних відносин в інформаційній сфері їхня структура може включати як лише прості суто інформаційні відносини, так і комбінацію з простих «суто» інформаційних відносин та інформаційно-забезпечувальних відносин.

У зв'язку з цим зазначимо, що у роботі поділяється думка щодо доцільності введення у науковий обіг поняття «інформаційні правовідносини» у широкому трактуванні, або «правовідносини в інформаційній сфері», - це різноманітні комбінації з так званих суто інформаційних правовідносин та інформаційно-забезпечувальних правовідносин, останні з яких врегульовані не нормами інформаційного права, а нормами інших галузей права (наприклад, адміністративного, цивільного, трудового). Водночас, поняття «інформаційні правовідносини» у вузькому трактуванні - це суто інформаційні правовідносини, врегульовані нормами інформаційного права. На нашу думку, положення цієї концепції доцільно використовувати в нашій роботі.

Вважаємо за необхідне зазначити наступне. У роботі усвідомлюється важливість визначення особливості структури складних (зокрема, комплексних) правовідносин. Висновки, отримані вище щодо сутності складних та комплексних правовідносин, дають змогу зрозуміти наступне. Правовідносини в інформаційній сфері можуть бути як простими, так і складними. Прості правовідносини - це завжди суто інформаційні правовідносини. У випадку виникнення складних правовідносин варто зазначити, що їх склад може бути таким: 1) два і більше простих суто інформаційних правовідносин; 2) комбінація з простих суто інформаційних правовідносин та інформаційно-забезпечувальних простих правовідносин. У першому випадку йдеться про складні інформаційні правовідносини, які є суто інформаційними, не комплексними. У другому випадку виникають складні правовідносини в інформаційній сфері, які, водночас, постають комплексними, оскільки регулюються як нормами інформаційного права, так і нормами інших галузей права.

Варто зазначити, що особливості суспільних інформаційних відносин та інформаційних правовідносин у сфері персональних даних постають такими самими, як і для інформаційної сфери (у широкому розумінні). Така точка зору зумовлена тим, що за критерієм - «вид інформації», сфера персональних даних постає невід'ємною складовою частиною інформаційної сфери. Прагнучи до чіткого розуміння структури сфери персональних даних, варто враховувати, що ст. 1 Закону виділяє дві групи дій (сукупності дій), які пов'язані, відповідно, із захистом та обробкою персональних даних. Водночас, Закон містить об'єднуюче (щодо обробки та захисту) поняття - «використання персональних даних», під яким розуміються будь-які дії володільця персональних даних (далі - ПД) щодо: 1) обробки цих даних;

2) їх захисту; 3) надання часткового або повного права обробки ПД іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із ПД (що здійснюються за згодою суб'єкта ПД чи відповідно до закону). Очевидно, що в такому разі йдеться про передачу відповідного права на обробку персональних даних від володаря ПД до розпорядника ПД. Водночас ст. 16 Закону регулює суспільні відносини у СПД, що пов'язані з порядком доступу до персональних даних третіх осіб.

Отже, у СПД, яка включає різноманітну комбінацію із суто інформаційних та інформаційно-забезпечувальних відносин (правовідносин), доцільно виділити дві групи правовідносин, учасниками яких, зокрема, можуть бути ОВВ України. Перша група пов'язана з використанням персональних даних, друга група - з порядком доступу до персональних даних третіх осіб. У свою чергу, перша група зазначених правовідносин (використання ПД) складається із трьох підгруп: 1) обробка ПД; 2) захист ПД;

3) передача права (повного чи часткового) на обробку ПД. Виходячи із цього (з правової точки зору), «сфера персональних даних» - це сфера правовідносин (різноманітні комбінації з інформаційно-забезпечувальних та «чистих» інформаційних правовідносин), пов'язаних із використанням персональних даних (обробка, захист, передача права на обробку ПД) та доступом до персональних даних третіх осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних : Конвенція Ради Європи від 28.01.1981 р. № 108

2. Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних : Директива Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 24.10.1995 р.

3. Арістова І., Чернадчук В. Концепція інформаційних правовідносин: сутність та особливості використання у сфері банківської діяльності /1. Арістова, Чернадчук II Інформація і право. - 2012. - № 3(6). - 47-56.

АНОТАЦІЯ

КУЗНЕЦОВА М.Ю. СФЕРА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬСТВА

Визначено поняття та структуру сфери персональних даних як невід'ємної складової частини інформаційної сфери суспільства. На основі досліджень щодо характеру та особливостей суспільних відносин в інформаційній сфері суспільства встановлено правову природу та структуру правовідносин у сфері персональних даних. Запропоновано підхід щодо формування системної моделі інформаційних правовідносин у сфері персональних даних та досліджено конкретні приклади.

Ключові слова: інформаційна сфера, сфера персональних даних, інформаційні суспільні відносини, інформаційно-забезпечувальні суспільні відносини, складні правовідносини, комплексні правовідносини, використання персональних даних, доступ до персональних даних.

КУЗНЕЦОВА М.Ю. СФЕРА ПЕРСОНАЛЬНЫХ ДАННЫХ КАК НЕОТЪЕМЛЕМАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ СФЕРЫ ОБЩЕСТВА

Определены понятие и структура сферы персональных данных как неотъемлемой составляющей информационной сферы общества. На основе исследований относительно характера и особенностей общественных отношений в информационной сфере общества установлены правовая природа и структура правоотношений в сфере персональных данных. Предложен поход для формирования системной модели информационных правоотношений в сферы персональных данных, а также рассмотрены конкретные примеры.

Ключевые слова: информационная сфера, сфера персональных данных, информационные общественные отношения, информационно-обеспечивающие общественные отношения, сложные правоотношения, комплексные правоотношения, использование персональных данных, доступ к персональным данным.

KUZNETSOVA M.Y. THE SCOPE OF PERSONAL DATA AS AN INTEGRAL PART OF THE INFORMATION SPHERE OF THE SOCIETY

The increasing role of public relations connected with personal data is grounded. A list of international legal instruments that define the standards in the sphere of personal data protection, as well as measures for the adaptation of certain standards in the legislation of Ukraine are established. Attention is paid to the need of quality of legal regulation of public authorities' activities (executive bodies in particular) as far as the use of personal data (including their protection). Basing on studies of the entire legal framework of personal data, it was considered appropriate to focus on the study of the social relations in the sphere of personal data that are governed exclusively by the provisions of the Law of Ukraine “On Protection of Personal Data”. The concept and structure of the scope of personal data as an integral part of the information sphere of society are established. Basing on studies of the nature and characteristics of public relations in the information sphere of the society, the author established the legal nature and the legal framework in the field of personal data. An approach for the development of information legal relations system model in the field of personal data is offered and specific examples are examined. Basing on the results of studies of social relations and relations in the field of information and understanding the scope of personal data as an integral part of the information sphere, as well as the main provisions of the theory of complex legal relationships the author established some features of social relations and legal relations in the field of personal data. The classification of legal relations in the sphere of personal data is suggested according to the following criteria: 1) according to the legal nature - the “pure” information and complex legal relationships (based both on the rules of information law and the rules of other branches of law); 2) according to the structure - legal relations associated with the use of personal data (processing, security, transfer of rights to the processing of personal data) and legal relations of access to personal data of third parties. The features of social relations (legal relations) in the field of personal data are determined as follows: 1) trends in the development of public relations in the field of personal data are largely determined by the existing laws governing the formation of public relations in the information sphere; 2) the nature of social relations in the sphere of personal data is purely informational and information-providing, namely: managerial, material, labour, and the like; 3) the structure of social relations in the field of personal data is simple and complex (more than one public relations); 4) legal relations in the field of personal data are either “purely” informational in nature (based on the rules of Information Law) or complex in nature (based both the rules of Information Law and rules of other areas of law). The author realized that the essence of complex legal relations contributes to the answers to questions that are central in the theory of complex legal relations: 1) how to distinguish the complex legal relationship from other relationships? Thus, there is a need to define the criteria for distinguishing complex legal relations; 2) where does the legal connection between the subjects end when we consider the legal relation as a complex one?

Key words: information sphere, sphere of personal data, information public relations, information-providing public relations, complex legal relations, use of personal data, access to personal data.

Размещено на Allbest.ru