Прокурор як суб'єкт доказування у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

на тему: Прокурор як суб'єкт доказування у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві

Виконала:

Олена Говоруха

Висвітлено питання щодо рівноправності прокурора як суб'єкта доказування з іншими учасниками процесу. Наголошено, що в Україні діє принцип змагальності, закріплений у Конституції України, тому саме від активності прокурора як учасника процесу при доказуванні залежить позитивний результат розгляду справи.

Ключові слова: прокурор; суб'єкт доказування; змагальність; представництво.

Освещен вопрос о равноправии прокурора как субъекта доказывания с другими участниками процесса. Отмечено, что в Украине действует принцип состязательности, который закреплен в Конституции Украины, поэтому именно от активности прокурора как участника процесса при доказывании зависит позитивный результат разбирательства дела.

Ключевые слова: прокурор; субъект доказывания; состязательность; представительство.

In the article a question is reflected in relation to equality of rights of public prosecutor, as a subject of finishing telling, with other participants of process. It is marked that principle of contentionness, that in a general view is envisaged in Constitution of Ukraine, operates in Ukraine, and accordingly exactly from activity of participant of process the positive result of trial of business depends at finishing telling.

Keywords: public prosecutor; subject of finishing telling; contentionness; representative office.

Метою реформування прокуратури є приведення її діяльності у відповідність із міжнародними стандартами згідно із зобов'язаннями, що їх Україна взяла на себе, приєднавшись до Ради Європи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прийняття Закону України «Про прокуратуру» та подальші зміни до Конституції України, що набули чинності 30 вересня 2016 року, суттєво впливають на механізм реалізації прокуратурою України функції представництва. У зв'язку з цим на даний час нагальним є питання процесуально-правового статусу прокурора як учасника судового процесу, що реалізує функцію представництва інтересів держави в суді, а також визначення напрямів вдосконалення цього статусу.

Особливості правового статусу прокурора як суб'єкта реалізації функції представництва у судах різних спеціалізацій досліджено у роботах таких науковців, як М.М. Говоруха, О.Г. Кучер, О.П. Натрус, М.М. Руденко, М.М. Стефанчук. Проте залишаються невизначеними у процесуальному законодавстві такі питання діяльності прокурора, як його процесуальна роль та форми участі у розгляді справи.

Удосконалення моделі національного судочинства зумовлює потребу у дослідженні статусу прокурора як учасника судового процесу - суб'єкта доказування. Тож мета статті полягає у визначенні особливостей процесуального статусу прокурора при реалізації ним представницької функції.

Новацією прийнятих законів є суттєва зміна правового статусу органів прокуратури в Україні. Зокрема, із Конституції України було вилучено розділ VII «Прокуратура», а положення щодо правового статусу органів прокуратури України включено до розділу VIII «Правосуддя».

Окрім того, виключено певні конституційні функції прокуратури, у тому числі представництво інтересів громадянина в суді у випадках, визначених законом.

Як і в більшості країн Європи, основна компетенція прокурорів розглядається в межах кримінальної сфери. Водночас питання здійснення прокуратурою повноважень поза сферою кримінального переслідування також є актуальним для багатьох європейських держав. І важливість цього напряму для України не слід недооцінювати.

Наприклад, у Болгарії, Франції, Нідерландах, Польщі, Португалії, Шотландії до компетенції прокурорів входить порушення судового некримінального провадження в усіх випадках, де вони представляють державний інтерес, зокрема щодо судового захисту державної власності. У деяких країнах прокурори уповноважені брати участь у процедурах комерційного права, пов'язаних з реєстрацією, банкрутством чи ліквідацією юридичних осіб, їх платоспроможністю тощо (Бельгія, Франція, Іспанія, Нідерланди, Португалія, Польща). Необхідність захисту суспільних інтересів, у тому числі певних соціальних груп, у Бельгії, Угорщині, Словаччині, Іспанії, Македонії та деяких інших країнах є підставою для правової основи прокурорського втручання.

При цьому, перш ніж визначитися зі своєю позицією, прокурори Португалії, Угорщини, Словаччини мають можливість проводити власне розслідування. У Хорватії, Литві, Монако прокурор може втручатися у поточні судові провадження, у тому числі шляхом подання апеляції, або у справи, в яких вже прийнято рішення. Під час такого втручання застосовуються засоби, якими не може користуватися приватна особа. Наприклад, протест, попередження, зауваження, заперечення тощо.

Юридичні підстави виконання прокурорами своїх повноважень визначаються по-різному. У прокуратурах, які є самостійними та незалежними установами (Болгарія, Угорщина, Хорватія, Іспанія, Словаччина), компетенція прокурорів гарантується насамперед Конституцією. У Бельгії, Чехії, Нідерландах, Польщі та Португалії такі повноваження більш детально викладено у законі про органи прокуратури. Є країни (Ірландія, Ліхтенштейн та інші), де компетенція прокурорів передбачена цивільним процесуальним або адміністративним процесуальним законодавством.

Прокурори окремих держав можуть втручатися у розгляд судових справ, які стосуються дій підлітків або недієздатних осіб чи осіб з обмеженою здатністю захищати свої власні права, тобто у визначених законом особливих ситуаціях з урахуванням статусу сторони у справі (Бельгія, Чехія, Угорщина, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Латвія, Литва, Словаччина) [1].

В Україні представництво в суді законних інтересів держави прокурор здійснює у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») [2].

Особливість представництва прокурором інтересів держави в суді полягає в тому, що прокурору насамперед потрібно довести факт нездійснення або неналежного здійснення відповідним органом своїх повноважень.

Водночас законодавчо або будь-яким іншим актом не визначено, яким чином доводити вказані факти. Це означає, що прокурор оцінюватиме ситуацію на власний розсуд, а суд - на свій.

Варто зауважити, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. На практиці таким підтвердженням вважається ухвала про відкриття провадження у справі. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва (відкриття провадження у справі) прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу [2].

Отже, підтримуючи в суді заявлені позовні вимоги, прокурор є рівноправною стороною процесу. Під час участі в розгляді судом справи прокурор користується правами в такому ж обсязі, як і інші учасники судового процесу, і не має переваг чи привілеїв. Він не приймає рішення у справі, а лише висловлює суду позицію щодо вирішення спору. При цьому позиція прокурора має бути підтверджена беззаперечними доказами [3].

Тобто від активності прокурора як учасника процесу при доказуванні безпосередньо залежить позитивний результат розгляду справи.

Таким чином, передусім слід зазначити, що, звертаючись до суду у будь-якому виді судочинства, прокурор повинен мати чітку позицію, беззаперечну доказову базу та обґрунтовано довести всі обставини, на які він посилається.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзац 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист законних інтересів держави, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою [2].

Окрім того, прокурору варто ефективно використовувати своє процесуальне право щодо ініціювання питання про витребовування доказів судом, визначене положеннями ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), ст. 69, ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України). Адже неповнота матеріалів та відсутність належних доказів порушення інтересів держави зумовить негативний результат розгляду [4; 5; 6].

Встановлення доказів, необхідних для обґрунтування позовних вимог, з огляду на їх належність та допустимість, доведення за їх допомогою підстав позову є найбільш відповідальним напрямом у роботі прокурора з підготовки позову, тому важливо правильно визначитись із доказовою базою.

Неповнота матеріалів, невжиття на стадії підготовки позову заходів щодо встановлення всіх обставин виявленого порушення та надання неналежних доказів в обґрунтування вимог, що заявляються, є причинами для залишення їх без задоволення з підстав недоведеності.

Адже, враховуючи принцип процесуальної рівності сторін та обов'язок кожної сторони, у тому числі й прокурора, довести ті обставини, на які вона посилається, у судовому засіданні досліджується кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Роль та місце прокурора у судочинстві вивчали багато дослідників, адже від теоретичного вирішення цього питання залежить регулювання процесуальної діяльності прокурора в суді. Водночас його розв'язання безпосередньо зумовлено принциповою позицією прокурорів, які звертаються до суду з позовами та забезпечують участь у їх розгляді судом.

Незважаючи на високий рівень кодифікації процесуальних норм щодо діяльності прокурора у сфері судочинства, залишається невирішеною низка проблемних питань. рівноправність прокурор судочинство доказ

Передусім необхідно визначити роль прокурора у судовому процесі - ким він повинен бути: учасником, який представляє та захищає інтереси держави, тобто виконує представницьку функцію, чи посадовою особою, яка від імені держави дає юридичну оцінку відносинам, що становлять предмет розгляду, і вживає заходи щодо виправлення судових помилок, тобто здійснює нагляд за законністю дій учасників судового процесу та судових рішень. А саме: прокурор у суді є рівноправним учасником чи особливою процесуальною фігурою, наділеною виключними повноваженнями [7]?

Досліджуючи це питання, деякі науковці процесуальний статус прокурора щодо реалізації функції представництва інтересів держави в суді фактично прирівнюють до процесуального статусу сторони в процесі. Основними аргументами прихильників цієї позиції є те, що прокурор, який заявив позов або вступив у справу, передусім є суб'єктом доказування, що володіє такими ж процесуальними правами, як і суб'єкти спірних правовідносин, а також обов'язками щодо правильного визначення предмета спору та своєї правової позиції.

До таких висновків певним чином спрямовує і законодавець, зазначивши у ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними правами сторони [8].

Проте прокурора не можна прирівняти до сторони у процесі, оскільки він не має власного інтересу у справі, а лише державницький, і з огляду на це наділений особливим статусом. При цьому такий статус не надає прокурору будь-яких привілеїв і він як учасник процесу - суб'єкт доказування повинен дотримуватись принципу змагальності, який в Україні закріплено у Конституції України, у ст. 129 якої передбачено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін, свобода в наданні ними доказів та доведенні перед судом їх переконливості.

При формуванні доказової бази прокурор повинен керуватись нормами чинного законодавства. Перелік доказів закріплено у ч. 2 ст. 57 ЦПК України, ч. 1 ст. 69 КАС України та ст. 32 ГПК України.

Обов'язок доказування для сторін у справі встановлено процесуальними нормами (ч. 1 ст. 60 ЦПК України, ч. 1 ст. 33 ГПК України та ч. 1 ст. 71 КАС України).

Варто зазначити, що поняття доказів і обов'язків доказування в усіх трьох процесуальних галузях права є схожими, і прокурор має неухильно дотримуватись цих вимог.

Процедура подання доказів регулюється ст. 131 ЦПК України, ст. 33 ГПК України, ч. 2 ст. 69 КАС України, забезпечення доказів - ст. 133 ЦПК України та ст. 73 КАС України. Порядок витребовування доказів регламентовано ст. 137 ЦПК України, ч. 3 ст. 71 КАС України та ст. 38 ГПК України.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Усі докази, які оцінюються судом, мають для нього однакову силу. Це положення закону важливе, оскільки лише в результаті оцінки доказів у сукупності можна постановити правильне рішення у справі.

Тобто не існує жодних переваг одних засобів доказування над іншими, ієрархія доказів відсутня. Результати оцінки доказів суд відображає в мотивувальній частині судового рішення, де наводяться мотиви врахування чи неврахування окремих доказів [4; 5; 6].

Отже, прокурор як учасник процесу - суб'єкт доказування повинен довести ті обставини, на які він посилається у позовній заяві. При реалізації представницької функції прокурор є рівноправним учасником з питань надання доказової бази.

І на зазначений факт не впливає його статус (особливий), оскільки доказова діяльність не може бути критерієм його процесуального становища у процесі, а є запорукою успішного результату вирішення справи.

Список використаних джерел

1. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: навч. посіб. / Л.Р. Грицаєнко; Академія прокуратури України. - К.: БІНОВАТОР, 2006. - 400 с. - (Правознавець).

2. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18

3. Ратушна Б.П. Змагальність судового процесу - запорука справедливого судового розгляду / Б.П. Ратушна // Часопис Київського університету права. - 2012. - № 3. - С. 232-236.

4. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

5. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

6. Звірко О.Є. Особливості процесуальної діяльності прокурора у сфері судочинства / О.Є. Звірко // Правовий вісник Української академії банківської справи. -- 2009. -- № 1(2). -- С. 94--97.

7. Стефанчук М.М. Напрями вдосконалення процесуального статусу прокурора як суб'єкта реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді / М.М. Стефанчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. -- 2015. -- Вип. 34. -- Т. 3. -- С. 115--121. -- (Серія «Право»).

Размещено на Allbest.ru