Залучення неповнолітньої особи в якості свідка (понятого) в справах про адміністративні правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення неповнолітньої особи в якості свідка (понятого) в справах про адміністративні правопорушення

Постановка проблеми у загальному вигляді

неповнолітній адміністративний правопорушення

Законодавство України про адміністративні правопорушення сьогодні потребує вдосконалення та радикальних змін. Особливо питання стає актуальним у зв'язку із реформуванням системи правоохоронних органів та судової влади. Наша держава обрала для себе європейський шлях розвитку, тому норми національного законодавства повинні відповідати нормам міжнародного права та практиці Європейського суду з прав людини. Особливої актуальності набуває захист прав дитини.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма щодо особи, яка може бути свідком в справі про адміністративне правопорушення. Проте норми щодо віку, з якого особа може бути залучена до процесу як свідок (понятий) немає. Тому на практиці виникає низка проблем у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Особливості процесуального статусу свідка в адміністративному провадженні досліджували такі вчені: Олефіренко Н. А. [1], Миронюк Р. В. [2], Адольфов С. М. [3], Гуменюк В. А. [4] та інші. Загальнотеоретичні аспекти участі у справах про адміністративні правопорушення різних категорій осіб досліджував М. А. Самбор [5]. Нормативною базою дослідження є Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про Національну поліцію», «Про охорону дитинства» та інші. На сьогоднішній день немає чітко сформованої теорії залучення неповнолітніх у якості свідків в справах про адміністративні правопорушення.

Метою статті є дослідження особливостей процедури залучення неповнолітнього в якості свідка (понятого) у справах про адміністративні правопорушення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Отже, неповнолітні особи віком від 16 до 18 років у випадку вчинення порушень можуть бути притягнуті до відповідальності. Вік правопорушника чітко визначений законом.

Згідно зі ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Свідком може бути будь-яка особа (поняті, потерпілий, родичі осіб, що беруть участь у справі, інші особи).

Варто зазначити, що у статті нічого не зазначається щодо віку свідка. Тобто можливе опитування як свідка малолітньої або неповнолітньої особи з урахуванням їх розвитку, сприйняття навколишньої дійсності.

За загальним правилом, якщо опитуються малолітні або неповнолітні, то необхідна присутність їх законних представників. Усі дані, отримані від свідка, підлягають оцінці і порівнянню з іншими доказами, отриманими з інших джерел. Проте це лише загальне правило, а не норма, визначена КУпАП.

Вивчення судової практики свідчить, що з метою забезпечення дотримання захисту прав та законних інтересів неповнолітнього свідка чи потерпілого, сприяння посадовій особі в отриманні повних і достовірних показань неповнолітнього шляхом встановлення з ним психологічного контакту, як правило, органами досудового слідства, судами залучається під час допиту неповнолітнього один або декілька педагогів [12, с. 293].

Варто звернути увагу, що молоді люди в силу особливостей свого віку мають специфічний соціально-психологічний склад, який проявляється у підвищеній емоційності, гострій сприйнятливості, вразливості, рухливості [13].

Своєрідність неповнолітніх як суб'єктів адміністративного права, передусім, полягає в тому хронологічному віці, який зумовлює психічний та фізіологічний розвиток особистості, набуття нею певних знань, навичок та вмінь, що дає змогу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Норми кримінального процесуального законодавства чітко визначають процедуру допиту малолітніх та неповнолітніх осіб. Відповідно до ст. 226 КПК України допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. До початку допиту особам, зазначеним у частині першій цієї статті, роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

Міжнародно-правові принципи та норми закріплюють особливий статус неповнолітнього і вимагають більш лояльного, у порівнянні з дорослими, ставлення всіх держав, що прийняли відповідні зобов'язання, у тому числі й Україна.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про права дитини дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Національне законодавство України також визначає вимоги до віку особи, що вважається дитиною (Закон України «Про охорону дитинства»).

Цивільне законодавство визначає межі відповідальності неповнолітніх та малолітніх осіб. Відповідно до ст. 31 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Згідно з ч. 3 ст. 33 ЦК України неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога (ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію»).

Отже, законодавством чітко не визначено вимог до віку свідка, але потрібно враховувати «розвиток неповнолітнього, сприйняття навколишньої дійсності». Якщо опитуються малолітні або неповнолітні, то бажаною є присутність їх законних представників, в іншому випадку - показання неповнолітнього можуть бути піддані сумніву.

Варто зазначити, що у разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно одного з батьків неповнолітньої особи або особи, яка їх замінює, відповідно до частини третьої статті 184 КУпАП.

У разі вчинення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно цієї особи.

Слід також додати, що перед поліцейським опитуванням, іншими діями за участю неповнолітніх представник правоохоронного органу може порадитись з педагогом, психологом, законним представником з приводу тактики, формулювання і послідовності постановки запитань неповнолітньому, які запитання доцільно поставити їм самим. Слід також враховувати, що неповнолітній свідок (понятий), як правило, легше, ніж дорослий, піддається навіюванню, схильний до фантазування і швидше втомлюється, стає неуважним. Тривалість опитування неповнолітніх свідків, потерпілих повинна визначатись не тільки завданнями, які поставлені перед правоохоронними органами, але перш за все індивідуально-психологічними віковими особливостями допитуваних.

Висновки дослідження перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Таким чином, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить чіткої вимоги щодо віку особи, що може бути залучена в якості свідка (понятого). Не врегульована також окрема процедура опитування, відібрання пояснень в неповнолітніх осіб. Така прогалина в законі може негативно впливати на законність процедури притягнення осіб до відповідальності за адміністративні правопорушення.

Вважаємо, що Кодекс України про адміністративні правопорушення слід доповнити статтею 272-1 «Особливості відібрання пояснень у малолітньої або неповнолітньої особи» наступного змісту «Проведення опитування, відібрання пояснень у малолітніх та неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога, а за необхідності - психолога».

Список використаної літератури

неповнолітній адміністративний правопорушення

1. Олефіренко Н. А. Особливості правового статусу свідка як учасника адміністративно-деліктного провадження / Н. А. Олефіренко // Вісник Запорізького національного університету. - 2011. - №1. - С. 193-198.

2. Адольфов С. М. Процесуальне становище свідка у справах про корупційні правопорушення : адміністративно-правовий аспект / С. М. Адольфов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - №1.С. 3-10.

3. Гуменюк В. А. Питання визначення процесуального статусу понятого як учасника адміністративно-процесуальних дій / В. А. Гуменюк // Форум права. - 2007.№2. - С. 35-39.

4. Самбор М. А. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: погляди та поняття / М. А. Самбор // Вісник Дніпропетровського університету імені Адольфа Нобеля. - 2015. - №1 (6). - С. 128-134.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 07.12.1984 № 8073-X (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - № 51. - Ст. 1122.

6. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 № 2402-III (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст. 142.

7. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 2003, №№ 40-44. - Ст. 356.

8. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. - 2015. - № 40-41. - Ст. 379.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI (зі змінами та доповненнями) //

10. Михайлова І. В. Участь педагога (психолога) у кримінальному провадженні: питання теорії та практики / І. В. Михайлова // Право України. - 2011. - №2. - С. 291-298.

11. Заросинський С. Ю. Характеристика осіб неповнолітнього віку, що вчиняють злочини / С. Ю. Заросинський // Право. - 2015. - № 27. - С. 254-259.

Размещено на Allbest.ru