Етичні засади виконання професійного обов’язку співробітниками правоохоронних структур України, які працюють в інформаційній сфері

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ОБОВ'ЯЗКУ СПІВРОБІТНИКАМИ ПРАВООХОРОННИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

ЖАЛУБАК В.М.

Постановка проблеми. Специфіка оперативної роботи в інформаційній сфері полягає в тому, що співробітникам правоохоронних органів, які протидіють злочинності в інформаційній сфері, доволі часто доводиться приймати рішення в ситуаціях, пов'язаних із ризиком. Це зумовлено тим, що характер оперативної діяльності в галузі протидії злочинам в інформаційній сфері співвідноситься із гострим протиборством, нестандартними ситуаціями, наявністю численних небезпек та загроз.

У наш час, період військово- політичної та соціально-економічної нестабільності, зміни системи цінностей, занепаду моралі, особливого значення набувають проблеми етики оперативної роботи, саме в сфері протидії злочинам в інформаційній сфері, зокрема питання формування моральної мотивації, рівня морального розвитку оперативних співробітників, ступінь засвоєння ними нормативних вимог й, найголовніше, розвитку у них почуття морального, службового та професійного обов'язку.

Питання морального обов'язку є предметом деонтології, що робить актуальним дослідження взаємовідносин етики та ризику у діяльності співробітників оперативних підрозділів СБ України, які працюють в інформаційній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вперше думка щодо необхідності досліджувати у сфері опе- ративно-розшукової діяльності (ОРД), крім правових, ще й морально-етичні стосунки була висловлена Д. Гре- бельским [1], яким, до речі, вперше було запропоновано термін «оперативний ризик» як поняття, пов'язане із прийняттям оперативних рішень в умовах ризику в процесі оперативної діяльності правоохоронних органів та спецслужб. До проблем етики оперативного ризику у різний час зверталися відомі юристи Д. Беззубов [2], А. Возний [3], В. Крошко [4], І. Озеров [5], А. Рачинський [6], О. Ющик [7] та інші. Комплексне дослідження моральних норм та взаємовідносин у ході оперативної роботи, що було проведено цими вченими, стосувалося в основному моральної сторони тих або інших конкретних способів вирішення завдань, що виникають у процесі оперативної діяльності.

На жаль, у роботах цих дослідників обділено увагою такі аспекти етики ризику, які є предметом деонтології як науки про професійний обов'язок юристів, медиків, а також інших спеціалістів, від дій яких залежать права та свободи громадян, стабільність у суспільстві та цілісність держави. Положення юридичної деонтології досить повно викладені у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників [1-8]. Однак автори в них недостатньо уваги приділяють проблемам ризику та його зв'язкам із професійним обов'язком. Між тим одним із найпотужніших рушіїв ризику, безумовно, є професійний та громадянський обов'язок, який лежить або ж принаймні повинен лежати в основі ефективної діяльності співробітників оперативних підрозділів правоохоронних органів України, які працюють в інформаційній сфері. моральний оперативний розшуковий правоохоронний

В результаті виникли протиріччя, які були зумовлені, з одного боку, наявністю достатньо потужної теоретичної бази, заснованої на положеннях деонтології, а з іншого - відсутністю практичних розробок, що дозволяють пов'язати оперативний ризик та професійний обов'язок у діяльності співробітників оперативних підрозділів, що діють у сфері протидії злочинам у галузі інформаційної безпеки.

Мета статті полягає у дослідженні проблем етики ризику та її зв'язків з деонтологічними засадами професійного обов'язку оперативних співробітників правоохоронних структур, які працюють в сфері протидії інформаційним злочинам.

Виклад основного матеріалу. Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав та свобод людини, взаємодії з органами управління й населенням (ст. 4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Закон ще раз зосереджує увагу осіб, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, на моральності, законності застосування методів, котрі реалізуються у сфері, визначеною специфікою оперативної роботи. Це означає, що виконання співробітниками правоохоронних органів своїх службових обов'язків повинно здійснюватися лише в межах закону, а відтак у відповідності із критеріями моральності вчинків у ситуаціях професійного ризику, крайньої необхідності, необхідної оборони та затримання злочинців.

Дякуючи моральним імперативним критеріям, зменшується ступінь ризику порушення закону в гост- роконфліктних, реально небезпечних для життя та здоров'я співробітника та громадян ситуаціях. Отже, необхідна така методика морального навчання співробітників правоохоронних органів, яка сприяла б формуванню їхніх дій в ситуаціях реальної небезпеки, «автоматично» запобігаючи прийняттям рішень в екстремальній ситуації на підставі аморальних критеріїв, що призводить до превалювання доцільності над законом і мораллю.

Етичний аспект звертання до ризику повинен сприяти укріпленню системи моральних критеріїв виправданого ризику. Безумовний інтерес становлять собою формування мотивів, намірів у процесі вибору та прийняття ризикованих рішень, а також самооцінка ризикованих дій співробітників оперативних підрозділів, які працюють в інформаційній сфері.

Доцільно зазначити, що ефективне застосування оперативного ризику як методу вирішення конкретних завдань оперативної діяльності, його визначеність із точки зору моралі та права можливі лише тоді, коли оперуповноважений є особистістю, в основі світогляду якої - відчуття громадянського та службового обов'язку, сталі моральні цінності, патріотизм, національна самосвідомість, відповідальність.

Пошук критеріїв моральності застосування оперативного ризику слід здійснювати у сфері формування моральної свідомості. Вона заключає в себе моральні переживання, пов'язані із почуттям обов'язку, честі, гідності, відповідальності та довіри.

У практиці оперативної роботи звертання до оперативного ризику, як правило, вимушений захід. Однак завжди необхідно шукати можливість досягти мети не ризикованими заходами. Їм слід віддати превагу, якщо фактор часу не впливає на прийняття рішення, дозволяє планувати заходи, маневрувати доступними силами та засобами. Це зовсім не означає, що в оперативній практиці не виникають ситуації, коли переважними факторами виступають інші обставини, і тому з'являється потреба звертання до виправданого ризику. Такі ситуації виникають, наприклад, тоді, коли отримана інформація про від'їзд фігуранта, але точна дата від'їзду не встановлена, у зв'язку із чим виникає небезпека знищення наявних у нього важливих відомостей.

Як приклади можна навести ситуації, пов'язані із професійним ризиком та визначені законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 8 п. 5, 7, 8, 18), «Про контррозвідувальну діяльність» (ст. 7 пп. 1-3, 7, 12). Дії у відповідності з цими статтями мають нормативне значення, але вимагають також наявності у оперативника достатніх моральних критеріїв при прийняті рішень щодо їх застосування. Іншими словами, у таких випадках моральні критерії знаходяться у тісному зв'язку із правовими та загальнокультурними нормами, а також, що досить важливо, з критеріями професійної етики. Це вони зумовлюють свідомий вибір рішення або лінії поведінки в ситуаціях оперативного ризику. Це положення визначає моральний вибір оперативного співробітника, спрямований на подолання реальної небезпеки, пов'язаної іноді з самопожертвою.

Згідно із Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням ОРД є «пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій із метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави».

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КК України особа несе кримінальну відповідальність на загальних підставах, якщо ризик завідомо створював загрозу життю інших осіб, екологічної катастрофи, інших надзвичайних подій. Термін «завідомо», вжитий у ч. 3 ст. 42 КК України, означає, що особа, яка вчинила ризиковане діяння, заздалегідь знала про можливість настання передбачених законом негативних наслідків.

Стаття 42 КК України регулює правовий інститут діянь, пов'язаних із ризиком. Ризик передбачає можливість виникнення шкоди внаслідок вчинення певних дій (бездіяльності) для досягнення позитивного результату. Ризикованими можна вважати діяння, внаслідок яких шкода лише може, але не обов'язково повинна виникнути. Проте ця стаття визнає правомірними лише такі ризиковані дії чи бездіяльність, які вчинені з дотриманням встановлених законом умов. З огляду на це поведінка, що явно веде до заподіяння шкоди, не може бути виправдана посиланнями ні на яку користь, яку суспільство отримало б від такої поведінки. Відповідно до існуючої в державі кримінально-правової доктрини законодавець визнає, що потреба у ризикованих діях (бездіяльності) може з'явитися у ситуаціях, коли наявних знань і досвіду у виконавця або тих, хто планує оперативний захід, недостатньо для повного усунення небезпеки та виключення ризику або ж коли виключити ризик взагалі неможливо з об'єктивних причин. Відповідно до статті 42 КК України ризиковані діяння визнаються виправданими і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності за сукупності таких умов:

1) ризиковане діяння вчинюється для досягнення значної суспільно корисної мети;

2) неможливо досягти зазначеної мети у цій обстановці без вчинення ризикованого діяння; у разі можливості досягнення зазначеної мети за допомогою не ризикованої поведінки ризик не може вважатися виправданим;

3) особа вжила заходів, які дають підстави обґрунтовано розраховувати на відвернення шкоди правоохо- ронюваним інтересам, вжиття заходів безпеки є обов'язковим, якщо є можливість до них вдатись, невжиття вказаних заходів робить ризиковане діяння невиправданим, але кримінальна відповідальність виникає лише у разі настання шкоди право- охоронюваним інтересам внаслідок такого діяння.

Оперативний ризик у роботі співробітників оперативних підрозділів правоохоронних органів, які працюють в інформаційній сфері, носить щоденний характер, але форми його прояву, коли вони мають виправданий характер, не завжди виразні та помітні.

Найбільш загальним моральним критерієм застосування оперативного ризику в ході протидії злочинам, що вчиняються в інформаційній галузі, є усвідомлення його державної та суспільної необхідності. В свою чергу, шлях до усвідомлення такої необхідності приходить через засвоєння моральних норм, через систему морального виховання співробітника, який працює в інформаційній сфері, має місце у практиці методів, пов'язаних із ризиком, виправданим та невиправданим його видом, ознайомлення із наслідками невиправданості застосування ризику, а також із відповідальністю за ухилення від звернення до нього в ситуаціях оперативного ризику.

Службовий обов'язок - це форма суспільної свідомості, елемент світовідчуття співробітника правоохоронних органів, який працює в інформаційній сфері, тісно пов'язаний із такою формою як правосвідомість. У зв'язку із цим виховання правосвідомості у таких співробітників насамперед зумовлено їхньою внутрішньою мораллю.

Моральна проблема звертання до оперативного ризику взаємопов'язана з проблемами, які є об'єктом вивчення низки суміжних наук, - деонтології, психології, а також кримінального права та теорії оперативно- розшукової діяльності. Це зумовлено необхідністю вибору доцільної тактики, яка з метою уникнення застосування невиправданого ризику повинна бути несуперечливо пов'язана із критеріями деонтології. В основі самоконтролю повинна лежати ідея, якою керується співробітник приймаючи рішення, насамперед у відповідності із вимогами професійного обов'язку, а вже потім - тактичної необхідності. Треба відзначити, що на практиці оперативні співробітники, які протидіють злочинам в інформаційній галузі, стикаються не лише з відсутністю аналізу загальної проблеми оперативного ризику, але й із недоліком досліджень, що стосуються окремих його моментів. На жаль, до цього часу не розроблені етичні критерії застосування виправданого ризику в оперативних ситуаціях, чого слід було б очікувати у зв'язку із прийняттям чергових змін до Закону України «Про оперативно-розшуко- ву діяльність».

Як вже відзначалося, існує складний взаємозв'язок моральних критеріїв з правовими нормами. Це особливо яскраво виявляється в ситуації колізії моралі та обов'язку. Аксіоматика деонтології проголошує, що обов'язок перед суспільством, природою або Богом є, по суті, обов'язком перед самим собою. В деонтології розрізняють поняття «моральний обов'язок» і просто «зобов'язання». Смислове розмежування між цими поняттями полягає в тому, що слова «моральний обов'язок» (рос. «долг», англ. «duty»), оточені більш потужною емоціональною аурою, володіють відтінком внутрішньої духовної піднесеності, пов'язаної з поняттям «сумління», в той час як слово «зобов'язання», як правило, відноситься до важливих, однак, цілком тривіальних проявів зовнішніх, чітко сформованих, інституційованих вимог. Крім того, з поняттям «моральний обов'язок» прийнято пов'язувати із високою ступінню свідомості виконання службових вимог, переважання таких мотивів поведінки, що виникають на основі фундаментальних переконань. Коли співробітнику нагадують про невиконання службового обов'язку, очікується не лише саме по собі виконання встановленої законом або інструкцією норми, а й глибока особистісна його залученість у цей процес. Нагадування щодо невиконаного обов'язку, як правило, передбачає тільки необхідність сумлінно здійснити певну послідовність дій. Дослідження ситуацій, пов'язаних із невиконанням обов'язку, зволіканням, свідчить, що в основі подібних вчинків частіше за все лежить недостатній рівень моральності співробітника. Аморально й те, що в ситуаціях оперативного ризику проявляється як боягузтво.

На думку І. Канта [8], моральний обов'язок - це усвідомлення людиною необхідності виконання того, що передбачають внутрішні духовні ідеали. Моральний обов'язок не просто особливе ставлення до закону, але й «внутрішній закон», встановлений сумлінням.

Змістовий простір, пов'язаний із моральним обов'язком, включає наступні поняття: «допустиме», «недопустиме», «обов'язкове». В таких видах діяльності як оперативна робота ця тріада, на нашу думку, повинна бути доповнена поняттям «над- обов'язкове». До надобов'язкових вчинків відносяться дії, що пов'язані із ризиком втрати свободи, здоров'я, а іноді навіть загибелі у зв'язку із вимушеним або випадковим порушенням закону. Такі дії подеколи наділяються вищим статусом у ієрархії службових дій, вважаються такими, що заслуговують максимального ступеня морального задоволення та захоплення. При цьому ті, хто здійснює надобов'язкові вчинки, як правило, сприймають власні дії як виконання службового обов'язку. Тому вчинення дій, пов'язаних із оперативним ризиком, преретворюються у службовий обов'язок лише в силу особливої самосвідомості, притаманної оперативним співробітникам правоохоронних органів України, які працюють в інформаційній сфері.

Оперативний ризик має переважно індивідуальний характер. Значення прийняття ризикованого рішення вибору різко зростає в тих ситуаціях, коли в цьому рішенні людина лишається наодинці зі своїм обов'язком, сумлінням, переконаннями, моральними принципами. Подібні ситуації значною мірою характерні для оперативної діяльності в інформаційній сфері, коли співробітник змушений самостійно приймати рішення у складних, нетипових обставинах, що вимагають негайного вирішення. Яким буде його вибір -- від цього нерідко залежить успіх конкретної інформаційної операції.

Для того, щоб вибір вчинку був найбільш ефективним і з практичного й морального боку, співробітник повинен визначити всі варіанти можливих дій, аби зупинитися на найкращому з його точки зору. Конспіративний характер оперативно-роз- шукових заходів вносить низку особливостей у визначенні варіантів рішень, пов'язаних із ризиком. У цих умовах особливо зростає значення особистих моральних та вольових якостей оперативного співробітника, який працює в інформаційній сфері. Помилок важко уникнути у будь- якій складній справі, тим більш в оперативній роботі, пов'язаної з гострим протиборством, конспіративністю, нестандартними ситуаціями, що ставлять оперативних співробітників перед альтернативою вибору. При цьому особливе значення набуває усвідомлення оперативним співробітником службового обов'язку, яке включає в себе правильний вибір орієнтирів у визначенні конкретних моральних цінностей під час вдосконалення тієї або іншої дії. Виконанню на практиці цих умов сприяють такі компоненти поведінки оперативника, як оперативна гнучкість, оперативна самостійність та оперативний ризик.

Висновки

Теоретичні основи підвищення ролі морального та професійного обов'язку є предметом деонтології. Тому нагальним є дослідження феномену етичних меж професійного ризику, вивчення окремих категорій та понять, що відображають сутність права на ризик у категоріях деонтологічного підходу до цієї проблеми. Встановлення не лише правових, але й моральних меж у оперативній роботі правоохоронних структур з урахуванням усіх притаманних ним особливостей діяльності є вимогою, що відповідає духу правової держави.

Тож, особливості морального змісту оперативної роботи в інформаційній галузі викликані її специфічним характером. До них відноситься обмеженість, а інколи і неможливість, морального контролю над повсякденною діяльністю оперативного співробітника, який працює в у сфері протидії інформаційним злочинам. Тому особливо гостро постає питання підвищення ролі морального та професійного обов'язку, відповідальності за свої вчинки.

Список використаних джерел

1 Гребельский Д. В. Оперативнорозыскная деятельность как государственно-правовая форма борьбы с преступностью / Д. В. Гребельский // Особенности обеспечения правопорядка и законности в районах и городах с бурным экономическим развитием. -- Омск, 1973. - С. 54-68.

2 Беззубов Д. О. Парадигма юридичного ризику в системі національної безпеки України (прикладний аспект) / Д. О. Беззубов // Держава і право. - 2010. - № 5. - С. 176-182.

3 Возный А.Ф. Проблема риска в оперативно-розыскной деятельности / А.Ф. Возный, В. П. Крошко // Труды КВШ МВД СССР. - 1976. - № 8. - С. 2-24.

4 Крошко В. П. Теоретические и практические проблемы профессионального (оперативного) риска в деятельности органов внутренних дел : моногр. / П. Крошко. - Киев, 1995.

5 Озеров И. Н. Категория риска в оперативно-розыскной деятельности : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / И. Н. Озеров. - СПб., 2001. - 202 с.

6 Рачинський А. Ризики в управлінській діяльності: механізми комплексного аналізу й оцінки / А. Ра- чинський // Вісник Національної академії державного управління. - 2005. - № 3. - 45-51.

7 Ющик О. І. Психологічний аспект діяння, пов'язаного з ризиком, у контексті боротьби з організованою злочинністю / О. І. Ющик // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією - теорія і практика. - 2005. - № 11. - С. 8190.

8 Кант И. Критика чистого разума : соч. в 6 т. / И. Кант. - М. : Мысль, 1994. - Т. 4, ч. 1. - 544 с.

Анотація

В статье сделана попытка исследовать проблему этики риска и ее связей с деонтологическими принципами профессионального долга оперативных сотрудников правоохранительных структур Украины, работающих в информационной сфере.

Ключевые слова: оперативный риск, профили риска, индикаторы риска, минимизация рисков, управление рисками, информационная сфера.

The article attempts to investigate issues of ethics and risk and its relations with deontology principles of professional duty of operational law enforcement employees of Ukraine, working in information security sector

Key words: operational risk, risk profiles, risk indicators, risk minimization, risk management, information security sector.

Размещено на Allbest.ru