Кримінологічна характеристика особи державного службовця, який зловживає владою або службовим становищем

Criminological Characteristic of Public Official's Identity Accused of Power or Authority Abuse

Article provides criminological characteristic of public official's identity accused of power or authority abuse (social, demographic, criminal-legal, psychological, etc.).

The definition of «civil servant» is of broader nature than «public official». First includes individuals in positions characterized by organizational or administrative functions without the status of public officials. Therefore public officials are identified as special subjects of all public service crime categories including power or authority abuse.

Detailed study and integrated specification of public official's identity accused of power or authority abuse provides an opportunity to identify a mechanism of criminal behavior, its determination and provision of grounded recommendations for public service crime prevention.

The abovementioned study of public official's identity accused of power or authority abuse must be performed in comprehensive manner with due attention to identity's peculiarities. It will help to define the factors of identity's criminal genesis in order to design and take adequate correctional and preventive measures.

bywords: criminological characteristic, criminal's identity, public official, civil servant, power or authority abuse.

Одним із найбільш поширених і небезпечних кримінальних правопорушень цієї категорії є зловживання владою або службовим становищем. З огляду на кінцеву мету викорінення корупційних правопорушень, вивченню підлягає передусім особа посадовця, який вчиняє злочин, передбачений ст. 364 Кримінального кодексу (КК) України.

З огляду на дію Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, прийняття 10 грудня 2015 року нового Закону України «Про державну службу», створення низки органів, які здійснюють боротьбу з корупційними злочинами, а також інші чинники, що сприяють очищенню органів державної влади від корупціонерів, актуальним є дослідження кримінологічної характеристики особи державного службовця, який зловживає владою або службовим становищем, що й становить мету статті.

Результати дослідження слідчої та судової практики засвідчують, що теоретичні засади особливостей особи злочинця не достатньо висвітлюють злочинну діяльність, зокрема щодо зловживань владою або службовим становищем.

Кримінологію передусім цікавить генезис особи злочинця, тобто процес його становлення та розвитку, а також чинники формування злочинних установок.

Значний інтерес для нашого дослідження становлять також теоретичні поняття особи злочинця, які сформульовано в юридичній психології. Наприклад, М. І. Єнікєєв визначає особу злочинця як комплекс негативних соціально значущих індивідуально-типологічних якостей індивіда, що спричиняють його злочинну поведінку [3, с. 305].

Водночас інші науковці тлумачать цей феномен як комплекс соціально значущих ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні норм кримінального права [4, с. 72].

Суспільна сутність виявляється через внутрішній зміст особи, своєрідну сукупність якостей, які утворюють стійку єдність психологічний склад особистості. До того ж, кримінологічне дослідження особи злочинця як на теоретичному, так і практичному рівнях має передбачати не окрему (розрізнену) інформацію, що належить до різних її аспектів, а формувати цілісне, завершене уявлення про особистість.

Відповідно до Закону України «Про державну службу», державний службовець це громадянин України, який обіймає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби [5]. У ст. 3, 91, 92 цього Закону наведене визначення деталізовано щодо певних посад або виду діяльності державних службовців. Зауважимо, що ст. 3 містить перелік посад, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», а саме: Президент України; Глава Адміністрації Президента України та його заступники, постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники; члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів; Голова та члени Національного агентства з питань запобігання корупції; Секретар Ради національної безпеки і оборони України та його заступники; народні депутати України; судді; прокурори; військовослужбовці Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону; особи рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, тощо [5].

Державним службовцям присвоюють категорії та ранги. Аналіз закону дав змогу виокремити інші види державних службовців: керівники та працівники державної служби.

У примітці до ст. 364 КК України службовими особами визначено такі категорії осіб: 1) особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування; 2) особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційнорозпорядчих функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням; 3) особи, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням; 4) особи, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративногосподарські функції за спеціальним повноваженням, яким особу наділяє повноважний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, центральний орган державного управління зі спеціальним статусом, повноважний орган чи повноважна особа підприємства, установи, організації, суд або закон; 5) особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, зокрема присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземних третейських суддів, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій, членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, а також судді й посадові особи міжнародних судів [6].

На нашу думку, поняття державної служби частково збігається з поняттям «діяльність службової особи», а отже, дія ст. 364-377 КК України поширюється на державних службовців, тобто вони є суб'єктами зазначених злочинів. Поняття «службова особа» ширше за поняття «державний службовець». До першої категорії можуть також входити особи, які не є державними службовцями, але обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративногосподарських функцій. Таким чином, державні службовці є спеціальними суб'єктами злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, зокрема зловживання владою або службовим становищем.

У юридичній літературі зазначено, що особу злочинця можна трактувати як систему самостійних елементів, яка має підструктури, що розкривають: ступінь суспільної небезпеки особи; індивідуально зумовлені ознаки; соціально зумовлені ознаки; біологічні та психологічні риси; дані про ставлення особи до вчиненого нею злочину та її поведінку під час учинення злочину [7, с. 15-16; 8, с. 22]. Дослідники зазначають, що особі злочинця притаманна система ознак і властивостей, що вказують на неї як людину, що вчинила злочин. Здебільшого ці ознаки поділяють на такі групи: соціально-демографічні, кримінально-правові, соціально-рольові, морально-психологічні [4, с. 74].

До цих груп О. М. Джужа додає біофізіологічні ознаки (стать, вік, стан здоров'я, особливості фізичної конституції, природні властивості нервової системи) [9, с. 34]. Водночас окремі із зазначених характеристик дублюються в соціальнодемографічній групі ознак особи злочинця.

Розглянемо характеристику цих груп ознак, що має значення для наведення відомостей про особу державного службовця, який зловживає владою або службовим становищем.

Соціально-демографічні ознаки охоплюють стать, вік, освіту, місце народження і мешкання, громадянство й інші відомості демографічного характеру. Завдяки такій ознаці, як стать, ми можемо зробити висновок про переважання вчинення конкретних видів злочинів особою певної статі. Зокрема, відповідно до статистичних даних, 2016 року із загальної кількості осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 364 КК України, лише 20,5 % становлять жінки [1]. Таким чином, цей службовий злочин є переважно «чоловічим».

За віковими ознаками особи, які вчинили злочин, передбачений ст. 364 КК України, розподілилися так: 18-28 років 7 осіб, 29-39 років 20 осіб, 40-54 роки 37 осіб, 55-59 років 12 осіб, старші за 60 років 7 осіб [1].

Вікова характеристика злочинців, які вдаються до зловживання владою або службовим становищем, дає змогу встановити ступінь інтенсивності вияву криміногенної активності й особливості злочинної поведінки посадовців різних вікових груп. Таким чином, найбільш криміногенними є державні службовці віком 40-54 роки.

Освітні показники свідчать про залежність злочинної поведінки від освіти та інтелектуального розвитку особи, які значно впливають на потреби й інтереси людини. Освітній та інтелектуальний рівні визначають характер злочину. Так, 2016 року серед злочинців цієї категорії 89,2 % це особи, які мали вищу освіту, 7,2 % професійно-технічну, 3,6 % повну середню освіту [1].

Кримінально-правові ознаки особи злочинця передбачають дані про елементний склад учиненого злочину, спрямованість і мотивацію злочинної поведінки, одноосібний чи груповий характер протиправної діяльності, вид співучасті, наявність судимості тощо. Так, 2016 року дві особи, які раніше вчиняли злочини, допустили зловживання владою або службовим становищем (2,4 %) [1]. Щодо вчинення зловживання владою або службовим становищем у групі відомостей не виявлено.

До групи морально-психологічних ознак особи злочинця належать:

- психологічні ознаки особливості інтелектуальних, емоційних і вольових якостей особи злочинця;