Першочергового аналізу потребують напрями удосконалення правового регулювання санації та ліквідації комерційних банків в Україні через прямий та опосередкований вплив ситуації в банківській сфері на загальний рівень соціально-економічного розвитку в країні.

Процес “очищення" банківської системи України виявив значні прогалини в системі захисту прав фізичних і юридичних осіб у випадку санації та ліквідації комерційних банків. Серед основних проблем є низький рівень забезпечення інтересів фізичних осіб - підприємців та суб'єктів господарської діяльності юридичних осіб, які мають депозити та розрахункові рахунки у фінансових установах, у яких запроваджено тимчасову адміністрацію або вже розпочато процес ліквідації. Розрахунково-касові операції взагалі перебувають в зоні ризику, що пояснюється дивною черговістю задоволення вимог кредиторів, яка регламентується чинним законодавством.

У науковій літературі представлено значну кількість публікацій, які намагаються висвітлити окремі аспекти правового регулювання банківської діяльності. Ю. Серпенінова з метою зменшення фінансового навантаження на комерційні банки й державу та запобігання паніці закликає до захисту виключно вкладників, які мають незначні вимоги до комерційного банку [5, 212]. Поза увагою автора залишається проблематичність об'єктивної оцінки ризиків з боку суб'єктів господарської діяльності в сучасних турбулентних умовах функціонування вітчизняної банківської системи.

Цікавими є пропозиції Д. Чеховського щодо доцільності змін у законодавстві щодо обов'язкового залучення страхових компаній для компенсації втрат клієнтів комерційних банків, які проходять процедуру санації або ліквідації [7, 99]. Викликає підтримку точка зору Н. Ткаченка щодо вдосконалення показників ефективності діяльності Фонду гарантування вкладів [6, 244], а саме використання коефіцієнта забезпеченості витрат.

Загалом аналіз публікацій вказує на доцільність продовження наукових розвідок щодо оптимізації нормативно-правового регулювання санації та ліквідації комерційних банків в Україні.

Враховуючи наведене, завданням цієї публікації є виявлення напрямів удосконалення нормативно-правового регулювання для посилення захисту інтересів фізичних та юридичних осіб - клієнтів при санації та ліквідації комерційних банків в Україні.

Відповідно до ст.99 Конституції України і ст.6 Закону України “Про Національний банк України" основною функцією Національного банку України (далі - НБУ) є забезпечення стабільності грошової одиниці, а саме гривні [2; 4]; одночасно пріоритетом є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі.

У зв'язку з відсутністю в нормативно-правових актах критеріїв цінової стабільності доречно взяти за основу підходи Європейського Центрального Банку (далі - ЄЦБ), яким передбачається встановлення верхнього рівня інфляції за групою споживчих товарів у середньостроковій перспективі на рівні 2 % на рік [1], тобто абз.2 ст.6 Закону України “Про Національний банк України" необхідно доповнити таким текстом: “Цінова стабільність означає неперевищення показником інфляції за груповою споживчих товарів двох відсотків на рік”.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон) під час дії тимчасової адміністрації не задовольняються вимоги вкладників та інших кредиторів комерційного банку [3]. Такий на перший погляд правильний підхід позбавляє захисту платників, які здійснюють оплату квитанцій через касу банку, які перетворюються на кредиторів (для фізичної особи - лише шоста черга відповідно до ч.1 ст.52 Закону). У цьому випадку сумлінним фізичним та юридичним особам доведеться повторно виконати платежі на користь контрагентів і сподіватися на позитивний результат санації проблемного комерційного банку.

У свою чергу юридичні особи у випадку блокування платежів від їхнього та на їхнє ім'я перетворюються на кредиторів восьмої черги, а за наявності вкладів - кредиторів сьомої черги. Встановлена законодавством черговість задоволення вимог не є справедливою з точки зору соціально-економічної відповідальності за дії, зокрема, викликає сумнів практика виплат заробітної плати працівникам комерційного банку, які прямо чи опосередковано винні у ситуації неплатоспроможності фінансової установи, до повного відшкодування вимог клієнтів та контрагентів.

У цьому контексті доцільним є розроблення нового Закону України “Про систему захисту інтересів клієнтів комерційних банків” на базі чинного нормативного акта, а саме Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, із відповідними правовими новаціями:

• зрівняння у правах фізичних (у тому числі підприємців) та юридичних осіб, що передбачає розповсюдження на всіх суб'єктів дії ч.1 ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон) про гарантування 200,0 тис. грн з коригуванням даної суми на рівень інфляції з одночасним збільшенням початкового внеску до Фонду, що передбачено ч.1 ст.21 Закону, до 2 % статутного капіталу;

• гарантувати позачергову компенсацію до 15,0 тис. грн з коригуванням граничної суми на рівень інфляції фізичним та юридичним особам, платежі від імені та на ім'я яких були заблоковані, з одночасним запровадженням збору в розмірі 0,5 % на користь Фонду при проведенні розрахунково-касових операцій фізичними та юридичними особами за аналогією з нормою, що представлена в ч.1 ст.22 Закону;

• розповсюдити обмеження при введенні тимчасової адміністрації та ліквідації на виведення й гарантування коштів власників, пов'язаних осіб, керуючих комерційними банками, аудиторів та оцінщиків, у випадку віднесення комерційних банків до категорії проблемних;

• запровадити зміни в черговість задоволення вимог кредиторів, що передбачені ч.1 ст.52 Закону, а саме грошові вимоги за заробітною платою, що виникли через зобов'язання банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, перенести із другої черги в останню, що збільшить відповідальність працівників банків за діяльність їхньої фінансової установи.

З метою посилення захисту інтересів фізичних та юридичних осіб - клієнтів комерційних банків у нормативно-правове регулювання доцільно запровадити такі новації: зрівняння у правах фізичних (у тому числі підприємців) та юридичних осіб, що передбачає розповсюдження на всіх суб'єктів дії ч.1 ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі - Закон) про гарантування 200,0 тис. грн з коригуванням даної суми на рівень інфляції з одночасним збільшенням початкового внеску до Фонду, що передбачено ч.1 ст.21 Закону, до 2 % статутного капіталу; гарантувати позачергову компенсацію до 15,0 тис. грн з коригуванням граничної суми на рівень інфляції фізичним та юридичним особам, платежі від імені та на ім'я яких були заблоковані, з одночасним запровадженням збору в розмірі 0,5 % на користь Фонду при проведенні розрахунково - касових операцій фізичними та юридичними особами за аналогією з нормою, що представлена в ч.1 ст.22 Закону; розповсюдити обмеження при введенні тимчасової адміністрації та ліквідації на виведення та гарантування коштів власників, пов'язаних осіб, керуючих комерційними банками, аудиторів та оцінщиків, у випадку віднесення комерційних банків до категорії проблемних; запровадити зміни в черговість задоволення вимог кредиторів, що передбачені ч.1 ст.52 Закону, а саме грошові вимоги за заробітною платою, що виникли через зобов'язання банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, перенести із другої черги в останню, що збільшить відповідальність працівників банків за діяльність їхньої фінансової установи.

Перспективними для подальших розвідок є розроблення нормативно-правового регулювання щодо посилення відповідальності керівництва НБУ за реалізацію стратегії розвитку банківської системи України.

Джерела

1. Monetary Policy of the European Central Bank [Електронний ресурс] // European Central Bank. URL: https: // www.ecb. europa. eu/mopo/html/index. en.html

2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/679-14/print1446461904749544

3. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/4452-17/print1446461904749544

4. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-вр [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр/print1446461904749544

5. Серпенінова Ю.С. Обмеження системи гарантування вкладів // Фінансовий простір. 2014. № 3 (15). С.211-214.

6. Ткаченко Н.В. Міжнародна практика побудови систем страхування депозитів // Фінансовий простір. 2014. № 4 (16). С.235-244.

7. Чеховський Д.Б. Економічна природа гарантування банківських вкладів // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Економіка”. 2014. Вип.26. С.95-100.

Размещено на Allbest.ru