Діяльність прокурора під час відкриття матеріалів кримінального провадження за законодавством України та зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Закінчення досудового розслідування є важливим етапом у кримінальному провадженні з огляду на те, що при цьому оцінюються зібрані у справі докази в сукупності та вирішується подальша доля матеріалів кримінального провадження.

Дотримання вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) має велике значення під час завершення досудового розслідування. Відкриття матеріалів іншій стороні кримінального провадження створює реальні можливості для реалізації принципу змагальності сторін обвинувачення та захисту на завершальній стадії досудового розслідування.

Водночас процедура відкриття матеріалів іншій стороні сприяє заповненню можливих прогалин досудового провадження, а прокурору та слідчому надає змогу проведення додаткової перевірки тих чи інших обставин, на які можуть звернути увагу заінтересовані суб'єкти кримінального процесу [1].

Із прийняттям КПК України значно змінилась процедура ознайомлення сторін із матеріалами кримінального розслідування.

Окремі питання, пов'язані із ознайомленням учасників кримінального процесу з матеріалами кримінального провадження, досліджували Ю.П. Аленін, О.М. Дроздов, С.О. Ковальчук, Є.В. Митрофанов, О.Ю. Татаров, М.С. Туркот, С.Б. Фомін та інші вчені. Проблемним аспектам діяльності прокурора під час завершення досудового розслідування присвячені роботи Г.П. Власової, Г.О. Ганової, О.В. Геселева, Ю.М. Дьоміна, В.Г. Неділька, В.Т. Маляренка, Г.М. Рябенка, О.В. Сапіна, В.Т. Тертишника, О.М. Толочка. Водночас зазначене питання не можна вважати дослідженим достатньою мірою.

Метою цієї статті є розкриття особливостей процесуальної діяльності прокурора під час відкриття матеріалів кримінального провадження за законодавством України та зарубіжних країн.

Інститут відкриття матеріалів провадження іншій стороні є необхідним та єдиним процесуальним інструментом, що сприяє визнанню доказів, отриманих під час досудового розслідування, допустимими на стадії кримінального провадження.

У період існування СРСР у всіх союзних республіках діяли дуже подібні процедури ознайомлення сторін з матеріалами кримінальних справ. Однак розпад Радянського Союзу в 1991 році сприяв розвитку кримінального процесуального законодавства у кожній з пострадянських країн. В українському законодавстві інститут відкриття матеріалів запроваджений фактично після прийняття КПК України 2012 року, але частково був відтворений у нормах КПК України 1960 року.

Так, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 290 КПК України першою матеріали кримінального провадження має відкрити сторона обвинувачення - прокурор або слідчий за його дорученням. Сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді (ч. 6 ст. 290 КПК України).

Така процедура, безперечно, є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та водночас засобом перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування [2, с. 764].

Аналізуючи кримінально-процесуальне законодавство пострадянських країн щодо процедури відкриття матеріалів досудового розслідування, варто приділити увагу Кримінально-процесуальному кодексу Республіки Казахстан, що був прийнятий 4 липня 2014 року (КПК РК) [3].

Оскільки під час підготовки проекту КПК РК був використаний досвід і України, то порядок завершення досудового розслідування є майже аналогічним.

Відповідно до ст. 294 КПК РК, визнавши, що у кримінальній справі встановлено всі обставини, які підлягають доведенню, особа, що здійснює досудове розслідування, письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, якщо вони беруть участь у справі, а також потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників про закінчення провадження слідчих дій у справі. Одночасно роз'яснюється і право на ознайомлення із матеріалами кримінальної справи, право на заявлення клопотань про проведення додаткових слідчих дій або прийняття інших процесуальних рішень. Повідомлення сторонам про відкриття матеріалів кримінальної справи також містить інформацію про місце ознайомлення та строк, протягом якого вони можуть ознайомитися з матеріалами кримінальної справи.

Згідно з положеннями ст. 295 КПК РК сторони мають право робити виписки, копії, за виключенням матеріалів, які містять державну таємницю. Виписки і копії документів зі справи, у яких містяться відомості, що становлять державну таємницю або іншу охоронювану законом інформацію, зберігаються у справі та вручаються підозрюваному і його захиснику на час судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КПК РК підозрюваний і захисник не можуть обмежуватися в часі, необхідному їм для ознайомлення з усіма матеріалами справи. Якщо підозрюваний і захисник явно затягують ознайомлення з матеріалами справи, то особа, що здійснює досудове розслідування, має право скласти графік ознайомлення з матеріалами справи, що затверджується прокурором, зі встановленням певного терміну.

За українським законодавством у разі зволікання із ознайомленням з матеріалами, до яких надано доступ, за клопотанням сторони кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, по закінченні якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів (ч. 10 ст. 290 КПК України).

У ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування становить два місяці з дня повідомлення особі про підозру, а отже, включає в себе строк ознайомлення сторін із матеріалами досудового розслідування. Проте Верховною Радою України 16 березня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження». Зазначеним Законом внесені зміни до ч. 3 ст. 219 КПК України щодо строків досудового розслідування. У положенні статті визначено, що строк ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування не включається у строки досудового розслідування, оскільки час, який потрібен для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, слідчому, прокурору неможливо спрогнозувати заздалегідь, що зазвичай породжувало процесуальні спори між сторонами захисту та обвинувачення. У разі зловживання стороною захисту відповідним процесуальним правом органам досудового розслідування необхідно було постійно звертатись із клопотанням про продовження строку досудового розслідування, хоча підстави для цього де-факто відсутні, адже по суті досудове розслідування є уже завершеним.

Зазначені факти призводили до необґрунтованого порушення розумних строків, невиправданого завантаження судів скаргами сторін чи клопотаннями про обмеження їх прав, насамперед щодо строку ознайомлення з матеріалами провадження. Із метою врегулювання вказаної ситуації і було прийнято зазначений вище Закон.

Аналогічні положення містить і Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Молдова від 14 березня 2003 року [4], у ч. 4 ст. 293 якого визначено, що термін ознайомлення з матеріалами кримінального переслідування не може бути обмежений, але у випадку, якщо особа, яка знайомиться із матеріалами, зловмисно затягує строк, прокурор встановлює спосіб і термін дії, зважаючи на обсяг справи.

Кримінально-процесуальні кодекси таких пострадянських країн, як Республіка Білорусь [5], Азербайджанська Республіка [6], Вірменія [7] містять ідентичну процедуру ознайомлення сторін кримінальної справи із матеріалами досудового розслідування.

Так, наприклад, відповідно до ст. 255 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь, ст. 265 Кримінально-процесуального кодексу Вірменії та ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу Азербайджанської Республіки слідчий, визнавши, що всі слідчі дії у кримінальній справі виконані, а зібрані докази достатні для передачі кримінальної справи прокурору для направлення в суд, повідомляє про це потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і роз'яснює їм право на ознайомлення з кримінальною справою, а також заявлення клопотання про доповнення попереднього розслідування або прийняття у справі інших рішень.

Про ознайомлення із кримінальною справою складається протокол, у якому вказується, які матеріали пред'явлено для ознайомлення. Спільним для цих країн є також загальний строк ознайомлення сторін кримінальної справи, який не може перевищувати 1 місяць. Однак такий підхід є досить спірним, адже кримінальні провадження можна диференціювати за різним рівнем складності. Проте поняття «складність провадження» також дискусійне. Незважаючи на викладене, зазначений підхід є досить слушним, адже обмежує можливе зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами. Це положення може бути імплементоване до вітчизняного законодавства. Наприклад, строк ознайомлення із матеріалами досудового розслідування не повинен перевищувати 1 місяць та може бути продовжений до 2 місяців залежно від складності провадження.

Процедура відкриття матерів кримінальної справи у пострадянських країнах є ідентичною та розпочинається з моменту, коли слідчий, визнавши докази достатніми для завершення досудового розслідування, ознайомлює відповідних учасників процесу із матеріалами досудового розслідування. Відрізняється лише процедура направлення кримінальної справи прокурору для затвердження обвинувального акта.

У ст. 290 КПК Азербайджанської Республіки зазначено, що обвинувальний акт складається слідчим та направляється для затвердження прокурору - процесуальному керівнику. Відповідно до ст. 292 цього Кодексу після затвердження обвинувального акта прокурор, який здійснює процесуальне керівництво попереднім розслідуванням, негайно направляє кримінальну справу до суду за підсудністю, з доданням копій обвинувального акта за кількістю учасників кримінального процесу [6].

Така ж процедура передбачена і КПК Вірменії (ст.ст. 272-277) та Республіки Білорусь (ст.ст. 262-266). Але є відмінність у тому, що згідно з КПК Республіки Білорусь слідчий складає постанову про направлення справи прокурору для передачі в суд, а не обвинувальний акт. А прокурор, у свою чергу, перед направленням справи в суд погоджує зазначену постанову. Ще однією спільною ознакою цих двох кодексів є те, що прокурор здійснює нагляд, а не процесуальне керівництво.

Отже, можна дійти висновку, що пострадянські країни у своїх кримінально-процесуальних кодексах не позбулись радянської процедури та не реалізували засаду змагальності сторін кримінального процесу в повному обсязі. З метою аналізу законодавства щодо інституту відкриття матеріалів доцільно розглянути досвід тих країн, де порядок застосування норм кримінально-процесуального законодавства перевірений часом.

Так, за німецьким кримінально-процесуальним законодавством захисник має право ознайомлюватися з матеріалами справи, оглядати речові докази також і на етапі дізнання [8, с. 73].

Згідно з абзацом 5 параграфа 147 Кримінально-процесуального кодексу Федеративної Республіки Німеччина дозвіл на ознайомлення зі справою на стадії попереднього розслідування та після завершення провадження дає прокурор. Якщо прокурор відмовляє в ознайомленні з матеріалами справи після того, як зроблена відмітка про завершення досудового розслідування, а саме із протоколами допитів підозрюваного, висновками експертиз та іншими документами слідчих дій, участь захисника у яких є обов'язковою, а також якщо підозрюваний знаходиться під вартою, захисник має право звернутися до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами, які знаходяться у справі. Відмова в ознайомленні захисника з матеріалами справи може не обґрунтовуватись, якщо це загрожує цілям розслідування, й оскарженню не підлягає.

Якщо немає підстав для відмови захиснику в ознайомленні з матеріалами справи, то прокурор скасовує розпорядження до закінчення досудового розслідування та повідомляє стороні захисту про можливість ознайомлення з матеріалами справи без обмежень.

Обвинуваченому, у якого немає захисника, можуть надаватися відомості та виписки з матеріалів справи, якщо при цьому не виникає загрози цілям розслідування і цьому не заперечують переважаючі інтереси третіх осіб, що заслуговують на захист [9].

Коли ж справа передається прокурору для вирішення питання про можливість порушення публічного обвинувачення чи закриття справи, захисник має право на ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи.

Відповідно до КПК Франції рішення про закінчення досудового розслідування приймає слідчий суддя. Про це він повинен повідомити сторони кримінального процесу в письмовій або усній формі. Після закінчення строку на оскарження будь-яких дій слідчого судді сторонами кримінального провадження справа передається прокурору, про що слідчий суддя виносить постанову.

Якщо слідчий суддя приймає рішення про направлення справи до суду, то він повинен кваліфікувати діяння. Зміст постанови про направлення справи до суду або Генеральному прокурору визначений ст. 184 КПК Франції. Закон вимагає, щоб сторони були ознайомлені з остаточним рішенням слідчого судді у «найкоротший строк» (ст. 183 КПК Франції) або усно, або шляхом направлення рекомендованого листа [10].

У кримінальному процесі Франції інститут ознайомлення сторін із матеріалами досудового розслідування відсутній. Однак деякі науковці вважають, що це не порушує прав учасників кримінального провадження, оскільки часткове ознайомлення зі справою здійснюється під час деяких слідчих дій [11]. Також можливість ознайомлення сторін із матеріалами справи з'являється під час здійснення досудового розслідування у другій інстанції.

У французькому кримінальному процесі ознайомлення з матеріалами справи адвоката ще не означає ознайомлення з ними його клієнта. Адвокат, який бажає ознайомитися з отриманими документами свого клієнта, зобов'язаний письмово повідомити про це слідчого суддю (принцип таємності попереднього слідства ніхто не скасовував), який протягом п'яти днів, якщо вважає небажаним або далі небезпечним таке ознайомлення, повинен винести мотивовану постанову, що забороняє адвокату доводити до відома свого клієнта зміст отриманих ним копій матеріалів справи.

Така постанова підлягає оскарженню головою слідчої камери. Якщо ж рішення про заборону не прийнято, то з усіма необхідними матеріалами справи можуть ознайомитися не тільки адвокати, а й їхні клієнти. В такій ситуації інститут ознайомлення з матеріалами справи після закінчення попереднього слідства є зайвим для кримінального процесу Франції. Крім того, попереднє слідство другої інстанції з 1958 року стало публічним стосовно сторін (але не стосовно сторонніх осіб), тому при провадженні у слідчій камері доступ до матеріалів справи завжди вільний не тільки для адвокатів, а й для їхніх клієнтів [12, с. 343].

Таким чином, проаналізувавши деякі аспекти кримінального процесу зарубіжних країн, можна дійти висновку, що у КПК України засада змагальності на стадії завершення досудового розслідування є чіткіше вираженою, оскільки тільки в КПК України закріплено положення про те, що сторона обвинувачення має право знайомитися з матеріалами сторони захисту, яка, у свою чергу, зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Це, безперечно, є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та водночас засобом перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування.

Позитивним слід визнати наявність граничного терміну ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, але за умови врахування складності провадження.

Література

кримінальний досудовий обвинувачення

1. Гришин Ю. Особливості процесуального алгоритму відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження / Ю. Гришин, Н. Чальцева.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI.

3. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 4 июля 2014 года.

4. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова от 14 марта 2003 года № 122-XV.

5. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16 июля 1999 года № 295-3.

6. Уголовно-процессуальный кодекс Азербайджанской Республики, утв. Законом Азербайджанской Республики от 14 июля 2000 года № 907-ІГ.

7. Уголовно-процессуальный кодекс Армении, принят 1 июля 1998 года.

8. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе / Б.А. Филимонов. -- М.: Спарк, 1997. - 112 с.

9. Уголовно-процессуальный кодекс Федеративной Республики Германия -- Strafprozessordnung (StPO) -- Научно-практический комментарий и перевод текста закона / П. Головненков, Н. Спица. -- Universittsverlag Potsdam, 2012. -- 404 с.

10. Code de procedure penale. Version consolidee au 2 mars 2017.

11. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л.В. Головко. -- М.: СПАРК, 1995. -- 130с.

12. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс западных государств. -- [изд. 2-е, доп. и испр.] / К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Филимонов. -- М.: Зерцало-М, 2002. -- 528с.

Размещено на Allbest.ru