Історичні та політико-правові аспекти виникнення і розвитку інституту конституційного контролю

Формулювання мети та завдань дослідження. Мета цієї статті - дослідження виникнення, становлення й розвитку інституту конституційного контролю та визначення його особливостей.

Виклад основного матеріалу

Американську модель конституційного контролю характеризують такі специфічні ознаки:

1) універсальний характер предмета контролю - суд, окрім перевірки законів на відповідність конституції, має право здійснювати контроль за нормативними актами, які приймаються на всіх рівнях органами державної влади;

2) конкретність - суди пов'язані конкретними обставинами справи, де є посилання сторони, наприклад, на антиконституційність норми, на якій ґрунтуються вимоги протилежної сторони. Суд зобов'язаний висловити свою позицію з цього приводу й вирішити питання по суті позову [2, с. 72];

3) деконцентрація - будь-який суд при розгляді справи може досліджувати відповідність федеральних законів федеральній конституції, нормативно-правових актів окремих штатів їхнім конституціям, а також актів штатів - федеральним законам;

4) суд розглядає питання конституційності нормативних актів не в межах особливого провадження, а безпосередньо у зв'язку з розглядом кримінальної, цивільної, адміністративної справи, якщо сторона в справі посилається на Конституцію;

5) правом ініціативи щодо застосування конституційного контролю наділені лише учасники судового провадження;

7) відносний характер - рішення суду є обов'язковим лише для учасників спору. Неконституційну норму не беруть до уваги при винесенні рішення суду по суті спору. Суд не може скасувати неконституційну норму, оскільки це право Верховного суду.

Європейська модель конституційного контролю, концепцію якої запропонували австрійські вчені Г. Кельзен і К. Ейзенман, виникла у XX ст. Основна відмінність європейської моделі від американської полягає в тому, що конституційний контроль виділяється із загального правосуддя та здійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованими органами - конституційними судами.

Причинами несприйняття американської моделі конституційного контролю європейськими країнами науковці називають такі:

1) принцип верховенства закону, сприйняття закону у свідомості європейських юристів як святині, тобто в площині розбіжного сприйняття понять «закон» і «конституція»;

2) особливість формування судової системи й діяльності суддів (особливо виділяється ступінь залежності від виконавчої влади та неспроможність вирішити питання конституційності закону);

Важливу роль у формуванні європейської моделі конституційного контролю відіграв відомий австрійський учений Г. Кельзен. Науковець вважав, що гарантія дієвості конституції має ґрунтуватися здебільшого на можливості безперешкодного анулювання актів, які їй суперечать. Таке анулювання неконституційних актів, безперечно, мало бути доручено верховному органу, який би відрізнявся від парламенту, був незалежним від нього чи будь-якого іншого органу державної влади [5, с. 58]. Г. Кельзен відводив конституційному суду лише роль «негативного законодавця», своєрідного «контрбалансу». Так, на його думку, анулювання закону не означає створення правової норми», а діяльність органу конституційного правосуддя повністю детермінована та обмежена рамками конституції [6, с. 69]. На думку Г. Кельзена, конституційний суд необхідний для того, щоб вирішувати передусім, можливі конфлікти щодо розмежування компетенції між державними органами та перевищення ними своїх повноважень.

Для європейської моделі конституційного контролю пріоритетні такі завдання, як забезпечення конституційності нормативних актів й у такий спосіб - збереження конституційно закріпленої функціональної рівноваги незалежних гілок влади; чітка регламентація вирішення спірних питань, які виникають між різними органами влади стосовно повноважень; створення найбільш цілісної та надійної системи захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина.

Для європейської моделі конституційного контролю характерні такі специфічні ознаки:

1) створення спеціалізованих судових органів конституційного контролю (конституційних судів, спеціальних конституційних колегій, палат у складі вищих судів), які не входять до системи судів загальної юрисдикції або займають у ній автономне становище;

2) конституційний контроль - головна функція спеціалізованих судових органів;

3) конституційні суди, ураховуючи їхнє функціональне призначення, утворюються способом, що відмінний від формування судів загальної юрисдикції й передбачає участь державних органів, які належать до різних гілок влади [7, с. 554];

4) конституційний контроль здійснюється за правилами спеціальної процедури;

5) для конституційного контролю властивий абстрактний та попередній контроль;

6) суб'єктами звернення до спеціалізованих судових органів, окрім учасників процесу, є також державні органи;

7) рішення спеціалізованих судових органів носить загальнообов'язковий характер.

Американська та європейська моделі конституційного контролю відрізняються одна від одної такими ознаками:

1) у європейській моделі орган конституційної юрисдикції не входить у судову систему або ж займає в ній незалежне місце;

2) у європейській моделі, на відміну від американської, конституційні спори відокремлені від інших;

4) у європейській моделі орган конституційної юрисдикції може здійснювати, окрім конкретного контролю, також абстрактний і попередній;

5) коло суб'єктів, наділених правом звернення до Конституційного суду, окрім учасників процесу, у європейській моделі включає й державні органи;

Становлення інституту конституційного контролю в Україні відбувалося в складних історичних умовах, оскільки тривалий час вона не мала своєї державності, її території протягом століть входили до складу інших держав. Реальне становлення цього інституту відбулося лише з набуттям Україною незалежності.

Ідеї щодо запровадження конституційного контролю у ХУШ ст. - на початку ХХ ст. зводилися лише до конституційних проектів, які не втілено в життя. На східних (із 1919 р.), а згодом і на західних землях (із 1939 р.) України на тривалий час установлено більшовицьку владу. Конституції радянської України (1919, 1929, 1937, 1978 рр.) повністю відтворювали структуру та положення Конституції СРСР. У радянський період на території України не існувало повноцінного конституційного контролю.

Після проголошення 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України розпочався новий якісний етап формування конституційного контролю в Україні. Декларація закріпила принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову [9]. Це вимагало створення інституту конституційного контролю. 24 жовтня 1990 р. Законом УРСР «Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 24 жовтня 1990 р. передбачено створення Конституційного Суду Української РСР, склад якого повинна обирати Верховна Рада Української РСР [10].

Конституційного Суду України Договором не визначено, проте зазначено, що Верховна Рада України та Президент призначають по половині складу суддів, а Голову Конституційного Суду України - Верховна Рада України за спільним поданням кандидатури на цю посаду Голови Верховної Ради України й Президента. На підставі Конституційного договору від 1995 р. Конституційний Суд України не сформовано.

Становлення конституційного контролю в Україні - результат тривалого історичного розвитку, однак його не можна розглядати відірвано від історії становлення конституційного контролю в зарубіжних країнах, оскільки території українських земель тривалий час перебували під юрисдикцією інших держав, а на вітчизняних науковців справляли вплив правові доктрини, розроблені зарубіжними вченими.

The article highlights the issues of emergence, establishment and development of the constitutional control institute. It has been revealed that the formation of this or that model of constitutional control in the country is coherent with the peculiarities of its national law, organization of the state power, economic, political and historical conditions. The article sheds light on the specific features of American and European models of constitutional control and discusses basic peculiarities and differences of these models.

The author emphasizes that the establishment and activity of the Constitutional Court of Ukraine has become possible due to Ukraine's acquisition of independence and withdrawal of its state-legal policy from the Soviet practice principles. It has been revealed that Ukraine introduced a European model of constitutional control, which implies carrying out control by a specialized judicial body that is independent and not included within the system of courts of general jurisdiction.

Key words: constitutional control, American model of constitutional control, European model of constitutional control, judicial precedent, Constitutional Court of Ukraine.

Размещено на Allbest.ru