Соціальна функція держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна функція держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Принципово нові економічні, політичні, соціокультурні умови розвитку сучасного суспільства кардинально впливають на державну політику та зміст функцій держави, спрямованих на узгодження інтересів, пошук компромісу і солідаризацію різних соціальних груп, зняття соціальної напруженості та забезпечення стабільності й сталого розвитку суспільства. Саме тому в розвинених країнах, які визначили себе правовими і соціальними, особлива увага приділяється соціальній функції держави. Ця проблема знайшла свій розвиток у низці теорій соціальної або соціогуманітарної держави та розвинулася від парадигми соціальної функції патерналістської соціальної держави до концепції субсидіарної відповідальності держави та недержавних структур за розв'язання со - ціогуманітарних проблем і забезпечення безпеки окремої людини і суспільства в цілому, доктрини взаємозв'язку прав й обов'язків людини, громадянина і держави в забезпеченні належного рівня та якості життя населення.

З огляду на системні зміни, що відбулися в Україні під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, питання трансформації соціальної функції держави належить до фундаментальних проблем і вимагає теоретичного осмислення її історичних і сучасних модифікацій крізь призму забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Безперервний процес ускладнення соціальних систем став поштовхом до поглибленого вивчення функцій держави. Більшість учених єдині в тому, що саме соціальна функція визначає рівень цивілізованості та є іманентним атрибутом держави, яка розвивається в умовах індустріального і постіндустріаль - ного суспільства. Застосовуючи різні методологічні підходи, соціальну функцію як один із видів функцій держави розкривали у своїх працях представники різних наук, зокрема політичних, юридичних, соціологічних, історичних, філософських, а з розвитком нової наукової галузі - державного управління ця тема стала предметом досліджень у цій науці. Поняття, загальнотеоретичні характеристики й імплікації, історичні версії та еволюцію ідеї, проблеми теорії та практики, досвід розвитку соціальної держави на прикладі розвинених країн та перспективи її становлення в Україні висвітлювали у своїх працях вітчизняні й іноземні автори, серед яких О. Панкевич,

Я. Пасько [5], А.Сіленко [9], О. Скрипнюк [10], В. Співак, ГЩедрова, І. Яковюк, Б.Дікон, П. Стабс, М. Хале та ін.

Особлива роль у дослідженні соціальної функції держави в контексті розвитку теорії та практики державного управління в Україні належить вітчизняним фахівцям. Значний внесок у розробку концептуальних підходів до визначення соціальної функції держави як фундаментальної категорії державного управління зробили В. Бакуменко, В. Бульба, В. Гошовська [11], А. Колодій, Ю. Сурмін та інші українські вчені. З позиції державної політики в соціальній і гуманітарній сфері соціальну функцію держави висвітлювали у своїх працях М. Кравченко [3], Е.Лібанова, О. Петроє, А. Попок, П. Ситнік, В. Скуратівський, В. Трощинський [12] та інші науковці.

Соціальна функція сучасної держави розкривалась у роботах зарубіжних авторів, зокрема Дж. Бонолі, Р. Гудмана і І. Пенга, Г. Еспін - Андерсена, Ф. Кастлза і Д.Мітчелл, С. Лейбфріда, А. Сьяроффа, М. Феррери та інших, які запропонували авторські підходи до типології та класифікації соціальних держав.

Водночас, незважаючи на зростання в науковій спільноті уваги до проблем формування, еволюції та розвитку функцій сучасних держав, постійні дискусії з приводу визначення сутності соціальної функції держави, закономірностей та детермінант її розвитку в існуючих реаліях, сьогодні фактично відсутні окремі дослідження, які розкривають соціальну функцію держави крізь призму забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Саме тому метою статті є розкриття сутності й змісту соціальної функції сучасної держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. Трансформації, яких зазнає Україна в процесі зміни парадигми розвитку, що пов'язана з новою філософією економічного, соціогумані - тарного, політико-правового поступу суспільства, переорієнтацією життєдіяльності країни за європейськими стандартами, вимагають глибокого переосмислення соціальної функції держави як головного елементу в системі забезпечення соціогуманітарної безпеки. Визначивши країну демократичною, соціальною, правовою державою, Конституція України фактично закріпила модель держави, притаманну провідним країнам Європи. Однак поняття соціальності держави, соціальної функції держави в Україні не набуло ознак, характерних для високорозвинених країн усталених демократичних традицій, у яких забезпечення прав і свобод громадян стало пріоритетом діяльності держави, насамперед, з позиції забезпечення соціогуманітарної безпеки.

На важливості гармонізації соціальних відносин для розбудови і збереження сильної влади та забезпечення добробуту суспільства наголошували у своїх роботах ще античні мислителі. Однак витоки теорії соціальної держави сягають у XIV ст., коли її соціальну функцію почали розглядати крізь призму соціального забезпечення найбільш уразливих верств населення. Модифікації соціальної функції держави, що відбувалися через об'єктивні причини ускладнення соціальних інститутів, розширення соціокультурних і політико-правових поглядів на права і свободи людини та громадянина, привели до принципово нового розуміння ролі держави у виконанні її соціальної функції. Сучасні теорії, розвинувшись від ідеології Дж. Кейнса щодо державного втручання в соціально-економічну сферу для подолання соціальних проблем суспільства через перерозподіл доходів між різними соціальними групами, дійшли до нового розуміння соціальної держави як держави можливостей. Високорозвинене суспільство дедалі активніше порушує питання забезпечення соціо-гуманітарної безпеки на противагу патерналістському підходу до соціального захисту.

Водночас потрібно визнати, що соціальна функція держави крізь призму основних напрямів її діяльності, які, власне, й визначають саму сутність держави та її соціальне призначення, розуміється сучасними авторами по-різному.

Наприклад, прихильники англосаксонської традиції, зокрема Дж.Сінгер, Ф. Фукуяма, Й. Шапіро та інші, соціальну державу розглядають як інститут обмеження індивідуальної свободи, вважаючи її неефективним способом соціальної опіки.

Натомість Г. Еспінг-Андерсен, Г. Бонолі, Е. Губер, Б.Дікон, Дж. Стефенс, відзначаючи важливе місце соціальної держави у забезпеченні злагоди та розвитку суспільства, запропонували типологію соціальних держав, ґрунтуючись на принципі справедливості під час виконання соціальної функції держави. В основу ліберального, консервативного, соціал-демократичного, християнсько-демократичного типів соціальної держави покладено різноманітні концепції патернів сучасних соціальних держав. І саме історико-культурні традиції, конституційно-правові засади, економічна спроможність країн визначають вибір тієї чи іншої моделі, установлюючи рівень державного втручання у розв'язання соціальних проблем громадян та межі участі всіх суспільних інститутів у забезпеченні соціогуманітарного розвитку країни і безпеки людини, суспільства, держави.

Значущість для гуманістичного розвитку людства культурних і гендерних відмінностей, що спираються на різні онтології, на чому наполягали Е. Мартіні, Ч. Тейлор, Н. Фрезер та інші, стали поштовхом до порушення проблеми справедливості й розширення прав у соціальній державі. Таким чином, концепт соціальної функції держави поширився на захист культурних традицій, усталеного способу життя людини в суспільстві, дотримання прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, етнічної належності, мови, віросповідання тощо. Поняття справедливості стало детермінантою інтенсифікації соціогума - нітарного розвитку, спрямованого на подолання соціальних суперечностей, гармонізацію інтересів і забезпечення життєдіяльності суспільства на належному рівні.

Із позиції дослідження морально-духовних аспектів розвитку соціальної держави та її гуманістичної спрямованості є цікавою робота Дж. Роулза «Теорія справедливості». Адже захищеність людини і суспільства, коли забезпечуються умови для збереження духовних цінностей і соціокультурних традицій, соціально-морального розвитку, є неодмінною умовою життєдіяльності суспільства і тому виступає важливим елементом забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Інтерес до наукової і практичної проблеми щодо з'ясування змісту соціальної функції держави в умовах трансформації суспільного розвитку останніми роками зростає і в Україні. Однак дослідження вітчизняних науковців, будучи відбиттям світових поглядів на цю проблему, також не вирізняються одностайністю щодо місця та ролі соціальної функції держави в забезпеченні соціо - гуманітарного розвитку і безпеки.

Ураховуючи еволюцію теоретико-методоло - гічних підходів, сучасні дослідники розуміють соціальну функцію держави як соціально-історичний засіб самовиявлення людини та набуття нею гідності, доводять спроможність сучасного інституту welfare state до субсидіарності з громадянським суспільством [5]; розкривають її як глибинну визначальну властивість держави задовольняти потреби суспільства, насамперед, забезпечуючи його збереження та виживання як цілісного соціального «організму» [7, с. 11-12]. Соціальна держава визначається як «структурний результат діалектичної взаємодії правової держави, ринкової економіки та демократичної влади» [10, с. 42]; інститут забезпечення соціального розвитку та захисту соціальних прав громадян [11; з, с. 38-46]; система соціальної безпеки [1, с. 16]. У контексті посилення ролі інститутів гро-мадянського суспільства в забезпеченні соціо - гуманітарного розвитку і безпеки постулюється теза: «Соціальна країна без громадської взаємодопомоги розвиватися не може» [13, c. 22].

Соціальна функція сучасної держави бага - товекторна за змістом і передбачає не тільки створення умов для добробуту та благополуччя громадян, захист найбільш уразливих категорій населення, забезпечення соціальної злагоди та миру. З ідеями соціальної держави співвідносяться й такі внутрішні функції держави, як політика у сфері освіти і науки, культури, забезпечення охорони здоров'я населення з боку держави [14, с. 17] тощо.

Очевидно, об'єктивні зміни, що відбуваються в суспільстві, формують принципово нові вимоги громадян до мінімальних стандартів та якості життя, актуалізують проблему забезпечення со - ціогуманітарної безпеки на якісно новому рівні. Саме зміна суспільства стає поштовхом до зміни філософії сучасної соціальної держави, її соціальної функції. У зв'язку із цим Д. Севрюков акцентує увагу на тому, що зміна уявлень про соціальну функцію держави пов'язана з історичними та національно-культурними особливостями розвитку держав. Він пропонує соціальну функцію держави розглядати як «історично обумовлений та національно-культурно детермінований напрям діяльності держави як соціального інституту із вирішення соціальних проблем суспільства» [8, с. 298-299]. Автор наголошує, що соціальна функція держави, безперервно адаптуючись до соціальних потреб суспільства, зазнає змін разом із цим суспільством і державою.

Розкриваючи соціальну функцію держави крізь призму зміни соціальних відносин, які охоплюють усі суспільні відносини у сфері розподілу і перерозподілу соціальних благ, забезпечення соціального захисту та благополуччя громадян, створення умов, гарантування соціальної безпеки суспільству і кожному окремому громадянину, А. Краковська доходить висновку, що соціальна функція держави має динамічний характер, який зумовлюється історичними, політичними, економічними детермінантами. Вони визначають зміни суспільних відносин, а також внутрішню властивість власне соціальної функції держави, яка тісно пов'язана із соціальними відносинами, соціальними потребами й інтересами. Стан розвитку суспільства, соціальні права людини і громадянина, соціальні інтереси різних верств населення, рівень артикуляції соціальних потреб є детермінантами розвитку соціальної функції держави, яка знаходить політичне та юридичне закріплення на конституційно-правовому рівні [4, с. 18-19]. Отже, будучи чутливою до суспільних потреб й інтересів, соціальна функція сучасної держави виступає не лише гарантом забезпечення мінімальних соціальних стандартів та примирення соціальних суперечностей, а розглядається у більш широкому сенсі й пов'язується з такою фундаментальною проблемою забезпечення со - ціогуманітарної безпеки, як права і свободи людини і громадянина.

Із числа дослідників соціальної функції сучасних держав зростає кількість прихильників позиції, за якою система прав і свобод може бути ефективною та дієвою лише у разі створення державою всіх умов і можливостей для реалізації соціальних прав людини і громадянина. Українська вчена А.Сіленко виходить з того, що функції сучасної соціальної держави не обмежуються захистом слабких, а соціальний захист не обмежується охопленням виключно соціальних прав. Соціальна держава формує новий тип соціальних зв'язків між людьми, що ґрунтуються на принципах соціальної справедливості, соціального миру, солідарності. Автор визначає, що «соціальною є держава, яка гарантує всім людям реалізацію їхніх прав і свобод, рівні умови вільного розвитку і розвиток окремої особистості, соціальний захист нужденним, досягнення соціальної і політичної стабільності мирними засобами й в інтересах усіх членів суспільства» [9, с. 12-13]. У забезпеченні суспільного розвитку зростає роль соціальної політики, а основними функціями сучасної соціальної держави стають підтримка політичної і соціальної стабільності, державно - правове регулювання економіки, перерозподіл доходів, захисна функція у широкому (захист суспільства від розколу та потрясінь, підтримка соціального миру) та вузькому (захист населення в умовах ринкових відносин) розумінні, боротьба з бідністю та злочинністю, зниження соціальної нерівності, а також охоронно-регулятивна функція, покликана забезпечити відповідальність бізнесу перед державою і третіми особами [9, с. 24-25]. Таким чином, обґрунтовується позиція, що соціальна держава стає неодмінною умовою реалізації економічних, соціальних, культурних, політичних і громадянських прав.

Виходячи з того, що людина інтегрована у складну багатовекторну систему соціально-гуманітарних відносин, фахівці в галузі державного управління висловлюють позицію щодо доцільності забезпечення всього комплексу соціально - гуманітарних прав та наполягають на їх гармонійному поєднанні з іншими системами права.

і 87При цьому соціальні й гуманітарні права людини і громадянина розглядаються ними як «багатоас - пектна та багаторівнева система взаємозв'язків та взаємозалежностей усього комплексу правових, соціально-гуманітарних, соціально-правових, гуманітарно-правових відносин» [12, с. 28].

Отже, будуючи основу для консолідації суспільства, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, усебічного соціально-економічного, гуманітарного, політичного розвитку країни, сучасна соціальна держава як досягнення людського прогресу і гуманізму стала необхідною умовою забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Саме з позиції соціогуманітарної безпеки розкривають сутність соціальної функції держави народні депутати України В. Хара, О. Стоян, Я. Сухий - автори проекту Закону України «Концепція соціальної держави України», запропонувавши визначення соціальної держави як висо - корозвиненої, правової, демократичної держави, що «визначає людину найвищою соціальною цінністю, забезпечує її права та свободи, гідні умови існування, безпеку і добробут, вільний розвиток і волевиявлення, самореалізацію творчого (трудового) потенціалу шляхом політичної та ідеологічної багатоманітності, соціальної спрямованості економіки, проведення активної соціальної політики на принципах громадянського суспільства, соціальної справедливості, рівності, солідарності та відповідальності» [2]. Політики виходять із бачення соціальної держави як такої, що може забезпечити благополуччя особистості й добробут суспільства, соціальну справедливість і солідарність, через дієві механізми поєднання основ свободи і влади.

Отже, багатоаспектність соціальної функції держави в контексті забезпечення соціогумані - тарної безпеки вимагає зміни такого системоут - ворювального інституту, як державна соціальна політика. Зміна типології соціальної держави відбивається в особливостях державної соціальної політики. Як дієвий інструмент забезпечення соціогуманітарної безпеки, маючи активний характер, дієва і відповідальна сучасна соціальна політика виступає не лише елементом урегулювання соціальних суперечностей через підтримку найбільш уразливих груп населення, а стає важливим чинником забезпечення суспільного розвитку та консолідації суспільства.

На зміні природи соціальної політики акцентує увагу й французький науковець П. Куусі, зазначаючи, якщо на перших етапах становлення соціальної держави соціальна політика мала на меті забезпечити допомогу найбільш уразливим верствам населення та особам, які її потребують, то в сучасних розвинених суспільствах вона стала національним надбанням і зорієнтована на всю націю [15, с. 29-30, 65]. Таким чином, соціальна функція держави, спираючись на соціальну політику, розкривається крізь призму розвитку соціальних відносин, морального і правового імперативів. Сучасна соціальна політика має на меті створення правових, політичних, економічних, соціальних, культурних умов для всебічного розвитку та розкриття соціального потенціалу кожного члена суспільства, людини як найвищої соціальної цінності. Створюючи умови для ефективної діяльності суспільно-політичних інститутів, які є суб'єктами забезпечення соціо - гуманітарної безпеки, сучасна соціальна політика перетворила людину з об'єкта на головного суб'єкта соціального розвитку. Фактично принцип залучення людини і суспільства до забезпечення соціогуманітарної безпеки став системоутворювальним елементом модифікації соціальної функції держави.

Сучасні концепції соціальної держави, досліджені з урахуванням історичного, філософського, правового, політичного, соціального аспектів її розвитку, дають змогу конкретизувати соціальну функцію сучасної держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки.

Сучасна соціальна держава - це така форма демократичного правового державного устрою, що, дотримуючись засад верховенства права, гарантуючи конституційно визначені права і свободи людини і громадянина, сповідуючи принцип соціальної справедливості, найвищою цінністю визнає людину і забезпечує всебічний розвиток людини і суспільства, ґрунтуючись на гуманістичних загальнолюдських цінностях.

Соціальна функція держави, будучи основою забезпечення соціогуманітарної безпеки, спрямована на досягнення цілей соціогуманітарного розвитку, рівень якого визначається системою параметрів, що свідчать про стан реалізації політичних, громадянських, економічних, соціальних, гуманітарних прав, досягнення соціальної злагоди в суспільстві, створення умов для задоволення соціальних, культурних, духовних потреб людини і суспільства тощо, і реалізується за активної участі інститутів громадянського суспільства на засадах соціального і державно-громадського партнерства, субсидіарності, соціальної солідарності та взаємовідповідальності влади, суспільства, людини і громадянина.

Соціальна функція держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки спрямована на реалізацію головних пріоритетів суспільного розвитку і конкретизується в низці завдань, основними з яких є:

- спрямування внутрішньої і зовнішньої політики держави на дотримання та захист конституційно визначених прав і свобод людини і громадянина;

- досягнення соціальної і політичної стабільності шляхом: забезпечення соціального миру й злагоди, зниження соціальної нерівності, узгодження інтересів різних соціальних груп та їх гармонізації з інтересами суспільства в цілому; запобігання соціальним суперечностям, створення рівних можливостей для громадян та умов для благополуччя суспільства; упровадження принципів соціальної справедливості, соціального і державно-громадського партнерства, відкритості та прозорості під час вироблення та реалізації державної політики;

- створення умов для економічного зростання, забезпечення економічної свободи як права на свободу реалізації соціально-економічного та інтелектуально-трудового потенціалу громадян; розвиток людського потенціалу; захист населення, зокрема незабезпечених громадян, в умовах розвитку ринкової економіки, подолання бідності та створення умов для продуктивної зайнятості населення; перерозподіл економічних благ за принципом справедливості; охорона праці;

- проведення відповідальної активної соціальної політики, спрямованої на захист законних інтересів кожного члена суспільства; розбудова ефективного інституту соціального захисту, розвиток різноманітних форм соціального забезпечення та благочинності, запровадження соціального страхування, зокрема й добровільного, затвердження мінімальних державних соціальних стандартів, що гарантують гідні умови життя;

Список використаних джерел

правовий політичний безпека суспільство

1. Гілко В.І. Соціальні орієнтири державної політики. Діагностика соціального розвитку Одеського регіону: монографія / В.І. Гілко, Л.І. Кормич, Е.А. Гансова. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 376 с.

2. Концепція соціальної держави України [Електронний ресурс]: проект Закону України від 02 квіт 2008 р. - Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc34? id.

3. Кравченко М.В. Система соціального захисту населення як об'єкт державної політики: методологія та практика: монографія / М.В. Кравченко. - Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2012. - 451 с.

4. Краковська А.Є. Поняття соціальної функції держави в сучасній юридичній науці / А.Є. Краковська // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія Право. - 2015. - Вип. 31. - Т 1. - С. 14-19.

Размещено на Allbest.ru