Використання дуалістичного підходу до поняття "регіон" у публічному управлінні
Використання поняття "регіон" у публічному управлінні з метою формування та реалізації політики регіонального розвитку. Основні підходи до нього з точки зору окреслення його територіальних меж. Визначення поняття у нормативно-законодавчих актах України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.12.2017 |
| Размер файла | 19,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія державного управління при Президентові України
Кафедра державного менеджменту
Використання дуалістичного підходу до поняття “регіон” у публічному управлінні
І.В. Хребтій, аспірант
Анотація
Актуальність запропонованої статті полягає в тому, що в економічних умовах сьогодення організація системи управління на регіональному рівні, яка б забезпечувала можливості розвитку як окремих територіальних громад, так і всієї держави, набуває все більшого значення. Як свідчать численні наукові дослідження, зростаюча динаміка руху капіталів, людських та фінансових ресурсів, інформації, знань посилює територіальну концентрацію економічної діяльності й супроводжується підвищенням диспропорційності в розвитку країн, регіонів, населених пунктів.
У контексті децентралізації влади визначення поняття “регіон” має особливе значення з урахуванням необхідності розроблення стратегічних рішень, які спрямовані на регіональний розвиток. У статті зазначено, що поняття “регіон” вживається в різних галузях знань з метою виділення територіальних частин за певними ознаками. Проведений аналіз дав можливість виокремити два різних підходи до визначення поняття “регіон”, які необхідно враховувати в публічному управлінні регіональним розвитком.
Ключові слова: регіон, територіально-адміністративна одиниця, кордон, стратегія розвитку.
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. В умовах економічного розвитку сьогодення, що супроводжуються процесами глобалізації, інтеграції та регіоналізації, регіони як соціально-економічні утворення набувають все більшого значення. Економічне зростання країни може бути досягнуто за умов урахування всієї сукупності потреб, інтересів та потенційних можливостей регіонів, виважених, дієвих, ефективних стратегічних рішень та їх практичної реалізації на регіональному та національному рівнях.
Поняття “регіон” є предметом міждисциплінарних досліджень, воно пов'язано із теоретичними та практичними аспектами науки публічного управління.
Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений аналіз джерел свідчить, що існує два основних підходи до визначення поняття “регіон” з точки зору окреслення його територіальних меж. Прихильники першого підходу вбачають, що межі регіону не збігаються з територіально-адміністративними кордонами. Прихильники другого підходу доводять протилежне. Дослідженню визначення сутності поняття “регіон” присвячено праці таких українських вчених, як: О. Амоша, В. Аніщенко, П. Бєлєнький, П. Бубенко [2], З. Варналій, В. Василенко, Я. Верменич, С. Вовканич, З. Герасимчук [3], Б. Данилишин, М. Долішній, Б. Кваснюк, В. Керецман, М. Козоріз, В. Куйбіда, Ю. Макогон, В. Мельник, М. Нікітін, О. Осауленко, В. Поліщук, С. Романюк [16], В. Симоненко, Д. Стеченко, В. Чужиков, М. Чумаченко, А. Шевчук та ін.
Але, незважаючи на активний пошук у цьому напрямі наукових досліджень, деякі аспекти визначення поняття “регіон” потребують подальшого теоретичного й методологічного обґрунтування, у тому числі в контексті стратегічного розвитку регіонів.
Формулювання цілей (мети) статті. Метою статті є обґрунтування використання поняття “регіон” у публічному управлінні з метою формування та реалізації політики регіонального розвитку. Для досягнення означеної мети поставлено такі завдання: дослідити генезис поняття “регіон”; визначити підходи до тлумачення його сутності; проаналізувати визначення поняття “регіон” у нормативно-законодавчих актах України.
Виклад основних результатів та їх обґрунтування. Термін “регіон” походить від латинського “region” - територія, місцевість, область, район [18]. Науковці зазначають [20], що в сучасній науці налічується більше ніж 200 тлумачень поняття “регіон”. Це зумовлено насамперед тим, що регіон є об'єктом дослідження з історичної, етнографічної, філософської, культурної, географічної, політичної, економічної точки зору з метою виділення окремих територіальних частин країни за певними ознаками. Можна узагальнити принаймні два основних підходи до визначення регіону з точки зору окреслення його територіальних меж. Перший підхід ґрунтується на твердженні, що межі регіону не збігаються з територіально-адміністративними кордонами.
Так, американські дослідники П. Джеймс та Дж. Мартін розглядають регіон як цілісну ділянку території, яка відрізняється деякою однорідністю у своїй основі, але не відзначається чіткими кордонами [5]. Учені Університету Західної Вірджинії визначають, що “регіон - це одиниця, яка певним чином реагує на зміни умов, які впливають на економічне зростання та добробут” [24]. Тлумачення сутності поняття “регіон” іншими дослідниками, що поділяють такий підхід, подано в табл. 1.
Таблиця 1. Визначення поняття “регіон” за використанням підходу, за яким регіон не відповідає його територіально-адміністративним кордонам
|
Джерело |
Визначення поняття “регіон” |
Сутність визначення |
|
|
H. Mackinder [25, с. 19] |
Ті зони, які укладають у свої межі істотну однорідність домінуючих фізичних умов і, відповідно, переважаючих укладів перебування |
Домінування однорідності умов |
|
|
А. Костін [11] |
Територіальна та соціально-культурна спільність, яка представляє унікальне поєднання природних, економічних, соціальних та політичних процесів і забезпечує соціальне відтворення в біоекологічному, економічному, освітньому, науковому, соціокультурному та інших аспектах |
Соціально-культурна спільність для соціального відтворення |
|
|
A. Markusen [26, с. 17] |
Історично еволюціонуюче, компактне територіальне співтовариство, яке містить у собі фізичне оточення, соціоекономічне, політичне й культурне середовища, а також просторову структуру, відмінну від інших регіонів і територіальних одиниць, таких як місто |
Територіальне співтовариство із просторовою структурою |
|
|
З. Герасимчук [3, с. 82] |
Певний територіальний оптимум, тобто сукупність найсприятливіших соціально-економічних і природних умов на певній території, які б у разі правильної організації дали змогу найбільш ефективно використовувати природні, трудові ресурси, а також виробничу та соціальну інфраструктуру |
Оптимум територіального розвитку |
|
|
П. Бубенко [2, с. 26-27] |
Коли на деякій території створюються та реалізуються програми будь- якої конкретної діяльності (чи комплексу видів діяльності): господарської, культурної, освітньої, військової та інших видів діяльності, що має метою формування будь-яких специфічних характеристик життя на цій території. І тоді регіон визначається як територія, на якій розгорнута відповідна програма, що перетворить один чи кілька аспектів (факторів) життєдіяльності цієї території |
Дія програм на певній території, що формують специфічні характеристики життя |
|
|
Ф. Кожурин [9, с. 5] |
Певна частина народногосподарського комплексу країни, що відрізняється географічними умовами і природно-ресурсною спеціалізацією |
Природно-ресурсна спеціалізація народногосподарського комплексу |
|
|
М. Нєкрасов [14, с. 29] |
Велика територія держави з більш-менш однорідними природними умовами, а головним чином - характерною спрямованістю виробничих сил на основі поєднання комплексу природних ресурсів зі сформованою і перспективною соціальною інфраструктурою |
Спрямованість виробничих сил та розвиток соціальної інфраструктури |
|
|
С. Тульчинська [20] |
Являє собою систему соціально-економічної взаємодії економічних чинників та їх впливу на просторово-територіальні процеси, а не навпаки. Територія з притаманною природно-географічною специфікою стає однією із характеристик соціальної конструкції, яка називається регіоном, що дає можливість розглядати його як активного суб'єкта економічної діяльності |
Структурування за типологічними ознаками |
Джерело: систематизовано та складено автором на основі [2; 3; 9; 11; 14; 20; 25; 26].
Слід зазначити, що наведені визначення поняття “регіон” у рамках означеного підходу істотно відрізняються один від одного і частіше всього концентруються на одному або кількох аспектах, пов'язаних зі специфікою природно-ресурсної спеціалізації, етнографічними, географічними особливостями, розвитком соціальної інфраструктури тощо.
Прихильники другого підходу стверджують, що регіон має чітко окреслені межі, які збігаються з територіально-адміністративними кордонами. Тлумачення сутності поняття “регіон” науковцями, що застосовують такий підхід, узагальнено в табл. 2.
Таблиця 2. Визначення поняття “регіон” за використанням підходу, за яким регіон відповідає територіально-адміністративним кордонам
|
Джерело |
Визначення поняття “регіон” |
Сутність визначення |
|
|
Енциклопедичний словник з державного управління [6] |
Цілісне природно-територіальне або природно-соціальне об'єктивне утворення, у межах якого відбувається взаємодія і взаєморозвиток усіх природних та соціально-економічних об'єктів і процесів, ареал якого визначається відповідно до певних цілей - економічних, природних, демографічних тощо; політико-адміністративне суб'єктивне утворення, у межах якого всі процеси не можуть відбуватися без чиєїсь координації та управління - одиниця адміністративно-територіального поділу країни |
Цілісне природно-територіальне або природно-соціальне об'єктивне утворення |
|
|
С. Барзілов, А.Чернишова [1, с. 4] |
Сукупність закладів і способів, з допомогою яких справляється вплив населення на місцеву владу в плані її формування (активне виборче право); визначення та коригування соціальної політики і система політичного контролю влади над населенням |
Амбівалентний вплив населення та влади |
|
|
О. Кулініч, Л. Лобановська, В. Козуб [12, с. 219] |
Територіальне утворення на єдиному економічному полі за своєю суттю виконуюче посередницьку роль між макро- і мікроекономікою, забезпечуючи оптимальне функціонування всіх систем: економічних, соціальних, політичних, національних у будь-якій частині простору |
Оптимальне функціонування всіх систем в єдиному економічному полі |
|
|
Л. Швайка [21, с. 29] |
Цілісна територіальна частина господарства країни, яка характеризується наявністю місцевих органів управління, певною структурую виробництва, внутрішніми зв'язками, населенням, виробничою та соціальною інфраструктурою |
Цілісна територіальна частина господарства |
|
|
А. Тищенко, І. Кизим, А. Кубах, Є. Давискиба [23, с. 13] |
Територіальне утворення, яке має чітко окреслені адміністративні кордони, у межах яких відтворюються соціальні та економічні процеси забезпечення життєдіяльності населення, зумовлені місцем регіону в системі територіального та суспільного поділу праці |
Відтворення соціальних та економічних процесів |
|
|
С. Романюк [16, с. 3] |
Найбільша адміністративно-територіальна одиниця субнаціонального рівня, яка має виборну владу, юридичну незалежність та власний бюджет |
Субнаціональний рівень адміністративно-територіальної одиниці |
|
|
Словник з регіональної політики [18] |
Територія, яка відрізняється від інших територій за низкою ознак і характеризується певною цілісністю та взаємопов'язаністю її складових елементів. Регіони виділяються з території відповідно до певних цілей і завдань, найголовнішою з яких є управління розвитком регіону. Регіони можуть бути будь-якого розміру - від міста (або району у великому місті) до величезних регіонів усередині континенту |
Цілісність та взаємопов'язаність складових елементів |
|
|
В. Шилов [22, с. 50] |
Соціально-економічний організований простір із конкретною природно-географічною територією, з притаманним відповідним типом виробництва, специфічними історико-культурними та демографічними особливостями, адміністративно-політичною територією, розміщеною у відповідних кордонах регіону, де діє єдине коло нормативно-правової бази |
Соціально-економічний організований простір |
|
|
І. Насиров [13, с. 18] |
Адміністративно-територіальна одиниця у складі унітарної держави або федерації |
Адміністративно-територіальна одиниця |
|
|
Декларація щодо регіоналізму в Європі [4] |
Територіальне утворення державного законодавства, що володіє рівнем, наступним за рівнем держави і має політичне самоврядування |
Рівень територіального утворення, наступний за рівнем держави |
|
|
М. Рубіш [17, с. 195] |
Основна одиниця сучасного адміністративно-територіального устрою нашої держави - область, яка характеризується, як окрема економічна система з наявними власними органами управління, здійснює ефективну господарську діяльність, обмежена територіальними кордонами та керується існуючими законодавчими актами та управлінськими повноваженнями |
Наявність органів управління |
Джерело: систематизовано та складено автором на основі [1; 4; 6; 12; 13; 16-18; 21-23].
Необхідно відзначити, що інколи під час визначення поняття “регіон” використовують одночасно обидва підходи та поєднують структурні, регіональні, історичні особливості з виділенням за цими ознаками в територіально-адміністративну одиницю. Наприклад, “регіон - це територіально-цілісна частина країни, яка відрізняється своєрідністю природного середовища, що зумовлює тип та структуру економіки, яка характеризується своєрідним співвідношенням різних галузей господарства, глибокими та різноманітними зв'язками між ними, закінченим циклом відтворення, спільними рисами історичного розвитку, виробничими навичками, соціально-культурними традиціями населення, функціональними особливостями (спеціалізацією) і виділена за сукупністю цих ознак в адміністративну одиницю та являє собою підсистему соціально-економічного комплексу країни” [19, с. 31]. Однак необхідно відзначити, що виробнича спеціалізація, закінчений цикл виробництва не завжди збігається з кордонами територіально-адміністративної одиниці.
Зазначимо, що тлумачення поняття “регіон” за другим підходом збігається із визначеннями поняття “регіон”, які подані в нормативно-правових актах України та представлені в табл. 3.
Таблиця 3 Визначення поняття “регіон” у нормативно-законодавчих актах України
|
Джерело |
Визначення поняття “регіон” |
|
|
Конституція України, [10, ст. 132-133] |
Частина території, яка характеризується комплексом властивих їй природно-кліматичних та інших ознак |
|
|
Закони України “Про стимулювання розвитку регіонів” [8, ст. 1], “Про засади державної регіональної політики” [7, ст. 1] |
Територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя |
|
|
Розпорядження Президента України “Про комісію з розробки Концепції державної регіональної політики України” [15] |
Частина території країни, яка характеризується комплексом властивих й природно-географічних, економічних та інших ознак. Регіон може збігатися з кордоном адміністративно-територіальної одиниці або об'єднувати території кількох таких одиниць |
Джерело: систематизовано та складено автором дослідження на основі [7; 8; 10; 15].
Також у Законі України “Про засади державної регіональної політики” дано визначення понять макро- та мікрорегіон. “Макрорегіон - частина території України у складі декількох регіонів чи їх частин, об'єднаних за спільними ознаками, яким притаманні спільні проблеми розвитку, в межах якої реалізуються спеціальні для цієї території програми регіонального розвитку; мікрорегіон - частина території регіону, що характеризується територіальною цілісністю та особливостями розвитку, в межах якої реалізуються спеціальні для цієї території проекти регіонального розвитку” [7, ст. 1]. Саме такий підхід традиційно є основою формування системи управління регіональним розвитком. Водночас з урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку, які полягають у територіальній концентрації інвестицій, інновацій, фінансових ресурсів, найбільш кваліфікованого персоналу, ця система управління повинна враховувати розмитість, “рухливість” регіональних економічних меж. Така система має пристосовуватись до подібної мінливості з метою ефективного надання інституціями центрального, регіонального та місцевого територіальних рівнів якісних публічних послуг населенню та юридичним особам - господарюючим суб'єктам, які перебувають у рамках цих економічних меж.
Висновки та перспективи подальших досліджень. У результаті проведеного аналізу з'ясовано, що поняття “регіон” вживається в різних галузях знань з метою виділення територіальних частин за певними ознаками. Регіон може розглядатися як елемент державного адміністрування, національної культури, історії, міжнародних відносин тощо.
У контексті децентралізації визначення поняття “регіон” має особливе значення з урахуванням необхідності розроблення управлінських рішень, спрямованих на регіональний розвиток. Проведений аналіз дав можливість виокремити два основних підходи до визначення поняття “регіон” з точки зору окреслення його територіальних меж. Прихильники першого підходу вбачають, що межі регіону не збігаються з його територіально-адміністративними кордонами. Прихильники другого підходу доводять протилежне. Слід зазначити, що в нормативно-правових актах використовується переважно другий підхід до трактування поняття регіону. Однак обидва підходи об'єднує те, що регіон розглядається як територіальна цілісність, якій притаманно комплекс певних властивостей у різних аспектах життєдіяльності, а система управління регіональним розвитком має пристосовуватися до мінливості економічних меж регіонів із метою ефективного надання якісних публічних послуг.
Отже, у сучасних умовах економічного розвитку під час формування системи публічного управління доцільно поєднувати обидва підходи до визначення поняття “регіон”.
Проведене дослідження щодо тлумачення поняття “регіон” сприятиме визначенню впливу механізмів децентралізації на стратегію розвитку регіонів та розробленню дієвих стратегічних рішень, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіонів України.
регіон управління політика
Список використаних джерел
1. Барзилов С. Регион как политическое пространство / О. Барзилов, А. Чернышов // Свободная мысль. - 1997. - № 2. - С. 3-13.
2. Бубенко П.Т Регіональні аспекти інноваційного розвитку : монографія / П.Т. Бубенко. - Харків : НТУ “ХПІ”, 2002. - 316 с.
3. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації / З.В. Герасимчук. - Луцьк: Надстир'я, 2000. - 250 с.
4. Декларація щодо регіоналізму в Європі / Асамблея Європейських Регіонів. - Б.м., 1996. - 12 с.
5. Джеймс П. Все возможные миры. История географических идей / П. Джеймс, Дж. Мартин. - М. : Прогресс, 1988. - 672 с.
6. Енциклопедичний словник з державного управління/ уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. - Київ : НАДУ, 2010. - 820 с.
7. Про засади державної регіональної політики : Закон України від 05 лют. 2015 р. № 156-VIM // Відом. Верхов. Ради України. - 2015. - № 13. - Ст. 90.
8. Про стимулювання розвитку регіонів : Закон України від 08 верес. 2005 р. № 2850-IV // Відом. Верхов. Ради України. - 2005. - № 51. - Ст. 548 (остання ред. від 02.12.2012 р. на підставі 5463-17).
9. Кожурин Ф.Д. Совершенствование регионального управления / Ф.Д. Кожурин. - М. : Знание, 1990. - 64 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розвиток і взаємодія регіонів, взаємовідносини регіональних і центральних органів влади. Територіальні чинники регіонального розвитку. Чинники формування політичних та геополітичних пріоритетів розвитку регіонів України. Транскордонне співробітництво.
реферат [26,1 K], добавлен 31.08.2011Точки зору стосовно поняття "взаємодія", його розгляд у психології, соціології, юридичній літературі та інших науках. Ознаки взаємодії як форми відносин між суб’єктами соціального середовища. Державне управління як взаємодія держави та суспільства.
реферат [23,2 K], добавлен 26.04.2011Історія розвитку електронних державних послуг у Польщі в контексті програмних ініціатив уряду Польщі й органів Європейського Союзу. Напрями і тенденції реалізації урядових намірів щодо використання новітніх досягнень науки і техніки в управлінні державою.
статья [19,8 K], добавлен 17.08.2017Аналіз основних вітчизняних та закордонних підходів до дефініції поняття "територіальна громада". Правові аспекти формування територіальних громад, їхні ознаки. Дослідження теоретичних засад функціонування локальних територіальних спільностей людей.
статья [19,3 K], добавлен 11.09.2017Зміст поняття "організаційна форма", його авторського визначення. Організаційні форми діяльності органів внутрішніх справ як суб'єкта забезпечення правопорядку в регіон, її: науково-методичне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Поняття соціального захисту як системи державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу. Соціальні права людини. Основні види соціального забезпечення. Предмет права соціального забезпечення. Структура соціальної політики України.
презентация [432,9 K], добавлен 04.11.2016Аналіз позитивних і негативних рис існуючих підходів до розуміння права: природної, історичної, психологічної концепцій та позитивізму; нормативістської, матеріалістичної та соціологічної теорій. Викладання поняття права с точки зору кожної з них.
презентация [75,3 K], добавлен 24.04.2016Погляди мислителів щодо визначення природи держави. Різні підходи до визначення поняття держави та її суті. Передумови виникнення державності. Ознаки держави та публічна влада первіснообщинного ладу. Українська держава на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.11.2007Т.О. Коломоєць як провідний український вчений-правознавець у галузі адміністративістики. Основні заходи адміністративного примусу. Викладення наукових розробок Т.О. Коломоєць у галузі дослідження адміністративного примусу у публічному праві України.
реферат [17,3 K], добавлен 14.12.2010Поняття і спірні питання про визначення службової особи в кримінальному праві. Класифікація службових злочинів. Кримінологічна характеристика особи корупціонера: соціально-демографічні ознаки, соціальні ролі і статуси; моральні і психологічні особливості.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 05.01.2014Поняття, характерні риси та особливості юридичної відповідальності. Принципи та функції, підходи до розуміння, класифікація та типи. Поняття та ознаки державного примусу, умови та правове обґрунтування використання, співвідношення з відповідальністю.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 10.09.2015Поняття "банківська таємниця" як одне із основних понять банківського права. Ознаки і загальна характеристика інформації, що є банківською таємницею. Огляд Закону України "Про банки і банківську діяльність" з точки зору збереження банківської таємниці.
реферат [15,9 K], добавлен 26.10.2011Підходи до розуміння поняття "верховенство права". Інтерпретація поняття Конституційним Судом України. Застосування принципу верховенства права в національному адміністративному судочинстві. Проблеми реалізації принципу у сфері діяльності судової влади.
дипломная работа [109,9 K], добавлен 08.02.2012Характеристика поняття. Творення понять є результатом активної діяльності суб'єкта пізнання. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація) поняття. Визначення через рід і видову відмінність. Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 01.09.2010Розкриття терміну "місцеве самоврядування" у нормативних актах Європейської Хартії. Визначення поняття і задач муніципальної влади як права територіальної громади на самостійне вирішення питань регіонального значення згідно положенням Конституції України.
статья [23,7 K], добавлен 30.12.2010Поняття конституційного ладу та його закріплення в Конституції. Державні символи України. Основи національного розвитку та національних відносин. Поняття та ознаки органів державної влади, їх класифікация. Система місцевого самоврядування в Україні.
контрольная работа [37,0 K], добавлен 30.04.2009Історія еволюції поняття вини - психічного ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. Три основні підходи щодо нормативного визначення поняття вини у теорії кримінального права.
реферат [17,8 K], добавлен 17.02.2015Науковий підхід як особливий спосіб мислення та пізнання об’єктивної реальності, його поняття в юридичних дослідженнях. Використання методологічних підходів у юридичних дослідженнях. Поняття та основні елементи наукового результату в юриспруденції.
реферат [30,7 K], добавлен 26.01.2011Поняття, властивості, юридична сила та дія нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів за юридичною силою. Юридичні властивості та види законів. Види підзаконних нормативно-правових актів. Забезпечення правомірності використання актів.
презентация [1,3 M], добавлен 03.12.2014Концептуальні підходи до визначення поняття прав людини і громадянина. Поняття, ознаки правової допомоги. Принцип демократизму, гуманізму та законності. Адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 22.11.2014
