Дотримання прав особи, видача (екстрадиція) якої запитується, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо порушень основоположних прав особи, видача якої запитується, та визначення критеріїв прийняття рішення про екстрадицію в контексті Європейської конвенції. Ефективність національних засобів захисту.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.12.2017 |
| Размер файла | 46,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДОТРИМАННЯ ПРАВ ОСОБИ, ВИДАЧА (ЕКСТРАДИЦІЯ) ЯКОЇ ЗАПИТУЄТЬСЯ, З УРАХУВАННЯМ практики ЄВРОПЕЙСЬКОГО суду з прав людни
Й. Кулик
Постановка проблеми
Правове регулювання екстрадиційних відносин здійснюється різними галузями права: нормами міжнародного права - це обумовлено тим, що особа передається від однієї держави іншій на підставі міжнародних договорів; нормами кримінального процесуального права України - тому що ці відносини відбуваються у сфері кримінального судочинства України; крім того, застосовуються норми кримінального, кримінально-виконавчого, адміністративного та інших галузей права [1, с. 20]. Поряд із цим, незалежно від сфери правового регулювання, у разі екстрадиції особи до іншої держави Україна бере на себе зобов'язання дотримуватися основних її прав і законних інтересів, що гарантовані Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод (далі - Європейська конвенція) [2].
Проте практика Європейського суду з прав людини свідчить про численні порушення прав людини під час здійснення екстрадиції, зокрема Україною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дослідженням проблемних аспектів гарантування прав особи при здійсненні екстрадиції займалися І. Басиста, В. Березняк, О. Виноградова, В. Галаган, О. Гоцул, О. Калачова, І. Кушнір, С. Лихова, Л. Максимів, С. Нестеренко, О. Корніліна, Т. Кузик, Ю. Чорноус, І. Шевчук та інші. Запропоновані способи вдосконалення інституту екстрадиції не охоплюють усього комплексу проблем забезпечення прав і свобод людини під час видачі особи іншій державі, що зумовлює потребу в продовженні вивчення цього напряму.
Формування цілей
Метою статті є аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо порушень основоположних прав особи, видача (екстрадиція) якої запитується, та визначення критеріїв прийняття рішення про екстрадицію в контексті Європейської конвенції.
Виклад основного матеріалу
Виконання міжнародно-правових зобов'язань держави щодо екстрадиції не позбавляє необхідності дотримання правоохоронними органами прав особи, видача якої запитується. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про численні порушення гарантованих Європейською конвенцією прав та свобод людини під час екстрадиції особи в межах міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Результатом таких порушень стали напрацьовані європейською спільнотою позиції щодо дотримання основоположних прав особи під час вирішення питання про видачу особи іншій державі.
Тож відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноваженні правоохоронні органи Україні мають при прийнятті рішення про видачу особи, видача якої запитується, ураховувати такі фактори, що впливають на гарантії дотримання основоположних прав і свобод особи:
Законність затримання для екстрадиції.
Відповідно до частини 1 статті 5 Європейської конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, установленої законом:
законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, установленого законом;
законний арешт або затримання особи, здійснене для допровадження її до компетентного судового органу за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
затримання неповнолітнього на підставі законного рішення для застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього для допровадження його до компетентного органу;
законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
законний арешт або затримання особи, щоб запобігти її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
У частинах 2 та 3 статті 5 Європейської конвенції зазначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту й про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» частини 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання [2].
Отже, коли особу затримують за підозрою у вчиненні злочину, частина 2 статті 5 Європейської конвенції не вимагає ані конкретної форми надання необхідної інформації, ані того, щоб надавався повний перелік обвинувачень, висунутих щодо особи, яка затримується. Крім того, коли особа затримується для екстрадиції, інформація, що надається, може бути менш повною [3]. Проте ця інформація повинна надаватися затриманим особам в адекватний спосіб з тим, щоб особа знала причини позбавлення її свободи [4, п. 144].
Затримання особи для її подальшої екстрадиції, що регламентовано в підпункті «f» частини 1 статті 5 Європейської конвенції, межує із законним арештом або затриманням особи для допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, передбаченим підпунктом «с» частини 1 статті 5 цієї ж конвенції.
Проаналізуємо різницю в правозастосуванні положень підпунктів «с» та «f» частини 1 статті 5 Європейської конвенції на прикладі ситуації, що була предметом розгляду Європейського суду з прав людини в справі «Солдатенко проти України». Так, Солдатенка було взято під варту для екстрадиції його з України до Туркменістану. Заявника затримали на підставі постанови про міжнародний розшук, яку винесли органи влади Туркменістану, і його повідомили про це в день затримання. Солдатенка також повідомили про те, що розслідування в його кримінальній справі триває в Туркменістані, а не в Україні.
Отже, частина 1 статті 5 Європейської конвенції застосована в цій справі. Це положення не вимагає наявності підстав уважати, що тримання під вартою особи стосовно якої вчиняються дії для її екстрадиції, потребується, наприклад, для того, щоб запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі. У цьому зв'язку частина 1(f) статті 5 Європейської конвенції передбачає захист на рівні, відмінному від рівня захисту за частиною 1 (c) статті 5 Європейської конвенції: усе, що потребується згідно з підпунктом (f), - це здійснювана «процедура депортації або екстрадиції». Тому для цілей частини 1(f) статті 5 Європейської конвенції не має суттєвого значення, з якого погляду - національного законодавства чи Європейської конвенції - може бути виправдане рішення про екстрадицію, на підставі якого здійснено затримання [5, п. 109].
Водночас потрібно визначити, чи було тримання заявника під вартою «законним» для цілей частини 1 (f) статті 5 Європейської конвенції, з конкретним урахуванням процесуальних гарантій, які забезпечуються національною правовою системою. У питаннях з'ясування «законності» взяття під варту і, зокрема у визначенні того, чи було дотримано «процедуру, установлену законом», Європейська конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5 Європейської конвенції, яка полягає в захисті людини від свавілля [6, п.п. 42, 50].
Коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Установлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, установленої законом», частина 1 статті 5 Європейської конвенції не просто відсилає до національного закону; як і словосполучення «згідно із законом» і «установлені законом» у частині другій статей 8-11 Європейської конвенції, це також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права - ця ідея пронизує всі статті Європейської конвенції. При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Гарантування безпеки в разі екстрадиції особи (у контексті статті 3 Європейської конвенції).
Питання екстрадиції особи має вирішуватися не автоматично, а після ретельного вивчення всіх відповідних чинників та конкретного кримінального провадження. Відсутність індивідуального підходу й неврахування ситуації з правами людини в запитуючій стороні при ухваленні рішення про екстрадицію суперечитиме вимогам статті 3 Європейської конвенції [5, п. 65].
Так, у справі «Салах Шеех проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини визнав, що в разі повернення заявника до Сомалі буде порушено статтю 3 Європейської конвенції, оскільки національні органи влади не могли гарантувати його безпеки [7, п. 147]. Аналогічне порушення було визнано в справі «Солдатенко проти України», коли правоохоронні органи України не врахували ситуацію з правами людини в Туркменістані при ухваленні рішення про екстрадицію особи [5, п. 65].
Таким чином, екстрадиція особи Договірною державою може стати підставою для порушення питання про застосування статті 3 Європейської конвенції, отже, про відповідальність цієї держави, якщо буде доведено наявність суттєвих підстав уважати, що в разі екстрадиції така особа наразиться в державі, якій її видають, на реальний ризик зазнати поводження, забороненого статтею 3 Європейської конвенції.
Визначення такої відповідальності неминуче потребує оцінки умов у запитуючій країні з огляду вимог статті 3 Європейської конвенції. Однак питання не полягає в оцінці або встановленні відповідальності запитуючої країни згідно із загальним міжнародним правом. Відповідальність, яка при цьому визначається або може бути визначена згідно з Європейською конвенцією, - це відповідальність запитуваної Договірної держави, яка видає особу, за дії, учинення яких стає безпосередньою причиною того, що особа наражається на ризик зазнати забороненого нелюдського поводження [8, п. 73].
Погане поводження має досягати певного мінімального рівня жорстокості й лише тоді воно підпадатиме під дію статті 3 Європейської конвенції. Оцінка такого мінімального рівня має, цілком природньо, відносний характер; вона залежить від усіх обставин справи, таких як характер і контекст відповідного поводження або покарання, способу та методу вчинення відповідних дій, тривалості поводження, його фізичних і психічних наслідків.
Поводження вважатиметься «нелюдським» у значенні статті 3 Європейської конвенції, якщо воно, зокрема, заздалегідь сплановане, здійснювалося безперервно протягом багатьох годин і спричинило або фактичні тілесні ушкодження, або сильні фізичні чи психічні страждання. Крім того, оцінюючи, чи було покарання або поводження таким, що «принижує гідність» у значенні статті 3 Європейської конвенції, потрібно також визначити, чи було його метою принизити й зневажити відповідну особу і якщо йдеться про його наслідки - чи позначилося воно несприятливо на її особистості в спосіб, несумісний з вимогами статті 3 Європейської конвенції [9, п.п. 134-136].
Джерелами оцінки ситуації щодо жорстокого поводження в контексті статті 3 Європейської конвенції, як правило, є матеріали:
1. неурядової організації «Міжнародна Амністія»;
2. від урядових джерел, включаючи Державний департамент США;
3. Гельсінської Федерації з прав людини [4, п. 111].
Важливим аспектом при вирішенні питання щодо екстрадиції особи є суб'єкт гарантування не порушення статті 3 Європейської конвенції. Так, у справі Європейського суду з прав людини «Солдатенко проти України» зазначено, що у своєму листі від 19 квітня 2007 року перший заступник Генерального прокурора Туркменістану запевнив Україну, що стосовно особи, видача якої запитувалася, вимоги статті 3 Європейської конвенції буде виконано і що після екстрадиції її не буде піддано катуванню, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Проте Україною не встановлено, чи в першого заступника Генерального прокурора Туркменістану або установи, яку він представляє, є повноваження надавати такі запевнення від імені держави [5, п. 73].
Гарантування справедливого судового розгляду в разі екстрадиції особи (у контексті статті 6 Європейської конвенції).
При вирішенні питання про екстрадицію особи компетентні органи влади запитуючої держави мають надати додаткові гарантії стосовно того, що в разі екстрадиції особі буде забезпечено право на справедливий судовий розгляд.
Зі своєї сторони компетентні органи держави, до якої надійшов запит про екстрадицію особи, мають вивчити відповідні міжнародні матеріали, у яких характеризується ситуація щодо дотримання принципу справедливості судового розгляду. суд екстрадиція європейський конвенція
Тож питання за статтею 6 Європейської конвенції у зв'язку з рішенням про екстрадицію може бути порушене лише за виняткових обставин, коли особі вже відмовлено або існує ризик того, що їй відверто відмовлять у справедливому судовому розгляді її справи в запитуючій країні.
Вичерпання та ефективність національних засобів захисту.
Згідно зі статтею 13 Європейської конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження [2]. Метою Європейської конвенції є захист не теоретичних та ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних [4, п. 90]. За практикою Європейського суду з прав людини поняття ефективного засобу юридичного захисту вимагає здатності такого засобу не допустити здійснення заходів, які суперечать Європейській конвенції й наслідки яких можуть бути незворотними.
Відповідний засіб юридичного захисту на час учинення процесуальних дій щодо екстрадиції особи має бути ефективним та існувати як у теорії, так і на практиці; тобто він має бути доступним, здатним забезпечити особі, яка екстрадується, сатисфакцію у зв'язку з її скаргами й надавати достатні шанси на успіх [10, п. 71].
Особа, яка підлягає екстрадиції, зі свого боку повинна вичерпати національний засіб юридичного захисту, або він (засіб), з якихось причин, має бути неадекватним і неефективним за існуючих обставин справи, або існують особливі обставини, які виправдовують недотримання особою цієї вимоги [11, п. 107].
Тож, щоб засіб юридичного захисту в справі про екстрадицію був ефективним, має існувати можливість ефективної перевірки судами законності - на матеріальних і процесуальних підставах - здійснення правоохоронним органом своїх повноважень і скасування відповідного рішення в разі потреби.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України містить механізми ефективного юридичного захисту особи, видача якої запитується. Відповідно до частини 1 статті 590 КПК України після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України (частина 1 статті 591 КПК України) [12].
Висновки
Таким чином, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо порушень основоположних прав особи, видача (екстрадиція) якої запитується, дозволив визначити такі фактори, що впливають на гарантії дотримання прав і свобод особи, та які потрібно враховувати при прийнятті відповідних рішень: 1) законність затримання для екстрадиції; 2) гарантування безпеки в разі екстрадиції особи (у контексті статті 3 Європейської конвенції); 3) гарантування справедливого судового розгляду в разі екстрадиції особи (у контексті статті 6 Європейської конвенції); вичерпання та ефективність національних засобів захисту.
Використані джерела
1. Міжнародний розшук та видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення: навчальний посібник / І.В. Басиста, В.І. Галаган, О.М. Калачова, Л.В. Максимів. Івано-Франківськ, 2015. 235 с.
2. Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод від 04.11.1950: офіц. текст: за станом на 6 червня 2015 року / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/995_004/ paran42#n42.
3. К. проти Бельгії (K. v. Belgique): рішення Європейського суду з прав людини від 5 липня 1984 року в справі за скаргою № 10819/84 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng.
4. Кабулов проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 19 листопада 2009 року в справі за скаргою № 41015/04 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon5.rada. gov.ua / laws /show /974_881 / page.
5. Солдатенко проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 2008 року в справі за скаргою № 2440/07 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua / laws /show /974_504.
6. Амюр проти Франції (Amuur v. France): рішення Європейського суду з прав людини від 25 червня 1996 року в справі за скаргою № 19776/92 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng.
7. Салах Шеех проти Нідерландів (Salah Sheekh v. the Netherlands): рішення Європейського суду з прав людини від 11 січня 2007 року в справі за скаргою № 1948/04 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng.
8. Гарабаєв проти Росії (Garabayev v. Russia): рішення Європейського суду з прав людини від 8 вересня 2005 року в справі за скаргою № 38411/02 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.srji.org/resources/search/38/.
9. Сааді проти Італії (Saadi v. Italy): рішення Європейського суду з прав людини від 28 лютого 2008 року в справі за скаргою № 37201/06 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng.
10. Чайковський проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року в справі за скаргою № 2295/06 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: //zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_551.
11. Данкевич проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2003 року в справі за скаргою № 40679/98 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.eurocourt.org.ua/Article.asp?AIdx=680.
12. Кримінальний процесуальний кодекс України: офіц. текст: за станом на 6 червня 2015 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу до сайту: http: / /www.zakon.rada.gov.ua/.
Анотація
Статтю присвячено аналізу практики Європейського суду з прав людини щодо порушень державою гарантованих Європейською конвенцією прав при вирішенні питання про екстрадицію особи.
Під час вирішення питання про екстрадицію уповноважені правоохоронні органи України мають ураховувати ситуацію з дотриманням прав людини в запитуючій державі, зокрема щодо жорстокого поводження. Для цього як джерела оцінки ситуації на предмет жорстокого поводження в контексті статті 3 Європейської конвенції рекомендується використовувати матеріали неурядової організації «Міжнародна Амністія»; інформацію від урядових джерел, включаючи Державний департамент США; матеріали Гельсінської Федерації з прав людини тощо.
Визначено фактори, що впливають на гарантії дотримання основоположних прав і свобод особи, та які потрібно враховувати при прийнятті Україною рішення про екстрадицію. Це законність затримання для екстрадиції; гарантування безпеки в разі екстрадиції особи (у контексті статті 3 Європейської конвенції); гарантування справедливого судового розгляду в разі видачі особи (у контексті статті 6 Європейської конвенції); вичерпання та ефективність національних засобів захисту.
Ключові слова: затримання, екстрадиція, права особи, жорстоке поводження, Європейський суд з прав людини, Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод.
Аннотация
Кулик М. И. Соблюдение прав человека, выдача (экстрадиция) которого запрашивается, с учетом практики Европейского суда по правам человека
Статья посвящена анализу практики Европейского суда по правам человека на предмет нарушений государством гарантированных Европейскою конвенцией прав при разрешении вопроса об экстрадиции лица.
Во время принятия решения об экстрадиции уполномоченные правоохранительные органы Украины должны учитывать ситуацию с соблюдением прав человека в запрашивающем государстве, в частности относительно жестокого обращения. В качестве источников для оценки ситуации относительно жестокого поведения в контексте статьи 3 Европейской конвенции целесообразно использовать материалы неправительственной организации «Международная амнистия»; информацию из правительственных источников, включая Государственный департамент США; материалы Хельсинской Федерации по правам человека.
Определены факторы, которые влияют на гарантии соблюдения основоположных прав и свобод человека, и которые необходимо учитывать при принятии Украиной решения об экстрадиции. Это законность задержания с целью экстрадиции; гарантирование безопасности в случае экстрадиции лица (в контексте статьи 3 Европейской конвенции); гарантирование справедливого судебного рассмотрения в случае экстрадиции лица (в контексте статьи 6 Европейской конвенции); исчерпание и эффективность национальных средств защиты.
Ключевые слова: задержание, экстрадиция, права человека, жестокое обращение, Европейский суд по правам человека, Конвенция о защите прав человека и основоположных свобод.
Annotation
Kulyk M. Respect for Human Rights of Person under Requested Extradiction Taking into Account Practice of European Court of Human Rights
The article is devoted to the analysis of the practice of the European Court of Human Rights for violations by the state of the rights guaranteed by the European Convention in resolving the issue of extraditing a person.
During the decision on extradition, the authorized law enforcement agencies of Ukraine must take into account the situation with respect for human rights in the requesting state, in particular concerning cruel treatment. As sources for assessing the situation of a cruel attitude in the context of Article 3 of the European Convention, it is appropriate to use the materials of the non-governmental organization Amnesty International; Information from government sources, including the US Department of State; Materials of the Helsinki Federation for Human Rights.
When deciding on the extradition of a person competent authorities of the requesting state must provide additional guarantees to the effect that if extradited person will be provided with the right to a fair trial.
Proved position to remedy in a case of extradition to be effective, it should be possible effectively verifiable legality courts - on substantive and procedural grounds - the law enforcement authority of its powers and cancel relevant decision, if necessary.
The factors that influence the guarantees of observance of fundamental human rights and freedoms are determined. They must be taken into account when Ukraine makes a decision on extradition. This is the lawfulness of detention for the purpose of extradition; Guaranteeing security in case of extradition of a person (in the context of Article 3 of the European Convention); Guaranteeing a fair trial in the event of the extradition of a person (in the context of Article 6 of the European Convention); Exhaustion and effectiveness of national remedies.
Key words: detention, extradition, human rights, cruel treatment, European Court of Human Rights, Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історичні умови та засади розвитку і становлення прав людини в Європейській системі законодавства (судочинства). Виникнення і закріплення Європейського суду з прав людини в системі судочинства. Принципи діяльності Європейського суду з прав людини.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.01.2014Дослідження вітчизняної практики застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні. Розгляд правових позицій Європейського суду із прав людини щодо вказаного запобіжного заходу. Масив слідчої та судової практики.
статья [27,2 K], добавлен 11.09.2017Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Сутність виборчих прав, призначення їх обмежень й виборчих цензів. Вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин, законодавча практика їх закріплення. Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав.
дипломная работа [148,5 K], добавлен 25.05.2013Створення міжнародних механізмів гарантій основних прав і свобод людини. Обгрунтування права громадянина на справедливий судовий розгляд. Характеристика діяльності Європейського суду з прав людини. Проведення процедури розгляду справи та ухвалення рішень.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 05.01.2012Підстави звернення до Європейського суду з прав людини. Правила подання заяви до його нього. Листування з Судом. Конфіденційність інформації, надісланої до нього. Наявність представника чи адвоката. Права та свободи, які гарантує Європейська конвенція.
реферат [26,6 K], добавлен 11.04.2014Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.
магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007Свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання. Право вільно залишати будь-яку країну в практиці Європейського суду з прав людини. Підстави обмеження права на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання всередині країни.
курсовая работа [76,6 K], добавлен 18.01.2016Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Поняття гарантії прав людини. Громадянські і політичні права і свободи. Конституція України як основний гарант прав та свобод особи. Становлення та розвиток ідеї гарантій прав і свобод людини та громадянина в теоретико-правовій спадщині України.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 09.05.2007Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Дослідження основних рис дефініції "обґрунтована підозра" як критерію правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність. Процеси розслідування кримінального провадження. Основні позиції європейської спільноти у сфері захисту прав людини.
статья [17,8 K], добавлен 14.08.2017Аналіз принципу невисилки як сутнісного елементу права особи на притулок. Стан нормативно-правового закріплення принципу невисилки на національному і на міжнародному рівні. Практика Європейського суду з прав люди щодо застосування принципу невисилки.
статья [28,2 K], добавлен 31.08.2017Організація Об’єднаних Націй (ООН) та Міжнародна Організація Праці (МОП) у сфері захисту соціально-економічних прав людини. Роль ООН у підтримці миру та міжнародної безпеки. Конвенції і рекомендації МОП як засіб захисту соціально-економічних прав людини.
реферат [44,8 K], добавлен 10.04.2011Поняття прав людини. Характеристика загальнообов’язкових норм міжнародного права про права людини. Аналіз міжнародно-правових норм, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. Особливості відображання прав людини у внутрішньодержавному праві.
курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.01.2013Судовий прецедент у праві Європейського Союзу як результат діяльності Європейського Суду, утвореного Римським договором. Абстрактивність у нормах Конвенції. Дебати довкола можливостей реалізації рішень. Доктрини дії прецеденту у праві Європейського Суду.
доклад [20,2 K], добавлен 19.11.2010Регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод людини і громадянина. Світовий підхід до визначення прав, які випливають зі шлюбного стану і сімейних відносин. Проблема співвідношення міжнародно-правового і внутрішньодержавного регулювання.
контрольная работа [46,6 K], добавлен 23.12.2015Роль міжнародного права у ствердженні християнських цінностей у сфері прав людини. Відход міжнародного права від засад християнської етики на прикладі європейської моделі прав людини. Тлумачення Конвенції про захист цієї сфери Європейським судом.
статья [22,8 K], добавлен 19.09.2017Розвиток ідеї прав людини, сучасні міжнародно-правові стандарти в даній сфері, класифікація та типи. Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України, реалії їх дотримання і нормативно-правова база захисту.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 07.12.2014Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014
