Основи конституційного права Китайської Народної Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин

ІНДЗ

з дисципліни «Порівняльне конституційне право»

на тему: «Основи конституційного права Китайської Народної Республіки»

Виконала: Студентка 207-ї групи

Паскар Р.Ю.

Викладач: Бостан С.І.

Чернівці 2017

Зміст

Вступ

1. Конституція КНР 1982р., її характеристика

2. Вищі органи державної влади та управління

3. Адміністративно-територіальний поділ, види національної автономії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

конституція китайський влада автономія

Головне джерело сучасного державного права Китаю - Конституція КНР 1982 р., що складається з вступу і чотирьох розділів, в яких об'єднані 138 статей. Підготовка цієї Конституції тривала близько двох років, її проект пройшов більш ніж піврічне всенародне обговорення. У порівнянні з попередніми двома конституціями Конституція 1982 містить цілий ряд нововведень, зокрема в ній відновлений заснований ще Конституцією 1954 р . пост Голови КНР, передбачено створення Центральної військової ради, відновлено волосне ланка органів влади, у складі урядів різних рівнів передбачена система ревізійних органів, усунуті найбільш одіозні формулювання обов'язків громадян КНР.

Дана Конституція вже чотири рази зазнавала змін (останній раз у 2004 р.), яка відображає трансформацію підходу КПК до багатьох суспільних явищ. У результаті внесених змін на конституційному рівні з'явилися такі новаторські (і ревізіоністські з точки зору ортодоксального марксизму) поняття, як соціалістичне правове держава, соціалістична ринкова економіка та ін. Разом з тим деякі формулювання були «очищені» від тенденційної соціалістичної термінології (наприклад, у ст . 28 Конституції в 1999 р . термін «контрреволюційна діяльність» був замінений на «злочинна діяльність») або викладені більш невизначено (так, замість фрази «Китай знаходиться на початковій стадії соціалізму» у введенні з'явилося формулювання: «Китай буде протягом тривалого часу знаходитися на початковій стадії соціалізму»). Слід зазначити, що хоча в цілому ці новели не змінюють загальну оцінку Конституції Китаю як соціалістичної, однак внесок є дуже серйозні нюанси. Крім того, якщо загальний напрямок змін, хоча б у такому повільному темпі, збережеться, то в результаті може скластися текст Конституції, який у цілому буде мало чим, за винятком слова «соціалістичний», відрізнятися від конституцій більшості країн світу.

1. Конституція КНР 1982р., її характеристика

Чинна Конституція, розроблена спеціальною комісією, була прийнята на сесії Всекитайських зборів народних представників 4 грудня 1982 р. Після утворення Китайської Народної Республіки в 1949 р. її основні закони приймалися відповідно 1954, 1975, 1978 рр. Два попередніх програмних документа (1975 і 1978 рр..) розроблялися під сильним впливом еклектичних ідей засновника соціалістичного Китаю Мао Цзедун (1893-1976) і носили короткочасний характер. Сучасний основоположний документ як би підвів риску під волюнтаристськими експериментами комуністичної номенклатури типу політики "великого стрибка" і "великої культурної революції", осуществлявшимися в перші десятиліття існування КНР. Конституційні перетворення сприяли тому, що це найбільша за чисельністю населення держава світу інтенсивно і динамічно розвивається. По економічному потенціалу КНР ще кілька років тому увійшла до п'ятірки країн з найбільшим валовим внутрішнім продуктом (ВВП). За три десятиліття проведення радикальних реформ і політики відкритості це держава зуміло збільшити свій валовий продукт в 15 разів. За прогнозами ряду західних і китайських аналітиків, на частку КНР до 2020 р. доведеться 23% світового ВВП, тоді як на частку США - лише 18%.

Конституція 1982 р. складається з 138 статей, об'єднаних у чотири глави. Зазначимо такі її характерні риси.

1. Це Конституція соціалістичного типу, в її основу покладено марксистсько-ленінські ідеї. Тому офіційною ідеологією КНР є соціалістична ідеологія, а держава розвиває соціалістичне просвітництво. У повсякденному пропаганді акцент все частіше робиться на китайський патріотизм.

2. Декларується належність влади народу, КНР проголошується соціалістичною державою демократичної диктатури народу.

3. Встановлення особливого місця в економічній системі і привілейованого режиму для державної власності, що становить найважливішу основу китайського соціалістичного суспільного ладу. В той же час допускаються інші форми власності, включаючи приватну, якщо вони служать цілям соціалістичного будівництва.

4. На сучасному етапі взято курс на здійснення радикальних соціально-економічних реформ, що позначаються в КНР як політика "соціалістичної модернізації". Тому в 1990-е рр. з'явилися конституційні положення про завдання будівництва соціалістичної ринкової економіки і соціалістичної правової держави.

5. Конституція встановлює унітарну форму державного устрою. Однак допускаються і досить широко використовуються різні форми адміністративної автономії (автономний район, автономний округ, автономний повіт). Це має принципове значення, так як КНР - багатонаціональна (поліетнічна держава, хоча переважна більшість у структурі населення - етнічні китайці.

6. Конституція виходить з соціалістичної доктрини прав і обов'язків громадянина. Права і свободи підпорядковані цілям та завданням соціалістичного будівництва. У 2004 р. його текст був доповнений загальним визначенням, відповідно до якого "держава дотримується і гарантує права людини". У Конституції закріплюються 5 принципів міжнародних відносин: взаємна повага суверенітету, повагу територіальної цілісності, ненапад, невтручання у внутрішні справи, рівність і взаємна вигода.

Закріплені основи політичної системи: 1. керівна роль компартії у суспільстві та державі, 2. диктатура пролетаріату, 3. створення широкого патріотичного Єдиного фронту під керівництвом компартії, 4. державна влада належить народним представникам (Радам).

Зміна Конституції - за пропозицією Постійного комітету ВЗНП або 1 / 5 ВЗНП, приймаються 2 / 3 ВЗНП («жорстка»). Статей, що не підлягають зміні, немає.

Конституційний контроль - спеціальних органів немає. Державні органи, що видають правові акти, здійснюють контроль за відповідністю цих актів Конституції. Контроль за законністю здійснює прокуратура.

Основи правового становища особистості у відповідності до Конституції КНР

Основи правового становища людини і громадянина висловлюють соціалістичний характер китайської державної ідеології, що закріплено в гл.1 і 2 Конституції КНР. Правове становище особистості в Китаї характеризується рівністю громадян перед законом, рівноправністю чоловіка і жінки, незавдання громадянами при здійсненні своїх прав і свобод шкоди інтересам держави, суспільства та колективам, законним правам інших громадян. Підкреслено, що держава охороняє права та інтереси жінок, забезпечує їм рівну з чоловіками оплату за рівну працю, виховує і висуває кадрових працівників з числа жінок (ч.2 ст.48 Конституції КНР).

Законодавець закріпив в цілому невелику номенклатуру основних прав і свобод із акцентом на соціально-економічні права. Однак проголошене право на працю фактично не гарантоване державою, і в країні існує безробіття. З великими обмеженнями діє право на освіту. Повністю не ліквідована неписьменність, хоча прогрес в цій сфері безсумнівний. Відсутня єдина право на соціальне забезпечення в старості в загальнодержавному масштабі.

Згідно з Конституцією, громадяни КНР в старості, в разі хвороби або втрати працездатності мають право на отримання від держави і суспільства матеріальної допомоги. Декларовано право на відпочинок, яке фактично істотно обмежена.

Серед політичних прав і свобод закріплені: право обирати і бути обраним, свобода слова, друку, зборів, союзів, вуличних походів і демонстрацій, свобода віросповідання. Вони використовуються відповідно до цілей соціалістичного будівництва і не повинні завдавати шкоди суспільству і державі.

Китайські громадяни мають право звертатися з критикою або пропозиціями на адресу державних органів чи державних службовців, можуть звертатися у відповідні органи з скаргами, звинуваченнями або заявами з приводу порушень закону або пропозиціями на адресу державних органів чи державних службовців, можуть звертатися у відповідні органи з скаргами, звинуваченнями або заявами з приводу порушень закону чи службового обов'язку ким-небудь. У той же час основні норми не передбачають право на утворення політичних партій, вступ і вільний вихід із них. Допускається позбавлення політичних прав за законом.

У зв'язку з політикою реформування китайського суспільства чинна Конституція досить велику увагу приділила особистим (цивільним) правам і свободам. Передбачено такі права і свободи, як право на особисту свободу і недоторканність, на недоторканність житла, на честь і гідність, на свободу і таємницю листування, на отримання компенсації шкоди, заподіяної державними органами та державними службовцями в результаті посягання на громадянські права. Закріплено принцип державної охорони шлюбу, сім'ї, материнства і дитинства. Забороняється порушення свободи шлюбу та жорстоке поводження з людьми похилого віку, жінок та дітей.

Встановлено велика кількість обов'язків: захищати єдність КНР і згуртованість усіх національностей; захищати Батьківщину і відбивати агресію; дотримуватися Конституції і закони; зберігати державну таємницю; берегти суспільну власність; дотримуватися трудової дисципліни і громадський порядок; поважати норми суспільної моралі; платити відповідно до закону податки . Військова служба і участь у народному ополченні є почесним обов'язком китайських громадян. Держава здійснює планування народжуваності і проводить жорстку демографічну політику, спрямовану на зниження високих темпів зростання населення. Фактично в містах проводиться курс «одна сім'я - одна дитина», що впливає на поведінку подружжя. Подружжя зобов'язані здійснювати планове дітородіння.

2. Вищі органи державної влади та управління

До них відносяться Всекитайські збори народних представників (ВЗНП), його Постійний комітет, Голова КНР, Державний рада, Верховний народний суд.

Згідно з Конституцією КНР, вся повнота влади належить зборів народних представників - деякого аналогу рад народних депутатів, відомих з недавнього минулого. Тому стверджувати, що в Китаї існує традиційний для країн Заходу принцип поділу влади, вельми сумнівно.

Вибори в ВЗНП здійснюються зборами народних представників провінцій, великих автономій, міст центрального підпорядкування і армії, і його члени (депутати) працюють на непрофесійною основі.

ВЗНП - однопалатний однопартійний орган, максимум 3000 депутатів, які суміщають депутатство з роботою («для близькості до виборців»). На сесіях (тільки два тижні раз на рік) присутній уряд, вищі судді, генпрокурор. 3000 депутатів - занадто багато, засідання заздалегідь відрегульовані. Мандати імперативні (з правом відкликання депутата ВЗНП більшістю голосів тих зборів, яке даного депутата обрало, або голосів постійного комітету цього зібрання). Термін повноважень 5 років.

Повноваження ВЗНП:

- Приймає і змінює Конституцію;

- Здійснює контроль за проведенням в життя Конституції КНР;

- Приймає і змінює так звані основні закони: кримінальні, цивільні, виборчі, про статус державних органів та ін;

- Обирає Голову та заступника Голови КНР;

- За поданням Голови КНР затверджує кандидатуру Прем'єра Державної ради Китаю, за поданням останнього затверджує кандидатури заступників Прем'єра Державної ради, членів Державної ради, міністрів, голів комітетів, головного ревізора, начальника секретаріату;

- Обирає голову Центральної військової ради;

- Обирає голову Верховного народного суду, Генерального прокурора Верховної народної прокуратури;

- Розглядає і затверджує плани економічного і соціального розвитку, звіти про їх виконання;

- Розглядає і затверджує державний бюджет і звіт про його виконання;

- Змінює чи скасовує неналежні постанови Постійного комітету ВЗНП;

- Стверджує освіта провінцій, автономних областей і міст центрального підпорядкування;

- Стверджує створення особливих адміністративних районів і їх режим;

- Вирішує питання війни і миру.

До складу ВЗНП входять Постійний комітет, президія сесії, спеціальні комісії, а також делегації з виборчим одиницям. ВЗНП збирається на сесію один раз на рік, як правило, в лютому-березні строком на два-три тижні. Позачергові сесії цього органу можуть бути скликані на розсуд його Постійного комітету або на вимогу не менше однієї п'ятої всіх народних представників (депутатів).

Важливою особливістю системи представницьких органів Китаю є існування паралельно з ВЗНП робочого «міні-парламенту» - Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників, що складається з 350 -400 чоловік. Його керівники - голова, заступники голови, а також начальник секретаріату.

Основні повноваження даного органу:

- Тлумачення Конституції КНР, здійснення контролю за проведенням її положень у життя;

- Прийняття і зміна більшості законів (крім тих, які приймає ВЗНП);

- Тлумачення законів;

- Внесення поправок до планів економічного і соціального розвитку і до державного бюджету в період між сесіями ВЗНП;

- Здійснення контролю за роботою Державної ради, Центральної військової ради, Верховного народного суду і Верховної народної прокуратури;

- Скасування адміністративно-правових актів, що суперечать Конституції і законам;

- Ратифікація і денонсація міжнародних договорів КНР.

Слід звернути увагу на те, що в країні існує не один, як в абсолютній більшості держав світу, а два законодавчі органу влади - ВЗНП і його Постійний комітет. Повноваження між ними у правотворчій сфері точно не розмежовані, що негативно позначається на ефективності державної діяльності та якість законодавства.

Постійний комітет формується Всекитайським зборами народних представників і несе перед ним відповідальність.

Одноосібним главою держави є Голова КНР. Існує інститут заступника голови держави-заступник Голови КНР. Вони обираються на сесії ВЗНП на 5 років. Ним може стати будь-який громадянин з політичними правами з 45 років не більше двох разів поспіль, на підставі рішень ВЗНП та Постійного комітету Можна стверджувати, що в Китаї в прихованому вигляді утвердилася посаду президента, хоча офіційно вона не існує. Голова КНР виконує традиційні функції глави держави: представляє Китай на міжнародній арені, опубліковує закони, укази про помилування, про мобілізацію, про введення воєнного стану, нагороджує державними орденами і привласнює державні почесні звання.

Він діє на підставі рішень ВЗНП і його Постійного комітету. У порівнянні з тими країнами, де утвердилася модель президентської або напівпрезидентської республіки, повноваження цієї посадової особи невеликі. Проте фактичний статус Голови КНР більш вагою, оскільки дану посаду за традицією займає Генеральний секретар ЦК Компартії КНР - правлячої партії Китаю.

Важливе місце в системі владних інститутів належить Державній раді КНР - центральному уряду, що є виконавчим органом верховного органу державної влади. Він володіє великими повноваженнями в соціально-економічній і військово-політичній сферах. Держрада на основі Конституції і законів визначає адміністративні заходи, приймає адміністративно-правові акти. Його очолює посадова особа - Прем'єр Державної ради. Держрада складається з Прем'єра, заступника Прем'єра, членів Держради, міністрів, голів комітетів, головного ревізора, начальника Секретаріату. Уряд відповідальний перед ВЗНП, а в період між сесіями - перед Постійним комітетом цього органу.

Термін повноважень ВЗНП, його Постійного комітету, інших органів, що обираються Всекитайським зборами народних представників, - п'ять років.

Центральна військова рада - колегіальний орган військового управління. Складається з Голови і членів. Має право законодавчої ініціативи. Роль ради пов'язана з особливою роллю армії у Китаї. Центральна військова рада складається з таких осіб: голови; заступників голови; членів.

Голова Центральної військової ради є відповідальним перед Всекитайським зборами народних представників і Постійним комітетом Всекитайських зборів народних представників.

У КНР діє конституційна норма про обмеженість часу перебування вищих посадових осіб на своїх постах (включаючи Голову КНР і Прем'єра Держради) двома п'ятирічними термінами, що дуже розумно і повністю відповідає загальноприйнятим зарубіжним стандартам у цій галузі.

Вищим судовим органом є Верховний народний суд, який здійснює наглядові повноваження за судовою діяльністю місцевих та спеціальних судів. Роль судових органів в КНР менш значуща, ніж у розвинених країнах. Суди включені в систему правоохоронних органів, вони володіють обмеженою самостійністю, а поняття «судова влада» взагалі жодного разу не використовувалося в жодній соціалістичної Конституції КНР. Верховний народний суд відповідальний перед ВЗНП і його Постійним комітетом. У країні відсутній інститут спеціалізованого судового конституційного контролю.

Види судів: загальні та спеціальні. Загальні суди: Верховний та місцеві народні суди 3-х ступенів (вищої, середньої, нижчої). Спеціальні суди: військові суди.

Судові органи виконують каральні функції, беруть участь у вихованні осіб, які вчинили злочини і провини.

Низова ланка місцевих народних судів формується громадянами шляхом виборів, інші місцеві суди в округах обираються місцевими органами державної влади.

Місцеві судді не користуються несменяемостью і незалежністю і несуть відповідальність перед місцевими органами влади.

У загальних судах є палати (колегії) в адміністративних справах. вони приймають скарги на порушення адміністрацією прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Суди розглядають справи колегіально (кримінальні - з участю народних засідателів). Нескладні цивільні справи суд розглядає одноособово.

3. Адміністративно-територіальний поділ, види національної автономії

Сучасний Китай - унітарна держава, побудована на централізованих засадах.

Він характеризується багатонаціональним (поліетнічним) складом населення, хоча приблизно 93% - етнічні китайці (ханьців).

За Конституцією КНР всі національності рівноправні. Держава гарантує законні права та інтереси нечисленних національностей, деякі з яких налічують мільйони.

Існує три рівня системи адміністративно-територіального устрою.

1.Провінції, автономні національні райони (автономні області), три міста центрального підпорядкування (Пекін, Шанхай, Тяньцзінь). Особливий статус і максимальну самостійність мають спеціальні адміністративні райони - Сянган (колишній Гонконг) і Макао, знаходилися до 90-х рр.. минулого століття під колоніальним управлінням відповідно Великобританії та Португалії.

2.Повіти, автономні округи, автономні повіти, міста.

3.Волості, національні волості, міські райони, селища. Провінції діляться на повіти, останні - на волості і селища.

Місцевими органами державної влади є збори народних представників адміністративно-територіальних одиниць та їх комітети. Термін їх повноважень - три роки або п'ять років. Їх не можна розглядати як органи місцевого самоврядування, згідно з європейською традицією.

Вони є складовою частиною єдиної організації державної влади.

Адміністративна форма національної територіальної автономії має на меті соціалістичного розв'язання національного питання. Крім етнічних китайців в країні компактно або розосереджено проживають такі великі нації і народи, як чжуани, уйгури, маньчжури, монголи, тибетці, хуей і ін

Найбільша форма національної автономії - автономний район (автономна область ), їх 6, далі йдуть автономні округи (їх 30) і автономні повіти (їх понад 120).

Законодавча основа статусу національно-територіальної автономії - Конституція КНР, закон про національну автономію, положення про автономію, затверджувані вищестоящими органами.

У багатонаціональних районах проводиться політика корі-нізації кадрів, тобто особи місцевих (корінних) національно - стей мають певні переваги на державній службі. Тому керівники автономних областей, округів і повітів повинні належати до тих національностей, які здійснюють національну автономію.

У КНР поряд з вищеназваними формами автономних утворень існують також і автономні волості (їх 124), які не є різновидом національної автономії і мають обмеженими правомочностями.

Висновки

Отже, чинна Конституція КНР названа Основним законом держави і має найвищу юридичну силу. Структура Конституції становить: Вступ (Преамбула) та чотири глави (138 статей). У Преамбулі Конституції 1982 p., яка характеризує підсумки розвитку КНР, програмні цілі та основні принципи її внутрішньої та зовнішньої політики, зазначається, що надалі основне завдання КНР -- «зосередженими силами здійснити соціалістичну модернізацію». В галузі зовнішньої політики декларовано, що КНР буде дотримуватися «незалежної та самостійної зовнішньої політики», «п'яти принципів -- взаємної поваги суверенітету та територіальної цілісності, взаємного ненападу, невтручання у внутрішні справи один одного, рівності та взаємної вигоди, мирного співіснування», що вона «докладає зусиль в інтересах збереження миру у всьому світі та сприяння справі прогресу людства».

Конституція КНР 1982 p. має реальний характер. Проголошений нею курс на реформування китайської економіки проводиться динамічно та результативно.

Список використаних джерел

1. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: підручник: у 4 т. / Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2001 .- 639с.

2. Златопол'скій, Д. Л. Державне право зарубіжних країн: Східної Європи і Азії: підручник для вузів / Д. Л. Златопол'скій. - М.: «Зерцало», 1999 .- 320с.

3. Решетніков, Ф. М. Правові системи країн світу: довідник / Ф. М. Решетніков. - М.: Юрид. лит., 1993. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru