Методичні основи формування міжнародних індексів корупції та підходів щодо протидії їй

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Служби безпеки України

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНДЕКСІВ КОРУПЦІЇ ТА ПІДХОДІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ їй

Є.Є. ГРЕЧИН, канд. юрид. наук

Жодна країна світу не може бути убезпечена від тих чи інших корупційних проявів як свідчать результати досліджень Світового банку, витрати світової економіки на корупційні виплати щорічно складають біля 1,5 трильйонів доларів США. Україна сприймається у європейському співтоваристві як країна з одним із найвищих рівнів корупції. Зокрема, широке розповсюдженім корупції в органах державного управління, правоохоронних, митних, органах судової влади щороку документально підтверджується світовими індексами, зовнішніми оцінками, а також результатами опитування громадської думки, включаючи аналітичні дослідження, інформацію в засобах інформації.

Виступаючи однією із основних загроз національній безпеці, корупція є об'єктом наукових досліджень вчених різних наукових галузей. Осмисленню цього феномена присвятили свої роботи А. Закалюк, В. Коваленко, О. Кальман, С. Клімова, М. Мельник, Є. Невмержицький та інші українські науковці. Серед дослідників із інших країн доцільно, на нашу думку, вказати роботи Г. Гарісона, Р. Клітґарда, Дж. Поупа та С. Роуз-Екерман. Утім, як вітчизняні, так і іноземні дослідники розкривали природу корупції та напрями протидії цьому явищу у контексті забезпечення верховенства права, громадського правопорядку та ефективності державного управління. Питання, пов'язані із визначенням значення міжнародних підходів до оцінки рівня корупції та їх впливу на запобігання цьому явищу на національному рівні, як правило, залишалися поза увагою науковців. З огляду на викладене, метою цієї статті є визначення загальних підходів до міжнародних порівнянь рівня корупції у різних країнах. Це, у свою чергу, дозволить удосконалити систему моніторингу рівня корупції у нашій країні, підвищити ефективність заходів із протидії цьому явищу.

С. Гусаров зазначає, що до вирішення проблем боротьби з корупцією підключені Організація Об'єднаних Націй, Рада Європи, Європейський Союз, Організація Американських держав, а також такі організації, як Світовий Банк, Організація економічного співробітництва та розвитку. Саме завдяки колективним зусиллям, глобальному моніторингу стану корупції та оцінки небезпек від неї в світі вироблено низку світових стандартів, використання яких на національному рівні сприяє формуванню уніфікованих підходів до забезпечення протидії корупції. Оцінка корупції як універсального джерела небезпеки для національних та міжнародних інтересів важлива не лише для забезпечення охорони від корупційних загроз внутрішніх інтересів, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян держави всередині країни. Для України від ефективності антикорупційної політики залежить й її майбутнє як суб'єкта міжнародної політики [1, с. 11-12]. корупція міжнародний індекс антикорупційний

О. Бусол констатує, що корупційна злочинність є негативним наслідком глобальних змін у світі та величезною проблемою для всього світового співтовариства, у вирішенні якої Україна має бути зацікавлена, у нинішніх кризових умовах, найбільше. Разом із тим, у глобалізації, з числа вчених, є не тільки супротивники, але й прибічники. Безперечно, вона явно змінила світову систему як у негативну, так і позитивну сторону. Глобалізація породжує багато нових проблем, але й відкриває нові можливості людству. Глобалізація корупційної злочинності на міжнародній арені для нашої держави дає маневр для пристосування українських реалій до міжнародних стандартів, а це, в свою чергу, сприяє приведенню заходів, які вживає держава, до рівня, сумірного протидії корупційній злочинності у розвинених державах світу [2, с.247].

Як вважає К. Опак, основоположним, у контексті останньої антикорупційної реформи, є Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», яким передбачається прийняти законодавство щодо виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO) в частині встановлення обмежень і забезпечення прозорості та підзвітності фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Автор констатує, що українські законотворці в черговий раз пішли шляхом політичних компромісів, а не наукової обґрунтованості та впровадженім передового зарубіжного досвіду у ключовому для нашої країни питанні [3, с.57].

Виходячи з результатів досліджень, В. Харченко та Ю. Шиндель приходять до цікавого висновку, що оціночні звіти GRECO щодо України не містять згадування щодо криміналізації в КК України зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, ані щодо відповідної норми у редакції Закону України від 11.06.2009 року № 1508-- VI, ані у редакції Закону України від 07.04.2011 року № 3207-VI. Це, не зважаючи на те, що кожний оціночний звіт містить достатньо ретельний аналіз як позитивних моментів запровадження Україною змін до національного кримінального законодавства щодо протидії та запобігання корупції, так і аналіз виявлених під час оцінювання недоліків у цьому напрямі. На підставі наведеного вчені стверджують, що встановлення у кримінальному законі України підстав для відповідальності за зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, жодним чином не обумовлено ратифікацією нашою державою положень Конвенції ООН, Кримінальної конвенції, Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції та Цивільної конвенції. Така криміналізація є виключною ініціативою вищого законодавчого органу нашої держави Верховної Ради України [4, с.89-90].

Рівень корупції є важливим показником, який формує загальний імідж країни та виступає вирішальним фактором у прийнятті рішення щодо надходження іноземних інвестицій. Тому для інформування інвесторів та визначення рейтингів країни щодо рівня корупції і загального ринкового клімату використовується ряд показників міжнародних індексів. Аналіз відповідних показників є одним з дієвих інструментів упровадження в країні антикорупційної моделі, яка відповідає світовим стандартам і прогресивній практиці.

Індекс (від англ, index список, реєстр, покажчик) число (іноді символ або набір символів), покажчик місця елемента в сукупності або показник активності, продуктивності, розвитку або зміни чого-небудь. Фахівці зазначають, що, як правило, абсолютні значення індексів не важливі, оскільки більш показовими є зміни індексу у часі, що дозволяють судити про напрямок руху. Вони звертають увагу, що індекси в ряді випадків можуть генерувати рейтинги, якщо впорядковувати суб'єкти згідно з рівнем відповідним їм індексам. У той же час не кожний індекс охоплює весь спектр факторів, оцінюваних рейтингом. Так, наприклад, індекс корупції, оцінюваний Transparency International, є тільки одним з факторів, що враховуються при оцінюванні кредитоспроможності компаній. Таким чином, індекси залишаються факторами, що враховуються при формуванні рейтингу. У той же час, у ряді випадків вони можуть генерувати рейтинг.

Найбільш важливим показником, на який орієнтуються іноземні інвестори сьогодні є рейтинг Світового банку «Ведення бізнесу», в якому оцінюється простота ведення бізнесу в різних країнах світу, а також аналізуються і відслідковуються зміни нормативно-правового середовища, що впливають на одинадцять сфер життєвого циклу бізнесу: відкриття бізнесу, отримання дозволів на будівництво, доступ до джерел електроенергії, реєстрація майна, отримання кредитів, захист інвесторів, організація податкової системи, умови для міжнародної торгівлі, виконання контрактів, вирішення питань неплатоспроможності та працевлаштування персоналу. За результатами Світового банку «Ведення бізнесу 2015» загальний рейтинг України дещо покращився вона займає 96 місце серед 189 країн (у 2014 році 112 місце) [5].

Оскільки Світовий банк є, насамперед, фінансовою установою, то підхід і документи щодо корупції дещо відрізняються від документів інших міжнародних організацій. Для Банку основними є три сфери діяльності: кредитування, консультування з питань нормативів та консультування. Антикорупційні міри стосуються всіх сфер і варіюються від внутрішніх заходів Банку, списку зобов'язань країни-отримувача допомоги, консультування з питань нормативів до керівних принципів, а також публікацій, присвячених проблемам корупції. Профілактичні заходи стосуються зовнішніх партнерів і внутрішніх практик. З метою більш дієвого контролю грошових потоків Банком у 1996 році було реалізовано системи моніторингу, які до цього використовувалися в інших кредитних установах. Починаючи з 2001 року Банком надається інформація щодо фірм і осіб, причетних до корупції чи шахрайських дій. Наступним напрямком антикорупційних стратегій Банку виступає підтримка країн, що звертаються за допомогою. Банком застосовуються аналітичні інструменти для експертизи закладів державного сектору і управління, аналіз державних витрат, процесів закупівель і фінансової підзвітності всередині країни. Також започатковуються двосторонні програми для упровадження реформ державного сектору і антикорупційних заходів, включаючи інформування засобів масової інформації і громадськості.

Інший вектор діяльності Світового банку визначається тим, що корупція це проблема в оцінці країни та аналізі для прийняття рішенім щодо кредитування. Для співробітників банку оцінки корупції передбачають перенесення уваги з виключно економічних показників на аналіз моделей корупції, яка притаманна тій чи іншій країні (мова йде про необхідність включення аналізу управління в якості критерію для кредитування).

Банк налагодив широке співробітництво з іншими міжнародними і регіональними організаціями, що спеціалізуються на боротьбі з корупцією. До них можна віднести міжнародні організації, інші банки розвитку, МВФ, Інтерпол, неурядові організації (наприклад, Transparency International), комерційні фірми тощо. Він є активним учасником засідань Робочої групи ОЕСР по боротьбі з хабарництвом і Міждисциплінарної групи по боротьбі з корупцією Ради Європи.

Міжнародні показники Світового банку (Worldwide Governance Indicators «WGI») у сфері якості державного управління/контролю над корупцією це звіт, який готується Світовим банком з 1996 року [6] і в якому оцінюється якість державного управління у більш, ніж 200 країнах світу за шістьма основними категоріями: право голосу і підзвітність суспільству; політична стабільність і відсутність насилля; ефективність державного управління; якість державного регулювання (законодавства); верховенство закону; контроль над корупцією. Виходячи з наведених показників, контроль над корупцією відображає використання влади в особистих інтересах, включаючи як незначні, так і суттєві форми прояву корупції, а також вплив на державну владу і управління еліт та приватних інтересів. У системі показників використовується шкала від 0 до 100 відсотків (більш високий показник відповідає більш високій якості державного управління). Згідно з результатами оцінки, яка проводилася у 2013 році, показник України склав всього 14 %.

У дослідженні BEEPS використовувалися такі показники рівня корупції: міра сприйняття підприємцями корупції як проблеми для своєї діяльності; частота хабарництва; суми грошей, які сплачує компанія як хабарі, «корупційний податок»; вплив «захоплення держави» на компанії [7]. Перший показник є загальним для аналізу корупції та відбиває суб'єктивну оцінку сприйняття корупції. Другий і третій зосереджені на дослідженні «адміністративної корупції», під якою розуміють давання хабара особами, групами чи компаніями приватного сектору для здійснення впливу на виконання законів і нормативних актів. У цьому випадку досліджується частота давання хабарів і процент прибутку компанії, який витрачається на хабарі протягом року. Під феноменом «захоплення держави» розуміють поширення хабарництва з метою здійсненім впливу на розроблення та зміст законів і правил. Цей показник досліджується шляхом опитування респондентів про те, наскільки неофіційні виплати чи подарунки парламентарям, виплати державним чиновникам задля зміни змісту державних постанов впливають на їх підприємницьку діяльність.

Найбільш розповсюдженим показником сприйняття корупції у світі, якому найбільш довіряють і на який посилаються державні, приватні і неурядові організації це Індекс сприйняття корупції, який щорічно публікується Transparency International. Даний індекс відображає рівень сприйняття корупції в державних органах, який визначається як «використання державної влади в особистих інтересах». Оцінка в балах країни проводиться за шкалою від 0 до 100 (0 означає найвищий рівень корупції, а 100 її відсутність). Рейтинг країни, який відповідає її балу, віддзеркалює положення у відношенні до інших країн, включених до індексу. За результатами нового Індексу сприйняття корупції 2014 від Transparency International Україна так і не подолала межу «корупційної ганьби». Отримавши лише один додатковий бал, в порівнянні з 2013 роком, Україна залишається в клубі тотально корумпованих держав. 26 балів зі 100 можливих і 142 місце зі 175 позицій такі показники України в цьогорічному Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) від Transparency International. Україна в чергове опинилась на одному щаблі з Угандою та Коморськими островами як одна з найбільш корумпованих країн світу. Такі невтішні результати, на думку міжнародної антикорупційної спільноти, спричинені малопомітним поступом у руйнуванні корупційних схем, отриманих у спадок від всіх правлячих режимів часів незалежності України. Адже, незважаючи на «зміну фасаду», Україна продовжує тупцювати на місці. Нещодавно прийняті закони поки не дали відчутних результатів у антикорупційній боротьбі [8].

Барометр світової корупції є одним з проектів Transparency International. У процесі цього дослідження оцінюється досвід зіткнення з корупцією населення, визначається, які державні сфери, на думку респондентів, є найбільш корумпованими та як надалі буде розвиватися дане явище. За допомогою Барометру світової корупції визначається, яким чином реагують на корупцію уряди досліджуваних держав. Також вивчається інформація про те, як часто громадяни вимушені платити хабарі, контактуючи з різними державними службовцями [9]. Головною перевагою Барометру світової корупції є те, що в ньому визначається не лише суб'єктивна оцінка респондентів, їх особисте сприйняття корупції, а й також частота сплати хабарів під час контактування з різними державними службовцями за останній рік. Таким чином, Transparency International, проводячи дослідження Барометру світової корупції, намагається порівняти суб'єктивні оцінки населення рівня корупції в країні та кількісні показники рівня даного явища. Проте, визначаючи частоту сплати хабарів у різних державних секторах, дослідники не враховують частоту звернення до них. Унаслідок цього до числа найбільш корумпованих державних секторів потрапляють ті, до яких найчастіше звертається населення.

Звіт про глобальну конкурентоспроможність Світового економічного форуму оцінює рівень конкурентоспроможності 148 країн з детальним описом факторів, що впливають на продуктивність і економічне зростання. Ці щорічні звіти виступають детальною оцінкою національної конкурентоспроможності різних країн світу. За даними звіту за 2013-2014 роки, корупція в Україні названа другим за значимістю проблемним фактором (після доступу до фінансування) для ведення бізнесу [10], в рейтингу конкурентоспроможності країна зайняла лише 76 місце.

Окрім наведених показників, досить важливим для країни є дотримання міжнародних стандартів, які виходять із зовнішніх оцінок рівня корупції. Сьогодні Україна виступає стороною в ряді важливих міжнародних документів, які направлені на боротьбу з корупцією. Україна є учасницею Кримінальної конвенції Ради Європи проти корупції та Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції проти корупції, Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (Резолюція ООН від 31.10.2003 р.). Ці документи встановлюють зобов'язання для країн розробляти та запроваджувати різноманітні запобіжні заходи, криміналізувати делікти у сфері корупційної діяльності, розширяти застосування оперативно-розшукових заходів під час виявлення учасників і посібників корупційного кола і злочинної змови.

Конвенція ООН проти корупції (UNCAC) була підписана Україною в 2003 році (ратифікована у 2006 році, відповідний закон вступив в силу лише в червні 2009 року, учасником UNCAC Україна стала в 2010 році) [11]. Вона застосовується для запобігання, розслідування та кримінального переслідування за корупцію, призупинення операцій (заморожуванім), арешту, конфіскації й повернення доходів від корупційних діянь. UNCAC зобов'язує держави-учасниці реалізовувати широкомасштабні антикорупційні заходи на законодавчому, інституційному і відомчому рівнях, включаючи «створення органу чи органів, за необхідності, відповідальних за недопущення корупції і «забезпечення необхідного рівня незалежності такого органу у відповідності з основоположними принципами правової системи для забезпечення ефективного виконання його функцій і відсутності неправомірного впливу на нього». В UNCAC відображена узгоджена позиція світового співтовариства відносно механізмів, які уряди країн-учасниць Конвенції зобов'язані втілити для усунення негативних наслідків, спричинених корупцією. Конвенцією ООН також визначаються основні параметри міжнародного співробітництва у боротьбі з корупцією. Вона передбачає умови видачі осіб, які скоїли корупційні злочини, передачі засуджених осіб, взаємну правову допомогу, передачу карної справи, спільні розслідування, спеціальні методики розслідування, заходи для повернення активів, попередження і виявлення переказів та доходів від злочинів, механізми вилучення майна, збір та аналіз інформації про порушника, підготовку кадрів і технічну допомогу та інші форми і способи взаємодії держав-учасниць при вирішенні цього питання.

Конвенція містить положення щодо створення та функціонування системи приймання на роботу, просування по службі державних службовців, інших посадових осіб з дотриманням: принципів ефективності та прозорості на основі бездоганності роботи, справедливості та наявних здібностей, включаючи належні процедури підбору й підготовки кадрів для обіймання державних посад, які вважаються потенційно сприятливими для різних проявів корупції; системи виплати належної винагороди та встановлення справедливих окладів з урахуванням економічного розвитку відповідної держави; спеціальної та належної підготовки, здійснення освітніх і навчальних програм щодо забезпечення вимог правильного, добросовісного та належного виконання державних функцій відповідно до кодексів та стандартів поведінки у відповідних галузях.

Найвпливовіші міжнародні організації, формулюючи рекомендації підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю, особливу увагу приділяють боротьбі з корупцією. Так, ООН одним зі стратегічних напрямів попередження організованої злочинності вважає дослідження проблем боротьби з корупцією. У прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН «Керівних принципах по попередженню організованої злочинності і боротьби з нею» зазначено, що «необхідною умовою розробки програм з попередження злочинності є дослідження проблем корупції, її причин, характеру, наслідків, взаємозв'язку з організованою злочинністю і заходів боротьби з нею» [12]. У Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21.07.1997 року безпосередньо при визначенні поняття організованої злочинності вказується на те, що корупція є одним із трьох основних засобів (два інші насильство і залякування), які дають можливість ватажкам організованої злочинності отримувати прибуток, контролювати території, зовнішні та внутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність і проникати в легальну економіку. Звичайна злочинність наступає на суспільство, діючи проти його інститутів, у тому числі й держави, при цьому організована злочинність у наступі прагне спиратися на інститути держави і суспільства, використовувати їх у своїх цілях. Таке використанім значною мірою здійснюється за допомогою встановлення і поширення корумпованих відносин [13].

Група держав проти корупції (GRECO) була створена в 1999 році як орган по боротьбі з корупцією Ради Європи для активізації відповідних заходів в країнах Європейського Союзу. GRECO здійснює моніторинг дотримання її членами антикорупційних стандартів Ради Європи, використовуючи систему взаємної оцінки і контролю з боку країн-учасниць. На сьогодні Група держав проти корупції є першим у світі і єдиним у Європі міжнародним антикорупційним органом, до повноважень якого належить контроль за дотриманням усіх антикорупційних конвенцій Ради Європи, а також рішень керівних органів Ради Європи у сфері запобігання та покарання корупції. Групу держав проти корупції не можна в повному сенсі віднести, ані до міжнародних організацій у класичному розумінні, ані до структурних підрозділів Ради Європи. Вона одночасно діє і як орган міжнародної міжурядової організації Ради Європи, що контролює дотримання Керівних Принципів боротьби з корупцією, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи, і як конвенційний орган міжнародного контролю за дотриманням державами-учасницями міжнародних договорів про боротьбу з корупцією. Особливістю Групи держав проти корупції є відкритий перелік міжнародних антикорупційних договорів, стосовно яких вона може здійснювати повноваження. Група може вдаватися до різноманітних заходів з міжнародного контролю за зобов'язаннями, встановленими невизначеним колом міжнародних антикорупційних договорів [14]. Виконання державами- членами рекомендацій Групи має відбуватися у порядку застосування внутрішньодержавних процедур імплементації. Проте не існує жодної універсальної процедури обов'язкового виконання рекомендацій Групи державами. В Україні, ані Конституція України, ані інші нормативно-правові акти не регулюють співвідношення українського законодавства з юриспруденцією міжнародних контрольних органів. Питання про порядок застосування в Україні актів таких органів, як Група держав проти корупції, перебуває у площині прогалин законодавства.

У Конвенції ОЕСР по боротьбі з підкупом посадових осіб іноземних державних органів при проведенні міжнародних ділових операцій розглядається явище, яке називається «активною корупцією» або «активним підкупом» у термінології національних законодавств і означає злочин, скоєний посадовою особою, яка отримує хабар. Дана Конвенція не торкається питань корупції приватних осіб і обмежується боротьбою проти активної корупції посадових осіб іноземних держав. Відповідно до п.З ст.З Конвенції, Сторони зобов'язані вжити відповідних заходів до того, щоб сума хабара і доходи від підкупу посадової особи іноземної держави, а також майно, вартість якого відповідає вказаним доходам, підлягали вилученню чи конфіскації, або щоб застосовувалися фінансові санкції, що забезпечують співрозмірний ефект Конвенцією ОЕСР розкривається поняття «посадової особи іноземного підприємства» з використанням критеріїв загальносвітового масштабу (п.4 ст.1) [15].

Партнерство під назвою «Відкритий уряд» було засноване у 2011 році з метою створення міжнародної платформи для обговорення державних реформ, зусилля яких направлені на підвищення рівня відкритості, відповідальності і реагування на потреби громадян органами державної влади. (Open Government Partnership (OGP) за своїми принципами, формами, підходами, пріоритетними напрямами, суб'єктами є найбільш демократичними механізмами державного управління. Вони передбачають широку участь громадян у формуванні та реалізації державної політики, прозорість та відкритість влади, її контроль з боку громадських організацій на національному та міжнародному рівні, вільний доступ до публічної інформації тощо. Необхідно враховувати, що ця міжнародна ініціатива була розроблена Радою національної безпеки США. Апарат як такий у OGP відсутній, його функції на сьогодні виконує державний Департамент США та Управління з нагляду та контролю адміністрації Президента Бразилії.

Першочерговими завданнями цієї Ініціативи визначено: посилення партнерської взаємодії органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства шляхом залучення громадян до формування та реалізації державної політики; забезпечення доступу до публічної інформації; запобігання і протидія корупції; забезпеченім належного врядування шляхом підвищення якості надання адміністративних послуг і впровадження електронного урядування; використання інформаційних технологій у державному управлінні. Одним з центральних суб'єктів національного механізму державного управління Ініціативи є Координаційна рада з питань реалізації в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» (Координаційна рада), основними завданнями якої є: сприяння забезпеченню координації заходів із реалізації Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» в Україні; проведення аналізу стану реалізації Ініціативи; сприяння забезпеченню відкритості та прозорості процесу реалізації Ініціативи, залучення до нього інститутів громадянського суспільства; співпраця з керівним комітетом Ініціативи, іншими міжнародними організаціями, які підтримують впровадження Ініціативи [16].

Таким чином, аналіз найважливіших міжнародних рейтингів дозволяє виділити пріоритети, за якими здійснюється рейтингування країн і які є чинниками формування образу України в очах світової громадськості. Міжнародні рейтинги держав можуть розглядатися як наукова та інформаційна категорія, що є впливовим фактором міжнародної політики, важливим ресурсом та об'єктом зовнішньополітичної діяльності. На міжнаціональному рівні результати міжнародних рейтингів щодо рівня корупції в Україні негативно позначаються на формуванні міжнародного іміджу держави.

Аналіз методів оцінки корупції вказує на їхню різноспрямованість, що дає змогу зробити висновок щодо необхідності такої ж різноплановості у протидії цьому явищу. Корупція є дуже складним багатовимірним явищем, і вона, вочевидь, не може вимірюватися лише одним показником. Разом із тим, науковці та практики зазвичай віддають перевагу такому показнику, як рівень корупції, причому зміст цього показника дуже суттєво відрізняється в кожній із традицій вимірювання, які склалися в міжнародних моніторингових інституціях. Вимірювання складного явища за допомогою одного, хоча й інтегрального, індексу продиктована, головним чином, необхідністю ранжування країн або державних інституцій.

Література

1. Гусаров С. М. Корупція як загроза національному й міжнародному правопорядку в умовах всесвітньої глобалізації / С. М. Гусаров // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції: збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. / МВС України. X.: Золота миля, 2014. С. 9-13.

2. Бусол О. Ю. Протидія корупційній злочинності в умовах глобалізації / О. Ю. Бусол // Держава і право. 2014. Вип. 65. С. 240-248.

3. Опак К. М. До питання інституційного вдосконалення протидії корупції в Україні: міжнародний досвід / К. М. Опак // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2014. № 2 (33). С. 54-58.

4. Харченко В. Б. Міжнародно-правові стандарти криміналізації зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги / В. Б. Харченко, Ю. І. Шиндель // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції: збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. / МВС України. X.: Золота миля, 2014. С. 86-91.

5. Рейтинг Всемирного банка «Ведение бизнеса 2014: Украина». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://russian.doingbusiness. org/data/exploreeconomies/ukraine.

6. Worldwide Governance Indicators [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://info. worldbank. org/govemance/wgi/index. aspx#home.

7. Business Environment and Enterprise Performance Survey (BEEPS) 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http//ebrd. com/country/sector/econo/surveys/beeps05r.pdf.

8. Corruption Perceptions Index [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tiukraine. org/corruption-perceptions-index-2014/press-release.html.

9. Report on the Transparency International Global Corruption Barometr 2007 / Transparency International (ТІ) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.transparency.org/ policy_research/surveys_indices/gcb.

10. The Global Competitiveness Index [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.weforum.org/reports/global- competitiveness-report-2014-2015.

11. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995 сіб.

12. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / [упоряд. М. І. Камлик, Є. В. Невмержицький, Л. М. Доля та ін.] ; за ред. Б. В. Романюка та М. І. Камлика. К.: Школяр, 1999. 480 с.

13. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_789.

14. Group of States against corruption (GRECO) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. coe.int/t/dghl/monitoring/ greco/default_en. asp.

15. Конвенция по борьбе с подкупом должностных лиц иностранных государств при проведении международных деловых операций [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_154.

16. Про схвалення плану дій з впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/ll 76-2014-р.

Анотація

Гречин Є. Є. Методичні основи формування міжнародних індексів корупції та підходів щодо протидії їй / Є. Є. Гречин // Форум права. -- 2015. -- № 2. -- С. 16--23 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FPindex. htm_2015_2_5.pdf

Виконано аналіз рейтингових характеристик глобального іміджу України у контексті розповсюдженості корупційних практик. Зазначається, що міжнародні індекси корупції, будучи складним комплексом різноманітних чинників, відображають не лише реальні процеси, що відбуваються в державі, але й впливають на вибір національних антикорупційних стратегій.

Ключові слова: корупція, міжнародний рейтинг, імідж країни, антикорупційна політика

Аннотация

Гречин Е.Е. Методические основы формирования международных индексов коррупции и подходов по противодействию ей

Выполнен анализ рейтинговых характеристик глобального имиджа Украины в контексте распространения коррупционных практик. Указывается, что международные индексы коррупции, будучи сложным комплексом разнообразных факторов, отображают не только реальные процессы, происходящие в государстве, но и влияют на выбор национальных антикоррупционных стратегий

Annotation