Шляхи оптимізації та удосконалення адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ АДАПТАЦІЇ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Тема адаптації національного трудового законодавства у сфері праці суддів на сьогоднішній день є досить актуальною, оскільки відбуваються зміни в законодавстві у сфері праці суддів, що веде до зміни законодавчої нормативної бази, приймаються нові закони, а отже і відбувається поступове адаптування національного трудового законодавства у сфері праці суддів до законодавства Європейського союзу. Також актуальною є адаптація трудового законодавства, оскільки у державах-членах ЄС правове забезпечення та реалізація соціально-трудових прав громадян є пріоритетним напрямом.

Загалом проблемою оптимізації та удосконалення адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу та окремими її питаннями займались: Г.О. Барабаш, Н.Б. Болотіна, В.Є. Венедіктов, Ю.П. Дмитренко, В. Жернаков, Ю.Ю. Івнюк, М.І. Іншин, Ю. Кашкин, І.Я. Кисельов, О.Л. Омельченко, Н.М. Пархоменко, С.М. Прилипко, Ф.А. Цесарський, В.О. Швець, Т.В. Штих, О.М. Ярошенко та інші вчені. Мета статті полягає у виокремленні проблем адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу та наданні пропозицій шляхів їх вирішенім. Її новизна полягає в детальному науково-теоретичному та практичному обґрунтуванні шляхів оптимізації адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу, окресленні конкретного механізму вирішення проблем у цій сфері.

Проблемними питаннями адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу є: 1) проблема упорядкування визначень понять «домагання», «дискримінація за статевою ознакою» у відповідність до Директиви 2002/73/ЄЕС про імплементацію принципу рівності чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування, професійного навчання, просування по службі та умов праці; 2) приведення у відповідність до норм Європейської хартії про закон «Про статус суддів» питання стосовно закріплення або скасування інституту випробувального терміну для суддів; 3) забезпечення виконання Директиви Ради № 003/88/ЄЕС щодо питання стандарту робочого часу, щорічних відпусток та роботи в нічний час та Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи 12 від 16.09.1986 р № R (86) «Про заходи щодо недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суддів» у питанні організації праці суддів; 4) виконання Директиви Ради 92/85/ЄЕС «Про застосування заходів, які сприяють поліпшенню безпеки й гігієни праці вагітних, а також жінок-працівниць, що недавно народили й годують груддю» у питанні надання додаткової відпустки; 5) забезпечення держаної гарантії захисту працівника від незаконного звільнення у разі порушення суддею присяги; 6) приведення у відповідність з нормами Європейської хартії про закон «Про статус суддів» інституту суддівської винагороди; 7) надання права суддям на об'єднання у професійні спілки відповідно до положень первинного законодавства ЄС; 8) забезпечення навчання суддів з метою підвищення кваліфікації на рівні європейських стандартів.

Адаптація трудового законодавства у сфері праці суддів до трудового законодавства ЄС ускладнена низкою внутрішніх чинників, таких як нестача фінансового забезпечення, полярність поглядів всередині владних структур, брак кадрового забезпечення. О. Телічко звертає увагу на відсутність координуючого органу у сфері євроінтеграції [1, с.25].

Розглянемо шляхи оптимізації адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу відповідно до окреслених проблем.

1. Вирішенням першої проблеми є упорядкування понять «домагання» та «дискримінація за статевою ознакою». Відповідно до ч.З статті 1 Директиви № 2002/73/ЄЕС про імплементацію принципу рівності чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування, професійного навчання, просуванім по службі та умов праці домагання та статеве домагання розуміється в якості дискримінації за статевою ознакою. Пропонуємо внести зміни до статті 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і викласти терміни у наступній редакції:

- домагання небажана поведінка по відношенню до особи певної статі, що відбувається з метою або тягне за собою посягання на честь і гідність особи, та створює ворожу, принизливу, образливу атмосферу або залякує особу;

- дискримінація за статевою ознакою включає домагання та/або сексуальні домагання.

2. Запроваджувати норми права ЄС слід обережно з урахуванням специфіки української судової системи. Адаптація норм Європейської хартії про закон «Про статус суддів» можлива двома шляхами. Відповідно до першого, слід скасувати перше призначення судді на посаду, здійснювати обрання кандидатів одразу на посаду судді безстроково. Однак в такому випадку, слід підвищити спеціальні вимоги до кандидатів на посаду судді. Наприклад, підвищити віковий ценз з 25 до 28 років та стаж правничої роботи з 3 до 5 років [2, с.45]. Серед науковців вже давно існує думка про те, що 25 років це замало для призначення на посаду судді. Ще у 1996 році Міжнародна асоціація суддів зазначила, що суддя повинен дискутувати з позиції належного авторитету. Для досягнення цього він повинен мати певний життєвий досвід, лише частина якого є професійним, здобути який можливо не раніше досягнення ЗО років [3, с.64].

Стосовно підвищення юридичного стажу, то це більш об'єктивний критерій, що надасть змогу обирати на посаду більш підготовлених до практичної роботи кандидатів. Окрім того, збільшення вимоги стосовно юридичного стажу має на меті досягнення суддею більшої професійної обізнаності та досвідченості. Про необхідність таких нововведень постійно наголошується самими суддями, науковцями, представниками міжнародної та української громадськості на конференціях, зборах та з'їздах. Використання цього способу вимагає кропіткої праці та є більш тривалим, оскільки зміни потрібно вносити до ч.4 ст.126, ч.З ст.127, ч.І ст.128 Конституції України та Глави 2 Розділу IV Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Відповідно у ч.4 ст. 126 Конституції потрібно скасувати виняток з загального правила про безстроковість призначення суддів. У ч.З ст.127 слід внести наступні зміни: «На посаду судді може бути рекомендований... громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років...». Скасувати положення щодо першого призначення на посаду судді Президентом України у ч. 1 ст. 128 Конституції України.

Другим способом є зменшення строку першого призначення на посаду судді. Європейська хартія про закон «Про статус суддів» не змушує скасовувати випробувальний термін, акцентує увагу на його короткостроковості. Справедливо зазначити, що у багатьох країнах передбачаються періоди професійної підготовки або стажування нових суддів. Однак це створює труднощі після призначення на посаду судді безстроково з реалізацією трудових обов'язків.

На нашу думку, слід використовувати перший спосіб і внести відповідні зміни щодо призначення на посаду судді безстроково. Оскільки залишення політичної процедури обрання на посаду судді безстроково не надасть судді гарантій для здійснення службових обов'язків незалежно.

3. Адаптувати положення Директиви Ради № 003/88/ЄЕС слід з внесення до ст.50 Кодексу законів про працю України змін, а саме запровадження визначення поняття «робочий час». Під робочим часом розуміється будь-який період, під час якого працівник працює,

знаходячись в розпорядженні роботодавця, та виконує свою діяльність або обов'язки відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору. У питанні нормування праці судді існують наступні особливості: (а) відсутність можливості визначення кількості справ, які повинен розглянути суддя за певний період; (б) неможливість визначенім достатньої кількості рішень; (в) унікальність та складність кожної справи; (г) професіоналізм судді, поведінка сторін спору [4, с. 10]; (д) розподіл справ між суддями автоматизованою системою документообігу за принципами врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

У 2006 році Державна судова адміністрація України здійснювала вирахування норми розгляду суддею однієї справи [5, с.520], однак з огляду на вищезазначені особливості, на нашу думку, встановлення норм розгляду однієї справи неможливе. Тому адаптація норм трудового законодавства повинна здійснюватися у закріпленні положення щодо проведення скорочення будь-якого надмірного робочого навантаження на суддів задля покращання якості відправлення правосуддя.

Ще одним шляхом зменшення робочого навантаження на суддів в контексті адаптації норм трудового законодавства ЄС є тимчасове переведення судді для допомоги в роботі та зміцнення сусіднього суду. Відповідно до п.3.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів», а також п.3.4 Пояснювальної записки до цієї хартії суддям надається можливість тимчасового переведення [6]. Законодавчо потрібно встановити обмеження максимальної тривалості такого переведення з наданням судді можливості звернутись до відповідного органу для виправлення ситуації, у разі якщо він вважає свої права порушеними у зв'язку з цим переведенням.

4. Приведення національного законодавства у відповідність до положень Директиви Ради 92/85/ЄЕС «Про застосування заходів, які сприяють поліпшенню безпеки й гігієни праці вагітних, а також жінок-працівниць, що недавно народили й годують груддю» щодо надання додаткової відпустки у випадку захворювання, ускладнень або небезпеки ускладнень, причиною яких були вагітність або пологи, на підставі медичного висновку та на термін, визначений у цьому висновку, до або після періоду, на який надавалась відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами здійснюється шляхом внесення змін до Закону України «Про відпустки» та Кодексу законів про працю України. Так, ч.З ст.17 Закону про відпустки слід доповнити наступним положенням «У випадку захворювання, ускладнень або небезпеки ускладнень, причиною яких були вагітність або пологи жінкам надається додаткова відпустка на термін, визначений у медичному висновку, до або після періоду, на який надавалась відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами». Аналогічним положенням доповнити ст.179 Кодексу Законів про працю. Внесення змін щодо встановлення нового виду відпусток не потрібне, оскільки зазначений вид відпуски охоплюється поняттям соціальна відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.

5. Про необхідність визначення поняття «порушення присяги» було зазначено в справі Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України». Судом у статті 32 Цього рішення був наданий перелік обставин, що визнаються порушенням суддею присяги. Це: вчинення суддею дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді [7].

Закріплення поняття «порушення суддею присяги» в статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» надасть можливість реалізації суддею права на захист від незаконного звільнення відповідно до європейських стандартів, а саме стандартів Хартії основоположних прав Європейського Союзу.

6. Адаптація норм трудового права ЄС повинна відбуватись з урахуванням засадничих положень стосовно інституту оплати праці суддів. Положення нормативно-правових актів ЄС визначають винагороду судді як таку, що повинна відповідати гідності професії та тягарю відповідальності [8]. Положення 6.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» надає особливе значення суддівській винагороді «Оплати праці суддів виконує функцію охорони суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їхні рішення та у цілому на їхню поведінку». На нашу думку, залишення підстав для впливу на суддів ставить під загрозу реалізацію таких засадничих принципів судової влади як принцип незалежності судді, об'єктивності та неупередженості судових рішень. Винагорода судді повинна забезпечувати можливість повністю присвятити себе своїй професії, адже тільки незалежний з економічної точки зору суддя здатний виконувати завданім, поставлені перед ним Конституцією.

Удосконалення адаптації потребує зміни ч.2 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в питанні скасування п.4 ч.2 ст.129 щодо доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

7. Пристосування норм, що містять первинні та вторинні джерела права ЄС у сфері регулювання права судді на свободу об'єднання повинно відбуватись з урахуванням історії становлення цього права. До перегляду Європейської соціальної хартії у 1996 році право на свободу об'єднання регулювалось шляхом законодавчого встановлення обмежень цього права. Після перегляду Хартії національне законодавство має змогу регулювати поширення права суддів на свободу об'єднання за допомогою окреслення меж її реалізації, а саме встановлення обсягу й порядку застосування гарантій цього права. Така позиція цілком відповідає п.4.2 Європейської хартії про статус суддів, яка надає можливість судді вільно здійснювати діяльність за межами своїх службових повноважень, зокрема й таку, яка є вираженням його прав громадянина. Така свобода не може бути обмежена доти, доки зовнішній вид цієї діяльності є сумісним з довірою щодо неупередженості й незалежності судді чи з професійною необхідністю уважно й у розумний строк розглядати справи.

Удосконалення адаптації у цьому випадку вбачається у зміні ч.З ст.54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» шляхом скасування заборони на участь в професійних спілках. Ю.М. Щотова пропонує одночасно з закріпленням права суддів на об'єднання у профспілки визначити межі його здійснення. Встановити особливості діяльності профспілок суддів: відсутність можливості включення лідерів профспілок у виборчі списки політичних партій; неможливість створення профспілками суддів власних політичних партій; позбавлення можливості об'єднання профспілок суддів з іншими політичними партіями та іншими профспілками, профспілковими об'єднаннями; неможливість фінансування політичних партії з власних політичних фондів професійної спілки суддів [9, с.145].

На нашу думку, основою для надання суддям права на участь у професійних спілках є забезпечення неможливості співпраці учасників профспілки суддів, професійних спілок суддів і політичних партій з огляду на високу ймовірність порушення принципу незалежності та неупередженості суддів.

8. Приведення у відповідність до норм європейського законодавства права суддів на об'єднання з метою підвищення свого професійного рівня потрібно з розуміння наступних основ. Висновок № 4 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо належної початкової підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях охоплює питання виконання етичного обов'язку судді, що включає в себе високу кваліфікацію [10, с. 114]. Право на підвищення кваліфікації зумовлено тим, що суддя «приречений» на постійне вдосконалення знань та підготовку. Безперервність навчання, що закріплена в п.36 Висновку є звичною для європейських суддів практикою. Однак, в той же час закріплюється відсутність обов'язку безперервної підготовки суддів аби підготовка не перетворилась на бюрократичну формальну процедуру. Таке положення зумовлюється тим, що сам процес підвищення кваліфікації має приваблювати суддів для її здійснення. Встановлюється, що добровільна участь є най-

кращою гарантією ефективності підготовки, для цього потрібно домагатися, щоб кожен суддя вважав підтримання та оновлення своїх знань моральним обов'язком [11, с. 118].

Адаптування вищезазначених положень повинно розпочинатись зі встановлення добровільної засади здійснення підвищення кваліфікації, окрім випадків, коли така кваліфікація зумовлена кар'єрними змінами (наприклад призначення на посаду судді вперше або безстроково, переведенім судді до суду іншої спеціалізації або вступ на адміністративну посаду). Задля цього необхідно позбавити голів судів функцій контролю за підвищенням кваліфікації, та надати функції нагляду, а отже внести зміни до п.8 ч.І ст.24, п.8 ч.І ст.29, п.11 ч.І ст.34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час розробки наступного за Стратегічним планом щодо розвитку Національної школи суддів України на 2014-2018 роки врахувати положення Висновку та здійснювати заходи таким чином, аби різні члени різних гілок та рівнів судової системи мали змогу обмінюватись досвідом та знаходити спільне розуміння.

На сучасному етапі розвитку нашої держави одним з пріоритетних завдань є забезпечення ефективного процесу впровадження норм права Європейського Союзу в національне законодавство. Інтеграційні процеси вимагають підвищення рівня захисту трудових прав громадян і викликають потребу у реформуванні національного законодавства.

Наприкінці можна сказати, що удосконалення українського трудового законодавства у сфері праці суддів до норм трудового права ЄС знаходиться на достатньому рівні, адже у 2010 році проведено реформу судової системи та встановлено нові гарантії прав суддів. Однак питання дискримінації за ознакою статі, тимчасового призначення на посаду судді, забезпечення можливості реалізації службових обов'язків, гарантування права на захист від незаконного звільнення, нормування праці, меж реалізації права на свободу об'єднань, забезпечення реалізації права на підвищення кваліфікації залишаються неадаптованими до законодавства ЄС.

Удосконалення адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів здійснюється шляхом внесення змін, доповнень до чинних нормативно правових актів. Пошук джерел для здійснення адаптації законодавства зумовлений специфікою правового статусу судді як працівника, так і державного службовця. Результатом процесу адаптації є створення нових норм трудового законодавства у сфері праці суддів, заснованих на ґрунті європейських стандартів соціально-трудових прав. За допомогою адаптації трудового законодавства України законодавству ЄС необхідно не лише привести національне законодавств у відповідність, а й обов'язково створити реальні умови для застосування адаптованого законодавства у сфері праці суддів.

адаптація трудовий законодавство суд

ЛІТЕРАТУРА

1. Телічко О. А. Процес адаптації трудового законодавства України в сфері охорони праці до європейських стандартів / О. А. Телічко // Юридична наука і практика. 2011. № 1. Є. 24-30.

2. Іваночко І. Імплементація міжнародно-правових стандартів статусу суддів у конституційному праві України/ І. Іваночко // Национальный юридический журнал: теория и практика. 2014. № 4. С. 42-46.

3. Висновки «Набір та навчання суддів в сучасному суспільстві» Першої експертної комісії Міжнародної Асоціації суддів (22-26 вересня 1996 р.) // Міжнародні стандарти незалежності суддів: збірка документів. К.: Поліграф-Експрес. 2008. 64 с.

4. Барабаш Г. О. Особливості правового регулювання праці суддів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 /Г. О. Барабаш ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. Луганськ, 2011. 20 с.

5. Чернова В. О. До питання визначення основних напрямків на шляху до ефективної організації праці у судах / В. О. Чернова // Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2012. -№24. -С. 516-522.

6. Пояснювальна записка до Європейської хартії про статус суддів (Модельний кодекс):

від 10.07.1998 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/

laws/show/994_a46.

7. Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Олександр Волков проти України»: від 09.01.2013 р. // Офіційний вісник України. 2013. № 89. Ст. 3307.

8. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів»: від 13.10.1994 р., № (94) 12 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/994_323.

9. Щотова Ю. М. Обмеження щодо членства у професійних спілках у рамках тенденції стирання розбіжностей правового статусу різних категорій працівників / Ю. М. Щотова // Вісник Вищої ради юстиції. 2012. № 4 (12).-Є. 136-147.

10. Висновок Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо належної початкової підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях № 4 (2003) [Електронний ресурс]. Режим допуску: http://www.fair.org.ua/content/library_doc/ EUCOEU SAID_Standards_Bookl.pdf.

11. Городовенко В. Періодичне навчання суддів та координаційні практики / В. Городовенко // Слово Національної школи суддів України. 2014. № 1 (6). Є. 116-121.

Размещено на Allbest.ru