Особливості банкрутства гірничих підприємств

Анотація

Проаналізовано особливості провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств, у тому числі з державною часткою власності. Виявлено деякі проблеми правозастосовної та судової практики у досліджуваній сфері відносин. Вироблено напрями подальшого удосконалення та узгодження гірничого законодавства та законодавства про банкрутство.

Ключові слова: справа про банкрутство, гірничі підприємства, ліквідаційна процедура, відновлення платоспроможності, боржник

Проанализированы особенности производства по делам о банкротстве горных предприятий, в том числе с государственной частью собственности. Выявлены некоторые проблемы правоприменительной и судебной практики в исследуемой сфере отношений. Выработаны направления дальнейшего усовершенствования и согласования горного законодательства и законодательства о банкротстве.

The article analyzes the features of the cases of proceedings on the bankruptcy mining enterprises, including the state share of ownership. It was discovered some problems of law enforcement and judicial practice in sphere investigated of relations. Directions for further improvement and harmonization of mining law and bankruptcy law developed.

банкрутство гірничий законодавство регламентація

Інтеграція України до європейського співтовариства потребує проведення економічних реформ, значного оновлення законодавства, яке регулює відносини в сфері підприємництва. Більшість науковців вважають інститут неспроможності (банкрутства) складовою частиною нормального функціонування ринкової економіки, що має сприяти її оздоровленню шляхом виведенім із господарського обороту неефективних суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, ефективне правове регулювання відносин неспроможності (банкрутства) підприємств спрямовано на мінімізацію негативних наслідків неплатоспроможності боржника, захист приватних інтересів боржника та його кредиторів, а також публічних інтересів держави. Оскільки гірнича промисловість була і залишається важливою базовою галуззю економіки України, актуальним вбачається аналіз особливостей банкрутства гірничих підприємств, виявлення правозастосовних проблем та пошук шляхів вдосконалення процедури банкрутства гірничих підприємств у зв'язку зі змінами до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).

Серед наукових досліджень, присвячених окремим проблемам правової регламентації банкрутства підприємств, важливо виділити роботи таких українських вчених, як: Р.Г. Афанасьев, О.М. Бірюков, В.В. Джунь, В.А. Малига, Б.М. Поляков, В.В. Радзивілюк, 0. Степанов, С.О. Теньков, О.В. Титова, М.І. Тітов та ін. Правові аспекти статусу і діяльності гірничих підприємств були предметом досліджень таких науковців, як: А.Г. Бобкова, М.О. Вебер, О.Ю. Ілларіонов, І.М. Козьяков, Р.С. Кірін та ін. Разом з тим, проблемні питання відновлення платоспроможності та банкрутства гірничих підприємств потребують додаткового дослідження та доопрацювання. Тому метою статті є аналіз особливостей процедури банкрутства гірничих підприємств, виявлення правозастосовних проблем у досліджуваній сфері відносин та вироблення пропозицій щодо їх розв'язання.

З 01.01.2015 року сплив строк дії мораторію на порушення справ про банкрутство гірничих підприємств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків, що діяв майже 15 років. Цей мораторій був запроваджений з метою недопущення повальної ліквідації підприємств вугільної галузі, які мають значні виробничі запаси вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва і економічну збалансованість. Але досягти такого результату можливо було лише за умови чіткого визначення, хто саме і за рахунок якого майна та коштів відповідатиме за зобов'язаннями підприємств-боржників. Як неодноразово зазначалося фахівцями, без визначення цього вказана заборона неминуче призведе лише до подальшого погіршення фінансового стану цих підприємств та ускладнення забезпечення їх матеріальними ресурсами, оскільки права кредиторів у зобов'язаннях з цими підприємствами не захищені належним чином. На жаль, довготривале продовження мораторію на банкрутство гірничих підприємств з державною часткою власності у більшості випадків лише сприяло підтриманню їх збитковості; за час дії мораторію не було здійснено моніторингу його впливу на ситуацію в гірничій галузі, борги державних гірничих підприємств так і залишаються непогашеними, адже з держбюджету на ці потреби не виділяється достатньо коштів.

Слід зазначити, що після відміни мораторію на порушення справ про банкрутство гірничих підприємств у Законі про банкрутство залишаються норми, що регулюють особливості банкрутства державних підприємств і підприємств, частка державної власності у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків - саме ці підприємства є стратегічно важливими і потребують особливого захисту держави (ст.96 [1]).

Для порівняння, у практиці розвинутих країн відсутні правові обмеженім на банкрутство підприємств, включаючи підприємства державної власності. Одним із беззаперечних постулатів політики державного регулювання в цих країнах є забезпечення рівних умов діяльності на ринку для всіх суб'єктів підприємництва. Проте, це не виключає випадків, коли держава як представник інтересів суспільства змушена приймати рішення про особливий режим подолання стану неплатоспроможності конкретного підприємства. Однак при прийнятті подібного рішення фактор форми власності не відіграє визначальної ролі. Підставою для введення особливого режиму подолання неспроможності є ступінь важливості діяльності підприємства для інтересів країни. Всі розвинуті країни, виходячи з розуміння комплексу стратегічних для країни інтересів, визначають види підприємств, суттєві зміни на яких контролюються урядами. До найбільш розповсюджених форм участі держави у запобіганні банкрутства компаній відносяться, зокрема, наступні: держава перебирає на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства перед кредиторами; фінансова підтримка надається, як правило, на поворотній основі; фінансова допомога надається на умовах обмеження незалежності компанії (компетенції керівництва або прав власності, тобто застосовується часткова націоналізація).

Особливості у провадженні у справах про банкрутство гірничих підприємств випливають з форми власності, на якій засновано суб'єкт господарювання. Так, до недержавних гірничих підприємств застосовується загальна процедура банкрутства, передбачена Законом про банкрутство. Для гірничих підприємств з державною часткою власності Законом про банкрутство встановлено особливий порядок та умови провадження у справах про банкрутство. Так, відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації (корпоратизації), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніш як через один рік від початку виконання плану приватизації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про приватизацію державного майна» [2] початком виконання плану приватизації вважається дата затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Слід зазначити, що підприємство-боржник має довести свою приналежність до гірничих підприємств (спираючись на дані витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, інформацію про вид діяльності, зазначений у Статуті підприємства, з огляду на основний вид діяльності підприємства за відповідними кодами Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності» [3] (секція В - добувна промисловість і розроблення кар'єрів). Також підприємство-боржник має надати докази, які підтверджують наявність у статутному фонді державної власності.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків, порушені після 01.01.2000 року, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Отже, можна прийти до висновку, що справи про банкрутство гірничих підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності становить не менше 25 відсотків, підлягають припиненню, за винятком випадків ліквідації за рішенням власників. При цьому необхідно враховувати, що статтею 96 Закону про банкрутство передбачено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. У цьому випадку боржник зобов'язаний надати господарському суду докази, що підтверджують його належність до таких підприємств.

Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновленім їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади. Відповідно до закону органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосуванню до них процедури санації чи ліквідації.

У разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про порушення провадження у справі про банкрутство такого підприємства, які можуть брати участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів з правом дорадчого голосу та за його участі призначається керуючий санацією, ліквідатор. Плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим. Початкова вартість майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 85 Закону про банкрутство також встановлено особливості банкрутства особливо небезпечних суб'єктів підприємницької діяльності, до яких відносять суб'єктів підприємницької діяльності вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних суб'єктів підприємницької діяльності, подає до господарського суду боржник. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного суб'єкта підприємницької діяльності учасниками провадження у справі про банкрутство крім відповідного органу місцевого самоврядування визнаються також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника, та за необхідності державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр. Майно таких суб'єктів може бути продано лише як цілісний майновий комплекс, за винятком випадку, коли його двічі не продано на аукціоні (конкурсі).

Перелік майна, що продається частинами, погоджується з органом, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування можуть поручитися за виконання зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, що має суспільну цінність або особливий статус. Отже, навіть попри існування заборони на порушення справ про банкрутство державних гірничих підприємств та гірничих підприємств, у статутному капіталі яких частка держави становить понад 25 відсотків, процедура банкрутства може бути розпочата за ініціативою власника з урахуванням вимог ст.ст.85 і 96 Закону про банкрутство.

Наступна проблема, що виникає при застосуванні норм законодавства у справах про банкрутство стосується невизначеності критеріїв, за якими підприємства необхідно відносити до гірничих. У зв'язку з цим, вбачається доцільним закріплення таких критеріїв у Гірничому законі України, а саме гірничими підприємствами пропонується вважати суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є діяльність, зазначена у секції В Національного класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності» (добувна промисловість і розроблення кар'єрів). Слід зазначити, що інколи поза увагою суду залишаються факти так званої «прихованої приватизації», коли внаслідок додаткової емісії акцій, передбаченої планом санації гірничого підприємства та їх закритого розміщення в інвестора державна частка у статутному капіталі підприємства суттєво зменшується [4]. Наступною проблемою у судовій практиці є колізійні питання під час трактування положень ст.95 Закону про банкрутство щодо особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Так, господарські суди не мають однозначної думки щодо того, хто саме має право ініціювати процедуру банкрутства у цьому випадку: лише боржник (ліквідатор або ліквідаційна комісія) чи таке право має і кредитор [5, 6]. Вказані та інші проблеми, які виникають під час застосування гірничого законодавства та законодавства про банкрутство, обумовлюють необхідність вдосконаленім механізму відновлення платоспроможності або банкрутства державних гірничих підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить понад 25 відсотків.

З огляду на те, що рівень конкурентоздатності економіки є прямо пропорційним рівню якості національного законодавства про банкрутство, останнє потребує постійного оновлення та модернізації відповідно до сучасних умов господарювання. У зв'язку з цим, основними напрямами вдосконалення законодавства про банкрутство гірничих підприємств вбачаються наступні. По-перше, це застосування до неплатоспроможних гірничих підприємств процедури досудової санації, яка проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, державних підприємств та інших джерел фінансування. Саме останнє джерело повинно стати ключовим, адже це дозволить залучити необхідні інвестиції для розвитку та удосконалення основних засобів виробництва. Умови та порядок проведення санації державних підприємств до порушення справи про банкрутство за рахунок інших джерел фінансування погоджуються із суб'єктом управління об'єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [7].

По-друге, під час провадження у справі про банкрутство гірничого підприємства пріоритет має надаватися не ліквідаційній процедурі, а санації, адже відновлення платоспроможності потенційно здатних до ефективної реструктуризації гірничих підприємств не дозволить знищити виробництво і продати підприємство частинами, навпаки, здатне відновити економічну спроможність підприємства, дозволить зберегти робочі місця, залучити інвесторів.

По-третє, у законодавстві закріплено, що одержувачем бюджетних коштів не може бути підприємство, яке визнано в установленому порядку банкрутом, стосовно якого порушено справу про банкрутство чи яке перебуває в стадії ліквідації, крім вугледобувних підприємств, щодо яких введено процедуру розпорядження майном [8]. На наш погляд, ця норма потребує удосконаленім шляхом її доповнення після слів «розпорядження майном» словами «та санації». Це дозволить спрямовувати державну допомогу підприємствам, що перебувають у процедурі санації, адже саме санація має на меті оздоровлення підприємства з можливістю подальшого проведення успішної підприємницької діяльності.

Також узгодження потребують норми гірничого законодавства та законодавства про банкрутство. Так, наприклад, статтею 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» [9] встановлено, що справи про банкрутство вугледобувних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію відповідно до цього закону не порушуються протягом трьох років з моменту завершення приватизації. А у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону про банкрутство зазначено, що справи про банкрутство гірничих підприємств (до яких належать і вугледобувні), створених у процесі приватизації (корпоратизації), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше ніж 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніш як через один рік від початку виконання плану приватизації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Згідно зі ст.2 Закону про банкрутство, останній має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, а отже, необхідно привести норми Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» у відповідність до норм законодавства про банкрутство.

На підставі аналізу діючого законодавства та практики його застосування, обґрунтовано напрямами удосконалення законодавства про банкрутство гірничих підприємств, серед яких: закріплення у гірничому законодавстві чітких критеріїв, відповідно до яких підприємство відноситься до гірничих; застосування до гірничих підприємств процедури досудової санації; узгодження норм гірничого законодавства та законодавства про банкрутство; спрямованість провадження у справі про банкрутство гірничого підприємства на відновлення платоспроможності підприємства-боржника; чітке визначення у законі кола осіб, які мають право ініціювати процедуру банкрутства у випадку ліквідації гірничого підприємства власником. Зокрема, пропонується викласти ч.І ст.95 Закону про банкрутство у наступній редакції: «Якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом за письмовою заявою боржника або кредитора. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи».

Література

0. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» : від 14.05.1992 р., № 2343-ХІІ // ВВР України. - 1992. - № 31. - Ст. 440.

1. Закон України «Про приватизацію державного майна» : від 04.03.1992 р., № 2163-- XII // ВВР України. - 1992. - № 24. - Ст. 348.

2. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності»: від 11.10.2010 р., № 457 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www. dkrp .gov.ua/info/842.

3. Постанова Вищого господарського суду : від 07.07.2010 р., справа № 12/91-Б [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. reyestr. court.gov.ua/Review/1042593 8.

4. Ухвала господарського суду Донецької області від 12.05.2014р., справа № 905/3078/14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/38693310.

5. Постанова Донецького апеляційного суду : від 07.10.2013 р., справа № 913/2202/13 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34003302.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження умов і порядку проведення санації державних підприємств до порушення провадження у справі про банкрутство за рахунок небюджетних джерел фінансування» : від 30.01.2013 р., № 38 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 8. - Ст. 276.

7. Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» : від р., № 4650-VI // ВВР України. - 2013. -№ 8. - Ст. 66.

Размещено на Allbest.ru