Щодо статусу служби безпеки України як органу державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо статусу служби безпеки України як органу державної влади

Р.Ф. Баранецький

Анотація

безпека виконавчий конституція судовий

Баранецький Р.Ф. Щодо статусу Служби безпеки України як органу державної влади

У статті визначено загальні риси державного органу, встановлено місце Служби безпеки України серед органів виконавчої, законодавчої, судової влади, виділених Конституцією України, визначено специфіку статусу Служби безпеки України як органу, що реалізує державну владу поза межами її конституційного поділу.

Ключові слова: орган державної влади, конституційний поділ влади, контрольна влада, статус Служби безпеки України.

Аннотация

Баранецкий Р.Ф. Относительно статуса Службы безопасности Украины как органа государственной власти

В статье определены общие черты государственного органа, установлено место Службы безопасности Украины среди органов исполнительной, законодательной, судебной власти, выделенных Конституцией Украины, определена специфика статуса Службы безопасности Украины как органа, реализующего государственную власть вне ее конституционного разделения.

Ключевые слова: орган государственной власти, конституционное разделение властей, контрольная власть, статус Службы безопасности Украины.

Annotation

Baranetskiy R.F. Regarding the status of the Ukrainian Security Service as a public authority

The article defines the common features of a public authority; established place of the Security Service of Ukraine among the executive, legislative and judicial power allocated by the Constitution of Ukraine; determined the specificity of the status of the Security Service of Ukraine as a body that implements the state power beyond its constitutional separation.

Keywords: public authority, the constitutional separation of powers, the control power, the status of the Security Service of Ukraine.

Постановка проблеми. Регулювання діяльності органів Служби безпеки України (далі - СБ України) базується на нормах Конституції України, Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII; «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII, Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-IV та інших. Вже найбільш узагальнений огляд норм таких актів дозволяє стверджувати про особливий правовий статус СБ України. Зокрема, вже у ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII [1] зазначено, що СБ України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Але, про віднесення СБ України до певних з гілок влади, виділених в Конституції України, не зазначено. І це викликає ряд дискусій з приводу статусу даного органу як державного, що обумовлює актуальність обраної теми статті.

Метою статті є визначення специфіки статусу Служби безпеки України як органу державної влади. Задля досягнення означеної мети вбачається доцільним визначення загальних рис державного органу, встановлення місця СБ України серед органів виконавчої, законодавчої, судової влади, виділених Конституцією України, визначення специфіки статусу СБ України як органу, що реалізує державну владу поза межами її конституційного поділу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. За основу для написання статті взято напрацювання таких науковців, як: В.Б. Авер'янов, О.В. Батанов, Ю.Грошовий, В.М. Кириченко, О.М. Куракін, О.Ф. Скакун, В.Тацій, Ю.М. Тодика та інших.

Специфіка статусу СБ України, в тому числі означає поєднання в характеристиках даного органу держави загальних і спеціальних ознак.

Основні результати дослідження. До числа загальних, беручи за основу виділені О.В. Петришеним [2, с. 124-125], В.Є. Чиркіним [3, с. 85-88], В.М. Кириченком та О. М. Куракіним [4, с. 65-66] риси, можна зазначити, що: 1) за своєю природою СБ України є державним інститутом на відміну від громадських або приватних організацій; 2) за його посередництвом виконуються завдання та функції держави; 3) СБ України утворюється за рішенням уповноважених органів держави; 4) утримується за рахунок державного бюджету;

5) співробітники мають правовий статус державного службовця у широкому розуміння, насамперед особливі гарантії зайнятості та соціального захисту;

6) служба має певну економічну й організаційну відокремленість і самостійність, визначену організаційну форму та структуру, встановлену законодавством від імені державної влади; 7) наділена нормативно закріпленими державно-владними повноваженнями; 8) ієрархічно підпорядкована та відповідальна перед іншими органами, що не виключає відповідальності перед народом; 9) має територіальні межі діяльності; 10) здійснює свої функції від імені держави; 11) використовує символи держави в офіційному порядку; 12) характеризується певними особливостями підпорядкування у процесі взаємодії з іншими державними органами й установами; 13) спирається у процесі реалізації повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави;

14) забезпечує державно-владні повноваження шляхом застосування засобів виховання, переконання, заохочення, а в певних випадках -- заходів примусу;

15) не має своєї власності, оскільки його власність - це власність держави взагалі, що перебуває в його оперативному управлінні.

Специфіка СБ України як органу держави полягає в наступному: СБ України було утворено як орган держави, що є організованим колективом людей, об'єднаних загальною метою і родом діяльності (державний орган може бути представлений і окремим громадянином даної держави (наприклад, глава держави -- Президент України) [5, с.306]). При цьому одночасно з організацією служби було ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.

Вже 25 березня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Службу безпеки України», що і сьогодні відіграє провідну роль у питаннях функціонування відповідної системи органів України, визначенні її правового статусу.

Наведене означає, що СБ України притаманні такі ознаки державного органу як формування державою у відповідності із законом і функціонування на його основі [6, с. 99]. Водночас статус СБ України як органу влади в Україні є специфічним. Зокрема, відповідно до Конституції України влада в державі реалізується за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Однак, у ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII [1] до жодної з наведених гілок влади досліджувану службу не віднесено.

Хоча існує позиція віднесення СБ України до числа центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, які «мають бути визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо яких може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань», які очолюють голови [7, с. 30] .

Дійсно СБ України характеризується особливими завданнями та повноваженнями щодо неї встановлено спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, формування кадрів, призначення та звільнення працівників, очолює СБ України голова. Водночас, у нас сумнів викликає віднесення даної служби до числа органів виконавчої влади.

В науці адміністративного права, теорії держави та права України не новою є думка про існування іншого, ані ж конституційного поділу реалізації державної влади в Україні. І в рамках такої концепції йдеться про існування окрім виділених у ст. 6 виконавчої, законодавчої та судової фундаментальних гілок державної влади, ще й контрольної (наглядової) влади [8, с.61-63]. Наприклад, В. М. Кириченко та О. М. Куракін, аналізуючи систему органів держави, доходять висновку про існування за змістом, напрямом діяльності законодавчих органів, які мають представницький характер та правотворчі функції; виконавчих органів, які здійснюють виконавчо-розпорядчі функції; судових органів, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя; контрольно-наглядових органів, які здійснюють контрольно-наглядові функції [4, с. 66].

І ми підтримуємо прихильників означеної концепції. Наприклад, зауважимо, що за розділом VI Основного Закону «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» йде розділ VII «Прокуратура». Поряд з існуванням окремих розділів, присвячених реалізації судової та законодавчої влади, означене свідчить на користь виокремлення прокуратури в механізмі держави поза межами означених у тій же Конституції України гілок влади.

Про належність СБ України до певної з виділених у ст. 6 гілок державної влади в інших положеннях Основного Закону не зауважено. Хоча про існування такого органу йдеться. Наприклад, у п. 21 ст. 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; п. 22 - затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України.

Встановлюючи наповнення системи органів В.М. Кириченко та О.М. Куракін визначають, що до такої належать: 1) орган законодавчої влади -- Верховна Рада України; 2) глава держави -- Президент України; 3) органи виконавчої влади, що поділяються на: вищі (Кабінет Міністрів України); центральні (міністерства, державні комітети, центральні -- органи виконавчої влади зі спеціальним статусом); місцеві (обласні, районні, міст Києва і Севастополя державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій, відділи й управління обласних і районних державних адміністрацій, адміністрація державних підприємств, установ); 4) органи судової влади -- Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції; 5) органи місцевого самоврядування, до яких входять: сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні й обласні ради; органи самоорганізації населення; 6) контрольно- наглядові органи, до яких належать Генеральна прокуратура та її органи на місцях; податкові адміністрації, санітарні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції [4, с. 67].

Ми не вважаємо дану класифікацію досконалою. Наприклад, щодо віднесення органів місцевого самоврядування до числа державних органів є заперечення. Вже їх назва свідчить про іншу приналежність - громаді. А тому видається справедливою позиція щодо знаходження органів місцевого самоврядування поза механізмом державної влади, з виділенням для такого окремого місця в політичній системі (у механізмі управління суспільством та державою) в якості самостійної форми реалізації народом належної йому влади [9, с. 10]. Місцеве самоврядування -- це одна з форм народовладдя в Україні, сутність якої виявляється у самостійному вирішенні населенням питань місцевого значення у межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування має специфічну правову форму в кожній державі і залежить від її устрою, історичних, національних та інших особливостей. Органи місцевого самоврядування -- це виборні або сформовані іншим способом органи населення певної території, діяльність яких спрямована на вирішення питань місцевого значення у межах встановленої компетенції. До органів місцевого самоврядування Конституція України відносить: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст [4, с. 73]. І з цієї позицію віднесення органів місцевого самоврядування до числа органів держави стає ще більш незрозумілим.

Водночас, у рамках даного дослідження ми не будемо аналізувати та виділяти всі компоненти системи державних органів, що може становити тему окремої статті, а зупинимося на місці в такій системі СБ України. Як бачимо, до жодної з виділених структурних частин системи державних органів В.М. Кириченком та О.М. Куракіним СБ України не віднесено - і це свідчить про її місце за межами системи органів виконавчої влади.

При цьому підстав віднесення СБ України до числа органів описаної вище контрольно-наглядової влади також немає. І тут доцільними для аналізу вбачаються міркування О.Ф. Скакун щодо державних органів влади Україні. Окрему главу її підручника присвячено дослідженню цього питання і в цій главі окремим параграфом виділено вищий представницький орган влади (Верховна Рада України), голову держави (Президента України), вищий виконавчий орган влади (Кабінет Міністрів України), представницькі органи влади на місцях, виконавчі органи влади на місцях, судові органи влади, правоохоронні та контрольно-наглядові органи та інші. До останньої категорії віднесено СБ України як правоохоронний орган [6, с. 125-139].

Аргументом на користь означеної позиції може свідчити і те, що згідно ст. 1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII [10] СБ України поряд з органами прокуратури, внутрішніх справ та рядом інших відноситься до числа «правоохоронних». При цьому про віднесення деяких з правоохоронних органів до числа органів виконавчої влади чітко визначено у законі. Наприклад, у ст.1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII [11] вказано, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Або ж у ст.1 Закону України «Про національну гвардію» від 13.03.2014 № 876-VII [12] встановлено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Таким чином щодо міліції, Національної гвардії України чітко визначено їх приналежність до гілки виконавчої влади, що не можна сказати про СБ України.

Висновок

Враховуючи викладене є підстави стверджувати, що в системі органів держави СБ України займає особливе місце як орган, що не належить до виконавчої, законодавчої, судової влади, але реалізує державну владу.

Список використаних джерел

1. Верховна Рада України; Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2229-12

2. Загальна теорія держави і права: [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків : Право, 2009. - 584 с.

3. Чиркин В.Е. Сравнительное государствоведение: Учеб. пособие / В.Е. Чиркин. - М. : Норма : ИНФРА-М, 2011. - 448 с.

4. Кириченко В.М., Куракін О.М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб / В. М. Кириченко, О. М. Куракін. -- К. : Центр учбової літератури, 2010. -- 264 с.

5. Тодика Ю.М., Журавський В.С. Конституційне право України: [підруч. для студ. вищих навч. закл.] / Ю.М. Тодика, В.С. Журавський. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 544 с.

6. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник / О.Ф. Скакун. - Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

7. Авер'янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред.

B. Б. Авер'янова. - К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. - 668 с.

8. Тацій В., Грошовий Ю. Прокуратура в системі поділу влади / В. Тацій, Ю. Грошовий // Вісник Академії правових наук України. - Х., 1999. - № 1. -

C. 61-63.

9. Батанов О.В. Територіальна громада - основа місцевого самоврядування в Україні: [монографія] / О.В. Батанов. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - 260 с.

10. Верховна Рада України; Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3781-12

11. Верховна Рада України; Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/565-12

12. Верховна Рада України; Закон України «Про національну гвардію» від 13.03.2014 № 876-VII : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/876-18

Стаття надійшла до редакції 09.12.2014.

Размещено на Allbest.ru