Проблеми взаємодії правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Найважливішою умовою досягнення успіху в розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень є взаємодія органів, які беруть участь у цій діяльності. У боротьбі зі злочинністю правоохоронні органи утворюють єдину систему і здійснюють свої функції відповідно до Конституції України та інших законів. Водночас правоохоронна система характеризується тим, що до її складу входять управлінські структури різної відомчої підпорядкованості. Спільність мети, завдань, принципів і характеру діяльності пов'язують їх у цілісну систему. Це цілком стосується органів досудового розслідування та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, проблема взаємодії яких є актуальною сьогодні, оскільки безпосередньо пов'язана із завданням посилення ефективності боротьби зі злочинністю.

Проблеми взаємодії правоохоронних органів, особливо слідства й інших державних органів, у діяльності з виявлення та розслідування злочинів розробляються не тільки в криміналістиці, а й у кримінальному процесі та теорії оперативно-розшукової діяльності. Ще Г. Гросс відзначав необхідність для слідчого підтримувати добрі ділові стосунки з поліцією, фахівцями різних галузей знань, уміння встановити контакт і для вирішення своїх завдань використовувати можливості преси. Недаремно вчені криміналісти й практичні працівники в науковій літературі звертаються до розгляду як самого терміна «взаємодія», так і принципів, етапів, форм і видів такої діяльності. При цьому уважне вивчення робіт із проблем взаємодії свідчить про те, що єдиного підходу до розуміння цієї діяльності в науці й дотепер не існує.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, взаємодія може бути епізодичною і тривалою. Епізодична взаємодія передбачає виконання співробітником оперативного підрозділу доручення про проведення окремих слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій. Початком її є момент отримання доручення і закінчується після його виконання в указаний в дорученні строк. Коли щодо кримінального провадження виникає необхідність спільно вирішити низку питань, взаємодія здійснюється протягом тривалого часу і, як правило, організовується з початку розслідування (наприклад створення слідчо-оперативної групи для розслідування кримінальних правопорушень, в цьому випадку оперативне супроводження забезпечується протягом здійснення кримінального провадження). Взаємодія базується на відповідних принципах, які відображують специфіку слідчої і оперативно-розшукової діяльності та виступають основою її предметної раціоналізації. Вихідними положеннями принципів взаємодії є: чітке уявлення учасниками взаємодії мети та завдань; процесуальна самостійність слідчого або особи, яка провадить дізнання або слідчі дії, невтручання в їх процесуальну діяльність посадових осіб і органів, які не здійснюють кримінальний процес чи оперативну-розшукову діяльність; самостійність слідчого і працівників оперативного підрозділу та спеціалістів, які залучаються до виконання оперативно-розшукових завдань, в обранні засобів і тактичних прийомів здійснення спільних зі слідчим заходів; чітке додержання на основі чинного законодавства компетенції учасників взаємодії; комплексне використання сил, засобів і методів, які є в розпорядженні взаємодіючих працівників правоохоронних органів; нерозголошення учасниками взаємодії даних процесуальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності, тощо.

Розслідування і розкриття кримінальних правопорушень обумовлюють необхідність об'єднання процесуальних можливостей слідчих та оперативних підрозділів правоохоронних органів. До того ж взаємодія слідчого з оперативними підрозділами - заснована на законах і відомчих нормативних актах їх спільна узгоджена діяльність (за метою, характером,місцем і часом), яка направлена на вирішення завдань кримінального судочинства, при керівній і організуючій ролі слідчого та чіткому розмежуванні компетенції. Така взаємодія має теоретичні та правові підстави. Теоретичними підставами взаємодії є положення, які пояснюють її сенс і значення, їх усвідомлення слідчими і співробітниками оперативних підрозділів роблять взаємодію більш осмисленою та цілеспрямованою, сприяючи тим самим її законності й ефективності, дозволяють відповісти на питання: з якою метою здійснюється взаємодія?; чому вона можлива?; чим викликана її необхідність?

Такими підставами, є:

а) спільність мети ізавдань оперативних підрозділів та слідчого - лише об'єднуючи свої зусилля органи досудового слідства і оперативні підрозділи зможуть ефективно їх вирішити;

б) однакова юридична сила процесуальних актів працівників оперативних підрозділів та слідчого - протоколи слідчих дій, виконаних співробітниками оперативних підрозділів за дорученням слідчого, мають таке ж доказове значення які протоколи складені слідчим.

Правовими ж підставами взаємодії є: приписи законів (КПК, Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України»та ін.) та підзаконних нормативних актів, у тому числі актів обмеженого використання різного ступеня конфіденційності.

Процес взаємодії між суб'єктами треба розглядати в декількох аспектах. По-перше, це коли взаємодія суб'єктів здійснюється на основі законодавчих актів (виконання органом дізнання доручень слідчого). По-друге, це психологічний аспект суб'єктів взаємодії. Установлення психологічного контакту слідчого з іншими суб'єктами взаємодії дає змогу максимально використовувати можливості, сили й засоби кожного з них, виключає елементи невиправданого дублювання, нераціональної витрати наявних сил і засобів, дозволяє за необхідності зосередити зусилля на найважливішому напрямку. На думку Г.А. Матусовського, взаємодію правоохоронних та інших державних органів і посадових осіб у процесі розкриття й розслідування злочинів можна розглядати як узгоджену діяльність різних ланок однієї чи декількох організаційних систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами сил, засобів і часу. Гадаємо, що досить обґрунтованою є позиція авторів, які включають до системі взаємодії органи прокуратури, органи внутріш ніх справ, органи Служби безпеки, деякі державні органи України (Національний банк, Міністерство фінансів, Державну митну службу, Фонд державного майна, Державну податкову адміністрацію та ін.), а також експертні установи (або окремих експертів і спеціалістів), громадські формування з охорони громадського порядку. З точки зору криміналістики взаємодія - це процес безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємозумовленість і зв'язок. З цього випливає, що взаємодія - це процес організації та здійснення розслідування й запобігання окремим видам злочинів. Взаємодія здійснюється між суб'єктами в процесі розслідування злочинів. Вона як найбільш організована та ефективна форма боротьби правоохоронних органів зі злочинністю характеризується деякими основними властивостями. У зв'язку з цим її розглядають як вищий ступінь консолідації сил і засобів правоохоронних та контролюючих органів, наділених законом відповідними повноважен- нями в різних сполученнях участі залежно від виду злочину, що розслідується, складності завдань, що вирішуються, необхідності використання відповідних засобів, прийомів і методів. Основу взаємодії становить обов'язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу джерел інформації, сил і засобів . У криміналістичній літературі принципам взаємодії слідчого й органу дізнання приділяється досить велика увага. Багато правників, зокрема Р.С. Бєлкін, Н.А. Громов, І.М. Гуткін, А.А. Чувилев, виділяють різні принципи взаємодії та по-різному розкривають їхню сутність.

Загальновизнаним є те, що при організації взаємодії сторони повинні керуватися загальними положеннями (принципами). У юридичній літературі під правовими принципами розуміють сукупність ідей, на яких базуються численні елементи правової системи. Стосовно діяльності з виявлення, розкриття й розслідування злочинів, на думку І.Ф. Герасимова, такими загальними положеннями є: найсуворіше дотримання законності; плановість; швидкість, активність і широке застосування в ході розслідування науково-технічних засобів; обов'язкове залучення громадськості (правильне ставлення до оцінювання доказів); знання кожним учасником взаємодії повноважень і форм діяльності органів слідства та дізнання. [3] взаємодія в діяльності з розкриття й розслідування злочинів повинна мати конкретний характер, ґрунтуватися на законі та правильному сполученні форм і методів роботи та здійснюватися з дотриманням таких принципів: -- процесуальної самостійності слідчих і органів дізнання, невтручання в їхню процесуальну діяльність; -- законності; -- самостійності співробітників оперативно розшукових підрозділів, слідчих і спеціалістів в обранні засобів при здійсненні узгоджених заходів; -- поділу компетенції між учасниками взаємодії; -- нерозголошення учасниками взаємодії даних процесуальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності; -- узгодженості планування й виконання дій учасниками взаємодії, наявності обміну інформацією та ін. Отже, аналіз наукової літератури дає змогу виділити такі принципи взаємодії слідчого з іншими учасниками досудового слідства в процесі розслідування злочинів.

1. Дотримання законності в процесі розслідування кримінальних справ учасниками взаємодії. Взаємодія слідчого з іншими учасниками досудового слідства має ґрунтуватися на суворому дотриманні й виконанні вказівок закону, положень кримінально-процесуального закону, а також інших нормативних актів. Вимога дотримання законності в питаннях взаємодії не припускає відступлення від цього принципу, незважаючи на термінову чи практичну необхідність проведення слідчої дії або оперативно-розшукового заходу.

2. Дотримання конституційних прав і свобод громадян, залучених у процес досудового слідства. У ході взаємодії слідчій повинен особливо дбати про недоторканність законних прав і свобод громадянина, незважаючи на його процесуальне становище (обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники, свідок, спеціаліст, експерт та ін.).

3. Дотримання кожним учасником поділу взаємодії суворо в межах своєї компетенції. Неприпустимо змішувати слідчу й інші діяльності, суворо дотримуватися вимог підслідності. Виконання цього принципу забезпечується чіткою правовою регламентацією діяльності учасників, контролем з боку керівників органів слідства й дізнання, прокурорським наглядом.

4. Дотримання комплексності використання засобів слідчим, оперативним працівником, спеціалістом при здійсненні узгодженої діяльності. У процесі розкриття й розслідування злочинів нерідко виникають серйозні труднощі, розв'язати які тільки процесуальними методами неможливо. У цих випадках важливе значення мають оперативно-розшукові заходи, здійснення яких покладено на органи дізнання. М.А. Чельцов зазначав, що збирання первинних матеріалів у справі та активний розшук злочинця провадяться в інших умовах і вимагають інших прийомів і форм, ніж всебічне вивчення всіх обставин, від яких залежить вирішення питань про правове оцінювання злочину й про винність у ньому того чи іншого громадянина. Перше належить до завдань дізнання, друге є завданням попереднього слідства.

5. Процесуальна самостійність і організуюча роль слідчого в прийнятті рішень, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Цей принцип взаємодії слідчого прямо закріплено в кримінально-процесуальному законодавстві, де зафіксовано, що слідчий усі рішення про напрямок розслідування, проведення слідчих дій приймає самостійно й несе повну відповідальність за їхнє законне та своєчасне проведення. Організуюча роль слідчого у взаємодії, його процесуальна самостійність - невід'ємні елементи процесуального становища слідчого, зумовленого його функцією в кримінальному судочинстві, та разом з тим одна з умов, які забезпечують всебічність і об'єктивність розслідування. Слідчий несе особисту відповідальність за повноту, всебічність та об'єктивність дослідження обставин справи, якісне проведення слідчих дій.

6. Персональна відповідальність слідчого, керівників оперативно-розшукових підрозділів і начальників міліції громадської безпеки за проведення й результати слідчих дій і оперативно-роз- шукових заходів.

7. Узгодженість планування й виконання слідчих дій і оперативно-розшукових заходів учасниками взаємодії. У процесі розслідування кримінальної справи завдання та мета взаємодії уточнюються й доповнюються, може виникнути потреба змінити коло взаємодіючих суб'єктів, залучити інших осіб або інші засоби. Спільне планування полягає в тому, що спочатку слідчий аналізує наявні в справі відомості, визначає завдання, які вимагають спільної діяльності та конкретних виконавців.

8. Безперервність взаємодії в діяльності з розкриття й розслідування злочинів. Застосування цього принципу будується на безперервній взаємодії слідчого й оперативного працівника, залучених спеціалістів (особливо в процесі проведення документальної ревізії). З моменту одержання повідомлення про підготування або вчинення злочину оперативний працівник погоджує свої дії зі слідчим, вони спільно вирішують питання доцільності та правочинності виконання тих або інших заходів. Слідчий використовує можливості органу дізнання з самого початку розслідування зло- чину й до закінчення досудового слідства.

9. Нерозголошення учасниками взаємодії даних процесуальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності. Вимога нерозголошення даних досудового слідства та оперативних відомостей, будучи однією з умов успішного здійснення пізнавальної діяльності з ус- тановлення обставин учиненого злочину, є одним з принципо- вих положень. Таємниця слідства, як обґрунтовано зазначає А.М. Ларін, - це важлива умова виявлення доказів у тому вигляді, у якому вони є, без змінень. Злочинці та пов'язані з ними особи не повинні знати про плани, джерела та межі поінформованості слідчого. Передчасне розголошення може дозволити винним уникнути відповідальності або скомпрометувати добропорядних громадян, якщо стосовно них слідчий одержав недостовірні відомості, що їх ганьблять. Отже, підбиваючи підсумок викладеному,необхідо відзначити, що в діяльності правоохоронних органів взаємодія між слідчим та іншими учасниками досудового слідства виникає задовго до порушення кримінальної справи, у ході проведення перевірочних і оперативно-розшукових заходів, здійснюється із залученням не тільки правоохоронних органів, а й також спеціалістів, співробітників контролюючих органів, громадськості. Взаємодія суб'єктів повинна відбуватися в умовах взаємної відповідальності усіх учасників за обсяг і якість виконуваних ними дій. Процес взаємодії між учасниками обов'язково має будуватися на перелічених принципах для досягнення спільної мети або вирішення окремих завдань, що виникають на досудовому слідстві.

Взаємодія слідчого і оперативних підрозділів має різноманітний характер і здійснюється в певних правових формах. Виділяють процесуальні й організаційні (не процесуальні) форми взаємодії. До процесуальних форм взаємодії, тобто таких, які регулюються кримінальним процесуальним законом відносяться: 1) доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам (ст.ст. 40,41 КПК). 2) надання допомоги слідчому при провадженні окремих слідчих дій. Допомога оперативних підрозділів необхідна слідчому при провадженні таких слідчих дій, які потребують великого обсягу роботи або додаткових гарантій для осіб, котрі беруть у них участь. Це обшуки, огляди місця події, слідчий експеримент. Участь співробітника оперативного підрозділу відображається в протоколі слідчої дії. До організаційних форм взаємодії відносяться: 1) погоджене планування спільних слідчих, розшукових і оперативно-розшукових заходів; 43 2) обмін взаємодіючих суб'єктів інформацією, що надходить за повідомленнями про вчинені злочини і злочини, що готуються, а також з інших питань слідчої й оперативно-розшукової діяльності (зокрема, використання можливостей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових обліків тощо); 3) координація проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; 4) консультації; 5) спільний аналіз причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, та обговорення профілактичних заходів; 6) спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи; 7) спільне використання техніки, засобів зв'язку і транспорту, що має в своєму розпорядженні оперативні підрозділи тощо. Однак, слід мати на увазі, що таке розмежування, як і будь-яке інше, умовне, тому що процесуальні форми взаємодії знаходять більш детальне регламентування у відомчих нормативних актах, а організаційні або оговорені, але недостатньо повно визначені та регламентовані законом, або випливають з його змісту. В залежності від періоду часу, на протязі якого здійснюється взаємодія і від ступеня об'єднання спільних зусиль, можна виділити такі її види: а) разова; б) періодична; в) постійно діюча. Координацію діяльності оперативних підрозділів і досудового слідства по розкриттю і розслідуванню кримінальних правопорушень здійснюють керівники відомств у межах свого відомства, а прокурор - всіх органів досудового розслідування. Аналіз поглядів науковців дає змогу зробити висновок про те, що взаємодію треба розглядати як засновану на спільності цілей і завдань, погоджену за часом, місцем і змістом, визначену законодавством діяльність компетентних суб'єктів щодо раціонального застосування наявних сил, засобів і методів для своєчасного виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Тобто, низький рівень розкриття злочинів, порушення розумних строків досудового розслідування та тяганина при розслідуванні, в тому числі може бути наслідком неналежної взаємодії слідчого з оперативним підрозділом, а також результатом інших чинників, а саме: послабленням організуючої ролі керівників слідчих підрозділів, порушення при проведенні невідкладних слідчих (розшукових) дій, несвоєчасністю та неповнотою перевірки всіх можливих версій вчиненого кримінального правопорушення, порушення при огляду місця події, обшуку, затриманні особи, тощо.

На думку І. Кубарєва, правильне поєднання й ефективне використання становить швидше проміжну мету взаємодії, умову результативності, ніж її сутність. Визначати ж будь-яку діяльність тільки через її проміжний результат є недостатньо обґрунтованим. У таких визначеннях залишається нерозкритим механізм взаємодії, оскільки не зрозуміло, як, за рахунок чого досягається правильне поєднання й ефективне використання методів і форм діяльності різних суб'єктів [7, с. 183]. Інші науковці вважають, що суть взаємодії слідчого та оперативних підрозділів полягає в їх спільній діяльності.Однак і ця позиція, як видається, є недостатньо обґрунтованою. Соціально-психологічні дослідження спільної діяльності дали підстави виокремити три типи такої взаємодії: а) спільно-індивідуальну, за якої кожен учасник відпрацьовує свою частину роботи незалежно від інших (наприклад, почергове перенесення вантажу); б) спільно-послідовну, за якої загальне завдання виконує послідовно кожен учасник (наприклад, конвеєрне виробництво); в) спільно-взаємодіючу, коли одночасно взаємодіє кожен учасник з усіма іншими [7, с. 131]. Тобто поняття спільної діяльності є більш широким, не завжди пов'язане із взаємодією, а тому і не виражає її сутності. Деякі вчені вбачають сутність взаємодії у діловому співробітництві слідчого та оперативних підрозділів. Цей погляд фактично не відрізняється від попереднього, оскільки співробітництво є не чим іншим, як спільною діяльністю. Крім того, залишається незрозумілим, яке співробітництво потрібно вважати діловим, що надає запропонованим дефініціям певної невизначеності.

Ще одна позиція, і саме вона видається правильною, полягає в розумінні взаємодії як погодженої діяльності слідчого та оперативних підрозділів [8, с. 385]. Причому деякі автори уточнюють, що ця діяльність узгоджується за метою, місцем і часом Перевага цього погляду полягає в тому, що він вказує на механізм, який забезпечує ефективне поєднання слідчих і оперативно-розшукових дій, тобто їх узгодження. Крім того, таке розуміння взаємодії відповідає етимологічному тлумаченню зазначеного терміна. До недоліків деяких визначень цієї групи можна віднести відсутність окреслення основного змісту засобів і методів, що використовуються суб'єктами взаємодії [6, с. 184]. Працівники оперативних підрозділів наділені правом проведення оперативно-розшукової діяльності. Правовою основою проведення оперативно-розшукової діяльності є закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 року із змінами і доповненнями. Одною з підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності є: наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів. [10]. У разі встановлення даних про те, що певні особи беруть участь у підготовці до вчинення злочину, оперативні підрозділи заводять оперативно-розшукові справи (далі ОРС) начальник оперативного підрозділу звертається до начальника слідчого підрозділу про закріплення за цією ОРС слідчого для забезпечення методичного супроводження її реалізації та надання практичної допомоги оперативному підрозділу. У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Отже, погодженість дій (заходів) під час розслідування злочинів є елементом сутнісної характеристики взаємодії слідчого та оперативних підрозділів. Вона забезпечується єдністю нормативно-правових вимог з ініціативними рішеннями конкретних суб'єктів взаємодії. Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів у процесі розкриття та розслідування злочинів є найбільш поширеним та важливим видом взаємодії, необхідною умовою успіху в розкритті злочинів. Сутність взаємодії слідчого та оперативного працівника полягає в тому, що це: а) передусім, активна цілеспрямована діяльність суб'єктів - слідчих та працівників оперативних підрозділів, до якої можуть залучатися негласні співробітники, представники громадськості, фахівці різних галузей знань тощо; б) кожен суб'єкт цієї діяльності вживає конкретних заходів (слідчі дії, оперативно-розшукові заходи) у межах, встановлених законом повноважень; в) це узгоджені за місцем, часом і метою спільні дії двох чи більше суб'єктів, спрямовані на впровадження одержаних результатів оперативно-розшукових заходів, відомостей у кримінальне судочинство; г) у спільних планах необхідно передбачати комплекс оперативно-розшукових та інших заходів і слідчих дій у такому порядку, щоб їх проведення було несподіване для осіб, дії яких перевіряються, їхніх співучасників і мало якнайбільший ефект у закріпленні процесуальним шляхом обставин, що підлягають доказуванню; д) у процесі проведення конкретних оперативно-розшукових заходів та слідчих дій потрібно суворо дотримуватися вимог Конституції України, чинного законодавства, принципів оперативно-розшукового законодавства та кримінального судочинства - шляхом провадження відповідних слідчих дій та процесуальних рішень [9, с. 126].

Для усебічного, повного і неупередженого досудового розслідування у складних та великих за обсягом кримінальних провадженнях, а також щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, учинених в умовах неочевидності, кримінальних правопорушень, які набули суспільного резонансу або учинені на території декількох адміністративно-територіальних одиниць України, утворюються СОГ.

Також метою створення та діяльності СОГ є здійснення ефективної взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів поліції під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких здійснення досудового розслідування доручено Генеральним прокурором України, його заступниками, керівниками регіональних прокуратур за вмотивованими постановами, у разі неефективного досудового розслідування.

Утворення СОГ здійснюється наказом Голови Національної поліції України, першого заступника Голови Національної поліції України, заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного слідчого управління, керівника територіального органу поліції, керівника територіального (відокремленого) підрозділу поліції або осіб, які виконують їх обов'язки.

Керівником СОГ є слідчий, визначений керівником органу досудового розслідування для проведення досудового розслідування кримінального правопорушення. Контроль за роботою СОГ покладається на керівника органу досудового розслідування, який за погодженням з керівником територіального органу, підрозділу поліції має право організовувати проведення оперативних нарад за участю слідчих та працівників інших органів, підрозділів поліції з питань виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі стану виконання доручень слідчих та взаємодії служб.

Діяльність СОГ здійснюється на підставі плану проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, який розробляється з урахуванням наданих обґрунтованих пропозицій усіх працівників, уключених до складу СОГ. У зазначеному плані відображаються версії вчинення кримінального правопорушення, заходи, спрямовані на їх перевірку, а також зазначаються конкретні виконавці та строки виконання. План погоджується керівниками органу досудового розслідування і оперативного підрозділу та затверджується керівником територіального органу, підрозділу поліції. Якщо план проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій виконано, а кримінальне правопорушення залишається нерозкритим, розроблюється план додаткових заходів. Виконання зазначених планів контролюється керівниками органу досудового розслідування та відповідних оперативних підрозділів за напрямами роботи.

Оперативний супровід досудового розслідування забезпечується з моменту створення СОГ і до ухвалення судом вироку або постановлення ухвали, які набрали законної сили, або у разі закриття кримінального провадження.

Працівники оперативних підрозділів, включені до складу СОГ, щотижня інформують слідчого - керівника СОГ про стан виконання наданих письмових доручень та запланованих заходів, а на його вимогу надають документи, що підтверджують обсяги проведеної ними роботи.

Під час досудового розслідування кримінальних правопорушень слідчий дає уповноваженим оперативним підрозділам поліції письмові доручення про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - доручення). У разі створення СОГ слідчий дає доручення про проведення слідчих (розшукових) дій працівникам оперативного підрозділу, включеним до її складу.

За наявності достовірної інформації про наміри підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у тому самому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, працівник оперативного підрозділу складає мотивований рапорт, який доповідає слідчому для прийняття ним рішення про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на перевірку та фіксацію протиправних дій, та можливість змінити запобіжний захід на більш суворий у порядку, встановленому КПК України.

У разі виявлення працівником оперативного підрозділу при виконанні доручення слідчого обставин, що свідчать про необхідність проведення обшуків у житлі чи іншому володінні особи з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб складається мотивований рапорт, який доповідається керівникові оперативного підрозділу для інформування органу досудового розслідування про необхідність прийняття рішення про проведення обшуку в порядку, встановленому КПК України.[11]

Взаємодія слідчого із співробітниками інших підрозділів під час досудового розслідування - це взаємоузгоджена, спільна, цілеспрямована, кваліфікована діяльність, основана на законах і відомчих нормативних актах, організована на належному рівні, яка спрямована на виконання завдань кримінального судочинства. Керівна та організуюча роль у цій взаємодії належить слідчому, оскільки саме на орган досудового розслідування покладається обов'язок вживати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування. Початок взаємодії, як правило, ініціює слідчий, але може виходити і від співробітників інших підрозділів. Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, взаємодія може бути епізодичною і тривалою. Залежно від правової регламентації форми взаємодії є процесуальні (правові) і непроцесуальні (організаційні). Отже, взаємодія слідчого із співробітниками інших підрозділів під час досудового розслідування має доволі різноманітний та широкий характер, тому налагодження спільної, узгодженої, цілеспрямованої та кваліфікованої діяльності під час здійснення досудового розслідування є запорукою успішного виконання завдань кримінального провадження.

Список використаної літератури

оперативний співробітник правоохоронний

1. Матусовский Г.А. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: учеб. пособ. / Г.А. Матусовский, В.Н. Сущенко. -- Х.: Юрид. ин-т, 1983. -- С. 57-58; Шепитько В.Ю. Криминалистика: курс лекций / В.Ю. Шепитько. -- Х.: Одиссей, 2003. -- С. 262.

2. Див.: Шепітько В.Ю. Криміналістика: енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / В.Ю. Шепітько; за ред. В.Я. Тація. -- Х.: Право, 2001. -- С. 42.

3. Настільна книга слідчого: наук.практ. видання для слідчих і дізнавачів. -- С. 194-195.

4. Кубарєв І.В. Поняття взаємодії слідчого та оперативних підрозділів при розслідуванні злочинів / І.В. Кубарєв // Наук. вісн. Дніпропетров. держ. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 2. - С. 181-185.

5. Бандурка А.М. Основы психологии управления: учебник / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: ООО «Фортуна-пресс», 1998. - 464 с.

6. Матусовський Г.А. Основи взаємодії та інформаційного забезпечення в методиці розслідування злочинів / Криміналістика: підручник / кол. авторів: В.М. Глібко, А.Л Дудніков., В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

7. Ляш А.О. Проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ у сучасних умовах: матеріали наук.-практ. конф. «Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю» / А.О. Ляш. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. - С. 123-127.

8. Про оперативно-розшукову діяльність. Закон України від 30.06.1993 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 2135-12.

9. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні: наказ МВС України від 07.07.2017 року № 575 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17.

Размещено на Allbest.ru