Актуальні питання формування криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання формування криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру

Постановка проблеми

На проблеми боротьби з міжнародною злочинністю, що складає загрозу як всьому світовому товариству, так і окремим державам, основним правам та свободам людини, постійно звертається увага в нормативних актах, виступах посадових осіб, наукових працях, публіцистиці. Мова йде про підвищення її суспільної небезпеки, заподіюваної шкоди. Злочинність стає все більш організованою, озброєною, корумпованою, інтелектуальною, оперативно використовує досягнення науки і техніки для реалізації своїх цілей.

Небезпека міжнародної злочинності полягає й у тому, що, як влучно зазначено у Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю 2011 року [1], вона тісно пов'язана з діяльністю організованих злочинних угруповань, для яких є характерним високий рівень організованості, стійкі корупційні і міжнародні злочинні зв'язки. Україна стає об'єктом зростаючої заінтересованості міжнародних злочинних угруповань, зокрема у сферах легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, торгівлі людьми, нелегального переміщення зброї, небезпечних матеріалів та наркотичних засобів. Збільшується кількість нелегальних мігрантів та набуває все більшого поширення організована етнічна злочинність.

Виклад основного матеріалу

Термін «міжнародна злочинність» слід розглядати як узагальнене поняття, що об'єднує найбільш небезпечні злочини, які посягають на інтереси держав або всього світового співтовариства, основні права та свободи людини.

Як зазначають вчені, системоутворюючим елементом міжнародної злочинності виступають міжнародні злочини. Однак кількість цих злочинів є досить невеликою, і в чистому вигляді вони практично не зустрічаються [2, с. 56]. Частіш за все злочинні діяння виходять за межі однієї або кількох держав, посягають на державні, суспільні інтереси, особу, її права, й традиційнорозглядаються як злочини міжнародного характеру.

Злочинам міжнародного характеру притаманні такі ознаки: а) суспільна небезпечність, що виражається в заподіянні шкоди суспільним відносинам з різних сфер міжнародного правопорядку; б) міжнародна протиправність, закріплена змістом міжнародних договорів; в) кримінальна караність, що передбачена нормами національного законодавства; г) здійснення кримінального провадження компетентними органами держав.

Розглядуваним злочинам притаманні й криміналістичні ознаки, які перебувають у взаємозв'язку із елементами їх криміналістичної характеристики, розширюють уявлення про сутність злочинів міжнародного характеру. Головним чином, вони пов'язані із наявністю «іноземного елемента» у структурі криміналістичної характеристики, визначають особливості розслідування злочинів міжнародного характеру й можуть бути умовно об'єднані у групи. Розглянемо основні із них.

Перша - стосується особи злочинця, адже злочинні дії переважно реалізуються за різних форм співучасті, із залученням до підготовки, вчинення злочину міжнародного характеру чи приховування його наслідків громадян різних держав (за даними проведеного анкетування, про таку ознаку вказали 92,6 % слідчих, 94,4 % співробітників Робочого апарату Укрбюро Інтерполу).

Друга група пов'язана із способом вчинення злочинів міжнародного характеру, адже дії з підготовки, вчинення та приховування наслідків злочину міжнародного характеру вчинюються як на території України, так і території іноземних держав (вказали 80,9 % та 83,3 % опитаних).

Третя група стосується предмета злочинного посягання, який не завжди співпадає з місцем вчинення злочину та утворюваною слідовою картиною, що можуть знаходитися на території різних держав (характерно для фальши- вомонетництва, контрабанди, кіберзлочинів), про що зазначили 71,9 % 76,4 % опитаних відповідно. Класичним прикладом є незаконне виготовлення американських доларів в Італії, збут їх іноземним туристам у Франції, Іспанії та інших країнах. При цьому економічні збитки завдаються грошовому обігу США [3, с. 68].

Четверта група характерна тим, що наслідки злочину, шкода від його вчинення, може заподіюватися різним державам, їх юридичним чи фізичним особам (вказали 70,6 % слідчих, 68 % співробітників Робочого апарату Укр- бюро Інтерполу).

Важливо, що, розслідуючи злочини міжнародного характеру, реалізація завдань кримінального провадження практично неможлива без взаємодії із компетентними органами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій. Переважно мова йде про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій, видачу особи (екстрадицію), перейняття кримінального провадження, адже «докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження» (ч. 4 ст. 93 КПК України) [4, с. 54].

П'ята група ознак пов'язана з потребою застосування заходів міжнарод- 403

ного співробітництва під час кримінального провадження, а саме: з метою швидкого, повного та неупередженого розслідування злочинів міжнародного характеру (висновки підтверджуються результатами анкетування: 91,4 % слідчих, 94,4 % співробітників Робочого апарату Укрбюро Інтерполу).

Отже, злочини міжнародного характеру та діяльність із їх розслідування мають ряд особливостей, що дають підстави для поглибленого дослідження.

Як зазначає В.О. Коновалова, інтеграція наукових знань у методиці розслідування злочинів, як і в інших галузях науки, створила необхідний потенціал для розвитку її теорії і разом з тим передумов для диференціації окремих положень, що потребують подальшого поглибленого дослідження. Нагромадження теоретичних положень призвело до необхідності їх адаптування в окремі напрямки методики, розвиток яких став необхідним для практичної діяльності слідчих органів [5, с. 444].

Хочемо підкреслити актуальність формування криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру, що покликана надати повний і системний опис механізму злочинного діяння та причинно пов'язаних із ним елементів, сформувати відповідний алгоритм їх розслідування.

Підґрунтям для побудови системи криміналістичних методик є кримінально-правова та криміналістична класифікація злочинів [6, с. 365].

Щоправда, на думку В.А. Журавля, «чистої» криміналістичної класифікації злочинів об'єктивно існувати не може, оскільки так чи інакше до неї включаються об'єкти та елементи кримінально-правової класифікації, а ознаки, що характеризують злочин з кримінально-правової точки зору, використовуються як підстави для побудови даних явищ, тобто йдеться про відповідний синтез положень різних наук кримінального циклу [7, с. 69-70].

За цих умов предметом пізнання у методиці розслідування, вказує С.С. Чернявський, є закономірності, що об'єднують певні види злочинів, які побудовані за кримінально-правовою ознакою (в основі - об'єкт злочинного посягання), або групи злочинів, виділені за іншими криміналістично значущими ознаками (елементи механізму вчинення злочину або їх ознаки) [8, с. 272].

Слід зауважити, що злочини міжнародного характеру є досить різноманітними. Так, до них, наприклад, належать: тероризм, захоплення заручників, незаконне поводження з ядерними матеріалами, торгівля людьми, злочини проти осіб та установ, які користуються міжнародним захистом, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фальшивомонетницт- во, контрабанда, злочини у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, посягання на культурні цінності, поширення порнографії, порушення авторських і суміжних прав, кіберзлочини, злочини проти безпеки морського судноплавства та цивільної авіації та ін.

За таких умов повинні бути враховані особливості окремих видів (груп) злочинів міжнародного характеру відповідно до кримінально-правової та криміналістичної класифікації.

Для криміналістичної класифікації злочинів міжнародного характеру можуть обиратися різні критерії. Однак у класифікаційних групах, які стосуються елементів криміналістичної характеристики злочинів, слід виділяти ознаки, які свідчать про їх причинний зв'язок з «іноземним елементом», що знаходить вираз у місцезнаходженні предмета злочинного посягання, поттти- ренні способу вчинення злочину та утворюваної слідової картини, місця перебування особи потерпілого (чи злочинця) на територіях інших держав.

Г оловним завданням криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру є розробка відповідних криміналістичних рекомендацій.

Так, Р.С. Бєлкін зазначає, що криміналістична методика потребує повного врахування суспільних явищ і їх наслідків, котрі обумовлені науково- технічним прогресом, загостренням ідеологічної боротьби, проблемами економічного та демографічного характеру. Вказані завдання потребують більш гнучкого підходу до вибору підстав для розробки комплексу криміналістичних рекомендацій, розробки таких методичних комплексів на базі криміналістичних класифікацій злочинів, які не тільки визначаються, але ще реалізуються у криміналістичній методиці повною мірою [9, с. 211].

На думку В.О. Коновалової, методика розслідування у практичному значенні покликана забезпечити слідчого необхідними науковими рекомендаціями, що сприяють прийняттю своєчасних вірних рішень з визначення напрямів і конкретних засобів досягнення істини [10, с. 245]. Б.В. Щур підсумовує, що елементами системи у криміналістичній методиці повинні виступати не криміналістичні прийоми і засоби, не слідчі чи інші дії, а криміналістичні (методичні) рекомендації, тобто науково обґрунтовані та апробовані практикою поради, які стосуються організації розслідування, вибору та застосування техніко-криміналістичних засобів та криміналістичних прийомів. При цьому криміналістична методика і криміналістичні методичні рекомендації співвідносяться як загальне і окреме [11, с. 277].

Вивчення наукових джерел свідчить, що структура методики розслідування окремого виду (групи) злочинів може бути визначена відповідно до таких основних елементів: криміналістична характеристика злочину; обставини, що підлягають з'ясуванню; типові слідчі ситуації й дії на початковому етапі розслідування; наступний етап розслідування і тактика окремих дій (слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій); профілактична діяльність.

Криміналістична характеристика злочинів міжнародного характеру у наукових роботах розглянута фрагментарно. Однак її значення для всебічного дослідження злочинів, побудови криміналістичної методики розслідування не викликає сумнівів. Важливе значення криміналістична характеристика має й для практичної діяльності, адже, як обґрунтовано підкреслив М.П. Яблоков, слідчий повинен вміти співставити виявлену криміналістично значиму інформацію про злочинну діяльність з її типовою криміналістичною характеристикою і на цій основі висунути конкретні слідчі версії, обрати оптимальні методи розслідування [12, с. 3].405

Дискусії щодо сутності криміналістичної характеристики та її місця у структурі методики розслідування злочину вже тривалий час відбуваються на сторінках наукової літератури. Так, за результатами дослідження В.В. Тіщенка, одними авторами у структуру методики включається криміналістична характеристика розглядуваної групи злочинів (О.М. Васильєв, І.Ф. Герасимов, Н.А. Селіванов та інші), а іншими така характеристика не включається або заперечується її методичне значення (А.В. Дулов, Р.С. Бєл- кін). Ще одна точка зору пов'язана з тим, що криміналістична характеристика розглядається як основа розробки окремих методик, але не її елемент (В.П. Бахін, В.П. Лавров, А.В. Шмонін) [13, с. 362-363].

Вважаємо доцільним підтримати погляди першої групи вчених, підкреслити вагоме значення криміналістичної характеристики для методики розслідування, у тому числі й в умовах формування криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру, оскільки вона є інформаційною моделлю злочину, відображає його криміналістично значущі ознаки, є предметом наукових досліджень, використовується у практичній діяльності.

У структурі криміналістичної методики увага повинна бути звернена на обставини, що підлягають з'ясуванню. Як зазначає В.А. Журавель, щодо співвідношення криміналістичної характеристики та обставин, що підлягають з'ясуванню, то їх слід розрізняти як різні за змістом та функціональною спрямованістю самостійні структурні елементи методики розслідування окремих видів злочинів, які не конкурують один з одним і призначені для вирішення різнопланових завдань розслідування [7, с. 183].

Стаття 91 КПК України визначає перелік обставин, які складають предмет доказування і обов'язково підлягають з'ясуванню. Крім того, при розслідуванні злочинів міжнародного характеру коло обставин, які підлягають з'ясуванню, є ширшим і включає обставини: які дають підстави розглядати злочин як такий, що має міжнародний характер; характеризують міжнародні зв'язки особи злочинця та відповідний взаємозв'язок із особою потерпілого, поширення способу вчинення злочину та його складових на території кількох держав; обставини, що визначають необхідність застосування заходів безпеки, заходів міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні та ін.

Методика розслідування злочинів розглядається згідно з певними етапами реалізації поставлених завдань. На думку А.Ф. Волобуєва, проблема періодизації розслідування в криміналістичній методиці - це перш за все теоретична проблема. Її вирішення пов'язане з розробкою більш чіткої структури методики розслідування окремих видів злочинів, що має як науково- дослідне, так і дидактичне значення. Разом з тим ця проблема має і достатньо виразний практичний аспект. Етапи розслідування в окремій методиці повинні реально відбивати змістовні особливості роботи слідчого за кримінальною справою на певних її проміжках [14, с. 148].

С.Н. Чурилов вважає, що структурна побудова окремих методик визначається поділом процесу розслідування на початковий та наступний етапи. Початковий етап розслідування має на меті розкриття злочину, тобто встановлення характеру події, що відбулася; його учасників; суспільно небезпечних наслідків; місця знаходження підозрюваних осіб, а також їх затримання і застосування до них запобіжних заходів (за наявності підстав). Наступний етап розслідування - встановлення істини у справі у всіх її деталях, притягнення винних осіб як обвинувачених і викриття їх у вчиненні розслідуваного злочину; проведення профілактичної роботи, застосування заходів до відшкодування матеріальних збитків у разі їх заподіяння та вирішення інших, передбачених кримінально-процесуальним законом, завдань [15, с. 29-30].

Точка зору щодо виділення початкового та наступного етапів розслідування викладена у роботах В. В. Тіщенка [16, с. 176-222]. Вважаємо, що наведений поділ є актуальним і стосовно криміналістичної методики розслідування злочинів міжнародного характеру.

Початковий етап розслідування злочинів міжнародного характеру має на меті з'ясування характеру злочину, змісту посягання на міжнародні та національні інтереси, встановлення причетних до вчинення злочину осіб. Даний етап максимально пов'язаний із дослідженням інформації, що відображена у слідах злочину, предметах, які піддавалися злочинному впливу, у показаннях свідків-очевидців та ін. За сучасних умов злочинці намагаються зменшити ймовірність залишення слідів при вчиненні злочинних дій, що обумовлює застосування нових технічних засобів та методик роботи із слідами злочину.

За результатами аналізу слідчої та судової практики, опрацювання робіт вчених, можна зазначити, що початковий етап розслідування злочинів міжнародного характеру спрямовується на таке:

- попередження спроб осіб, які причетні до вчинення злочинів міжнародного характеру, переховатися від органів слідства та суду, залишити територію України, знищити сліди злочину, приховати кошти, цінності, здобуті злочинним шляхом, та інші об'єкти, які складають інтерес для розслідування, у тому числі й шляхом їх переправлення за кордон;

- виявлення та забезпечення збереження, фіксації та вилучення документів, предметів, у тому числі заборонених в обігу, цінностей, грошових коштів, слідів злочину, що у подальшому можуть бути визнані речовими доказами або використовуватися для задоволення цивільного позову;

- встановлення розгалуженої мережі зв'язків осіб, які причетні до вчинення злочинів міжнародного характеру, сприяли реалізації злочинної діяльності;

- використання допомоги Робочого апарату Укрбюро Інтерполу для оперативного обміну інформацією між правоохоронними органами держав, Генеральним секретаріатом та НЦБ Інтерполу держав, перевірки об'єктів за криміналістичними обліками, розшуку осіб та предметів;

складення запитів про надання міжнародної правової допомоги до компетентних органів іноземних держав щодо проведення процесуальних дій407

з метою розшуку та встановлення на їх території підозрюваних у вчиненні злочину, свідків злочину, потерпілих, вилучення предметів, які можуть бути речовими доказами, виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим;

- встановлення потерпілих у справі: фізичних осіб, яким злочином завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридичних осіб, яким завдано майнової шкоди, з'ясування характеру та обсягу заподіяної шкоди;

- застосування заходів з метою забезпечення безпеки свідків та потерпілих, а також інших осіб, за наявності загрози їх життю та здоров'ю та інші.

Вказані завдання початкового етапу розслідування вирішуються органами досудового розслідування України «по гарячих слідах» шляхом проведення допиту (потерпілих, свідків-очевидців, підозрюваних); проведення, залежно від слідчої ситуації, оглядів чи обшуків, що спрямовані на обстеження житла, приміщень, транспортних засобів, де відбувалися дії із підготовки, вчинення злочину чи приховування злочинних наслідків; пред'явлення потерпілим і свідкам для впізнання осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів (у разі необхідності - із застосування заходів безпеки, поза візуальним та ау- діоспостереженням, у режимі відеоконференції); обшуку місця роботи, житла підозрюваних з метою виявлення і вилучення предметів - речових доказів, документів, які підтверджують їх участь у вчиненні злочину; тимчасового доступу до речей і документів фізичних і юридичних осіб, які відображають їх діяльність, причетну до злочину; накладення арештів на майно та грошові кошти з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову; накладення арешту на кореспонденцію, огляду і виїмки кореспонденції; зняття інформації з каналів зв'язку; проведення експертиз.

Особливість початкового етапу розслідування полягає в тому, що за умови виявлення злочину на території України, кримінальне провадження розпочинається згідно із КПК України, органом досудового розслідування України проводяться відповідні процесуальні, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії. Саме на даному етапі важливо з'ясувати обставини, що свідчать про міжнародний характер злочину, обумовлюють необхідність застосування заходів міжнародного співробітництва. Їх з'ясування передбачає необхідність звернення до компетентних органів іноземних держав щодо застосування відповідних заходів.

Ефективному досягненню поставлених завдань при розслідуванні злочинів міжнародного характеру може сприяти забезпечення організації одночасного розслідування цих злочинів правоохоронними органами кількох іноземних держав, якщо вони підпадають під дію відповідної юрисдикції. Міжнародна практика свідчить, що одночасне порушення кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів міжнародного характеру компетентними органами кількох держав, проведення ними погоджених заходів, направлених на одночасне затримання злочинців, встановлення свідків, виявлення і збірдоказів, забезпечує проведення повного, об'єктивного розслідування у максимально стислі строки [17, с. 57].

Висновки

міжнародний злочинність криміналістичний розслідування

Методика розслідування злочинів міжнародного характеру повинна бути спрямована на розробку рекомендацій, що регламентуватимуть діяльність органів досудового розслідування України на початковому та наступному етапах розслідування, організації міжнародного співробітництва під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), інших процесуальних дій, відповідно до потреб розслідування окремих видів (груп) злочинів міжнародного характеру.

Бібліографічні посилання

1. Цепелев В. Ф. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью: уголовно-правовые, криминологические и организационно-правовые аспекты : монография / Цепелев В. Ф. - М., 2001.

2. Панов В. П. Международное уголовное право : учеб. пособие / Панов В. П. - М., 1997.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство з 19 лист. 2012 р. - К., 2012.

4. Коновалова В. О. Методика розслідування злочинів : оптимальні системи слідчих дій / В. О. Коновалова // Вибрані твори. - Х., 2012. - С. 444-449.

5. Криміналістика : підручник / В. М. Глібко, А. Л. Дудніков, В. А. Журавель та ін.. ; за ред. В. Ю. Шепітька. - К., 2001.

6. Журавель В. А. Криміналістичні методики: сучасні наукові концепції : монографія / Журавель В. А. - Х., 2012.

7. Чернявський С. С. Фінансове шахрайство: методологічні засади розслідування : монографія / Чернявський С. С. - К., 2010.

8. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : пособие для вузов МВД СССР : в 3 т. / Белкин Р. С. - М., 1977- . - Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - 1979. - 408 с.

9. Коновалова В. Е. Актуальные проблемы тактики и методики расследования преступлений / В. О. Коновалова // Вибрані твори. - Х., 2012. - С. 239-247.

10. Щур Б. В. Джерела та особливості реалізації криміналістичних методичних рекомендацій / Б. В. Щур // Вісник Луганського держ. ун-ту внутр.. справ : наук.-теорет. журнал. - 2011. - № 1. - С. 273-279.

11. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика преступлений как составная часть общей криминалистической теории / Н. П. Яблоков // Вестник МГУ. Серия 11. Право. - 2000. - № 2. - С. 3-13.

12. Тищенко В. В. К дискуссии о структуре методик расследования отдельных видов преступлений / В. В. Тищенко // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології, кримінально-виконавчого права : матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики», присвяченої 10-річчю Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса, 28 жовт. 2011 р.). - Одеса, 2011. - С. 362-363.

13. Волобуєв А. Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна у сфері підприємництва / Волобуєв А. Ф. - Х., 2000.

14. Чурилов С. Н. Методика расследования преступлений : Общие положения / Чурилов С. Н. - М., 2009.

Размещено на Allbest.ru