Кримінально-правова оцінка суспільної небезпеки матеріальної шкоди за кримінальним правом України

здобувач Козак О.В.

Анотація

Досліджено поняття «суспільно небезпечні наслідки», «матеріальна шкода», «майнова шкода», внесено пропозиції щодо удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, наслідком яких є спричинення матеріальної шкоди.

Ключові слова: суспільно небезпечні наслідки, шкода, матеріальна шкода, майнова шкода, суспільна небезпечність, кримінально-правова відповідальність.

Аннотация

Исследованы понятия «общественно опасные последствия», «вред», «материальный вред», «имущественный вред», внесены предложения, направленные на усовершенствование законодательства об уголовной ответственности за преступления, последствиями которых является причинение материального вреда.

Ключевые слова: общественно опасные последствия, вред, материальный вред, имущественный вред, общественная опасность, уголовно-правовая ответственность.

Annotation

It was concluded that each crime leads to socially dangerous consequences, regardless of the design of its composition. The crimes of the material composition is a material or non-pecuniary damage, and crimes with the formal composition is creating the threat of negative consequences for the object of criminal law protection. Any of these kinds of effects is a real danger to society. Therefore, the assertion that the effects of certain crimes is causing real harm, and the other creating a threat of causing such harm is not correct and requires clarification.

Attention is paid to the absence in the criminal law system of objective and subjective symptoms assessment of socially dangerous acts and their consequences. The result of this state of the law is a violation of several general legal principles and specific criminalization difficulties of interpretation and application of the Criminal Code, especially those with complex structures or compete with other rules.

It is proposed to create in the General Part of regulations that would provide for a system of aggravating and mitigating circumstances, the penalty coefficients of their influence on the assessment of the social danger of the crime and the establishment of penalties and avoid special part in the complex and many-constructions of criminal law, as well as their competition cases/

Keywords: socially dangerous consequences, damage, material damage, property damage, public danger, criminal liability.

Постановка проблеми. Поняття злочину у кримінальному праві України визнається фундаментальною та універсальною категорією, що лежить в основі змісту всіх кримінально-правових інститутів, а тому його визначенню надається надзвичайно велике значення. Однією з найважливіших об'єктивних ознак345

будь-якого злочину є його суспільно небезпечні наслідки ключовий критерій суспільної небезпечності злочину, а також встановлення виду та розмірів кримінального покарання за його вчинення, класифікації за ознакою тяжкості. Отже, встановлення факту настання суспільно небезпечних наслідків діяння, їх виду та розміру є необхідною умовою його належної кримінально-правової оцінки. Але, за визнанням значної частини криміналістів, які досліджували поняття «суспільна небезпечність», законодавство до цього часу не містить чітких критеріїв оцінки її ступеня та характеру. Нерідко у різних нормах закріплено різну правову оцінку однакових суспільно небезпечних наслідків або вжито неконкретизовані оціночні категорії, що може призводити до неоднакового їх тлумачення та застосування. Вказане відкриває шлях до порушення основних принципів кримінального права: законності, невідворотності настання кримінальної відповідальності за вчинення злочину, справедливості, гуманізму, економії кримінальної репресії. Тому встановлення усіх ознак суспільно небезпечних наслідків злочину, що мають матеріальний характер, розробка чітких критеріїв оцінки їх суспільної небезпечності, а також їх втілення у кримінально-правових нормах та забезпечення однакового тлумачення і застосування є одним із важливих напрямків дослідження науки кримінального права, метою якого є забезпечення неухильного дотримання вказаних принципів.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. У радянський період значний внесок у розвиток кримінального права в частині розробки поняття «суспільно небезпечні наслідки» зробили Я. Брайнін, М. Коржанський, В. Кудрявцев, А. Піонтковський, О. Трайнін,

Н. Кузнєцова та інші. В Україні в період розбудови її як незалежної держави вказані питання розглядали у наукових працях П. Андрушко, М. Бажанов, В. Батиргарєєва, П. Берзін, В. Глушков, О. Дудоров, О. Дячкін, В. Ємельянов, В. Кундеус, М. Мельник, А. Музика, О. Миколенко, В. Навроцький, М. Панов, В. Тацій, Є. Фесенко, М. Хавронюк, Н. Ярмиш та інші. Та національне законодавство України у останні роки динамічно змінюється, у тому числі й у частині, що стосується оцінки суспільної небезпечності протиправного заподіяння шкоди. Отже, дослідження законодавства, нормами якого визначаються підстави юридичної відповідальності за заподіяння шкоди, у тому числі кримінального права, залишається актуальним.

Метою цієї статті є визначення поняття та видів матеріальної шкоди, встановлення її ознак та критеріїв, що впливають на характер і ступінь суспільної небезпечності діяння, їх значення для криміналізації, а також розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за діяння, суспільно небезпечними наслідками яких є спричинення матеріальної шкоди.

Виклад основного матеріалу. Суспільна небезпека є об'єктивною обов'язковою ознакою будь-якого злочину, його суспільно небезпечним наслідком. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України, дія або бездіяльність, яка не становить суспільної небезпеки, хоча формально і містить ознаки «будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом» (злочину), не є злочином. Отже висновок, що безнаслідкових злочинів не існує є аксіомою. Під суспільно небезпечними нас-дідками злочину розуміють заподіяння шкоди об'єкту кримінально-правової охорони» [1, с. 170], а також «шкоду, яка завдається чи може бути завдана» об'єкту кримінально-правової охорони. «Суспільно небезпечні наслідки можуть виражатися у вигляді реальної шкоди і загрози заподіяння шкоди» [2, с. 71].

Одне із значень поняття «шкода» розуміється як «збитки, втрати, неприємності тощо, що є наслідком яких-небудь дій, учинків» [3, с. 812]. Саме у такому значенні поняття «шкода» застосовується у праві. За своїм змістом шкоду від злочину прийнято поділяти на матеріальну та нематеріальну. Матеріальною шкодою є заподіяння негативних змін здоров'ю людині (тілесних ушкоджень) або її смерті (вбивства) фізична шкода, а також знищення чи пошкодження майна або ухилення від сплати, перерахування чи передачі податків, зборів, інших платежів, коштів чи іншого майна майнова шкода.

Нематеріальною шкодою є заподіяння моральних страждань, негативних наслідків трудовим та іншим немайновим правам та інтересам людини, політичним, організаційним суспільним відносинам, екологічній безпеці, що не спричинило матеріальної шкоди. До нематеріальної шкоди злочину слід також віднести й спричинення загрози заподіяння матеріальної шкоди.

П. Берзін вказує, що наслідками злочину є зафіксовані у кримінально-правових нормах негативні зміни в соціальній сфері, основними різновидами яких є: а) порушення встановленого в державі правопорядку; б) реальні втрати, яких зазнали носії соціальних цінностей; в) неодержання вигоди та г) витрати носіїв соціальних цінностей для їх відновлення [4, с. 483].

Таким чином, суспільно небезпечним наслідком будь-якого злочину завжди є обов'язкова його об'єктивна ознака реальна шкода, матеріальна або нематеріальна. Але злочин з формальним складом є закінченим з моменту вчинення передбаченого диспозицією кримінально-правової норми діяння та створення тим самим реальної загрози настання об'єктам кримінально-правової охорони інших суспільно небезпечних наслідків, запобігання яким є завданням норми. Спричинення загрози настання шкоди і є суспільно небезпечним наслідком злочину для об'єкта кримінально-правової охорони. А створення лише загрози настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених нормою або які прямо витікають з її змісту, у злочинах з матеріальним складом складу злочину не утворює, за винятком, коли це є наслідком дій винної особи з прямим умислом на заподіяння таких наслідків і її дії слід кваліфікувати як готування до злочину або замах на злочин. Встановлення реальної шкоди вчиненого діяння та його суспільної небезпеки, як ознак об'єктивної сторони злочину, є обов'язковим предметом доказування у кримінальному провадженні. А тому твердження, що суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у вигляді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, вбачається таким, що потребує додаткових пояснень, частину з яких викладено вище [5, с. 115].

Кримінально-правова оцінка суспільної небезпеки протиправного заподіяння матеріальної шкоди за кримінальним правом України здійснюється з347 урахуванням об'єктивних і суб'єктивних чинників, але не має системного підходу, а тому викликає немало питань щодо її обґрунтованості та відповідності реальній суспільній небезпеці діянь, за які встановлена кримінальна відповідальність, і тих, що не визнаються злочинними. небезпечний майновий кримінальний матеріальний

Так, за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині передбачено покарання різного виду: виправні роботи строком до двох років або позбавлення волі на строк: до двох років (ст. 118), до п'яти років (ст.ст. 116-117), від восьми (ст.ст. 379, 400), дев'яти (ст. 348) або десяти (ст. 112 та ч. 2 ст. 115) до п'ятнадцяти років (ст.ст. 112, 115, 348, 379 та 400) або довічне позбавлення волі (ст. 112, ч. 2 ст. 115, ст.ст. 348, 379 та 400), у тому числі й за замах на вбивство (ст.ст. 112, 348, 379 та 400), який за конструкцією вказаних норм є закінченим злочином і на нього не поширюються положення ст. 68 КК. Вбачається, що встановлення в одній нормі кримінальної відповідальності і за замах на злочин, і за злочин закінчений призводить до необґрунтованого їх зрівнювання: завищує оцінку ступеня суспільної небезпеки замаху як недоведеного до повної міри реалізації умислу винної особи на вбивство людини, а з іншого боку дає законну підставу для призначення за вчинення вбивства людини мінімального покарання, передбаченого санкцією, що могло бути справедливим лише за вчинення замаху на вбивство, і недооцінки його суспільної небезпеки.

Особливо суперечливими є санкції норм, якими встановлено відповідальність за так звані «привілейовані вбивства» (ст.ст. 116-118). Покарання у виді виправних робіт, або обмеження волі та й позбавлення волі на строк до двох і навіть п'яти років за умисне позбавлення життя людини, визнаного найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), навіть за передбачених пом'якшуючих обставин, не можуть вважатися такими, що відповідають характеру і ступеню суспільно небезпечних наслідків тих злочинів. Особливо видною така невідповідність стає у разі вчинення «привілейованих вбивств» за обтяжуючих обставин: щодо двох або більше осіб, завідомо малолітньої або вагітної особи, з особливою жорстокістю та інших, які «ігноруються» при кваліфікації злочинів, бо обставини, що пом'якшують вину, передбачені диспозицією, мають пріоритет над обставинами, що обтяжують вину. Об'єктивній оцінці суспільної небезпеки умисних вбивств, вчинюваних за пом'якшуючих обставин, і призначенню за них справедливого покарання сприяли б доповнення статей 116-118 КК України нормами, якими б встановлювалася відповідальність за кваліфіковані випадки привілейованого вбивства, а також підвищення верхньої межі покарання у виді позбавлення волі до рівня, що не може бути нижчим ніж верхньої межі покарання за заподіяння смерті з необережності позбавлення волі на строк до восьми років за вбивство з необережності двох або більше осіб (ч. 2 ст. 119).

Суспільно небезпечні наслідки у вигляді фізичної шкоди людині, крім злочинів проти життя та здоров'я особи, є додатковим безпосереднім об'єктом злочину у значній частині норм у різних розділах Особливої частини Кодексу, в яких вони виступають або як обов'язкова ознака основного складу злочину (ч. 1 ст. 286), або як його кваліфікуюча ознака (ч. 2 ст. 194). Ставлення винної особи до вчинюваного діяння і до таких наслідків може характеризуватися як необережністю (ст. 286), так і умислом (ст. 258), а тому визначення видів і розмірів справедливого покарання за такі діяння вимагають врахування усіх об'єктивних і суб'єктивних юридично значущих ознак. Вирішити це завдання у складних за конструкцією нормах, що охоплюють декілька об'єктів кримінально-правової охорони, а також в умовах конкуренції одночасно декількох норм, дуже важко. Рішення цієї проблеми вбачається через максимально можливу відмову від багатооб'єктних складних кримінально-правових норм на користь простих за конструкцією норм Особливої частини, якими кримінальна відповідальність встановлюється за посягання на один об'єкт. Заподіяння одним діянням шкоди двом або більше об'єктам кримінально-правової охорони має утворювати сукупність злочинів. Необхідно також максимально уникати конкуренції норм. Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, у тому числі передбачені у нормах Особливої частини, підлягають систематизації із встановленням коефіцієнтів, на які кожна з них пом'якшує або обтяжує покарання, і закріпленням їх в окремих нормах Загальної частини. Втілення вказаних пропозицій надасть можливість здійснювати максимально точну і повну кримінально-правову оцінку діянь, враховувати усі юридично значущі пом'якшуючі і обтяжуючі обставини, та об'єктивно визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особи, винної в його вчиненні, а також приймати справедливе рішення про покарання, інші заходи кримінально-правового впливу або звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.