Щодо порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків податкового боргу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет Державної податкової служби України

Щодо порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків податкового боргу

Роздайбіда А. А., здобувач

Анотація

Звернуто увагу на особливості виконання судових рішень про стягнення з платників податків податкового боргу, а також що специфіка та порядок стягнення податкового боргу з платників податків залежить від суб'єктних особливостей платника. Проаналізовано норми чинного законодавства та визначено співвідношення таких категорій, як «контролюючі органи» та «органи стягнення».

Ключові слова: платник податків; податковий борг; стягнення податкового боргу; контролюючі органи; органи стягнення; готівкові кошти; безготівкові кошти.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасних умовах у справах про стягнення податкового боргу податкові органи часто не дотримуються процесуальних норм, що призводить до зниження ефективності звернення до суду, унеможливлює вчасний судовий розгляд і т.д. Видається доцільним визначити однотипний підхід до вирішення справ про стягнення податкового боргу платників податків та порядку виконання судових рішень по таких справах.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Проблемам, пов'язаним із особливостями нарахування та стягнення податкового боргу платників податків, було приділено увагу з боку таких теоретиків права і фахівців з фінансового права, як Р. М. Бойчук, В. А. Бортняк, М. П. Дуравкін, О. І. Юр'єва та ін.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що специфіка та порядок стягнення податкового боргу з платників податків залежить від суб'єктних особливостей платника. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Законодавець у наведеній нормі оперує загальним поняттям «платник податків».

Діалектичний аналіз інших норм Податкового кодексу України дає змогу дійти висновку, що порядок стягнення коштів, передбачений п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стосується виключно юридичних осіб. Як випливає із приписів п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Таким чином, Податковим кодексом України передбачено дві процедури стягнення податкового боргу з платника податків: 1) стягнення податкового боргу із залученням державної виконавчої служби; 2) стягнення податкового боргу без залучення державної виконавчої служби (стягнення податкового боргу контролюючим органом).

Згідно із п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів. Поряд з цим, сама назва ст. 41 Податкового кодексу України «Контролюючі органи та органи стягнення» сприяє виокремленню поряд із контролюючими органами і органів стягнення. Так, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України). Поняття органів стягнення міститься і у пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Отже, одним і тим же нормативним актом запропоновано два різних визначення поняття «органів стягнення». І якщо визначення, наведене у ст. 14 Податкового кодексу України, не викликає зауважень, то поняття «органів стягнення» за ст. 41 Податкового кодексу України є нечітким. У ст. 41 Податкового кодексу України вже при формуванні системи контролюючих органів у сфері оподаткування законодавцем було закладено і поділ органів стягнення. Невирішеним залишається питання, чому в основу такої диференціації покладено саме здійснення повноважень із забезпечення погашення податкового боргу, а не суб'єктна складова, як це зроблено у п. 87.11 ст. 87 та п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України. У такому випадку можна говорити про певну правову колізію. Адже, як вже зазначалося, державна виконавча служба може брати участь у стягненні суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України). Разом із тим, виходячи із положень п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, заходи із забезпечення погашення податкового боргу здійснюються виключно контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 2 «Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії» Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Однак п. 4 цієї самої статті передбачено, що інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», на вимогу чи за дорученням державного виконавця. Зі змісту вказаної норми вбачається, що провадження виконавчих дій іншими особами (не державними виконавцями) може відбуватися на підставі законів самостійно і на вимогу чи за дорученням державного виконавця (відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»). У свою чергу, ст. 3 «Виконання рішень іншими органами» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У той же час у п. 3 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що всі зазначені органи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності. З наведеного можна зробити висновок, що органи доходів і зборів можуть виконувати рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів у силу нормативних приписів не лише Закону України «Про виконавче провадження», а і Податкового кодексу України (п. 95.3 ст. 95).

Разом із тим чинне законодавство з питань примусового виконання рішень суду та інших органів містить ряд дискусійних положень. Так, в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зазначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці (п. 1.2 Глави 1 Інструкції). У розділі 2 «Учасники виконавчого провадження» зазначеної Інструкції, органи доходів та зборів не розглядаються як самостійні суб'єкти виконання рішень суду та інших органів, а згадуються лише в контексті залучення працівників податкової міліції за виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави у разі, коли від її імені у виконавчому провадженні виступають органи державної податкової служби, з метою надання допомоги державному виконавцю щодо виїзду за місцем виконання та супроводження при примусовому входженні до приміщень та сховищ боржника відповідно до вимог Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та податкової міліції при примусовому виконанні рішень судів про стягнення коштів на користь держави за позовами органів державної податкової служби, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2002 № 60/5;304. Вказані Інструкція і Порядок потребують доопрацювання та приведення їх у відповідність до норм Податкового кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження». У той же час Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, передбачено інший порядок стягнення. Так, відповідно до п. 12.1 Глави 12 вказаної Інструкції, органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України та ст. 17 Бюджетного кодексу України, є органи державної податкової служби. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачено також Главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Слід звернути увагу на те, що, відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу повинно здійснюватися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29 грудня 2010 р. № 1244, якою затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог п.п. 95.2-95.4 ст. 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1. У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі у скриньці реєстратора розрахункових операцій та в інших місцях зберігання коштів. За результатами вилучення готівки складається акт за формою згідно з додатком 2. Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення - на наступний робочий день. Таким чином, процедура стягнення готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу контролюючим органом чітко визначена і не передбачає участі державних виконавців. законодавство суд податковий

Однак дискусійним при визначенні суб'єкта примусового виконання рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу є положення п. 1.39 та п. 1.40 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». У вказаних статтях, зокрема, зазначено, що примусовим списанням коштів з рахунків особи є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. У свою чергу, стягувач - це особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом. Але перелік таких виконавчих документів встановлено ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» лише для їх виконання державною виконавчою службою і аж ніяк не органами доходів та зборів.

Висновок

Таким чином, правова регламентація порядку виконання судових рішень про стягнення з платників податків податкового боргу є нечіткою та колізійною у зв'язку із існуванням як загальної для всіх судових рішень процедури виконання, так і спеціальної, передбаченої для виконання рішень суду про стягнення податкового боргу. Вбачається, що Податковим кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29 грудня 2010 р. № 1244, постановою Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року № 22 надано необхідний перелік прав контролюючим органам саме для стягнення податкового боргу з платників податків - юридичних осіб.

Бібліографічні посилання

1. Податковий кодекс України від 2010 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Про виконавче провадження : Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/606-14

3. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

4. Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України : постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1244 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

5. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті : постанова Національного банку У країни від 21 січня 2004 року № 22 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

Аннотация

Роздайбида А. А. О порядке исполнения судебных решений о взыскании с налогоплательщиков налогового долга. Обращено внимание на особенности исполнения судебных решений о взыскании с налогоплательщиков налогового долга, а также на то, что специфика и порядок взыскания налогового долга с налогоплательщиков зависит от субъектных особенностей плательщика. Проанализированы нормы действующего законодательства и определено соотношение таких категорий, как «контролирующие органы» и «органы взыскания».

Ключевые слова: налогоплательщик; налоговый долг; взыскание налогового долга; контролирующие органы; органы взыскания; наличные средства; безналичные средства.

Summary

Rozdaybida A. A. About the order of enforcement of judgments to collect tax debt from taxpayers. The author draws attention to the peculiarities of execution of judgment for the recovery of taxpayers tax debt. Attention is focused on the fact that the specific procedure and tax debt of the taxpayer depends on the subjective features of the payer. Also the author analyzes current legislation and determine the ratio of such categories as "supervisory authorities" and "collection agencies". It is concluded that the Tax Code of Ukraine provides two procedures of tax debt of the taxpayer: 1) tax debt involving state executive service; 2) the tax debt without the involvement of state executive service (tax debt supervisory authority). However the legislation on the enforcement of court decisions and other agencies contains several controversial provisions.

Keywords: taxpayer; tax debt; tax debt; regulatory authorities; collection agencies; cash; non-cash costs.

Размещено на Allbest.ru