Інституційна пам’ять у теорії державного управління: поняття та сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.5:37.025

Інституційна пам'ять у теорії державного управління: поняття та сутність

Оргієць Оксана Миколаївна,

канд. наук держ. упр., докторант

каф. права та європейської інтеграції ДРІДУ НАДУ

Досліджується поняття «інституційна пам'ять», аналізуються основні підходи до його визначення, пропонується дефініція терміна «інституційна пам'ять в державному управлінні» та розкривається його значення в системі державного управління.

Ключові слова: інституційна пам'ять, корпоративна пам'ять, організаційна пам'ять, управління знаннями.

Orgiets О. N. Institutional memory in the theory of public administration: concept and essence

The concept «institutional memory» is investigated, the main approaches to its determining is proposed, the definition of the term «institutional memory of a public authority» and reveals its importance in public administration.

Key words: institutional memory, corporate memory, organizational memory, knowledge management.

Постановка проблеми. Нинішня соціально-економічна ситуація в Україні особливо потребує підвищення цінності та престижу знань, освіченості, професіоналізму управлінських кадрів, від яких наразі залежить проведення реформ, спрямованих на підвищення ефективності функціонування системи державного управління, поновлення та посилення престижу держави в суспільстві. З одного боку, сучасні умови подальшої демократизації українського суспільства гостро потребують істотного поліпшення якісного складу органів державного управління, а з іншого - суттєве оновлення кадрів не завжди сприяє поліпшенню ситуації, адже в останні роки в українській державній службі висока плинність кадрів, яка сягає 20 % на рік.

Зі змінами кадрового складу в системі державного управління актуалізується важливе завдання - збереження знань фахівців, що вибувають із державних структур. Тому, на наше переконання, однією з умов ефективного реформування державного управління є усвідомлення значущості професійного досвіду державних службовців як цінного капіталу будь-якої організації, необхідності розробки заходів із забезпечення інституційної пам'яті в органах державної влади. Актуальність теми статті полягає у відсутності практики вивчення інституційної пам'яті у вітчизняних державних установах, на відміну від приватних корпорацій та організацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню процесів управління організаційними знаннями, як джерел колективної пам'яті в організаціях, присвячено насамперед роботи зарубіжних авторів. Серед них Е. Брукінг, В. Стейскал, Т. Гаврилова, В. Верем'єв, А. Журавльов. Проблеми корпоративної пам'яті вивчали Е. Крузинг, Р. Спек, Ж. Хейтс, А. Новічкова. На необхідності становлення та розвитку організаційної пам'яті наголошено в дослідженнях К. Аргіріса і Д. Шона, Джерарда П. Ходкінсона, Пола Р. Сперроу, Л. Санделандса і Р. Стаблейна, М. Лайлза і С. Швенка, П. Уолша і Дж. Ангсона. Серед дослідників деяких аспектів розвитку інституційної пам'яті слід відмітити Ш. Лінд, вітчизняних авторів Є. Бондаренка, І. Письменну, О. Чижевську.

Аналіз наведених вище джерел дозволив нам з'ясувати різні погляди на понятійний апарат у контексті формування пам'яті в організаціях або підприємствах, проте чіткого, усталеного визначення та застосування поняття в системі державного управління досі не сформовано.

Мета статті полягає в аналізі основних підходів до тлумачення поняття «інституційна пам'ять», а також безпосереднє його визначення для органів державної влади.

Виклад основного матеріалу. Розвиток інформаційного суспільства змінив пріоритети в бізнесі, промисловості, призвів до створення умов активного розвитку інформації, високих технологій. Початок нового тисячоліття характеризується вступом людського суспільства в таку стадію свого розвитку, коли знання стають головним джерелом конкурентних переваг особистостей та організацій, цінним ресурсом, що використовується в будь-якому виді суспільної діяльності.

Під час проведення змін у системах управління, спрямованих на підвищення їх ефективності, необхідно постійно мати на увазі й можливі негативні наслідки таких змін. Як наголошує А. Кокошкін, одним із найважливіших, майже невидимих ззовні параметрів системи управління є інституційна пам'ять організації, яка фіксує знання і робить їх доступними для подальшого використання. У зв'язку з тим що значна частина питань діяльності державних організацій не відображається в нормативних документах, пам'ятних записках, протоколах тощо, а до частини документів обмежений доступ в організації, істотно звужується кількість носіїв інституційної пам'яті, а з їхньою втратою втрачаються цінні знання, засновані на досвіді, традиціях і культурі організації [8, с. 378].

Як наголошує І. Перелигіна, абсолютна більшість сучасних управлінців визнає важливість нагромадження, збереження та систематизації знань для вдосконалення процесів, пов'язаних з управлінням організацією. Сьогодні, коли плинність персоналу, з одного боку, і посування співробітників по службі всередині організації, їх мотивація - з іншого, сприймаються як взаємопов'язані процеси, уміння ефективно організувати передачу знань від одних співробітників іншим, заповнювати ці знання стає ключовою потребою будь-яких соціальних інститутів [11].

Наголосимо, що процес нагромадження знань не залежить від наявності сучасного обладнання в організації або сфери та виду її виробничої діяльності. Знання нагромаджуються в процесі функціонування організації. Наповнення управлінських процесів адекватною інформацією і знаннями дозволяє керівникам оптимізувати роботу, спростити процеси прийняття рішень, полегшити вирішення складних ситуацій, забезпечити ефективність у виконанні завдань. Ті самі процеси відбуваються з кожним співробітником організації: нагромаджуються знання про ефективні методи роботи та її механізми, способи продуктивної взаємодії із зовнішнім середовищем. У подальшому знання можуть бути передані іншим працівникам різними способами. Проте, на жаль, вони можуть і губитися: співробітники виходять на пенсію, щось забувається або спотворюється в процесі неконтрольованої передачі. Якщо знання не зберігаються так, щоб ними можна було скористатися в майбутньому, вони зникають. Саме від здатності організації до збору, зберігання, використання, підтримки актуальності, можливості застосування і поширення знань залежить її інституційна пам'ять.

Розкриваючи поняття «інституційна пам'ять», зазначимо, що цей термін поширений у міжнародних організаціях і означає писаний (правила роботи і процедури організації) і неписаний досвід, нагромаджений усіма поколіннями співробітників даної організації [18, с. 342]. Згідно зі словниковим довідником, інституційна пам'ять - це колективний набір даних, інформації, фактів, концепцій, досвіду і ноу-хау, що належить групі людей, який вимагає постійної передачі цих знань між членами цієї групи. Елементи інституційної пам'яті можна знайти у великих корпораціях, професійних групах, релігійних групах, органах державної владитощо [16].

У деяких джерелах терміни «інституційна пам'ять», «корпоративна пам'ять», «організаційна пам'ять» вживаються як синоніми [20; 21]. Зауважимо, що дійсно ці терміни мають певну спорідненість, з огляду на їх цілі та завдання, принципи створення та функціонування, але вони не є тотожними. Відмінність цих дефініцій, на нашу думку, полягає в суб'єктах їх розгляду - корпорації (як різновиду господарського об'єднання або союзу організацій), організації (соціальної групи людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей) та інституцій (соціальних інститутів) як суб'єктів-носіїв суспільно- економічних відносин, до яких належать, серед інших, фірми, корпорації, установи, заклади, організації, органи законодавчої, виконавчої влади. Таким чином, поняття організаційної пам'яті, по суті, може бути складовою частиною корпоративної пам'яті за умови об'єднання організацій в корпорацію, а термін «інституційна пам'ять» доречно застосовувати до всіх видів суб'єктів соціальної діяльності. З огляду на це зазначимо, що розгляд теоретичних підходів до визначення понять «організаційна пам'ять», «корпоративна пам'ять» буде прийнятний для розкриття терміна «інституційна пам'ять».

До середини 1980-х рр. деякі автори спробували описати зміст організаційної пам'яті. Спочатку теоретики розглядали організаційну пам'ять просто як об'єднання стандартних операційних процедур. Тоді було загальновизнано, що ряд когнітивних і культуральних аспектів організації можуть бути своєрідним сховищем для певних етапів її історії. І тому вони можуть тривало впливати на діяльність організації, переносячи минулий досвід на поточні рішення. На початку 90-х рр. XX ст. увагу дослідників привернули питання взаємозв'язку організаційної пам'яті та структур знань, наявності організаційної мудрості, в основному з теоретичних міркувань [4].

Однак перенесення концепції пам'яті на рівень організації призвело до неоднозначності і проблем «простої подоби», думки з цього приводу розділилися. Одні дослідники, такі як К. Аргіріс і Д. Шон, вважали, що організаційна пам'ять - це всього лише метафора, яка допомагає інтерпретувати події (цит. за [4]). Л. Санделандс і Р. Стаблейн дотримувалися думки, що організації мають якість розумних істот, які здатні мислити, тобто вони в буквальному сенсі пам'ятають [22].

На переконання М. Лайлза і С. Швенка, зовсім не обов'язково думати, нібито організації дійсно мають розум для того, щоб зрозуміти, що вони мають структури знань, які можуть зберігати і за необхідності використовувати. На думку дослідників, організації виробляють колективні погляди, згадують минулі події, оповідання та міфи, навчаються (і не навчаються) і мають пам'ять. Структури організаційних знань можуть впливати і дійсно впливають на організаційну та індивідуальну поведінку, про що свідчать переконливі теоретичні докази, а їх, певною мірою, підтверджують емпіричні дані. Автори стверджують, що інформація, яку відображає організація, зберігається й обробляється людьми, які входять в організацію, самою організацією (за допомогою її систем, технологічних процедур і шаблонів) або коаліцією, яка переважає (зазвичай командою топ-менеджерів або радою директорів) [19].

Організаційну пам'ять П. Уолш і Дж. Ангсон визначають як метод, за допомогою якого можна утримувати, набувати і проводити пошук інформації в організації. Проте, говорячи про організаційну пам'ять, дослідники були вельми обачні й не приписували поведінку і психічні властивості людини організаціям [23]. В. Тютлікова її тісно пов'язує з інформаційними технологіями, які повинні забезпечувати пошук необхідної інформації, миттєвий і вільний доступ до неї, бути ефективним засобом комунікації, обміну та поширення знань [14].

Аналіз літературних джерел дав можливість визначити, що найбільше досліджено в науковому дискурсі поняття «корпоративної пам'яті». Як наголошує А. Новічкова, цей термін застосовується в таких галузях, як інформаційний менеджмент, управління знаннями, управління організацією і когнітивна психологія. «В управлінні організацією - це знання про минуле компанії, включаючи історію проектів, важливі рішення і їх обґрунтування, ключові документи і знання про відносини з покупцями, реалізується як сховище великих обсягів даних, інформації і знань з різних внутрішніх і зовнішніх джерел компанії і є основою практичного використання та організаційного навчання. У сфері інформаційного менеджменту «корпоративна пам'ять» - це основний елемент корпоративної інформаційної системи. У когнітивній психології - це структурований набір знань, пов'язаний зі стійким досвідом індивідуума в даній галузі. В управлінні знаннями «корпоративну пам'ять» визначають як загальне тіло даних, інформації і знань, необхідних для зіставлення цілей і стратегії» [10, с. 9] (переклад автора. - О. О.).

До поняття «корпоративна пам'ять» К. Вііг відносить різні формати й типи знань: бізнес-план, бази даних, фінансові звіти, аналіз досвіду компанії і потреб ринку, регламентація виробничих процесів, дані про продукт або послугу, стратегічне планування та інші інформаційні інструменти компанії, а також так званий професійний інтелект компанії - суму професійних навичок, знань, компетенцій, розумінь і мотивацій співробітників [6].

Заслуговують на увагу напрацювання Р. Спека, Е. Крузинга, Ж. Хейтса, які, розглядаючи інструменти підвищення конкурентоспроможності організації, вибрали вузьку інтерпретацію поняття «корпоративна пам'ять» як явні, розрізнені, стійкі знання та інформацію, якими володіє організація. Це визначення, на думку авторів, обмежує форму корпоративної пам'яті, але не її зміст. Будь-яка частина знань або інформація, які вносять свій внесок у продуктивність організації, можуть і повинні зберігатися в корпоративній пам'яті [21].

Корпоративна пам'ять фіксує інформацію з різних джерел підприємства і робить цю інформацію доступною для фахівців з метою вирішення виробничих завдань та складається з матеріальної або явної інформації (дані й знання, які можуть бути знайдені в документах організації у формі повідомлень, листів, статей, довідників, патентів, креслень, відео- і аудіозаписів, програмного забезпечення тощо) та персональної або прихованої інформації (персональні знання, невідривно пов'язані з індивідуальним досвідом), що є ключовою умовою під час ухвалення рішення й керування технологічними процесами [7]. В інших джерелах категорію «корпоративна пам'ять» подано як дуже ємне поняття, що включає в себе такі смислові простори, як пам'ять подій, кадрові, фінансові та технічні архіви, клієнтські та партнерські бази даних, реєстри акціонерів, історії виробничих досліджень, інновацій та наукових досліджень [9].

Американська дослідниця Ш. Лінд інституційною пам'яттю називає всі способи, за допомогою яких інститути зберігають інформацію про своє минуле, повертаються до певних його аспектів і знову актуалізують його для того, щоб використовувати сьогодні і впливати на майбутнє [17, с. 46]. Авторка поділяє ключове положення memory studies про те, що минуле є не стабільним конструктом, а процесом. Різні репрезентації різноманітних подій минулого входять у сьогодення завдяки постійній реорганізації інституційної пам'яті відповідно до запитів сучасності. Тому і люди в межах інститутів ніколи не повинні займатися механічною фіксацією і пасивною передачею минулого. Вони працюють з минулим і кожного разу знову (а часто і в новій медійній формі) репрезентують його для нових цілей, пов'язаних із сьогоденням і плануванням майбутнього. Самі по собі численні дані, збережені різними способами й на різних носіях, не є інституційною пам'яттю, підкреслює Ш. Лінд. Пам'яттю інституту вони стають лише тоді, коли витягуються зі сховища і стають предметом відповідних комунікацій у межах даного інституту [17, с. 140].

Досить часто синонімами «інституційної пам'яті» вважають терміни «інститутийиї знання», «управління знаннями» [18, с. 343]. Проте більшість дослідників вважають інститутийну пам'ять структурним елементом управління знаннями [2; 3; 6; 14]. На противагу цьому А. Новічкова процес управління організаційними знаннями визначає як джерело корпоративної пам'яті [10]. Саме з її думкою ми погоджуємося, адже процес формування інституційної пам'яті включає в себе не лише «організований процес» одержання та передачі знань, а й приховані знання співробітників, цінності і традиції, що сформувалися в організації неконтрольовано.

Досліджуючи методологічні підходи до вивчення організаційної пам'яті, О. Чижевська зазначає, що з точки зору пам'яті доречно говорити не стільки про вертикальні та горизонтальні зв'язки між елементами певної організаційної системи, скільки про часово-просторові зв'язки. Адже пам'ять являє собою місток, що забезпечує зв'язок із минулим, саме завдяки їй можливі взаємозв'язки між поколіннями особистостей, які безпосередньо не мали спілкування. Така комплементарність поколінь зумовлює виникнення в організації неписаних правил моралі, поведінки, менталітету, традицій, культури тощо [15]. М. Сокуренко зазначає, що пам'ять організації формує організаційна культура, яка є основним механізмом реалізації взаємодії між соціальними інститутами і організаціями й акумулює в собі досвід колишніх поколінь персоналу [13]. Є. Бондаренко уточнює, що саме традиції впливають на збереження інституційної пам'яті організації й пов'язують різні покоління службовців [1].

На основі систематизації існуючих підходів до тлумачення понять «інституційна пам'ять», «організаційна пам'ять» та «корпоративна пам'ять» нами запропоновано термін «інституційна пам'ять в державному управлінні» трактувати як здатність органів державної влади до збору, зберігання, використання, оновлення, можливості застосування й передачі знань, заснованих на досвіді, традиціях і культурі інституту державної служби, джерелами яких є неформалізовані (явні і неявні) і формалізовані (зберігаються на паперових та електронних носіях) професійні знання державних службовців, необхідні для ефективного функціонування та розвитку системи державного управління в Україні.

Розглядаючи значення інституційної пам'яті в органах державного управління, яка, як уже зазначалося, є малодослідженою, можемо провести аналогію з її важливістю в організаціях недержавного сектору. Як наголошують Джерард П. Ходкінсон та Пол Р. Сперроу, більшість організацій не докладають особливих зусиль, щоб засвоїти колективні знання, передати їх новим співробітникам або стимулювати менеджерів, аби вони застосовували їх як інструкції. Однак сьогодні небезпека втратити корпоративну пам'ять є найбільш чутливою. Через основні тенденції бізнесу - зменшення розмірів організацій, використання зовнішніх ресурсів та реінжинірингу середня тривалість роботи на одному місці значно скоротилася - приблизно до шести років, тоді як середній економічний цикл більшості організацій становить близько восьми років. Таким чином, багатьма організаціями керують менеджери, які не мають інформації про попередні економічні піднесення або спади в діяльності фірми [4].

Визнаючи інтелектуальний капітал як ключ до успіху будь-якої організації, Е. Брукінг наголошує, що з втратою працівника організація щоразу втрачає частину корпоративної пам'яті. Незважаючи на те що організація вкладає в людей свій актив - кошти шляхом виплати їм заробітної плати, навчання, прискореного посування по службі тощо, цей актив не є власністю організації, тому не завжди цінується наступниками [2, с. 168]. У свою чергу, В. Верем'єв та Т. Гаврилова, проводячи аналогію з людською пам'яттю, зазначають, що корпоративна пам'ять дозволяє користуватися попереднім досвідом, нагромаджувати не розрізнену інформацію, а знання, тобто закономірності та принципи, що дозволяють вирішувати реальні виробничі та бізнес-завдання, причому й ті знання, які традиційно не видимі - вони зберігаються в пам'яті фахівців, а не на матеріальних носіях [3].

А. Журавльов, оцінюючи велике значення організаційної пам'яті для формування уявлень про майбутнє організації, переконаний, що в установах, де цінують минуле, легше формуються управлінські команди, які узгоджено орієнтовані на майбутнє. Дослідник вважає дуже важливим напрямом дослідження організаційної пам'яті вивчення зв'язків, які встановлюються між орієнтацією організації, що ґрунтується на досвіді, цінності минулого, і прийняттям співробітниками стратегічних цілей, запропонованих керівництвом тієї чи іншої організації [5].

Як зазначає І. Письменна, інституційна пам'ять системи, яка не консервує цю систему в незмінному вигляді, а дає можливість удосконалювати її діяльність на основі напрацьованих соціальних відносин, що давали й далі можуть давати суспільно корисний результат, безпосередньо пов'язана з принципом наступності, тобто всебічного врахування в процесі розвитку системи позитивних досягнень попереднього досвіду її функціонування [12].

Отже, розвинена інституційна пам'ять в організації стає чимось на зразок її розумового центру. Вона допоможе централізовано актуалізувати процеси в закладі: не витрачати час і енергію на роботу, у якій не були враховані нові знання. Звісно, культура інституційної пам'яті приживеться в організації легше, якщо лежить в її фундаменті. І з огляду на реалії сьогодення розвивати інституційну пам'ять в органах державної влади складніше, ніж у бізнесових структурах, проте необхідно.

Таким чином, інституційна пам'ять у державному управлінні включає в себе явні й неявні знання державних службовців, які є неформалізованими, а також формалізовані знання на електронних і паперових носіях, що належать певній державній інституції. До складу інституційної пам'яті включаються лише ті знання, які є актуальними і їх можна застосовувати на практиці в діяльності організації за рахунок технологій безперервного оновлення, поповнення та створення нових знань.

Для державного управління інституційна пам'ять важлива як дієвий інструмент збільшення результативності й ефективності роботи органів державної влади. Вона допомагає уникати повторення минулих помилок, спиратися на історію, щоб окреслити гострі проблеми, надає законність новим рішенням щодо проблем державного управління, які в іншому випадку були б відхилені, допомагає контролювати та координувати втілення цих рішень. Проте серед головних завдань інституційної пам'яті в органах державної влади - збереження знань державних службовців, що вибувають із певної державної інституції, та використання їх наступниками. Саме цей аспект є найменш розробленим у сучасній українській практиці й потребує більш детального вивчення, що й буде одним із перспективних напрямів подальших розвідок.

інституційний пам'ять державний управління

Список використаних джерел

1. Бондаренко Є. М. Організаційна культура державної служби: сутнісні характеристики та визначення поняття / Бондаренко Євген Михайлович // Публічне адміністрування: теорія та практика : електрон. зб. наук. пр. - 2009. - Вип. 2(2). - Режимдоступу : 192.168.10.2/zbirnik/2009-02/09bemhvp.pdf.

2. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Э. Брукинг ; пер. с англ. под ред. Л. Н. Ковачин. - М. : Питер, 2001. - 288 с.

3. Гаврилова Т. Управление знаниями как корпоративная стратегия автоматизации / Т. Гаврилова, В. Веремьев. - Режим доступа : www.big.spb.ru/publications/bigspb/km/uz_corp_strateg_autom.shtml.

4. Джерард П. Ходкінсон. Компетентна установа: психологічний аналіз процесу стратегічного менеджменту : пер. з англ. / Джерард П. Ходкінсон, Пол Р. Сперроу. - Режим доступу : biblio.royalwebhosting.net/strategicheskiy-analiz- organizatsionnaya-3 8747.html.

5. Журавльов А. Л. Социально-психологические факторы обмена знаниями в организации / А. Л. Журавльов. - Режим доступа : www.zpu- journal.ru/zpu/contents/2010/1/Zhuravlev/4_2010_1 .pdf.

6. Интеллектуальный капитал, корпоративная память и Knowledge Management. - Режим доступа : zillion.net/ru/blog/343/intielliektual-nyi-kapital- korporativnaia-pamiat-i-knowledge-management.

7. Керування знаннями і корпоративна пам'ять. - Режим доступу : www.managerhelp. org/hoks-1410-1 .html.

8. Кокошин А. А. Стратегическое управление. Теория, исторический опыт, сравнительный анализ, задачи для России / А. А. Кокошкин. - М. : РОСПЭН, 2003. - 528 с.

9. Корпоративная память в системе PR-мероприятий. - Режим доступа : vadim-galkin.ru/business-basics/torgovye-marki/prodvizhenie-torgovyx-marok-s- pomoshhyu-biznes-podarkov-chast-1 -korporativnaya-pamyat-v-sisteme-pr-meropriyatij.

10. Новичкова А. В. Формирование модели корпоративной памяти в системе управления знаниями инновационных организаций : автореф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.05 / Новичкова Александра Владимировна ; Гос. ун-т упр. - М., 2012. - 24 с.

11. Перелыгина И. А. Управление знаниями как фактор повышения корпоративной культуры организации / И. А. Перелыгина // Инициативы XXI века. - 2010. - № 1. - С. 28 - 32.

12. Письменна І. І. Концептуалізація поняття «наступність у системі державної служби» / І. І. Письменна // Вісн. Акад. митної служби України. Сер. «Державне управління». - 2010. - № 1. - С. 87 - 91.

13. Сокуренко М. В. Теоретико-мето до логічні засади дослідження організаційної культури державної служби / М. В. Сокуренко // Публічне адміністрування: теорія та практика : електрон. наук. фах. вид. - 2011. - Вип. 1(5). - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2011_1/11smvkds.pdf.

14. Тютлікова В. В. Організаційна культура як фактор конкуренто-спроможності організації в умовах економіки знань / В. В. Тютлікова // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2012. - № 1. - С. 59 - 67.

15. Чижевська О. Організаційна пам'ять: методологічні підходи до вивчення / О. Чижевська. - Режим доступу : www.stattionline.org.ua/pedagog/85/15082-organizaciina-pam-vat-metodologichni-pidxodi-do-vivchennya.htm

16. Institutional memory. - Access mode : en.wikipedia.org/ wiki/Institutional_memory.

17. Linde Ch. Working the past: Narrative and Institutional Memory. - N. Y. : Oxford University Press, 2009. - 249 p.

18. Language of Multilateral Diplomacy. English-Russian Explanatory Dictionary / ed. by Yuori Toropin. - 2012. - Access mode : books.google.com.ua/books?id=7nZBU5z36oC&pg=PA342&lpg=PA342&dq.

19. Lyles M. A. Top Management Strategy and Organizational Knowledge Structures / Lyles M. A., Schwenk C. R. // Management Studies. - 1992. - № 29. - P. 155 - 174.

20. Organizational memory From Wikipedia, the free encyclopedia. - Access mode : en.wikipedia.org/wiki/Organizational_memory.

21. Rob van der Spek. Corporate Memories / Rob van der Spek, Eelco Kruizinga, Gertjan van Heijst. - Access mode : www.dnvusa.com/Binaries/CorporateMemory_tcm153- 295650.pdf.

22. Sandelands Lloyd E. The Concept of Organization Mind / Sandelands Lloyd E., Stablein Ralph E. // Research in Organizational Behavior. - 1987. - № 5. - P. 135 - 161.

23. Walsh P. Organizational memory / Walsh P., Ungson G. // Academy of Management Review. - 1991. - № 16. - P. 57 - 91.

List of references

1. Bondarenko Ye. M. Orhanizatsiina kultura derzhavnoi sluzhby: sutnisni kharakterystyky ta vyznachennia poniattia / Bondarenko Yevhen Mykhailovych // Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka : elektron. zb. nauk. pr. - 2009. - Vyp. 2(2). - Rezhym dostupu : 192.168.10.2/zbirnik/2009-02/09bemhvp.pdf.

2. Bruking E. Intellektualnyiy kapital: klyuch k uspehu v novom tyisyacheletii / E. Bruking ; per. s angl. pod red. L. N. Kovachin. - M. : Piter, 2001. - 288 s.

3. Gavrilova T. Upravlenie znaniyami kak korporativnaya strategiya avtomatizatsii / T. Gavrilova, V. Veremev. - Rezhim dostupa : www.big.spb.ru/publicatio/ bigspb/km/uz_corp_strateg_autom.shtml.

4. Dzherard P. Khodkinson. Kompetentna ustanova: psykholohichnyi analiz protsesu stratehichnoho menedzhmentu : per. z anhl. / Dzherard P. Khodkinson, Pol R. Sperrou. - Rezhym dostupu : biblio.royalwebhosting.net/strategicheskiy-analiz- organizatsionnaya-38747.html.

5. Zhuravlov A. L. Sotsialno-psihologicheskie faktoryi obmena znaniyami v organizatsii / A. L. Zhuravlov. - Rezhim dostupa : www.zpu-journal.ru/zpu/contents/ 2010/ 1/Zhuravle v/4_2010_ 1 .pdf.

6. Intellektualnyiy kapital, korporativnaya pamyat i Knowledge Management. - Rezhim dostupa : zillion.net/ru/blog/343/intielliektual-nyi-kapital-korporativnaia-pamiat-i- knowledge-management.

7. Keruvannia znanniamy i korporatyvna pamiat. - Rezhym dostupu : www.managerhelp. org/hoks-1410-1 .html

8. Kokoshin A. A. Strategicheskoe upravlenie. Teoriya, istoricheskiy opyit, sravnitelnyiy analiz, zadachi dlya Rossii / A. A. Kokoshkin. - M. : ROSPEN, 2003. - 528 s.

9. Korporativnaya pamyat v sisteme PR-meropriyatiy. - Rezhim dostupa : vadim- galkin.ru/business-basics/torgovye-marki/prodvizhenie-torgovyx-marok-s-pomoshhyu- biznes-podarkov-chast-1-korporativnaya-pamyat-v-sisteme-pr-meropriyatij.

10. Novichkova A. V. Formirovanie modeli korporativnoy pamyati v sisteme upravleniya znaniyami innovatsionnyih organizatsiy : avtoreferat dis. ... kand. ekon. nauk : 08.00.05 / Novichkova Aleksandra Vladimirovna ; Gos. un-t upr. - M., 2012. - 24 s.

11. Perelyigina I. A. Upravlenie znaniyami kak faktor povyisheniya korporativnoy kulturyi organizatsii / I. A. Perelyigina // Initsiativyi XXI veka. - 2010. - № 1. - S. 28 - 32.

12. Pysmenna I. I. Kontseptualizatsiia poniattia «nastupnist u systemi derzhavnoi sluzhby» / I. I. Pysmenna // Visn. Akad. mytnoi sluzhby Ukrainy. Ser. «Derzhavne upravlinnia». - 2010. - № 1. - S. 87 - 91.

13. Sokurenko M. V. Teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennia orhanizatsiinoi kultury derzhavnoi sluzhby / M. V. Sokurenko // Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka : elektron. nauk. fakh. vyd. - 2011. - Vyp. 1(5). - Rezhym dostupu : www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2011_1/11smvkds.pdf.

14. Tiutlikova V. V. Orhanizatsiina kultura yak faktor konkurento-spromozhnosti orhanizatsii v umovakh ekonomiky znan / V. V. Tiutlikova // Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy mashynobudivnoi haluzi: problemy teorii ta praktyky. - 2012. - № 1. - S. 59 - 67.

15. Chyzhevska O. Orhanizatsiina pamiat: metodolohichni pidkhody do vyvchennia / O. Chyzhevska. - Rezhym dostupu : www.stattionline.org.ua/pedagog/85/15082- organizacijna-pam-yat-metodologichni-pidxodi-do-vivchennya.html en.wikipedia.org/wiki/Institutional_memory.

17. Linde Ch. Working the past: Narrative and Institutional Memory. - N. Y. : Oxford University Press, 2009. - 249 p.

18. Language of Multilateral Diplomacy. English-Russian Explanatory Dictionary / ed. by Yuori Toropin. - 2012. - Access mode : books.google.com.ua/books?id=7nZBU5z36oC&pg=PA342&lpg=PA342&dq.

19. Lyles M. A. Top Management Strategy and Organizational Knowledge Structures / Lyles M. A., Schwenk C. R. // Management Studies. - 1992. - № 29. - P. 155 - 174.

20. Organizational memory From Wikipedia, the free encyclopedia. - Access mode: en.wikipedia.org/wiki/Organizational_memory.

21. Rob van der Spek. Organizing Corporate Memories / Rob van der Spek, Eelco Kruizinga, Gertjan van Heijst. - Access mode : www.dnvusa.com/Binaries/ CorporateMemory_tcm153-295650.pdf.

22. Sandelands Lloyd E. The Concept of Organization Mind / Sandelands Lloyd E., Stablein Ralph E. // Research in Organizational Behavior. - 1987. - № 5. - P. 135 - 161.

23. Walsh P. Organizational memory / Walsh P., Ungson G. // Academy of Management Review. - 1991. - № 16. - P. 57 - 91.

Размещено на Allbest.ru