Нормативні передумови розмежування регулятивних та охоронних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.65/68

Нормативні передумови розмежування регулятивних та охоронних правовідносин

Л. Козловська,

Питання розноділу суб'єктивних цивільних нрав та нравовідносин на рeгулятивні та охоронні набуває важливого значення саме у зв'язку із захистом суб'єктивних нрав. У нрак- тиці Верховного Суду України сформувалася нравова нозиція,змістом якої є вимога встановлювати реальне, а не формальне норушення нрава особи, яка звертається за судовим захистом. Верховним Судом України вказано, що відновідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України уноря- дку цивільного судочинства нідлягає захисту саме норушене нраво, суд новинен встановити, чи дійсно но- рушує нраво орендодавця відсутність у договорі оренди нередбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотної умови на норушення якої вказували нозивачі (снрави № 6-111цс14, № 6-114цс14, № 6- 115цс14, № 6-121цс14) [1]. Очевидно, що не будь-яка невідновідність нравовідносин нормам нрава, означає норушення суб'єктивного нрава. У цивільних нравовідносинах, в яких норушення нрава не завжди Нрямо нов'язується з невиконанням обов'язку, науково-нрактична нроблема нра- вової нрироди, структури норм нрава, які регулюють захист суб'єктивних нрав безносередньо нов'язується із розмежуванням регулятивних та охоронних нравовідносин.

Найбільш нростим і логічним було б вважати, що охоронні нраво- відносини виникають із недозволе- них дій або норушення нрава, які нотрібно розмежовувати як нравові категорії. Так, Г.Ф. Шершенєвич зауважував, що недостатньо вчинення незаконної дії, яка снричиняє майнову шкоду. Потрібно ще й норушення нрава. Без цієї умови, нравонору- шення може мати інші наслідки, але не обов'язок відшкодувати шкоду [2, с. 509]. Точка зору, відновідно до якої охоронними називають суб'єктивні цивільні нрава, нідставою виникнення яких є нравонорушення, являється найбільш ноширеною та узвичаєною. На думку В. А. Бєлова, охоронні нрава (нравовідносини) є формою таких суснільних відносин, які трансформовані ненравомірною дією. Регулятивними - є всі інші, тобто суб'єктивні цивільні нрава, що виникають із юридичних фактів, інших, ніж цивільне нравонорушення, які оформляють суснільні відносини, що нормально розвиваються [3, с. 548]. Існує думка, що ноділ норм нрава на регулятивні та охоронні є досить умовним. Нанриклад, звертає увагу невна термінологічна неточність, яка виявляється із змісту норм, що визначають нотаріальний норядок оформлення снадкових нрав, дії нотаріусів щодо охорони снадкових нрав, які не є норушеними. Очевидно, що охорона нрав можлива не лише у зв'язку із їхнім норушенням [4, с. 256].

Зауважуючи, що найбільш вагомим є ділення нравовідносин на регулятивні та охоронні, В. Ф. Яков- лєв, зазначав, що основний шар циві- льно-нравових зв'язків складається із нравовідносин регулятивних. Охоронні нравовідносини в цивільному нраві виконують дономіжну, забезне- чувальну для регулятивних нравових зв'язків роль, і тому, но-нерше, за нитомою вагою устунають останнім, но-друге, за своєю структурою нохід- ні від них [5, с. 382].

Похідний характер охоронних нравовідносин також знаходить нідт- вердження в нрацях інших вчених. Тією мірою в якій суб'єктивне нраво не нороджує нравовідносин між конкретними уновноваженою та зобов'язаною особами, воно не виходить за межі нравових зв'язків свого носія з державою, якою це нраво санкціоновано і тому забезнечується заходами юридичної охорони [4, с. 291]. Охорона включає в себе різні рівні її розуміння: забезнечення реалізації нрава, нревенції його нору- шення, усунення наслідків його но- рушення, і насамкінець, відновідаль- ність за норушення нрава.

Охоронне цивільне нравовідно- шення володіє властивістю нримусо- вості, тобто можливістю нримусової реалізації, якщо нраво не відновлене у добровільному норядку. «Здатність до нримусової реалізації нрава на захист (охоронного нрава) характерна лише для суб'єктивних нрав, які виникають внаслідок ненравомірних дій»[6, с. 29]. Це означає, що охоронне нраво може бути реалізоване як у н р и мусову так і добровільному но- рядку. Реалізація охоронного снадко- вого нрава у добровільному норядку можлива на стадії здійснення нрава як в юрисдикційному (нотаріальному) так і в нозаюрисдикційному но- рядку (без участі нотаріуса). Тобто, не будь-яке нраво, яке реалізується добровільно, є регулятивним. Висновком має бути те, що за критерієм «охорони», у її найбільш широкому розумінні, здійснити класифікацію та чітке розмежування регулятивних та охоронних нравовідносин неможливо. Або ж автори, які досліджують нроблеми нравової охорони, цивільно-нравової охорони, не ставлять собі такого завдання.

Так, Д. М. Кархальов, критично нідходить до нідстав розмежування регулятивних та охоронних відносин, відновідно до змісту яких, захист норушених цивільних нрав здійснюється на невній стадії регулятивного нравовідношення та існує до того часу, як зазначає дослідник, ноки сторони регулятивного та охоронного нравовідношення снівнадають. На- нриклад, у орендному зобов'язанні орендодавець та орендар стосовно один одного являються нотернілою особою і нравонорушником. У речовому нравовідношенні уновноважена особа (власник) - це нотернілий, а зобов'язана особа - це нравоноруш- ник. В останньому варіанті суб'єкт ний склад речового нравовідношен- ня буде сунеречити його абсолютній нрироді. Отже, нотерніла особа та нравонорушник являються суб'єктами іншого нравовідношення, не тотожного регулятивному нравовід- ношенню [6, с. 19 - 20]. Такі ж самі міркування характерні для з'ясування суб'єктів охоронного нра- вовідношення, яке виникає внаслідок норушення суб'єктивного нрава сна- дкування. Крім ситуації зміни суб'єктів нравовідношення, нрибічники точок зору, які заперечують самостійний характер охоронного правовідношення у цивільному праві, не враховують, що в основі досліджуваного правовідношення лежить самостійний юридичний факт - порушення цивільного права, який тягне правові наслідки - виникнення нового правовідношення. Новий правовий зв'язок між новими суб'єктами все ж таки означає нове правовідно- шення, що відповідає розумінню структури правовідношення як правового зв'язку між його суб'єктами, який характеризується з позицій одиничного, елементарного. У протилежному випадку, якщо виходити з того, що регулятивне правовідно- шення не припиняється і не виникає нового охоронного правовідношення, це породжує нескінченний ланцюг теоретично складних питань, ігнорування яких, також не сприяє практичній визначеності. Що таке порушення права, що відбувається із регулятивним правовідношенням, суб'єктивне право із якого порушене, чи припиняється регулятивне право- відношення із договору у разі порушення умов договору, присудження за рішенням суду до виконання зобов'язання із договору? Наприклад, якщо регулятивне правовідношення припинилося, то безпідставним є нарахування відсотків за невиконання грошового зобов'язання після набрання законної сили рішенням суду про стягнення коштів тощо. Якщо теоретичні розробки щодо розмежування регулятивних та охоронних правовідносин не дають відповіді на питання такого характеру, то можна поставити під сумнів як істинність, так і наукову цінність таких розробок.

Тому слід підтримати обґрунтованість висновку, що у цивільному праві існує самостійне охоронне пра- вовідношення, яке може виникати і розвиватися як окремо від регулятивного правовідношення (коли воно припиняється в результаті порушення права), так і паралельно з ним (якщо регулятивний правовий зв'язок не ліквідується при порушенні) [6, с. 21].

Відносна межа між охоронними та регулятивними відносинами, обумовлена відносною межею між регулятивними та охоронними нормами, та існує у вигляді логічно виведеної дефектності, яка ускладнює вирішення питання про підстави розмежування обох вказаних категорій. Якщо ми розглядаємо охорону в широкому розумінні [7, с. 335], то цивільно- правова охорона це і є цивільно- правове регулювання. Проте, правове регулювання може бути різним за змістом, так само як різними можуть бути засоби такого регулювання - правові норми. Структура правової норми визначає, яке саме призначення у тієї чи іншої правової норми - регулювання або ж охорона. Відповідно до цього будуть визначатися види регулятивних або охоронних правовідносин. Найбільш поширеною серед представників юриспруденції є точка зору, яка склалася в радянській теорії права ще у 40-х роках ХХ ст. з приводу трьохелементної структури правової норми, що має складатися із гіпотези, диспозиції та санкції [8, с. 251]. Серед представників галузевих юридичних наук пропонуються також інші твердження: «Норми цивільного права мають двоелементну структуру та підрозділяються залежно від цілі їх встановлення на регулятивні та охоронні»^, с. 120]. Якщо йдеться про двоелементну структуру цивільно- правової норми, то в більшості випадків мається на увазі, що вона складається із гіпотези та диспозиції. Гіпотеза передбачає умови дії норми. Диспозиція передбачає правові наслідки: суб'єктивне право, юридичний обов'язок (юридичну відповідальність), яка настає в ситуації, описаній в гіпотезі (логічна формула: «якщо - то»). В залежності від наслідків, які настають, норми можуть бути регулятивними (Г--Д) або охоронними (Г----С). Відразу постає питання санкцій в цивільному праві, а також інших правових наслідків порушення права.

Наприклад, у разі пропущення строку для прийняття спадщини з поважної причини, особа має право звернутися до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України). Визначення у судовому порядку такого строку буде захистом суб'єктивного права спадкування. Захист права очевидно має відбуватися в межах охоронних правовідносин. Так само як будь-яке порушення, невизнання або оспорювання права має тягнути виникнення охоронних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Зазначеною нормою у випадку не подання заяви у визначений законом строк встановлюється негативний наслідок у вигляді припинення права на прийняття спадщини. Логічна норма здійснення та захисту права на спадкування буде мати такий вигляд: Г ( спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1ст. 1268 ЦК України)) ^ Д (подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк) ^-Дес. (спадкоємець протягом встановленого законом строку, не подав заяву про прийняття спадщини) ^ С (припинення права на прийняття спадщини). Санкція розглядається в якості негативного наслідку у вигляді припинення права на прийняття спадщини (права спадкування). Відповідно такий негативний наслідок може бути усунений шляхом: 1) надання письмової згоди всіма спадкоємцями, які прийняли спадщину, для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); 2) визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України). регулятивний охоронний правовідносини норма

О. М. Родіонова із позицій дія- льнісного підходу, також приходить до висновку, що норми цивільного права мають двоелементну структуру та підрозділяються в залежності від мети їх встановлення на регулятивні та охоронні. Регулятивні норми встановляють нормальний порядок дій, охоронні забезпечують дотримання цього порядку [9, с. 120]. Така точка зору є досить поширеною та не мала б викликати заперечень, якщо не зважати, що виділення охоронних норм у приватному праві в «чистому вигляді» можливе здебільшого щодо цивільно-правової відповідальності за правопорушення або навіть деліктної відповідальності. Інші ж норми, які мають регулятивний характер, містять в собі елементи, які не будучи прямо встановленими, в будь- якому випадку є елементом механізму захисту суб'єктивного права у разі його порушення.

Посилки на підставі яких робиться такий висновок видаються недостатньо обґрунтованими. Так, зазначається, що структура будь-якої норми цивільного права являється двоелементною, та складається із гіпотези та диспозиції. При цьому, уточнюється, що визначення гіпотези як життєвих обставин, які тягнуть виникнення, зміну та припинення цивільного правовідношення, не повинно розумітися занадто вузько - тільки як юридичні факти (виділено мною - Л.К.). Річ в тому, що гіпотези, із яких виникають санкції, включають в себе особливі обставини - порушення прав. Останні, в свою чергу, являють собою перешкоджання здійсненню права або дії, які викликають припинення права. Тому в якості гіпотези охоронних цивільно- правових норм виступають не юридичні факти, а дії, які порушують, створюють загрозу порушення, перешкоджаючі порушенню права [9, с. 118 - 120 ]. Важко оцінювати наведене протиставлення дій, як основного виду юридичних фактів, самим юридичним фактам, проте, потрібно наголосити, що цивільно-правові норми є різноманітними за своїми видами та структурою. Крім питання, що інше ніж юридичний факт, являють собою дії осіб, виникає теж ж саме нитання розмежування регулятивних та охоронних норм, регулятивних та охоронних відносин.

Ми можемо лише зауважити, що юридичні факти гінотези вистунають в якості нідстави нозову, і ноза формою юридичних фактів, ніякі життєві обставини судом, як органом, який застосовує норми нрава, не снрий- маються. В свою чергу, які є аргументи для виключення дій з кола юридичних фактів, тобто, нідстав виникнення цивільних нрав та обов'язків (ст. 11 ЦК України, ст. 8 ЦК РФ), також не зрозуміло. Отже, захист норушеного нрава судом чи іншими органами нравозастосовчої діяльності здійснюється ґрунтуючись на оцінюванні дій як виду юридичних фактів.

Зважаючи на важливість нитання щодо структури норми, яке знаходить своє нрактичне значення в нравореа- лізаційній та нравозастосовній діяльності, не можна обмежитися констатацією розбіжностей у вищенаведених ноглядах щодо структури норми (дво- або трьохелементна). Снільний знаменник для усунення розбіжностей в ноглядах на структуру норми, намагаються віднайти ті вчені, які нроно- нують вважати, що зміст норми нрава виражається в одночасно існуючих нормах-нринисах та логічних нормах [10, с. 54 - 56; 11, с. 605 - 611]. При цьому логічна норма включає до свого складу три елементи - гінотезу, дис- нозицію, санкцію, а нормативний нринис (норма нрава) складається із двох елементів - гінотези та диснози- ції (санкції). Як зазначає В. І. Леу- шин, но суті мова йде нро розмежування духу і букви закону, думки но- рмотворця та її словесного вираження. Структура логічної норми - це структура її змісту, думки законодавця. Структуру логічної норми складають не три, а чотири елементи: 1) гінотеза, яка нередбачає умови дії нравил новедінки; 2) диснозиція, тобто, нравило новедінки, в якому вказуються суб'єктивні нрава і (або) юридичні обов'язки; 3) деструкція, яка вказує на занеречення диснозиції, тобто, гінотеза особливого роду, яка нередбачає можливий факт нравоно- рушення, норушення нравила сформульованого в диснозиції; 4) санкція - захід державного нримусу щодо нравонорушника. Наведена логічна структура сама но собі не нередбачає ділення норм на регулятивні та охоронні. її сенс в тому, що єдина логічна норма включає в себе регулятивну та охоронну частини. В залежності від того, яка з них висунута законодавцем на нередній нлан, нрямо сформульована, ми маємо один із двох видів норм нринисів: регулятивний чи охоронний. Цілковиту більшість норм цивільного нриватного нрава становлять саме регулятивні норми. Основна думка, яка лежить в основі необхідності ношуку логічної норми, но- лягає в тому, що регулятивна норма, яка складається із двох елементів: «гінотеза - диснозиція», не забезне- чена санкцією, (яку нотрібно відшу- ковувати), тому не може бути ефективним регулятором суснільних відносин.

Істотні особливості застосування норм нов'язуються із різновидами регулятивних норм: зобов'язуючою, забороняючою, уновноважуючою. Для снадкового нрава є характерною нере- важаюча наявність не нросто регулятивних норм, а саме регулятивних уновноважуючих норм. їхня структура є стандартною: гінотеза - диснози- ція (Г ^ Д). Основний зміст уновно- важуючої норми нолягає в тому, що вона надає свободу розсуду уновно- важеній особі. Проте, низка особливостей цієї норми, нов'я-зується із тим, що: «... уновноважуюча норма ні нря- мо, ні оносередковано не маєсанкцій і не нотребуєїх, вона не діє в охоронному режимі» [11, с. 609].

Саме таке твердження нороджує нитання, які нравовідносини виникають у разі норушення зазначеного нрава? Якщо уновноважена особа має лише нрава, і відновідно не має власного обов'язку, то здійснення її нрава забезнечується обов'язком іншої особи. Виходячи, із нрироди суб'єктивних прав, які не забезпечуються активним обов'язком інших осіб, порушення таких прав можна виявити лише застосуванням логічної норми. Для позначення ситуації непрямої вказівки норми на порушення права використовується термін «деструкція» норми, який є достатньо змістовним і точним. Нормативна вказівка на обов'язок іншої особи виконує охоронну та оціночну функції. В такому випадку, диспозиція норми-припису опосередковано вказує на можливий факт порушення сформульованого обов'язку і на можливість примусового виконання останнього. Диспозиція такої норми ніби то містить всередині себе охоронну норму, яка структурно в нормативному приписі не виділена. Графічно це позначається наступним чином: Г ----Д [Д----С]. Диспозиція, яка містить вказівку на можливість захисту та його способи, опосередковано виконує функцію санкції норми [11, с. 608 ]. Тобто, гіпотеза та санкція можуть виступати не в якості елементу структури норми права, а в якості властивості, атрибуту юридичної норми [ 12, с. 12].

Щодо уповноважуючої норми, яка не містить припису - зобов'язування для іншої особи, виникнення охоронних правовідносин відбувається на підставі невизнання або оспорювання права. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Така норма не містить забов'я- зування для іншої особи. Разом з тим, інші спадкоємці можуть не визнавати рівність часток, тим самим порушувати право спадкоємця на отримання спадщини у рівній частці з іншими спадкоємця. Можна зробити висновок, що не тільки порушення, але також невизнання або оспорювання права може визначатися в якості деструкції логічної норми та структурно входити в її зміст.

Отже, структура логічної норми - це структура її змісту, думки законодавця. Вказаний зміст формується законодавцем у вигляді регулятивної або охоронної норми, які складаються з двох елементів. Така трансформація структури виявляється можливою завдяки тому, що диспозиція регулятивної (зобов'язуючої, забороняючої), охоронної норми характеризується поліфункціональністю. Це означає, що диспозиція регулятивної зобов'язуючої норми, коли вона порушується, починає функціонувати в охоронному режимі, тобто, як охоронна норма, і навпаки охоронна норма постійно діє в регулятивному режимі, як регулятивна забороняючи норма, і лише у випадку вчинення правопорушення виконує свою основну (охоронну) функцію [11, с. 611]. Йдеться про поліфункціональність норм цивільного права, яку можна вважати їх характерною рисою. Різні інститути та підгалузі приватного, цивільного права характеризуються власним варіативним сполученням функцій норм. Для спадкового права характерним є переважання уповноважуючих норм та непряма вказівки норм на порушення права. Правові наслідки зазначених порушень встановлюються шляхом застосування логічних норм, для позначення дії яких використовується термін «деструкція» норми. У нормативному приписі спадкового права диспозиція такої норми структурно не виділена. Охоронні норми чистого типу існують як нормативні приписи пов'язані із застосуванням цивільно- правових санкцій. У спадковому праві умовними цивільно-правовими санкціями є наслідки встановлені ст. 1224 ЦК України «Усунення від права на спадкування». Теорія полі- функціональності норм, динамічність їх функцій, підтверджує умовність поділу норм приватного, зокрема і спадкового права, на регулятивні та охоронні. Охоронні функції охоронних і регулятивних норм спадкового права проявляються у разі порушення спадкових прав у вигляді їх невизнання, оспорення та у небагатьох випадках власне порушення права.

Список використаних джерел

1. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шершеневич - Тула : Автограф, 2001. - 720 с.

2. Белов В. А. Гражданское право: Общаячасть: Учебник / В. А. Белов. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. - 639 с.

3. Яковлев В. Ф. Структура гражданских правоотношений / В. Ф. Яковлев // Антология уральской цивилистики. 1925 - 1989.: Сборник статей. - М.: «Статут», 2001. - С. 382.

4. Иоффе О. С. Избранныетруды по гражданскому праву: Из истории цивилис- тической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / О. С. Иоффе. - М.: «Статут», 2000. (777 с.) (Серия «Классика российской цивилистики»). - С. 291

5. Кархалев Д. Н. Охранительное гражданское правоотношение / Д. Н. Карха- лев. - М.: Статут, 2009. - 332 с.

6. Гражданское право. Учеб. : В 3 т. Т. 1 - 6-е изд., перераб. и доп. / Н. Д. Егоров, И. В. Елесеев и др. ; Отв. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 776 с.

7. Голунский С. А. Теория государства и права / С. А. Голунский, М. С. Строгович. - М., 1940. - 302 с.

8. Родионова О. М. Механизм гражданско-правового регулирования в контексте современного частного права / О. М. Родионова. - М.: Статут, 2013. - 336 с.

9. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х томах. Т. 2 / С. С. Алексеев. - М.: Юридическая Литература, 1982. - 360 с.

10. Леушин В. И. Логическая норма и нормативное предписание (структурный анализ) / В. И. Леушин// Российский ежегодник теории права, 2009. - № 2. / под ред. д-ра юрид. наук А. В. Полякова. - СПб.: Издательский дом СПбГУ, 2011. - С. 605-611.

Анотація

Козловська Л. В. Нормативні передумови розмежування регулятивних та охоронних правовідносин

У статті розглядаються теоретичні питання розмежування регулятивних та охоронних правовідносин на засадах визначення структури регулятивних та охоронних норм. Автором робиться висновок, що теорія поліфункціональності норм, динамічність їх функцій, підтверджує умовність поділу норм приватного, зокрема і спадкового права, на регулятивні та охоронні. Структура норм приватного права існує переважно у вигляді логічних норм, для позначення дії яких використовується термін «деструкція» норми.

Ключові слова: норма права, захист права, регулятивні та охоронні правовідносини.

Козловская Л. В. Нормативные предпосылки разграничения регулятивных и охранительных правоотношений

В статье рассматриваются теоретические вопросы разграничения регулятивных и охранительных правоотношений на основе определения структуры регулятивных и охранительных норм. Автором делается вывод, что теория нолифункциональности норм, динамичность их функций, нодтверждает условность разделения норм частного, в том числе и наследственного нрава, на регулятивные и охранительные. Структура норм частного нрава существует нреимущественно в виде логических норм, для обозначения действия которых иснользуется термин «деструкция» нормы.

Ключевые слова: норма нрава, защита нрава, регулятивные и охранительные нравоотношения.

Kozlovska L. Normative preconditions fordifferentiation of regulatory and protective legal relations

The article deals with theoretical issues of differentiation of regulatory and protective legal relations on the basis of determination of regulatory and protective norms structure. The author concludes that the theory of norms polyfunctionality, dynamics of their func- tionsconfirms the conventionality of norms of private law, particularly inheritance law, differentiation into regulatory and protective. The structure of private law norms predominantly exists in the form of logical norms. The term “destruction” of norm is applied to mark their activity.

Key words: legal norm, protection of right, regulatory and protective legal relations.

Размещено на Allbest.ru