Добровільне медичне страхування: правові засади регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

УДК 340.1

Добровільне медичне страхування: правові засади регулювання

В. Стененко,

Останнім часом в Україні суттєво активізувались ношуки шляхів удосконалення організації та безно- середнього надання медичної доно- моги. Одним із кроків на цьому шляху є занровадження належної системи добровільного медичного страхування. Праву належить нровідна роль в унорядкуванні багатьох суснільних відносин і відносини, що складаються у сфері добровільного медичного страхування не є виключенням. Саме тому неред нравовою наукою активно ставиться нитання ношуку адекватних шляхів унормування організації медичної дономоги в умовах добровільного медичного страхування. Метою такої роботи має стати снрияння в реалізації нрав, свобод та законних інтересів громадян нашої держави на отримання якісної медичної дономо- ги. Це з одного боку, а з іншого, - стимулювання вільної економічної діяльності фізичних та юридичних осіб у сфері надання медичної доно- моги.

На ночатку 2015 року міністр охорони здоров'я України Олександр Квіташвілі заявив, що «страховка - це один з механізмів фінансування системи охорони здоров'я, мабуть, найефективніший. Це не нанацея. В Україні є люди, які можуть собі її дозволити. Малозабезнеченим доно- може держава. Нині ж нолітика держави у сфері охорони здоров'я зводиться до настунного: всі громадяни України - ті, хто отримують 50 млн. дол. на рік, і ті, хто живе на мінімальну зарнлату, мають однаковий достун до безкоштовної медицини. Це нередбачають і Конституція і чинне законодавство. Це ненравиль- но. Держава не може і не новинна так діяти. Особливо якщо у держави не вистачає грошей. Потрібно давати більше тим, хто цього найбільше но- требує, менше тим, хто нотребує менше. І залишити в снокої тих, хто може сам себе забезнечити [1].

З вказаними думками можна но- годитись, нроте не у новному обсязі. По-нерше, критика міністром наявного однакового достуну до безкоштовної медицини. Але ж даруйте, саме так визначила Конституція України у статті 49. Крім того, соціальні права, визначені в Основному законі держави, мають однакове відношення як до олігарха, так і до самого соціально незахищеного громадянина. Якщо інше не вказано у тій же Конституції. Інша справа, - за без- печений громадянин має змогу і хоче на практиці реалізувати своє право на отримання платних медичних послуг в тому чи іншому закладі охорони здоров'я. А якщо не хоче, то ніхто не має позбавляти його права, визначеного у статті 49 Основного закону держави. По-друге, - «потрібно давати більше тим, хто цього найбільше потребує, менше тим, хто потребує менше. І залишити в спокої тих, хто може сам себе забезпечити». Звучить гарно та соціально справедливо. Проте у чинному законодавстві такого немає. Тому і потрібно починати із змін нормативно-правового характеру.

Для будь-якої розвиненої демократичної держави одним з найважливіших стратегічних завдань є збереження генофонду нації, а це, насамперед,- здоров'я її народу. Взагалі в системі цінностей здоров'я посідає особливе місце. «З-поміж інших вла- стивостей-спроможностей індивіда здоров'я вирізняється тим, що воно не лише є найвищою індивідуальною цінністю, а й значною мірою визначає розвиток і реалізацію всього комплексу інших властивостей- здібностей людей... сприймається не тільки і не стільки як здатність до фізичного благополучного існування, скільки здатність до виконання соціально-трудових функцій, до відтворення сукупності людських здібностей та потреб взагалі» [2, с. 64]. Отже, одним із пріоритетних завдань будь-якої держави є створення таких умов життєдіяльності і медичного обслуговування людини, які сприяли б збереженню та підвищенню рівня здоров'я населення, його відтворенню. Для реалізації такого завдання держави створюють спеціальну систему, яка здійснює комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я населення, забезпечення його медичною допомогою - галузь охорони здоров'я. В продовження такого бачення, акцентуючи увагу на праві людини на охорону здоров'я, висловлюється на шпальтах «Публічного права» і А. Семенова, стверджуючи, що «право на охорону здоров'я в суб'єктивному сенсі - сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, які спрямовані на збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я кожної людини, підтримання її працездатності, довголітнього й активного життя, а також недопущення прояву чинників, які негативно впливають на здоров'я» [3, с. 148]. Нам видається, що у широкому розумінні добровільне медичне страхування сприяє реалізації права людини на охорону здоров'я.

Узагалі ж, слід зазначити, що право на добровільне медичне страхування може сприйматись як один із проявів правового статусу пацієнта. У цьому зв'язку нам імпонує варіант класифікації прав пацієнтів, запропонований С. Г. Стеценком та В. О. Галай, відповідно до якої виокремлюються загальні та спеціальні права пацієнтів, причому друга група, своєю чергою, поділяється на такі групи:

залежно від напряму медичної діяльності (трансплантація, імунопрофілактика тощо);

залежно від особливостей хвороби пацієнта (права психічно хворих, права ВІЛ-інфікованих тощо);

залежно від особливостей окремих груп пацієнтів (права військовослужбовців, права вагітних жінок тощо) [4, с. 18-19].

Керуючись цим варіантом, право пацієнта за використання послуг добровільного медичного страхування може бути віднесене до загальних прав пацієнтів.

Відповідно до Закону України «Про страхування» (ст. 5) і Господарського кодексу (ст. 352), існують дві форми страхування: обов'язкове, яке здійснюється на основі закону, і добровільне, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Добровільне страхування здійснюється на основі вільного волевиявлення сторін, його загальні умови та норядок визначаються нравилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно, але в рамках вимог законодавства. Таким чином, до особливостей добровільного страхування можна віднести:

- воно здійснюється на основі добровільності, тобто на основі свободи сторін;

- викликано особистою нотребою страхувальника;

- умови добровільного страхування визначаються нереважно угодою сторін;

- обмеження строком страхування;

- можливе тільки за своєчасної снлати внесків [5, с. 150].

Медичне страхування за своєю нриродою є нідгалуззю особистого страхування (страхування здоров'я) і може здійснюватися як у добровільному, так і обов'язковому норядку (види медичного страхування). Теоретична різниця між обов'язковим і добровільним медичним страхування нолягає в тому, що достунність нер- шого визначається статусом людини та зазвичай не залежить від її нлато- снроможності, тоді як достунність медичних служб, яка забезнечується за дономогою добровільного медичного страхування, майже завжди залежить від можливості людини (роботодавця) онлатити страхування [6, с. 116]. Водночас, необхідно чітко зазначити, що роль держави є істотною як у обов'язковому (більшою мірою), так і в добровільному виді медичного страхування. Проте об'єктивності заради вкажемо, що інтерес науковців та законодавців до нроблематики обов'язкового медичного страхування є вищим, ніж до добровільного [7]. Саме тому є необхідним вивчення та дослідження нравових механізмів внливу на обидва види медичного страхування.

Інститут добровільного медичного страхування нередбачає добровільне рішення людини або роботодавця стосовно його снівробітників нро укладення договору медичного страхування з відновідною організацією та снлату страхових внесків. Даний вид медичного страхування забезне- чує невний вибір лікувально- нрофілактичного закладу та лікаря, а також отримання якомога більш якісних, комфортних умов лікування. Добровільне медичне страхування є актуальним об'єктом юридичної науки, тому що:

- за своєю нравовою суттю є медичним страхуванням;

- невно мірою конкурує, донов- нює, а іноді замінює обов'язкове медичне страхування;

- з нозицій юридичного забезне- чення держава неоднаково бере участь у добровільному страхуванні, норівняно з обов'язковим.

На нашу думку, добровільне медичне страхування має здійснюватись на нринцинах:

1) добровільності, тобто вільного волевиявлення сторін;

2) еквівалентності, тобто залежності обсягу медичних нослуг, які входять до страхового нокриття, від суми страхового внеску;

3) строковості, тобто істотною умовою договору добровільного медичного страхування є строк, нротя- гом якого від діє.

Цікавим видається те, що нрин- цин солідарності виражений не яскраво, у зв'язку з вузьким колом застрахованих і ретельним відбором страхових ризиків страховиками. До ознак добровільного медичного страхування слід віднести те, що воно:

- здійснюється на основі добровільності, тобто на основі вільного волевиявлення сторін;

- викликано особистою нотребою страхувальника в отриманні якісної медичної дономоги для себе або для тих, на користь кого він укладає договір добровільного медичного страхування;

- умови добровільного медичного страхування (обсяг страхового нокриття, ціна, нерелік страхових випадків, якість медичних послуг) визначаються угодою сторін;

- обмежене строком дії договору добровільного медичного страхування, зобов'язанням щодо своєчасної сплати внесків страхувальників;

- не може бути обов'язковою умовою при реалізації інших прав;

- буває як індивідуальне, так і колективне.

Правова сутність добровільного медичного страхування зводиться до розширення можливостей для пацієнтів. Страхові організації, які працюють на ринку добровільного медичного страхування, можуть пропонувати понад встановлений державою базовий безоплатний рівень надання медичних послуг такі страхові послуги:

1. Більш якісні медичні послуги, які передбачають вибір лікаря, медичної установи, додаткове консультування різних спеціалістів тощо.

2. Компенсацію витрат на придбання лікарських препаратів.

3. Послуги сервісного характеру (палати підвищеного комфорту, додаткове харчування тощо).

У рамках добровільного медичного страхування можна виокремити такі види: добровільний медичний страхування договір

- ризикове страхування - страхування на випадок захворювань, які спеціально вказуються в договорі; таке страхування забезпечує відшкодування витрат на надання медичної допомоги високого рівня з наданням додаткових послуг у разі настання страхового випадку. Даний вид страхування називають ще «страхуванням здоров'я на випадок хвороби»;

- накопичувальне страхування - страхування, що забезпечує накопичення коштів на лікування будь-яких захворювань з наданням додаткових послуг відповідно до категорії страхового поліса. Має також назву «безперервне страхування здоров'я» [8, с. 5].

Як альтернативна система медичної допомоги може виступати добровільне медичне страхування на солідарній основі - громадська солідарна система медичного страхування. Це, перш за все, створення лікарняних кас або товариств взаємного страхування, досвід організації та функціонування яких вже мав місце в Україні: у кінці ХІХ на початку ХХ ст. вони успішно забезпечували фінансування медичної допомоги. Такі утворення виникають, як правило, в окремому регіоні, у рамках професійної групи населення, галузі, окремого виробництва.

Перша в Україні лікарняна каса була створена в 1870 р. на адміралтейському заводі «Руссуд» в м. Миколаєві. Використовуючи лікарняний збір коштів, підприємці уклали першу в Україні угоду з Миколаївським військово-морським шпиталем, відповідної до якої робітникам заводу гарантувалася медична допомога у разі нещасних випадків. Лікарняну касу в Миколаєві слід вважати однією в) з перших в Україні організаційних форм первинної ланки надання медичної допомоги на страхових началах [9, с. 5].

З позицій дофінансування медичної допомоги, розширення можливостей для реалізації прав українських пацієнтів такий досвід є позитивним. Та і досвід наших колег по пострадянському простору свідчить, що такого роду механізми дійсно сприяють покращенню фінансування медичної сфери [і0, с. 336-337]. До особливостей функціонування лікарняних кас (товариств взаємного страхування тощо) можна віднести:

1. Некомерційний характер.

2. Солідарність.

3. Добровільність.

4. Джерелами фінансування є внески членів лікарняних кас.

5. Всі зібрані кошти витрачаються на страхові виплати і покриття необхідних витрат.

Поряд із зазначеними особливостями функціонування добровільного медичного страхування в Україні, слід водночас сказати про наявні проблеми щодо реалізації його на практиці. Ключовими з них можна вважати такі:

- визначення умов, які сприяють (заважають) діяльності ринку добровільного медичного страхування;

- наукове визначення нроблем багато в чому зумовлює нодальше віднайдення шляхів їх усунення (вирішення);

- якісне нравове забезнечення добровільного страхування нотенцій- но має нозитивно внлинути на за- нровадження в Україні обов'язкового медичного страхування.

Існування ринку добровільного медичного страхування залежить від таких умов:

1) нозитивного нониту (тобто деякі люди не новинні бути у груні ризику);

2) нронозиції нослуг, за які люди готові нлатити;

3) технічних можливостей надання страхових нослуг;

4) рівня державних витрат на охорону здоров'я і, відновідно, стуне- ня задоволення населення існуючою системою охорони здоров'я.

Крім цього, бажання людини отримати страховку залежить від: вірогідності захворіти, розміру витрат, до яких може нризвести хвороба, ціни страховки, рівня нодатків та субсидії, розміру доходу і освітнього цензу тощо. Змушені констатувати: загальний невисокий рівень економіки нашої держави, низький рівень валового внутрішнього нродукту, досить номі- рна інвестиційна нривабливість України є факторами, котрі негативно внливають на розвиток ринку добровільного медичного страхування. В Україні застраховано близько 10% ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн світу - 90- 95%. У державі добровільне медичне страхування не користується нонитом. Страхувальниками восновному є, так звані, кор- норативні клієнти, тобто роботодавці, які страхують своїх нрацівників.

Такий слабкий розвиток добровільного медичного страхування зумовлений, но-нерше, незаінтересованістю самих страховиків. Річ у тому, що це - дуже складний вид страхування нри мінімальної рентабельності (рівень страхових винлат 65-70% та вище). По-друге, страховику доводиться іти на істотні витрати для того, щоб ночати створювати сервісне медичне обслуговування своїх клієнтів, бо існуюча мережа медичних установ не може цього забезне- чити. Змінити ситуацію міг би сектор нриватної медицини, але без відновідної державної інвестиційної нолітиці його розвиток здійснити дуже складно. Таким чином, страховик не має можливості виконувати великі і складні медичні нроекти. По-третє, населення через незадовільний матеріальний рівень життя і низьку культуру у сфері охорони свого здоров'я не виявляє належної уваги до добровільного медичного страхування. І головне, но-четверте, відсутність з боку держави будь-якої нідтримки даного виду страхування й механізмів стимулювання його розвитку. Саме тут криється нотенційна можливість адекватного застосування організаційно-нравових механізмів.

На завершення зазначимо, що реальне занровадження добровільного медичного страхування нотенцій- но відкриє нові механізми нокращен- ня фінансового стану державного та комунального секторів охорони здоров'я. крім того, це нокращить стан снрав із забезнеченням нрава громадян України на вибір медичного закладу чи конкретного лікаря.

Список використаних джерел

1. Олександр Квіташвілі: Стандартизація за ліжко-місцем - це зло і шкідництво / О. Квіташвілі // Економічна нравда. - 2015.

2. Кризина Н. П. Державна нолітика України в галузі охорони здоров'я: механізми формування та реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. стуненя доктора наук з державного управління : спец. 25.00.02 «Механізм державного управління» / Н. П. Крижина. - К., 2008. - 36 с.

3. Семенова А. В. Юридична природа права на охорону здоров'я / А. В. Семенова // Публічне право. - 2014. - № 4. - С. 145-149

4. Стеценко С. Г. Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів): Монографія / С. Г. Стеценко, В. О. Галай. - К.: Атіка, 2010. - 168 с.

5. Рассолова Т. М. Страховое право : учеб. пособие для студентоввузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» и направлению «Экономика» (специализация «Страхование») / Т. М. Рассолова. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 367 с.

6. Моссиалос Э. Добровольное медицинское страхование в странах Европейского Союза / Э. Моссиалос, С. Томсон // Главный врач. - 2005. - № 5. - С. 26-45.

7. Стеценко В. Ю. Обов'язкове медичне страхування в Україні(адміністративно- правові засади запровадження): Монографія / В. Ю. Стеценко. - К.: Атіка, 2010. - 320 с.

8. Агиевец С. В. Медицинское право : учеб. пособие / С. В. Агиевец // Гродно : ГрГУ, 2003. - 167 с.

9. Страхова медицина в Україні: історія та сучасність / В. П. Ляхоцький, В. І. Єв- сеєв та ін.; [Національний медичний ун-т ім. О. О. Богомольця; Міжнародний фонд ім. Пантелеймона Куліша]. - К. : Універитетське видавництво «Пульсари», 2003. - 82 с.

10. Айвазова М. В. Добровольное медицинское страхование как перспективный путь «дофинансирования» здравоохранения. Основные проблемы формирования ОМС-дополняющих программ добровольного медицинского страхования / М. В. Айвазова // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции, М., 26 марта 2004 г. / [Подобщ. ред. С. Г. Стеценко]. - М.: Издательская группа «Юрист», 2004. - С. з36-338.

Анотація

Стеценко В. Ю. Добровільне медичне страхування: правові засади регулювання

У статті розглядаються правові питання добровільного медичного страхування. Основна увага приділена проблемам ролі держави у цих процесах та забезпеченню прав громадян на отримання якісної медичної допомоги

Ключові слова: добровільне медичне страхування, медичне право, охорона здоров'я, права людини.

Стеценко В Ю. Добровольное медицинское страхование: правове основы регулирования

В статье рассматриваются правовые вопросы добровольного медицинского страхования. Основное внимание уделено проблемам роли государства в этих процессах и обеспечению прав граждан на получение качественной медицинской помощи.

Ключевые слова: добровольное медицинское страхование, медицинское право, здравоохранение, права человека.

Stetsenko V. Voluntary medical insurance: legal basis of the regulation

The article discusses the legal issues of voluntary medical insurance. The main attention is paid to the problems of the state's role in these processes and ensuring the rights of citizens to receive quality medical care.

Key words: voluntary medical insurance, medical law, health, human rights.

Размещено на Allbest.ru