Тенденції гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС: науково-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС: науково-правовий аспект

В.В. Бонтлаб

Досліджено одну з основних проблем сучасного цивільного процесуального права - напрями гармонізації цивільного процесуального законодавства із законодавством Європейського Союзу. Проаналізовано особливості гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС у контексті забезпечення конституційного права на судовий захист. Показано, що встановлення чіткого напряму вдосконалення цивільного процесуального законодавства України є важливим елементом доступності правосуддя, що впливає на якість та зміст права особи на судовий захист.

Ключові слова: гармонізація, адаптація, цивільне судочинство.

Исследуется одна из основных проблем современного гражданского процессуального права - направления гармонизации гражданского процессуального законодательства с законодательством Европейского Союза. Проанализированы особенности гармонизации гражданского процессуального законодательства Украины и ЕС в контексте обеспечения конституционного права на судебную защиту. Показано, что установление четкого направления совершенствования гражданского процессуального законодательства Украины является важным элементом доступности правосудия, влияющим на качество и содержание права человека на судебную защиту.

Ключевые слова: гармонизация, адаптация, гражданское судопроизводство

An article presents the scientific and theoretical study of one of the main problems of the modern civil procedural law - towards harmonization of civil procedural law in accordance with EU legislation. The analysis features harmonization of civil procedural law Ukraine and the EU in the light of scientific point of view and in the context of the need to ensure the constitutional right to judicial protection. Furthermore, the author emphasizes that the establishment of a clear direction of the civil procedure law of Ukraine is an important element of access to justice, which certainly affects the quality and content of the right to judicial protection.

Key words: harmonization, adaptation, civil litigation.

Розбудова в Україні сучасної моделі цивільного судочинства на основі реформування судової гілки влади, посилення ефективності та дієвості правової охорони і захисту прав та свобод особи передбачають становлення новітнього цивільного процесуального законодавства, яке б забезпечувало незворотність демократичних традицій і реформ. Насамперед слід підкреслити, що становлення в Україні сучасної моделі цивільного судочинства зумовлене правом особи на судовий захист як важливої складової системи конституційних прав людини. Відповідно до Основного Закону України здійснення судочинства є ключовою рисою функціонування судової гілки влади, яка базується на ієрархічній структурі судових інституцій. Якісні міжнародні стандарти цивільного судочинства закладені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме норми Конституції і міжнародних договорів України виступають правовим базисом розвитку новітнього цивільного процесуального законодавства. Однак, як показує національний досвід, цивільне процесуальне законодавство унеможливлює якісне реформування судочинства. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) перебуває у процесі перманентного вдосконалення. Протягом часу його дії було внесено близько 60 змін та доповнень, які дають підстави констатувати його очевидну недосконалість. Тому доречно наголосити, що цивільне процесуальне законодавство України характеризується, по-перше, невідповідністю стану розвитку суспільства і держави, якісному забезпеченню цивільних прав, свобод та інтересів; по-друге, складністю і суперечливістю; по- третє, відсутністю чіткої ієрархічної структури цивільного процесуального законодавства; по-четверте, відсутністю достатніх механізмів якісного і доступного цивільного судочинства, що не сприяє ефективності забезпечення права на судовий захист; по-п'яте, відсутністю конструктивних механізмів правової охорони і захисту цивільних прав, свобод та інтересів; по-шосте, складністю стадій цивільного судочинства; по-сьоме, відсутністю розумних строків здійснення окремих стадій цивільного судочинства; по-восьме, відсутністю чіткої системи процесуальних повноважень, прав та обов'язків учасників цивільного процесу; по- дев'яте, відсутністю якісного громадського контролю з питань цивільного судочинства. Перехідний етап розвитку цивільного процесуального законодавства України унеможливлює цілісні та системні реформи цивільного судочинства. Нещодавно прийнятий Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» є одним із важливих кроків у наближенні цивільного судочинства до міжнародних, і зокрема європейських, стандартів. Однак якщо проаналізувати його зміст, то можна констатувати, що його новелами є: по-перше, певне посилення повноважень Верховного Суду України; по-друге, унормування правового режиму окремих його рішень, які покликані узагальнювати судову практику. Проте концептуальне реформування цивільного судочинства, якісне вдосконалення цивільного процесуального законодавства залишається ключовою проблемою розвитку науки цивільного процесуального права.

Одним із важливих напрямів удосконалення цивільного процесуального законодавства є імплементація досвіду правового регулювання цивільного судочинства країн ЄС. Належне використання досвіду держав-членів ЄС спрямоване виключно на вдосконалення дії принципів верховенства права та доступності правосуддя.

Для європейського правового континууму надзвичайно важливі проблеми гармонізації наднаціонального та національного права. Особливо гострою ця проблема є щодо правового регулювання процесуальних відносин, зокрема цивільних процесуальних відносин. Специфіка гармонізації цивільного судочинства полягає в тому, що в межах ЄС зійшлися правові системи загального та континентального права, які мусять так чи інакше узгоджуватися та піддаватися уніфікованому правовому регулюванню на наднаціональному рівні. Оскільки доцентрові процеси у структурі ЄС зміцнюються, то і роль гармонізації, в даному випадку цивільно-процесуальних відносин, зростатиме. Такі тенденції посилюються в умовах глобалізації та розширення ЄС. Тому аналіз положень та процедур цивільного судочинства Європи дуже важливий для подальшого реформування національного законодавства України з метою його узгодження з правом ЄС.

В юридичній літературі проблематика гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС посідає важливе місце з огляду на розвиток новітньої моделі цивільного судочинства. Ці питання висвітлюються фахівцями як вітчизняного, так і зарубіжного цивільного процесуального права. Зокрема, дана тематика розкрита у працях таких учених, як В. В. Комаров, С. Я. Фурса, М. Й. Штефан, В. І. Тертишніков, С. С. Бичкова, М. Г. Митракова, В. Ф. Усенко, Ю. Д. Притика та ін. Проблематикою цивільного процесуального права зарубіжних країн займалися такі українські й російські науковці, як А. С. Довгерт, Р. А. Петров, В. В. Комаров, Т. В. Комарова, М. Г. Єлісеєв, А. Г. Давтян, А. Д. Кейлин, Маклаков, Н. М. Юрова, О. В. Кудрявцева, О. А. Папкова та ін. Серед зарубіжних авторів, які у своїх працях висвітлювали різні аспекти розвитку цивільного процесу в країнах Європи, М. Каппеллетті, М. Шторм, Г. Вагнер, К. Крамер, С. Кріфо, К. ван Рее, Н. Ендрюс та ін. Проблематика гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС набуває дедалі більшої актуальності з огляду на необхідність проведення в Україні системних демократичних реформ.

У 1994 р. Україною була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, якою встановлюється партнерство між співтовариством і його державами-членами, з одного боку, та Україною - з іншого. Даною угодою не встановлюються конкретні норми, які б впливали на систему цивільного судочинства в Україні, проте зазначається, що кожна сторона зобов'язується забезпечити фізичним та юридичним особам іншої сторони доступ, вільний від дискримінації щодо своїх власних фізичних та юридичних осіб, до компетентних судів та адміністративних органів сторін для захисту їх особистих та майнових прав.

Ще одним, не менш важливим кроком законодавця щодо підготовки гармонізації національного законодавства із правом ЄС став Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Слід зауважити, що адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це послідовний процес наближення правової системи, включаючи законодавство та практику правозастосування. Як відомо, у межах континентального та загального права на внутрішньодержавну нормативно-правову уніфікацію суттєво впливають міжнародні правові стандарти, які забезпечують уподібнення правового регулювання національних систем. Насамперед це здійснюється завдяки імплементації міжнародних договорів та забезпеченню виконання їх норм у національній практиці. В юридичній літературі зазначено, що значна частина документів Ради Європи спрямована на уніфікацію цивільного та кримінального права, а договірна та нормотворча діяльність сприяє уніфікації європейського законодавства та правозастосовної практики.

Найбільш інтенсивно на європейську національну нормативно-правову уніфікацію впливають правові стандарти Європейського Союзу, одним із напрямів діяльності якого є зближення національних законодавств у сфері спільного ринку, особливо щодо питань соціального, податкового, фінансового права. Особливо активно такий вплив здійснюється у сфері приватного права (право контрактів, компаній, трудових відносин тощо) завдяки уніфікованим нормам міжнародних договорів. Це цілеспрямована уніфікація, яку в майбутньому можуть доповнити і спеціалізовані кодифіковані акти (цивільний процесуальний кодекс Європейського Союзу, Європейський кодекс приватного права).

Важливу роль у цих процесах відіграє і Суд Європейського Союзу, який створює принципи права ЄС, що є однаковими для держав-учасниць. Як зазначає В. Комаров, можна сказати, що Суд ЄС сформував концепцію, за якою норми національного процесуального права не можуть ускладнювати застосування загального (інтеграційного) права. Так у межах Європейського Союзу відбувається цілеспрямована уніфікація, яка має прямий вплив на нормативно-правову уніфікацію держав-учасниць.

Відповідно до ст. 65 Договору про заснування Європейських співтовариств Європейський Союз повинен будувати судову співпрацю по цивільних справах, які матимуть транскордонні наслідки. Така співпраця може полягати у впровадженні заходів зі зближення національних законодавств та правил держав-членів, у тому числі через усунення перепон для нормального функціонування судочинства шляхом гармонізації норм цивільного процесу країн-членів.

Тема гармонізації законодавства країн-членів ЄС розробляється в науковому середовищі досить давно. Важливе місце у цьому процесі посідає проблема підвищення ефективності цивільного судочинства та його доступності, що особливо ускладнюється у транскордонних конфліктах. Тому гармонізація має сприяти зниженню рівня окреслених проблем у цивільному судочинстві, пов'язаних із відмінностями у правових та законодавчих системах. Однак якщо у галузі комерційної діяльності було прийнято низку міжнародних договорів, спрямованих на уніфікацію або гармонізацію правових систем та національних законодавств, то в гармонізації процедурних аспектів взаємодії різних національних систем спостерігалося відставання. М. Шторм у своїй праці довів, що гармонізація у таких процесуальних питаннях, як формування позовних вимог, процедура прийняття рішень, надання доказів, можлива і потрібна.

Вказана програма визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. Звідси розуміємо, що метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, що мають намір вступити до нього. Процес адаптації законодавства є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, в свою чергу, є головним напрямом української зовнішньої політики.

Проте основне місце серед вказаних нормативно-правових актів посідає Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами. Положеннями даної Угоди передбачається, що у рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та зміцненню інституційних рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності, неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки відбуватиметься на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод. Проте головним є те, що сторони домовилися надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні й двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності й праві на справедливий суд. Сторони домовилися розвивати подальше судове співробітництво між Україною та ЄС у цивільних справах на основі відповідних багатосторонніх правових документів, зокрема конвенцій Гаазької конференції з міжнародного приватного права у сферах міжнародного правового співробітництва, судового процесу, а також захисту дітей. гармонізація законодавство судовий цивільний

Отже, гармонізація цивільного процесуального законодавства України та ЄС є важливим, ключовим процесом, що забезпечуватиме імплементацію міжнародних і європейських стандартів щодо цивільного судочинства. Ключовими напрямами гармонізації цивільного процесуального законодавства України та ЄС є: по-перше, вироблення чіткої мети і стратегії гармонізації, яка має передбачати розбудову в Україні новітнього цивільного процесуального законодавства, яке має спрямовуватися на забезпечення вироблених у ЄС стандартів цивільного судочинства; по-друге, визначення основоположних завдань гармонізації, які мають уособлювати забезпечення ефективних механізмів реалізації особою права на судовий захист через його доступність, справедливість, розумність і дієвість; по-третє, вироблення в Україні найбільш прийнятної моделі цивільного судочинства, яка б була максимально наближена до потреб та інтересів людини, забезпечення ефективності усієї системи цивільних прав; по-четверте, впровадження якісних механізмів надання правової допомоги, забезпечення представництва найбільш вразливих категорій осіб; по-п'яте, максимально прозорий, доступний і демократичний механізм судового розгляду, винесення судового рішення, його оскарження та виконання; по-шосте, посилення повноважень Верховного Суду України у контексті вироблення єдиної судової практики з питань цивільного судочинства; по-сьоме, забезпечення якісних механізмів впровадження практики Європейського суду з прав людини.

Размещено на Allbest.ru