Поняття вогнепальної зброї у криміналістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття вогнепальної зброї у криміналістиці

Постановка проблеми. За період свого існування зброя пройшла довгий шлях розвитку. Поява її нових видів обумовлювалася вирішенням конкретних завдань, що в підсумку призвело до значної кількості різновидів, які відрізняються за механізмом ураження, конструкцією та іншими ознаками.

Формування цілей. Метою статті є формування єдиного поняття «зброя» у криміналістиці, виділення основних властивостей, що є обов'язковими й характерними для кожного екземпляра окремо і, у цілому, для всієї сукупності вогнепальної зброї.

Виклад основного матеріалу. Основною характеристикою, властивою для зброї, є її безпосереднє цільове спрямування, призначене для нанесення значних тілесних ушкоджень людині, тварині або руйнування перешкоди. Саме цільове призначення суттєво впливає на конструктивні особливості конкретного виду зброї і технології її виготовлення. Ці ознаки характерні як для будь-якого виду зброї, так і боєприпасів [1, с. 19].

Основними об'єктами балістичного дослідження є вогнепальна зброя, а також її частини, деталі, патрони до неї, їх елементи (снаряди зокрема - кулі, шріт, картеч; гільзи; капсулі, клейтухи; контейнери; прокладки; порохові заряди), а також сліди застосування патронів (вогнепальні ушкодження, відкладення продуктів пострілу, сліди на снарядах і стріляних гільзах).

Об'єкти балістичного походження можна поділити на три групи. До першої групи відносяться ті, що пов'язані з відображенням у матеріальному світі обставин виготовлення та застосування зазначених об'єктів (процес пострілів і формування слідів на зброї, елементах патронів і уражених перешкодах).

Друга група - це розробка технічних прийомів, методів і засобів виявлення, фіксації, вилучення, зберігання та дослідження вогнепальної зброї, патронів до неї і слідів їх застосування з метою розкриття, розслідування й попередження злочинів.

До третьої групи можна віднести закономірності використання отриманої інформації при розкритті злочинів і встановлення обставин при розслідуванні кримінальних проваджень, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї [2].

Предмет дослідження складають групи закономірностей, що проявляються під час пострілу, польоту снаряда та його впливу на ціль. До них, зокрема, відносяться закономірності, пов'язані із:

- взаємодією частин і деталей зброї та боєприпасів;І

- утворенням слідів на снарядах, що є результатом руху по стволу (закономірності внутрішньої балістики);

- польотом снаряда, який вилетів із ствола (закономірності зовнішньої балістики);

- пораненнями людей; закономірності, пов'язані з впливом снаряда на перешкоду;

- зі збиранням, дослідженням і використанням інформації про вогнепальну зброю, боєприпасів до неї й слідів їх застосування при розслідуванні злочинів та інших кримінальних правопорушень [1, с. 83].

У практичній діяльності ОВС у процесі розслідування злочинів, учинених із застосування вогнепальної зброї, успішне вирішення багатьох завдань безпосередньо пов'язано з результатами дослідження зброї та слідів її застосування.

Розкриваючи основний зміст поняття «зброя», науковці пропонують різноманітні визначення: «зброя» - знаряддя нападу і захисту; «вогнепальна зброя» - зброя, у якій для метання снаряду (кулі) використовується сипа порохових газів; «стрілова зброя» - вогнепальна зброя, призначена для стрільби кулями по живим цілям і вогневим засобам противника; «пістолет» - ручна вогнепальна зброя, що застосовується для стрільби на відстані до 50 м [3, с. 3].

У різні часи окремим аспектам криміналістичного дослідження вогнепальної зброї приділяли увагу відомі вчені-криміналісти. Так, зокрема, В.М. Большаков досліджував профілактичні можливості балістичної експертизи. В.П. Гусаров займався проблематикою дослідження мисливське® нарізної зброї. І. А. Дворянський вивчав можливості визначення обставин пострілу, виконаних на значній відстані стрільби. Б.Н. Єрмоленко займався ототожненням нарізної зброї за кулями. В.Н. Ладін аналізував проблеми дослідження атипової зброї. Є. І. Сташенко приділяв увагу особливостям ідентифікації зброї за слідами на кулях. Є.Н. Тихонов займався експертним дослідженням атипових боєприпасів. В.В. Філіпов досліджував теоретичні та прикладні питання судової балістики тощо.

За останнє десятиріччя в Україні предметом вивчення авторів багатьох кандидатських дисертацій із зазначеної тематики також були проблеми балістики. Зокрема, В.В. Арешонков (криміналістична ідентифікація гладкосовольної вогнепальної зброї), А.В. Кофанов (теоретичні й практичні аспекти дослідження гладкоствольної вогнепальної зброї), Я.В. Новак (сучасний стан і перспективи розвитку криміналістичного дослідження вогнепальної зброї), Т.В. Тютюнник (теоретичні та організаційно-технічні основи інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи).

Нині існують різноманітні визначення терміну «вогнепальна зброя» - від найпростішого, що підкреслює один з основних її ознак - вогнепальної, - до найскладніших, автори яких намагаються виділити максимум як основних, так і додаткових ознак, не згадуючи про методи, без яких неможливо сформулювати повні й точні визначення.

Одним із найпростіших і найповніших є визначення, наведене в радянському енциклопедичному словнику: «Вогнепальна зброя» - зброя, у якій для викидання снаряда (кулі) з каналу ствола використовується енергія вибухових речовин (пороху) [4, с. 917]. У ньому наголошується увага лише на одному з критеріїв вогнепальної зброї - вогнепальність. Пряма ж вказівка на те, що це зброя -» передбачає безпосереднє призначення предмета для ураження цілі». Подібною лаконічністю характеризується визначення, запропоноване Б.М. Комаринцем, що тривалий час вважається класичним: «Вогнепальною зброєю можна назвати механізм, у якому снаряд (куля або шріт) приводиться в рух силою газів, що утворилися при згоранні вибухової речовини (пороху)» [5, с. 17].

В.М. Ппаскачевський запропонував криміналістичне поняття вогнепальної зброї, визначаючи його як пристрій, що конструктивно призначений для багаторазового ураження на відстані людини або тварини снарядом (куля, шріт, картеч), який отримує прицільний та спрямований рух за рахунок енергії термічного розкладання газоутворювапьної речовини [6, с. 7].

У проекті Закону України «Про зброю» від 29 жовтня 2003 року №И71-д (автори - народні депутати України В. Мойсик, О. Бандурка, М. Маркуш, В. Нечипорук, С. Сінченко та ін.) наводиться таке визначення: вогнепальна зброя - це зброя, призначена для механічного ураження ціпі на відстані снарядом, що одержує спрямований рух за рахунок енергії порохового чи іншого заряду [7]. Уважаємо, що запропоноване визначення є досить чітким і повним для виділення даного виду зброї, а також відокремлення від інших предметів, конструктивно схожих з нею.

Згідно з пп. 2.1., 2.2. та 2.3. «Методики встановлення належності об'єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби», затвердженої рішенням секції судової балістики та трасології Науково-координаційної методичної ради ДНДЕКЦ МВС України, зазначаються три визначення зброї:

- » зброя - спеціально виготовлені пристрої, призначені для неодноразового ураження (знищення, ушкодження) цілей у збройній боротьбі, полюванні, спорті та для самооборони» (далі - «для ураження цілей»);

- » вогнепальна зброя - це така зброя, що призначена для ураження цілей снарядами, що одержують направлений рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження ціпі, що знаходиться на визначеній відстані»;

-» стрілецька вогнепальна зброя - нарізна вогнепальна зброя калібром до 20 мм та гладкоствольна вогнепальна зброя калібром до 26 мм (4-й калібр) включно» [8, с. 5].І

Відокремленню вогнепальної зброї від інших предметів, що мають певні схожі з нею властивості, а також її розмежування з іншими видами сприяє знання основних її ознак: зброярнісгь, воінепапьнісгь і надійність.

Зброярність - здатність виконувати основне цільове призначення об'єкта, тобто вражати ціль. При використанні відповідного заряду має забезпечуватися достатня вражаюча дія, що безпосередньо залежить від якості боєприпасів та елементів конструкції зброї насамперед ствола, який дозволяє направити снаряд у потрібному напрямі.

Вогнепальність означає, що для метання снаряда використовується енергія швидкозростаючого тиску газів, утворених при згоранні пороху або іншої метальної вибухової речовини. Швидкість згоряння та кількість газів безпосередньо впливають на вражаючу дію снаряда, його початкову швидкість і забійну сипу.

Надійність вогнепальної зброї характеризується можливістю проведення з неї неодноразових (більше одного) пострілів, без руйнування або пошкодження конструкції, що перешкоджає подальшому проведенню пострілів. Тобто, здатність стріляти без механічних поломок забезпечує багаторазове використання зброї та його безпеку для того, хто стріляє [1, с. 85].

Окрім зброї заводського й кустарного виготовлення, описаним ознакам має відповідати і саморобна вогнепальна зброя, у протилежному випадку вона не буде відноситися до вогнепальної.

Зброя саморобного виготовлення має забезпечувати міцність конструкції як в цілому, так і окремих її деталей (наприклад, ствола та ін.), оскільки з цим безпосередньо пов'язана безпека того, хто стріляє. Якщо ствол виготовлений із неякісного матеріалу, то це може призвести до розриву. Зазвичай, у саморобних зразках не рідко відбувається випадковий (самовільний) спуск курка з бойового зводу, самовільна автоматична стрільба та зняття або постановка на запобіжник тощо.

Для точної кваліфікації протиправних правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом вогнепальної зброї, а також злочинів із використанням вогнепальної зброї як обтяжуючої обставини, важливе значення має правильне віднесення її до певної групової характеристики зброї. В експертній практиці відомо чимало видів вогнепальної зброї, що відрізняється від стандартних заводських зразків за способом виготовлення, конструкцією, технічними й балістичними характеристиками.

У криміналістичній і правовій літературі існують різні назви зброї, які відрізняються від офіційно присвоєних, а також за змістовними ознаками, характерними для певних груп зброї.

Через термінологічну неусталеність серед криміналістів не має єдності й щодо об'єктів дослідження, тобто виникають труднощі при вирішенні питання про віднесення предмета до певного виду чи підвиду вогнепальної зброї. Нерідко предмет, схожий за формою, розмірами та конструкцією на вогнепальну зброю, не відноситься до нього і, навпаки, зовні нічим не нагадує вогнепальну зброю, а є такою. Тому на сьогодні існує нагальна потреба у формуванні єдиного для тієї чи іншої групи зброї поняття, виділення основних властивостей із безлічі якостей і ознак, що є обов'язковими та характерними для кожного екземпляра окремо і, у цілому, для всієї сукупності вогнепальної зброї.

Окремі науковці можуть заперечувати, що зброя не є об'єктом дослідження криміналістичного зброєзнавства (це досить спірне питання). Адже, світова практика боротьби з тероризмом підтверджує, що в арсеналі терористичних організацій вже є сучасні зразки зброї масового знищення. Ці погляди поділяють й інші науковці, зокрема В.Ю. Владимиров [10, с. 223].

Висновки. Отже, підсумовуюче зазначене, пропонуємо таке визначення: зброя - це певна сукупність пристроїв і засобів, які використовуються для ураження живої сили, техніки (бронетехніки, гелікоптерів, літаків тощо), споруд під час проведення бойових дій.

Використані джерела

зброя криміналістика вогнепальний

1. Бирюков В.В. Криминалистическое оружиевединие: [учеб, пособ.] / В.В. Бирюков. - Луганск: Резников В.С., 2013. - 256 с.

2. Кофанов А.В. Знання у галузі балістики як науково-теоретичні основи проведення судово-балістичних досліджень [Електронний ресурс] / А.В. Кофанов. - Режим доступу: http:/ / intkonf.org.

3. Устинов А. PI. Самодельное огнестрельное оружие и методика его експертного определения: [пособ. для экспертов-криминалистов] / А. РІ. Устинов. - М.: МООП СССР ВНРІРІ, 1968. - 28 с.

4. Советский энпцклопедический словарь / [под. ред. А.М. Прохорова]. - М.: Советская энциклопедия, 1988. - 1600 с.

5. Комаринец Б.М. Судебно-баллистическая експертиза / Б.М. Комари - нец. - Вып. 1. - М.: ВНР1Р1СЭ, 1974. - 166 с.

6. Пласкачевский В.М. Криминалистическое оруживедение / В.М. Пласкачевский, С.М. Юхин. - М.: Юриспруденция, 2002. - 128 с.

7. Проект Закону України «Про зброю» від 29 жовтня 2003 року №1171-д народних депутатів України В. Мойсика, О. Бандурки, М. Маркуша, В. Нечипорука, С. Сінченка та ін. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// wl.cl.rada.gov.ua/ pis/ zweb2/ webproc4_2? id=&pf3516=1171~%E4&skl=5.

8. Методика встановлення належності об'єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (проведення пострілів): прийнята ДНДЕКЦ МВС України і Департаментом експертного забезпечення правосудця МЮ України; затверджено Координаційно-методичною радою ДНДЕКЦ МВС України від 28 жовтня 2003 року, протокол №5. - К., 2005. - ЗО с.

9. Владимиров В.Ю. Криминалистическое исследование газового оружия: дис. кандидата юрид. наук / Владимиров Владимир Юрвевич. - СПб., 1996. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru